Проблема алкоголізму та наркоманії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема алкоголізму та наркоманії

Алкоголізм як форма прояву девіантної поведінки дітей

Проблема алкоголізму. Дитячий алкоголізм сьогодні є однією з найсерйозніших соціально - педагогічних проблем. Дана проблема має глибоко культурні, політичні і соціально-економічні корні. Вироблення та вживання алкоголю в нашій країні зростає кожного року. Згідно за даними Всесвітньої організації з охорони здоров'я, вживання алкоголю більше 8 літрів на душу населення в рік веде до зміни генофонду нації, так як дітей з психічними та фізичними відхиленнями від норми при такому положенні народжується більше, ніж здорових. Особливо тривожним фактором являється раннє призви чаяння і швидке звикання до спиртного дітей та підлітків.

Існує декілька визначень алкоголізму. З медичної точки зору алкоголізм - це хронічне захворювання яке характеризуються нездоланою тягою до спиртних напоїв. З соціальної позиції алкоголізм - форма девіантної поведінки, яка характеризується патологічною схильністю до спиртного і наступної соціальної деградацією особистості.

Початкова стадія розвитку алкоголізму, відрізняється особливим хворобливим станом людини, який розвивається в результаті ненормованого і систематичного вживання спиртних напоїв, називається пияцтвом.

Особливості дитячого алкоголізму. Про дитячий алкоголізм говорять в тому випадку, коли його перші прояви вперше з'являються до досягнення дитини віку 18 років. На відмінну від дорослих у дітей алкоголізм має ряд характерних особливостей:

- швидке звикання до спиртних напоїв. Якщо у дорослої людини перехід від пияцтва до алкоголізму займає 5-10 років, то у дитини формування хронічного алкоголізму проходе в 3-4 рази швидше. Це пояснюється анатомо-фізіологічними особливостями будови дитячого організму. Мозкова тканина дитини, на відмінну від дорослого, збагачена водою і збідніла білком. В воді алкоголь добре розчиняється і засвоюється організмом, лише 7% його виводиться легенями і нирками. Решта 93% діють як яд, оказуючи руйнуючу дію на всі органи і системи і викликає швидке звикання організму до цього яду;

- злоякісне протікання хвороби. Це пояснюється тим, що в підлітковому і юнацькому віці організм знаходиться в стадії формування і стійкості центральної нервової системи до дії алкоголю знижена, внаслідок чого виникають глибокі і безповоротні процеси її розладу;

- Вживання дитиною великих доз алкоголю. Це пов'язано з тим, що вживання алкоголю дітьми не схвалюється суспільством, тому підлітки, як правило, п'ють потайки, зазвичай без закуски, вживаючи всю дозу відразу;

- швидкий розвиток запійного пияцтва. Для підлітка стає нормою пити з будь-якого приводу, при цьому в стані легкого сп'яніння вони починають відчувати себе невпевнено. Більше того, тверезість стає для них незрозумілим станом. Тому є характерним стремління до повного сп'яніння - лише в тому випадку випивка розцінюється як вдала, повноцінна;

- низька ефективність лікування. У широкого кола підлітків вживання алкоголю включено в структуру потреб, по що свідчить: високий рівень розповсюдженості вживання спиртних напоїв серед опитаних неповнолітніх і їх товаришів; висока активність (в тому числі і проти правова) в пошуках алкогольних напоїв або засобів для їх купування; широкий набір причин для їх вживання; систематичне вживання алкогольних напоїв.

Пияцтво серед неповнолітніх тісно пов'язано з їх відхиленням в поведінці. В основі цього зв'язку лежить найголовніша для підлітків загроза алкоголізму - він різко послаблює самоконтроль. Взаємозв'язок пияцтва зі злочинністю неповнолітніх проявляється в декількох відношеннях:

- більшість злочинів неповнолітні здійснюють в нетверезому стані (22% крадіжок власності, 76% хуліганських дій, 61% зґвалтувань, 56,6% побоїв). Найбільш частіше в стані сп'яніння здійснюються насильницькі (агресивні) злочини. Це обумовлено тим, що сп'яніння знімає діючі в звичних умовах навички соціально схвалюємої поведінки;багато злочинів здійснюється з метою отримання спиртного або засобів для його купівлі(40,5% підлітків, осуджені за майнові злочини, здійснили крадіжку для купівлі спиртного);

- пияцтво спричиняє формування у неповнолітніх мотиву і умислу на здійснення багатьох злочинів;

- пияцтво спричинює створенню кримінальної ситуації;

- пияцтво виступає як засіб пристосування неповнолітніх до групи однолітків з анти суспільною поведінкою;

- пияцтво виступає як засіб втягнення неповнолітніх в злочину діяльність, організаторами яких зазвичай виступають дорослі.

