Соціалізація дітей з вадами слуху в умовах інтернатних закладів

2. У певних випадках, наприклад, при виявленні помилки, використовуючи один і той же вираз-жест, можна створити характерну тільки для вашої школи систему. Те ж саме можна створити і при використанні різних кольорів у написаному тексті. У школі можна домовитися писати, приміром, дієслова синім, а іменники -- червоним. Підкреслювати червоною лінією підмети. При цьому головне, щоб усі задіяні класи користувалися однією і тією ж системою.

3. Рефлектування на використовуване мовлення особливо важливе. Найсильніший інструмент у навчанні дітей -- дозволити їм самостійно відкривати для себе властивості мови. Даючи їм можливість відчути, як мова використовується, як вона побудована, як вони самі створюють новий рівень мовлення, що, у свою чергу, є частиною загальної мовної системи, ви допомагаєте дітям звикнути до мови, освоїтися з нею.

Зовсім не складно вивчити: „тут потрібно використовувати прийменник”, „це--виключення з правила”, „це похідне від ...”.

Кожен урок повинен супроводжуватися рефлектуючими вправами.

4. Використання структурних вправ, таких як поділ речення на частини і наступне його складання, чи використання тексту з пропусками, не тільки дуже корисно, але і допомагає скрасити навчальний день для дитини.

Формальний аспект мови відіграє важливу роль також і для глухої дитини, даючи їй опору в мовленні. Звідси необхідність рефлектуючих вправ у нашій методиці -- методиці природного розвитку мови. Але що ще важливіше, так це знайти правильний баланс, спираючись при цьому на активну роль самої дитини і бесіду. Саме в ній дитина зможе відкрити для себе творчі комунікативні аспекти мови.

У нашій первісній дидактиці з розвитку мовлення ми не можемо використовувати дидактику, розроблену й удосконалену для нормальної школи, оскільки вона базується на формальних аспектах мови, якими діти уже володіють у більшій чи меншій мірі. Глухим же дітям необхідно спочатку розвити саме мовлення як основу для подальшого їх удосконалювання і засвоєння її формальних аспектів.

Зі вступом дитини до школи основним видом діяльності стає навчання. Воно незмірно розширює кругозір дітей, забезпечує формування понять, сприяє поглибленню їх та уточненню. У ході навчання школярі оволодівають способами навчання і дістають можливість дізнаватися багато про що не лише зі слів учителя, а й з книжок, бесід з дорослими. В ході самостійної діяльності дітей розвивається їхня пізнавальна активність. Вона стає дедалі могутнішим стимулом їхнього всебічного розвитку [12,С. 179 - 184].

Бесіда є найголовнішим інструментом для розвитку мовлення і подальшої соціалізації глухої дитини. Розповідь про повсякденні події простою розмовою, з урахуванням мовних можливостей дитини, дає можливість створити форму якісного рівня мовлення.

Проте, це не означає, що вчитель цілком залежить від учня. Як і при будь-якій бесіді, обоє співрозмовників впливають на зміст розмови і вибір слів. За вчителем залишається право вибору: про що піде розмова, що буде використано в цих вправах. За ним і контролювання якості мовлення.

З метою перевірки гіпотези про те, що шкільна соціалізація учнів спеціалазованих шкіл-інтернатів для дітей з вадами слуху буде ефективною за умови забезпечення єдності навчання і виховання, педагогічним складом Полтавської школи - інтернату було проведено експеримент, а саме :

- аналіз виховної роботи у 6-му А класі Полтавської школи - інтернату для дітей з вадами слуху;

- організація діагностичних методик: “Що таке добре і що таке погано?”; „Ти громадянином бути зобов'язаний”; “Текст з помилками”; “Самохарактеристика”, з метою формування педагогічного діагнозу стосовно рівня сформованості ціннісних орієнтацій підлітків;

- проведення інтерактивних методик по формуванню громадянської свідомості учнів 6-го класу.

Мета цих досліджень - полягає в тому, щоб дослідити процес формування особистості школяра зі зниженим слухом в умовах спеціалізованої школи-інтернату [7, С. 117 - 122].

