Сім’я як основа для виникнення і розвитку української нації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Сім'я як основа для виникнення і розвитку української нації

сім'я побутовий споживчий регулятивний

Вступ

Сім'я відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни. Життя більшості людей так чи інакше пов'язане з сім'єю - своє рідним мікросвітом, де сплітаються складні економічні, політичні, психологічні, ідеологічні, фізіологічні та інші соціальні проблеми. Будучи залежним від економічного становища країни, від політики, рівня культури, сімейне життя впливає на стан національної економіки, політичні події тощо. Вивчення сім'ї має глибоке практичне значення, воно є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються у суспільстві.

Актуальність курсової роботи, дослідження сім'ї як основи для формування та розвитку української нації обумовлена змінами в процесах існування сучасної сім'ї та остаточним оформленням української нації. Розгляд ролі сім'ї у становленні та розвитку української нації дозволить, по-перше, зрозуміти аспекти націотворчих процесів в українському суспільстві; по-друге, стимулювати процес українського націотворення, позитивно впливаючи на стан сім'ї. Проблема, що розглядається в роботі, досі не була об'єктом спеціального вивчення, що робить більш актуальною спробу дослідження в межах даної роботи.

Щодо історіографії обраної проблеми, то її умовно можна поділити на два великих комплекси - 1) праці, присвячені дослідженню проблеми сім'ї; 2) праці, присвячені дослідженню проблеми нації.

Історія теоретичних досліджень нації і націоналізму налічує не один десяток років. Ще в XIX - на початку XX ст. спостерігалися перші спроби теоретичного осмислення відповідних явищ у житті суспільства, здебільшого пов'язані з ідеологічною і політичною кон'юнктурою того часу.

Французький вчений Ернеста Ренана (1823-1892), автор знаменитого есе «Qu'est-ce qu'une nation?» («Що таке нація?»), одним із перших чітко сформулював ті складники поняття «нація», які відображають суб'єктивний бік її існування. Німецький мислитель, соціолог Макс Вебер (1864-1920) цікавився проблемою нації у двох аспектах: теоретичному і практично-політичному, з погляду місця й ролі німецької нації в тогочасному світі. Його вважають одним із видатних націоналістичних мислителів, які закладали фундамент теоретичного осмислення проблем націй і націоналізму.

У період між світовими війнами цими проблемами серед науковців цікавилися переважно історики, іноді соціологи й політичні аналітики. Серед дослідників проблеми нації цього періоду - теоретики австрійської соціал-демократії К. Каутський (1854-1938), О. Бауер (1882-1938) та К. Реннер (1870-1950). Вони створили «понятійний простір», у межах якого інші дослідники націй перебувають і досі. Нація у їхньому розумінні була передусім культурною, соціально-економічною й мовною спільнотою.

Після Другої світової війни до них приєдналися соціологи й дослідники історії ідей, філософи. З 1970-х років почалося масове захоплення цими проблемами представників найрізноманітніших дисциплін, які раніше не вважали предмет вартим уваги: етнографів, лінгвістів, філологів, соціальних психологів, географів, біологів, демографів тощо. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму // http://izbornyk.org.ua/kasian/kas09.htm. - 01.12.09

В українській інтелектуальній традиції інтерес до проблем націй і націоналізму має досить поважну історію як у сфері ідеологічних розробок (Д.Донцов, В. Липинський, М. Сціборський, Ю. Вассіян, Ю. Бойко та ін.), так і в наукових дослідженнях (О. І. Бочковський, В. Старосольський, І. Лисяк-Рудницький, М. Прокоп та ін.).

За радянських часів, через загальновідомі обставини, теоретичні дослідження проблем націй не виходили за рамки певних ідеологічних настанов, що призвело до інтелектуальної ізоляції радянського суспільствознавства. Лише після 1991 р. українське суспільствознавство набуло самостійності в трактуванні проблем націй і націоналізму. З'являється дедалі більше розробок як емпіричного, так і теоретичного характеру, присвячених цій проблематиці (роботи вітчизняних дослідників Я. Дашкевича, Я. Грицака, В. Євтуха, О. Забужко, О. Погорілого, В. Хмелька, М. Шульги та інших). Черниш Н. Й. Соціологія: Курс лекцій: конспект. - Вип. 4. - Львів: Кальварія, 1996. - С. 63, 72-73.

