Вплив професійної зайнятості подружжя на рівень конфліктності в сімейних стосунках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив професійної зайнятості подружжя на рівень конфліктності в сімейних стосунках

У статті подано результати аналізу впливу професійної зайнятості подружжя на рівень конфліктності в сімейних стосунках. Виокремлені особливості конфліктів в подружніх стосунках, їх зв'язок з професійною зайнятістю подружжя.

Актуальність теми

Актуальність вивчення впливу професійної зайнятості на подружні, сімейні стосунки, а саме на рівень конфліктності у цих стосунках, визначається економічною ситуацією в Україні та ставленням до цих обставин громадян країни. Поняття конфлікт так само як і поняття зайнятість є відкритим для низки наук (психологія, соціологія, економіка, політологія та ін.), що відкриває значні перспективи для досліджень цих аспектів наукового знання.

Вступивши на шлях економічних перетворень, українське суспільство перебуває у кризовому становищі. Сім'я, як елемент соціальної системи суспільства, також переживає кризові моменти, характерним для яких є: високий рівень незадоволеності подружнім життям, дисфункційний розвиток взаємин у шлюбі, конфліктність, стійка орієнтація подружжя на розлучення та малодітну сім'ю, нездатність досягти злагоди, зростання кількості розлучень тощо. Під цим кутом зору стає зрозумілим, що сім'я, особливо на початковій стадії її розвитку, потребує психологічної підтримки та допомоги. Тому доречним було розглянути питання стосовно подружніх конфліктів, так як вони відіграють ключову роль у сімейних стосунках.

На сьогодні інститут сім'ї та шлюбу знаходиться в кризовому стані, проявами якого є негативні показники відтворення населення, зниження кількості зареєстрованих шлюбів, постійне збільшення кількості розлучень та неповних сімей.

Велика кількість подружніх пар відмовляється від вирішення проблем, що виникають, вважаючи розлучення за панацею, та уникаючи відповідальності перед родиною на користь власного добробуту. Значно змінилися сімейні сценарії, трансформувалися уявлення щодо нормативних ролей чоловіків і жінок в родині та суспільстві, розподілу відповідальності між статями. Причини кризи різноманітні: від різних типів темпераментів партнерів, до стремління реалізувати у шлюбі кожним власних потреб. В цей же час майже відсутні інформація про те, що професійна зайнятість обох партнерів може виступати вагомим чинником, який вносить зміни в життя родини.

Актуальність проблеми, її соціальна значущість зумовили вибір нами теми дослідження: «Вплив професійної зайнятості подружжя на розвиток конфлікту в сімейних стосунках».

Мета і завдання дослідження

Мета: теоретично обґрунтувати та емпіричним шляхом дослідити особливості впливу професійної зайнятості подружжя на рівень конфліктності у подружніх взаєминах.

Завдання:

1. Здійснити аналіз психологічної літератури з проблеми подружнього конфлікту.

2. Вивчити особливості професійної зайнятості подружжя.

3. Проаналізувати рівень конфліктності в сімейних стосунках.

4. Виявити вплив професійної зайнятості подружжя на рівень конфліктності в сімейних стосунках.

Методологічні засади роботи

Розробляючи категорію конфлікту ми спирались на вчення про сутність поняття конфлікту, загальне уявлення про проблему конфлікту (Москаленко В.В., Громова О. Н., Дмитрієв А.В.), розуміння та інтерпретацію конфліктних явищ різними вченими (Гришина М.В.), причини подружніх конфліктів (Ковальов С. В., Сисенко В. А., Єйдеміллер Е. Г., Юстицький В. В.), конфліктну поведінку та шляхи їх подолання (Ануфрієва Н.М., Зелінська Т.М., Зелінський Н.Е., Емельянов С.М.). Окремо було проаналізовано поняття професійної зайнятості, окреслені психологічні аспекти безробіття, розкритий вплив цих факторів на конфліктність в подружніх стосунках.