Діті - інваліди та їх сімї мають загальнї, незалежно від виду хвороби проблеми пов'язані із недоліками нормативно - правового, фінансового і матеріального забезпечення. Крім того діти і сімї, де виховують дитину - інваліда мають специфічні проблеми, які залежать від виду хвороби дитини. В Україні допомога дітям зі зниженим слухом не відповідає свтовим стандартам.

Також в цій частині курсової роботи, я намагалась показати діяльність спеціалізованих шкіл - інтернатів для дітей із проблемами слухосприймання. На сьогодні єосновними навчально-виховними центрами для цієї категорії школярів, що озброюють учнів необхідними знаннями в основному на рівні базової середньої освіти, формують та розвивають здатність повноцінно користуватися мовою як засобом спілкування, забезпечують виховання позитивних рис особистості, проводять відповідну трудову підготовку. За роки коригуючого навчання у школі розвиваються всі психічні процеси і значною мірою долаються наслідки ураження слухової функції.

Головне завдання роботи у спеціалізованому закладі освіти-- соціалізація та інтеграція нечуючих дітей у суспільство, побудована на основі ідеології гуманістичного характеру освіти, яка визначає пріоритети духовних цінностей дитини, її потреб, інтересів, можливостей та здоров'я, реабілітація слухання та мовлення, розвиток всіх здібностей дитини та підготовка до інтеграції у загальноосвітню школу, враховуючи її індивідуальні можливості.

Висновок

Здоров'я людей належить до числа як локальних, так і глобальних проблем, тобто тих, що мають життєво важливе значення як для кожної людини, кожної держави, так і для всього людства в цілому. Взагалі “здоров'я” - це природний стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін.

Поняття інвалідності тісно пов'язане з критеріями працездатності.

З медичної точки зору на відміну від захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, інвалідність характеризується стійкою (постійною або тривалою, не менш ніж на один рік) втратою працездатності або її значним зниженням, тобто повною або частковою неможливістю продовжувати професійну діяльність за станом здоров'я.

Отже, проблема інвалідності серед інших соціальних, економічних та політичних проблем сучасного світу набула такої ваги, що може вважатися актуальною для будь-яких країн. Саме її актуальність спонукає міжнародні інституції, національні уряди, громадськість різних країн приділяти велику увагу пошуку, розробці і впровадженню моделей соціальної підтримки, які б найбільше відповідали потребам людей з функціональними обмеженнями й оптимально пристосованих до місцевих умов, традицій та ресурсних можливостей. Досліджуючи окремі аспекти соціальних проблем осіб з функціональними обмеженнями у вітчизняних реаліях, треба чітко уявляти, наскільки значущим є взагалі явище інвалідності серед інших соціальних явищ сучасного українського суспільства. Предметом мого аналізу є проблема соціального становища людей з вадами слуху, однією з гострих проявів якої є проблема сімей, де виховується глуха дитина.Більш 12 тисяч дітей мають інвалідність внаслідок хвороб вуха та сосковидного відростку. Сім'я, у складі якої є дитина з порушенням слуху, має великі проблеми щодо встановлення контакту з нею, особливо коли батьки та інші діти мають нормальний слух і мовлення. Глуха від народження дитина майже позбавлена контактів iз соціальним оточенням і, звичайно, не може задовольнити свої основні соцiальнi потреби повною мірою. У сім'ї, де дитина глуха, а батьки чують, виникають труднощі щодо мiжособистiсних контактiв. Це призводить до того, що дитина замикаючись у собі, відмовляється від спілкування, позбавляється можливості чітко висловлювати власні бажання, бо усвiдомлюючи, що її не розуміють, i сама не розуміє, чого від неї вимагають батьки. Ось тоді дитина починає нервувати. Навіть тоді, коли батьки зовні не виявляють роздратування, напруження, що виникає в них, передається й дитині. Батьки в таких випадках або задобрюють дитину ласощами та іграшками, або не виявляють терпіння у ставленні до неї.

