Соціальна робота: теоретико-методологічні основи та практичне значення

Размещено на http://www.allbest.ru/

СОЦІАЛЬНА РОБОТА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

соціальний державний політика суспільство

Складність і суперечливість соціального розвитку в умовах трансформації суспільних відносин, вимагають побудови інтегрального наукового пізнання про засоби захисту і оптимізації існування індивіда в умовах динамічного соціального простору та розробки запобіжних механізмів соціального захисту найбільш уразливих груп населення.

Кожна з суспільних дисциплін аналізує проблеми особистості в межах власної системи пізнання: психологія психологічні особливості поведінки індивідів, соціологія проблеми соціальної обумовленості; політичні науки взаємодію особистості з інститутами влади; економічні науки місце й роль людини в системі суспільного розвитку; психіатрія психічні розлади, розробляє діагностику їхнього лікування. Забезпечити комплексність розгляду проблем людини, особистості, має соціальна робота в широкому науковому розумінні.

Соціальна робота виникла як суспільне явище та особлива сфера діяльності людей стає об'єктом спеціального наукового дослідження. Історія теорії і практики соціальної роботи бере свої коріння в глибинній гуманістичній традиції людського існування; вона тісно пов'язана з духовністю, морально-етичними і релігіозними принципами.

В нашій країні соціальну роботу визнано як професію на початку 90-х рр. ХХ ст. Очевидно, що зараз теорія і практика соціальної роботи як професійної діяльності і наукової дисципліни в України знаходиться на етапі становлення. Тому в спеціальній літературі не існує однозначного тлумачення терміну "соціальна робота". Зазвичай соціальну роботу розглядають в декількох аспектах:

як практичну професійну діяльність із надання допомоги та підтримки людям, що опинилися у скрутній ситуації;

як навчальну дисципліну з професійної підготовки фахівців із соціальної допомоги та підтримки населення;

як галузь наукових знань, що ґрунтується на сукупності концепцій і теорій, має свій категоріальний апарат, досліджує принципи і закономірності, моделі та методи соціальної роботи.

Теорія соціальної роботи як відносно самостійна система наукових знань зосереджує увагу на глибинній сутності людини і її соціальних зв'язках, соціальному прогнозі та моделюванні соціальних процесів та їхньому розвитку, що надає можливість виявлення оптимальних шляхів вирішення соціальних протиріч та конфліктів.

Щодо проблем визначення наукового статусу соціальної роботи існують інші підходи. Один з них пропонує розглядати її як прикладну дисципліну, зорієнтовану на вивчення проблем окремої галузі, сфери суспільної науки соціального розвитку. Другий орієнтує спеціалістів на більш складне структурування і статус соціальної роботи як науки, що включає фундаментальну і прикладну проблематику. Третій підхід систематизує наукові знання в області соціальної роботи з важливих проблем по галузях, що мають відношення до підтримки життєвих сил людині: медичне обслуговування, освіта, забезпечення роботою, охорона громадського порядку, пенсійного обслуговування, допомога малозабезпеченим сім'ям тощо. Існують підходи, що говорять про ненауковість соціальної роботи, нерозвиненість її теорії.

Проблемами дослідження теорії і практики соціальної роботи, визначенням понятійно-категоріального апарату, предмету та об'єкту даної дисципліни займаються такі українські вчені: І.І. Мигович, І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Харченко, Г.М. Коваль, В. Андрущенко, В. Полтавець, А.І. Андрющенко.

Серед теоретиків російської школи соціальної роботи слід назвати Є.І. Холостову, С.А. Бєлічева, В.Г. Бочарова, С.І. Григор'єва, Л.Г. Гуслякова, Н.С. Данакіна, В.І. Жукова, Г.І. Зайнишева, І.А. Зимню, А.А. Козлова, В.В. Колкова, П.Д. Павленок, А.М. Банова, АС. Сорвіну, ЄР. Смірнову, Л.В. Топчій, М.Ф. Фірсова, Б.Ю. Шапіро, Т.В. Шеляга, Н.Б. Шмільову, Н.П. Щукіну, В.Н. Ярську та інших, які зробили вагомий внесок в розвиток теоретико-методологічної бази наукової дисципліни " соціальна робота".

