Соціальний портрет безробітної людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРИТЕТ»

ФАКУЛЬТЕТ СУСПІЛЬНИХ НАУК

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Соціальний портрет безробітної людини

Курсова робота

Виконав:

студент 3 курсу

денного відділення

Янкович Михайло Іванович

Ужгород - 2011

Зміст

Вступ

Розділ І. Сутність безробіття і місце сучасної людини в ньому

1.1 Сутність безробіття, види і фактори що його викликають

1.2 Аналіз безробіття в пострадянський період, та причини його виникнення

1.3 Рівень безробіття на сучасному етапі, та його коливання по регіонам України

Розділ ІІ. Психологічні аспекти втрати людиною роботи. Погляд на безробітного зі сторони

2.1 Особливості поведінки безробітної людини

2.2 Етапи стресових станів, що пов'язані з ситуацією безробіття

2.3 Вплив безробіття на психічний стан людини

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. На різних етапах розвитку людського суспільства ефективність використання робочої сили була різною. Первісному суспільству була притаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини і одночасне перенаселення окремих територій; звідси постійна боротьба племен за територію.

При рабстві була присутня повна зайнятість усіх рабів і відносне перенаселення вільних громадян, частина яких ставала колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповнення армії рабів.

При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне перенаселення, частина людей становила прихований надлишок, деякі з них займалися промислами на “Великій дорозі”, інші поповнювали військо, призначенням якого було завоювання нових земель.

В умовах частого капіталізму на індустріальному етапі його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних.

Соціально-економічна криза, політична нестабільність у країні спричинили появу великої кількості безробітних. Наслідком цього стало виникнення психічних проблем у цих осіб, за такими, зокрема, факторами, як невпевненість у завтрашньому дні, неспроможність матеріально забезпечити себе і сім'ю, вимушений вибір професії, яка часто не відповідає уподобанням людини тощо.

Ілюзія економічного розвитку другої половини 1980-х років, яка проявилась у задовільних заробітках, нагромадженні певних матеріальних засобів тощо, дозволяла більшості сімей розробляти прийнятні для себе і дітей життєві сценарії. Тоді навіть гадки ні в кого не виникало про загрозу безробіття. Але подальший розвиток історичних, соціально-економічних, політичних подій призвів до обвалу життєвих планів, принаймні для більшості громадян. Ось тут і з'явилися проблеми про які йшлося вище.

Безробіття нині є чи не найгострішою соціально-економічною проблемою, котра потребує першочергового вирішення, позаяк вона, ця проблема, викликає негативні психологічні зміни особистості. Такі зрушення на пізніх стадіях призводять до розвитку соматичних захворювань і девіантної поведінки. У подальшому це може призвести до безповоротних наслідків, які не можуть не позначитися й на цілій нації.

Отож, проблема безробіття, його наслідки для нації і економічного розвитку постають перед науковцями і зокрема перед працівниками соціальної сфери. Зважаючи на те, що в сучасних умовах це явище набуває дедалі ширшого характеру, потрібно шукати нові методи і способи боротьби з ним, що й зумовило вибір теми роботи.

Мета дослідження - проаналізувати безробіття як соціальне явище, та його вплив на зміну психологічних особливостей особистості.

Об'єкт дослідження - безробіття як соціально-економічне явище.

Предмет дослідження - вплив безробіття на психологічний стан особистості.

Завдання:

1. Окреслити і дати визначення поняттю “безробіття”;

2. Охарактеризувати основні види безробіття;

3. Проаналізувати безробіття на теренах колишнього Радянського Союзу;

4. Висвітлити загальні причини безробіття;

5. Проаналізувати рівень безробіття на сучасному етапі та його коливання в різних регіонах України;

6. Визначити як впливає безробіття на психічний стан сучасної особистості та фактори що на це вливають.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. В І розділі роботи «Сутність безробіття і місце сучасної людини в ньому» аналізується і дається загальний описи явища безробіття. Вказуються його види, вплив на суспільство, розкривається джерело звідки воно бере коріння. Розглядаються фактори що його викликають. В ІІ розділі роботи «Психологічні аспекти втрати людиною роботи. Погляд на безробітного зі сторони» дається характеристика негативного впливу явища безробіття на особистість людини. Описуються види деструктивної поведінки і стани які це явище викликає. В кінці роботи подаються висновки до матеріалу, список використаних джерел і додатки у вигляді схем і графіків.

безробіття стресовий психологічний

Розділ І. Сутність безробіття і місце сучасної людини в ньому

1.1 Сутність безробіття, види і фактори що його викликають

Протягом свого існування людство по різному ставилося до безробіття. Оцінки коливалися від сприйняття безробіття як великого соціального зла, з яким потрібно рішуче боротися за допомогою різних засобів, до явища яке має переважно короткостроковий характер та не представляє серйозної проблеми. Безробітних протягом всієї історії то намагалися покарати, то змусити працювати, при чому робили це іноді застосовуючи варварські способи, то надавали безробітним матеріальну допомогу, яка в кінцевому рахунку збільшувала безробіття. Так, у давній Греції за безробіття із власної вини робітника призначалося тяжке покарання.[21 с.366]

На даному етапі Безробіття -- складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас безробіття -- це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.[6 с.39]

Факторами формування безробіття можуть бути такі:

* нестача сукупного ефективного попиту;

* негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;

* недостатня мобільність робочої сили;

* структурні зрушення в економіці;

* дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;

* демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;

* сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки. [6 с.39]

Досвід переходу окремих країн до ринку свідчить про те, що в кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися.

