Теоретичне обґрунтування вивчення проблеми трансформації гендерних контрактів у суспільстві Другого модерну

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичне обґрунтування вивчення проблеми трансформації гендерних контрактів у суспільстві Другого модерну

Стулова Г.В.

У статті проаналізовано структуру сучасної гендерної системи, досліджено характер зміни гендерних контрактів у суспільстві Другого модерну. Матеріал дослідження базується на роботах А. Тьомкіної і А. Роткірх, Р. Коннелла, Б. Пфау-Еффінгер, Е. Гідденса, У. Бека.

Ключові слова: гендерні відносини, гендерна система, гендерний контракт, гендерна нерівність.

Розвиток суспільства впродовж останніх десятиріч демонструє якісне збільшення невизначеності багатьох соціальних реалій. Важливе місце в цьому процесі посідає складність, неоднозначність і плинність гендерних відносин. Вивчення проблеми трансформації гендерного порядку в сучасній науці стає все більш актуальною проблемою. Особливої уваги цьому питанню надають вчені Західної Європи і США. Це пов'язано з тим, що найбільш стрімкі зміни в суспільстві Другого модерну притаманні для країн Заходу. А саме становлення держави добробуту, суспільства масового споживання, розвиток нового жіночого руху зробили актуальними питання сексуальності, гендеру та традиційного гендерного порядку загалом, і надалі вплинули на його поступову трансформацію у світовому масштабі.

Мета пропонованої наукової статі полягає у тому, щоб на основі сучасних теорій гендерних відносин проаналізувати: по-перше, зміст базових понять порушеної проблеми; по-друге, структуру гендерної системи сучасного суспільства; по-третє, основні типи гендерних контрактів; по-четверте, головні чинники їх трансформації.

Ідеї постмодернізму ініціювали значну дослідницьку традицію, пов'язану з конструктом «гендерні відносини». До найперших фундаментальних праць, опублікованих в зарубіжних країнах, належать роботи С. де Бовуар, К. Міллет, С. Файєрстоун, Б. Фрідан, Н. Чодороу, К. Дельфі, К. Пейтман та інших дослідників. З кінця 80-х - початку 90-х років ХХ століття розширюються рамки вивчення гендерної проблематики в контексті суспільства Другого модерну. Особливою глибиною та масштабністю відрізняються роботи М. Фуко, Дж. Батлер, К. Уєст, Д. Зіммермана, Дж. Скотта, Р. Брайдотті, Б. Пфау-Еффінгер, Р. Коннелла, М. Кіммелла, Е. Гідденса. Серед вчених пострадянського простору слід відзначити І. Кона, К. Здравомислову, А. Тьомкіну, О. Вороніну, І. Жеребкіну. гендерний контракт відносини модерн

Вивчення трансформацій конструктів гендерних відносин передбачає ґрунтовний аналіз деяких базових дефініцій у розумінні порушеної проблеми. На перший план виходять визначення таких багаторівневих феноменів як гендерна система, гендерний порядок, гендерна культура, гендерний контракт і гендерний уклад.

Поняття гендерної системи пов'язане з структурним рівнем аналізу гендерних відносин. Вчені з Університету Гельсінкі А. Тьомкіна й А. Роткірх зазначають, що гендерна система є інституціоналізованими приписами, які визначають моделі поведінки і соціальної взаємодії відповідно до статі. Вона включає в себе соціальну конструкцію гендерних категорій на основі біологічної статі, статевий поділ праці і соціальну регуляцію сексуальності. Дослідниці ототожнюють поняття гендерна система і гендерний порядок, але все ж таки віддають перевагу більш гнучкому концепту гендерного порядку. Гендерний порядок складається в певних суспільствах на інституціональному, ідеологічному, символічному та повсякденному рівнях. В рамках сталого гендерного порядку існує домінантний гендерний контракт, який визначає становище жінок і чоловіків у системах виробництва і відтворювання [1, с. 169-171].

