Молоді належить особлива роль у суспільстві, адже саме її представники сьогодні - це керівники держав, урядів, науковці, економісти, юристи і т. д. - те покоління, яке буде творити історію завтра. І від того, наскільки захищеним буде життя сучасної молоді, залежить її майбутнє і майбутнє суспільства в цілому. Тому дослідження цієї проблеми є дуже актуальним на сучасному етапі.

Об'єкт дослідження - молодь.

молодь соціальний

Щоб розглядати технології соціальної роботи з молоддю, необхідно уявляти собі, що ж таке молодь, чим вона відрізняється від інших суспільних груп. Саме тому існує потреба в аналізі індивідуально-особових особливостей, властивих молодому віку, і закономірностей засвоєння норм, цінностей, установок, властивих суспільству, різним організованим і неорганізованим групам, що мають вплив на особу.

Одне з перших визначень поняття «молодь» було дано в 1968 р. В.Т. Лісовськім:

«Молодь - покоління людей, що проходять стадію соціалізації, засвоюють, а в більш зрілому віці вже засвоїли, освітні, професійні, культурні і інші соціальні функції; залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 30 років».

Пізніше більш повне визначення було дане І. Коном:

«Молодь - соціально-демографічна група, що виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тим і іншим соціально-психологічних властивостей. Молодість як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного устрою, культури і властивих даному суспільству закономірностей соціалізації» [1, с. 15].

Зараз щодо феномена «молодь» є багато суджень. Перш за все, предметом дискусій є проблема вікових меж.

Межі молодіжного віку окреслюються особливостями підготовки і вступу юнаків і дівчат у продуктивне життя, що фіксується у відповідних нормативно-правових актах. В них обумовлюються право і можливість молодих людей провадити самостійну професійну діяльність, створювати сім'ю, відповідати за свої вчинки.

ООН, ЮНЕСКО вважають молоддю юнаків і дівчат віком від 17 до 25 років. Соціологи деяких країн, США, наприклад, період молодості визначають з 12 до 24 років. При цьому, у тих же США поділяють молодь на «юнацтво» (12 - 18 років) і «молодих дорослих» (18 - 24 роки) [2, с. 15]. В колишньому СРСР, в Україні, зокрема, вікові межі молоді були визначені 14 - 29 роками. Традиційно вважалося, що межа молодіжного віку - від 16 до 30 років.

У багатьох монографіях доводиться, що у 1970 - 1980-х роках, завдяки акселерації, ускладненню процесу соціалізації, вікові межі молоді суттєво розширилися й нині є такими: нижня - між 14 і 16 роками; верхня - між 25 і 30 роками, а в окремих країнах і до 35 років. Такі міркування ґрунтуються на тому, що нині підготовка молоді до праці, досягнення економічної самостійності та незалежності від допомоги батьків потребує більше часу, ніж у попередні десятиліття.

Це відображає об'єктивні процеси у житті і розвитку людства: з одного боку, актуалізується завдання ранньої соціалізації молоді, залучення її до трудової практики на більш ранніх етапах, а з другого - зростають межі середнього і старшого віку, тривалості життя в цілому, продовжуються терміни навчання та соціально-політичної адаптації, стабілізації сімейно-побутового статусу тощо.

Поняття «молодь»значною мірою базується на врахуванні особливостей психологічного розвитку людини. Як вважають вчені, приблизно з 14 років особа починає усвідомлювати свої соціальні зв'язки і своє місце в суспільстві. До 18 років практично завершується формування основних психофізичних особливостей людини, а до 24 років закінчуються процеси росту в людському організмі і формується соціальний статус особи, що, зокрема, в умовах України пов'язано із отриманням на цей час освіти, демобілізації з армії і набуттям фахових знань.

Згідно Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», молодь, молоді громадяни - громадяни України віком від 14 до 35 років [3].

Сьогодні вчені визначають молодь як соціально-демографічну групу суспільства, що виділяється на основі сукупності характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тими або іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються рівнем соціально-економічного, культурного розвитку, особливостями соціалізації в нашому суспільстві.

1.2 Спектр проблем молоді

Проблеми сучасної молоді досліджують психологи, політологи, педагоги, соціальні педагоги, соціологи та представники інших наук. Наприклад, у «Соціології молоді» під редакцією В.Т. Лісовського молодіжні проблеми підрозділяються на дві групи.

До першої відносяться специфічно молодіжні соціальні проблеми: визначення суті молоді як суспільної групи, її ролі і місця у відтворенні суспільства; встановлення критеріїв її вікових меж; вивчення запитів, потреб, інтересів і способів діяльності молодого покоління; дослідження специфіки процесу соціалізації молодих людей, їх соціально-професійної орієнтації і адаптації в колективі, аналіз соціальних аспектів діяльності неформальних об'єднань і рухів молоді.

Іншу важливу область соціологічного аналізу складають такі проблеми, які є загальносоціологічними і в той же час або переважно торкаються молоді (проблеми освіти, сім'ї, шлюбу), або знаходять специфічний прояв в молодіжному середовищі (особливості виховання молоді, ефективність його різних форм, засобів і методів, розвиток соціальної і політичної активності молоді, її роль і місце в структурах влади і т. д.) [4].