Отже, спробуємо визначитися із змістом поняття "соціальна робота" за різними, зазначеними вище напрямками.

У більшості українських словників поняття "соціальна робота" трактується як "цілеспрямована діяльність у суспільстві через уповноважені органи, спрямована на забезпечення належного соціально-культурного та матеріального рівня життя членів суспільства та надання допомоги різним категоріям людей".

Російський вчений В.І. Курбатов, вивчаючи цей феномен ототожнює соціальну роботу із наданням допомоги людині у кризових ситуаціях, вважає, що ця "професійна діяльність, пов'язана з використанням соціологічних, психологічних, педагогічних методів і прийомів для розв'язання індивідуальних і соціальних проблем". Уточнюючи зміст даної категорії, автор розглядає соціальну роботу як "вид соціальної діяльності, спрямованої на гармонізацію особистісних і суспільних відносин через надання допомоги окремим індивідам, групам людей і спільнотам, які відчувають труднощі в соціальному функціонуванні, шляхом захисту, підтримки, корекції і реабілітації, а також шляхом зміни або реформування окремих елементів соціальної системи".

Інший відомий теоретик російської школи соціальної роботи Є.І. Холостова розглядає соціальну роботу як інструмент реалізації державної соціальної політики, "особливий вид діяльності, метою якої є задоволення соціально гарантованих та особистісних інтересів різних груп населення, створення умов, що сприяють відновленню чи покращенню здатності людей до соціального функціонування. Головна мета соціальної роботи турбота про добробут і розкриття можливостей і здібностей особистості, сім'ї, суспільства до нормального соціального функціонування".

Така діяльність може виступати на декількох рівнях: макро-, мезо- мікрорівні.

На макрорівні соціальна робота виступає в якості певних заходів з покращення середовища існування людей.

Ця діяльність пов'язана із соціальним управлінням , тобто до неї входять питання про законодавчі заходи, про організацію інфраструктури, соціальне обслуговування, суспільні і державні питання регулювання соціальних проблем.

На мезорівні соціальна робота виступає як вид діяльності з надання допомоги людині, сім'ї і різним групам нужденних.

На мікрорівні соціальна робота базується виходячи із запитів особистості (клієнта). На цьому рівні соціальна робота як вид професійної діяльності спрямована на те, щоб поновити або зберегти соціетальні і психоментальні зв'язки індивіда із соціумом, групою або окремим індивідом. Парадигма допомоги в цьому випадку достатньо широка: від індивідуальної консультації і патронажі до роботи в групах".

Вітчизняні вчені В. Андрущенко, М. Лукашевич та інші, спираючись на теорію О. Холостової, за визначенням "соціальна робота" розуміють професійну діяльність з надання допомоги інвалідам, групам і спільнотам, посилення чи відродження їхньої здатності до соціального функціонування та створення сприятливих умов для досягнення цих цілей".

Розуміння соціальної роботи як допомоги поширене і серед зарубіжних дослідників. Так, Національна асоціація соціальних працівників США визначає соціальну роботу як "професійну діяльність з надання допомоги індивідам, групам і спільнотам, посилення чи відновлення їхньої здатності до соціального функціонування чи створення сприятливих соціальних умов для досягнення цих цілей".

Один з засновників української школи соціальної роботи І.І. Мигович наголошує, що визначення соціальної роботи має базуватися на таких стрижневих поняттях як "соціальне" та "соціалізація". Через призму цих понять він стверджує, що це професійна діяльність соціальних інститутів, державних і недержавних організацій та окремих індивідів, пов'язана з наданням допомоги особам чи групам людей щодо соціалізації, якщо в них за відсутності належних умов у суспільстві або через наявність особистих вад процес соціалізації ускладнюється, призупиняється або відбувається у зворотному напрямі (тобто спостерігається десоціалізація).

