Соціальний час: соціологічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

СОЦІАЛЬНИЙ ЧАС: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

минуле розвиток людство

Усі наукові системи гуманітарного знання, створені людством, загальнозначущі, мають велике методологічне, світоглядне та виховне значення. Не виняток і окремі категорії, які мають атрибутивні властивості, зокрема, соціальний час.

Ані вчений, ані державний діяч, ані проста людина, ані людство в цілому не можуть не враховувати фактор часу в діяльності й житті. Він необхідний в повсякденності, а тому виступає предметом дослідження для широкого кола вчених, в тому числі соціологів. Разом з тим, з 15 тисяч сучасних наук немає жодної, для якої час був би головним предметом.

Час в теоретичному, систематизованому плані досліджувався всесвітньовідомими мислителями й вченими як минулого - Аристотелем, Августином, Кантом, Нютоном, Геґелем, Марксом, так і сучасності - Ейнштейном, Расселом, Ясперсом, Гайдеґґером, Ортегой-і-Гассетом, Спіркіним та ін. Кожен з них зробив свій внесок у розуміння часу та його властивостей. Найбільш важливе коротко можна виразити в таких положеннях. Час - це атрибут буття, тобто його невід'ємна властивість; він нерозривно пов'язаний з рухом та простором; в оточуючому світі немає «чистого», «абсолютного» часу. В абстрактному вигляді, у формі категорії, він може існувати тільки в теорії й використовуватися в наукових цілях. Час має й важливі властивості: об'єктивність, тобто він існує незалежно від нашої свідомості й волі; характеризується вічністю свого руху, який не має ні початку, ні кінця, й суперечливістю. Сутність останнього: з одного боку, час вічний, з другого - кожен предмет, процес існують певний, кінцевий час. Відповідно, певна часова тривалість певних об'єктів вічного світу - це міра їх буття. Велике значення має поділ часу на: а) макрочас - мікрочас - мегачас; б) тривалість і мить; в) одночасність і послідовність; г) фізичний, біологічний, соціальний, історичний і психологічний.

Предметом нашого дослідження виступає соціальний час, конкретніше особливості минулого, теперішнього, майбутнього в соціальних процесах, їх зв'язок, а також необхідність врахування їх ролі в діяльності людей.

Відзначимо передусім саму загальну властивість часу. Якщо час взагалі є атрибутом всієї об'єктивної реальності, яка існує незалежно від свідомості й волі людей, то соціальний час притаманний тільки суспільству, в якому діють люди, що мають різноманітні потреби, інтереси, ідеали, ставлять перед собою певні цілі й намагаються їх реалізувати.

Соціальний час структурно пов'язаний з суспільством, його явищами й процесами; конкретними спільнотами - народами, націями, колективами, родиною і т. д.; з кожною окремою людиною. Він виступає мірою мінливості, тривалості суспільних процесів, перемін, що виникають в житті людей.

Головними вимірами соціального часу є минуле - теперешнє - майбутнє, які відповідно мають своє власні особливості й закономірності.

Минуле в розвитку людства означає те, що вже відбулося, змінилося у часі, стало надбанням історії.

Тут виникає проблема: чи можна вважати поняття «минуле» і «історія» синонімами? Річ у тому, що є історія об'єктивна і є історія як наука. Остання означає не реальне життя людей і суспільства, а знання про це життя. На нашу думку, минуле збігається з об'єктивною історією. Історія як наука переважно фіксує свою увагу на винятково важливих подіях, які впливають на долю багатьох людей: війни, революції, прихід до влади політичних діячів і т. д. Вона вивчає послідовність подій, пов'язаних між собою, як мінімум, відношеннями причини й наслідку.

Реальне минуле охоплює усі минулі події - і важливі, і неважливі; не тільки війни й революції, але й побут, знаряддя праці, спосіб життя людей, особливості їх психології, релігійні вірування тощо, незалежно від того, чи був між ними якийсь зв'язок.