Розрізняють відкрите й приховане безробіття.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане -- наявність формально зайнятого населення. [Завіновська с.40]

Можна виділити такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, інституціональне.

Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає, що існують постійний зв'язок між звільненням з однієї організації і найманням працівників іншими організаціями, заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші тощо. [6 с.40]

В умовах ринкової економіки цей вид безробіття завжди існує. Одні змінюють роботу добровільно, інші -- у зв'язку зі звільненням або втратою сезонної зайнятості. Дехто шукає роботу вперше. Таке безробіття може поєднуватися з рівновагою на ринку праці. Наприклад, в США наприкінці 80-х років близько 49% безробітних не працювали менше п'яти тижнів. Це свідчить про нормальний процес перерозподілу трудових ресурсів відповідно до потреб виробництва, а також про високу ефективність ринку праці.

Виникнення структурного безробіття пов'язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих підприємств.

Структурне безробіття відрізняється від фрикційного передусім тим, що працівники, які втратили роботу в одних секторах економіки, не можуть бути використані на тих робочих місцях, які пропонуються в інших секторах. Окрім того, структурне безробіття є тривалим і має, як правило, хронічний характер.

Причиною структурного безробіття є територіальна і кваліфікаційна невідповідність між вільними робочими місцями і безробітними.

У структурному безробітті можна виокремити технологічне й конверсійне безробіття.

Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що (супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації.

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво тощо).

Циклічне -- це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму -- під час піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями циклу ділової кон'юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

Інституціональне безробіття -- це безробіття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили).

На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття.

Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних -- бідних, бродяг, бомжів та ін.

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

У визначенні МОП(Міжнародна організація праці) безробітними є особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:

· Не мають роботи (прибуткового заняття);

· Шукають роботу або намагаються організувати власну справу;

· Готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До цієї категорії належать особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості. Знайшли роботу і чекають відповіді або готуються почати працювати, але на даний момент ще не працюють. [6 с.41]

Згідно із Законом України “Про зайнятість населення” безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді шукають роботу та здатні приступити до праці.[7]

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці; реорганізацією перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи й організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру;

в) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою реєстрацією;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України. Рівень зареєстрованого безробіття розраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до працездатного населення у працездатному віці. [6 с.41]

1.2 Аналіз безробіття в пострадянський період, та причини його виникнення

Приступаючи до розгляду соціально-економічної сутності безробіття, варто зазначити, що довгі роки в колишньому СРСР безробіття розумілося як явище, властиве лише капіталістичній системі господарювання, при якій частина трудящих не може знайти роботу, стаючи відносно надлишковим населенням, резервною армією праці. Іншими словами, безробіття розглядалося таким явищем, що повинно бути усунуте і ліквідоване цілком, що і було "зроблено" у СРСР до кінця 1930 року. Відтоді вітчизняна соціально-економічна література висвітлювала проблеми трудової зайнятості однобоко і надмірно ідеологізовано.

Відсутність безробіття вважалося одним з головних завоювань планової економіки, і усе, що суперечило такому підходу, піддавалося беззастережній та емоційній критиці. Не без допомоги "фахівців із критики" спотворювалася справжня ціна перемоги над безробіттям, певною мірою досягнутої на початковому етапі будівництва соціалізму широкомасштабними воєнними діями, мільйонними жертвами, розрухою, переселенням розкуркулених, еміграцією інтелігенції, зниженням народжуваності, паспортною дискримінацією селянина і реалізацією економічно необґрунтованих, але вражаючих масштабом проектів.

Варто також визнати, що практика переважно екстенсивного розвитку, забута в розвинутих країнах, але характерна для СРСР, не могла не сполучатися з хронічним дефіцитом трудових ресурсів.

Разом з тим, штучно стримувалося вивільнення кадрів із тих виробництв, де це було доцільно й економічно необхідно. Керівники підприємств, профспілкові працівники добре знають, як у 70-80-х роках непросто було звільнити навіть ледаря чи невгамовного п'яницю.

Серед факторів, що сприяли формуванню надлишків робочої сили на підприємствах, зазначимо: недоліки в організації праці і низький рівень її інтенсивності в досить великої кількості працівників; широко розповсюджену практику відволікання працівників від основної діяльності ("шефська допомога"), аритмію виробництва з її характерними авралами в останній декаді місяця, наприкінці кварталу і року; посередня якість продукції і необхідність доведення її до відповідного рівня (спецзамовлення, експортні варіанти і т. ін.); далекі від досконалості верстатний парк і промислове устаткування, що обслуговуються численною армією ремонтників; недостатньо ефективну систему складування, збереження і транспортування сировини і готової продукції.[17 с.193]

Дуже важливо зазначити і ту обставину, що фонд заробітної плати підприємств залежав від кількості працюючих на них, а керівники одержували додатковий стимул економічного порядку "роздувати штати". Відсутність строгої залежності заробітної плати від кінцевих результатів сприяло швидкому росту управлінського апарату й обслуговуючих його працівників.

Чи варто дивуватися, що в цих умовах стали наростати тенденції зрівнялівки, суб'єктивізму, утрати мотивації до сумлінної праці, зниження ефективності виробництва. Настанова на повну зайнятість диктувала низьку ціну робочої сили, що, у свою чергу, позбавляло роботодавців стимулів застосовувати високопродуктивну техніку і передові прийоми організації виробництва, а робітників - підвищувати кваліфікацію. У результаті рівень кваліфікації і професійної підготовки за останню чверть століття істотно не змінився, а фізична праця, як і раніше, залишається основою нашого виробництва: нею зайнято близько 70 відсотків працівників. Багато хто в цих умовах прагнули одержати "тепленьке місце", а не роботу.