Конфлікти в подружніх стосунках. У психології під конфліктом розуміється зіткнення протилежно спрямованих інтересів, цілей, позицій, думок, поглядів суб'єктів взаємодії чи опонентів. Конфлікт - це одна із ознак будь-якої соціальної системи і тому повинен розглядатися як природний фрагмент людського життя. Конфлікт - це стимул до змін, який вимагає творчих рішень.

Фахівець у галузі міжособистісних взаємин Москаленко В.В. стверджує, що соціально-психологічний конфлікт--це особливий вид міжособистісної взаємодії, в основі якого лежить об'єктивна суперечність цілей, інтересів і думок учасників. На психологічному рівні ця суперечність виявляється у сильних негативних переживаннях учасників щодо ситуації, опонента, самих себе [8].

За визначенням М.В. Гришиної, конфлікт--це біполярне явище (протистояння двох начал), проявляє себе в активності сторін, спрямованої на подолання протиріч, причому сторони представлені активним суб'єктом (суб'єктами) [3].

Міжособистісний конфлікт--ситуація у взаємодії людей, за якої вони:

a) переслідують несумісні цілі;

б) дотримуються несумісних цінностей і норм, намагаючись реалізувати їх у взаєминах один з одним;

в) в гострій конкурентній боротьбі одночасно прагнуть до досягнення однієї і тієї ж мети, яка може бути досягнута лише для однієї з конкуруючих сторін [4].

В останні роки в сім'ях збільшується кількість конфліктних ситуацій, які спричиняють сімейне неблагополуччя, що веде до розпаду сімей. Отже, конфлікт - це сигнал про те, що існує суперечність у потребах, поглядах, інтересах тощо. Неблагополучні сімейні пари характеризуються тим, що між партнерами існують постійні сфери, де їх інтереси, потреби, наміри стикаються, породжуючи тривалі і сильні негативні емоційні переживання.

У ході вивчення проблеми подружнього конфлікту у сім'ї привертає увагу підхід Мягера В.К. та Мішиної Т.М., які вважають, що конфлікт у сім'ї виникає у тому випадку, коли обидва учасники прагнуть оволодіти одним і тим самим об'єктом, зайняти одне і те ж місце чи виключне положення, грати несумісні ролі, досягнути різноспрямованих цілей [9]. Вступаючи у шлюб, люди зустрічаються із значною кількістю відмінностей. При цьому деякі із протиріч в інтересах, цінностях, цілях і потребах подружжя можуть приводити до зовнішнього прояву цих протиріч. Крім того, у суспільній свідомості конфлікт, як правило, асоціюється з тим, чого не має бути у сім'ї. Але важливими тут є висновки вчених про те, що конфлікт містить можливість виходу на новий рівень взаємин, знаходження нових можливостей. Успішні сім'ї відрізняються не відсутністю чи низькою частотою конфліктів, а незначною їх глибиною і безболісністю.

У подружньому конфлікті є ризик як зруйнувати стосунки, так і вийти на їх новий рівень, конструктивно долаючи кризу, здобуваючи нові життєві можливості. Отже, конфлікт може виступати не тільки як фактор дестабілізації сім'ї, виконуючи деструктивну роль, але й виконувати конструктивну функцію. У стабільних сім'ях, конфлікти відбуваються на загальному фоні позитивних взаємин подружжя, виконуючи таким чином конструктивну функцію. Так, виявляючи відмінності потреб, установок, намірів подружжя, конфлікти допомагають виробити єдині позиції і сприяють успішній адаптації партнерів до шлюбу. Стабільність сім'ї значною мірою залежить від того, наскільки подружжю вдається досягти згоди стосовно своїх прав і обов'язків, загальних цілей і завдань, а також спільну позицію у веденні домашнього господарства, вихованні дітей, розподілі сімейного бюджету тощо. Узгоджені дії подружжя обумовлені їх прагненням зробити вагомий внесок у спільні справи сім'ї. При цьому поведінку подружжя можна і слід розглядати як результат взаємних поступок і взаємного пристосування - оскільки чоловік і дружина взаємозалежні. Так поступово в сім'ї формується складна система взаємодії і співробітництва.

