Рівень життя людей, які позбавлені можливості брати участь в суспільному виробництві, повністю чи значною мірою залежить від держави. До цієї категорії належать: особи непрацездатного віку, серед яких більшість становлять діти в сім'ях, а також діти, що знаходяться в спеціалізованих дитячих закладах; інваліди з дитинства; особи, які досягли непрацездатного віку (пенсіонер а також особи, що з різних причин не мають права на пенсійне забезпечення); тимчасово непрацездатні внаслідок захворювання, вагітності і пологів, по догляду за дитиною та хворими членами сім'ї.

В умовах становлення ринкових відносин, яке супроводжується структурною перебудовою і спадом виробництва, зростанням цін, інфляційними процесами, економічне становище непрацездатних погіршується, тому завдання їх соціального захисту одне з першочергових.

Важливе значення має регулювання рівня життя населення, яке вирішується за допомогою наступних методів, головними з яких є індексація та компенсація.

Індексація як механізм автоматичного коректування доходів призначена частково чи повністю відшкодувати зростаючу вартість життя. Компенсація передбачає відшкодування витрат тих чи інших прошарків населення органами влади в наслідок наступаючого чи очікуваного підвищення цін, міжнаціональних конфліктів, катастроф. [16]

Соціальна допомога - це допомога, що здійснюється на диференційній основі в грошовій та натуральній формах, у вигляді медичної допомоги, різного виду натуральних та побутових послуг, фінансових пільг. Вона охоплює окремі види забезпечення, які практично не можливо здійснити на принципах соціального страхування, надається найменш захищеним і найнужденнішим категоріям населення, як правило, в індивідуальному порядку. [2]

Соціальна допомога громадянам охоплює різні види забезпечення найменш захищених категорій населення за рахунок державного та місцевих бюджетів та добровільних пожертвувань і сплачується знедоленим людям як на основі перевірки їхніх засобів до існування, так і за певними критеріями, без перевірки доходу.

Соціальній допомозі властиві такі основні характеристики, згідно з визначенням Міжнародного бюро праці: фінансування та виплати соціальної допомоги забезпечуються державним та місцевим бюджетами; соціальна допомога надається окремим категоріям громадян згідно з чинним законодавством; при оцінці нужденності враховуються доходи та розміри особистого майна, але заощадження невеликих розмірів, як правило, не беруться до уваги; мета виплати соціальної допомоги - доведення рівня доходу особи до суспільно визначеного мінімуму з урахуванням низки факторів (складу сім'ї, інші виплати тощо). Розмір допомоги не пов'язаний з попередніми доходами чи життєвим рівнем; розмір соціальної допомоги на відміну від виплат по соціальному страхуванню визначається суб'єктивно, виходячи із ступеня бідності об'єкта допомоги та наявних ресурсів.

Наданню соціальної допомоги передує встановлення наявності засобів до існування у вигляді межі малозабезпеченості. Грошову допомогу одержують непрацездатні громадяни - пенсіонери, середньодушовий сукупний дохід сімей яких не перевищує величини вартості межі малозабезпеченості. Надання цієї допомоги може здійснюватися в матеріальній формі, виходячи з конкретики нужденності особи.

Держава гарантія кожному громадянину нашої держави, особливо тих, кого відносять до малозабезпечених належний рівень життя, задоволення різноманітних життєвих потреб, надання різних видів допомоги шляхом: реалізації права на працю відповідно до професійної підготовки, трудових навичок і з урахуванням стану здоров'я; забезпечення пенсіями та допомогами; надання житла; створення умов для підтримання здоров'я й активного довголіття відповідно до сучасних досягнень науки; організації соціально-побутового обслуговування, розвитку мережі матеріально-технічної бази для стаціонарних закладів і наданих форм обслуговування громадян похилого віку, а також підготовки відповідних спеціалістів.

Висновок

Таким чином після опрацювання теми курсової роботи можна зробити наступні висновки.

1. Останнім часом в Україні щорічно підвищується рівень бідності, це зумовило необхідність розроблення Стратегії подолання бідності, основними принципами якої мають стати забезпечення економічного зростання, підвищення рівня продуктивної зайнятості населення та вжиття заходів щодо блокування найгостріших проявів бідності, реформування системи соціальної підтримки населення шляхом консолідації всіх соціальних програм і видів допомоги на основі оцінки сукупного доходу сім'ї, інтеграції осіб з обмеженими фізичними можливостями у суспільне життя.

2. Стратегія визначає основні напрями проведення політики подолання бідності шляхом: створення економічно-правових умов для збільшення доходів і зростання економічної активності працездатних громадян; підвищення ефективності соціальної підтримки найбільш уразливих груп населення шляхом реформування системи соціального захисту.