Причини і наслідки дитячого алкоголізму. До проблеми дитячого алкоголізму звертались різні вчені: медики, педагоги, психологи , які виділили причини алкоголізму у дітей, а також їх наслідки (табл.)

Причини і наслідки дитячого алкоголізму

З наведеної таблиці видно, що призвичаяння до спиртних напоїв дітей та підлітків найбільш інтенсивно проходе в трьох вікових періодах: раннє дитинство, дошкільний і молодший шкільний вік, дитячого та юнацького віку.

Розглянемо кожен з трьох періодів. Перший період-раннє дитинство,під час якого алкоголізація носить неусвідомлюваний, безумовний характер. Цьому сприяють наступні причини: зачаття в сп'янілому стані , вживання алкоголю під час вагітності та кормлінні груддю , що веде до аномалій фізичного і психічного розвитку дитини.

Про негативний вплив пияцтва батьків на майбутнє покоління знали ще в глибокій древності. Грецька міфологія свідчить, що богиня Гера від сп'янілого Зевса народила кульгавого бога Гефеста.

Певну цікавість представляють праці філософів і лікарів древності. Так, наприклад, основоположник античної медицини Гіппократ чиновником ідіотизму, епілепсії і інших нервово-психічних захворювань вважав батьків, які вживали алкоголь в день зачаття. В Швейцарії на початку століття були обстежені більше 8 тисяч дітей-ідіотів, утримуючих в спеціальних будинках - притулках. Виявилось, що всі вони зачатті батьками в період весіль, карнавалів і інших свят, що супроводжувались вживанням алкоголю.

Накопичені наукою дані свідчать, наскільки тяжкі наслідки вживання алкоголю під час вагітності, так як при цьому відбувається безпосередній контакт розвиваючого плоду з алкоголем. Забезпечення плоду всім необхідним, як відомо, йде через плаценту, яка володіє ще й захисною функцією; але здібності затримувати яди, в тому числі і етиловий спирт, плацента не володіє. Алкогольне сп'яніння плоду, особливо в перші три місяці, під час яких йде інтенсивний процес закладу органів і систем, призводить до різних аномалій розвитку, інакше кажучи до потворності.: недорозвитку або повній відсутності рук та ніг, зростанню пальців, незарощеню твердого піднебіння, дефектам розвитку статевих органів, зменшенню розмірів голови, короткому розрізі ока та інші.

Так як плід беззахисний перед алкоголем, він не може запобігти проникненню алкоголю в головний мозок, в результаті чого спостерігається його недорозвиток, водянка або мозкові грижі. Такі діти якщо не гинуть в ранньому віці, т на все життя залишаються розумово відсталими.

Другий період - дошкільний і молодший вік. В цей період найбільш суттєвими причинами являються дві - педагогічна неграмотність батьків, яка призводить до алкогольного отруєння організму, і родинні алкогольні традиції, які призводять формуванню інтересу до спиртного.

Педагогічна неграмотність батьків проявляється в суттєвих упередженнях та помилкових думках про цілющу дію алкоголю: алкоголь посилює апетит, лікує малокрів'я , покращує сон, облегшує прорізання зубів. Серед батьків існує уявлення, що вживання алкоголю в невеликих дозах в ранньому дитинстві, запобігає можливості призвичаїтись до алкоголю в зрілому віці. Розплачуються батьки за свою неграмотність алкогольним отруєнням дітей, яке може призвести до смерті.

