Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Кафедра фінансів

РЕФЕРАТ

На тему:

«Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні»

Підготувала: студентка ІІІ курсу,

Бовсуновська Анна

КИЇВ 2012

Зміст

Вступ

1. Поняття соціального забезпечення, соціального захисту, соціальної політики держави

2. Система пільг та соціальних виплат в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Прийнята 28 червня 1998 року Конституція України проголосила нашу державу соціальною. Це, перш за все, означає наявність державного пріоритету щодо забезпечення соціальних та економічних прав громадян. Однак існуюча економічна ситуація в Україні, незбалансованість і нерозвиненість діючої системи соціального захисту та соціального забезпечення не дозволяють перетворити цю декларацію на реальність.

Непрозора система пільг та соціальних виплат і далі домінує у сфері соціального захисту та соціального забезпечення.

Актуальність даної теми полягає у проблемі забезпеченні соціального захисту населення в Україні та надання належної допомоги незахищеним верствам населення.

Водночас, поряд із підтримкою найбільш соціально вразливих груп, система соціального захисту та соціального забезпечення передбачає значну кількість пільг та соціальних гарантій за професійною ознакою. Часто такі заходи соціального захисту та соціального забезпечення представників окремих професій абсолютно невиправдані, адже працевлаштування в окремій галузі повинне стимулюватися не через надання певних пільг, а шляхом підвищення заробітної плати працівників, як це відбувається у розвинених країнах.

Основними завдання дослідження є:

- усвідомлення понять соціального захисту та соціального забезпечення;

- аудит комплексу передбачених чинним законодавством пільг, соціальних виплат у розрізі основних категорій пільговиків і одержувачів різних видів соціального захисту;

- виявлення основних проблем функціонування та фінансування сфери соціального захисту та соціального забезпечення в Україні.

Істотною ознакою чинного законодавства у сфері соціального захисту та соціального забезпечення є його несистемність та непослідовність. Запровадження пільг, соціальних та компенсаційних виплат у ряді випадків виходить за рамки конституційних стандартів, оскільки на рівні законів України перелік категорій одержувачів різних заходів соціального захисту значно розширено. Це призводить до розмивання соціальної функції держави та втрати адресності соціального захисту, передумови для якої закладено на рівні Конституції України.

соціальний захист забезпечення пільга

1. Поняття соціального забезпечення, соціального захисту, соціальної політики держави

Соціальна політика

Соціальну сферу формує комплекс відносин і зв'язків, які виникають між людьми, соціальними групами та суспільством загалом, що пов'язані із задоволенням широкого спектру потреб, необхідних для відтворення життєдіяльності сучасної людини.

Україна у ст.1 Конституції проголошена соціальною і правовою державою. Соціальною є держава, яка гарантує людині належні їй соціально-економічні права шляхом створення необхідних умов для їх реалізації та здійснює соціальну політику на засадах справедливості і в інтересах всього суспільства. Змістом соціальної політики є політична координація і регулювання широкого спектра соціальних процесів. Соціальна політика - система правових, організаційних та інших заходів державних і недержавних установ та організацій, що враховують економічний потенціал країни і спрямовані на підтримання соціальної стабільності в суспільстві,створення умов для зростання добробуту працездатних осіб та забезпечення належного рівня життя тих, хто через непрацездатність чи інші життєві обставини не має достатніх засобів до існування.

Соціальний захист

Протягом життя, кожна людини знаходиться перед небезпекою настання обставин, які можуть самими безпосереднім чином вплинути на стан її здоров'я та призвести до втрати заробітку - основного джерела засобів до існування. До таких обставин відносять хворобу, старість, інвалідність. Побороти ці обставини, в більшості випадків, самостійно, особа не може, оскільки вони визначаються об'єктивними соціально-економічними умовами, тісно пов'язані із трудовою діяльністю і майже не залежать від волі особі. Проте, вони впливають на соціальну стабільність суспільства і тому, держава бере на себе певну відповідальності за їх настання і створює систему соціального захист.

Таким чином, поняттям соціальний захист охоплюються соціальні права людини. Право на працю, на освіту, на житло, на відпочинок, на безпечне довкілля, на охорону здоров'я, на достатній життєвий рівень, на безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу мінімально встановлених стандартів та ін.