Аналіз часу має значення і в соціологічному аспекті. Через нього ми дізнаємося про послідовність появи його часових вимірів: минулого - теперішнього - майбутнього. Теперішній час для гуманітарного знання служить основною мірою часу, бо він представляє відчутну реальність, ту, яка «зустрічається» з людиною щогодини, щоденно, тобто постійно, безперервно. Осмислення дійсності сприяє появі уявлень про минулий час, а потім про майбутній.

Досліджуючи дійсність в соціологічному сенсі, ми дізнаємося також про джерело формування часу. Безпосереднім джерелом його формування є, перш за все, повсякденне, засноване на перспективі, чуттєве сприйняття безперервної зміни подій. Воно відображає і природні явища, і процеси в самому організмі людини. Але головною умовою пізнання часу служить момент практичної дії людини або її мовного спілкування з іншими людьми.

Теперішній час - це не миттєвості, не нульова протяжність, у соціальних процесах він чимало триває. Теперішній час являє собою чуттєву реальність, а людина живе тільки в теперішньому. Особливість теперішнього часу можна проілюструвати на прикладі життя людини. Теперішній час для людини - це головний час, він реальний і об'єктивний для неї, який вона відчуває й переживає безпосередньо. Вона давить на неї практичними клопотами та проблемами. (Недарма М. Гайдеґґер називав клопоти головним способом повсякденного людського буття). Теперішній час для людини - це всі життєві етапи його розвитку: дитинство, юність, зрілість, старість. У кожному з них є свої плюси та мінуси, свої особливості - в ідеалі вона повинна пройти їх усі. Окрім цього, в теперішньому часі існують доленосні, так звані, екзистенційні проблеми.

Головною турботою усього людства в умовах глобалізації виступає розв'язання глобальних проблем. До них належать: загроза термоядерної війни, близькість екологічної катастрофи, тероризм, криза самої людини.

Соціологічне знання актуалізує вивчення теперішнього часу. Він - найважчий період соціального часу. Його складність пояснюється, перш за все, тим, що він включає в себе теперішнє, частину минулого та деякі елементи майбутнього.

Усвідомлення теперішнього можливе лише через протиставлення минулому й майбутньому. У той же час минуле та майбутнє для людини відомі тільки через теперішнє, коли вони стають теперішнім, тобто заповнюють думки людини на даний момент.

Яке ж співвідношення теперішнього та минулого? На думку більшості соціологів межа між прожитим та теперішнім умовна, вони взаємно проникають одне в одного: теперішнє становиться минулим, а минуле присутнє в теперішньому й відповідно на нього впливає. Тривалість теперішнього часу вимірюється не миттєвостями, секундами, хвилинами, а роками, десятиліттями. Час, який визначається як теперішнє, необхідний для зручності, для наукових, суспільно- практичних потреб людей.

Який же зв'язок між теперішнім та минулим? Практика і наука свідчать, що існування та розвиток сучасного суспільства можливі тільки на основі досягнень минулого суспільства - в галузі техніки, науки, мистецтва і т. д. Минулі справи людини переходять в теперішнє через її матеріальну та духовну діяльність: інженерів, будівельників - через створені ними машини та прилади, побудовані палаци, храми, театри; вчених - через відкриті ними закони; письменників - через художні твори і т. д. Таким чином, з минулого суспільства переходить в теперішнє все необхідне, цінне, корисне. І цим минуле чинить великий вплив на прогрес сучасного людства.

Важкою і не до кінця розв'язаною проблемою залишається питання, що вважати початком теперішнього часу?

Для конкретної людини початок теперішнього часу є народження, саме з нього розпочинається її життєвий шлях. Можна вважати вирішеним питання і стосовно початку часу окремих народів, націй, він починається з визначних історичних подій, які спричинили якісні зміни суспільного життя, наприклад, встановлення демократичного правління. Складніше з початком теперішнього часу для суспільства в цілому. Щодо цього існують різні точки зору. Так, до недавнього часу в Росії початком сучасної епохи вважали 1917 рік, Жовтневу революцію. Відомий американський соціолог та історик А. Тойнбі вважав початком сучасної епохи боротьбу американців за незалежність і створення США (кінець ХVIII століття). Ці події, на його думку, справили вирішальний вплив на усі найважливіші суспільно-політичні події у світі: на виникнення європейської революції ХVIII-ХIХ століть і навіть трьох революцій в Росії. Більш поширеним практичним вживанням теперішнього часу для сучасного людства вважається XXI століття.

