1.3 Риси волонтерства та особливості волонтерської діяльності

У Записці Генерального секретаря ООН, адресованій Комісії соціального розвитку Економічної та соціальної ради ООН, виділено найважливіші риси волонтерства. Серед них:

- турбота про людей. Адже співчуття, моральна підтримка, допомога, піклування сприяють формуванню важливої для людського суспільства атмосфери - взаємної підтримки. Для соціально-педагогічної роботи це важливий ресурс, який допомагає створювати безпечне середовище для існування та розвитку кожного члена суспільства. Найважливішим рушійним механізмом виступає людський фактор, який вище схеми взаємовідносин „ти - мені, я - тобі”. Для волонтерів характерними є формули: „я - тобі, ти - мені” та „я - усім”;

- солідарність і гуманна корисливість. Люди добровільно жертвують своїм часом заради встановлення взаємодовіри та причетності, що робить їх зацікавленими в благополуччі інших;

- духовна якість і громадянська чеснота. Адже його значення полягає не лише в тому, що ми робимо через любов та співчуття до інших, а й те, як це впливає на людину, яка надає добровільну допомогу, - „ми те, що ми робимо для інших”;

- багате джерело людського досвіду. Під „людським досвідом” розуміють досвід, який набуває людина в процесі взаємодії з іншими людьми, соціальними групами, державою. Милосердя, толерантність, солідарність, співробітництво, подолання конфліктів, лобіювання, емоційні й соціальні зв'язки, захист від небезпечного впливу тощо. Можливість ділитися, обговорювати, переймати більш ефективні форми, методи - це можливість напрацьовувати та вдосконалювати цей неформальний суспільний фонд вмінь та навичок встановлення й підтримки стосунків;

- нові інтелектуальні ресурси. Волонтери - це не лише виконавці програм, але й джерело нових ідей, нового життєвого досвіду;

- участь і відповідальність як суть активної громадянської позиції. Громадянськість, взаємодовіра, солідарність і відповідальність, підкріплені соціальними відносинами, які базуються на схожих світоглядних установках і спільності обов'язків, є взаємодоповнюючими цінностями;

- етичний стандарт, який обумовлює якість людських взаємостосунків;

- забезпечення надійної платформи для відновлення зв'язків між людьми. Відомо, що людей завжди розділяли багатство, культура, релігія, етнічне походження, вік, стать. Волонтерство ж може бути одним з найголовніших засобів примирення та відновлення розділеного суспільства, оскільки ця діяльність здійснюється без дискримінації за певними ознаками;

- нове бачення соціальної діяльності. Воно полягає в новому ставленні до зайнятості в галузі соціального захисту. Людина, яка бере участь у волонтерських програмах, отримує повну ясність у мотивації своєї праці. Первинним для неї є вже не компенсація за працю, а результат - допомога, вирішення проблеми тощо, а для руху в цілому - охоплення всього спектра суспільних проблем.

Міжнародною експертною групою з питань волонтерства та соціального розвитку в 1999 р. були визначені три характерні особливості волонтерської діяльності:

- діяльність має бути неприбутковою;

- діяльність повинна бути добровільною;

- діяльність повинна бути корисною кому-небудь, не тільки волонтеру, або суспільству загалом.

Чотири типи волонтерської діяльності, а саме:

- взаємодопомога та самодопомога;

- філантропія та послуги іншим людям;

- участь або громадянський обов'язок;

- рекламно-пропагандистська діяльність або проведення кампаній.

У Загальній декларації про волонтерську діяльність, яка була прийнята на XVI Всесвітній конференції волонтерів у 2001 році в Амстердамі (Нідерланди), визначено такі принципи діяльності волонтерів:

- визнання права на закріплення за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їхньої раси, віросповідання, фізичних особливостей, відповідного соціального та матеріального становища;

- поважання гідності й культури всіх людей;

- надання допомоги, безкоштовних послуг особисто чи організовано в дусі партнерства та братерства;

- визнання рівної важливості особистих і колективних потреб, сприяння їх забезпеченню;

- перетворення волонтерства на елемент набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи при цьому ініціативу та творчість людей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем.