Отже, гендерний контракт - це домінуючий тип контекстуально обумовлених, ієрархічно структурованих гендерних відносин, що, як практично, так і символічно, репрезентовані на кожному етапі розвитку гендерної системи.

Термін «гендерний контракт» актуалізований феміністичними критиками теорій суспільного договору. Як вважає американська дослідниця К. Пейтман, нерівні гендерні відносини не тільки знаходять порозуміння у сучасних капіталістичних демократій, але й проявляються в цілій серії реальних контрактів, які незважаючи на те, що укладаються як вільні та добровільні, насправді засновані на «володінні людською особистістю». Пейтман виділяє чотири види контрактів: робочий контракт, сімейний контракт, контракт про «сурогатне материнство» і контракт проституції. Такі види товару, як «робоча сила», «сексуальні послуги», «здатність до прокреації» невідчужувані від особистості їхнього власника, і тому це передбачає підкорення покупцеві. У результаті начальник отримує можливість командувати робітником, чоловік - жінкою, клієнт - проституткою тощо. Пейтман вказує на особливості «сімейного контракту», який відрізняється від інших тим, що регулює дуже тривалі ієрархічні статусні відносини, умови яких визначені, і ролі приписані згідно зі статевою приналежністю [2].

У своїй аргументації Пейтман має тенденцію розглядати проблему контрактів поза більш широким соціальним та інституціональним контекстом. Найбільш плідною методологією аналізу гендерних відносин є структурно-конструктивістський підхід, запропонований австралійським соціологом Р. Коннеллом. У своїй роботі «Гендер і влада» Коннелл досліджує гендерну структуру сучасного капіталістичного суспільства [3]. Вчений вважає, що гендерна система не є абсолютно заданою жорсткою структурою, а більш нагадує музикальну композицію, яка конструюється в різних соціальних інститутах. У кожному суспільстві складається певний гендерний порядок, під яким Коннелл розуміє ієрархічно організовану систему відносин між статями, яка охоплює всі сторони соціального життя - приватного і публічного.

«Правила гри», які визначають гендерні взаємодії у конкретних інститутах, соціолог називає гендерними режимами.

У своїх роботах Коннелл виділяє чотири «структурні моделі» гендерних відносин, які є рівнозначними і в яких є певні гендерні режими. Це такі структури як праця, влада, катексіс, символічні репрезентації [3, 4, 5].

Гендерна структура праці - це, по-перше, розподіл на «чоловічі» й «жіночі» професії, при якому жінки зайняті в непрестижних і малооплачуваних сферах. По-друге, це розподіл між висококваліфікованою і низькокваліфікованою працею, при якому більша частина жінок, якщо порівняти з чоловіками, виконують роботи, які не потребують високої кваліфікації. Третьою особливістю є різниця в оплаті праці серед чоловіків і жінок, коли за однакову роботу жінки отримують меншу заробітну плату [5, с. 7]. Як підкреслює Коннелл, «жінки отримують «заробітну плату заміжніх жінок», незалежно від того, заміжні вони, чи ні» [5, с. 9].

Під структурою влади Коннелл розуміє не тільки державу, але й всі ієрархічні складові виробничих, владних відносин. Центральним є генеральний зв'язок влади з маскулінністю. Влада чоловіків не поширюється рівномірно на всі ділянки соціального життя. Проте існує «ядро» силової структури гендеру, порівняної з більш розсіяними паттернами влади на периферії [5, с. 12].

Коннелл наголошує на недавньому історичному зрушенні, яке полягає в тому, що нині чоловікам стало набагато важче встановлювати в своїй родині патріархальний режим. Утім це не виглядає так, ніби жінки тривалий час поступалися явній силі, а потім припинили. Насправді, з процесами модернізації виникло багато домашніх конфліктів і переговорів, які тривали десятки років. Але все ж таки ці локальні зміни не розвінчали патріархат. Як зауважує Коннелл, потрібно відрізняти глобальні або макро-відносини влади, завдяки яким жінки підпорядковані чоловікам на рівні всього суспільства, від локальних, або мікро-ситуацій у конкретних домогосподарствах, на конкретних робочих місцях, в конкретних сферах. Локальний паттерн може відрізнятися від глобального і навіть суперечити йому. Такі відхилення можуть провокувати спроби утвердження глобального паттерну як норму і на локальному рівні. Але вони можуть також означати наявність структурної напруги, що згодом може призвести до змін.