Соціальне забезпечення

Право на соціальне забезпечення відносять до соціальних прав, це одне з природжених прав людини, яке визнане світовим співтовариством і закріплене в основних міжнародно-правових документах. Загальна Декларація прав людини (ООН, 1948р), Міжнародний Пакт про економічні, соціальні та культурні права (ООН,1966р), Європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1961), Переглянута європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1996).

Конституція України ст.46 встановила право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення в разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості, та в інших випадках, передбачених законом.

В Конституції йдеться про право на соціальний захист, а не право на соціальне забезпечення. У міжнародній практиці більш загальновживаним для позначення тих прав, котрі передбачені в ст.46 Конституції, є термін соціальне забезпечення. Розуміння терміну соціальне забезпечення ґрунтується на спеціалізованих нормах міжнародного права, одним із визначальних джерел якого є конвенція Міжнародної організації праці «Про мінімальні стандарти соціального забезпечення». Згідно із цією Конвенцією до сфери соціального забезпечення належить медична допомога, допомоги в разі хвороби, безробіття, старості, трудового каліцтва або проф. захворювання, інвалідності, втрати годувальника, по вагітності та пологах, сімейні допомоги. Соціальний захист застосовується щодо всіх соціальних прав, одним з яких є право людини на соціальне забезпечення. Соціальне забезпечення - це організаційно-правова діяльність держави щодо матеріального забезпечення, соціального обслуговування, надання медичної допомоги за рахунок спеціально створених фінансових джерел осіб, які зазнали соціального ризику, внаслідок якого втратили здоров'я та (або) засоби до існування і не можуть матеріально забезпечити себе та своїх утриманців.

2. Система пільг та соціальних виплат

Основні форми соціального захисту, передбачені чинним законодавством, можна розділити на декілька таких груп: пільги (часткове або повне звільнення від плати за різноманітні послуги і товари, а також можливість придбання певних товарів за зниженими цінами); соціальні та компенсаційні виплати (різноманітні форми матеріальної та соціальної допомоги, надбавок, доплат та компенсацій соціального призначення, що виплачуються у грошовій формі); соціальні послуги (послуги, спрямовані на відновлення або підтримання нормальної життєдіяльності найбільш соціально вразливих категорій населення або осіб, що піддаються різноманітним соціальним ризикам чи зазнали певних труднощів з вини держави).

При проведенні аналізу всього комплексу чинного законодавства у сфері соціального захисту та соціального забезпечення стає зрозуміло, що на сьогодні домінуючими формами соціального захисту в Україні є соціальні виплати та пільги, а cоціальні послуги - порівняно нова форма соціального захисту, яка ще недостатньою мірою охоплює найбільш соціально незахищенi категорії громадян. Чинне законодавство у сфері соціального захисту та соціального забезпечення надає 125 видів пільг 116 категоріям громадян. З них 44 види пільг передбачено для 45 найбільш соціально незахищених категорій громадян, які потребують особливої уваги з боку держави, 39 видів пільг надаються 57 категоріям працездатного населення за професійною ознакою або родом занять, 42 види пільг

надаються 14 категоріям громадян, які мають певні заслуги перед державою (див. Таблицю 1).

Отже, згідно з наведеними даними, найбільше різновидів пільг спрямовано на соціальний захист найбільш соціально незахищених категорій громадян. Друга за кількістю видів пільг група - особи, які мають певні заслуги перед державою. На третій позиції за цим показником - представники певних професій чи роду занять.

Як не парадоксально, але найбільше категорій пільговиків (57 категорій) формується за рахунок працездатного населення у працездатному віці, хоча для цієї демографічної групи передбачено найменшу кількість пільг (39 видів).

Найбільші за кількістю видів групи у структурі передбачених чинним законодавством пільг становлять:

- пільги на квартплату, оплату житлово-комунальних послуг та придбання твердого і рідкого побутового палива;

- пільги на забезпечення житлом та покращення житлових умов;

- пільги на проїзд у міському громадському транспорті та транспорті

приміського і міжміського сполучення;

-пільги на придбання/забезпечення ліками, диспансеризацію та лікування, а також санаторно-курортне оздоровлення/лікування.