міжнародний волонтер кордон

1.4 Досвід волонтерської діяльності в країнах Західної Європи та США

Волонтерський рух поширений у багатьох країнах світу. За результатами опитування, у Франції до нього залучено 19%, в Німеччині - 34%, в США майже 56%, в Японії - 26%.

Бажання виконувати роботу на волонтерських засадах не є таким уже рідкісним явищем. За даними досліджень, від чверті до половини дорослого населення країн Європи та Америки брали участь у будь-якій волонтерській діяльності в останні роки. Звичайно, частота випадків регулярної діяльності значно менша. При цьому частіше волонтерами стають білі жінки віком від 35-44 років, що мають оплачувану роботу, особливо ті, хто є висококваліфікованими професіоналами або займають керівні позиції, мають високий освітній рівень, одружені, мають дітей.

Національне опитування волонтерів, яке проводилося Центром Волонтерів Великобританії, ідентифікувало головні причини волонтерської роботи: „Пов'язана з моїми потребами і інтересами” (48% - чоловіки, 31% - жінки), „я хочу покращувати стан речей та допомагати людям” (35% - чоловіки, 42% - жінки), „я хочу зустрічати людей та заводити друзів” (24% - чоловіки, 28% - жінки), „я хочу мати можливість отримувати нові вміння” (12% - чоловіки, 11% - жінки). Поряд з причинами волонтерської роботи респонденти оцінювали також її фактичні переваги: „дає можливість робити те, що я вмію” (70% - чоловіки, 68% - жінки), „дає мені відчуття персональних досягнень” (78% - чоловіки, 78% - жінки).

Волонтерська робота не обов'язково є безоплатною. Так, волонтери Добровольці ООН (ДООН), які працюють у технічній, економічній, соціальних сферах мають право на отримання матеріальної допомоги для забезпечення щомісячного прожиткового мінімуму, право на покриття витрат на місцевий транспорт і підготовку до роботи, що виключає вивчення місцевих умов і мови. Вони також забезпечуються житлом і основними видами обслуговування. Крім того, передбачається їх страхування на випадок хвороб та страхування життя.

Зі слів прес-аташе Держдепартаменту США 80 країн світу мають мережу волонтерських центрів, крім того волонтерські центри в Польщі, Україні, Чехії, оцінюються як одні з кращих серед 14 країн Центральної та Східної Європи. Також було відмічено, що розвиток волонтерство залежить від традиції культури окремої країни. Наприклад, Канада, США, Австралія, мають невелику кількість волонтерів.

У країнах Західної Європи і США волонтерський рух почав активно розвиватися в XIX ст., як рух «дружніх візитерів», сестер милосердя, самаритян, місіонерів. Як суспільний рух волонтерство виникло на Заході, а першими волонтерами були самаритяни, які надавали допомогу усім, хто її потребував. 1859 рік вважається роком виникнення волонтерського руху у світі. Саме в цей період Анрі Дюран, відомий французький письменник-журналіст, вражений наслідками кривавої битви при Сольферіно, запропонував створити Червоний Хрест - організацію, яка б працювала на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу полоненим та пораненим. Принципами, А.Дюран керуються волонтерські організації усього світу.

Деякі дослідники виокремлюють ХХ ст. як головну віху в розвитку волонтерського руху. У Європі після закінчення Першої світової війни з'явилися люди, готові надавати допомогу постраждалим у війні. Саме в цей час були створені перші волонтерські організації. Було засновано Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби (CCIVS) під егідою ЮНЕСКО зі штаб-квартирою у Парижі.

У 1920 р. влітку група волонтерів з Австрії, Англії, Німеччини і Швеції, деякі з них в минулому солдати, зібрались разом з метою відродити село біля Вердуна, яка була зруйнована у битві, яка забрала більше мільйона життів. Це був перший міжнародний волонтерський табір. Перший волонтерський рух, який існує і до сьогодні, носить назву Service Civil International - S.C.I. - (Міжнародна Громадянська Допомога). Ця команда стала попередником таких організацій как British Volunteer Programme, US Peace Corps, Deutsche Entwiklungsdienst та інших, які займалися тривалими волонтерськими акціями. Згодом була організована волонтерська програма ООН. В кінці Другої світової війни молоді волонтери приймали важливу участь у відновленні Європи. Їх діеятельність в таких проектах, як будівництво центру Варшави, відновлення зруйнованих міст західної Європи, спорудження автомагістралі Bratsvo-Edinstvo в Югославії, сприяла встановленю дружніх міжнародних відношень.