Тим часом на Заході, за всього розмаїття наявних теоретичних і конкретно-наукових розробок у цій галузі, є лише одна узагальнююча праця, присвячена аналізові теорій націоналізму. Це монографія Е. Сміта «Теорії націоналізму», видана в 1971 і перевидана в 1983 р. З моменту її появи відбулися глобальні історичні зміни (викликані саме впливом націоналізму), які не лише змінили карту світу й геополітичну ситуацію на земній кулі, а й значно посилили інтерес до проблем націй і націоналізму. З'явилися теоретичні розробки, які значно поглибили наукове розуміння проблеми, сприяли вивченню нових її аспектів, і водночас - дали змогу подолати упередження й застарілі стереотипи щодо націй і націоналізму як предмета саме наукового аналізу (Е. Ґелнер, Дж Армстронг, Е.Сміт, Б. Андерсон, Р. Шпорлюк та ін.). Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму // http://izbornyk.org.ua/kasian/kas09.htm. - 01.12.09

Історія дослідження сім'ї так само має довгу історію. Серед дослідників проблем сім'ї - американські соціологи Н. Смелзер та Е. Ботт, українські дослідники М.Мацковський, О. Дудченко та О. Якуба, німецький соціолог Х.Тірелл та ін. Черниш Н. Й. Указ. праця. - С. 5-23.

Мета роботи - визначити роль сім'ї у виникненні та розвитку української нації. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: розкрити сутність основних характеристик сім'ї; розглянути типи і види сучасної української сім'ї; виокремити основні сучасні точки зору щодо поняття «нація»; дослідити вплив сім'ї на становлення і розвиток української нації.

Структурно робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел і літератури.

1. Сім'я як соціальна система і першооснова структури суспільства

1.1 Поняття, ознаки і функції сім'ї

сім'я побутовий споживчий регулятивний

Сім'я є одним з фундаментальних інститутів суспільства, які забезпечують його стабільність. Інститут сім'ї охоплює інститут шлюбу, інститут родинності, інститут батьківства тощо.

Сім'я являє собою складний соціальний феномен. Вона є найдавнішою природною спільнотою людей, пов'язаних кровною спорідненістю. Інститут сім'ї має конкретно-історичний характер, він постійно змінюється і розвивається у зв'язку з розвитком потреб суспільства. Головне призначення сім'ї полягає у забезпеченні соціальної та культурної безперервності розвитку суспільства. Як соціальний інститут сім'я виконує перш за все репродуктивну функцію, тобто функцію дітонародження, відтворення населення. Сім'я є соціологічною категорією, що відображає звичаї, закони і правила поведінки, які закріплюють відносини родинності між людьми. Масальський В. І. Соціологія у конспективному викладенні: навчальний посібник до занять та модульного контролю знань студентів несоціологічного фаху. - Донецьк: Юго-Восток, 2009. - С. 171

Сім'я - це об'єднання людей на основі шлюбу або кровної спорідненості, усиновленні, пов'язаних спільністю побуту, взаємними відповідальністю, піклуванням і допомогою. Соціологія: Посібник для студ. внз / За ред. В. Г. Городяненка. - К: Академія, 1999. - С.167.

Таким чином, сім'я - це суспільний інститут (з погляду суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) і водночас мала соціальна група, що має історичну організацію, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення. Соціологія: Підручник / За ред. В. М. Пічі. - Львів: Магнолія Плюс, 2004. - С. 211.

Сім'ю як мала група має певні особливості:

наявність не однієї, а цілої низки загальносімейних цілей, які змінюються в процесі її становлення;

жорсткі нормативні установки сімейних стосунків, що зумовлюють існування в кожній культурі чітко окреслених уявлень про те, коли найдоцільніше створювати сім'ю, якими мають бути стосунки між подружжям, батьками і дітьми, як розподіляються обов'язки між членами сім'ї, які заохочення і санкції слід застосовувати до членів сім'ї в різних ситуаціях тощо; крім того, сім'я безпосередньо залежить від суспіль них інститутів, що регулюють порядок взяття й розірвання шлюбу, особливих прав і привілеїв, застосування певних санкцій (наприклад, позбавлення батьківських прав) тощо;

чітко окреслену гетерогенність складу сім'ї за статтю, віком, що зумовлює різні потреби, ціннісні орієнтації членів сім'ї тощо;

закритий характер сімейної групи, що зумовлюється певною конфіденційністю стосунків, обмеженою можливістю і чіткою регламентацією порядку входження в сім'ю нових членів і виходу з неї, більше того, іноді неможливістю виходу із сім'ї (наприклад, неможливо припинити об'єктивно існуючу спорідненість);

чітко визначену поліфункціональність сім'ї, що часто пов'язане з великою кількістю сімейних ролей, численними аспектами сімейного життя, які мають суперечливий характер;

«історичність», тобто на життєдіяльність сім'ї впливають не лише якісні етапи її розвитку (залицяння, народження дітей та ін,), а й безпосередній досвід сімейного життя дорослих членів сім'ї в їх батьківських сім'ях, коли вони самі були дітьми;

чітко окреслену емоційність сімейних стосунків, які мають абсолютний характер, що зумовлює велику суб'єктивну важливість багатьох, навіть об'єктивно незначних аспектів життєдіяльності сім'ї і робить (з урахуванням впливу певних культурних стереотипів) успіх чи невдачу в сім'ї винятково значущим для людини, впливаючи на її світовідчуття, психічний і соматичний стан здоров'я. Психологія сім'ї / За заг. ред. В. М. Поліщука. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008.. - С. 56-57.

