Багатодітна сім'я
Психологічні взаємини в сім'ї. Характер дітей та стосунки між ними. Категорії багатодітних сімей, соціальні та економічні аспекти їх проблем. Соціологічне опитування серед студентів Прикарпатського інституту з приводу їх ставлення до багатодітних сімей.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.10.2012 |
| Размер файла | 62,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Багатодітна сім'я
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Основні психологічні взаємини в сім'ї
- 1.1 Психологія характеру дітей в багатодітній сім'ї
- 1.2 Психологія стосунків між дітьми в сім'ї
- Розділ 2. Багатодітна сім'я: проблеми і перспективи
- 2.1 Поняття багатодітної сім'ї, категорії багатодітних сімей
- 2.2 Проблеми багатодітної сім'ї: соціальні аспекти
- 2.3 Багатодітна сім'я: економічні аспекти
- Розділ 3. Соціологічне опитування
- Висновок
- Список літератури
- Додаток
Вступ
Дослідження соціальних проблем багатодітної сім'ї представляється особливо актуальним в наш непростий час. Багатодітні сім'ї усіх типів мають загальну соціальну проблему, специфічно пов'язану з багатодітністю: діти з таких сімей в порівнянні з однолітками з переважаючих малодітних сімей частіше демонструють занижену самооцінку, їм властиві неадекватні уявлення про власну значущість, що може негативно позначитися на усій їх наступній долі. Крім того, малі інтервали в народженні дітей, характерні для багатодітних сімей, призводять до постійної наявності великого числа малолітніх братів і сестер, що спричиняє за собою зниження соціального віку старших дітей.
Незважаючи на явну демографічну кризу, багатодітна сім'я сьогодні є приводом для обговорення, причому висловлюються дві протилежних думки - за і проти.
У зв'язку з цим, гіпотезою нашого дослідження стане припущення про те, що багатодітна сім'я сьогодні - це недозволена розкіш для середньостатистичної сім'ї і дозволити мати більше за одну дитину - означає приректи усю сім'ю на напівжебрацьке існування.
Об'єктом нашого дослідження є багатодітна сім'я. Предмет дослідження - психологічні особливості багатодітних сімей.
Метою курсової роботи є дослідження психологічних особливостей багатодітних сімей.
Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
1. Вивчити основні методи емпіричного дослідження.
2. Розглянути основні соціальні проблеми багатодітної сім'ї.
3. Провести соціологічне дослідження на тему "Багатодітна сім'я: за і проти".
Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури.
У першому розділі ми розглянемо поняття методів соціологічного дослідження. Методики вивчення можуть бути різними, але нам видається найбільш результативною методика анкетного опитування, яку ми і використовуватимемо. У другому розділі ми спробуємо проаналізувати соціальні і економічні аспекти багатодітної сім'ї, її проблеми і перспективи нині. У третьому розділі ми опишемо проведення групового анкетного опитування і проаналізуємо його результати.
Теоретичною базою дослідження послужили роботи учених-дослідників в цій області: Штейн А., Дивиціної Н.Ф., Холостової та ін.
Розділ 1. Основні психологічні взаємини в сім'ї
1.1 Психологія характеру дітей в багатодітній сім'ї
Як водиться, скільки в сім'ї дітей - стільки й характерів. Особливо це помітно в багатодітних родинах. Чому діти в одній сім'ї такі різні, якщо виховуються в однакових умовах і одними батьками? У чому тут справа? Та чи тільки в генах, в особливості темпераментів? Виявляється, немає.
У сімейної психотерапії важливими факторами, що впливають на характер і долю, вважаються порядок народження та рольові позиції дитини в сім'ї. Виявляється, більша частина наших основних уявлень про себе, про сімейних відносинах і відносинах з протилежною статтю залежать від займаного нами місця серед братів-сестер, від того, як до нас у дитинстві відносяться члени сім'ї як майбутніх жінок і чоловіків. Багато в чому під впливом займаних рольових порядкових позицій формуються наші особистісні особливості, характер [2, с.240].
Порядковий позицій, як відомо, всього 4: старший, середній, молодший і єдина дитина. І кожному з них властиві загальні для цих позицій риси характеру. Особливими рисами характеру відрізняються і близнюки, хоча у них немає вікових відмінностей. Наприклад, старші діти зазвичай схильні бути лідерами, єдині діти відрізняються незалежністю від авторитетів, середні діти доброзичливі і хороші переговорники, молодші не мають досвіду піклуватися про інших і самі чекають турботи від них і т.д.
Крім порядку в низці братів-сестер, на характер дитини впливають і інші складові рольових позицій: це кількість дітей, їх стать і проміжки між їх народженням. Наприклад, залежно від кількості старших і молодших братів і різниці у віці середній брат може бути схожим на старшого чи молодшого з братів.
Якщо ж різниця у віці між дітьми більш 5-6 років, то кожен з дітей за характеристиками буде наближатися до одної дитини. Наприклад, брат, який старший сестри на 10 років, буде, скоріше, мати риси єдиної дитини, в той же час в його поведінці будуть помітні риси старшого брата сестер.
У зв'язку з тим, що більша частина наших основних уявлень про життя залежить від займаного місця серед братів-сестер, в дорослому житті ми відчуваємо найбільші труднощі, коли це місце не зберігається і в дорослих стосунках, і навпаки. Навіть якщо в рідній батьківській сім'ї обстановка не була сприятливою, вона може бути для нас ближче і краще, тому що ми вже знаємо, як з цим впоратися. Саме тому найкращою парою в якості чоловіка чи дружини може бути той, хто дозволяє повторити знайому обстановку в сім'ї [2, с.250].
Наприклад, молодша сестра сестри звикла в батьківській родині до того, що сестра відповідала за порядок і чистоту в сім'ї. З дитинства вона звикла отримувати "стусани" від сестри, якщо що робила не так. Оскільки вона вважала такі покарання заслуженими, вони швидко мирилися, забувши про образи. А запальна сестра потім намагалася її задобрити, відчуваючи провину за свій гнів.
Подорослішавши, молодша сестра виходить заміж за чоловіка, що був молодшим братом братів і звик мовчки терпіти образи від старших братів. А жінка завжди дивувалася, як можна, образившись, довго мовчати, замість того щоб побити небагато, зате потім отримувати турботу і ласки після примирення.
Дві молодші дитини, опинившись у ролі чоловіка і дружини, по-перше, продовжують очікувати від своїх партнерів тих вчинків, до яких звикли в батьківській родині. По-друге, кожен з них як наймолодша дитина чекає, щоб інший взяв на себе відповідальність і роль старшого. А оскільки в родині ніхто не готовий взяти роль старшого, кожен знаходиться в пасивному очікуванні і тому глибоко розчарований у своїх очікуваннях. Крім того і дружина, і чоловік в батьківській родині не мали досвіду спілкування з протилежною статтю.
