Соціально-культурні цінності молоді в умовах трансформації суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-культурні цінності молоді в умовах трансформації суспільства

Т.Г. Прохоренко,

Г.А. Носирєва

В сучасному суспільстві духовні регулятори соціального життя мають різні конкретні форми: ціннісні орієнтації, ідеали, соціальні установи, норми, принципи поведінки, безпосередні мотиви конкретних дій та вчинків. Одні визначають стратегічну спрямованість діяльності індивіда, другі нормативно регламентують її, інші безпосередньо, ситуативно детермінують поведінку людей. Дані феномени духовного світу утворюють ієрархічну систему, вершину якої складають орієнтації і цінності. Цінності вивчаються багатьма науками, але особлива роль в їхньому дослідженні належить соціології, тому що її цікавлять цінності, перш за все, як фактор, який відіграє певну роль в регуляції соціальних взаємодій, як важливий елемент культури, ідеології, ціннісно-нормативного механізму соціальної регуляції.

Цінності це абстрактні, стійкі уявлення, які певним чином ієрархізовані. Вони забезпечують регуляцію поведінки людей не ситуативно, а узагальнено; цінності неможливо завчити, а необхідно усвідомити і внутрішньо сприйняти. Завдяки тому, що цінності є абстрактними узагальненими уявленнями, люди оперують ними, порівнюють їх за допомогою міркувань та уявлень. Оперуючи цінностями, людина може попередньо оцінювати ті чи інші явища соціального життя. Більш того, вона може порівнювати ці абстрактні форми соціального життя і відбирати більш значущі для себе, встановлювати пріоритети.

Характеристика значення та ролі цінностей в житті сучасного суспільства буде не повною, якщо не відмітити наступне. Для задоволення своїх потреб люди повинні, перш за все, оцінити світ, його окремі сторони, зв'язки, зрозуміти їхнє значення, виробити уявлення про бажане, щоб діяти. Для цього людина повинна використати певні абстрактні, узагальнені критерії оцінки об'єкта. Ці абстрактні, узагальнені критерії оцінки дій, зв'язків, подій, думок і складають головне в культурі, а саме цінності. Культура в даному аспекті - це своєрідний соціальний механізм, який виявляє, координує, відтворює, зберігає, захищає, розвиває і передає цінності в суспільстві.

Таким чином, цінності це бажаний, найкращий для даного соціального суб'єкта стан соціальних зв'язків, принципів і практик соціальних взаємовідносин, критеріїв оцінки реальних явищ. Вони визначають сенс, стратегію цілеспрямованої діяльності і, тим самим, регулюють соціальні взаємодії, внутрішнє спонукаючи до діяльності. Цінність і формує ідеали, і орієнтує людину в оточуючому середовищі, і спонукає до дій. В житті сучасного суспільства цінності виконують роль своєрідних центрів управління поведінкою людей.

Як цінності проявляються в практичному житті? В повсякденному житті людина доволі часто не співвідносить свої дії з цінностями (наприклад, під час ведення домашнього господарства, виконання професійних обов'язків тощо), але в цих діях цінності проявляються у латентному вигляді. Особливо виразно вони проявляються в моменти, коли людина знаходиться в ситуації вибору, конфлікту і т. п. В цих випадках ціннісне мислення актуалізується. Людина оцінює, що для неї найбільш важливо і саме в такі моменти цінності із латентної форми переходять у відкриту. Кожний такий ціннісно-усвідомлений вибір потім визначає характер повсякденної діяльності: зробивши вибір у відповідності з тими чи іншими ціннісними пріоритетами, людина визначає загальну лінію повсякденної поведінки та дій.

Це стосується не лише особистого життя, встановлений порядок речей у суспільстві, норми політичного, господарського життя, закони все це у прихованому вигляді вміщує у собі певні цінності. В повсякденній практиці життя суспільства, його інститутів у згорнутому вигляді завжди проявляється певна система цінностей. Цінності актуалізуються в моменти, коли суспільство робить вибір шляхів свого розвитку.