Головними ознаками сім'ї є: шлюбні або кровно-родинні зв'язки між усіма її членами, спільне проживання, загальний сімейний бюджет.

Універсальність сім'ї як соціального інституту розкривається в її функціях (особливих формах життєдіяльності, пов'язаних із задоволенням потреб сім'ї), які є одночасно суспільними та індивідуальними.

Функції сім'ї - історичні, зумовлені соціально-економічним станом суспільства. Під впливом еволюції суспільства змінюються їх характер та ієрархія. Бібліотека BukLib.net - 8.2. Сім'я як соціальний інститут. Функції // http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,190/id,8804/. - 23.11.09 Виокремлюють наступні функції сім'ї:

1) матеріально-виробнича - це врегулювання питань щодо працездатності та працевлаштування членів сім'ї за віком, освітою, професійною кваліфікацією, статусом і станом здоров'я, матеріальне забезпечення або підтримка неповнолітніх і непрацездатних, а також безпосередньо - між подружжям та всіма іншими членами сім'ї, незалежно від наявності або відсутності заробітної платні і пільг;

2) господарсько-побутова - полягає в забезпеченні матеріальних потреб сім'ї (у їжі, притулку тощо), веденні господарства, наявності власного бюджету. Психологія сім'ї / За заг. ред. В. М. Поліщука. - С. 65. Це, перш за все, вирішення житлової проблеми, забезпечення мінімально-необхідного стану господарсько-побутових послуг, догляду за дітьми, підтримання на належному рівні фізичного і соціального стану здоров'я всіх членів сім'ї;

3) сімейно-економічна та споживча - це раціональна організація сімейної економіки. Передбачає розробку, регулярне, ведення та систематичний аналіз у сімейному колі кошторису фінансових надходжень та витрат відповідно до реального сімейного бюджету, визначення і розподіл між членами сім'ї реально можливо-споживчого кошика та інших фінансових витрат;

4) репродуктивна (функція продовження роду) - біологічне відтворення - з суспільної точки зору та задоволення потреби в дітях - з індивідуальної точки зору;

5) виховна - соціалізація дітей і молоді, підтримання культурної неперервності суспільства та особисте задоволення людської потреби у контактах з дітьми, їх вихованні і самореалізації в дітях. До того ж, виховна функція передбачає здійснення батьками первинного соціального контролю - відповідальності батьків за своїх дітей, моральну регламентацію поведінки члені к сім'ї та формування моральних санкцій за порушення норм взаємин між членами сім'ї;

6) емоційна - емоційна стабілізація членів сім'ї та їх психологічна терапія у вигляді отримання психологічної підтримки і захисту, задоволення почуттям любові і особистого щастя;

7) спадкоємницька - забезпечення розумового накопичення матеріальних цінностей, їх доцільного використання протягом життя та передачі решти у спадок.

8) комунікації, духовного спілкування і організації дозвілля - роз виток членів сім'ї як особистостей та їх духовне взаємозбагачення, передавання певного соціального досвіду і статусів членам сім'ї, відтворення соціальної структури суспільства та власне задоволення погреб у соціальному просуванні кожної людини, а також задоволення потреб у суспільному відпочинку Масальський В. І. Указ. праця. - С. 173-174.;

9) регулятивна - полягає в регулюванні стосунків між членами сім'ї на основі моральних норм шляхом первинного соціального контролю, реалізації особистого авторитету і влади. У демократичній, егалітарній сім'ї регулятивна функція здійснюється тільки за допомоги моральних норм, особистісного авторитету членів сім'ї.

10) сексуальна - передбачає реалізацію сексуальних стосунків подружжя, досягнення ними сексуального задоволення. З точки зору суспільства, важливо, що сім'я виконує при цьому регулювання сексуально-еротичної поведінки її членів, забезпечуючи біологічне відтворення суспільства;

Зазначені функції так тісно взаємопов'язані, що жодну з них не можна визнати головною. Наприклад, виховна функція тісно пов'язана не лише з комунікативною, але й з репродуктивною функцією, оскільки наявність кількох дітей є природною умовою формування повноцінної сім'ї, забезпечуючи при цьому дитині досвід взаємодії не тільки «за вертикаллю», а й «за горизонталлю». У свою чергу, репродуктивна функція залежить від низки інших функцій сім'ї: сексуальної, економічної тощо.