3. Стратегія реалізовуватиметься в три етапи: перший (2001-2002 роки) - реалізація комплексу заходів щодо стабілізації рівня життя, усунення найгостріших проявів бідності; другий (2003-2004 роки) - створення об'єктивних передумов для стабільного зростання реальних грошових доходів населення, забезпечення оптимального рівня зайнятості; третій (2005 - 2009 роки) - посилення орієнтації економічних процесів на більш ефективне задоволення потреб людини, зменшення глибини бідності серед найбільш уразливих верств населення, створення передумов для переходу від цієї Стратегії до Стратегії запобігання бідності. На даному етапі активно діятимуть усі розроблені програми соціального захисту та ефективна система соціального страхування.

4. Очікується, що проведення соціальних реформ надасть змогу справедливо розподіляти економічні результати шляхом: забезпечення динамічного зростання рівня реальних доходів населення; створення умов для закріплення середнього класу.

5. Бідність не можна подолати лише шляхом підтримки нужденних. Потрібні комплексні підходи, орієнтовані як на бідні, так і на відносно забезпечені верстви населення. Необхідною передумовою подолання бідності є створення працездатним верствам населення умов для самостійного розв'язання проблем підвищення власного добробуту, що можливо лише в разі забезпечення продуктивної зайнятості, збалансування попиту і пропозиції на ринку праці, запобігання безробіттю.

6. Для забезпечення реалізації стратегічних напрямів подолання бідності проводитиметься моніторинг ефективності та адресності заходів щодо соціальної підтримки окремих груп населення. Моніторинг передбачатиме: визначення межі бідності та спостереження за її змінами; складання переліку та розроблення методології розрахунку основних характеристик - індикаторів бідності з наступним запровадженням спостереження та аналізу; дослідження ефективності проведення заходів, спрямованих на подолання бідності; визначення неохоплених соціальною підтримкою груп населення, які потребують допомоги держави, а також розроблення пропозицій щодо застосування до них діючих механізмів соціальної підтримки; моделювання соціально-економічних наслідків змін механізмів соціальної підтримки окремих груп населення.

7. Матеріальні нестатки значної частини населення вивели проблему бідності в число найгостріших у сучасній Україні. Чернігівщина ж по багатьох складових є зоною підвищеного ризику поглиблення бідності.

Звичайно, подолання бідності є довгостроковим стратегічним завданням. Для його виконання необхідно: економічне зростання в країні та регіоні; стимулювання трудової діяльності, як основного джерела доходів населення, шляхом збільшення заробітної плати; забезпечення повноцінної зайнятості, яка б гарантувала достатній життєвий рівень; створення ефективного механізму надання соціальної допомоги, введення інституту адресної допомоги саме тим, хто її дійсно потребує, проведення пенсійної реформи тощо.

Список використаних джерел

1. Конституція України. - Українська правнича фундація. - Київ. - 1996 рік

2. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 5 жовтня 2000 року // Відомості Верховної Ради. - № 1. - 2001

3. Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року // Відомості Верховної Ради. - №10. - 1999

4. Законом України «Про межу малозабезпеченості» від 4 жовтня 1994 року. // Відомості Верховної Ради. - № 12. - 1994

5. Абакумов Н.Н Политика доходов и заработной платы. Учебное пособие. - Новосибирск: НГАЭиУ;М:ИНФРА М, 1999г.

6. Абрамов А.И. Рынок труда. Киев, изд-во “ Лібра “1999г

7. Дворник О. Мінімальна заробітна плата - державна соціальна гарантія // Соціальна політика. - 2001р. - №40. - 12 жовтня

8. Деякі аспекти бідності населення по Чернігівській області. Статистичні дані Чернігівського обласного управління статистики.

9. Дорбуш Р. Макроекономіка / Пр.з англ К. Основи, 1996

10. Маслов.О.И. Макроэкономика _М.1999

11. Рофе А.И. Экономика труда Уч.пособие . - М.:МИК,1997

12. Коковский А. Особенности анализа и формирования дохода населения. //Бухгалтерия. Право. Налоги, № 1-3 (416-418)от 15 января 2001, с.43-48.

13. Мамонтова Н. Трудової потенціал у перехідній економіці регіону //Фінанси України, № 8, 2000, с.103-106.

14. Населення України, 2001; Демографічний щорічник./ Міністерство статистики України.-К.; 1995-609.

15. Павліковський А. Соціально-економічний розвиток України //Фінанси України, № 6, 1999, с.127-130.

16. Поліщук Н. Методи аналізу трудового потенціалу. //Фінанси України, № 1, 2001, с.61-66.

17. КуценкоВ., Удовиченко В. Индекс человеческого развития, измерение его основных параметров и пути их повышения. /Экономика Украины. - 1997. - №1- с. 19-29.

18. Савченко В.Ф. Чернігівська область. Соціально-економічне положення. Шляхи розвитку. - Чернігів: РВК “ Деснянська правда” -1995, 227с

19. Стратегія подолання бідності./ Фінанси України 2001 №12, стр 86-120

20. Ягодка А.Г. Соціальна інфраструктура і політика: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000.

Размещено на Allbest.ru