На думку фахівців, що вивчають сім'ю, сумісність шлюбних партнерів досягається не завжди і звичайно не відразу. Будь-який, навіть найбільш приватний аспект внутрішньої, глибинної несумісності неминуче виявиться на поверхні у вигляді поведінкових конфліктів [7].

Цінність конфліктів полягає в тому, що вони запобігають окостенінню системи, відкривають дорогу інноваціям. Конфлікт--це стимул до змін, це виклик, що вимагає творчої реакції. У конфлікті, безперечно, є ризик руйнування відносин, небезпека не можливості подолання кризи, але є також і сприятлива можливість виходу на новий рівень відносин, конструктивного подолання кризи і набуття нових життєвих можливостей [5].

Подружній конфлікт являє собою складне явище, яке охоплює різні рівні взаємодії подружжя. Подружні конфлікти мають свої особливості. Перш за все, такі конфлікти відрізняються особливим предметом, специфіка якого обумовлена унікальністю подружніх відносин. Найважливішою особливістю подружніх відносин є те, що їх основний зміст становлять як міжособистісні відносини, так і правові та моральні зобов'язання, пов'язані з реалізацією функцій сім'ї.

Іншим шаром міжособистісних стосунків у сім'ї є емоційно-оцінні зв'язки, які включають думки, уявлення подружжя про ті чи інші властивості, риси характеру, вчинки одне одного.

Найважливіший аспект сімейних зв'язків складають особистісно-смислові відносини, які передбачають орієнтування у мотивах і особистісних смислах іншої людини. Цей пласт відносин проявляється в установках на спільну діяльність задля цієї людини, в ім'я загального благополуччя сім'ї. Ознакою наявності сприятливих особистісно-смислових відносин у родині є повне взаєморозуміння подружжя, що виражається у взаємній готовності й умінні співчувати і співпереживати, бачити настрій один одного, розуміти, що любить і чого не любить, що хоче і чого не хоче чоловік чи дружина.

В основі сімейного неблагополуччя завжди лежать як видимі, так і зовні непомітні конфлікти міжособистісного, соціально-побутового та психофізичного й фізіологічного характеру [6].

Фахівець у галузі сімейного консультування Альошина Ю.Е. виділила такі групи приводів звертання в психологічну консультацію, які пов'язані з взаєминами між партнерами у подружжі:

1. Різноманітні конфлікти, взаємне незадоволення, яке пов'язане з розподілом подружніх ролей і обов'язків.

2. Конфлікти, проблеми, зумовлені відмінностями у поглядах на сімейне життя і міжособистісні взаємини.

3. Сексуальні проблеми, взаємне невміння партнерів налагодити нормальні сексуальні стосунки.

4. Хвороба одного з партнерів, проблеми і труднощі, детерміновані необхідністю адаптації сім'ї до хвороби.

5. Проблеми влади і впливу в подружніх взаєминах.

6. Відсутність тепла у взаємостосунках партнерів, дефіцит близькості і довіри, проблеми спілкування [1].

Ще одну цікаву точку зору на проблему джерел непорозумінь між подружжям висловлює В.А. Сисенко. На думку дослідника, причини всіх подружніх конфліктів можна згрупувати у три великі групи:

1. Конфлікти на основі несправедливого розподілу праці. Головним у розподілі сімейних обов'язків є саме їх узгодженість, внаслідок чого і традиційна, і егалітарна модель сім'ї можуть бути досить прийнятними для сімейного благополуччя, якщо вони задовольняють обох партнерів. Якщо ж члени сім'ї по-своєму розуміють свої ролі і пред'являють один одному неузгодженні очікування і вимоги, сім'я наперед є конфліктною.

2. Конфлікти на основі незадоволеності певних потреб. Кожен партнер хоче задовольнити власні потреби у шлюбі. Водночас, партнери досить часто не знають справжніх потреб один одного, тому не задовольняють їх.