Третьою гендерною структурою є сфера катексису, під якою Коннелл розуміє «сконструйовані емоційно наповнені соціальні відносини, пов'язані з іншими людьми в реальному світі». Вчений виділяє два принципи організації структури катексісу в сучасних капіталістичних суспільствах. Перший принцип полягає в тому, що «об'єкти бажання» перебувають у відносинах дихотомії, опозиції фемінного і маскулінного. Другим принципом виступає організація сексуальної практики у взаємовідносинах гетеросексуальної пари, якій притаманний «подвійний стандарт» поведінки. Члени гетеросексуальної пари не тільки різні, вони ще й специфічно нерівні. Гетеросексуальна жінка сексуалізується як об'єкт інакше, ніж гетеросексуальний чоловік [5, с. 15].

Останньою гендерною структурою є сфера символічних репрезентацій [4, с. 26]. Гендерні розбіжності найчастіше виражаються у вигляді символічної опозиції (а не у вигляді різноманіття гендерних зразків), і це посилює розуміння гендерних позицій як дихотомічних. Відносини влади і підпорядкування можуть відтворюватися через культурні та лінгвістичні практики, наприклад, через присвоєння заміжній жінці прізвища чоловіка.

Коннелл підкреслює, що жодна з чотирьох структур не є незалежною від інших, і не є кінцевою детермінантою. Наприклад, заробітна плата і кар'єра впливають на домашню владу, домашня влада впливає на розподіл праці. Сама ідея «домогосподарки» і її «чоловіка» являє собою злиття емоційних відносин, влади і розподілу праці. Гендерний режим кожної конкретної родини є безперервним синтезом відносин, які перебувають під впливом цих структур.

Німецький соціолог Б. Пфау-Еффінгер розглядає проблеми сімейного статусу і гендерного укладу в домогосподарствах російського суспільства крізь призму західної культури. Науковий інтерес викликає її підхід, виражений формулою «гендерний уклад» [6, с. 25].

Вона вважає, що відповідний гендерний уклад формує рамку, утворену гендерною культурою і гендерною системою. Суперечності, які розвиваються на рівні гендерної культури або гендерної системи та процес переговорів між соціальними акторами, можуть привести до культурних і соціальних змін в рамках гендерного укладу.

Під гендерною культурою слід розуміти частину всієї культурної системи суспільства, яка охоплює чуттєві конструкти, подібні до цінностей та ідеалів, пов'язаних з гендерними відносинами. Серед них домінують у відповідному контексті певні ідеї. Такі цінності та ідеали - головний референтний пункт для інститутів, що частково реалізували їх у вигляді норм і поведінки, завдяки чому вони відтворюють або змінюють соціальні структури. Соцієтальні інститути - головні в гендерному розподілі праці сучасних індустріальних і постіндустріальних суспільств - включають державу, ринок праці та сім'ю.

Гендерні уклади можна класифікувати за домінуючими культурними цінностями та ідеалами, пов'язаними з гендерним поділом праці. Вони специфічними засобами перехрещені з культурними цінностями та ідеалами в плані зв'язків між поколіннями. У конкретному змісті таких систем цінностей виокремлюються різні моделі гендерної культури. Пфау-Еффінгер виділяє шість таких моделей, які включають традиційні і нові моделі [6, с. 27].

1. «Модель сімейної економіки» - основана на кооперації чоловіків і жінок в їх власному домашньому бізнесі, де обидві статі істотно сприяють розвитку сімейного господарства. Діти вважаються членами сімейного економічного підприємства. Ця модель раніше була досить поширеною в аграрних регіонах Європи - особливо там, де аграрне господарювання базувалася на дрібних сімейних фермах.

