Размещено на http://www.allbest.ru

10

Размещено на http://www.allbest.ru

Насильство як соціальне явище

Насильство супроводжує людство ще з незапам'ятних часів. Усі народи, цивілізації і племена зазнали на собі цей негативний вплив людської особистості. Не позбавлене і наше теперішнє життя цього людського пороку.

В чому проблема такої людської поведінки намагались відповісти вчені багатьох поколінь, але остаточної відповіді не знайдено і досі.

Оскільки всі ми стоїмо на шляху розбудови власного громадянського суспільства то перед нами постає проблема: як боротися з усе більшим проявом насильства в повсякденному житті.

Для реалізації поставленої мети ми постараємося розібратися з психо-соціальними аспектами даної проблеми.

Для реалізації мети, ми виходитимемо з того, що абсолютне подолання насильства не можливе, оскільки це питання є нероздільно пов'язане з самою сутністю людини яка живе в умовах де всі її потреби не можуть бути реалізовані, в системі скінчених матеріальних ресурсів та можливостей кожного зокрема. Основна задача яка стоїть перед кожним суспільством - мінімізація проявів цього соціального явища.

Як відомо насильство тісно пов'язане з конфліктами, в першу чергу з внутрішньоособистісними. Насильство проявляється в особистості в якій власне “Я” стоїть понад все інше, і коли немає необхідних здорових механізмів саморегуляції протиріччя між “Я” та навколишнім світом - конфлікт із внутрішнього переходить у зовнішню форму форму, що супроводжує прояв насильства.

Сучасне суспільство розвивається дуже динамічно в усіх сферах життя. Це не може не позначатися на психологічному, духовному стані особистості. Чим вища в суспільстві соціальна мобільність, тим з більшим проблемами, які не завжди вирішуються, стикаються люди. Глобальні проблеми навколишнього середовища, соціально-економічна та політична нестабільність - все це викликає у суспільстві і зокрема в особистості, незадоволення собою та іншими, сприяючи виникненню конфліктів, нестриманості, створює ґрунт щодо роздратування, взагалі викликає негативні емоції.

Причину виникнення внутрішньоособистісних конфліктів психологи вбачають у самій структурі людської свідомості та діяльності: конфлікт особистісного смислу; конфлікт ціннісних орієнтацій; конфлікт "ролей".

Зміст внутрішніх конфліктів прямо визначається тим, чи зуміла особистість у належний момент свого розвитку правильно реалізувати свої основні психологічні потреби - у любові, у самостійності і визнанні. Внутрішній конфлікт розглядається, у вітчизняній літературі, як один з чинників, що призводять до неврозу і розподіляється на конфлікт інтересів, потреб, можливостей та потягів.

Передумови виникнення внутрішньоособистісних конфліктів пов'язані також з тим, що в реальній дійсності, в практиці людського життя за спинами кожного "Я" і кожного "ТИ" простягається величезна множина людей, пов'язаних між собою складною системою відносин в єдине ціле. Це ціле - суспільство. Не можна зрозуміти особистість, не збагнувши системи тих зв'язків, що пов'язують її з іншими людьми. Адже особистість у певному розумінні - “продукт” цих зв'язків, а з другого боку - їх творець.

Специфічна локалізація соціальних протиріч в формі повсякденного життя веде до придбання ними масового характеру та виникненню багаточисельних внутрішньо конфронтуючих психологічних реакцій. Формування світогляду і культури особистості в умовах внутрішнього конфлікту підпадає під вплив негативних факторів. Однак людина - це діючий суб'єкт, який може зрозуміти та усвідомити свої дії та нести за них відповідальність. З моменту появи на світ людина ставиться в умови вибору, а процес її майбутнього становлення, соціалізації і входження в соціум залежить від рівня її світоглядного потенціалу. Процес “відчуження” людини від самої себе, втрата власне людської сутності примушує її відвернутися від речей, в яких вона розчиняється і губить себе, звернутися до самої себе, до своєї внутрішньої суті, завдяки чому вона формулює власні поняття, категоріальну систему, яка упорядковує світ речей. Таким чином людина зі стану “відчуження” повинна виходити теоретично і практично діючим творчим суб'єктом.

Усвідомлення суті суспільних взаємовідносин має величезне практичне значення, прогрес соціальної психології в цьому напрямку допоміг би розв'язати багато проблем сучасної людини, в тому числі гармонізувати стосунки з іншими людьми, з природою, запобігти самознищенню людства, врятувати народи від невиправних безумств, посилити здатність до об'єктивності та розумності суджень.

Розуміння внутрішньоособистісного конфлікту в вітчизняній психологічній науці формується на уявленні про особистісну структуру і взаємодію її структурних компонентів. Виділяють три особистісних структурних компоненти або інстанції: ід (воно ) - біологічний, супер-его (понад-Я) - моральний і его (Я) - інстанція психологічної саморегуляції. Ід є енергетичною основою психіки і формує неусвідомлюване людини, яке керується принципом задоволення. Але по-скільки людина живе в соціумі, то її потяг до задоволення повинен регулюватися і обмежуватися. Тому між неусвідомлюваним людини та її "Я", що керується принципом реальності, знаходиться моральна інстанція або цензура. Цензуру формують інтериоризовані суспільні вимоги, моральні норми та цінності.