3. Суперечки через недоліки у вихованні. Багато конфліктів в молодих сім'ях виникають через розбіжності у правилах сімейної поведінки, які партнери винесли з своїх батьківських сімей [10].

Тепер розглянемо особливості впливу професійної зайнятості на конфліктність у подружніх стосунках. Зайнятість є економічним поняттям, оскільки вона становить один з основних елементів, що сприяє розвитку економіки кожної країни. Одночасно зайнятість є й гуманітарним поняттям, бо при її допомозі для трудящих забезпечується здобуття засобів до існування, матеріального забезпечення. Зайнятість є також умовою для розвитку здібностей і особистості людини.

Повертаючись до причин подружніх конфліктів слід відмітити наступні аспекти. Перелік факторів конфліктності родини був би неповним, якщо не назвати макрофактори, тобто зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, а саме: ріст соціального відчуження; орієнтація на культ споживання; девальвація моральних цінностей, у тому числі традиційних норм сексуальної поведінки; зміна традиційного статусу жінки в родині (протилежними полюсами цієї зміни є повна економічна самостійність жінки і синдром домогосподарки); кризовий стан економіки, фінансів, соціальної сфери держави, як наслідок погіршення матеріального становища багатьох родин; надмірна зайнятість одного з подружжя (чи обох) на роботі; неможливість нормального працевлаштування одного з подружжя; тривала відсутність свого житла та ін.

Робота і сім'я--важливі сфери нашого життя. Проте все частіше особистість балансує між вимогами, що пред'являються роботою і домашніми обов'язками, розривається на частини, намагаючись вирішити з найменшими втратами виникаючі проблеми.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що в більшості сімей працюють обидва партнери з подружжя, у той час як діти, домашні справи потребують уваги, а професійна зайнятість--все більших зусиль.

У психології давно досліджується проблема характеру взаємовпливу сім'ї, подружнього життя та професійної зайнятості. Визнано факт негативного впливу таких аспектів роботи, як професійний стрес і різні графіки роботи на подружжя, сім'ю. З іншого боку, сім'я нерідко виступає як «амортизатор»: коли сімейна ситуація сприятлива, то вона блокує неприємності на роботі, згладжує їх негативний вплив.

Згідно іншого підходу, між професійною зайнятістю та подружніми, сімейними стосунками є взаємодія, але між трудовими і сімейними змінними немає прямого причинного зв'язку.

Працюючі сімейні пари нерідко скаржаться на дефіцит часу, за якого вони не можуть реалізувати свої професійні та домашні обов'язки. Координуючі графіки, при яких у період роботи одного партнера з подружжя інший не працює (різні зміни, змінний графік) почасти вирішують проблему догляду за дітьми, ведення домашнього господарства, але можуть призвести при тривалому незбігу часу відпочинку до невдоволення подружжя, зростанню загальної психологічної напруженості. Однак завжди найефективніший шлях--це шлях компромісів, переговорів, спільний пошук вирішення (можливо, перегляд ролей у сім'ї, нова робота для одного з подружжя зі зручним графіком, запрошення няні, дитячий сад і т.д.). Нерідко доводиться робити вибір, який дозволяє виконувати домашні обов'язки, але разом з тим зменшує доходи сім'ї.

Так, у сім'ях, де, підвищена професійна діяльність притаманна обом партнерам з подружжя, також спостерігаються конфлікти. Причинами служать наступні обставини: подружжя велику кількість часу проводять окремо, виникають нові інтереси і виробничі проблеми, з якими не знайомий інший з подружжя; дружини змушені (або воліють) підкорятися корпоративним традицій проведення дозвілля і т.д. Такий спосіб життя порушує довірчі відносин подружжя, викликає ревнощі і призводить до високого рівня конфліктності в сім'ї.