Деякі автори виокремлюють специфічні та неспецифічні функції сім'ї. Згідно з думкою О.Г. Харчева, специфічні функції сім'ї відображують її особливості як суспільного явища, у той самий час як неспецифічні функції - це ті, до виконання яких сім'я пристосувалася в певних історичних умовах.

Специфічні функції сім'ї, до яких належать народження (ре продуктивна функція), утримання дітей (екзистенціальна функція) та їх виховання (функція соціалізації), залишаються, на думку автора, незважаючи на зміни в суспільстві, хоча характер зв'язку між сім'єю та суспільством може змінюватися в процесі історії.

Неспецифічні функції сім'ї, пов'язані з накопиченням та пере даванням власності, статусу, з організацією виробництва та споживання, відпочинку, з турботою про здоров'я й благополуччя членів родини, зі створенням мікроклімату, що сприяє зняттю напруження та самозбереження. Усі ці функції відображають історичний характер зв'язку між сім'єю та суспільством .

Г. Навайтіс як найбільш важливу особливість функцій сім'ї визначає комплексність. Кожна потреба, що задовольняється сім'єю, може бути задоволена без неї, але тільки сім'я дозволяє за довольнити їх у комплексі. Цей комплекс у випадку збереження сім'ї не може бути поділеним або розподіленим між іншими людьми. Таке розуміння функцій сім'ї, на думку автора, дозволяє обґрунтовано відокремити сім'ю від інших, схожих на неї за деякими ознаками малих груп (наприклад, пар, що підтримують постійні сексу альні стосунки). Психологія сім'ї / За заг. ред. В. М. Поліщука. - С. 65- 69.

Отже, можна стверджувати, що сім'я є соціальним інститутом і малою соціальною групою, індивіди якої пов'язані родинними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною, матеріальною і правовою відповідальністю; сім'я як соціальний інститут виконує важливу роль у формування суспільства. її чисельні функції можна розглядати як в об'єктивному, так і в суб'єктивному плані.

1.2 Типи і види сучасної української сім'ї

Існує багато різноманітних типологій сучасної української сім'ї. О.І. Антонов та В.М. Мешков розрізняють за складом такі типи сімей:

нуклеарні сім'ї (від слова «нуклеа» - ядро, тобто головна частина, основа), які є досить поширеними та складаються з батьків та їх дітей, тобто з двох поколінь. У нуклеарній сім'ї існує не більше ніж три нуклеарні позиції (батько -чоловік, мати - дружина, син - брат або дочка - сестра).

розширені сім'ї - являють собою сім'ю, що об'єднує дві або більше нуклеарних сімей зі спільним домогосиодарством та складом з двох чи більше поколінь - прабатьків, батьків та дітей (онуків);

змішані (перебудовані) сім'ї - утворюються внаслідок шлюбу розлучених людей. Змішана сім'я охоплює нерідних батьків і нерідних дітей через те, що діти від попереднього шлюбу входять в нову одиницю сім'ї;

неповні сім'ї - складаються з дітей та когось одного з батьків, інший - відсутній через смерть, розлучення, залишення сім'ї або тому, що шлюб ніколи не був узятий;

подружній тип сім'ї - бездітні з різних причин.

Залежно від розподілу ролей виокремлюють сім'ї:

1)традиційні (патріархальні чи матріархальні), в яких один із членів подружжя є внутрішньосімейним лідером, активною стороною в подружніх стосунках і відносинах із соціумом:

у патріархальних сім'ях главою є батько;

у матріархальних сім'ях найвищим авторитетом та впливом користується мати;

2) егалітарні (від фр. - рівність), в яких немає чітко визначених сімейних глав і де переважає ситуативне розподілення влади між батьком та матір'ю. Ролі розподіляються з урахуванням конкретних інтересів і можливостей партнерів. При цьому спостерігаються вирівнювання функцій і досить незалежне становище дітей.

Розрізняють також сім'ї зі сприятливим і не сприятливим психологічним кліматом. Сім'ї зі сприятливим психологічним кліматом характеризуються згуртованістю, доброзичливістю і водночас високою вимогливістю подружжя одне до одного, відповідальністю, почуттям захищеності й емоційної задоволеності в сім'ї. Важливий показник сприятливого сімейного психологічного клімату - прагнення до спільного розв'язання сімейних проблем, проведення дозвілля і одночасна відкритість сім'ї, її широкі контакти.