Природно, перехід до ринку підсилює гостроту аналізованої проблеми з багатьох причин. Серед них зазначимо:

- закриття нерентабельних виробництв;

- необхідність використання найбільш ефективних, інтенсивних форм економічного росту і можливостей багатоукладного господарства;

- скорочення частки оборонних галузей і їхня конверсія;

- розрив сформованих міжгосподарських зв'язків;

- структурні перекоси й інші кризові деформації економіки.[17 с.194]

Серед причин слід також зазначити й аномальний сплеск міграційних процесів, викликаний, по-перше, загостренням міжнаціональних відносин; по-друге, скороченням армії і виводом військових частин із колишніх братерських країн і республік: по-третє, евакуацією і добровільним переселенням з чорнобильської зони і територій, несприятливих щодо екології; по-четверте, масовим відтоком населення з районів Крайньої Півночі через різке зниження життєвого рівня; по-п'яте - потоком біженців з місць воєнних дій, у тому числі і на території країн СНД.

Нарешті, небачені темпи росту цін у сто і більше разів за останні роки змусили зайнятися пошуком роботи багатьох домогосподарок, пенсіонерів, студентів і навіть школярів.

Не можна не зазначити і той факт, що росту безробіття сприяють слабке теоретичне опрацювання проектів переходу до ринку, їхня недостатня системність, непослідовні, а іноді й помилкові дії уряду.

Разом з тим, важливо не впасти в іншу крайність, бездумно використовуючи закордонний досвід, проповідуючи безробіття як "живу воду", здатну реанімувати нашу економіку і вивести її зі стану найглибшої кризи за допомогою так званих факторів, що "підстьобують". І якщо існують визначені "плюси" резерву робочої сили як невід'ємної умови нормального функціонування ринкової економіки, то і про "мінуси" безробіття забувати не можна.

Річ не тільки в матеріальному і моральному збитку, що виявляється на рівні родини, окремої людини, її непевності в завтрашньому дні, утраті кваліфікації при тривалій відсутності роботи. Зазнає збитків суспільство в цілому як через недоотриману продукцію, так і через значні витрати, викликані безробіттям.

До негативних наслідків безробіття варто віднести і зростання соціальної напруженості, здатної завершитись зіткненнями на релігійному і національному ґрунті, що, у свою чергу, створює передумови для політичної нестійкості. Багато фахівців єдині в думці - зростання безробіття погіршує здоров'я нації, несе в собі реальну загрозу демократії, сприяє посиленню найбільш кримінальних форм тіньової економіки: наркобізнесу, розкраданням, проституції і т. ін.

Явище безробіття сучасними суспільно-економічними науками розглядається в аспекті вибору індивідом тієї чи іншої поведінки щодо ринку праці.

Кожна працездатна людина змушена робити ступеневий вибір, що визначає її місце стосовно ринку праці. Передусім здійснюється вибір між зайнятістю та незайнятістю, коли на одній шальці терезів опиняється праця та її очікувана оплата, а на іншій - вільний час та соціальна допомога. Відмова від роботи, у свою чергу, може бути короткостроковою (бажання знайти кращу роботу), довгостроковою (догляд за дитиною) або остаточною (вихід на пенсію).

Довго в економічній теорії панувала думка про добровільний характер безробіття як результат відмови працювати за пропонований рівень оплати. Дж.М. Кейнс звернув увагу на те, що існує і вимушене безробіття, породжене неможливістю отримати робоче місце навіть при бажанні працювати за меншу оплату - внаслідок низького рівня сукупного попиту та працю. Однак із розширенням попиту певні згустки безробіття ніяк не розсмоктуються. І тоді вже доводиться залучати до пояснення соціальні фактори, пов'язані з дискримінацією певних груп (професійних, вікових, етнічних та ін.).

Ті, хто опинився у країні безробітних, не становлять однорідної маси. Аналізуючи диференціацію соціальних груп безробітних, В.В. Радаєв розглядає багато підстав для цього. Одна справа, якщо людина вже мала роботу раніше; інша - якщо вона була зайнята поза ринком праці (наприклад, у домашньому господарстві), третє, якщо це новачок, що вперше прийшов на нього після школи, армії чи ВНЗ. Досить суттєві і причини, що викликали втрату роботи. Тут потрібно відрізняти: добровільне звільнення "за власним бажанням", вихід на пенсію чи звільнення "за рішенням адміністрації". Останнє, в свою чергу, може означати тимчасове звільнення без розриву трудових відносин чи остаточне звільнення-в результаті скорочення самого робочого місця або з метою залучити на нього іншого працівника. Кожний випадок втрати роботи призводить до специфічних наслідків з точки зору часу знаходження поза ринком праці та умов, на яких відбувається повернення до зайнятості.[17 с.195]

Нарешті, відбувається вибір сфери та конкретного місця зайнятості, а також форм найму - повного чи часткового, тимчасового чи постійного. Іноді людина вимушена диверсифікувати свою діяльність, знаходячи робочі місця одночасно у різних сегментах ринку праці: десь за нею зберігається стабільне місце як підстраховка на крайній випадок; десь реалізується можливість підзаробити; одна робота притягує кращими умовами, інша - дозволяє отримати престижну візитну картку. Основне ж питання, на його думку, полягає в тому, які фактори криються за всіма цими актами вибору, що диференціює працю та оплату".[17с.196]

Економісти та соціологи дають різні відповіді на це питання. Для економічної теорії поведінка у сфері зайнятості є продуктом раціональних рішень, що приймаються автономним та відносно інформованим індивідом з метою оптимізації трудових зусиль та винагороди за них. Подібні припущення викликають ряд заперечень. По-перше, дії людей здійснюються під впливом безлічі різноманітних, у тому числі не утилітарних, мотивів. По-друге, зроблений вибір не настільки є раціональним та послідовним. По-третє, - і це, мабуть, головне, - в основі вибору місць і форм зайнятості лежать не тільки індивідуальні характеристики, а й соціальні фактори та обставини, пов'язані з укоріненістю у місцевій спільноті, неможливістю розірвати сімейні та дружні зв'язки, що пронизують повсякденне життя людини.