2. «Модель чоловіка-годувальника і жінки-домогосподарки» - відповідає базовій ідеї поділу суспільства на громадську і приватну сфери. Вважається, що жінки і чоловіки доповнюють одне одного і компетентні в одній з цих сфер: чоловіки забезпечують родині достаток шляхом оплачуваної праці в публічній сфері, жінки відповідальні за роботу в приватному домогосподарстві, включаючи догляд за дітьми. Ця модель домінувала в багатьох країнах Західної Європи після переходу до індустріального суспільства.

3. «Модель чоловіка-годувальника і жінки - частково домогосподарки» - модернізована версія попередньої моделі. Жінки і чоловіки однаково інтегровані в оплачувану працю, доки в домогосподарстві немає несамостійних дітей. У фазі активного материнства поєднання неповного робочого дня з доглядом за дітьми вважається прийнятним для жінки. Модель домінує в Західній Німеччині та Великій Британії.

4. «Модель двох годувальників при державному догляді за дітьми» відповідає ідеї «суспільства повного ринку праці» з повною інтеграцією обох статей в систему зайнятості. Догляд за дітьми вважається не тільки завданням сім'ї, але й держави добробуту, яка нібито більш компетентна в її вирішенні. До цієї моделі близька основна модель гендерної культури скандинавських країн, особливо Фінляндії.

5. «Модель двох годувальників / двох домогосподарів» відображає ідею симетричного та рівноважного включення обох гендерів у суспільство. Домашня економіка складається з домашньої роботи - особливо догляд за дітьми - і найманої праці, однаково розподілених між чоловіком і жінкою (як главами домогосподарства). Така модель домінує в культурі, наприклад, Голландії.

6. «Модель двох годувальників/найманої жінки-домогосподарки» - основана на ідеї повної інтеграції жінок і чоловіків у повну зайнятість на оплачуваній роботі. Сім'я відповідає за організацію і оплату праці найманого догляду за дітьми через використання комерційних форм такого догляду або наймає у свій будинок компетентних осіб. Ця модель набуває дедалі більшого поширення у Великій Британії і США.

Як зауважує Пфау-Еффінгер, імовірні варіації ступеня зв'язку кожної з названих моделей з ідеєю співвідношення чоловічого домінування з гендерною рівністю, а також існують різні сполучення названих молей.

Зміни гендерних відносин у 60-ті роки ХХ століття в США і Західній Європі описуються дослідниками як трансформація домінуючих контрактів, особливим здається перехід від контракту домогосподарки (і чоловіка-годувальника) до контракту рівності статей (обох годувальників) при зростанні ролі держави. Це пояснюється тим, що в десятиріччя швидкої модернізації після Другої світової війни гендерна культура також модернізувалася під впливом, перш за все, процесів суспільної демократизації, а також помітного поширення системи освіти. Ці процеси призвели до інтенсивних суперечностей між ідеєю рівності в буржуазній ідеології, з одного боку, і конструкцією реальної нерівності в сім'ї з чоловіком-годувальником і жінкою-домогосподаркою, - з другого. Також, як вже відзначалося, великий внесок у розвиток дискурсу про гендерну нерівність зробили феміністичні рухи.

Слід відзначити, що трансформація гендерних контрактів у всьому світі, головним чином, пов'язана з процесами індустріалізації, вплив якої в наступному:

по-перше, технологізація виробництва витіснила сім'ю з її традиційної виробничої іпостасі, де чоловік завжди був головою виробничого процесу, і це, звісно, послабило його домінуючу соціальну значимість;

по-друге, залучення жінок у власне виробничий процес та їхнє прагнення посісти в ньому рівне з чоловіками місце сприяли формуванню економічної самостійності і незалежності жінок;

по-третє, зникнення необхідності мати в родині якомога більше дітей зробило статевий акт гедоністично-орієнтованим, тому сприяє і поширення ефективних контрацептивних засобів;

по-четверте, процеси секуляризації відсунули на задній план догми релігійної моральності в регулюванні статевих стосунків і сексуальних ролей.