Сім'ї з несприятливим, психологічним кліматом характеризуються насамперед напруженістю чи навіть конфліктністю міжособистісних стосунків, коли члени сім'ї негативно ставляться одне до одного, їм властиве почуття незахищеності, емоційного диском форту від перебування в сім'ї.

Залежно від ступеня негараздів розрізняють сім'ї конфліктні, в яких виникають суперечності між інтересами, потребами, бажаннями членів сім'ї, що породжує сильні й тривалі негативні емоції; кризові, де потреби та інтереси зіштовхуються особливо різко, оскільки стосуються найважливіших сфер життєдіяльності сім'ї; проблемні, що потребують допомоги в конструктивному розв'язанні конфліктів, у подоланні об'єктивних складних життєвих ситуацій (наприклад, відсутність житла і засобів для існування) при збереженні загальної позитивної сімейної мотивації.

Сім'ї розрізняють також за якістю зовнішніх і внутрішніх меж. Найбільш патологічними варіантами, що розміщуються на протилежних полюсах, є ретрофлексуюча (від ретрофлексія - спрямування енергії всередину) і дезорганізована сім'ї. Ретрофлексуюча сім'я має тверду непроникну спільну межу і водночас прозорі індивідуальні межі. Члени цієї сім'ї так тісно взаємопов'язані через страх розриву стосунків, що це знижує можливості індивідуального зростання. Проблеми, що виникають унаслідок заплутаних, неконструктив них стосунків, не розв'язуються через жорсткі зовнішні межі сім'ї, відсутність достатніх контактів з оточенням. У таких сім'ях існує велика небезпека виникнення психосоматичних захворювань.

Дезорганізована сім'я з надміру прозорими зовнішніми межами розміщується на протилежному полюсі. У таких сім'ях через відсутність достатнього взаємного контакту її членів і відкритості зовнішніх меж існує велика небезпека асоціальної поведінки чи розпаду сім'ї як цілого. Між зазначеними полюсами розміщується більшість родин, що функціонують з більш-менш адекватними межами.

За структурою влади розрізняють авторитарні, демократичні та ліберальні сім'ї.

Авторитарна сім'я характеризується суворим беззаперечним підпорядкуванням одного з подружжя іншому і дітей батькам. Демократична сім'я ґрунтується на взаємній повазі членів сім'ї, спільному вирішенні всіх важливих питань. У ліберальній сім'ї спостерігається відстороненість, відчуженість членів сім'ї одне від одного, байдужість до справ і почуттів іншого.

За стадією становлення розрізняють сім'ї:

молоді (до 9 років), для яких істотним у психологічному аспекті є ставлення подружжя одне до одного і до спільного сімейного життя;

середні (10-19 років), які характеризуються стабільними сімейними стосунками, усталеним розподілом ролей, обов'язків, наявністю дітей, що підросли і є відносно само стійними;

зрілі (понад 20 років), для яких характерне зростання значущості подружніх стосунків, зокрема, завдяки набуттю дітьми самостійності й незалежності.

Розрізняють також сім'ї з різним виховним потенціалом:

виховально сильні, тобто зі сприятливою моральною атмосферою сім'ї;

виховально стійкі, де створюються загалом сприятливі можливості для виховання, а труднощі, що виникають у сім'ї, і недоліки усуваються за допомогою інших соціальних інститутів, насамперед школи;

виховально нестійкі, для яких характерна неправильна виховна позиція батьків (наприклад, надмірна опіка) при до сить високому загальному виховному потенціалі сім'ї;

виховально слабкі з втратою контакту з дітьми і контролю над ними, коли батьки з різних причин (через поганий стан здоров'я, перевантаженість роботою, низький рівень освіти та психолого-педагогічної компетентності) не здатні правильно виховувати дітей, поступившись у своєму виливі групі однолітків. Психологія сім'ї / За заг. ред. В. М. Поліщука. - С. 58-61.

Отже, на практиці існують різноманітні типи і види сучасних сімей, кожний з яких має свої особливості, характеризує різні ас пекти шлюбного союзу.

2.Сім'я як основа формування нації

2.1 Основні сучасні точки зору щодо поняття «нація»

Історія теоретичних досліджень нації і націоналізму налічує не один десяток років. Ще в XIX - на початку XX ст. спостерігалися перші спроби теоретичного осмислення відповідних явищ у житті суспільства, здебільшого пов'язані з ідеологічною і політичною кон'юнктурою того часу.