Матеріальне забезпечення сім'ї при всіх типах верховенства визнається провідною роллю чоловіка. Однак покладання на чоловіка ролі годувальника призводить до багатьох негативних явищ. Наприклад, вибір високооплачуваної роботи може не збігатися з професійними інтересами чоловіка: дуже часто така робота йому не подобається. Професійна зайнятість чоловіків і потреби професійного життя, прагнення до необмежених професійних обов'язків, високе психічне і фізичне навантаження на роботі--обмежують час, що залишається для родини, вихованні дітей. У сім'ї кожен чоловік виконує ролі партнера, господаря і батька, а на службі--працівника та колеги. Кожна роль вимагає витрати певної енергії, причому загальна кількість енергії в системі, природно обмежена. Отже, якщо для будь-якої з цих ролей знадобиться додаткова енергія, то для іншої її вже не вистачить.

Ще одна ситуація впливу професійної зайнятості на взаємини в родині, коли лише дружина надмірно професійно зайнята, а чоловік, наприклад, має звичайний графік трудової діяльності. У таких сім'ях, чоловіки часто не можуть змиритися з тим, що дружини рідко бувають вдома, не виконують властивих їм ролей домашньої господині і матері.

Тобто у наш час майже неможливо, щоб чоловік і дружина повноцінно працювали, цілком присвячуючи себе кар'єрі, і при цьому ефективно виховували більше однієї дитини, та мали добрі стосунки.

Безробіття--це складне економічне, соціальне та психологічне явище. Водночас, безробіття--це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Економічна криза у державі, незбалансованість економічних процесів викликає стан постійної соціальної напруженості. Для безробітного, про положення якого можна говорити як про ускладнене, характерні постійні фрустрації. Стани фрустрації приводять до напруженості, внаслідок чого безробітний демонструє неконструктивну поведінку.

Дані досліджень з психології, фізіології праці, медицини свідчать, що безробіття (ситуація втрати роботи, втрати постійного заробітку та зниження соціальних гарантій) переживається людиною як ситуація максимально критична та така, що часто призводить до серйозних негативних наслідків як в його психофізіології, так і в організації соціального життя.

Таким чином, втрата роботи викликає складний стресовий стан, який супроводжується негативними психологічними проявами, впливає на загальний рівень активності, фізичне та психічне здоров'я.

Аналіз результатів дослідження

У нашому дослідженні ми зробили спробу виявити вплив професійної зайнятості подружжя на рівень конфліктності в сімейних стосунках. Тобто яким чином особливості професійної зайнятості подружніх партнерів, її наявності чи відсутності, відображаються на рівні конфліктності у цих парах.

Для вивчення рівня конфліктності в подружніх парах ми використали методику "Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях" Альошиної Ю.Є. та Гозмана Л.Я.

Для здійснення аналізу особливостей професійної зайнятості подружніх пар нами було розроблено анкету. Вона вмістила 17 питань, спрямованих на отримання інформації про: наявність професійної зайнятості (основної та побічної); тривалість робочого дня, тижня, тривалість відпустки; страх втратити професійну зайнятість; задоволеність доходами, які приносить робота; задоволеність тривалістю вільного часу, який можна реалізувати за власним бажанням.

На нашу думку, виокремлені аспекти професійної зайнятості вагомим чином впливають на особистість, на її взаємодію з близьким оточенням. В анкеті також задіяно два важливі для нашого дослідження аспекти--частота виникнення конфліктів у подружніх стосунках та зв'язок конфліктів із професійною зайнятістю. Обробка результатів в анкеті здійснювалася завдяки розробленій шкалі оцінювання.

У ході дослідження ми працювали із вибіркою, що складалась із 25 подружніх пар віком від 20 до 40 років. До складу вибірки увійшли пари, що живуть як в офіційному, так і в громадянському шлюбі, а також такі, що мають і не мають дітей. конфлікт подружній стосунки зайнятість

На І етапі дослідження вивчалися особливості професійної зайнятості подружжя за допомогою анкетування.