Отже, окрім раціональних, економічних механізмів заповнення робочих місць, існують також додаткові, або альтернативні соціальні механізми.

Одна з моделей такого соціального механізму запропонована М. Грановеттером у концепції соціальних зв'язків. Він звертає увагу на ті способи, за допомогою яких поширюється інформація про робочі місця та які відіграють з точки зору пропозиції праці не меншу роль, аніж самі характеристики цих робочих місць. Отримання інформації - процес зовсім не технічний, він пов'язаний з діями суто індивідуальної властивості. Емпіричні дослідження показують, що більшість тих, хто знайшов та змінив місце роботи, користувались інформацією, отриманою з особистих неформальних джерел. Персональні контакти (вдома, на роботі чи в барі) виявились значно важливішими за формальні оголошення про наявність місць та прямі звернення до роботодавця. До того ж, і формальні оголошення (наприклад, у засобах масової інформації) пропускаються крізь фільтри неформального обговорення і часто сприймаються тільки після подібної "обробки".[17 с.196]

Здійснивши дослідження робіт М. Грановеттера з 1973 по 1992 роки, В.В. Радаев виявив ряд тенденцій прояву такого соціального механізму. Зокрема, виявлено, що люди, які спиралися саме на неформальні джерела інформації, досягали відносно більшого успіху з точки зору рівня прибутку та задоволеності новим місцем роботи. Цікаво, що чим вищим є професійний статус групи, тим частіше її представники звертаються до неформальних соціальних контактів. Причому так звані слабкі зв'язки, тобто з далекими знайомими та колегами, є більш ефективними, ніж "сильні зв'язки" - з близькими друзями та родичами. Перші значно розширюють масштаби отримання інформації. Проте тісні (сімейні) контакти краще виручають в екстремальних випадках, наприклад, коли немає запасу часу на пошук роботи. Успіх пошуку, таким чином, тісно пов'язаний із становищем у соціальній структурі. І попри всю важливість вкладу в "людський капітал", потрібні також інші інвестування - у свою репутацію, в розвиток контактів. Акумулювання зв'язків та контактів, поряд з накопиченням професійного стажу, стає важливим неекономічним фактором просування на ринку праці. Чим більше таких зв'язків, тим вищою є їхня "якість", тим більшими можливостями володіє робітник з точки зору горизонтальної та вертикальної мобільності. Хоча сама по собі швидка зміна місць роботи, звичайно, може не тільки формувати вражаючий послужний список, але й створювати погану репутацію ненадійного (чи "незручного") співробітника.

Неформальні інформаційні мережі відіграють важливу роль у процесі сегментації роботодавців. Людина, яка шукає роботу, не тільки сама стає в умовну "чергу". В іншу "чергу" вона вибудовує своїх потенційних наймачів. Сегментація відбувається не тільки за якістю пропонованих робочих місць, а й за сукупністю характеристик фірми, включаючи і її репутацію, стійкість та надійність. Робота на корпорацію (юридична особа) зазвичай вважається більш надійною, ніж робота на конкретного приватного хазяїна (якщо, однак, він не належить до особистих знайомих). А загалом родичі та знайомі закономірно ставляться першими у списку запропонованих роботодавців. Невідомо, хто більше від подібного найму виграє (в різних ситуаціях виходить по-різному), але виграш у надійності тут, як правило, безсумнівний, адже ринкові позиції в такій ситуації отримують соціальне підкріплення. Проте навіть не будучи пов'язаними особистими зв'язками і навіть на досить великих підприємствах, наймачі та наймані не зустрічаються як абсолютно незнайомі. Їхній зустрічі передує складний обмін накопиченою інформацією, що виявляє надійність контрагентів.

Коло механізмів соціальної дії щодо переходу від стану безробітного до зайнятості розширюється завдяки утворенню колективних організацій та ліцензованої діяльності, дії регулятивних норм, що утвердилися серед безробітних, впливом відповідної трудової культури.

Вплив соціальних механізмів на поведінку безробітних накладає відбиток на класифікацію форм безробіття.

У сучасній соціально-економічній літературі склалася визначена класифікація форм безробіття. Поряд із пріоритетами радянської політекономіки - плинної, прихованої та застійної форм (згідно з "Капіталом" Маркса), у її структуру входять і інші форми.[17 с.198]

Західні вчені аналізують фрикційне, циклічне та структурне безробіття.

Вітчизняні економісти пропонують розглядати фрикційну, інституціональну, конверсійну, добровільну, технологічну, структурну, регіональну, молодіжну, економічну, приховану а також застійну форму безробіття.

На українському ринку праці представлені практично всі перераховані форми, хоча міра представництва і "вага" кожної з них не є величиною сталою. Дослідження засвідчують, що в умовах формування ринкової економіки поширюються найбільш хворобливі форми, насамперед, що охоплюють людей, матеріально і соціально найменш захищених.