Алкоголізація дітей і підлітків спричиняють алкогольне середовище, до якого входять найближчі родичі які вживають алкоголь, а також стійкі алкогольні традиції, пов'язані зазвичай зі святами, радісними або сумними подіями. В укоріненні алкогольної традиції важливу роль відіграє виховання дітей в родині в умовах систематичного вживання спиртних напоїв з пригощанням дітей. Коли вживання алкоголю в родині не вважається злом, пристосування дітей до спиртного не викликає тривоги.

Сприйняття алкоголю і поступове освоєння алкогольних звичаїв починається задовго до появи потреби в алкоголі. Дослідження дітей старшої групи показало, що вони під час гри з достатньою точністю копіюють зовнішні атрибути дорослого застілля з імітацією чокання бокалами, тостів, хитаючою ходьбою гостей. У молодших школярів не усвідомлено починається формуватися уявлення по алкоголь, як про обов'язкового супутника свята і зустрічей, притягуючим символом дорослого життя.

Біологічними дослідженнями доказано, що сам алкоголізм генетично не передається, передається лише схильність до нього, витікаючи із особливості характеру, отриманого від батьків. В розвитку пияцтва рішучу роль відіграють приклади батьків, атмосфера пияцтва в родині.

Третій період - підлітковий і юнацький вік. В якості основних причин можна виділити такі: неблагополучні родини; незайнятість вільного часу; відсутність знань про наслідки алкоголю; уникнення проблеми; психологічні особливості особистості; самоствердження. В цей період формується потяг до алкоголю, який переростає в звичку, призводячи в більшості випадках до алкогольної залежності дитини.

Алкоголь як показник неблагополучної родини. Морально-емоційний сторона родинних стосунків - найважливіша умова морального розвитку дітей. Характер цих стосунків виступає в якості головної обставини благополуччя або неблагополуччя родини, від якої залежить успіх або неуспіх сімейного виховання.

Виділяють декілька типів сімей, в яких дитина починає вживати спиртні напої частіш, ніж в інших сім'ях:

1) конфліктні сім'ї, коли стосунки між членами родини будуються по типу суперництва, ізоляції, невротичного доповнення. В таких родинах хибне сприйняття близьких членів родини. Члени родини приписують собі одне одному переважно негативні якості та наміри. Щоб досягти хоч яких-небудь поступок, діти починають зловживати спиртним.

Реакція протесту може бути спрямована на зло, і на добро. Протест буває активним і пасивним. При пасивному протесті, внаслідок несправедливого відношення до дитини зі сторони батьків, він замикається в собі. У випадку активного протесту діти можуть втікати з дому, красти речі, битись;

2) де соціалізовані родини, ведучі аморальний, а в більшості випадків антисоціальний образ життя, з низьким матеріальним рівнем, санітарною запущеністю , неорганізованим побутом. Така сім'я формує у дітей агресивно-захисне відношення до зовнішнього світу, так як весь час знаходиться в постійному конфлікті з навколишнім їй соціумі. В таких сім'ях відсутній контроль за дитиною.

У дитини виникає потреба приховувати алкоголізм своєї родини, переживаючи всередині себе свою неповноцінність. Дитина почуває себе незахищеною в свойому домі, де мав би почувати себе захищеним. Дитина баче невідповідність між тим, що говорять і роблять в його сім'ї. Так як в таких сім'ях часто відбуваються сварки, у дитини формується почуття провини і низька самооцінка. Діти в алкогольних родинах можуть стати жертвами сексуальної образи, домагання і насилля, відчуваючи довгий час почуття сорому, ненависті, пригніченості.

У дітей та підлітків в неблагополучних родинах, як правило, не розвинута культура спілкування. Відсутній духовної близькості з батьками та контакту з однолітками із благополучних родин, некомунікабельність призводить до пошуку вуличної компанії, часто неоднорідної за віком, де підлітки мають реальні можливості для самоствердження і насамперед призви чаяння до алкогольних традицій компанії.

Алкоголь як засіб самоствердження. Одна з причин пияцтва у підлітків - по силенне бажання бути дорослим. Вживання алкоголю в підлітковому та юнацькому віці вважається символом мужності, забезпеченість. Внутрішня духовна обмеженість, невміння проявити себе в шкільному колективі обумовлюють часте вживання підліткам алкоголю заради самоствердження в вуличній групі товаришів. Сама по собі потреба в самоствердженні в підлітковому віці звичайна і зрозуміла. Вся справа в самоствердженні . Відсутність у підлітка, який вживає спиртне, навичок корисної діяльності і інтересу до неї призводить до вживання спиртного як до форми самоствердження, що веде за собою пагубні наслідки.