Коли закохуються одне в одного і одружуються старша сестра сестер і старший брат братів, вони в перший час, поки закохані, можуть бути дуже щасливі, але зазвичай їм доводиться нелегко разом, тому що обидва вони не звикли підкорятися, не звикли до рівних відносин з протилежною статтю. Як старші діти вони неминуче конфліктують за лідерство, тому такий шлюб є дуже складним для подружжя. Подібний шлюб, у якому чоловік і дружина в своїх сім'ях виявляються в порядковому-рольових позиціях, не співпадають з позиціями, займаними ними в батьківських сім'ях, називається некомпліментарним шлюбом.
А ось одруження старшого брата на молодшій сестрі вважається більш сприятливим, оскільки дозволяє найбільш точно повторити відносини в сім'ї: молодша сестра як дружина готова підкорятися чоловікові, який як старший брат бере на себе функції лідера. Подібні шлюби, в яких збігаються порядкової-рольові позиції у власному шлюбі і батьківській родині, називаються компліментарними [2, с.255].
У більшості випадків при інших рівних умовах деякі пари уживаються краще за інших тільки тому, що їх рольові позиції вдало доповнюють один одного. Однак це не говорить про те, що так має бути обов'язково, оскільки на сумісність пар впливають і інші фактори.
Знання порядкової-рольових позицій допомагає розібратися в деякі особливості нашої особистості, відносин зі статевими партнерами. Коли ми знаємо, наприклад, що в шлюбі ми обоє старші діти і обидва схильні до лідерства, домінування, то це дозволяє нам зрозуміти вчинки і прагнення, сильні і слабкі сторони один одного, щоб почати більш конструктивно спілкуватися і прагнути до взаєморозуміння і поступок, а не до руйнування сім'ї.
1.2 Психологія стосунків між дітьми в сім'ї
Старша дитина до народження інших дітей виховується як одна. Прийняття братів-сестер найстаршою дитиною відбувається менш безболісно, якщо вони народжуються через 5 років. Якщо це відбувається раніше, то дитина важко переживає "вторгнення" меншенького, коли їй доводиться "ділити" маму, яка раніше неподільно належала тільки її.
Якщо народжується дитина іншої статі, становище більш легке, тому що дитина не бачить у ній прямого суперника. Однак дитина тої ж статі запускає серйозну боротьбу за любов матері. Тоді, щоб не втратити любов батьків, старша дитина має стати кращою, розумнішою. Оскільки їй доводиться допомагати батькам, вона набуває батьківські якості: здатність приймати відповідальність, виконувати роль лідера.
На першу дитину батьки, як правило, завжди покладають великі надії. Відчуваючи підвищені претензії батьків по відношенню до себе, вона стає серйозною, націленою на високі досягнення. На характер старшої дитини серйозно впливає також стать і кількість народжених після неї дітей. Хоча у всіх старших дітей є спільні риси, але у старшої сестри сестер, старшого брата братів, старшої сестри братів-сестер і старшого брата братів-сестер характери будуть трохи відрізнятися [2, с.260].
Старша сестра сестер дуже відповідальна, незалежна, хороший організатор. Кращим чоловіком їй може стати молодший брат сестер, який звик жити, приймаючи лідерство старшої сестри. Сама невідповідна пара для неї - старший брат братів, так як вона не звикла мати справу з протилежною статтю. У такому шлюбі постійно йде боротьба за владу, спостерігається нерозуміння і невдоволення один одним. Старші сестри сестер часто стають надвласними і надопікуючою матір'ю і дружиною. Більше уваги приділяють дітям, ніж чоловікові.
Старша сестра братів - дуже справедлива, сильна й незалежна жінка, здатна до жертв заради чоловіків. Дуже добре ставиться до чоловіків, розуміє їх. Дружить частіше з ними, до жінок ставиться недовірливо, подруг зазвичай не має. Якщо багато братів, їй важко зупинити вибір на одному чоловікові. Як чоловік їй підходить молодший брат сестер, тому що обидва звикли до таких ролей. Старший брат братів - сама невідповідна пара через боротьбу за лідерство. Так як старша сестра братів завжди здатна налагодити відносини з чоловіками і з задоволенням піклується про чоловіка, шлюб зазвичай зберігається. А з появою дітей відносини між подружжям поліпшуються, оскільки обидва звикли відповідально ставитися до сім'ї і братам в батьківських сім'ях. Звичайно є доброю і турботливою мамою. Любить працювати під керівництвом чоловіків, якщо сама начальниця - дуже справедлива, піклується про свій колектив.
Старший брат братів - зазвичай суворий, консервативний, авторитарний. Він завжди явний лідер серед чоловіків і у всіх областях, де працює. Як правило, завжди прагне до досконалості й домагається успіхів на вибраному шляху. Бере як належне увагу жінок і зазвичай ставиться до них трохи з побоюванням. Пред'являє до дружини великі вимоги. Протягом життя нерідко змінює дружин. Президенти, міністри, політики, начальники різних рівнів - серед них часто можна знайти саме старших братів! Найкраща пара для них - молодша сестра братів. Гірша пара - старша сестра сестер, яка відрізняється надвласністю і незалежністю. Як правило, вони строгі батьки.
Старші брати сестер - також лідери, але менш жорсткі і менш авторитарні. Вони - дуже хороша дбайлива і уважна пара для жінок. Вважають себе не без підстав знавцями жінок. У будь-якій парі для них дружина важливіше дітей. Найкраща пара їм - молодша сестра братів. Старша сестра сестер - найважча пара, але і з ними ці чоловіки можуть ужитися, завдяки здатності розуміти жінок. Стратегія жінок, вони завжди оточені ними і навіть роботу найчастіше знаходять у жіночому колективі. Вони гарні батьки, уважні і не дуже суворі [2, с.260].
Старший брат братів-сестер може поєднувати в собі властивості старшого брата братів і сестер старшого брата. Так само старша сестра братів-сестер поєднує в своєму характері риси старшої сестри братів і старшої сестри сестер. Таке поєднання робить їх характери більш гнучкими, і в сімейному житті вони можуть бути більш успішними, тому що наявний досвід спілкування в батьківських сім'ях з дітьми свого і протилежної статі вони легко переносять у власні родини.
Старші діти по-справжньому можуть реалізувати рольову характеристику старших дітей і бути успішними в кар'єрі та сім'ї, якщо вони були бажаними, коханими і отримали "в подарунок" братів і сестер через 5 і більше років після свого народження.
Перераховані порядкової-рольові характеристики старших дітей є найбільш часто зустрічаються, але під впливом різних причин вони можуть варіюватися.