Основними рушійними силами збагачення системи цінностей, їхніх суттєвих змін, є розвиток соціально-історичної практики людини, у ході якої вона виявляє нові корисні критерії оцінки, аналізу оточуючого світу; з цим тісно пов'язаний розвиток ідей, розвиток філософського усвідомлення світу, завдяки чому суспільству пропонуються нові уявлення, критерії і удосконалюється аргументація попередніх. Досить багато критеріїв, без яких сучасна людина не змогла б певним чином оцінити світ, були вперше представлені в релігійних догматах, філософських вченнях і т.д. У визначенні і обґрунтуванні сучасних критеріїв, оцінок оточуючого світу велику роль відіграє наука.

Відмінності в системах цінностей, властивих різним соціальним спільнотам, можуть проявлятися в наступному:

- відмінності в розумінні, трактовці, інтерпретації тих чи інших цінностей;

- ряд цінностей, які характерні для однієї спільноти, можуть бути відсутніми у інших;

- різниця у ієрархії цінностей, яка є самою відчутною у соціальному житті.

Фізична єдність зовнішньої природи, біологічна єдність людини як роду та єдність принципів соціальних взаємодій людей визначають соціокультурну єдність засад людського життя, соціокультурну єдність людства. Ця єдність проявляється, зокрема, в тому, що всі люди мають, як правило, один і той самий набір ціннісних критеріїв. Варіативність культури проявляється у різній ієрархії цінностей: всі члени суспільства вважають освіту цінністю, але не в усіх прошарках суспільства ця цінність вважається найбільш пріоритетною; цінність особистості, визнання її свободи, прав характерні для багатьох культур, але найбільше значення їм надається в західній культурі.

Різниця в ієрархії цінностей характерна для культур різних соціальних класів, прошарків, груп. Складність вивчення особливостей ціннісної системи окремих соціальних спільнот полягає ще в тому, що ціннісні системи постійно трансформуються у зв'язку з тими змінами, що відбуваються у сучасному суспільстві, у світі. Трансформація це перетворення сутнісних компонентів соціуму, всіх сторін та сфер суспільного життя. Трансформація означає процес зміни форм та сутностей, переміщення з одного стану в інший. Цей процес зумовлює постановку питання про механізми перетворень, вимагає знань про риси та властивості тих інновацій, які відбуваються.

Зміни в культурі бувають різні. Зміни в розвитку матеріальної культури, технологіях легко виявляються, відчутні і, як правило, сприймаються однозначно. Зміни в розвитку соціальних норм, цінностей, традицій важко піддаються однозначній оцінці, проявляються в прихованій формі. Більш того, соціальні цінності більш консервативні, що пов'язано не тільки з “відставанням свідомості від буття", скільки з самою функцією соціальної культури: забезпечити надійні, передбачувані взаємодії між людьми, стійкість, стабільність соціальних систем. Тому заради стабільності і передбачуваності соціального розвитку інколи краще відмовитися від нової ідеї, яка може привести до невідомої, нестабільної ситуації.

Процеси, що відбуваються сьогодні в ціннісній системі суспільства складні, глибинні, іноді за зовнішньою невидимістю вони торкаються важливих компонентів цивілізації: ментальності, норм, мотиваційної бази. Енергія розвитку суспільства багато в чому сама зумовлена соціокультурною трансформацією.

Процес соціокультурної трансформації пов'язаний з наявністю суперечливих явищ кризи і прогресу, сплеску традиціоналізму та інновації, соціального протесту і підтримки.

Велике наукове значення у соціології сьогодні має те, що вдалося ідентифікувати декілька головних вимірів, за якими відбуваються зміни в системі цінностей, а також їхніх підсистемах. Спеціалісти зійшлися в тому, що існують два головних виміри, за якими розрізняють національні системи цінностей: 1) поняття "авторитет" і відношення до нього, дистанція, яка відділяє його від індивіда; 2) співвідношення матеріальних, екзистенціальних цінностей і цінностей самовираження, самореалізації в сукупності ціннісних орієнтацій людини [2, 117].