Це стосується і жінок, у яких можливість виявитися без роботи часто є вищою, ніж у чоловіків. На ринку праці України кількість безробітних жінок становить 1473907 (близько 62% усіх безробітних).[17 с.198]

Наявність зайвої робочої сили на підприємствах Росії й України надзвичайно низький рівень доходів більшості їх громадян, а також, та обставина, що заробітна плата є для дуже багатьох єдиним засобом існування, визначають правомірність установлення "природної" норми безробіття з обліком її соціально припустимих рамок.

Деякою мірою можна говорити про залежність соціальних рамок безробіття від рівня доходів основної маси населення. В міру подолання умов, що обмежують ріст заробітної плати, а також поповнення особистого і сімейного бюджету за допомогою додаткових легальних, у тому числі і так званих нетрудових джерел (дивіденди з акцій, відсотки з облігацій та ін.), попит на робочі місця може знижуватися.

Досягнення визначеного рівня добробуту народу, зрештою, робить непотрібною фіксацію соціально припустимої норми безробіття. До основних характеристик безробіття належать:

- Рівень безробіття - відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населення.

- Молодіжне безробіття, що, у свою чергу, характеризується: рівнем безробіття серед молодих людей у віці 15-24 років; частка молодих безробітних у загальній кількості безробітних; відношення рівня молодіжного безробіття до дорослого; частка безробітної молоді в загальній кількості молоді.

- Тривалість безробіття - кількість безробітних, які не працювали більше 12 місяців у процентному відношенні до загальної кількості безробітних.

Причини безробіття:

1) утрата роботи (змушене звільнення з різних причин);

2) звільнення за власним бажанням;

3) повторне включення до ринку праці;

4) нові учасники ринку праці;

Фактори що впливають на пошук роботи:

– Освітній рівень безробітних.

- Тимчасове звільнення (відсутність пошуків нової роботи) чи пошуки (нової) роботи.

– Пошуки роботи з повним чи неповним робочим днем.

- Професія, галузь і кваліфікація на останньому місці роботи.

- Час звільнення з останнього місця роботи.

– Рівень (економічної) неактивності - визначається як частка дорослого населення у віці 25-54 років, що не працює і не шукає роботи.

Також зазначимо, що розглянуті характеристики безробіття і зайнятості доповнюються для більш адекватного аналізу ринку праці ще деякими показниками:

- Освітній рівень робочої сили - частка економічно активного населення, що має вищу освіту.

- Вартість робочої сили (на годину).

- Продуктивність праці і витрати на робочу силу.

– Бідність і розподіл доходів.

Кожний із названих показників має поряд з економічним певний соціальний зміст. У своїй сукупності вони визначають не тільки економічні характеристики робочої сили на ринку праці, а й соціальний стан у суспільстві носіїв робочої сили - суб'єктів соціально-трудових відносин.

Привернемо увагу ще до однієї проблеми, на соціальний характер якої поки що не звертається належної уваги. Мова йде про статус безробітного.

Як відомо за методологією Міжнародної організації праці, безробітним вважається той, хто в цей момент не має роботи, шукає її і готовий до неї приступити.

Однак за таким визначенням "приховано" чимало суб'єктивних елементів. Адже неможливо абсолютно об'єктивно встановити, шукає чи не шукає людина роботу і що для неї означає "робота, яка відповідає кваліфікації". Нарешті, вимагається, щоб суб'єкт визнав себе безробітним, тобто самовизначився як "вигнанець". Іноді подібна само-ідентифікація може бути частиною раціональної стратегії, коли, скажімо, людина задовольняється статусом безробітного чи навіть прикривається ним, займаючись у цей час "тіньовими" або кримінальними операціями. Але для більшості людей визнати себе безробітним, прийняти цей особливий статус - справа зовсім не проста (особливо, якщо у країні, як наприклад, у нас, довгий час не було офіційного безробіття). "Суб'єктивізм", таким чином, має соціальний підтекст.

Характеризуючи безробітного, соціологи виходять з того, що праця - це не просто засіб отримання заробітку. Насправді це засіб придбання цілої сукупності статусів, з якими нерозривно пов'язане життя людини. Втрата зайнятості погрожує чимось більшим, аніж просто втратою прибутку - випадінням із сфери звичних спільнот. На трудовий вибір нашаровується маса соціальних факторів: наявність чи відсутність членів родини (працюючих та утриманців); уявлення про правильне виховання дітей (чи варто їм перебувати тільки під доглядом матері); ставлення оточуючих до обов'язковості праці (чи треба безробітного осуджувати як "дармоїда"). Не говорячи вже про те, що вибір на користь роботи чи її відсутності здійснюється під впливом факторів, пов'язаних із державним регулюванням і соціальною політикою: зміни розмірів та термінів виплати дотацій по безробіттю, умови їх отримання.[12 с.200]

1.3 Рівень безробіття на сучасному етапі, та його коливання по регіонам України

Проблеми зайнятості, безробіття і доходів є визначальними в галузі соціально-трудових відносин. Хоча корені багатьох з цих проблем зароджувалися ще в радянські часи, однак в усій своїй згубній силі вони розкрилися в процесі переходу України до ринкової системи і демократичного суспільства.

Основна проблема ринку праці України -- скорочення попиту на працю -- частіше приводить до прихованого безробіття в офіційному секторі ринку праці, зайнятості в неформальному та нетоварному секторах, посилення зовнішньої трудової міграції, ніж до відкритого безробіття, зареєстрованого закладами з питань працевлаштування. Обстеження робочої сили, що періодично проводяться в Україні починаючи з 1995 p., виявляють набагато вищий рівень безробіття порівняно з даними державної служби зайнятості.