На відміну від діючої системи пільг, cистема соціальних та компенсаційних виплат побудованa більш логічно і адресно: значну частину суто соціальних виплат спрямовано на соціальний захист найбільш соціально незахищених категорій населення, а суто компенсаційних - на спеціальний соціальний захист та додаткове матеріальне забезпечення представників певних професій (для цієї категорії осіб компенсаційні виплати, перш за все, пов'язані з їх професійною чи службовою діяльністю). Зокрема 70 категорій одержувачів різноманітних соціальних та компенсаційних виплат (яких загалом є 33 види) користуються цим правом за ознакою соціальної незахищеності, 49 категорій - за професійною ознакою або родом занять (їм адресується 25 видів таких виплат), і 8 категорій одержувачів соціальних та компенсаційних виплат отримують 13 видів різноманітних виплат за певні заслуги перед державою

Найбільше різновидів соціальних та компенсаційних виплат призначаються за ознакою соціальної незахищеності (див. Додаток 1). Це повністю відповідає їх меті, оскільки саме соціально незахищені категорії громадян найбільше потребують cоціальної допомоги та матеріального забезпечення з боку держави. Однак кількість видів виплат за професійною ознакою не набагато менша (див. Додаток 2), і це не може не викликати занепокоєння, адже така кількість видів соціальних та компенсаційних виплат працездатному населенню створює додаткове навантаження на бюджети всіх рівнів і не завжди є виправданою.

Також пыльги надаються особам, що мають особливі заслуги перед державою (див. Додаток 3 ).

Отже, заходи соціального захисту в Україні спрямовуються не тільки на задоволення базових потреб найбільш соціально незахищених категорій громадян чи громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах або потребують соціального захисту з боку держави, а й на інші категорії громадян - представників певних професій чи певного роду занять, а також громадян, які мають заслуги перед державою.

Висновки

Отже, засади системи соціального захисту та соціального забезпечення випливають не лише із законодавчих актів України, а й із її міжнародно-правових зобов'язань.

Україна є учасником ряду основоположних міжнародних договорів у сфері соціальних прав людини. В цьому аспекті серйозними проблемами залишаються реалізація норм міжнародного права у національному законодавстві та застосування положень ратифікованих міжнародно-правових актів як норм прямої дії. Проте саме від вирішення цих проблем і залежить повний перехід України до європейської моделі розвитку системи соціального захисту та соціального забезпечення.

Попри певну непослідовність, помітне прагнення держави вдосконалити діючу систему соціального захисту та соціального забезпечення, яка включала б як окремі заходи, спрямовані на соціальне забезпечення певних соціальних груп, так і систему соціальних послуг, доступних для різних соціально вразливих категорій населення.

Адже економічна обґрунтованість та ефективність системи соціального захисту і соціального забезпечення, її орієнтація на потреби найбільш соціально вразливих категорій громадян входить до загальновизнаних стандартів соціально орієнтованої держави, а рівень доступності соціальних послуг для громадян є одним із показників визначення якості життя у конкретно взятій країні. За ефективної системи соціального захисту та соціального забезпечення уряд точно оцінює економічне становище й потреби своїх громадян і розподіляє наявні бюджетні кошти та інші ресурси, щоб задовольнити ці потреби у найкращий спосіб. У такому разі, згідно з міжнародними стандартами, головним завданням системи соціального захисту та соціального забезпечення для країн із перехідною економікою, до яких належить і Україна, повинно бути пом'якшення негативного впливу факторів, що виникають під час здійснення соціальних та економічних реформ, на найбільш соціально незахищені категорії населення.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про соціальні послуги” № 966-IV від 19.06.2003 (ст. 1).

2. Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ вiд 05.10.2000.

3. Конституція України від 28 червня 1996 року

4. Право соціального забезпечення конспект лекцій ЛНУ (м.Львів) 2009р.

5. Романюк О. Фінансування соціального захисту в Україні // Результати і потенціал України. - Міжнародний центр перспективних досліджень. -

Київ, 2008.

6. Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні. Реальний стан та перспективи реформування. - К.: Центр громадської експертизи, 2009. - 104 с. - Бібліографія: с. 104.

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Размещено на Allbest.ru