Статистика соціально-демографічних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Черкаський державний бізнес-коледж

Кафедра економіки підприємства

Реферат

На тему: «Статистика соціально-демографічних процесів»

Виконала: студентка групи 3КД-11

Майборода Л.В.

Перевірила: Дернова І.А.

Черкаси 2012р

План

Вступ

1. Методологічні особливості статистики населення

2. Статистика чисельності, складу та розміщення населення

3 Статистика природного руху та відтворення населення

4. Механічний рух населення та його статистичні показники

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Предмет статистики населення становлять закономірності відтворення населення, що мешкає на певній території, за певний час, які відшукуються з допомогою якісного аналізу кількісних характеристик. Як об'єкт дослідження населення має універсальну статистичну природу, оскільки є масовою сукупністю, в якій реалізується закон великих чисел та формуються процеси випадкового характеру.

Основними категоріями статистики населення є демографічна подія та демографічний процес. Демографічна подія -- це подія, що відбувається з окремою людиною, проте впливає на зміну чисельності й складу всього населення, відтворення його поколінь.

Демографічними подіями є факти народження, смерті, укладання шлюбу або його припинення. Сукупність таких подій формує відповідний демографічний процес.

Отже, демографічний процес -- це множина однорідних демографічних подій, що відбуваються з населенням у цілому (народжуваність, смертність шлюбність, розлучуваність).

1. Методологічні особливості статистики населення

Предмет статистики населення становлять закономірності відтворення населення, що мешкає на певній території, за певний час, які відшукуються з допомогою якісного аналізу кількісних характеристик. Як об'єкт дослідження населення має універсальну статистичну природу, оскільки є масовою сукупністю, в якій реалізується закон великих чисел та формуються процеси випадкового характеру.

Основними категоріями статистики населення є демографічна подія та демографічний процес. Демографічна подія -- це подія, що відбувається з окремою людиною, проте впливає на зміну чисельності й складу всього населення, відтворення його поколінь.

Демографічними подіями є факти народження, смерті, укладання шлюбу або його припинення. Сукупність таких подій формує відповідний демографічний процес.

Отже, демографічний процес -- це множина однорідних демографічних подій, що відбуваються з населенням у цілому (народжуваність, смертність, шлюбність, розлученість). Демографічний процес, як процес руху населення, може набувати однієї з трьох форм:

природного руху -- процес, що змінює чисельність та склад населення шляхом його оновлення (смертність та народжуваність) або сприяє цій зміні (шлюбність та розлученість);

механічного руху - процес зміни чисельності та складу населення за рахунок його територіального переміщення (урбанізація, еміграція, імміграція);

соціального руху -- процес зміни складу населення внаслідок його соціально-економічного та культурного розвитку (зникнення одних верств населення та поява інших).

Мета статистичного дослідження цих процесів полягає в оцінюванні їх обсягів, ступеня поширення та прояву, визначенні закономірностей розподілу, розвитку та взаємозв'язку. Для цього застосовується система статистичних методів, які умовно поділяють на три групи:

методи екстенсивного аналізу -- визначають абсолютний розмір явищ та процесів, їх середній рівень, досліджують закономірності розподілу (структури та співвідношення, диференціації та концентрації), а також закономірності взаємозв'язку та розвитку;

методи інтенсивного аналізу -- визначають ступінь поширення та силу прояву демографічного процесу в певній сукупності населення. В основу їх покладено систему взаємозв'язаних відносних величин інтенсивності;

методи моделювання -- дозволяють прогнозувати розвиток демографічних процесів, а також робити перспективні розрахунки чисельності населення (метод демографічних таблиць, метод умовного та реального поколінь тощо). Оскільки метод демографічних таблиць, а також методи умовного та реального покоління суто специфічні, то вони потребують хоча б стислого пояснення.

Метод демографічних таблиць -- побудова теоретичної моделі процесу відтворення населення на підставі таблиць, що містять імовірнісні показники.

Прикладом таких таблиць можуть бути: таблиці смертності і середньої очікуваної тривалості життя, таблиці шлюбності, а також таблиці плідності. В основу цих таблиць покладено ймовірнісні показники зміни демографічного стану, які враховують реально існуючий режим вимирання населення, укладення шлюбів, порядок народження чергової дитини тощо.

У свою чергу, для побудови демографічних таблиць застосовують методи:

реального покоління -- метод аналізу закономірностей відтворення одного покоління одночасно народжених людей протягом усього періоду їхнього існування;

умовного покоління -- метод аналізу закономірностей відтворення різних поколінь, які одночасно існують на певний момент часу або за короткий проміжок часу.