Якщо говорити про задоволеність подружніх пар власною професійною зайнятістю, то по результатах анкетування визначено, що більший відсоток чоловіків (72%) та дружин (76%) задоволений власною професійною діяльністю. Це говорить про те, що підхід до обрання професійного шляху та самореалізації на ньому був свідомими та обдуманим кроком, але разом з тим певний відсоток не задоволений власною професійною зайнятістю, а це в свою чергу може викликати негативні емоції у особистості, а як наслідок ускладнену взаємодію з найближчим оточенням.

Слід відмітити позитивну тенденцію відповідей на питання «Чи боїтесь Ви втратити роботу?» -- більша частина респондентів не боїться втратити роботу--68% чоловіків та 56% дружин. Тобто можна говорити про відчуття стабільності ситуації, впевненості у власних силах, а це у будь-якому випадку буде позитивно впливати на поведінку особистості, її саморозвиток та самовдосконалення. До того ж така позитивна тенденція краще спостерігається серед чоловіків, що говорить про їх більшу впевненість у собі. Було встановлено також, що невеликий відсоток чоловіків (28%) і дружин (32%) влаштовує дохід, який приносить їм їхня професійна зайнятість.

Таким чином, окрім професійної самореалізації вони отримують приємне матеріальне заохочення. Така професійна зайнятість буде приносити більше позитивних емоцій для особистості, а отже і для подружжя. Але більшість все ж таки не задоволена власними доходами, це скоріше буде викликати негативні емоції пов'язані з професійною зайнятістю.

Більшу частину чоловіків (60%) та дружин (64%) влаштовує дохід, який отримує партнер від професійної зайнятості. Отже, їх влаштовує внесок партнера щодо матеріального забезпечення родини, тому, скоріше за все, в даній сфері подружніх стосунків, конфліктні ситуації навряд чи будуть мати місце, і, як наслідок, можливий менший рівень конфліктності в подружній парі загалом. Іншу ситуацію будемо спостерігати у парах, де існує незадоволеність доходами партнера; тут будуть виникати нарікання з даного приводу, а тому можливе виникнення конфліктів.

Вільний від роботи час відіграє надзвичайно важливу роль у самопочутті особистості--фізичному, психічному, моральному. Тобто чи вистачає людині часу поза професійною зайнятістю, аби відновити власні сили, вдовольнити інші особистісні потреби. Якщо професійна зайнятість особи залишає їй достатньо часу для активної самореалізації у інших аспектах людського життя, то така робота буде викликати більше позитивних емоцій, більшу задоволеність таким життям, як наслідок менше нарікань на нього та менше приводів до конфліктів. В відповідях на запитання «Чи влаштовує Вас тривалість вашого вільного часу?» позитивну тенденцію виявлено у дружин. Серед них більший відсоток (56%) задоволена наявною ситуацією. Серед чоловіків ситуація дещо інша, оскільки більший відсоток чоловіків (60%) не влаштовує тривалість їхнього вільного часу; це може пояснюватися тим, що в чоловіків професійна зайнятість є більш обтяжливою, вона вимагає більших фізичних та розумових затрат, що негативно впливає на їх фізичний та психологічний стан. Як наслідок - особистісні прояви, які можуть викликати виникнення конфліктів.

Слід відмітити, що на питання стосовно частоти виникнення конфліктів у сім'ї, лише у 60 % подружніх пар відповіді співпали у обох партнерів. Майже однакова кількість подружніх пар відповіла на це питання або варіантом «Рідко» або варіантом «Іноді». Для даного питання в анкеті, ми визначили такі варіанти відповідей: часто, рідко, іноді, ніколи. Варіант «Рідко» означав, що конфлікти у пари виникають не так часто, але частіше ніж «Іноді». Отож більша частина пар вважає, що конфліктність у їхніх стосунках доволі слабке явище. Інша частина респондентів визначає частіші її прояви. У респондентів, що не належать до вищеназваних 60 %, дружини та чоловіки дотримуються різних точок зору з цього приводу. Тобто, навіть в даному випадку можемо спостерігати певну неузгодженість між подружжям. Якщо говорити про правдивість відповіді на дане питання, то тут важливим аспектом виступає фактор соціальної бажаності, адже всі ми хочемо виглядати краще ніж ми є насправді, це стосується і подружніх взаємин. Питання «Чи пов'язані конфлікти у вашій сім'ї із Вашою професійною зайнятістю?» виявило досить цікаві результати: надзвичайно малий відсоток чоловіків (4%) та дружин (8%) дав на нього однозначно позитивну відповідь, та малий відсоток подружніх партнерів відповіли на це питання варіантом «Іноді»--8% чоловіків та 125 дружин (див. Рис. 2). Інші ж подружні пари впевнено відповідали «Ні». Це говорить про те, що вони або впевнені в тому, що їх професійна зайнятість не має жодного відношення до їхніх сімейних стосунків, або вони не усвідомлюють цього зв'язку.