За даними першого обстеження (жовтень 1995 р.) загальна чисельність осіб, які були безробітними за визначенням МОП сягала 1,44 млн. осіб, тобто в 11 разів більше, ніж чисельність офіційно зареєстрованих на той час безробітних. Друге обстеження (жовтень 1996 р.) зафіксувало подальше зростання безробіття -- майже 2 млн. осіб, або 7,6% економічно активного населення, трете обстеження (жовтень 1997 р.) -- 2,3 млн. осіб, або 8,9%, четверте - майже 3 млн. осіб, або 11,3%. Оскільки показники падіння рівня виробництва набагато випереджають показники скорочення зайнятості, слід очікувати подальшого зростання рівня безробіття передусім за рахунок перетворення прихованого безробіття у відкрите.[3 с.77]

У зв'язку із змінами в галузевій структурі зайнятості загострилися регіональні проблеми зайнятості. Регіональна диференціація гостроти безробіття вже з 1991 р. була дуже значною (найвищий і найнижчий рівні безробіття за регіонами відрізнялися в 10 разів), менша, але суттєва різниця зберігається нині. Цікава диференціація регіонів країни за складом безробітних. Спочатку основну масу безробітних на Україні складали жінки, особи з вищою і середньою спеціальною освітою, працівники перед пенсійного віку. Але в міру зростання безробіття збільшується серед безробітних частка чоловіків, молоді, осіб з низьким рівнем освіти. Таким чином, за складом безробітних можна оцінити міру загострення безробіття у регіоні: там, де переважають жінки, люди похилого віку і особи з високим рівнем освіти, безробіття знаходиться на початкових стадіях, рівень безробіття невисокий, але зростає воно швидко. В тих регіонах, де серед безробітних висока частка чоловіків, молоді й осіб з низьким рівнем освіти, проблеми безробіття дуже гострі, рівень його високий, але зростає воно, як правило, повільніше, ніж в середньому по країні.

В Україні найбільш загострилися проблеми безробіття в регіонах двох типів: по-перше, західні області з високим природним приростом населення. Тут на ринок праці постійно виходить велика кількість молоді, а кількість робочих місць не лише не збільшується, а і скорочується. В результаті тут найвища частка трудової (в тому числі зовнішньої) міграції населення. Слід зазначити, що ці проблеми в західних регіонах існували і в минулому, але нині вони все більше загострюються. По-друге, особливі проблеми зайнятості переживають так звані депресивні регіони, тобто ті, в яких переважають найбільш кризові галузі (військово-промисловий комплекс тощо) (табл. 1.3.).

Важливим для України є також питання сільського безробіття. На початку економічних перетворень сільська місцевість вважалася дуже трудодефіцитною, здатною забезпечити роботою значну кількість безробітних міських жителів. Ці прогнози не виправдалися. Падіння рівня споживання і експорту сільськогосподарської продукції вкрай загострили проблеми її збуту, і в результаті за рівнем доходів і можливістю продуктивної зайнятості сільські жителі опинилися ще в складнішому становищі, ніж городяни. Починаючи з 1994 р. рівень безробіття серед сільського населення перевищує аналогічний показник для міського населення. Величезна напруга на сільському ринку праці, оскільки вільних робочих місць тут практично немає як таких. Найвищий рівень сільського безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом населення.

Дані про кількість безробітних та рівень безробіття за регіонами України станом на 1 січня 1999 р. наведені в табл. 1.3.

Приховане безробіття. В останні роки однією з найважливіших проблем зайнятості в Україні стало приховане безробіття. Основна причина цього явища -- спад виробництва і неадекватне йому скорочення зайнятості. Кількісно приховане безробіття означає чисельність працівників, які стали непотрібними у зв'язку із спадом виробництва або структурними змінами в ньому, але продовжують формально вважатися зайнятими, і які або при покращанні економічної кон'юнктури будуть (готові) працювати ефективно, або повинні бути вивільнені. Економічна можливість значного поширення прихованого безробіття спричинена неконтрольованим падінням реальної заробітної плати працівників.

Приховане безробіття існує в таких формах:

- надлишкова чисельність працівників, які одержують повну заробітну плату. Фактично ці люди не почувають себе безробітними, але від звільнення їх робота підприємства не погіршиться, а от утримання їх є важким тягарем для економіки підприємства, веде до подорожчання продукції, в кінцевому підсумку до розкручування інфляційної спіралі;

- утримання на підприємстві осіб, що працюють на умовах неповного робочого часу, отримують відповідну неповну зарплату, бажають працювати повний час, але з причини скорочення виробництва не мають такої можливості. Зазначимо, що ця форма прихованого безробіття називається частковим безробіттям, якщо працівник бажає працювати на умовах повної зайнятості. Якщо ж працівника влаштовує така форма роботи, то це є не безробіттям, а добровільною неповною зайнятістю, що є рівноправною формою задоволення трудових потреб громадян;

- оформлення певній частині працівників відпусток без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. Ця форма прихованого безробіття найчастіше спричиняє вторинну зайнятість працівників, оскільки вони на невизначений час залишаються з мінімальною або і без заробітної плати;

- наявність цілоденних і внутрішньо-змінних простоїв з організаційно-технічних причин (порушення договірних зв'язків, відсутність електроенергії тощо).[3 с.80]

Оскільки часткове безробіття в Україні офіційно не визнане, утримувати значну кількість прихованих безробітних підприємствам простіше, ніж провести офіційне скорочення персоналу, при якому треба виплатити всі борги із заробітної плати та значні компенсаційні виплати. З боку держави теж немає рішучості у створенні умов, за яких підприємствам було б невигідно утримувати таку кількість зайвих працівників, оскільки перетворення прихованого безробіття на відкрите турбує політиків більшою вірогідністю соціальних потрясінь. Тому приховане безробіття (включаючи часткове) в Україні, за різними оцінками, сягає 20 -- 35% зайнятого населення, а наслідком цього є низький рівень життя та неефективне господарювання. Впродовж 1998 р. лише за даними офіційної статистики в Україні майже кожен шостий працівник працював у режимі скороченого робочого часу, а у відпустках з ініціативи адміністрації без збереження заробітної плати побували в середньому 22% загальної чисельності працівників. В деяких галузях промисловості ці показники ще більші (в легкій -- 70, автомобільній -- 68, лісовій та деревообробній -- 57%).[3 с.81]