У вимірюванні цінностей, які характеризують ставлення до авторитету, розвиток відбувається у напрямку від традиційних до раціональних цінностей, відмічається поступове зменшення дистанції між індивідом і авторитетом. Що стосується другого виміру, то сьогодні у світі спостерігається поляризація цінностей на матеріалістичні і постматеріалістичні. Відбувається виразне зрушення від акцентування матеріалістичних цінностей до надання переваги цінностям самореалізації, особистісної задоволеності, якості життя і оточуючого середовища. Йдеться про цінності, пов'язані з екологією, соціальною діяльністю, участю у прийнятті рішень у сфері економіки і в суспільній діяльності.

Соціологічні дослідження свідчать про чіткі і багатозначні розбіжності в ієрархії цінностей у модернізаційних і традиційних верствах населення. Серед молоді виділяються як перші, так і другі. Так, традиційно орієнтовані особистості більше визнають цінності роботи, для них характерна недиференційована фахова схильність, вони більш схильні до приватних цінностей особистого життя. Мала диференційованість цінностей знижує інноваційний порив, пошукову активність цієї частини молоді.

Модернізаційні групи більш динамічні і прагнуть до більш широкого охоплення світу, більш експансивні. Більшою мірою вони орієнтуються на цінності дозвілля, більш схильні до гуманітарних професій і сфери обслуговування, до соціальних і екзистенційних цінностей. Для свідомості, що трансформується, характерний підвищений творчий імпульс, тому що люди, які йдуть уперед, змушені виробляти нові способи розв'язання тих проблем, які вони починають відчувати. Ці люди ясніше відчувають появу нових проблем і тому скоріше і гостріше на них реагують. Вони відчувають небезпеку, пов'язану зі змінами, і тому в них екзистенційні потреби, як відгук на необхідність вижити в нових умовах, загострені. Нове викликає тривогу за збереження життя, оскільки ще не зрозуміло, як це нове може обернутися для людини. Заглиблення в екзистенційні проблеми виникає від неможливості вирішити побутові проблеми або ж проблеми безпосереднього соціального оточення. Ці люди не можуть знайти певну соціальну нішу, адекватну їхнім запитам, їхньому розумінню і життєвому потенціалу.

У суспільстві певний час немає місця для людей з новим підходом до вирішення проблем і новим розумінням цінностей. Вони знаходяться у соціальному вакуумі. Відчуженість, яку відчувають ці люди, стає внутрішньою проблемою. Товариство відкидає їх, і вони тим самим відкидають і себе. суспільство соціокультурний молодь ідеал

Для модернізаційної свідомості притаманна схильність до іронії. Будь-яка іронія це захисна реакція, спосіб зниження значущості того, що відбувається. Звичайно, іронія виражається стосовно до сформованих стереотипів, стандартних уявлень про реальність. Іронія це форма реакції на проблеми. Вона може свідчити про підвищену чутливість людей із свідомістю, що трансформується. Вони швидше відчувають віджилий характер колишніх уявлень.

Важливою відзнакою свідомості, що трансформується, є орієнтація на особистісні зміни і незначний акцент на суспільстві як об'єкті особистих зусиль для вдосконалення. Вона більш реалістична, тобто характеризується вмінням дієво і результативно застосовувати теоретичні положення на практиці, тоді як традиційна свідомість відрізняється нереалістичністю.

Для традиційного мислення характерна слабка опора на наукові досягнення, для модернізаційного мислення - опора на науку. Далі відповідно: суб'єктивізм у прийнятті рішень урахування закономірностей у своїй діяльності; споглядальність, утопічне фантазування конструктивність; адміністративний стиль діловитість, опора на спонукальні мотиви управління; фрагментарність системний підхід; інерційність мислення гнучкість мислення, вміння своєчасно враховувати нові обставини; орієнтація на екстенсивні показники прагнення до забезпечення якості; догматизм, прагнення йти уторованим шляхом творче, новаторське ставлення до вирішення завдань.