Розділ 2. Багатодітна сім'я: проблеми і перспективи
2.1 Поняття багатодітної сім'ї, категорії багатодітних сімей
Багатодітні сім'ї, найбільш поширені в Україні в колишні часи (на початку XX ст. в європейській частині країни кожна сім'я мала в середньому 8 дітей), нині стійко складають дуже незначну долю від загальної кількості сімей. Причому частенько багатодітність є не запланованою, а випадковою (народження близнюків або народження дитини в результаті неефективності контрацепції або неможливості через стан здоров'я жінки удатися до переривання вагітності).
Усі багатодітні сім'ї можуть бути розподілені на три категорії [20, c. 203]:
сім'ї, багатодітність в яких запланована (наприклад, у зв'язку з національними традиціями, релігійними приписами, культурно-ідеологічними позиціями, традиціями сім'ї). Такі сім'ї зазнають багато труднощів, обумовлених малозабезпеченістю, тіснотою житла, завантаженістю батьків (особливо матері), станом їх здоров'я, але у батьків є мотивація до виховання дітей;
сім'ї, що утворилися в результаті другого і наступних браків матері (рідше - батька), в яких народжуються нові діти. Дослідження показують, що такі сім'ї можуть бути і цілком благополучними, але їх членам властиво відчуття неповної сім'ї;
неблагополучні багатодітні сім'ї, що утворюються в результаті безвідповідальної поведінки батьків, іноді на тлі інтелектуально-психічної зниженности, алкоголізму, асоціального способу життя. Діти з таких багатодітних сімей особливо часто потребують допомоги, реабілітації, страждають від хвороб і недорозвинення. У разі втрати батьківського піклування їх долю особливо важко влаштувати, бо сімейне законодавство перешкоджає розподілу дітей з однієї сім'ї, а усиновити 3-7 дітей різного віку і різної міри соціальної дезадаптації далеко не завжди можливо.
2.2 Проблеми багатодітної сім'ї: соціальні аспекти
Єдиного трактування у визначенні багатодітності в нашій країні досі немає. Багатодітною в демографії називають сім'ю з п'ятьма і більше дітьми, а в соціальній політиці, коли йдеться про те, яким саме сім'ям потрібно надавати допомогу в першу чергу, критерієм виступає наявність в сім'ї трьох і більше неповнолітніх дітей. Так, демограф В.А. Борисов рахує сім'ї з 1-2 дітьми малодітними, оскільки вони ні за яких умов не забезпечують нормального заміщення поколінь. Виходячи з тієї ж логіки, він рахував сім'ї з 3-4 дітьми середньодітними, а сім'ї з п'ятьма і більше дітьми - багатодітними.
Статистика свідчить, що наймасовішим типом багатодітної сім'ї є наявність в сім'ї трьох, а не п'яти дітей. Багатодітних в загальній чисельності сімей в Україні, за різними даними, від 5,3 до 9,8%. Переважну більшість цього типу складають сім'ї трьохдітні (77%) [20, c. 206].
Сьогодні, коли багатодітною вважається сім'я з трьома дітьми, а не з п'ятьма, як 20 років тому, деякі автори, у тому числі І.О. Шевченка, пропонують використовувати термін "велика сім'я". Демограф А.Б. Синельников ділить сім'ї по числу дітей на три групи, які відображені в Додатку А:
Згідно із законодавством про соціальний захист населення сім'ї вже з трьома дітьми визнаються багатодітними і користуються певними пільгами. Це пояснюється не лише тим, що таких сімей дуже мало (за даними перепису 2002 р. вони складають лише 3% загального числа домогосподарств і 7% числа сімей з дітьми до 18 років, але і тим, що само населення у наш час вважає ці сім'ї багатодітними.
Зниження народжуваності в період між 1989 і 2002 р. привело до того, що доля сімей з однією дитиною підвищилася з 51 до 65%. Навпаки, доля сімей з двома дітьми зменшилася дуже різко - з 39 до 28%, а з трьома і більше дітьми - з 10% до 7%.
Ситуація в 2002 р. виявилася гірше не лише в порівнянні з 1989 р., але навіть і в порівнянні з 1979 р., хоча до 1979 р. активної демографічної політики в країні не проводилося. Зміна розподілу сімей по числу дітей склалася із-за катастрофічного падіння народжуваності, на яке, поза сумнівом, вплинули соціальні потрясіння 1990-х рр. Проте слід мати на увазі, що доля сімей з однією дитиною створює перебільшене уявлення про долю єдиних дітей серед усіх дітей. З іншого боку, доля сімей з трьома і більше дітьми складає, за даними переписів населення 2002 р., лише 7%, проте доля дітей, що живуть в цих сім'ях, досягає 16%, оскільки в кожній з таких сімей не одна дитина, а як мінімум троє (в середньому 3,4%) [20, c.216]:
З точки зору демографії багатодітна сім'я - це сім'я, завдяки якій забезпечується високий темп росту населення. За оцінками демографів, для простого відтворення населення в Україні необхідно як мінімум 15% багатодітних сімей, тобто майже в два рази більше, ніж нині в країні.
Саме цей мізерний відсоток сімей (менше 10%) забезпечує матеріальне майбутнє усієї країни, оскільки розширене відтворення починається з трьох, а не з двох дітей. Вони дають країні майбутню робочу силу, хоча живуть в гірших, в порівнянні з іншими, культурно-побутових умовах. Обмежуючи своє споживання і недоотримуючи сьогодні, вони створюють благополучне майбутнє іншим. Малодітні сім'ї живуть краще і усі беруть від життя сьогодні, можливо, за рахунок багатодітних. Вирощуючи дітей, сім'я інвестує майбутнє національної економіки. Чим більше дітей, тим більше їх вклад.
Соціологи встановили: ніж більше дітей в сім'ї, тим менше вільного часу у жінок. Тому працюючі жінки прагнуть обмежити число дітей. Найгірше доводиться багатодітним сім'ям у великих містах, наприклад в п'ятимільйонному Санкт-Петербурзі. Головна причина полягає в тому, що у більшості сімей (80%) дружини - не корінні жителі міста, а мігранти, що живуть по лімітній прописці або на службовій площі. Корінні городяни, як правило, малодітні. Багатодітність - характерна риса сільського населення, що зберігає традиційний спосіб життя. З точки зору погіршення демографічної ситуації і культивування альтруїстичних цінностей найоптимальнішою є багатодітна сім'я.
Упродовж багатьох тисячоліть великі сім'ї були нормою, як серед бідняків, так і серед аристократів: в традиційному суспільстві смертність від хвороб була надзвичайно висока, і до повноліття доживало не більше 50% новонароджених. Щоб забезпечити себе на старості годувальниками, подружній парі вимагалося народити не менше п'яти-шести дітей.