Щодо сучасних точок зору щодо поняття «нація», очевидно, варто почати з версії, яка стала однією з найпопулярніших серед дослідників націй і націоналізму на Заході і значною мірою вплинула й продовжує впливати на наукові дискусії у цій галузі. Американський історик Бенедикт Андерсон назвав її «Уявлені спільноти».

Нація, за Андерсоном, це уявлена політична спільнота (imagined political community). «Вона є уявленою тому, - пише Андерсон, - що представники навіть найменшої нації не знайомі з більшістю своїх співвітчизників і навряд чи коли-небудь зустрінуть їх чи навіть почують про них, проте в уяві кожного живе образ їхньої спільності». Взагалі, будь-яка спільнота, більша за село давніх епох, де був можливий особистий контакт усіх жителів між собою, є уявленою. Не тільки націю, а й клас, касту, клан і т. п. можна охарактеризувати як уявлені спільноти. Ці спільноти відрізняються одна від одної не тим, що одні з них є нібито справжніми, а інші -- штучними. Вони відрізняються способом уявлення.

«Функціоналістське» визначення нації, досить близьке до сформульованого Андерсоном, запропонував Е. Ґелнер. Вважаючи спроби формальної дефініції нації безплідними, він обмежився «опосередкованими», «функціональними» характеристиками, наявність яких свідчить про існування нації. Люди належать до однієї нації, наголошував він, «...тоді, і лише тоді, коли вони належать до однієї культури, де культура означає систему ідей, символів, асоціацій та способів [соціальної] поведінки й спілкування». Водночас люди можуть вважатися представниками однієї нації «...тоді, і лише тоді, коли вони визнають, що належать до єдиної нації. Іншими словами, ...нації - це артефакти людських переконань, лояльностей і почуття солідарності. Означена категорія осіб (наприклад населення якоїсь території або носії якоїсь мови) стає нацією там і тоді, де й коли представники цієї категорії безумовно визнають певні взаємні права та обов'язки як необхідну умову членства в нації. Саме це визнання одне одного як членів співтовариства перетворює їх у націю, а не будь-які інші спільні ознаки, що відокремлюють цю категорію від інших».

Завдяки теоретичним розробкам професора Лондонської школи економіки (Лондонський університет) Ентоні Сміта одним із найбільш плідних напрямів у дослідженнях нації й націоналізму стала історична соціологія. Для соціологів нація - це, передусім, найбільший в історії людський колектив, група. В інтерпретаціях Сміта нація представлена як велика суспільна група з певними законами колективної соціальної поведінки. (Зауважимо й те, що Е. Сміт вважається також представником так званого етнологічного (етніцистського) підходу в дослідженні нації.) Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму // http://izbornyk.org.ua/kasian/kas09.htm. - 01.12.

Соціологічна версія визначення нації, запропонована Е. Смітом, виглядає так: «Нація - це велика, вертикально інтегрована і територіальна мобільна група зі спільними громадянськими правами і почуттям колективності, а також з однією чи кількома спільними характеристиками, які відрізняють її членів від членів подібних груп, які можуть бути їхніми союзниками чи противниками». Група, якій бракує бодай однієї з наведених ознак, не може вважатися «завершеною» чи «усталеною» нацією.

Згодом Е. Сміт конкретизував це узагальнене визначення нації тими «спільними характеристиками», яких він спочатку уникав. Нація - це «...сукупність людей, що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам'ять, спільну масову, громадянську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов'язки для всіх її членів» Синя Е. Національна ідентичність. - К., 1994. - С. 23..

У даному випадку, очевидно, якісь коментарі зайві. Можна лише зауважити, що практично Е. Сміт дає синтетичну, узагальнену характеристику нації як великої суспільної групи, і це, зрозуміло, відразу ж відкриває необмежені можливості для пошуку конкретних випадків, які так чи інакше заперечують цю дефініцію.

Професор соціології Нью-Йоркського університету та університету Осло Краіґ Келгон пропонує суто суб'єктивістське розуміння поняття «нація» через набір характерних рис, які вважаються необхідними умовами фактичної наявності нації. Нації, вважає він, не можна визначати за допомогою лише емпіричних параметрів, таких, наприклад, як здатність досягти суверенітету, утримувати внутрішню єдність, відстоювати свої кордони чи претендувати на давню культуру. «Нації скоріше оформлюються через певний спосіб самоствердження, спосіб мовлення, думання й дії ... які дають змогу створювати колективну ідентичність, мобілізовувати людей на виконання колективних задумів, розрізняти народи й відповідні види побуту».