Особистісна трансформація, як і соціальна, містить у собі і модернізаційні, і постмодернізаційні компоненти. Паралельно формуються риси, що мають постмодернізаційний характер: уміння орієнтуватися в хаосі, полістилістика в способі життя, тобто сполучення традиційних і авангардних рис, пріоритет трансформації на особистісному, а не на соціальному рівні.

Сутність взаємодії соціально-культурних цінностей і суспільних реформ полягає в тому, що, з одного боку, реформи змінюють культурні цінності, а з іншого ціннісні зміни впливають на реформи. Будь-які суспільні події, факти знаходять відображення в системі цінностей. В ідеалі суспільні реформи повинні мати соціокультурну передумову ціннісно-нормативну систему, яка регулює життя більшості людей. Однак сьогодні поки ще не сформована ціннісно-нормативна система суспільства. За таких умов в нашій країні зберігається необхідність функціонування попереднього соціокультурного фундаменту. У частини населення зберігаються попередні цінності і норми, які багато в чому не відповідають суспільним процесам, що відбуваються сьогодні.

Таку ситуацію дослідники часто називають кризовою, аномічною. Це обумовлене рядом обставин. Розчарування у попередніх ідеалах (соціалістичних, комуністичних) поглиблюється відсутністю нових, які б об'єднували людей і виступали метою досягнення. Нові міфи про "світле капіталістичне майбутнє" за західним зразком не стали для частини людей реальною цінністю. За відсутності суспільних орієнтацій і основних принципів соціального устрою у свідомості кожної людини формуються свої власні уявлення та ідеали. Сьогодні у масовій свідомості пріоритетними стають цінності соціальної, правової та економічної захищеності особистості. Особливо це стосується молоді, яка сьогодні орієнтується на розвиток демократичних прав і свобод (85% вважають за необхідне забезпечення свободи слова і друку, 84% зазначили важливість участі громадян у прийнятті рішень органами влади, 82% виступають прибічниками проведення вільних виборів і т. п.). Ці цінності органічно поєднуються з цінностями ринкової економіки [4, 124].

Зазнав значних змін комплекс цінностей, пов'язаних з трудовою сферою. Збільшилася кількість молодих людей, які не вбачають працю важливою частиною свого життя. Більшість сприймає її як необхідне джерело засобів існування, лише для меншості праця це особисте призвання і моральний обов'язок. Серед головних цінностей праці молодь називає цікаву і добре оплачувану роботу, створення необхідних умов для високопродуктивної праці. Непопулярним серед молоді продовжує залишатися державний сектор економіки, а переважає недержавний.

За роки реалізації ринкових реформ в Україні суттєво змінилися погляди молодих людей і на поняття престижності професій, різного роду занять. Молодь все більше прагне обирати професії, які приносять швидкий і порівняно високий прибуток. Оцінка значущості професій часто не співпадає не тільки з об'єктивними потребами, але і здібностями молодої людини.

В соціалізації молоді, підготовці її до праці, до життя в умовах ринкової економіки важливу роль відіграє залучення її до підприємницької діяльності. Позитивні орієнтації молоді на підприємництво пов'язуються частіше за все з можливостями отримати більш високі прибутки, діяти самостійно, реалізувати власні здібності, займатися цікавою справою. Очевидно, що особистісні інтереси самозабезпечення виступають домінуючими у порівнянні з суспільними, а тим більше моральними і комунікативними.

Суттєве значення має рейтинг освіти в системі цінностей молоді. Різні соціологічні дослідження свідчать, що освіта входить до десяти найбільш важливих для молоді цінностей. Інша справа, що лише кожна третя молода людина вважає сферу освіти пріоритетною. З освітою молодь пов'язує можливість підвищення своєї кваліфікації, просування по службі, підвищення якості життя.

Як свідчить досвід розвинутих країн, чим більше людина навчається, тим вище у неї шанси на ринку праці. Якщо навіть не використовувати за прямим призначенням професійні навички вищої освіти, випускники ВНЗ отримують базові знання у певній професійній сфері, добре орієнтуються у суспільно-політичному просторі, накопичують досвід роботи зі складною науково-дослідною інформацією, тренують пам'ять, збагачують мовний запас, визначають коло знайомств серед осіб з високим інтелектуальним рівнем. Посилюються як соціально-адаптивні особливості особи, так формуються і нові, які забезпечують гнучку ініціативну лінію поведінки у майбутньому.