Великого значення цим питанням надає англійський соціолог Е. Гідденс. У своїй роботі «Трансформація інтимності» він обстоює ідею, що в останні десятиріччя ХХ століття близькі стосунки зазнали глибинних змін, перетворившись із соціального інституту в інструмент емоційної самореалізації індивіда [7]. На думку Гідденса, головний наслідок сексуальної революції полягає саме в тому, що виник феномен пластичної сексуальності - сексуальності, звільненої від тиску культурних норм, пов'язаних із репродуктивністю, а також переважної значимості в соціальній культурі чоловічого сексуального досвіду. Саме з цим соціолог пов'язує розвиток так званої «жіночої сексуальної автономії» і «розквіт гомосексуальності». Відтепер міжособистісні стосунки будуються переважно на принципах задоволення, свободи, рівності та самореалізації, тоді як раніше вони будувалися переважно на принципі максимізації корисності [7, с. 40].

Гідденс виділяє і протиставляє два типу шлюбу: «традиційний» - шлюб як «природне призначення», який заснований на конвенціональному розподілі ролей і сформований на понятті «обов'язку»; і шлюб нового типу - як складна серія взаємодій, які необхідно постійно залагоджувати, в якому на перший план виступають поняття «відповідальності» та «інтимності». Перший тип - це просто «стан речей», другий тип - це шлюб «з відкритим кінцем», серія постійних «спроб» і «експериментів». Зважаючи на це, соціолог вводить ще один концепт - «чисті стосунки» - стосунки, які встановлюються заради самих стосунків, які не мають ніякої інституціональної і нормативної основи. Для типу стосунків, в яких головне «розкрити себе іншому», дослідник підбирає ще один термін - «кохання-злиття». Це активне і контингентне кохання, яке не сполучне з притаманними для романтичного кохання ідеалами «єдиного і незрівнянного» коханого. Саме «відкриття» «кохання-злиття» Гідденс вважає причиною виникнення «суспільства розлучення».

Таким чином, в одній із гендерних структур, - структурі катексису, відбувається послаблення «подвійного стандарту» і дихотомії фемінного і маскулінного. Як відомо, структури гендерної системи взаємопов'язані одна з одною. Отримавши певну сексуальну свободу і сексуальну рівність, жінки ще більше досягають рівноправності в інших сферах.

Ідеї Гідденса, безперечно, мають велику наукову значущість в соціології, проте, досліджуючи проблеми сучасних гендерних відносин, вчений мало уваги приділяє зберіганню багатьох паттернів відносин і їх інституціональності. Так, німецький соціолог У. Бек, на основі емпіричних досліджень, у своїй роботі «Суспільство ризику. На шляху до Другого модерну» відзначає, що, дійсно, в головних аспектах життя молодих жінок - якщо порівняти з поколінням їх матерів - відкрилися нові можливості: у сфері права, освіти і сексуальності, а також професійній сфері. Погляд на теперішній і ймовірний перспективний розвиток, однак, показує, що ці можливості позбавлені будь-яких соціальних гарантій. Тенденції розвитку професійної діяльності та станова закритість чоловічого світу в політиці, економіці тощо дозволяють передбачити, що істинний гендерний конфлікт чекає суспільство попереду [8].