Можна було б і далі наводити різноманітні визначення нації, але вони, здебільшого, повторюють уже згадані. Наведемо тут лише енциклопедичну ненормативну дефініцію, що узагальнює найусталеніші формулювання. Один із найавторитетніших англомовних словників-тлумачників - вебстерівський, дає такі визначення слова «нація»:

1. а) Рід, плем'я, кровна спільнота; б) Національність; в) Спільнота або зібрання людей чи тварин;

2. Народ, об'єднаний кровними зв'язками (спільністю походження), які загалом проявляються у спільності мови, релігії та звичаїв, почутті спільності інтересів та взаємозв'язків. Завдяки цьому євреїв та циган, наприклад, часто називають націями.

3. Найпоширеніше уявлення: будь-яка група людей, які мають спільні інститути та звичаї, почуття соціальної гомогенності (однорідності) та спільного інтересу. Більшість націй сформовані з агломератів племен чи народів спільного етнічного походження, або ж із різних етнічних груп, змішаних в одне ціле тривалою взаємодією. Найхарактернішими ознаками зазвичай вважаються єдина спільна мова або близькі діалекти, спільна релігія, традиції та історія, спільне розуміння правди й кривди та більш-менш компактне територіальне розташування. Проте одного чи декількох із цих елементів може бракувати, що не заважає групі залишатися спільнотою інтересів та не заперечує прагнення жити разом і претендувати на звання нації.

4. У ширшому значенні - населення країни, об'єднане спільним незалежним урядом; держава.

5. Студентська громада в середньовічних університетах, об'єднана за територіальним принципом.

6. Натовп, маса [людей].

7. Плем'я з групи індіанських племен.

Якщо повернутися до суто наукових дефініцій нації, можна дійти висновку, що загалом більшість із них не виходить за рамки «класичних». Звичайно, не можна стверджувати, що пошук формальних визначень припинився, і сучасні наукові розробки у цьому відношенні - це лише широкі коментарі «класиків» певних наукових шкіл. З'являються нові аспекти, пов'язані з подальшою деталізацією усталених дефініцій, котрі модифікуються у зв'язку з поглибленням досліджень нації й націоналізму, з появою нових методів та підходів у вивченні даної проблеми Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму // http://izbornyk.org.ua/kasian/kas09.htm. - 01.12..

2.2 Роль сім'ї у виникненні та розвитку української нації

Процес творення та розвитку української нації являє собою складне явище, яке досі не має загальної точки зору та продовжує перебувати в колі зору соціологів, філософів, істориків, політологів. Існує багато підходів до визначення специфіки процесів формування української нації, серед яких - прімордістський підхід Я. Дашкевича; модерністський - Я. Грицака, Р. Шпорлюка; атомістичний - С. Рудницького, В. Старосольського; соціологічний - М. Шаповала; суб'єктивістський - Е. Ренана та ін.

В межах соціологічного підходу Шаповала, за думкою автора роботи, можна виділити фемілістичну (от англ. family - сім'я) концепцію, суть якої полягає в цілому у своєрідній ролі сім'ї у формуванні та розвитку української нації.

Соціологічна теорія М. Шаповала, яку він виклав у праці «Загальна соціологія» (Прага, 1929), була побудована на ідеї розгляду суспільства як складної соціальної системи, елементи якої з'єднуються на підставах кумулятивного (від лат. скупчення) зв'язку. Він мав на увазі, що суспільство являє собою скупчення певних об'єктів у межах певної системи. Такими об'єктами-елементами виступають прості скупчення, складні скупчення або верстви, агрегати (сума простих і складних скупчень), громади (село, місто, держава). Самі ж скупчення мають власну внутрішню структуру, в свою чергу складаючись з певних зв'язків між субелементами.

З такої точки зору М. Шаповал аналізує й етнічні процеси, вирізняючи в якості їх проміжних ступенів плем'я, народність і націю. На його думку, всі ці спільноти складаються з індивідів, об'єднаних певними кумуляціями - подвійними, потрійними тощо. Здавна українці були лише лінгвістично-професійними скупченнями (мовно-хліборобським), тобто подвійно-кумулятивною верствою. Згодом відбувається перехід до племінної верстви, що характеризується діяльністю чинників мови, релігії і раси. Наступним скупченням (проміжним між племенем і нацією) є народність як верства мовно-територіальна. Національне відродження і змагання, за думкою Шаповала, обернули її на потрійну кумулятивну верству націю.

Згідно з Шаповалом, нація - складне соціальне скупчення (верства), що характеризується діяльністю чинників мови, території та держави. Нація є типовою для модерних часів (ХІХ-ХХ ст.). Він зазначає, що більше є ліній об'єднання, то більш соціально міцним є скупчення, більш виробленими і солідарними є людські одиниці (типи), які до нього входять. Черниш Н. Й. Указ. праця. - С. 61-62.