Ще більш складним і важким виступає майбутній час. Практика, матеріальні та духовні потреби диктують необхідність передбачення та прогнозування майбутнього суспільства. В соціальній теорії вирізняють три великих етапи майбутнього часу: безпосереднє майбутнє (початок XXI століття - 2025-2030 роки), осяжне майбутнє (більша частина XXI століття), віддалене майбутнє (після XXI століття). Знання про майбутнє в міру віддалення від теперішноьго стають все менш конкретними та точними, все більш загальними та гіпотетичними. Ця зростаюча невизначеність у передбаченні майбутнього пов'язана з самою природою соціального розвитку: по-перше, з багатоваріантністю й альтернативністю історичного процесу; по-друге, з непередбачуваністю конкретних випадковостей (з точки зору синергетики, вони відіграють значну роль в суспільних системах); по-третє, різною тривалістю існування окремих суспільних явищ.

З позицій соціологічного знання, для людства найбільш цікаве безпосереднє майбутнє. Вже зараз вчені та держані діячі разом з соціологами створюють довгострокові програми - екологічні, продовольчі, з розвитку науки та техніки. ООН, як відомо, розробила перспективну Концепцію усталеного розвитку (КУР) людства на найближче майбутнє, поклавши в основу теорію «коеволюції» - тісний розвиток суспільства та природи, з урахуванням розв'язання екологічних, політичних проблем.

Теперішнє та майбутнє в розвитку людства взаємопов'язані; без теперішнього не може бути майбутнього - воно його основа та джерело. Багато чого, що виникає в майбутньому, присутнє вже в теперішньому суспільстві у вигляді зародку (початку), об'єктивних законів, тенденцій; теорій про майбутнє суспільство й шляхів його досягнення, цілей, ідеалів, планів. А головне - в сучасному суспільстві є основа майбутнього - матеріальне виробництво та людина. Без наявності цих сновоположних компонентів не може бути майбутнього.

У той же час майбутнє, якого ще немає в теперішньому, впливає на нього через ідеологічні, інформаційні образи майбутнього. Пояснімо це на прикладі теорій про майбутнє суспільства. Так, марксизм створив теорію про соціалістичне, комуністичне суспільство; прихильники капіталізму вважають, що кращою формою людського існування є західна цивілізація і США (Фукуяма, Гантінгтон); теорія конвергенції (Арон) говорить, що майбутнє суспільство повинно взяти все позитивне, цінне у капіталістичної та у соціалістичної систем; до згаданої теорії, по суті, примикає «холотехнодемократія» (Бунге), яка передбачає поєднання колективізму, техніки та демократії тощо. Теорії про суспільне майбутнє - це духовні, ідеальні явища, а не власне реальне, об'єктивно існуюче суспільство. Але майбутнє, яке існує як ідеальні теорії, відповідно впливає на сучасне життя: створюються партії, які дотримуються різних теорій про майбутнє суспільства і шляхів його досягнення, між ними відбувається ідеологічна та політична боротьба, яка інколи призводить до серйозних конфліктів, революцій, наслідками яких є нові суспільні системи, демократичні режими.

Значення врахування фактору часу в житті людини і розвитку суспільства величезне. Так, необхідність врахування часу диктують природні цикли. Вони обов'язково враховуються в аграрних суспільствах, сільськогосподарській діяльності, в багатьох інших формах життя людей. Мало того, природні цикли (космічні фактори), як стверджує російський вчений А. Л. Чижевський, впливають на розвиток суспільства та життя людей.

У підсумку відзначимо таке. Час - це така категорія, яка містить в собі виховну функцію. Він дисциплінує розум і волю людини, організовує й мобілізує її на активні дії, сприяє пізнанню минулого, зобов'язує цінувати теперішнє й передбачати майбутнє.

Насамкінець, людина повинна рахуватися з часом й цінувати його у всіх своїх земних справах.

Размещено на Allbest.ru