Стара патріархальна сім'я - ця як би держава в державі. Вона забезпечує своїх членів буквально усім: роботою, засобами існування, дозвіллям і розвагами, вихованням і освітою, передачею духовних цінностей і накопиченням соціального капіталу, доглядом за малюками і дитячими яслами. Одним словом, виробництво, навчання, відпочинок, ігри і розваги - усе здійснювалося в сім'ї. Чим численніше сім'я, тим вона багатіша, тим вище її громадський статус і повага до неї, тим надійніше вона може захистити своїх членів. Зрозуміло, що орієнтація на багатодітність в подібних умовах була рівносильна мотивації на виживання [20, c.216].
Ледве вийшовши з дитинства, дитина майже відразу вбудовувалася в сімейну трудову ієрархію: 6-7-річна дівчинка приглядала за молодшими, тоді як її одноліток-хлопчик пас гусей або допомагав в майстерні. А в 8-9 років діти активно працювали, і на їх плечі вже повністю лягала відповідальність за результат їх праці.
Аж до початку індустріальної революції багатодітна сім'я була природною необхідністю. Але потім усе стало мінятися. Бурхливий ріст промисловості привів до того, що людині, щоб вижити, вже не була потрібна підтримка близьких. Навпаки, велика сім'я ставала швидше тягарем, що заважає досягти успіху в житті, добитися матеріального благополуччя. Поява пенсій, страховок і інших соціальних гарантій призводить до того, що людині не треба вже мати десяток дітей, щоб забезпечити собі безбідну старість. З іншого боку, відкриття в області медицини привели до різкого зниження дитячої смертності, і для природного відтворення стало потрібно значно менше дітей. Якщо раніше народження дитини було явищем більш менш стихійним і незапланованим і сім'я могла стати багатодітною несподівано для себе, то з появою надійних методів контрацепції багатодітність стає свідомим вибором. Дитина, все довше залишаючись об'єктом батьківської турботи, не має ніяких серйозних обов'язків, не несе відповідальності не лише за інших, але навіть за самого себе. Що стосується обов'язків, то в сучасній міській сім'ї вони мізерні: прибрати, приготувати, купити. Та до того ж зайнятих по горло навчанням дітей навіть у багатодітних сім'ях намагаються не перевантажувати домашніми справами
Соціальна корисність великого числа дітей зв'язується з тим, що потреба в соціальній взаємодії задовольняється через сім'ю. Упродовж усієї історії людства багатодітна сім'я в соціальному плані могла функціонувати успішніше, високий був престиж багатодітного голови сім'ї і багатодітної жінки, що знаходило віддзеркалення в соціальних нормах і релігійних віруваннях. Шлюбні узи дітей зміцнювали положення сім'ї в общині, збільшувалася кількість споріднених сімей, зміцнювалася безпека багатодітної сім'ї.
Багатодітна сім'я - це міні-соціум зі своїми внутрішніми законами: дитина в ній виявляється і в ролі старшої, і в ролі молодшої, він повинен налагоджувати контакти з кожним членом сім'ї, спілкуватися з дітьми як свого, так і протилежної статі, вчитися поступатися і наполягати на своєму, проявляти гнучкість і великодушність. У таких сім'ях формуються сприятливі умови виховання, оскільки діти ростуть у великому колективі, як правило, з раннього віку привчаються виконувати певні обов'язки і допомагати один одному [19, c.84].
Діти, спостерігаючи, як батьки управляються з їх молодшими братами і сестричками, набувають безцінного досвіду сімейної педагогіки. Вони мають мобільнішу психіку, стійкіше до стресів і краще адаптуються у будь-якому колективі. А відповідальність і самостійність - наслідок побутових проблем, з якими стикається будь-яка сім'я, де більше двох дітей. У багатодітній сім'ї молодші граючи вивчаються від старших і користуватися горщиком, і читати, і малювати, і мити посуд, і ці знання і навички набагато міцніші за тих, які намагаються прищепити їм батьки. У багатодітних сім'ях складається атмосфера любові і турботи один про одного [19, c.86].
Але багатодітна сім'я - це не лише згуртований, але і скупчений колектив і тому в ній можуть виникнути і визначені, властиві тільки їй проблеми. Якщо захворює дитина у великій сім'ї, турбот стає на порядок більше. Скупченість гарантує, що по ланцюжку захворіють усі діти і, можливо, самі батьки. На ліки може піти значна частина сімейного бюджету. Ходіння по лікарях, сидіння в чергах, неможливість піти в поліклініку з двома або трьома дітьми відразу, а також необхідність "розриватися" між будинком і поліклінікою - усе це перетворюється на справжнє випробування.
2.3 Багатодітна сім'я: економічні аспекти
З економічної точки зору багатодітна сім'я - це такий осередок, де гранична економічна корисність кожної нової дитини нижче за граничні витрати на нього. Інакше кажучи, народження ще однієї дитини погіршує матеріальне становище сім'ї або її членів. Залежність матеріального становища сім'ї від кількості дітей, що ростуть в ній, підтверджена статистикою: в 1999 р. середньодушові ресурси (термін, що включає не лише грошовий дохід, але і виплату посібників, використання пільг, вступ продуктів з підсобного господарства).
Що з себе представляла в недавньому минулому багатодітна сім'я? Матері в 1980-х рр. у більшості своїй мали робочу кваліфікацію. Вони віддавали перевагу гнучкому режиму, щоб більше часу приділяти догляду за дітьми. Найпоширеніша професія - двірник і прибиральниця. Але багато хто не працював зовсім, ледве устигаючи із справами по будинку. На їжу йшло близько 70,3% річного доходу сім'ї. Сьогодні ситуація мало змінилася. Згідно з даними дослідження 2003 р. у більшості (57%) багатодітних сімей Києва батько утримує усю сім'ю практично одноосібно, ще в 21% сімей від нього залежить більше половини сімейного бюджету
У свідомості багатьох людей в роки радянської влади склався соціальний стереотип таких сімей: папа - алкоголік і працює на низькооплачуваній непрестижній роботі, мати - загнана життям домогосподарка з безформною фігурою, в линялому халаті, з пучком і в тапочках, а навколо неї крутиться купа сопливих двієчників.
Матеріальна незабезпеченість вплинула на виникнення у дітей з багатодітних сімей невпевненості в собі, неадекватній реакції на життєві ситуації, підвищеній агресивності. В результаті діти часто ставали на соціально небезпечний шлях. За даними досліджень В.Я. Титаренко, з багатодітних сімей в 1970-1980-і рр. виходило "неблагополучних" і "важких" в 3,5 разу більше, ніж з однодітних.
Сьогодні фінансова ситуація тільки погіршала. А до поєднання "мати-героїня" додалося глузливе "батько-герой". Багатодітна сім'я залишається синонімом малозабезпеченості. Не кажучи вже про одвічне квартирне питання. Добре, коли влада місцевого самоврядування бере на себе долю турботи про такі сім'ї, якщо це не в силах робити державу.