Процес становлення соціальної зрілості молоді, вибір нею життєвого шляху відбуваються у всіх основних сферах життєдіяльності особи, реалізовуючись за допомогою навчання і виховання, засвоєння і перетворення досвіду старших поколінь.

Основними соціально-психологічними регуляторами цього процесу і одночасно показниками положення молоді в суспільстві і в структурі історичного процесу розвитку виступають ціннісні орієнтації, соціальні норми і установки. Вони визначають тип свідомості, характер діяльності, специфіку проблем, потреб, інтересів, очікувань молоді, типові зразки поведінки.

Молодість - це шлях в майбутнє, який вибирає сама людина. Вибір майбутнього, його планування - характерна риса молодого віку; він не був би таким привабливим, якби людина наперед знала, що з ним буде завтра, через місяць, через рік. У віковій психології молодість характеризується як період формування стійкої системи цінностей, становлення самосвідомості і формування соціального статусу особи.

Свідомість молодої людини володіє особливою сприйнятливістю, здатністю переробляти і засвоювати величезний потік інформації. У цей період розвиваються критичність мислення, прагнення дати власну оцінку різним явищам, пошук аргументації, оригінального рішення.

Разом з тим, в цьому віці ще зберігаються деякі установки і стереотипи, властиві попередньому віку. Це пов'язано з тим, що період активної ціннісно-творчої діяльності стикається у молодої людини з обмеженим характером практичної, творчої діяльності, неповною включеністю молодої людини в систему суспільних відносин.

Соціальна зрілість є цілісністю усвідомлення і реалізації в діяльності особи її основних соціальних і психологічних якостей і властивостей.

Також потрібно враховувати відношення особи до своїх потенційних можливостей. На цьому рівні дослідження можна прослідкувати, коли у людини з'являються власні погляди і відносини, які для нього характерні вимоги, оцінки і самооцінки. Ймовірно, багато помилок у вихованні молоді визначаються тим, що ми прагнемо вирішувати окремі питання (професійної підготовки, моральної стійкості, уміння дотримуватися законів і інші), не сформувавши головного: уміння розмірковувати над непростими проблемами сучасного життя і діяти в ній, орієнтуючись на загальнолюдські цінності і своє власне вдосконалення.

Розділ 2. Технології соціальної роботи з молоддю

2.1 Соціальне становлення та розвиток молоді в Україні

Молодіжну державну політику в незалежній Україні було започатковано «Декларацією про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» (1992 р.) та Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (1993 р). Потім вона деталізувалася в таких Законах, як «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (1998 р.), «Про освіту», «Про зайнятість населення» (обидва - 1991 р.), «Про фізичну культуру і спорт» (1994 р.), «Про туризм» (1995 р.) тощо. Основні права і обов'язки молоді, як і інших громадян України, зафіксовані в Конституції України (Ст. 53).

Основними завданнями молодіжної державної політики в Україні є:

· створення гарантованих соціально-економічних, політичних та інших необхідних стартових умов для соціалізації молоді;

· реалізація проблем, запитів, інтересів молоді - не за рахунок інших соціальних груп;

· координація зусиль державних органів, партій, організацій, об'єднань, рухів, соціальних інститутів щодо забезпечення умов для розвитку і самореалізації молоді; соціальний захист груп молоді, неспроможних самостійно розв'язувати власні проблеми або хоча б полегшити своє життя [5, с. 367].

Згідно Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» соціальне становлення молоді - процес різнобічного включення молоді в життєдіяльність суспільства як системи, сприйняття її як елементу цієї системи. Соціальне становлення та розвиток молоді базуються на таких основних принципах:

· повага до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів, історичних, культурних, національних особливостей України, її природи;

· безпосередня участь молоді у формуванні та реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі та молоді зокрема;

· врахування потреб молоді, співвіднесення їх реалізації з економічними можливостями держави;

· доступність для кожного молодого громадянина соціальних послуг і рівність правових гарантій;

· відповідальність держави за створення умов щодо саморозвитку і самореалізації молоді;

· єдність зусиль держави, всіх верств суспільства, політичних і громадських організацій, підприємств, установ, організацій та громадян у справі соціального становлення та розвитку молоді;

· відповідальність кожного молодого громадянина перед суспільством і державою за додержання Конституції України, законодавства України [3].

Більшість молодих людей стоїть перед складним життєвим вибором, до якого вона не підготовлена ні психологічно, ні організаційно. Тому мета молодіжної політики - зміцнення соціального статусу молоді в структурах суспільства, які оновлюються або кардинально змінюються, посилення правової, економічної і соціальної захищеності молодого покоління.

2.2 Особливості застосування технологій соціальної роботи до вирішення проблем сучасної молоді

У розв'язанні соціальних проблем молоді, стимулюванні розвитку їхніх сил, конструктивної діяльності щодо змін несприятливої життєвої ситуації соціальні працівники використовують різноманітні технології соціальної роботи - сукупність прийомів, способів діяльності.