Високий рівень розвитку, вище 10%, спостерігається в таких країнах Європи, як Франція (23,4%), Німеччина (20,5%) та Італія (12,9%). Однією з головних причин розповсюдження великої кількості таборів саме в цих країнах є вирішення проблеми фінансування проектів, оскільки ці країни належать до одних із самих економічно розвинутих країн Європи.Середній рівень розвитку - 3-10% є характерним для Іспанії 5,7%, Чехії 3,9% та Бельгії 3,7%.

У Німеччині у XIX ст. індустріалізація країни спричинила різке зубожіння сімей робочого класу, а як результат, - зросло число користувачів соціальних послуг. Оскільки церкви і приватні благодійні установи виявилися неспроможними впоратися із ситуацією, у другій половині виникла необхідність у державному регулюванні цього процесу, тобто у державному соціальному забезпеченні.

У 1880 р. за ініціативою Німецького конгресу з доброчинності була створена Німецька доброчинна спілка турботи про бідних. У 1990 р. після об'єднання НДР і ФРН число її учасників збільшилося до 3 тис. осіб. Важлива роль відводиться представникам громадських організацій, куди входять: Об'єднання доброчинності для робітників, католицький «Карітас», Паритетний Союз, Німецький Червоний Хрест, Союз милосердя Євангельської церкви тощо.

Відмінність європейської моделі на прикладі розвитку соціальної роботи у Німеччині наочно демонструє, як у діяльності кожного спеціаліста втілюється соціальна політика держави. Сьогодні в Німеччині відбувається активна реформа системи державного і недержавного соціального забезпечення. Вона передбачає і розширення фронту волонтерських робіт. Наприклад, у разі захворювання і пов'язаних з ним особистих обставин клієнти соціальних служб держави можуть звернутися не менше, як до 15 спеціалізованих установ різного профілю (соціально-педагогічних, медичних, психіатричних, психо - терапевтичних), а також у соціальні добровільні служби - служби роздачі їжі, служби допомоги вдома, служби з підтримки і допомоги для родичів потерпілих тощо.

Волонтерська діяльність заохочується, так, у Великобританії при влаштуванні на роботу або вступ у ВНЗ цей досвід враховується. Вважається, що волонтер є більш свідомим, має добрі навички комунікації і роботи в команді. У Великобританії організована багатотисячна армію волонтерів, так при проведенні літньої Олімпіади 2012 р. працювало 70 000 чоловік [11].

Три чверті всіх потенційних волонтерів - жінки, біля 15% - пенсіонери, більш половини - безробітні, одним з мотивів добровольців є пошук нових можливостей для подальшого працевлаштування.

Волонтерські програми США.

Відомо, що США успішна країна у сфері розвитку руху добровольців: «Корпус миру», проект «C.U.R.E.» та ще безліч інших організацій, які використовують волонтерську працю. Волонтерство надзвичайно популярне у США, що пов'язано з менталітетом, з законодавчою базою і вихованням. Історія США свідчить, що неоціненну роль у період воєнних дій між Північчю і Півднем зіграли жіночі благодійні комітети, які створювалися при лікарнях і військових шпиталях. Надавалася істотна підтримка знедоленим дітям, сирітським будинкам, лікарням для психічно хворих тощо. Відмінною рисою розвитку волонтерства в США є децентралізація - реалізація різних соціальних програм на всіх рівнях: федеральному, штату, місцевому. Активно взаємодіють з громадськими організаціями місцеві органи влади, у компетенції яких знаходиться шефська допомога і робота з добровольцями. У таких штатах як Каліфорнія, Колорадо, Детройт, Новий Орлеан та ін., накопичений вагомий досвід волонтерської роботи з дітьми і батьками: організація спеціальних груп професійного навчання для батьків, забезпечення допомоги по працевлаштуванню; здійснення догляду за дітьми працюючих у денний і вечірній час батьків; створення центрів здоров'я для незаміжніх матерів, робота з прийомними сім'ями; допомога батькам у веденні домашнього господарства тощо.