Багатодітні сім'ї потрапляють в групу бідних не лише внаслідок дитячого утриманського навантаження, але і у зв'язку з низькою зарплатою працюючих членів сім'ї. Одночасно діють декілька чинників бідності. Велике число дітей в сім'ї - це частенько обмежені можливості зайнятості жінок-матерів, що, у свою чергу, посилює матеріальне становище багатодітних сімей. Дані спеціальних досліджень свідчать про те, що в 40% таких сімей матері або не працюють, або зайняті на робочих місцях, що не вимагають кваліфікації і, отже, низькооплачуваних [19, c.87].
Останнім часом до незаможних в Україні відносилося 69% сімей з трьома і більше дітьми. У ситуації крайньої бідності знаходилися 33% багатодітних сімей.
46% багатодітних сімей Івано-Франківська можуть дозволити собі і дітям тільки найнеобхідніше, 30% можуть дозволити собі необхідне і іноді побалувати дітей, 13% не можуть дозволити собі і дітям навіть найнеобхіднішого, і тільки 10,7% багатодітних сімей можуть дозволити собі і дітям те, що вважають потрібним. Такі результати анкетування 300 багатодітних сімей, проведеної міським Управлінням праці, соціального захисту і роботи з населенням в 2006 р. Характеризуючи склад багатодітних сімей, слід зазначити, що більшість цих сімей - повна (83,4%). У 40,1% опитаних сімей працює тільки батько, в 8% - тільки мати, в 4,3% багатодітних сімей обидва батька є безробітними. Більшість багатодітних сімей міста Ставрополя (84,7%) виховують трьох дітей, 10,3% сімей мають чотирьох дітей, 3% - п'ятеро, 0,7% - шістьох і 1,3% - семеро. Майже усі багатодітні сім'ї мають постійне житло. Так, більше половини опитаних (52%) проживають в окремих квартирах, 39% - мають приватні будинки, а 4,5% - кімнати в гуртожитках. Але 4,5% сімей не мають у розпорядженні коштів на придбання власного житла і вимушені орендувати житлоплощу [19, c.96].
У 2000-і рр. в середовищі багатодітних сімей спостерігається соціальне розшарування - виділяються бідні і багаті. Якщо раніше "багатодітність" асоціювалася з невисоким рівнем доходу, то зараз і у великій сім'ї з'явився прошарок багатих батьків, які можуть дозволити собі багато дітей. За даними недавніх досліджень, вона перевищила поріг в 10%. Матеріальне неблагополуччя вже не грає вирішальної ролі. Масиви трьох-, чотирьох- і п'ятидітних сімей розподіляються по рівню прибутків приблизно однаково. До того ж відносна більшість батьків (41%) переконана в тому, що будь у них усього лише одна дитина, їм не було б ніскільки не легше, а точно так же. Сучасні дослідження багатодітних сімей показують, що в цих сім'ях на перший план з великим відривом в порівнянні з потребою в матеріальній допомозі виходить потреба в психолого-педагогічної підтримці.
Дослідження різних років показували, що зменшення долі сімей з трьома і більше дітьми не пов'язане з обмеженням народжуваності із-за матеріальних труднощів, оскільки витрати на третю дитину менші, ніж на другого і першого. Причина - в скороченні потреби в декількох дітях в порівнянні з іншими соціальними благами, що отримуються індивідом в результаті його участі в діяльності позасімейних інститутів. Насправді виховувати одного набагато легше, ніж двох, особливо народжених з малим інтервалом, з різницею в рік-два. Основний приріст тяжкості стану виникає за рахунок необхідності приділяти увагу, час, сили усім дітям відразу. Поява великої кількості дітей вимагає від батьківської пари корінної перебудови не лише взаємин з родичами, працедавцями, друзями і знайомими, але і відношення до самого себе [21, c.57].
Розділ 3. Соціологічне опитування
Експериментальною базою дослідження сталі студенти Прикарпатського інституту у кількості 50 чоловік. Це були дівчата і юнаки у віці від 19 до 21 року, тобто приблизно одного покоління, що мають схожий соціальний досвід і менталітет.
Утворення респондентів також ідентичне, тобто усі вони є студентами нашого інституту і в даний момент мають незавершену вищу освіту. Що стосується етнічного статусу, то серед респондентів переважну більшість складають українці (приблизно 80%), 20% - росіяни.
Сімейний стан (мається на увазі кількісний склад сім'ї) у респондентів також різне. Треба відмітити, що у зв'язку із специфікою проблеми, що вивчається нами, ми не брали до уваги склад сім'ї самого респондента, а тільки сім'ю його батьків і його братів і сестер, якщо такі є. Таким чином, з'ясувалося, що половина усіх респондентів - вихідці з сім'ї, що налічує двох дітей (включаючи самого респондента), 40% - з неповних сімей (тобто один батько і один або дві дитини) і 10% - респонденти з багатодітних сімей (3-5 чоловік дітей). Оскільки ця проблема у зв'язку з демографічною обстановкою, що погіршується, являється, на наш погляд, особливо актуальною, питання були відкритого типу, тобто ми не надавали респондентам варіантів відповіді і учасник опитування міг вільно висловити свою точку зору. У зв'язку з тим, що на питання відкритого типу даються розгорнуті відповіді і витрачається велика кількість часу, ми не стали задавати велику кількість питань [5, c.125].
В результаті опитування ми отримали приблизно два варіанти відповідей, тобто в основному усі респонденти висловилися або "за", або "проти". Незначна кількість опитуваних зовсім не мали ніякої точки зору по суті питання, або утруднювалися відповісти.
На запропоновані питання для обговорення були висловлені дві точки зору:
1. Як Ви думаєте, чи є сенс сьогодні мати багатодітну сім'ю?
Позиція "за". Так, є. Міркуючи на цю тему, прибічники багатодітності найчастіше приводили в приклад патріархальну українську сім'ю. Дійсно, на рубежі XIX і XX віків сім'ї в Україні, як правило, були багатодітними. Релігія і звичаї того часу підтримували такий сімейний устрій. Відмова від народження дітей або переривання вагітності були тяжким гріхом: "У кого дітей немає - в гріху живе". Селяни не були освічені в питаннях штучного переривання вагітності, абортів не робили, протизаплідних засобів не знали. Дітородний вік тривав у українських жінок до 42-47 років. Матері годували дитину грудьми "два великі пости", і проміжки між народженнями були приблизно такими ж. Жінка, що прожила заміжня увесь дітородний період, народжувала 8-11 разів. В Україні міцна і багатодітна сім'я, високий рівень народжуваності і приросту населення стане запорукою добробуту країни [5, c.126].
Позиція "проти". Прибічники цієї точки зору вважають, що сучасні умови життя і той етап економічного розвитку України, який співпав з дітородним віком сучасної жінки, економічна непередбачуваність рівня прибутків сім'ї примушують відповідальніше підійти до питання планування кількості дітей. При цьому, на їх думку, питання про те, що почалося реально демографічній кризі слід обертати до уряду, а не до пересічних громадян, для яких установка на матеріальну стабільність життя доки не співпадає з установкою на багатодітність.