У молодому віці відбувається прискорений фізичний і розумовий розвиток, який не приводить до ранньої соціальної зрілості. Найбільш характерним для молоді є емоційно-чуттєве ставлення до життя, у тому числі до культури. Цим обумовлене наслідування ілюзорним героям, динамізм, ситуативність, формування групових стереотипів, пошук розважального змісту у діях. Молодіжна культура уявляє собою субкультуру з достатньо чітко окресленими кордонами. Її характеризують такі особливості, як відчуженість від старшого покоління, від його цінностей, відхід у сферу дозвілля, де ведучим стає спілкування, розваги і самоосвіта, пов'язана з комунікативною діяльністю. У ставленні до культури переважає споживання над творчістю.

В останні десятиліття виділилася активна частина молоді, яка виражає протест проти офіційної культури, формує свої цінності, норми і зразки життєдіяльності. Таке явище в молодіжній культурі отримало назву контркультури і знаходить вираження в неформальних самодіяльних рухах різної спрямованості.

Ставлення молоді до читання, кіно, театру і музики показує, що переважна більшість проявляє тенденції до споживання легких, розважальних видів і жанрів мистецтва, і лише незначна частина розуміє і цікавиться творами класики світової і вітчизняної культури. Приблизно така ж картина спостерігається у ставленні до музеїв і виставок. При цьому слід відмітити, що смаки молоді у сфері культури обумовлені соціальними процесами, які відбуваються у суспільстві, відображають соціальні і психологічні особливості свого часу, потреби і цінності усього соціального організму.

Зростає значущість релігійних цінностей. Так, за результатами соціологічних досліджень 63% молодих людей вважають себе віруючими людьми. Водночас, лише 2% беруть участь у релігійних заходах. Це свідчить про певні протиріччя в сучасному розвитку суспільства. В умовах нестабільного розвитку популярність релігій і культів швидко зростає. Не знаходячи шляхів вирішення своїх великих і малих проблем в цьому світі, частина молоді з надією звертає свої погляди у інший світ.

Якщо говорити про інтерес молоді до релігії, то тут спостерігаються дві тенденції. Перша відродження у частини молоді інтересу до традиційних релігій, історично притаманних Україні. Друга поява і зростання інтересу до так званих нетрадиційних релігій і культів. При цьому слід зазначити, що цей інтерес часто має поверхневий характер, не базується на достатньому знанні сутності тієї чи іншої релігії. Так, багато хто знає Біблію, Коран, Талмуд з чуток, але лише незначна частина (5%) читала і вивчала їх [4, 137].

Це свідчить, що релігійні цінності не мають серед молоді глибокого коріння. Скоріше, виявляє себе своєрідна мода на релігію в умовах свободи віровиявлення, активізації духовенства і потужної державної підтримки церкви.

Поряд з цими змінами в останні роки укоренилося почуття неспокою, відчуття загрози. Психологічний стрес зумовлений багатьма обставинами. Це і реальні труднощі повсякденного виживання, техногенні катастрофи, терористичні акти, конфлікти на етнічному, релігійному і соціально-побутовому ґрунті, зростання злочинності, суб'єктивний дискомфорт, обумовлений невизначеністю майбутнього. Слід відмітити, що тривожність і невпевненість в завтрашньому дні притаманна не тільки молоді, але і усім групам населення.

Спостерігається моральна криза у частини молоді. Вона проявляється у зміщенні понять добра і зла, відповідальності, честі, гідності, совісті і т.д.; у ослабленні почуттів сорому, співчуття, любові, приязні, співтовариства; у зміні сенсу та характеру міжособистого спілкування з великодушності і щедрості на практично вигідне; в зростанні значущості індивідуальних цінностей з егоїстичною спрямованістю. Залишився у минулому тип моральності, пов'язаний з суспільно значимою спрямованістю і такою цінністю, як прагнення бути корисним людям, суспільству і т.п. Формується новий тип моральності, в якому на перше місце виходять цінності споживання, прагнення до елітарності, красивого життя; майнове розшарування породило проблему "свого кола", "рівня сім'ї", "положення у суспільстві".