Мета технологій соціальної роботи з молоддю - дати розуміння того, як окремі індивіди або групи (в нашому випадку це група молоді) можуть подолати шлях у розв'язанні власних життєвих проблем.

Соціальна технологія - це сукупність прийомів, методів і впливів на соціальний об'єкт, обумовлена необхідністю і потребою досягнення поставлених цілей і отримання заданого результату [6].

Методи соціальної роботи з молоддю поділяють на чотири групи:

· за сукупністю клієнтів (класичні): індивідуальні методи, групові методи, методи соціальної роботи в громаді;

· за змістом і напрямом соціальної роботи: соціально-економічні, психолого-педагогічні, соціологічні, організаційно-розпорядчі;

· за видом соціальної роботи: методи обслуговування, методи супроводу, методи профілактики, методи реабілітації, методи інспектування;

· за способом досягнення науково-дослідної мети соціальної роботи: загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, ідеалізація тощо) [7].

Згідно Закону України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» соціальна робота з сім'ями, дітьми та молоддю - діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ, що здійснюють соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю, а також фахівців з соціальної роботи та волонтерів, яка спрямована на соціальну підтримку сімей, дітей та молоді, забезпечення їхніх прав і свобод, поліпшення якості життєдіяльності, задоволення інтересів та потреб.

Соціальна робота в молодіжній політиці включає в себе соціальну профілактику, реабілітацію, інспектування, волонтерський рух, наявність молодіжних центрів тощо.

Вищезазначений закон визначає також основні складові технології соціальної роботи з сім'ями, дітьми і молоддю, у тому числі:

· менеджмент у соціальній роботі з сім'ями, дітьми та молоддю - управління системою соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю, спрямоване на реалізацію її завдань та пошук оптимальних шляхів їх вирішення;

· оцінка потреб - процес збору, узагальнення та аналізу соціальними працівниками інформації щодо стану та життєвих обставин об'єкта соціальних послуг з метою визначення видів та обсягів послуг, їх впливу на процес подолання складних життєвих обставин;

· соціальне інспектування - система заходів, спрямованих на виявлення, здійснення аналізу, нагляду за умовами життєдіяльності сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах, моральним, фізичним і психічним станом дітей та молоді, оцінку їх потреб, контроль за дотриманням державних стандартів і нормативів у сфері соціальної роботи;

· соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді - система соціальних заходів, спрямованих на сприяння, підтримку і надання послуг сім'ям, дітям та молоді з метою подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримку соціального статусу та повноцінної життєдіяльності;

· соціальна профілактика - вид соціальної роботи, спрямованої на запобігання складним життєвим обставинам сімей, дітей та молоді, аморальній, протиправній поведінці в сім'ях, серед дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді і запобігання такому впливу та поширенню соціально небезпечних хвороб серед дітей та молоді;

· соціальна реабілітація - вид соціальної роботи, спрямованої на відновлення основних соціальних функцій, психологічного, фізичного, морального здоров'я, соціального статусу сімей, дітей та молоді;

· соціальний супровід - вид соціальної роботи, спрямованої на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу;

· супервізія - вид діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, спрямований на забезпечення належної якості соціальної роботи, запобігання професійним ризикам шляхом навчання соціальних працівників, наставництва та професійної підтримки на робочому місці [8].

Отже, технологія соціальної роботи з молоддю є діяльністю уповноважених органів, підприємств, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб.

Висновки

У кожного покоління - своя історична місія, своє покликання і тільки йому притаманні світосприйняття і світорозуміння. Кожне молоде покоління вирішує свої завдання в історико-політичному процесі, проходить через певні випробування.

Сучасний розвиток цивілізації висуває перед молоддю проблеми не лише національного, а й глобального, загальнолюдського характеру. Щоб молоде покоління було спроможним завтра успішно, ефективно вирішувати непрості для нації питання, держава вже сьогодні має виробити реалістичну, збалансовану, виважену політику щодо молодого покоління.

Здійснюючи соціальну роботу з молоддю як організаційну складову процесу реалізації державної молодіжної політики, важливим є знання технологій соціальної роботи, ефективність використання яких залежить від багатьох чинників, серед яких слід відзначити особистісні професійні якості спеціаліста; психофізіологічні особливості клієнта; рівень взаємовідносин між спеціалістом і клієнтом; складність проблеми, що вирішується тощо.

Список використаної літератури

1. Кон И. Психология ранней юности: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1989. - 254 с.

2. Баразгова Е.С. Идеологическое воспитание молодежи в США. Свердловск, 1989.

3. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 16, ст. 167.

4. Социология молодежи / Под ред. проф. В.Т. Лисовского. - СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 1996. - 460 с.

5. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко; За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. - 2-е вид., доп. і перероб. - К.: Генеза, 2004.

6. Кузнецова Л.П. Основные технологии социальной работы: Учебное пособие. - Владивосток: Изд-во ДВГТУ, 2002. - 92 с.

7. Василишина С.О. Особливості здійснення соціальної роботи з молоддю в Україні // УДК 351:316.346.32-053.6

8. Закон України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 12, ст. 191.

Размещено на Allbest.ru