2. Матеріальний достаток і кількість дітей в сім'ї.
Позиція "за". Всупереч поширеній думці, гроші - далеко не головна проблема у багатодітній сім'ї. Сьогодні на нормальне живлення і освіту для своїх дітей завжди можна запрацювати, було б бажання.
Позиція "проти". Треба спершу хоч би однієї дитини на ноги поставити, а для цього потрібні засоби і умови. Матеріальний рівень життя сімей, де 5 або 6 дітей, нижче за середній: діти один після одного доношують речі, явно бракує іграшок, а стануть старше - буде проблема зі вступом до вузу. Що робити у такому разі? Заспокоювати себе тим, що сім'я буде дружною, що діти будуть самостійними і не виростуть егоїстами? Чи не краще віддати свої сили одному - двом дітям?
3. Можливість самореалізації багатодітної матері в професійній сфері
Позиція "за". Основне призначення жінки - дарувати життя. Це їй дано самою природою, тобто вона біологічно, емоційно налаштована на материнство. Для справжньої самореалізації жінці треба народити 5-7 хлоп'ят, тільки тоді вона повністю реалізує свій потенціал. Виношування, пологи, годування, виховання дітей вимагають від жінки величезної енергії - і якщо ця енергія виявляється невитраченою, жінка починає направляти її в помилкове русло, у неї виникає невдоволення життям, вона втрачає природну жіночність і м'якість, уподібнюється чоловікові і нерідко впадає в депресію, а в такому стані ні про яку самореалізацію мови йти не може.
Позиція "проти". Сьогодні проблема жіночої самореалізації дуже актуальна. Це бажання багато в чому спровоковане сучасними громадськими установками. Але цілком природно, що жінка, що віддається роботі, не може устигати вести господарство і достатньою мірою піклуватися про дитину - одна з цих двох важливих сфер все одно постраждає. Тому багато жінок виходять з положення, узявши у будинок помічницю по господарству, а для дітей - няню або гувернантку (за віком дитини). Це нормальне явище, яке до того ж дозволяє дитині більше цінувати матір як соціально успішну жінку. Але поєднання багатодітності і успішної кар'єри - дві речі, співпадаючі тільки в дуже рідкісних, просто виняткових випадках.
4. Виховання дітей у багатодітній сім'ї: плюси і мінуси [5, c.127].
Позиція "за". Старші можуть допомагати батькам: років з 5-6 дитина цілком здатна зайняти молодшого братика або сестричку 2-4 років. Багато дорослих втомлюються не стільки від дорослих турбот, скільки від необхідності грати з дітьми, батькам це нерідко психологічно важко, але в сім'ї, де один малюк, нікуди не подінешся - дитині треба з кимось грати. А у багатодітній сім'ї діти "замкнуті" один на одного: старші грають з молодшими, допомагають їм одягатися, робити уроки, гуляють з ними, звільняючи матір від маси турбот. Саме у великій сім'ї є усі необхідні умови для спадкоємності поколінь. У дітей поступово виробляються навички спілкування з братами і сестрами, потім у старших з'являються свої діти, і маленькі дядьки і тітки вчаться спілкуватися з племінниками, різниця у віці з якими може бути не так вже велика. Так діти поступово, піднімаючись зі сходинки на сходинку, самі доростають до ролі батьків. Взагалі, діти з багатодітних сімей краще підготовлені до браку. Вони розуміють відмінність чоловічої і жіночої психології, уміють йти на компроміс, дуже відповідальні, хлопчики не цураються "жіночої" роботи по будинку, уміють доглядати за немовлятами.
Позиція "проти". У сім'ї, де всього 1-2 дитина, батьки мають можливість уважно відноситися до будь-якого дитячого прояву і реагувати на нього відповідає. Навіть у багатьох сім'ях, де один - дві дитини, у дітей складаються конкурентні стосунки, вони ревнують батьків один до одного, що вже говорити тоді про багатодітну сім'ю? У дітей з багатодітної сім'ї часто буває занижена самооцінка, тому що вони сприймають себе як частина великого колективу і мало замислюються про цінність свого "я".
5. Навколо багатодітних матерів і їх дітей виникала і виникає досі зона соціального несхвалення, і навіть відторгнення [5, c.128].
Позиція "за". Навколо багатодітних матерів і їх дітей виникала і виникає досі зона соціального несхвалення, і навіть відторгнення. Багатодітні сім'ї часто розцінюються як "соціальні утриманці", хоча на практиці пільги у них дуже скромні, саме багатодітні сім'ї мають найбільш високий ризик опинитися в числі бідних, оскільки розміри дитячих посібників ніяк не співвідносяться з рівнем життя.
Позиція "проти". Це не зовсім так. У матеріально благополучному середовищі багатодітність стає модною. А це означає, що у багатодітних сімей є майбутнє.
багатодітна сім'я економічний соціальний
6. У багатодітній сім'ї великий ризик швидкого зараження інфекційними захворюваннями [5, c.130].
Позиція "за". Багатодітна сім'я - це великий колектив, тому актуальною проблемою є проблема інфекційних захворювань, особливо высококонтагиозных, тобто таких, якими легко заразитися. Тобто, якщо у одного малюка в колективі хтось захворів банальною застудою, то велика вірогідність того, що усі члени численної сім'ї протягом тижня чхатимуть і кашлятимуть, лежатимуть в ліжку з високою температурою.
Позиція "проти". Розв'язати проблему ОРЗ у багатодітній сім'ї складно, але можна спробувати. І наріжним каменем в її рішенні є профілактика. Для запобігання гострим респіраторним захворюванням важливі гартування, прийом полівітамінних препаратів, вакцинація. Тим паче, що прикладу старших дуже легко наслідують молодші.
7. Можливий ризик народження дітей з генетичною патологією.
Позиція "за". Проблема, що вимагає уваги, - вік мами, що має вже декількох дітей. Треті, четверті і наступні пологи, як правило, доводяться на вік після 30-35 років. Це також підвищує вірогідність ускладнень вагітності і підвищує ризик народження дітей з генетичною патологією.
Позиція "проти". Нічого страшного насправді немає. Просто під час вагітності слід проводити відповідні дослідження: ультразвук і дослідження показників крові, які дозволяють припустити генетичну патологію плоду. Враховуючи усі ці обставини, багатодітна мама повинна своєчасно звертатися в жіночу консультацію з приводу чергової вагітності, як можна ретельніше дотримувати графік відвідування лікаря і усі його рекомендації. Існує і позитивний вплив багатократних вагітностей і тривалого періоду лактації на організм багатодітної мами. Так, багатонароджуюча жінка практично застрахована від онкологічних захворювань молочної залози, матки і яєчників. Відомо, що сміх, радість і гарний настрій подовжують тривалість життя. А у багатодітної мами приводів для радості значно більше, чим у мами одного малюка. Адже вона радіє за кожен перший крок, кожне перше слово, кожну "п'ятірку" в щоденнику.