Слід зазначити, що з розвитком ринкових відносин, посиленням жорсткості фінансово-кредитної політики держави, розгортанням конкуренції приховане безробіття буде скорочуватися, і цей процес уже почався. Завдання полягає в тому, щоб воно скорочувалося на користь ефективної зайнятості працівників, а не лише перетворенням прихованого безробіття у відкрите.

Неформальна і нетоварна зайнятість. Значне поширення в Україні "тіньової економіки" призводить до поділу ринку праці на формальний та неформальний. До першого, формального ринку праці, належать офіційно діючі переважно великі та середні підприємства, де здебільшого дотримуються стандарти державного законодавства про працю. До другого, неформального ринку праці відносяться "тіньові" та дрібні підприємства, що використовують працю мінімальної кількості найманих працівників, а також не дотримуються трудового законодавства, не сплачують податки тощо.

Неформальний сектор ринку праці виникає внаслідок зростання безробіття, коли формальний сектор не може забезпечити роботою всіх бажаючих, а соціальна підтримка непрацюючих відсутня або слаба. Між тим масове зубожіння населення за роки економічної кризи призвело до того, що абсолютна більшість людей не може залишатися без роботи, яка є єдиним джерелом засобів існування. Тому вони шукають роботу в межах неформального сектору. Зайнятість в неформальному секторі характеризується такими рисами:

- відсутність офіційної реєстрації діяльності;

- переважання самозайнятості;

- низька капіталоозброєність праці, застарілі й шкідливі технології;

- легкий доступ для працівників, відсутність перешкод;

- низький рівень доходів, безправ'я працівників;

- нерідко "контроль" діяльності з боку кримінальних структур.

Оцінюючи зайнятість в неформальному секторі, слід мати на увазі, що низький рівень оплати праці та значне поширення прихованого безробіття стимулюють і зайнятих у формальному секторі працівників шукати додаткові джерела доходу в неформальному і нетоварному секторах. Нерідко основну частину часу і трудових затрат цілком добросовісний працівник, законослухняний громадянин віддає вторинній зайнятості, тобто зайнятості за сумісництвом у формальному або в неформальному і нетоварному секторах.

Зайнятість у нетоварному секторі означає всі види неоплачуваної роботи, результати якої споживаються самими працівниками або членами їхніх сімей. Передусім це робота в особистому підсобному та домашньому господарстві, а також перенесення в сім'ю тієї роботи, яка при нормальній платоспроможності є платними послугами (наприклад, ремонт квартири, підстригання волосся, чистка чи пошиття одягу тощо). Чим нижчі грошові доходи сім'ї, тим більшу частку засобів існування вона отримує з нетоварного сектору.

Проблеми зайнятості в неформальному і нетоварному секторах можна звести до таких груп:

- порушення норм законодавства про працю, зокрема щодо її безпеки, тривалості, оплати, важкості і шкідливості для здоров'я, використання дитячої праці тощо;

- соціальна незахищеність працівників на випадок втрати роботи, виробничої травми, хвороби, старості;

- несплата податків державі.[3 c.82]

Отож, характеризуючи безробітного, соціологи виходять з того, що праця - це не просто засіб отримання заробітку. Насправді це засіб придбання цілої сукупності статусів, з якими нерозривно пов'язане життя людини. Втрата зайнятості погрожує чимось більшим, аніж просто втратою прибутку - випадінням із сфери звичних спільнот.

За складом безробітних можна оцінити міру загострення безробіття у регіоні: там, де переважають жінки, люди похилого віку і особи з високим рівнем освіти, безробіття знаходиться на початкових стадіях, рівень безробіття невисокий, але зростає воно швидко. В тих регіонах, де серед безробітних висока частка чоловіків, молоді й осіб з низьким рівнем освіти, проблеми безробіття дуже гострі, рівень його високий, але зростає воно, як правило, повільніше, ніж в середньому по країні.

Отож, вирішення цих та інших проблем зайнятості можливе лише при створенні сприятливих умов для розвитку підприємництва, стимулюванні створення нових робочих місць.

Розділ ІІ. Психологічні аспекти втрати людиною роботи. Погляд на безробітного зі сторони

2.1 Особливості поведінки безробітної людини

Економічна криза у державі, незбалансованість економічних процесів викликає стан постійної соціальної напруженості. Для безробітного, про положення якого можна говорити як про ускладнене, характерні постійні фрустрації. Стани фрустрації приводять до напруженості, внаслідок чого безробітний демонструє неконструктивну поведінку, елементами якої можуть бути:

1) агресія;

2) репресія - пригнічення бажань та витіснення їх підсвідомість;

3) ескапізм - уникнення травмуючої ситуації;

4) регресія - примітивізація поведінки;

5) раціоналізація - спроба виправдати свою поведінку надуманими засобами;

6) сублімація - переключення активності з первинної проблеми, у вирішенні якої йому не поталанило, на діяльність іншого роду, де досягається успіх, навіть і уявний;

7) проекція - перенесення неусвідомлених мотивів поведінки на пояснення поведінки другого;

8) аутизм - само замикання особистості, її відмежування від спілкування та активної діяльності.[11 c.13]

Дані досліджень з психології, фізіології праці, медицини свідчать, що безробіття переживається людиною як ситуація максимально критична та така, що часто призводить до серйозних негативних наслідків як в його психофізіології, так і в організації соціального життя.