Аналіз запропонованих визначень вказує на те, що спільним для них є розуміння соціальної роботи як професійно практичної діяльності, де акцент робиться на допомозі населенню у кризових або важких ситуаціях. Основним завданням соціальної роботи як виду суспільної діяльності є покращення соціального самопочуття людини, вдосконалення умов її життя, забезпечення відповідного соціального функціонування, гармонізація системи відносин у сім'ї, колективі, суспільстві в цілому. [1 с. 6] Між іншим перелічені завдання по суті є технологіями соціальної роботи.

В іншій площині в широкому розумінні, зазначені автори вдаються до іншого контексту в розкритті суті соціальної роботи.

Прикладом широкого тлумачення управлінського змісту соціальної роботи є трактування А.Й. Капської, яка розуміє останню як філософський, психолого-педагогічний феномен, який вбирає в себе багатогранність будь-якої особистості та професійної діяльності фахівця у соціальній сфері: це інтегрована управлінська діяльність, спрямована на зміну сукупності умов функціонування і розвитку процесів із метою досягнення оптимізації їхньої відповідності до інтересів і потребам особистості, груп суспільства". При цьому автор пояснює, що таке широке тлумачення соціальної роботи дозволяє розглядати її як феномен, метою якого є корекція соціальних відносин, соціальних процесів, соціальних умов і соціальних технологій. Можна говорити про соціальну роботу не лише як професійну практичну діяльність, а й як феномен суспільного життя, який включає і практичну, наукову і навчальну діяльність у цій галузі, а також знання, визнання, інституціалізацію у суспільстві цього феномена. [7 с.17]

Безумовно, соціальна допомога та соціальний захист населення є важливими напрямками соціальної роботи. Однак її соціальна значущість значно глибша, котру можна зрозуміти тільки з широких соціальних позицій. Соціальна робота може застосовувати різні методи пізнання конкретних проблем соціальної сфери, суб'єктами якої виступають різні соціальні спільноти, групи, їхня взаємодія між собою та соціальними інститутами.

На відміну від конкретних соціальних наук вона розглядає проблеми, враховуючи як специфічні, так і інтегративні, загальні риси, характеристики. З соціологією її порівнює багатоступенева структура, процедура збирання інформації, що характеризує об'єкт, системний її аналіз, розробка гіпотез, їх перевірка, використання соціологічного моделювання. Хоч вона має свій специфічний предмет дослідження, її порівнює з соціологією те, що в її межах відбувається цілісний процес якісного визначення проблеми об'єкта у всій його повноті та цілісності, інтегрованості його рис. Однак використання соціологічного знання не відмінює специфіки предмету соціальної роботи, ототожнювання цих дисциплін неправомірно.

Отже, якщо розглядати соціальну роботу лише як професійно-практичну діяльність, модель соціальної допомоги чи то управлінську діяльність з оптимізації людської життєдіяльності, то за таким визначенням вона перетворюється в інструмент реалізації соціальної політики держави з чим повною мірою погоджується більшість науковців. Соціальна політика як наукова галузь і навчальна дисципліна, є передумовою розгортання соціальної роботи, оскільки науковці вбачають у соціальній політиці, перш за все, регулятор соціальних процесів, перетворень. При цьому підкреслюється, що поняття " соціальна політика" є базовим поняттям стосовно до соціальної роботи. У свою чергу, соціальна робота, з її розгалуженою структурою органів управління і різних регіональних, із широкою мережею центрів соціальної допомоги населенню здійснює активний вплив на соціальну політику. Вбираючи в себе практично-організаційний компонент соціальної політики держави, вона забезпечує реальність останньої, перевіряє її життєздатність. У цьому і проявляється діалектика взаємодії соціальної політики і соціальної роботи. Хоча соціальна робота за своїм змістом значно багатша за соціальну політику, більш динамічна, рухливіша, і в той же час періодично визначає більшу стійкість і визначальний характер соціальної політики".