8. Багатодітні сім'ї - сім'ї з низьким доходом [5, c.131].
Позиція "за". Дійсно, найчастіше в такій сім'ї дуже низький прожитковий мінімум. Якщо в сім'ї працює один батько, а мама займається вихованням дітей, прибутки сім'ї дуже низькі. Це накладає відбиток на самооцінку таких дітей - вони часто почувають себе неповноцінними через те, що не мають часом найнеобхіднішого, одягнені гірше за своїх однолітків, не можуть відвідувати разом з однокласниками платні заходи.
Позиція "проти". Насправді не усе так страшно. По-перше, одяг можна передавати один одному. По-друге, органи соцзабезпечення все-таки надають підтримку багатодітним сім'ям: проводять добродійні акції по збору речей, держава виплачує посібники, муніципальна влада також зобов'язана надавати матеріальну допомогу таким сім'ям. Крім того, для таких дітей в школі і дитячих садах живлення безкоштовне.
9. Діти з багатодітних сімей відповідальніші.
Позиція "за". Виховання у дітей почуття відповідальності у багатодітних сім'ях відбувається абсолютно природно, через обставини. Старші приглядають за молодшими, вони знають, що вони відповідають за них, таким чином почуття відповідальності стає для них органічним.
Позиція "проти". Кількість відповідальності і домашніх обов'язків, що лежать на дитині у багатодітній сім'ї, може стати приводом для того, щоб діти згодом докоряли батькам в тому, що їх "позбавили дитинства".
10. Діти у багатодітній сім'ї самостійніші і більше пристосовані до життя.
Позиція "за". Дійсно, на дітей з багатодітної сім'ї падає набагато більше навантаження. Але в сім'ї, де одна дитина, мамі усе набагато легше зробити самою, звідси нерідко інфантилізм і невміння дитини себе обслужити. А у багатодітній сім'ї серйозна допомога дітей матері потрібна, і діти включаються в домашні справи, причому для них це усе психологічно виправдано і, крім того, спільні справи об'єднують сім'ю. До того ж навички, які дитина отримує, допомагаючи матері по господарству, згодяться йому в подальшому житті.
Позиція "проти". Можливо, це буває, але мені здається, діти, які знають, що у них є кількісна підтримка у вигляді родичів, навпаки не намагаються бути самостійними, знаючи, що їх завжди виручать у важкий момент. Що стосується пристосованості, то це теж спірне питання.
Результати опитування відображено в Додатку В.
Проаналізувавши отримані дані, можна зробити наступні висновки [5, c.143]:
1. Нині багатодітна сім'я - це дійсно розкіш, яка доступна дуже небагатьом сім'ям. Швидке розшарування суспільства, що все збільшується, на бідних і багатих веде до того, що люди, які може і хотіли б мати багато дітей, не можуть собі цього дозволити. (70%).
2. Аналіз умов життя сімей показав: чим краще матеріальні і житлові умови, тим частіше установка на народження однієї дитини. Також виявлена зворотна залежність кількості дітей від прибутків сім'ї: бажане за найсприятливіших умов число дітей нижче в сім'ях з вищим доходом. Несприятливі умови, низьке матеріальне становище, відсутність необхідної житлоплощі знижують вірогідність народження наступної дитини (11, 6%).
3. Репродуктивна установка сім'ї пов'язана з суб'єктивною оцінкою дружинами свого матеріального становища. Значною мірою вона визначається тим, яке місце займають матеріальні блага в системі цінностей сім'ї. (12, 4%).
4. У сучасному суспільстві продовжує існувати як традиційна точка зору, згідно якої призначення жінки, - передусім материнство і будинок (6%).
Висновок
Сім'я є найважливішим соціальним інститутом, вона одночасно виступає і як своєрідна соціальна група, якій притаманні специфічні особливості, на відміну від інших соціальних спільнот. Дійсно, якщо розглядати сім'ю як малу соціальну групу (а вона такою і є), то стає очевидним, що вона якісно відрізняється від інших малих соціальних груп, наприклад, первинного виробничого колективу.
Сім'я, у якій виховується троє і більше дітей, зазвичай називається дружньою сім'єю, тому що між членами сім'ї існує тісний зв'язок і підтримка кожного із них. Але дуже часто у сім'ї, де виховується троє і більше дітей, батьки не приділяють їм особливої уваги, вважаючи, що є старший брат (сестра) і допоможе меншому. Буває і так, що батьки, виховуючи своїх дітей, скаржаться на те, що кожен із них різний: один добрий, інший розбишака, а третій - спокійний, врівноважений. І при цьому мати, чи батько говорять, що кожного із них виховують однаково, не беручи до уваги те, що припускають помилку, забувши, що кожна дитина є індивідуальною, неповторною особистістю і до кожної дитини необхідно підібрати окремий підхід, щоб достукатись до дитини, щоб правильно її виховати.
Отже, багатодітна сім'я сьогодні - це об'єкт підвищеної уваги з точки зору демографічної обстановки, що погіршується, в країні. Закономірним тому стає питання підвищення її соціального статусу.
За 1989-2006 рр. сталися помітні зміни в репродуктивній поведінці і орієнтирах населення у бік скорочення числа дітей в сім'ї. Нині показник середнього числа дітей, народжених однією жінкою впродовж її життя (так званий сумарний коефіцієнт народжуваності), складає 1,3 проти 2,0 в 1989 р.
Цьому явищу є об'єктивне пояснення. Дійсно, в економічному плані саме багатодітні сім'ї опиняються в найбільш складному становищі, оскільки мати, як правило, не працює, а один батько не має можливості забезпечити сім'ї нормальні умови існування. Переважне число багатодітних сімей (78,3%) живе за межею бідності.
Недивно тому, що результати нашого дослідження мають тенденцію до того, що незважаючи на багато позитивних моментів, що мають місце в сім'ї з великою кількістю дітей, загальна думка така: багатодітна сім'я - це добре, але не у мене особисто. Таким чином, наша гіпотеза про те, що багато дітей - це, нині, недозволена розкіш, підтвердилася.
Більшість респондентів висловлюють таку думку: якби підтримка державою багатодітної сім'ї була істотнішою і стабільнішою, чим зараз, і була гарантована законодавством, то багато хто б мав як мінімум трьох-чотирьох дітей.
Список літератури
1. Антонов А.И., Медків В.М. Соціологія сім'ї. М., 2001. - 300 с.
2. Багатодітність сім'ї: учора, сьогодні, завтра. М., 2003. - 316 с.