Оскільки метод реального покоління потребує нагромадження даних про сукупність людей протягом їхнього столітнього існування, то практичне застосування цього методу при побудові демографічних таблиць досить ускладнюється, а їх результати втрачають свою актуальність. Як правило, демографічні таблиці будуються методом умовного покоління.

Отже, система зазначених методів дозволяє дослідити визначальні параметри населення та закономірності його розвитку.

2. Статистика чисельності, складу та розміщення населення

Кількісною характеристикою населення будь-якого регіону є його чисельність.

Джерелом інформації про чисельність населення є переписи, що провадяться в Україні не частіше, як раз на 10 років, а в після працездатній період -- це результати оцінок -- розрахунки за даними поточного обліку процесів природного та механічного руху.

Основними категоріями населення, за якими реєструється його чисельність, є наявне та постійне населення.

Наявне населення (НН) -- це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їх постійного проживання. Постійне населення (ПН) -- це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їх наявності на момент реєстрації.

Поряд з ними враховуються ще такі категорії населення, як тимчасово проживаючі та тимчасово відсутні.

Тимчасово проживаючі (ТП) -- особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають у даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більш як 6 місяців).

Тимчасово відсутні (ТВ) -- особи, які постійно проживають в даному населеному пункті, але на момент обстеження перебувають за його межами, якщо термін їх відсутності не перевищує 6 місяців.

На підставі зазначених категорій населення визначають баланси категорій населення, які характеризують зв'язок між наявним та постійним населенням, а саме:

НН = ПН - ТВ + ТП або ПН = НН - ТП + ТВ.

Баланси категорій населення використовуються для перевірки точності обліку й розрахунку чисельності постійного та наявного населення. Окремо існує категорія «юридичного населення» -- особи, які офіційно прописані на певній території. Ця категорія не збігається з поданими раніше і не реєструється переписами, оскільки перепис не передбачає перевірки паспортних даних.

Зазначені показники чисельності (ПН і НН) вирізняються також за своїм статистичним призначенням. Чисельність постійного населення використовується при визначенні складу населення (за статтю, віком, місцем проживання), співвідношення його окремих груп (демографічне навантаження). Чисельність наявного населення покладено в основу розрахунку всіх показників інтенсивності природного та механічного руху.

Обидва показники реєструються на певну дату (на критичний момент перепису або на початок кожного року в після працездатний період). У такому вигляді вони характеризують лише стан населення. Втім, для оцінки демографічного процесу необхідні інтервальні показники. З цією метою вживається не просто чисельність населення, а середня. Залежно від первинних даних та мети розрахунку використовуються такі середні:

арифметична проста -- у разі, коли відомі дані про чисельність населення на початок та кінець року;

хронологічна проста -- коли відомі дані на початок кожного місяця або кварталу;

арифметична зважена -- коли проміжки часу між моментами не рівні.

Склад населення досліджується за такими демографічними ознаками, як стать, вік, шлюбний стан, а також за соціальними ознаками: національність та рідна мова, громадянство, суспільна група, джерело засобів існування, освіта.

Статевий склад населення аналізується за допомогою абсолютних та відносних показників (структури та координації), статистичних групувань.

Розподіл постійного населення України за статтю на 01.01.99

Очевидно, частка чоловіків d^m становить (23,2 : 49,9)100 = 46,5%. Важливим показником є збалансованість статей, тобто їх співвідношення. Він має назву коефіцієнта навантаження однієї статі іншою і подається в розрахунку на 1000 осіб:

або навпаки:

В Україні, за останніми даними, на кожних 1000 чоловіків припадало 1151 жінки, або на кожних 1000 жінок припадало в середньому 869 чоловіків:

Отже, в Україні пропорції зміщені на користь жінок. Таке співвідношення притаманне всім країнам, які зазнали втрат чоловічого населення під час Другої світової війни, хоча диспропорція в них значно менша (у більшості таких країн значення d^m близьке до 50%).

Пояснюється це тим, що в Україні та деяких країнах колишнього Радянського Союзу існує велика розбіжність у рівні дожиття чоловічого та жіночого населення. У нашій країні жінки переживають чоловіків у середньому на 11 років. Такий розрив спостерігається в Білорусі, Естонії, Казахстані, а в Російській Федерації та Латвії він сягає рекордного у світі рівня -- 12 років. Натомість у країнах Європи ця різниця коливається в межах від 5 до 8 років.