У США пік волонтерського руху був в 30-і рр. ХХ століття, тоді в ньому брали участь близько 3 млн молодих людей. Волонтерська організація Civilian Conservation Corps (ССС) була створена президентом Франкліном Рузвельтом для зниження рівня безробіття. Під час війни робота ССС була припинена. Наступний пік у волонтерському русі був в 1961 р., коли президент Кенеді створив організацію "Служителі Світу". Ця організація отримала підтримку більшості університетів. Такий успіх відбувся завдяки заяві Кенеді про те, щоб розглядати участь в "Служителях світу" як альтернативу службі в армії. Але пізніше він відмовився від цієї ідеї.

У 70-і рр. президент Картер відродив ССС, але до руху приєдналося дуже мало людей. У 80-і рр. президент Рейган не підтримав відродження ССС і стався занепад у волонтерському русі. В ті роки тільки 8 тисяч молодих людей брало участь в русі. Починаючи з 1993 р., при президентові Клінтоні, волонтерський рух досяг найбільших розмірів. Одна з особливостей його програми те, що він ініціював участь молоді в молодіжних службах як до їх навчання у внз, так і після їх закінчення.

Підтримка організацій у створені можливостей для волонтерства

1991: Дж. Буш ст. : "Light Institute" : підтримка добровольчих організацій, створення 350 волонтерських центрів.

2002: Дж. Буш мл призвав американців присвятити 2 роки на допомогу своєму суспільству, країні, світу.

USA Freedom Corps(Дж.Буш) : підтримка некомерційних організацій, волонтера.

Національні програми AmeriCorps (допомога бідним, охорона здоров'я), The Senior Corps (для громадян старше 55 років), Learn and Serve America (навчання), America Reads (історія, географія, література США).

Де працюють волонтери? Це, передусім: благодійні некомерційні організації, в т.ч. і корпоративні бізнес-програми, програми для пенсіонерів, релігійні організації, волонтерські організації національного характеру. Оскільки дух волонтера прищеплюється з дитинства, існують і спеціальні дитячо-юнацькі програми на базі шкіл, дитячих і юнацьких клубів, молодіжних асоціацій.

«Юнайтед Уэй» - Організація збирає до 35-40 млн доларів в рік, які йдуть на різні благодійні цілі у рамках 30 спеціальних програм: допомозі дітям з неблагополучних сімей, самим уразливим сім'ям, поліпшення охорони здоров'я тощо. Співробітники-волонтери учать дітей займатися добродійністю. Існують також т.з. "дружні групи", члени яких, мешкаючи в різних районах міста, притягають молодих людей в якості лідерів волонтера і таких груп в одному місті понад 1000. Працюють традиційно і жіночі групи лідерів, чиїми обов'язками, зокрема, являються наставництво і створення мереж жіночих груп-добровольців.

Спеціалізовані волонтерські програми:

Хоспис організований на базі Католицького благодійного центру.

Волонтери Хосписа здійснюють психологічну підтримку пацієнтів вдома, надають побутову допомогу членам сім'ї, при необхідності - правову допомогу, ремонтують житло. Добровольці також допомагають в офісі організації. Один-два разу в місяць для волонтерів організовуються спеціальні тренінги. У рамках освітньої програми їм дається інформація про роботу з вмираючими пацієнтами, правила навчання пацієнтів методам самоухода. Коли пацієнт помирає, волонтерові спрямовується листівка із словами вдячності за його працю і допомогу у відході.

Для літніх пацієнтів (старше 60 років) існує Програма дружніх візитів. Мета програми - допомогти залишатися літнім удома, як можна довше.

MARC - допомога літнім людям, центр має декілька основних програм:

- "Їжа на колесах": доставка додому гарячих обідів уразливим літнім;

- "Передих для сім'ї": прикріплений волонтер допомагає членам сім'ї у відході за тяжкохворим літнім;

- Права літніх;

- Здоров'я літніх;

Американський Червоний Хрест.