Психологічні проблеми виникають в результаті конфлікту між цими структурами особистості. Так, зіткнення між біологічними структурами людини та її “Я” є реалістичним конфліктом, між "Я" та цензурою - моральним, між інстинктивними потягами та цензурою - невротичним.

Рівень внутрішньоособистісної конфліктності позначається на самоставленні особистості, проявах тривожності, агресивності та фрустрації. Існує тісний негативний взаємозв'язок самозвинувачення з фактором аутосимпатії, тобто внутрішня конфліктність особистості пов'язана з недостатністю самоповаги.

В умовах суспільної кризи криза індивідуальна переживається особливо гостро, а одним з проявів нинішнього кризового стану суспільства є криза цінностей. Криза цінностей, яка спостерігається зараз, означає не порушення їх як таких, а якісну зміну їх структури.

Сучасний ритм життя висуває високі вимоги до психіки людини. Виникає потреба вчених пояснити механізми і зміни, що протікають, усередині організму, викликані стресом у конфліктній ситуації. Однак практично завжди причиною стресу є психічні фактори.

Невирішені конфлікти здатні викликати хронічний стрес, незадоволеність відносинами з навколишніми - утрату взаємної довіри, що породжує неприродність, замкнутість. В результаті людина може виявитися в ізоляції і самотності.

Серед правопорушників кількість психічно незрілих (інфантильних) людей досягає приблизно 50%, наркоманів і алкоголіків - приблизно 75%, серед бродяг ці люди складають основну масу.

Один із способів виходу з конфліктної ситуації і є насилля. Але людина, ображаючи іншу людину, не замислюється над тим, які наслідки будуть мати ці дії чи висловлювання. Більше того, в цій ситуації прояви насильства спрямовано на демонстрацію своєї сили, свого контролю та зверхності над жертвою. Саме так кривдник намагається вирішити свої особисті конфлікти, а саме, замінити контроль над своїм внутрішнім світом та своєю життєвою позицією контролем над іншою людиною. Отже агресію викликають почуття власної безпорадності, незахищеності та невпевненості у собі.

Більш слабка сторона за допомогою сили змушує до підпорядкування і виконання вимог більш сильної сторони.

Оскільки сім'я є дзеркалом більш складної спільноти ніж суспільство, то проблема попередження насильства в сім'ї має велике значення. За даними досліджень, проведених Харківським центром жіночих досліджень в Україні близько 18 процентів сімей, в яких насильство є нормою відносин. Найприкрішим є те, що в більшості випадків воно торкається не лише жінок, а й дітей, і пристарілих громадян. Крім того, всупереч побутуючому погляду, насильство в сім'ї не зводться лише до фізичного. Насправді, це багатогранне криміногенне явище, яке має різні види і форми прояву: побутове насильство, жорстоке поводження у сім'ї, фізичне насильство щодо дитини, зневажання обов'язками щодо дитини або жорстке поводження з нею в емоційній сфері, сексуальне насильство, воно завдає шкоди фізичному, психічному чи моральному здоров'ю члена сім'ї, а також в розвитку дитини.

В умовах сьогоднішніх насильство трансформується у насильство серед неповнолітніх, молоді, сприяє формуванню жорсткості та аморальності дітей та підлітків, породжує такі антисоціальні явища, як бездоглядність, бродяжництво, злочинність, простутуція, вандалізм.

Насильство є загальнопоширеною проблемою в усьому світі. В Україні майже 75% жінок потерпають від домашнього, сексуального, фізичного, психологічного насильства. За даними газети “Урядовий кур'єр”, щорічно понад 12 тис. жінок в Україні гинуть через сімейні конфлікти, щорічно регіструються понад 100 тис. звернень-заяв постраждалих від сімейного насилля.

Протягом 2003 року Деснянським та Новозаводським відділами міліції Чернігівського МВ УМВС України по Чернігівській області зафіксовано 716 випадків насильства в сім'ї. Сьогодні на обліку перебуває близько 900 сімей, в яких було вчинено насильство. Статистика свідчить, що основна кількість правопорушень скоюється чоловіками (67%), 29% - колишніми чоловіками, по 2% - синами по відношенню до батьків, батьком по відношенню до дітей та зятями по відношенню до тещ.

Історія людства наповнена безліччю прикладів звертання до сили для дозволу конфліктів на всіляких рівнях - від рукоприкладства в особистих відносинах до драконівських мір влади проти свого народу і світових воєн між державами. Насильство постійне було джерелом страшних трагедій і моральних утрат, але воно ще довго буде існувати. Тому що, йому надають перевагу сильніші. Але раз сильні на нього спираються, те довести їм зворотне можна тільки за допомогою сили, але ж вони сильніші… Принцип «сильний завжди правий» означає в першу чергу перемогу дурості. А, як помітив іспанський філософ Мігель де Унамуно, дурість у світі розвинута набагато більше, ніж зловмисність. Іноді реалізація цього принципу виявляється найшвидшим тактичним способом вирішенням конфлікту.