Вікові контингенти населення України в розрізі статі станом на 01.01.89 та 01.01.99, % до підсумку

Із таблиці бачимо, що статевовікова структура населення України за після працездатний період зазнала істотних змін. Скоротилася частка молодого після працездатного контингенту (-2,9 п. п.) і водночас зросла частка після працездатного (+2,1 п. п.) та працездатного контингенту (+0,8 п. п.).

Отже, триває процес старіння населення -- підвищення частки старших вікових груп за рахунок скорочення молодших. Більш контрастно виражений він у жінок. Водночас відбулися позитивні зрушення в дітородному контингенті населення, частка якого збільшилась на 3,2 п.п. і в останньому році становила майже половину всього населення (50,7%). Проте головною складовою дітородного контингенту є жінки віком 15--49 p., частка яких збільшувалася не так інтенсивно, як серед чоловіків.

У групуваннях за демографічними поколіннями вирізняють такі групи: діти (0--14 років), батьки (15--49 років) і прабатьки (50 і старші). Залежно від чисельного співвідношення демографічних поколінь у країні розрізняють три типи вікової структури: прогресивний, стаціонарний і регресивний. Моделі типів вікової структури запропонував шведський демограф Г. Зундберг.

Прогресивний тип -- відповідає населенню зі швидкою зміною поколінь через високу народжуваність та смертність, а також з інтенсивним зростанням чисельності населення. Йому притаманне таке співвідношення поколінь: діти -- 40%, батьки -- 50%, прабатьки -- 10%. Отже, переважає частка дітей.

Стаціонарний тип -- відповідає населенню, в якому врівноважуються частки дітей та прабатьків через поступове скорочення смертності та збільшення тривалості життя, а саме: діти -- 27%, батьки -- 50%, прабатьки -- 23%.

Регресивний тип -- відповідає населенню з повільною зміною поколінь, в якому частка прабатьків дещо більша, ніж частка дітей, через скорочення народжуваності і подовження тривалості життя. За цього типу створюються умови скорочення і навіть часткового виродження населення, адже виконується таке співвідношення: діти -- 20%, батьки -- 50%, прабатьки -- 30%.

Україна вже пережила демографічний перехід від прогресивного до регресивного типу і тепер має таку структуру населення за демографічними поколіннями: діти -- 18,5%, батьки -- 50,7%, прабатьки -- 30,8%. Отже, поглиблюється процес старіння населення, а тому підвищується рівень загальної смертності (збільшується частка старших груп, з більшою інтенсивністю вимирання). Водночас скорочується частка потенційно дітородного контингенту, яка братиме в майбутньому участь у відтворенні населення.

3. Статистика природного руху та відтворення населення

Відтворення населення -- це безперервне його оновлення за рахунок появи одних життів і зникнення інших. Ця заміна поколінь людей лежить в основі природного руху населення.

Природний рух -- процес зміни чисельності та складу населення внаслідок його відтворення.

Об'єктом дослідження природного руху є такі статистичні сукупності: чисельність померлих, чисельність народжених, число зареєстрованих шлюбів та розлучень, а також чисельність усього населення та окремих його контингентів (дітородний контингент жінок, шлюбоздатне населення). При вивченні народжуваності крім народжених ураховуються ще дві сукупності: матерів та випадків народжень.

Джерелом даних щодо всіх зазначених сукупностей є дані поточного обліку, що реєструються в записах актів громадянського стану (РАГС). Відомості про народжених, померлих, тих, хто уклав шлюб або розлучився, містяться у відповідних книгах реєстрації актів у відділах РАГСу, а також у свідоцтвах (про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу), які видаються населенню. Деякі відомості беруться з даних перепису населення, особливо про явища або стани, які реєструються на підставі самовизначення населення (перебування у фактичному незареєстрованому шлюбі або у фіктивному шлюбі).

Статистика вивчає природний рух населення з метою визначення його абсолютних розмірів, оцінки рівнів та ступенів поширення серед окремих контингентів населення, тенденцій зміни природного руху та його складових, а також порівняння інтенсивності цих процесів у регіональному аспекті.

Для цього використовується система статистичних методів: екстенсивного та інтенсивного аналізу, а також моделювання.

Екстенсивний аналіз передбачає визначення абсолютних розмірів природного приросту та його складових, а саме: чисельності померлих, народжених за період (як правило, за один рік); чисельності зареєстрованих шлюбів та розлучень. Зазначені абсолютні показники подаються як у цілому по країні, так і за окремими регіонами (областями, демографічними зонами) і видами поселення (міське, сільське). Вони наводяться також окремо за кожною статтю та віковою групою. Абсолютний розмір природного приросту визначається за формулою:

,

де -- природний приріст чисельності населення за період (рік);

N -- чисельність народжених за період (рік);

М -- чисельність померлих за той самий період.