Думка про обумовленість соціальної роботи соціальною політикою держави є досить поширеною серед сучасних науковців, які вважають, що зміст і спрямованість останньої служить не менше змістовою, але й організаційною основою соціальної роботи, виконуючи водночас надзвичайно важливу методичну функцію стосовно до останньої. Тобто соціальна політика (як методологія) і соціальна робота (як практика) це дві взаємообумовлені, взаємодіючі сторони, які включають науково-пізнавальну і практично-організаційні компоненти.

Вважаємо, що таке розуміння сутності соціальної роботи обмежує її ціннісну значущість по відношенню до соціальної політики, що обумовлено слабким вивченням науково-методологічного контексту соціальної роботи як галузі академічного значення.

Розгляд соціальної роботи лише як форми діяльності, що спрямована на розробку механізмів адаптації людини в соціумі, як інструмента реалізації соціального захисту, обмежує її теоретико-методологічне значення для формування і визначення сутності соціальної політики держави.

Подібне трактування притаманне західноєвропейським і американським вченим і відповідає тим моделям соціальної політики, які сформувались в даному суспільстві.

Соціальній роботі притаманні всі атрибути наукового знання. Вона має свій предмет, специфічний понятійно-категоріальний апарат. При вивченні соціальних явищ і процесів оперує таким науковими методами як аналіз, синтез, спостереження, експеримент тощо.

Проблеми визначення сутності і розуміння соціальної роботи як наукової дисципліни, її теоретико-методологічне значення для побудови практичної моделі реалізації соціальної роботи, залишається на сьогодні актуальною. Така "понятійна розірваність" соціальної роботи веде до того, що її найчастіше ідентифікують з соціальною педагогікою, соціальним забезпеченням, соціальною медициною. У вітчизняній науковій думці соціальна робота і соціальне забезпечення йдуть поряд, включаючи до себе просвітницьку діяльність, освіту, медицину, соціальну політику. Дана обставина обумовлена також і тим, що якщо на Заході становлення соціальної роботи як науки і професійної діяльності мало безперервний характер, еволюційний шлях розвитку, то для вітчизняної моделі притаманний дискретний характер розвитку, що детерміновано низкою специфічних факторів.

Отже метою написання цієї статті є визначення наукового статусу та ролі соціальної роботи у вирішенні проблем людини і суспільства та формуванні концептуальних основ державної соціальної політики.

У сучасному вимірі соціальна робота виступає як відносно самостійна система теоретико-методологічних знань, яка має свій предмет, об'єкт дослідження, хоча і вбирає напрацювання багатьох інших наук, які відбулися набагато раніше за неї, зокрема психологія, соціологія і інші, вивчає особливості і закономірності поведінки індивіда (або групи), як біосоціальної істоти, що є носієм специфічних потреб, морально-психологічних якостей, особистісних поглядів, переконань, статусно-рольових позицій в мінливому соціальному просторі під впливом цілої системи факторів.

Практичним виразом таких теоретичних узагальнень і дослідницьких пошуків в контексті соціальної роботи виступають методологічні засоби і технології оптимізації існування і організації індивіда в складному соціально-економічному просторі.

До понятійного апарата соціальної роботи як міждисциплінарної області знання, входять як специфічні поняття і категорії, так і багато запозичених з інших наук, які в межах даної дисципліни, одержують якісно іншого змісту, уточнюються і доповнюються.

Розширення методів і технік, а також теоретичних підходів в області теорії соціальної роботи здійснюються за рахунок включення концептуальних розробок суміжних галузей знання і адаптації їх до потреб і нужд соціальної роботи.

Розгляд індивіда як біосоціальної істоти, крізь призму його соціальних взаємозв'язків дозволяє врахувати увесь комплекс її вітальних, первинних і соціальних потреб більш високого рівня інтересів, і на основі аналізу тенденцій розвитку суспільства в економічному політичному, культурно-ідеологічному аспектах, визначити засоби їхнього задоволення.