Вiдсутность нормальних умов для розвитку дитини в сiм"ї призводить до нервових розладiв. Виховуючись у сiм'ї, глуха дитина здебільшого спiлкується з матiр'ю, яка є посередником мiж нею та iншими людьми. Таке становище призводить до повної залежності дитини від матері, примушуючи одночасно вгадувати й задовольняти всі вимоги. Із часом дитина може стати дратівливою й агресивною. Такі дiти не в змозі правильно оцiнити свої вчинки або поведiнку, не усвiдомлюють її причин i наслiдкiв. Члени сім'ї, де виховується глуха дитина, потребують вивчення сурдоперекладу, методів альтернативного спілкування, читання по губах. Діти-інваліди та їх сім'ї мають загальні, незалежні від виду хвороби проблеми пов'язані із недоліками нормативно-правового, фінансового і матеріально-технічного забезпечення; неефективною системою надання медичних, психологічних і соціальних послуг; недостатньою кількістю інформації щодо шляхів подолання існуючих проблем та загального розвитку. Крім того діти і сім'ї, де виховують дитину-інваліда мають специфічні проблеми, які залежать від виду хвороби дитини. В Україні допомога дітям зі зниженим слухом не відповідає світовим стандартам. В основі допомоги -- скринінг слуху новонароджених або тотальне обстеження слуху усім новонародженим.

Поряд з медичним аспектом глухоти, найважливішою та найгострішою залишається проблема комунікації між світом чуючи та нечуючих людей.

Список використаних джерел

1. Хижняк М. І. Здоровья людини та екологія. / М. І. Хижняк, А. М. Нагорна -- К: «Здоровья» 1995. -- С.456.

2. Н. М. Комарова, ,Р. Я. Левінко. В. Вакуленко(наукова стаття) [Електроний ресурс] // Режим доступу: http://www.pedlib.ru/Books/2/0176/2_0176-4.shtml.

3. Підручник/ За ред. Ю.В. Вороненка. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.- 332 с.

4. Выготский Л.С. Основы дефектологии. М., - СПб, - Краснодар, 2003. - С. 4-10. [Електроний ресурс] //Режим доступу до статті: http://union.kz/ru/invalid/material_for_invalid/social/txt.shtml.

5. Дікова-Фаворська О. М..Особа з функціональними обмеженнями: основні теоретико-методологічні підходи. // Спецефічні групи осіб з обмеженими можливостями здоров'я у фокусі соціології. -- К.: 2009. -- С.13-21, С.48, С.49-51.

6.Шестаков В.М. Навчання глухих дітей сьогодні. // Збірник матеріалів І Всеукраїнської конференції з питань навчання глухих в Україні. - К.,2001. - С.50 - 53.

7.Шевченко Л.В. Успіхи та проблеми соціальної адаптації глухої дитини в умовах інтернату. // Збірник матеріалів Першої Всеукраїнської конференції „Проблеми реабілітації інвалідів по слуху в Україні на сучасному етапі та можливі шляхи їх вирішення”. - К., 2003. - С.117-122.

8.Москаленко Т.І. Проблеми сучасної школи-інтернату. Безперервна освіта слабочуючих дітей. // Збірник матеріалів Першої Всеукраїнської конференції „Проблеми реабілітації інвалідів зі слуху в Україні на сучасному етапі та можливі шляхи їх вирішення”. - К., 2003. - С.281-284.

9.Ярмаченко М.Д. Проблеми інтеграції глухих у суспільство. // Збірник матеріалів І Всеукраїнської конференції з питань навчання глухих в Україні. - К.,2001. - С.63- 66.

10.Фіцула М.М. Педагогіка - Тернопіль, 1997.- 205с.

11.Андреєнкова Н.В. Проблема социализации личности. - М., 1970.- 405 с.

12.Кузуб Г.П. Актуальні питання інтеграції інвалідів з вадами слуху. // Збірник матеріалів Першої Всеукраїнської конференції „Проблеми реабілітації інвалідів зі слуху в Україні на сучасному етапі та можливі шляхи їх вирішення”. - К., 2003. - С.179 - 184.

13 .Михайлова О. Гуманізація виховання дітей з вадами слуху. // Дефектологія. - 2000. -№2 - С.46 - 49.

14. Ярская - Смирнова Е. Р. Социальное конструирование инвалидности // Социологичиские исследования. - 1999. - №4. - С.38 - 45.

мещено на Allbest.ru