Ця організація - улюблене місце для волонтерів. Їм видається спеціальна уніформа, для них проводяться тренінги і семінари. Більшість добровольців, як нас повідомили, люди старше 50 років. Червоний Хрест активно займається і збором пожертвувань, одна з форм - проведення щорічного балу для жертводавців. Зібрані кошти дозволяють, зокрема, здійснювати гуманітарні акції для населення з низьким рівнем доходу.

Жіночий фонд - створена групою жінок 20 років тому. У області охорони здоров'я фонд допомагає жінкам в поліпшенні доступності мамографії, інших важливих діагностичних заходів.

Організація SAFE HOME, місія - підтримка жертв домашнього насильства. Дітям і жінкам організація надає при необхідності притулок, а також захист інтересів в областях праці і здоров'я. Для тих, що потребують організовані консультації. У Центрі реалізується учбова програма по профілактиці домашнього насильства, причому лекції проводяться, як в самій організації, так і за її межами.

1.5 Досвід волонтерської діяльності в країнах Східної Європи

У Міністерстві праці та соціального захисту Литви створено робочу групу, яка працює над розробкою закону про волонтерство, визначенням поняття „волонтер”, „волонтерська діяльність”. Трудове законодавство визначає волонтерську працю такою, що відповідає Законам та є правом кожної людини. Згідно з трудовим законодавством громадські організації мають право компенсувати волонтерам витрати на проїзд та харчуванням. Робоча група Міністерства праці та соціального захисту працює також над розробкою трудового договору, який би організації могли викладати з волонтерами.

Чехія Зараз дуже активно лобіюються зміни до законодавства, що стосується волонтерської діяльності. Просувається питання проте, коли уряд Чехії почне обговорювати ситуацію і винесе остаточне рішення чи потрібен спеціальний закон стосовно волонтерства і, якщо так, то яке Міністерство буде відповідати за створення цього закону. У Чехії, як і у Литві та Угорщині волонтерство прирівнюється до служби в армії.

Поняття волонтер та волонтерська діяльність ще не визначені в Польському законодавстві. Діючим трудовим кодексом волонтерська діяльність не регулюються. Термін волонтер згадується лише в законі про соціальні служби, де сказано, що соціальним працівникам можуть допомогти волонтери. Однак тут є дві проблеми: по-перше в законі визначається, що такими добровільними помічниками можуть бути особи які досягли 18 річного віку. Хоча в більшості випадків бажання допомагати соціальним працівникам висловлюють школярі; по-друге, є проблеми зі збереженням конфіденційності інформації. В даний момент законопроект про волонтерство знаходиться в Польському парламенті. Однак урядовці і парламентарі говорять, що буде дуже важко з його прийняттям, бо перш за все, існує проблема визначення поняття волонтерства, волонтерська діяльність. Кожен розуміє це по своєму та відстоює своє бачення. Для обговорення вносяться багато поправок до цього законопроекту, однак не слід очікувати на його швидке прийняття.

Волонтери в Східній Європі працюють, щоб посилити громадянське суспільство, щоб вирішити складні питання в освіті, здоров'ї, бізнесі, сільському господарстві та охороні довкіллі. Волонтери повинні мати достатню компетентність, громадянську відповідальність, та робити істотний вклад в розвиток демократії у пост-комуністичних країнах, які були довго ізольовані від демократичних цінностей.

В країнах східної Європи існують певні труднощі в налагодженні волонтерської роботи - це, насамперед, необхідність отримання доходу від праці через невисокий рівень життя. Волонтер, за західними мірками, повинен бути добре освіченим, мати середній дохід, мати свободу пересування, а найважливіше, повинен мати пріоритети - сприяти вирішенню соціальних проблем, бажання познайомитися з людьми, використовувати свій вільний час з найбільшою користю, отримати новий досвід і нові знання, використовувати свої знання та навички, відчувати себе корисним. Такі пріоритети в країнах Східної Європи виробляються у релігійних людей, які оточені церковною місцевою громадою, та людей, які мають громадянську активність та активні соціальні зв'язки.