Такий аналіз соціальних проблем стає основою розробки макрорівневих технологій соціальної політики держави, які враховують суб'єктивне бачення людьми своїх проблем і причин їхнього виникнення. У даному випадку мотиваційним субстратом соціального захисту населення і соціальної політики в цілому виступає категорія соціального самопочуття, яке є інтегральною характеристикою стану людей в різних соціальних системах, відображаючи ступінь їхньої соціальної свободи, можливість всебічного розвитку, реалізації здібностей і життєвих планів.

В контексті соціальної політики соціальна робота виступає теоретико-методологічною основою при визначенні форм і методів її реалізації, задає ті якісні і кількісні параметри, еталони, на досягнення яких має бути спрямована діяльність держави. В соціальній роботі, яку взято в якості галузевої наукової дисципліни превалюють практичні розділи, пов'язані з методикою і організацією наукового пізнання.

В широкому сенсі пріоритет надається методологічним, філософським і міждисциплінарним напрямам. Широке трактування соціальної роботи надає підстави розглядати підходи до добробуту як складової частини її теоретичних і практичних проблем, а економічні і ідеологічні цілі і завдання соціальної політики як макроконтекст діяльності соціальних працівників. [9 с. 117]

Питання наукового осмислення соціальної роботи вивчаються за різними напрямами. Визначається науковий статус соціальної роботи з позиції структурного підходу, зроблено спроби корпоративних досліджень теорії соціальної роботи, намічено тенденції до систематизації понятійного апарату соціальної роботи.

Привнесення наукових методів в систему поглядів соціальної роботи дозволило усвідомити, що вона є не тільки практичною діяльністю, але й певною областю пізнання соціальної реальності.

До кола проблем соціальної роботи як науки входять розробка систематизація і корекція понятійно-категоріального апарата, аналіз і вивчення проблем людської життєдіяльності на мікро-, мезоі макрорівні, осмислення місця й ролі особистості в суспільстві і відповідальність суспільства за її адекватний розвиток; різні аспекти організації професійної соціальної роботи, специфічні дослідження, пов'язані з соціальною політикою, розробка її концептуальної моделі, соціальних стандартів і технологій її реалізації.

Соціальна робота як наука досліджує суттєві необхідні зв'язки та явища, притаманні соціальним процесам, соціальному розвитку суспільства, що обумовлюють характер та результативність економічного, політичного, педагогічного, психологічного, управлінського впливу на функціонування, поведінку соціальних спільнот, груп, прошарків та особистості. Тому предметом дослідження цієї науки виступають соціальні відносини, взаємозв'язки та взаємодія між групами людей, колективами, окремими особистостями, що займають різне становище в суспільстві, беруть неоднакову участь у його функціонуванні та розвитку, внаслідок чого вони відрізняються за рівнем та якістю життя, джерелам та розміром доходів, структурою особистого споживання.

Таким чином, предметна сутність соціальної роботи втілюється у найскладнішому феномені "соціальності", що висловлює численність засобів та форм співіснування та взаємодії соціальних суб'єктів у суспільстві (соціальних спільнот, класів, соціальних груп, прошарків, особистостей тощо).

Саме соціальні відносини характеризують суб'єктів як представників тих чи інших соціальних спільнот, їхнє місце у соціальній структурі суспільства.

В основі теоретичної концепції соціальної роботи лежить усвідомлення цілісності людини як суб'єкта суспільного життя. За такого розуміння сутності соціальної роботи соціологічна система знань з її багаторівневою структурою може виступати теоретико-методологічною та методичною базою першої. Адже розглядаючи суспільство як єдиний соціальний організм, пізнаючи закономірності його соціального розвитку, механізми структурування, взаємодії його соціальних інститутів, вона надає об'єктивні знання, необхідні для розробки теорії та практики соціальної роботи.

У процесі розробки теорії соціальної роботи як цілісної системи наукових знань, в тому числі її прикладної спрямованості, поглиблюється проникнення у природу та сутність її як суспільного явища, визначаються взаємозв'язки та характеристики її елементів, механізми їхньої взаємодії. Накопичення знань, інформації про різні аспекти, напрямки, форми соціальної роботи, створює передумови більш глибокого проникнення у сутність предмета дослідження в цілому. Одночасно з розвитком методології йде уточнення принципів та методів вивчення соціальних явищ та процесів, соціальної практики з точки зору означеної концепції соціальної роботи.