3. Дивіцина Н.Ф. Сім'я: навчальний посібник. / Н.Ф. Дивіцина. - М.: Вид-во ВЛАДОС-ПРЕС, 2006. - 325 с.
4. Касьянов В.В. Основи соціології і політології. - Ростов н/Д: "Фенікс", 2003. - 384 с.
5. Методи збору інформації в соціологічних дослідженнях. М., 2000. Кн.1. С.125-150.
6. Сикевич З.В. Соціологічне дослідження: практичне керівництво. - Спб.: Пітер, 2005. - 320 с.
7. Синельников А.Б. Типи сімей і демографічна політика в Україні // Демографічні дослідження. 2006. № 4.
8. Титаренко В.Я. Сім'я і формування особи. М., 1987. - С.217.
9. Шевченко І.О., Шевченко П.В. Велика сім'я - яка вона? (по матеріалах дослідження в Москві) // СОЦис, 2007. № 3. - С.14-15.
10. Шевченко І.О., Шевченко П.В. Велика сім'я дослідження в Москві) // Питання соціального забезпечення. - 2007. № 19. С.12-13.
11. Штейн А. Багатодітна сім'я у постіндустріальному світі // СОЦис, 2007. № 4. С.14-18.
12. Пезешкиан Н. Позитивная семейная психотерапия: семья как терапевт. - М., 2003. - 280 с.
13. Разумихина Г.П. Мир семьи. - М., 1986. - 324 с.
14. Социальная педагогика: курс лекций/ Под общей ред. М.А. Галагузовой. - М., 2000 - 292 с.
15. Социология семьи: Учебник/ Под ред. Проф.А.И. Антонова. - 2-е изд. - М., 2005 - 330 с.
16. Шакурова М.В. Методика и технология работы социального педагога: Учебное пособие. - М., 2002. - 280 с.
17. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. - М., 2000. - 260 с.
18. Мудрик А.В. Социальная педагогика. - М., 2002 - 340 с.
19. Целуйко В.М. Вы и ваши дети. Психология семьи. - Ростов-на-Дону, 2004. - 320 с.
20. Е.И. Холостова. Социальная работа: Учебное пособие. - М., 2007 г. - 300 с.
21. Васильева Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика: курс лекций: Учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений. - М., "Академия", 2000. - 380 с.
22. Девятко І.Ф. Методи соціологічного дослідження. Єкатеринбург, 2006. - 340 с.
Додаток
Поділ по числу дітей на групи за Синельниковим
Результати опитування
Проаналізувавши отримані дані, можна зробити наступні висновки:
1. Нині багатодітна сім'я - це дійсно розкіш, яка доступна дуже небагатьом сім'ям. Швидке розшарування суспільства, що все збільшується, на бідних і багатих веде до того, що люди, які може і хотіли б мати багато дітей, не можуть собі цього дозволити. (70%).
2. Аналіз умов життя сімей показав: чим краще матеріальні і житлові умови, тим частіше установка на народження однієї дитини. Також виявлена зворотна залежність кількості дітей від прибутків сім'ї: бажане за найсприятливіших умов число дітей нижче в сім'ях з вищим доходом. Несприятливі умови, низьке матеріальне становище, відсутність необхідної житлоплощі знижують вірогідність народження наступної дитини (11, 6%).
3. Репродуктивна установка сім'ї пов'язана з суб'єктивною оцінкою дружинами свого матеріального становища. Значною мірою вона визначається тим, яке місце займають матеріальні блага в системі цінностей сім'ї. (12, 4%).
4. У сучасному суспільстві продовжує існувати як традиційна точка зору, згідно якої призначення жінки, - передусім материнство і будинок (6%).
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Розпад сімей як соціальна проблема суспільства, його соціальні причини. Соціальні проблеми сімей. Типи патогенної батьківської поведінки. Характерні особливості неблагополучних сімей. Проблеми родини, що має дітей, схильних до вживання наркотиків.
реферат [18,5 K], добавлен 13.02.2011Державна і соціальна політика щодо допомоги малозабезпеченим сім’ям. Аналіз проблем, які виникають у малозабезпечених сімей. Основні причини бідності українських сімей. Зміст діяльності соціального працівника в роботі з малозабезпеченими сім'ями.
курсовая работа [45,3 K], добавлен 29.12.2013Альтернативні форми опіки дітей та доцільність створення прийомних сімей для сиріт з функціональними обмеженнями. Практика соціальної підтримки сімей, які виховують дітей з обмеженнями можливостями. Аналіз поінформованості громадян про прийомну сім'ю.
курсовая работа [61,3 K], добавлен 24.10.2010Товариство захисту дітей-інвалідів «Струмочок». Відсутність надання державною владою допомоги на утримання. Проведення опитування та їх результати серед дітей-інвалідів та їх батьків. Анкета для дітей-інвалідів товариства захисту дітей "Струмочок".
отчет по практике [12,3 K], добавлен 08.05.2009Поняття наркоманії та причини її виникнення. Відношення підлітків та молоді до наркотиків. Фактори та передумови розвитку підліткової наркоманії. Профілактична робота серед неповнолітніх та їхніх сімей з метою запобігання узалежненої поведінки.
курсовая работа [67,6 K], добавлен 26.09.2010Сутність соціологічного дослідження, його значення та елементи. Вивчення ставлення студентів до забобонів, астрологічних прогнозів та ворожіння. Методи збору первісної соціологічної інформації. Особливості проведення та аналіз результатів опитування.
практическая работа [78,7 K], добавлен 06.04.2011Шлюб і сім’я як об'єкти вивчення соціології сім’ї. Види шлюбів. Типологія сімей. Категорії соціології сім’ї. Сім’я як соціальний інститут і як мала соціальна група. Соціальні та індивідуальні функції сім’ї, основні підходи до її вивчення. Соціобіологія.
реферат [24,2 K], добавлен 03.02.2009Причини міждержавної трудової міграції, її сутність та структурні елементи. Основні групи факторів, що впливають на ставлення молоді до проблеми переміщення робочої сили. Дослідження думок студентів про наслідки міграції та її вплив на суспільні процеси.
научная работа [20,9 K], добавлен 11.04.2013Вплив сімейного неблагополуччя на здоров'я та повноцінний розвиток дітей. Основні аспекти формування здорового способу життя. Розгляд діяльності центрів соціальної допомоги дітям з емоційними розладами. Програми фізкультурно-оздоровчої діяльності молоді.
курсовая работа [69,2 K], добавлен 24.10.2010Інститут сім'ї в контексті соціології. Механізми соціальної захищеності сімей в суспільстві, що трансформується. Специфіка соціальної роботи з сім’єю. Роль центру соціальної служби у підтримці сімей. Особливості соціальної роботи з сім’єю закордоном.
курсовая работа [73,4 K], добавлен 09.09.2014