Виходячи з положень авторської фемілістичної концепції у складі соціологічного підходу до нації сім'я може розглядатися як основа для формування і розвитку української нації. На користь цієї концепції свідчать наступні факти:

1. Сім'я являє собою складний соціальний феномен. Вона є найдавнішою природною спільнотою людей, пов'язаних кровною спорі дненістю. Інститут сім'ї має конкретно-історичний характер, він постійно змінюється і розвивається у зв'язку з розвитком потреб суспільства.

2. Сім'я, виконуючи спадкоємницьку функцію, забезпечує розумове накопичення матеріальних цінностей, їх доцільне використання протягом життя та передачу решти у спадок. Тобто забезпечує невідривний зв'язок надбань різних поколінь, соціаль ну та культурну безперервність розвитку суспільства.

3. Виконуючи репродуктивну функцію, сім'я забезпечує продовження людського роду, задовольняючи потреби в дітях.

4. Хоча кожна потреба, що задовольняється сім'єю, може бути задоволена без неї, але тільки сім'я дозволяє за довольнити їх у комплексі.

5. Сім'я є соціологічною категорією, що відображає звичаї, закони і правила поведінки, які закріплюють відносини родинності між людьми.

6. Серед головних ознак сім'ї - спільне проживання.

Спираючись на думку Шаповалова (що більше є ліній об'єднання, то більш соціально міцним є скупчення, більш виробленими і солідарними є людські одиниці (типи), які до нього входять), можна припустити, що чим більш розвинутими і наближеними до сучасних реалій будуть перетворення у межах сім'ї з дотриманням історичного зв'язку з надбаннями минулих поколінь, то тим швидше буде відбуватися процес зміцнення української нації.

Таким чином, сім'я в контексті формування та розвитку української нації відіграє певну роль, забезпечуючи продовження людського роду та безперервність історичного розвитку суспільства.

Висновки

У ході роботи були зроблені таки висновки:

1.Сім'я - це суспільний інститут (з погляду суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) і водночас мала соціальна група, що має історичну організацію, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.

2.Головними ознаками сім'ї є: шлюбні або кровно-родинні зв'язки між усіма її членами, спільне проживання, загальний сімейний бюджет.

3.Сім'я виконує багато функцій, серед яких - матеріально-виробнича, господарсько-побутова, сімейно-економічна та споживча, репродуктивна, виховна, емоційна, спадкоємницька, функція комунікації, духовного спілкування і організації дозвілля, регулятивна, сексуальна та ін.

4.На практиці існують різноманітні типи і види сучасних сімей, кожний з яких має свої особливості, характеризує різні ас пекти шлюбного союзу.

5.Так само в сучасній науці існує багато думок з приводу тлумачення поняття «нація»; більш поширеним є таке: нація - це будь-яка група людей, які мають спільні інститути та звичаї, почуття соціальної гомогенності (однорідності) та спільного інтересу, пов'язані єдиною спільною мовою або близькими діалектами, спільною релігією, традиціями та історією, спільним розуміння правди й кривди та більш-менш компактним територіальним розташуванням.

6.Сім'я відіграє певну роль у формуванні та розвитку української нації.

Список використаних джерел та літератури

1.Бібліотека BukLib.net - 8.2. Сім'я як соціальний інститут. Функції // http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,190/id,8804/. - 23.11.2009

2.Картунов О. В. Захiднi теорiї етнiчностi, нацiї та нацiоналiзму: навч. посiб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Ун-т економiки та права "КРОК", 2007. - 191 с.

3.Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму //

http://izbornyk.org.ua/kasian/kas09.htm. - 01.12. 2009

4.Масальський В. І. Соціологія у конспективному викладенні: навчальний посібник до занять та модульного контролю знань студентів несоціологічного фаху. - Донецьк: Юго-Восток, 2009. - 296 с.

5.Мацковский М. С. Социология семьи: Проблемы теории, методологии и методики. - М.: Наука, 1989. - 116 с.

6.Психологія сім'ї / За заг. ред. В. М. Поліщука. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. - 239 с.

7.Синя Е. Національна ідентичність. - К., 1994. - С. 23.

8.Соціологія: Підручник / За ред. В. М. Пічі. - Л.: Магнолія Плюс, 2004. - 277 с.

9.Соціологія: Посібник для студ. внз / За ред. В. Г. Городяненка. - К: Академія, 1999. - 354 с.

10.Черниш Н. Й. Соціологія: Курс лекцій: конспект. - Вип. 4. - Львів: Кальварія, 1996. - 77 с.

11.Що таке нація? // http://litopys.org.ua/gellner/gel06.htm. - 25. 11. 2009

Размещено на Allbest.ru