2.2 Етапи стресових станів, що пов'язані з ситуацією безробіття

Таким чином, втрата роботи викликає складний стресовий стан, який супроводжується негативними психологічними проявами, впливає на загальний рівень активності, фізичне та психічне здоров'я. Розвиток стресових станів, що пов'язані з ситуацією безробіття, має фазову природу; в ньому можна виділити такі етапи:

1. Стан невизначеності та шоку, пов'язаний з важкими суб'єктивними переживаннями страху та негативними емоціями.

2. Стан полегшення та конструктивне пристосування до ситуації, який триває 3-4 місяці після втрати роботи та супроводжується хорошим настроєм, активністю та задоволенням життям.

3. Погіршення стану безробітного, яке наступає після 6 місяців втрати роботи та пов'язується з деструктивними змінами у психіці, здоров'ї, фінансовому та соціальному положенні безробітного,

4. Фаза безпомічності та примирення з ситуацією, яка виникає під час тривалого безробіття та супроводжується бездіяльністю та апатією.[25 c22]

Переживання людиною ситуації бездіяльності, відсутності роботи трансформується в синдром «неврозу безробіття». Незалежно від причин безробіття людина переживає пустоту свого часу як внутрішню пустоту. Безробітний вважає себе нікому непотрібним, а своє життя - позбавленим сенсу.

2.3 Вплив безробіття на психічний стан людини

Психологічні проблеми безробіття впливають і на механізми психічної регуляції людини та викликають певні форми психологічної деформації особистості безробітного. В залежності від індивідуально-психологічних особливостей людини ці види деформацій (певні зміни рис характеру, темпераменту, емоційної сфери, сфери потреб та вольової сфери) можуть проявлятися по-різному. Такі індивідуальні прояви завжди потребують психологічного вивчення.

Перебування в ситуації безробіття справляє психотравматуючий вплив, оскільки є джерелом постійного стресу. Людина, що не має роботи, переживає стан внутрішньої порожнечі; у неї виникають думки, що якщо її здібності, професійні уміння неможливо застосувати, то й життя втрачає сенс. Причому, такий психічний стан притаманний навіть тим, хто не відчуває серйозних матеріальних труднощів. Працюючи, людина задовольняє психологічні потреби як власні, так і своєї сім'ї, задовольняє потребу і в безпеці(вона може звертатися до лікарів, купувати необхідні ліки; сплачуючи податки, може звернутися до органів влади і правопорядку). В трудовому колективі особистість задовольняє потребу в приналежності, спілкуванні, визнанні, повазі до себе, і, нарешті, тільки у праці вона може розкрити свій потенціал. [18 с.72]

Активна психологічна діяльність розпочинається тоді, коли молодь усвідомлює соціальне значення професії. Відповідальне ставлення до обрання професії, професійного навчання - це своєрідна психологічна умова запобігання безробіттю, що виявляється та реалізується у поєднанні прагнень тих, хто шукає роботу, з одного боку, та об'єктивними потребами ринку праці з іншого. Це продукт соціального розвитку особистості, що характеризується внутрішньою активністю, цілеспрямованістю. Володіючи цими ознаками, особистість зможе задовольняти власні потреби, інтереси, впливати на характер і результат своєї професійної діяльності.[18 с.78]

Висновки:

1. При тривалому безробітті у людей поглиблюється не тільки емоційна нестабільність та послаблюється нервова система, але й суттєво порушується вольова сфера.

2. Психологічне дослідження безробітних з терміном безробіття понад 5 місяців засвідчує втрату спокою, стрес, підвищений рівень тривожності., недостатній самоконтроль, різке погіршення вольових аспектів діяльності, що досить часто супроводжується розвитком кризових станів.

3. Розвиток особистості в умовах безробіття характеризується суттєвим порушенням психоемоційної та вольової сфери; тим часом, інтелектуальні, комунікативні властивості та властивості міжособистісної взаємодії потерпають значно менше.

4. В умовах безробіття суттєво погіршуються показники у більшості опитаних, що свідчить про особливості деградації особистісної сфери людини у екстремальних умовах.

5. Актуальною стає вироблення ефективних психологічних-програм тренінгів з корекції хибних настановлень, стереотипів поведінки безробітних. Ефективними можуть бути програми усвідомлення і розвитку здібностей дитини, що обумовлюють її пристосування до будь-якої соціальної ситуації. [18 с.78]

Таким чином, втрата роботи викликає складний стресовий стан, який супроводжується негативними психологічними проявами, впливає на загальний рівень активності, фізичне та психічне здоров'я, поглиблюється емоційна нестабільність та послаблюється нервова система. . Розвиток стресових станів, що пов'язані з ситуацією безробіття, має фазову природу. Кожній із цих фаз характерна певна поведінка безробітного, де як тенденцію можна розгледіти вплив тривалого безробіття на психіку і стани сучасної особистості.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки: безробіття, так само як і інфляцію, ми розглядаємо як явище, що засвідчує порушення рівноваги, тобто як результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах ринкової економіки і в різні часи, то його можна певною мірою також вважати своєрідною нормою. Безробіття можна вважати певним прихованим потенціалом країни на який можна опертися для підйому економіки і покращення життєвого рівня населення. Тож, вирішення цих та інших проблем зайнятості можливе лише при створенні сприятливих умов для розвитку підприємництва, стимулюванні створення нових робочих місць.