Отже, може набувати додатних та від'ємних значень або дорівнювати нулю.

В Україні, починаючи з 1991 року, спостерігається від'ємний абсолютний природний приріст, розмір якого щорічно збільшується (в середньому на 37,4 тис. осіб.).

Так, якщо в 1991 році число померлих перевищувало число народжених на 39 тис. осіб., то в 1999 році -- уже на 350,0 тис. осіб (майже у 9 раз). Небезпечність цього процесу не тільки в тому, що населення України зазнає численних втрат, а і в тому, що від'ємний абсолютний природний приріст набуває систематичного характеру.

Внаслідок цього вже з 1994 року відбувається скорочення наявного населення України (щорічно в середньому на 400 тис. осіб або на 0,8%), яке за станом на 1.01.2000 становило лише 49,7 млн. осіб.

Це є підставою характеризувати демографічну ситуацію в Україні як кризову з погляду кількісних та якісних характеристик населення (деформація статевовікової структури; негативні тенденції в демографічних процесах; скорочення середньої очікуваної тривалості життя населення та погіршення його здоров'я, особливо через наслідки Чорнобильської катастрофи та стрімке поширення СНІДу).

Згідно з прогнозами вітчизняних та зарубіжних демографів: «Чисельність населення України у 2016 році буде на 0,9--2,1 млн. осіб меншою, ніж за відсутності епідемії СНІДу». Отже, в Україні спостерігається процес депопуляції населення -- процес систематичного скорочення абсолютної чисельності населення з одночасним погіршенням його якісних характеристик.

Абсолютна чисельність померлих, народжених, одружених та розлучених розподіляється за демографічними та соціальними ознаками. Так, чисельність померлих поділяється за статтю в цілому та по окремих вікових групах (п'ятирічний інтервал), а для померлих дітей віком до 1 року -- за кількістю прожитих днів (до 7; 7--27; 28--365) та кількістю прожитих місяців. Такі дані подаються в цілому по країні та в межах регіонів (областей, зон), а також видів поселень. Окремо групуються померлі за причинами смерті: внаслідок хвороб (за видами); вроджених аномалій; нещасних випадків; убивств; самогубств та інших зовнішніх дій. Ці поділи подаються за статтю та за окремими регіонами.

Чисельність народжених групується за віком матері з п'ятирічним інтервалом (від 15 до 49 років), а також за місяцями народження. Окремо групуються мертвонароджені за регіонами та видами поселень. Будується ряд розподілу народжених для контингенту матерів молодших 20 років (до 16 років і далі з однорічним інтервалом).

Новонароджені також поділяються за порядком їх народження (виокремлюють вісім черговостей). Вирізняють також сукупність народжених поза шлюбом за окремими регіонами.

Чисельність одружених поділяється окремо для кожної статі за віком. При цьому враховується шлюбоздатне населення (віком від 15 років) і виділяються такі вікові групи (до 18 років; 18--19 років; 20--24 роки; далі з п'ятирічним інтервалом до останньої групи 60 років і більше). Цікавим є комбінаційний розподіл подружніх пар за віком нареченої та нареченого. Він дозволяє дослідити зв'язок між віком наречених, а також визначити лаг віку одружених -- середній інтервал між віком наречених ф:

,

де -- середній вік чоловіків, одружених з жінками і-вікової групи;

-- середина і-вікового інтервалу наречених-жінок.

Лаг, розрахований за окремими віковими групами, дозволяє виявити традиції шлюбності.

Так, для України характерною є невелика різниця у віці подружніх пар (2,6 роки за даними 1998 року).

Складається також групування одружених за місяцями реєстрації шлюбів, що дозволяє виявити сезонність у шлюбності. Сучасне населення вже втратило традиції вразливої сезонності укладання шлюбів. Важливим є групування одружених за шлюбним станом. У ньому виокремлюють такі градації: перебувають у шлюбі, ніколи не перебували в шлюбі, овдовілі, розлучені. Таке групування дозволяє оцінити шлюбну ситуацію, а також інтенсивність укладання повторних шлюбів.

Чисельність розлучених розподіляється в цілому за окремими регіонами, а для кожної статі за віком розлучених з таким самим інтервалом, як і для одружених. Будується групування розлучених за тривалістю шлюбу в межах регіонів, а також групування розлучених за кількістю спільних дітей до 18 років.