Прагнення вирішити конфлікт таким способом, може привести до бійок, побутовиї злочинів, а коли, як конфліктуючі сторони виступають великі соціальні групи, то до воєн, повстанням, революцій. При цьому мається на увазі не тільки застосування фізичної сили: у людському суспільстві насильство може приймати форми адміністративного, службового і правового впливу.

Можливість швидко завершити боротьбу - навряд чи не єдина перевага силового впливу. Однак силове вирішення конфлікту завжди малоефективне. Подавлена силоміць сторона залишається незадоволеною рішенням конфлікту, досягнутим таким шляхом. Це штовхає її до схованого опору, а часом і відкритому бунту, для придушення яких знову і знову потрібно насильство.

Конфлікт може остаточно розв'язатися хіба тільки з повним знищенням слабкої сторони: поки вона жива, залишається жити і її невдоволення. Але навіть при повному знищенні слабкої сторони переможці все одно часто одержують моральний осуд в історії. Історія набагато вище оцінює тих правителів, хто безкровно відмовлявся від влади, чим тих, хто, захищаючи свою владу, заливав країну кров'ю.

За даними МВС України, статистика правопорушень, що були скоєні школярами за останні десять років, переконливо свідчить, що кількість правопорушників у цій категорії збільшилась від 5653 до 7685 чоловік, тобто приріст за десять років складає 36%. Приріст злочинів, кваліфікованих як хуліганство, склав 4,3 %. У два з половиною рази збільшилась кількість умисних вбивств, у 2,3 - завдання тяжких тілесних ушкоджень. Кожен двадцятий вчинив злочин мотивуючи його бажанням помсти; 12,9 % скоїли злочин під впливом інших співучасників.

Та ж статистика свідчить, що більшості правопорушень, скоєних школярами, передували незначні проступки (провини), що не підлягають під кримінальну відповідальність. Отже, відсоток правопорушень серед підлітків можна було б значно скоротити, якби у системі освіти і виховання існував ефективний механізм профілактики насильства серед школярів.

Отже для забезпечення гармонії особистості і навколишнього світу перш за все необхідно виховувати в людини любов до себе, розвивати духовні цінності, які не залежать від матеріального становища. Але без належного матеріального підґрунтя неможливий нормальний розвиток особистості. Але останнім часом все більш пропагується спосіб легкого задоволення своїх первинних потреб, які конфліктують з соціально визнаними нормами людської поведінки, і як наслідок найбільш вразлива частина людства - підлітки стають на шлях злочинної діяльності.

Список використаної літератури

Ануфрієва Н.М., Зелінський М.Ю. Внутрішній конфлікт і амбівалентність особистості у кризовому суспільстві// Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі. Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. 19-21 жовтня.- Чернівці, 1993.- С.137.

Васильченко И.Ф. Общая характеристика концепции конфликта// Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика. Тези Третьої Міжнародної науково-практичної конференції. 17-20 травня.- Чернівці, 1995.- С.122.

Васьківська С.В. Внутрішні суперечності особистості, як основа міжособових конфліктів// Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика. Тези Третьої Міжнародної науково-практичної конференції. 17-20 травня.- Чернівці, 1995.- С.332.

Кузікова С.Б. Психологічна характеристика особливостей прояву конфліктності підлітків у контексті стану їх я-концепції // Проблеми загальної та педагогічної психології// Збірник наукових праць Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. Максименко С.Д. - К.: Вид-во "Любить Україну", 2000. - Том 1, Ч. 3.- С. 50-53.

Лазаренко Б.Н. Психологічні особливості особистісних конфліктів та засоби їх вирішення// Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика. Тези Третьої Міжнародної науково-практичної конференції. 17-20 травня.- Чернівці, 1995.- С.299.

Марков С.Л. Психосинтез як творче ставлення до себе// Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі. Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. 19-21 жовтня.- Чернівці, 1993.- С.139.

Мармазинська П.Є. Ятченко А.Д. Вплив внутрішньоособистісного конфлікту на формування Я-концепції// Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі. Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. 19-21 жовтня.- Чернівці, 1993.- с.169.

Скотна Н.В. Дудок А.І. Соціальний конфлікт - проекція внутрішнього конфлікту особистості// Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика. Тези Третьої Міжнародної науково-практичної конференції. 17-20 травня.- Чернівці, 1995.- С.34.

Титатернко Т.М. Криза як глибинний внутрішньоособистісний конфлікт// Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі. Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. 19-21 жовтня.- Чернівці, 1993.- С.119.

http://www.auc.org.ua

http://www.commonground.org.ua

http://terrorism.wallst.ru/digest0013.htm Л.В. СКВОРЦОВ"Октябрь", N11,1997 Общество и насилие

http://www.franko.lviv.ua/mediaeco/zurnal/N2/Ekran_nasyl/pachkovs-agresij.htm

насильство конфлікт злочинність суспільство

Размещено на Allbest.ru