В основному, волонтерські програми в країнах Східної Європи стосуються молоді - активно розвиваються літні волонтерські табори. Програма “Молодь в дії” - це програма Європейської Спільноти, яка надає можливості міжнародної співпраці для молоді країн Європи, у тому числі й України. За підтримки Програми “Молодь в дії” молоді люди з України у співпраці з партнерами з інших країн Східної Європи можуть брати участь у молодіжних обмінах та міжнародній волонтерській діяльності. Молодіжні лідери, працівники організацій та інституцій, які працюють з молоддю, мають можливість підвищувати свій професійний рівень на тренінгах та інших заходах, спрямованих на налагодження партнерства, підвищення якості реалізованих проектів та поглиблення своїх знань у різних сферах молодіжної роботи.

Серед значного розмаїття волонтерських програм існують такі заходи - волонтери саджають дерева, годують диких тварин, очищують біосистеми, прокладають туристичні стежки, допомагають у реконструкції середньовічних замків і монастирів, приймають участь у фестивалях, працюють вожатими у дитячих таборах, приймають участь у соціальних проектах.

Існують волонтерські проекти, в яких приймають участь саме ті, хто хоче попрактикуватись в іноземних мовах. Види волонтерських проектів за родом діяльності: ENVI - природоохоронні або екологічні, CONS - реставраційні, AGRI - сільськогосподарські, ART, FEST - робота з організації музикальних або театральних фестивалів, SOC, KIDS - робота з дітьми.

Польща:

Волонтерство "Польська допомога" - це волонтерська програма Міністерства закордонних справ Польщі, яка дозволяє громадянам Польщі працювати волонтером за кордоном в країнах, які охоплені програмою сприяння розвитку (з пострадянських країн це Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Молдова, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Грузія, Україна, Узбекистан). Польщі та Великобританії. Саме в Польщі протягом останніх років збільшується інформованість населення про волонтерство шляхом проведення телевізійних програм та висвітлення діяльності добровольців в друкарських і електронних засобах масової інформації.

Проект «Memoria» - програма волонтерства у сфері міжнародної культурної спадщини, «Один Світ» - працюють з дітьми, фізичні роботи, ремонтні роботи, охорона довкілля.

Словаччина - INEX - програма міжнародних волонтерських таборів за тематикою - захист довкілля, реставрація пам'яток, будівництво молодіжних центрів, організація фестивалів.

Словенія - MOST- охорона природи, догляд за знедоленими, допомога біженцям.

Болгарія - СVS - фізична робота (будівництво, ремонт), соціальна робота (з дітьми та неповносправними), робота/навчання. Free Youth Centre - діти та молодь груп ризику та молодіжні лідери.

Балкани щойно зводяться на ноги після нищівних війн, але відбудова йде швидко. Волонтери в Албанії, Косово та Македонії організовують заняття для дітей та молоді, тренінги для дорослих, курси.

Туреччина - Cenctur - табори містяться у невеликих турецьких містечках, програму оголошують навесні.

Найнижчий рівень розвитку волонтерства виявлено в Білорусії 0,05 %, Молдові 0,1 % та Угорщині 0,2 %. Такі низькі показники свідчать про недостатню поінформованість громадськості щодо роботи на добровільних засадах, про непопулярність або незрозумілість принципів волонтерства на даному етапі розвитку цих держав.

Висновок

Отже можна зробити висновок, що волонтери важливі для кожного суспільства, тому що вони працюють без користі для себе, показуючи цим суспільству, що є ще в житті речі більш цінні ніж отримання матеріальної нагороди. Охорона навколишнього середовища, культура, розвиток і позитивний імідж країни є основним напрямком роботи волонтерів. Ось, що допомагає суспільству впевнено стояти на ногах, а волонтеру - отримати задоволення і безцінний життєвий досвід, набути професійних знань та навичок. В західних країнах та США існує багаторічний успішний досвід волонтерської діяльності, який потребує ретельного дослідження та застосування найкращих його форм в Україні.

Волонтерські програми країн центральної та східної Європи тільки набирають обертів. Здебільшого, молодь цих країн, як і українська молодь, прагне поїхати на волонтерські програми за кордон, але поступово тут з'являються привабливі місцеві проекти. В основному, волонтерські програми в країнах Східної Європи стосуються молоді - активно розвиваються літні волонтерські табори, в той час як в країнах Західної Європи та США волонтерська діяльність охоплює більш широкі верстви населення.