Рис. 1. Зв'язок конфліктів у сім'ї з професійною діяльністю подружжя

ІІ етап нашого дослідження був присвячений визначенню рівня конфліктності в сімейних стосунках. Для цього було використано методику «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях» Альошиної Ю. Є. та Гозмана Л.Я.

На основі отриманих результатів, ми можемо виокремити найбільш конфліктогенні сфери подружніх стосунків на даній вибірці. Тут слід виокремити такі сфери: проблеми стосунків з родичами та батьками, розбіжності у ставленні до грошей, прояви домінування одним із партнерів подружжя, прояви стремління до автономії у подружжі. Саме тут спостерігається велика кількість індексів близьких до -1 та навіть до -2. Слід відмітити, що більшість із цих значень все ж таки ближче до значення -1: проблеми стосунків з родичами та батьками--56% значень, прояви стремління до автономії--48%, прояви домінування одним із партнерів--56%, розбіжності у ставленні до грошей--40%. А це говорить про тенденцію пасивної поведінки респондентів в конфліктах у цих сферах взаємодії. На нашу думку, саме ці сфери виокремилися у ранг найбільш конфліктних, як реакція на сучасні зміни в суспільстві. Також треба згадати про різні типи батьківських сімей, в яких виховувались партнери майбутнього подружжя; залежність партнерів подружжя один від одного.

Далі, в нашому дослідженні, на основі отриманих індексів, ми вирахували загальний індекс рівня конфліктності в кожній парі.

Встановлено, що 28% подружніх пар можна назвати не конфліктними, інші ж 72 % є конфліктними в тій чи іншій мірі. Хоча було виявлено більшість випадків пасивної поведінки в конфлікті, що, не завжди може виступати позитивним аспектом, для вирішення конфліктної ситуації.

Не слід забувати і про індивідуально-типологічні особливості особистостей, що складають подружню пару. Оскільки людина живе подружнім життям, та поруч з цим зайнята в сфері професійної діяльності, саме ці її індивідуально-типологічні особливості обумовлюють її зовнішні прояви, реакції, особливості поведінки в тих чи інших ситуаціях, на роботі, в сімейних стосунках.

ІІІ етап роботи був присвячений виявленню впливу професійної зайнятості подружжя на рівень конфліктності в сімейних стосунках.

Для цього після виокремлення індексів рівня конфліктності в подружніх парах, ми підрахували кількість балів, яку набрав кожен респондент відповівши на питання анкети щодо професійної зайнятості. На основі цих даних та методу рангової кореляції Спірмена, ми проаналізували зв'язок професійної зайнятості подружжя та рівня конфліктності в подружніх стосунках.