4. Механічний рух населення та його статистичні показники

демографічний статистика населення рух

Механічний рух -- це переміщення людей через кордони регіону, яке пов'язано зі зміною їх місця проживання. Проте механічний рух або міграція має глибші наслідки, ніж просто скорочення чи збільшення чисельності населення. У результаті переміщення змінюється також і структура населення на території як прибуття, так і вибуття мігрантів.

Розрізняють кілька видів міграції залежно від перетину міграційними потоками адміністративно-територіальних кордонів. Внутрішня міграція -- міграційні потоки не перетинають кордонів держави, а лише здійснюються в її окремих регіонах або між ними. Ця міграція поділяється на внутрішньо регіональну (у межах області, Автономної Республіки Крим) та міжрегіональну (переміщення з області в область).

Зовнішня міграція (міждержавна) -- міграційні потоки перетинають державні кордони. Після порушення цілісності колишнього СРСР з'явилися нові групи регіонів зовнішньої міграції, а саме: країни близького зарубіжжя (країни СНД та Балтії) і країни далекого зарубіжжя. Дані державної статистики дозволяють дослідити, з одного боку, міграційні процеси, а з іншого -- сукупності мігрантів. Міграційні процеси кількісно характеризуються обсягом міграції, її інтенсивністю, розміром та напрямом міграційних потоків. До загальних абсолютних показників обсягу міграції належать: валова міграція та сальдо міграції.

Валова міграція (ВМ) є сумою чисельності прибулих (П) та вибулих (В) і характеризує обсяг міграційних потоків за рік:

ВМ = П + В

Сальдо міграції характеризує зміну чисельності населення країни за рахунок механічного руху:

Д_м = П - В

Широко використовують групування прибулих та вибулих за регіонами прибуття (вибуття), за їхньою освітою, національністю, а також за причиною в'їзду (виїзду).

Так, за віком будується структурне групування (з п'ятирічним інтервалом) та типологічне, в якому виокремлюються групи осіб, молодших/старших працездатного віку та працездатного віку, а також група молоді (15--28 років). Подається статевовікова структура сальдо міграції.

На підставі відповідних групувань визначають відносні показники -- частка прибулих (вибулих) у валовій міграції; частка вікової групи чи контингенту в сукупності прибулих або вибулих; частка окремої статі в сукупностях мігрантів; частка еміграційних потоків у певну країну або групу країн (країни Балтії, СНД, країни Європи, Америки, Азії, Африки та ін..). Розраховуються також співвідношення вибулих та прибулих у цілому та окремо за статевовіковими групами; співвідношення внутрішньо - та міжрегіональних міграційних потоків, а також чисельності мігрантів до близького та далекого зарубіжжя; співвідношення сальдо міграції чоловіків та жінок; сальдо міграції міського та сільського населення.

Висновки

В статистиці під рухом населення розуміють зміну його чисельності. При цьому розрізняють два види руху населення: природній і механічний.

Природній рух населення - це зміна одного покоління іншим в результаті народження і смертності. Сюди відносяться шлюби і розлучення.

Механічний рух населення (міграція населення) - це рух населення: приїзди, виїзди.

Статистика визначає абсолютні показники руху населення: кількість народжених, померлих в даному році. Природній приріст населення, дорівнює кількості народжених мінус кількості померлих; кількості тих, що приїхали і тих, що виїхали.

Механічний приріст населення дорівнює кількості, що приїхала мінус кількість, що виїхала. Цей показник може бути і додатній і від'ємний, або дорівнювати 0.

Важливим джерелом статистичних даних про населення є переписи населення , які дають найбільш повні і точні дані про чисельність в складі населення на певну дату (критичний сегмент).

Проведення перепису населення велика і відповідальна робота. Підготовка до цієї роботи проводиться за кілька років. Сюди відноситься підготовка переписного листа , складання плану , програми , встановлення дати проведення , контрольний обхід населення, підготовка працівників перепису, що включає в проведення інструктажу, курсів, проводиться роз'яснювальна робота по радіо , телебаченню і т. д.

Переписи населення проводяться приблизно через 10р. Але для характеристики населення в між переписні періоди необхідне інше джерело - поточна статистика населення, що дає характеристику і природного і механічного руху населення.

Список використаної літератури

1. “ Статистичний щорічник України за 2000 рік ”.

2. Статистика: Підручник / С.С. Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін. - К.: КНЕУ, 2000.

3. Економічна статистика: Практикум / А.М. Єріна, О.К. Мазуренко, .О. Кальян - К.: “Екс об”, 2002.

4. Про державну статистику: Закон України // Голос України. - 21 10 1992.

Размещено на Allbest.ru