В країнах східної Європи існують певні труднощі в налагодженні волонтерської роботи. Цей процес пов'язаний з багатьма обставинами, такими як зростання вимог на ринку праці до робітників і збільшенням навантаження на робочому місті за досить невелику зарплатню. Волонтер, за західними мірками, повинен бути добре освіченим, мати середній дохід, мати свободу пересування, а найважливіше, повинен мати пріоритети - сприяти вирішенню соціальних проблем, бажання познайомитися з людьми, використовувати свій вільний час з найбільшою користю, отримати новий досвід і нові знання, використовувати свої знання та навички, відчувати себе корисним. Такі пріоритети в країнах Східної Європи виробляються у релігійних людей, які оточені церковною місцевою громадою, та людей, які мають громадянську активність та активні соціальні зв'язки.

Література

1. Волонтерська служба недержавної організації соціальної сфери. Зб. мат. - К.: БТ «Джерело», 2005. - 145 с.

2. Маккарлі С., Лінч Р. Управління діяльністю волонтерів. - Ресурсний центр розвитку громадських організацій «Гурт», 2008. - 279 с.

3. Пинкус А., Манахан А. Практика социальной работы М.: Союз", 1993, с.165;

4. Лях Т.Л. Волонтерство як суспільний феномен / Т.Л. Лях // Проблеми педагогічних технологій : зб. наук. пр. / Волинський державний університет імені Лесі Українки. - Луцьк : Волинський академічний дім, 2004. - Вип. 3-4. - С. 139-144.

5. Лях Т.Л. Історичні засади соціально-педагогічної діяльності волонтерів за кордоном / Т.Л. Лях // Волонтерство як ресурс соціальної роботи у громаді : зб. ст. міжнар. наук. конф. для студ. та аспір. „Обличчя соціальної держави” в рамках проекту „Покращення якості соціальних послуг дітям та сім'ям у громаді”, (Київ, 22-23 берез. 2006 р.) / [упор. Т.Л. Лях ; передм. Т.П. Басюк]. - К. : Християнський дитячий фонд, 2006. - С. 61-70.

6. Лях Т.Л. Соціально-педагогічна діяльність студентських волонтерських груп: дис. канд. пед. наук : 13.00.05 / Лях Тетяна Леонідівна. - К., 2009. - 304 стр.

7. Лях Т.Л. Сучасні тенденції розвитку волонтерських організацій в Україні / Т.Л. Лях // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість : зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., (Київ, 22-23 квіт. 2002 р.) : [у 2 т.] / [за ред. М.І. Шкіля та ін.]. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - Т. 1. - С. 122-124.

8. Матеріали міжнародного форуму “Opportunities and challenges for international volunteers co-operation”. Betty Plewes and Rieky Stuart. IVCO Conference, September 2007.

9. Краткая история волонтёрства. Артур Жиллетт, Директор Подраз-деления ЮНЕСКО Молодёжной и Спортивной Деятельности.

10. Денисова В.В. Дніпропетровський національний університет / Географічний аналіз Волонтерської діяльності (на прикладі країн Європи у 2006 р).

11. Волонтери в соціальній роботі: Навч. посіб. / О. Главник, та ін. (упоряд.). - К.: Главник, 2006. - 128 с.: табл.. - (Серія «Бібліотечка соціального працівника»).

12. http://www.pointsoflight.org/

http://georgewbush-whitehouse.archives.gov/infocus/freedomcorps/text/

http://www.greatexchangeclub.org/

http://www.seniorcorps.gov/

http://www.learnandserve.gov/

http://www.washington.edu/students/osfa/AmericaReads/AR-index.html

13. Денисова В.В. Дніпропетровський національний університет / Географічний аналіз Волонтерської діяльності (на прикладі країн Європи у 2006 р).

14. Волонтери в соціальній роботі: Навч. посіб. / О. Главник, та ін. (упоряд.). - К.: Главник, 2006. - 128 с.: табл.. - (Серія «Бібліотечка соціального працівника»).

Размещено на Allbest.ru