Соціальна робота як наука є теоретико-методологічною основою для концептуального визначення змісту і місії сучасної системи соціального захисту і механізмів її реалізації.

Таким чином, резюмуючи викладений матеріал, необхідно зазначити, що соціальна робота досягла тієї стадії формування, коли відійшовши від інших наук, увібравши в себе різні теоретичні і практичні напрацювання, перетворилася в самостійну галузь наукового знання, універсальну у відношенні розгляду людини у всій сукупності її взаємозв'язків і поліфакторності.

Понятійно-категоріальний апарат соціальної роботи дуже специфічний. Він інтегрує в себе поняття, які вийшли з лону різних наук, але розглядаються через призму взаємозв'язку і комплексності, системності до вивчення функціонування і розвитку людини в конкретному соціумі. Однією з центральних категорій соціальної роботи виступає соціальне самопочуття, яке відображає сприйняття і оцінку індивідом впливу факторів навколишнього середовища.

Соціальна робота розглядає людину в сфері соціальної політики, соціального захисту як діючого суб'єкта (актора), визначає ресурсний потенціал для забезпечення активної позиції індивіда в цьому процесі, встановлює той мінімум нижче якого людина вже втрачає свої соціальні якості, завдає параметри соціальної політики, визначає критерії і індикатори ефективності соціального захисту, пропонує оптимальну модель їхнього функціонування і розвитку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Соціальна робота в Україні [Текст]: навч. посібник / за заг. ред. І.Д. Звєрєва, Г.М.Лактіонової. К.: ЦНЛ, 2004. 256 с.

2. Холостова, Е.И. Социальная работа [Текст]: учебн. пособие 2-е изд. М.: Изд. Корп. "Дашков и К", 2005. 427 с.

3. Словник-довідник для педагогів та працівників [Текст] / за заг. ред. А.Й. Капської. К., 2000. 620 с.

4. Социальная работа [Текст]: учебн. пособие / под ред. В. И. Курбатова 2-е изд. Рн/Д.: Феникс, 2003. 568 с.

5. Социальная работа: теория и практика [Текст]: учебн. пособие / под ред. проф. Е. Холостової, А. Совина. М.: Инфра, 2002.

6. 427 с.

7. Мигович, І.І. Теорія і методи соціальної роботи [Текст] / І.І.Мигович, М.П. Лукашевич.К., 2002 340 с.

8. Соціальна робота: технологічний аспект [Текст] / за заг. ред. проф. А.Й. Капської. К.: ДЦССМ, 2004. 364 с.

9. Социальная политика [Текст]/ сост. и ред. А. Райкевич. М.: Прогресс, 1997. 430 с.

10. Фирсов М.В. Введение в теоретические основы социальной работы (исторически-понятийный аспект) [Текст] / М.В.Фирсов. М.:ИАС-Воронеж МОДЭК, 1997. 436 с.

11. Андрющенко А.І. Концепція соціальної роботи: проблеми формування та розвитку [Текст]/ А.І. Андрющенко // Методологія, теорія та практикум соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. праць. Х., 1999. С. 123 -125.

12. Волков Ю.Е. Достижения и задачи социальной политики [Текст]/ Ю.Е.Волков // Социальная политика. -М.: Прогресс, 1997. С.366-369.

13. Социальна работа [Текст] / под ред. В.И. Курбатова. Ростов н/Д., 2003. 480 с.

14. Фирсов М.В.Теория социальной работы [Текст]: уч. пос. для студентов вузов / М.В.Фирсов, Е.Г.Студенова М., 2001.430 с.

15. Якуба О.О. Зміни в соціально-класовій структурі українського суспільства та соціальна політика [Текст] / О.О.Якуба //Соціальна політика в Україні та сучасна стратегія адаптації населення: Зб. статей К.: НТФ "Студцентр", 1998. - С. 145-148.

Размещено на Allbest.ru