Однією з форм соціально-психологічної адаптації молодих людей до дійсності стала мімікрія, тобто корекція поглядів, ціннісних орієнтацій, норм поведінки і т. п. у відповідності зі стандартами нових взаємовідносин. Нерідко це пристосування виражається в амбівалентності моральних поглядів, в неузгодженості між проголошеними ідеями, принципами моралі, з одного боку, і реальним рівнем моральних вимог до себе і оточуючих з іншого. Такі явища, як безпринципність, продажність, користолюбство та інші антиподи моралі все частіше сприймаються у повсякденній свідомості не як аномалія, а як виправданий варіант взаємовідносин у побуті, в політичній діяльності, у бізнесі. Так, дві третини опитаних респондентів не вбачають нічого поганого у відхиленні від уплати податків, більш того, 36,7% впевнені, що такого роду обман держави навіть морально виправданий. При явно негативному ставленні більшості населення, в тому числі і молоді, до хабарництва, більше половини опитаних надають перевагу при вирішенні своїх проблем саме хабарям. [1, 47]

В той самий час, поряд з привиканням до вищевказаних явищ, зростання аморальності і правового нігілізму визиває у більшості молоді зростаючу занепокоєність. В цих деформаціях молоді люди справедливо вбачають підрив загальнолюдських принципів моральних взаємовідносин, який створює загрозу як їх особистому існуванню, так і життєздатності соціума в цілому. Ця стійка установка масової свідомості органічно пов'язана з іншою, не менш стабільною установкою на наведення в країні порядку. Прагнення значної частини населення до морального, правового і соціального порядку виступає захисною реакцією суспільства на хаотичність в державному управлінні, на адміністративне свавілля чиновників. При такому стані справ неможливим стає формування громадянського суспільства.

Таким чином, процес формування соціально-культурних цінностей молоді сьогодні характеризується певними протиріччями, що обумовлено, перш за все, трансформацією українського суспільства та системою його соціальних цінностей. В цілому у молодіжному середовищі девальвують такі високі загальнолюдські цінності, як честь, гуманізм, співчуття, добропорядність у ставленні до інших. Значна частина молодих людей надають перевагу не духовним, а матеріальним цінностям, цінностям приватного життя.

У повсякденному житті спостерігається байдуже ставлення до традиційних, національно-культурних цінностей і, навпаки, зростає інтерес до некорисних розваг, посилюються споживацькі нахили, спостерігається толерантне до різних проявів протиправних дій і аномальної поведінки. Нестабільність процесу формування ціннісної системи молоді полягає ще і в тому, що тут перетинаються дві системи суспільних цінностей стара і нова, тоталітарна і демократична. Саме тому інколи поєднуються, здавалося б, несумісні цінності, а саме авторитарні настрої, тяжіння до сильної влади при збереженні демократичних засад суспільного розвитку. Таке поєднання несумісних цінностей часто зберігає поле конфліктності, породжує духовну апатію, знижує суспільну активність, скорочує участь молоді у суспільних формах культурного життя.

Література

1. Бойков, В.Э. Ценности и ориентиры общественного сознания россиян [Текст] / Э.В. Бойков // СОЦИС. 2004.№7.C.46 52.

2. Бунчак, Я. "Социокультурная трансформация в Словакии 1990-х годов (некоторые итоги)" [Текст] / Я. Бунчак // СОЦИС. 2004.№7.С. 115 119.

3. Ионин, Л.Г. Социология культуры [Текст] / Л.Г. Ионин - М.: Логос, 1996. 280 с.

4. Паніна, Н. Українське суспільство. 1994 2005. Соціологічний моніторинг [Текст] / Н. Паніна К.: "Софія", 2005. 160 с.

Размещено на Allbest.ru