За результатами кількісного аналізу даних rемп = -0,4 , що означає прямо пропорційну залежність. Отже, оскільки кореляція зворотня, то ми можемо говорити про те, що низька професійна зайнятість, або ж її відсутність сприяють збільшенню рівня конфліктності в подружніх стосунках. Але можна стверджувати, що професійна зайнятість може впливати не безпосередньо, а непрямим (побічним) чином. Вона може певним чином або загострити або нівелювати конфліктність в подружніх стосунках, змінити подружнє спілкування у інших конфліктних сферах, таких як проблеми відносин з родичами та друзями, питання пов'язані з вихованням дітей, прояви стремління до автономії, порушення рольових очікувань, розбіжності норм поведінки, прояви домінування одним із партнерів подружжя, прояви ревнощів, розбіжності у ставленні до грошей та ін. Сюди також слід віднести той факт, що не можливо чітко визначити які саме особливості професійної зайнятості так чи інакше впливають на рівень конфліктності в подружніх парах. Все залежить від ситуації. Вагомою може виступати будь-яка особливість. Перш за все--це наявність чи відсутність професійної зайнятості взагалі у одного чи обох партнерів з подружжя. Безробіття (ситуація втрати роботи, втрати постійного заробітку та зниження соціальних гарантій) переживається людиною як ситуація максимально критична та така, що часто призводить до серйозних негативних наслідків як в психофізіології, так і в організації соціального життя. Тобто втрата роботи викликає складний стресовий стан, який супроводжується негативними психологічними проявами, впливає на загальний рівень активності, фізичне та психічне здоров'я. Всі ці аспекти, в свою чергу, ускладнюють, погіршують, загострюють стосунки з соціальним середовищем існування особистості -- з близькими людьми.

Серед особливостей професійної зайнятості слід виокремити наступні: тривалість робочого дня, тижня, тривалість відпустки, тривалість вільного від роботи часу; задоволеність кожного партнера подружжя своєю професійною зайнятістю; задоволеність матеріальним доходом, який приносить професійна зайнятість--або він влаштовує обох партнерів, або він влаштовує одного з них, або не влаштовує жодного.

Вагомою особливістю професійної зайнятості також можуть виступати навантаження, стреси на роботі, що є невід'ємною частиною сфери професійної діяльності. Сюди також слід включити міжособистісне спілкування з колегами, керівництвом, а саме успішність та ефективність такого спілкування.

Висновки

За результатами проведеного дослідження виявлено, що низька професійна зайнятість, або ж її відсутність сприяють збільшенню рівня конфліктності в подружніх стосунках.

У ході проведення досліджень, ми побачили величезну кількість перспектив щодо подальшої роботи: перш за все це подальший аналіз впливу професійної зайнятості подружжя на розвиток конфлікту в сімейних стосунках; вивчення особливостей професійної зайнятості, їх вплив на психологічний стан особистості; вивчення гендерних відмінностей у ставленні до конфліктних ситуацій, у ставленні до професійної зайнятості; вплив безробіття на конфліктність у родинах; вплив матеріальної забезпеченості родин на конфліктність у сімейних стосунках.

Список використаних джерел

1. Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование.--М: Класс, 1999.--243 с.

2. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов.-- М.: Юнити, 2006.--156 с.

3. Гришина Н. В. Психология конфликта.--СПб: Питер, 2000.--210с.

4. Громова О. Н. Конфликтология. Курс лекций.--М.: ЭКМОС, 2000.--320с.

5. Дмитриев А. В. Конфликтология.--М.:Гардарики, 2000.--320с.

6. Захарченко В. Г. Подружні конфлікти та стратегії їх розв'язання в молодих сім'ях// Український соціум.--2004., № 3.--с. 48--55

7. Ковалев С. В. Психология современной семьи.--М.: Просвещение, 1988.--185с.

8. Москаленко В. В. Конфлікт//Практична психологія та соціальна робота.--2005., №5.--с. 13-16

9. Мягер В.К., Мишина Т.М., Козлов В.П. и др. Семейная психотерапия в аспекте психопрофілактики--Шестой Всесоюзный съезд невропатологов и психиатров, Т. 1--М., 1975.--501-503 с.

10. Сысенко В.А. Устойчивость брака. Проблемы, факторы, условия.--М.: Мысль, 1981.--156 с.

11. Сысенко В. А. Супружеские конфликты.--М.: Просвещение, 1989.--132с.

Размещено на Allbest.ru