Зазначаючи, що все ж таки за останні десятиліття відбулися суттєві зміни у визволенні жінок від традиційно рольового призначення, Бек відмічає п'ять центральних факторів цього процесу. Перш за все, завдяки зростанню очікуваної тривалості життя відбулося зрушення в біографічній структурі, у тривалості життєвих фаз. Так, впродовж свого життя жінки встигають і виростити дитину і «пожити для себе». По-друге, процеси соціальної ізоляції і технічної раціоналізації, обумовлені процесами модернізації, призвели до «декваліфікації домашньої праці», що спонукає жінок до професійної діяльності в публічному житті. По-третє, велике значення має поширення протизаплідних засобів та поява правових можливостей переривання вагітності. По-четверте, зростання кількості розлучень свідчить про слабкість шлюбного і сімейного забезпечення. П'ятим чинником є зрівняння шансів освіти, що ще більше відображає професійну мотивацію жінок.

Перераховані фактори сприяють поглинанню життів чоловіків і жінок спіраллю індивідуалізації, коли ринок праці, освіта, мобільність, планування кар'єри стають практично непоєднуваними в рамках сім'ї. При цьому зворотною стороною такого процесу є нові обставини, які знову прив'язують жінок до традиційного ролевого розподілу: у по-справжньому розвиненому ринковому суспільстві, яке дозволяє всім чоловікам і жінкам самостійно забезпечувати себе, і без того високі показники безробіття зросли б ще більше. В такій ситуації жінкам важко поєднати роль материнства і професійну конкуренту боротьбу, бо призводить до того, що жінки все одно стають економічно несамостійними і залежними від свого чоловіка.

З приводу сказаного вище У. Бек зазначає, що соціальна нерівність чоловіків і жінок вбудована в основну схему індустріального суспільства, у співвідношення виробництва і відтворювання, праці всередині сім'ї і праці з метою заробітку. Неможливо досягнути рівноправ'я в рамках цих інституціональних структур, які перш за все орієнтовані на нерівноправність. Добитися якісного рівноправ'я за рамками жіночої і чоловічої ролі можна тільки продумано змінюючи сукупну інституціональну систему розвиненого індустріального суспільства [8, с. 184].

Отже, проведене теоретичне дослідження дозволяє відзначити, що сьогодні ще не можна говорити про формування нової сталої моделі домінуючого гендерного контракту. В останні десятиріччя в деяких аспектах трансформувалися і ще трансформуються структури традиційної гендерної системи, і це характеризує сучасні гендерні контракти як дрейфуючі і нестійкі. Проблема полягає у багатьох невирішених суперечностях між чоловіками і жінками, а також відсутності інституціональної підтримки встановлення рівних гендерних відносин як у сімейній, так і в професійній сферах.

Сьогодні виникає реальна необхідність у теоретичному та емпіричному аналізі даних процесів і в Україні, гендерна система якої також має нестабільний і динамічний характер, що обумовлено світовими процесами модернізації. І тому досвід зарубіжних теорій може стати науковим підґрунтям у дослідженні зазначених процесів і в українському соціумі.

Література

1. Российский гендерный порядок: социологический подход : кол. монография [Текст] / под ред. Е. Здравомысловой, А. Темкиной. - СПб. : Изд-во Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2007. - 306 с.

2. Pateman C. The Sexual Contract [Text] / C. Pateman. - Cambridge : Polity Press, 1988. - 131 р.

3. Connell R. Gender and power: society, the person and sexual politics [Text] / R. Connell. - Cambridge : Polity Press, 1987. - 334 p.

4. Connell R. The Men and the Boys [Text] / R. Connell. - Cambridge : Polity, 2000. - 259 р.

5. Коннелл Р. Основные структуры: труд, власть, катексис [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.genderedu.freenet.tj/connell_r.pdf.

6. Пфау-Эффингер Б. Опыт кросс-национального анализа гендерного уклада [Текст] / Б. Пфау- Эффингер // Социс. - 2000. - № 11. - С. 24 - 35.

7. Гидденс Э. Трансформация интимности [Текст] / Э. Гидденс ; пер. с англ. В. Ф. Анурин. - СПб. : Питер, 2004. - 208 с.

8. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну [Текст] / У. Бек ; пер. с нем. В. Седельник, Я. Федорова. - М. : Прогресс традиция, 2000. - 384 c.

Размещено на Allbest.ru