Алкоголь як реклама. Привабливість для підлітків спиртних напоїв посилюється популяризацією споживача алкоголю в кіно, телевізійних передачах,рекламних роликах і проспектах. Соціологи США вважають, що приклади п'ючих телегероїв, а в основному, вони відіграють позитивні ролі, - найбільш діюча форма втягнення підлітків до пияцтва. «Користь» алкогольних напоїв прямо підтримується деякими зарубіжними та вітчизняними виробниками літератури і кіно, де поетизується стану сп'яніння. В них молоді нав'язується думка, що в житті дорослої людини п'яні застілля - справа повсякденна та не осуджувана.

Алкоголь як час проведення. В зв'язку з різким зменшенням кількості позашкільних дитячих та юнацьких закладах, занепадом престижу діяльності суспільних організацій, завищеною оплатою за всі можливі додаткові освітні послуги (навчання музики, танцям і т.д.) більшість підлітків використовує надлишок вільного часу. Об'єднання в компаніях, не зайняті корисною діяльністю підлітки, як правило, починають вживати спиртні напої. Коло активного соціального життя обмежується проблемами і інтересами алкогольної компанії, в яких можна зустріти осіб, які раніше були осудженими, стоячих на обліку а інспекції зі справ неповнолітніх. Новий член такого мікроколективу майже обречений на проходження обов'язкової програми, починаючи з хуліганських дій в стані сп'яніння, а закінчуючи нерідко з серйозними правопорушеннями.

Вживання спиртного стає патологічно необхідним атрибутом проведення часу, збільшується кількість поводів і мотивів пияцтва. Вживання алкоголю стає майже не суттю життя.

Алкоголь як компенсація психічних відхилень від норми. Психологічні передумови розвитку алкоголізму у дітей часто стає відхиленням від норми психічного здоров'я або патології, ускладнюючі соціальну адаптацію особистості. Незалежно від причин дефекту (вроджена аномалія, захворювання психіки і т.д.) у дитини порушуються гармонійні стосунки з соціумом, формується неадекватність самооцінки. Алкоголь в таких випадках є компенсуючим фактором, що дозволяє зменшити наявну дезадаптацію особистості дитини, забезпечити його безболісне входження в групу однолітків, осилити скованість та роб кість, підвищити мовленнєву активність, проявити приховані можливості.

В спеціальній літературі виділено 4 типи особистості дитини, найбільш схильних до потягу в алкоголізацію:

1)діти з завищеною самооцінкою, перейнявши у батьків переконання в своїй невинності, знаходячись поза критикою;

2)діти з підвищеними почуттям жорстокості і агресивності;

3)діти, непристосовані до життя внаслідок гіперопіки батьків;

4)діти схильні до депресії та параної.

Алкоголь як ілюзійна реальність. Деякі підлітки вживають спиртне, щоб зняти стрес, напругу, вивільнитись від негативних переживань. Напруга, тривога реально може виникнути в зв'язку з відчуженим положенням в родині або шкільному колективі. Складається такий стереотип поведінки, коли всі життєві проблеми вирішуються і породжуються вживанням спиртного.

В найзагальнішому вигляді наслідку алкоголю з точки зору нанесеної ним шкоди можна розділити на чотири групи:

- соціально - економічні (передчасне покидання навчання, різке зниження виробництва праці, збільшення виробничого та побутового травматизму, витрати на різні протиалкогольні заходи і т. д.);

- соціально - психологічна (розрив сімейних, шкільних, трудових або інших соціально - позитивних зв'язків, духовний та моральний занепад особистості, погіршення морально - психологічного клімату мікросередовища і т. д.);

- кримінальний (здійснення злочину, потяг до злочинної діяльності інших особистостей, створення сприятливих ситуацій, сприяючих криміналізації та віктимізації і т. д.);

- фізичні (наноситься шкода не лише здоров'ю конкретним людям, зловживаючи алкоголь,але і здоров'ю майбутнього покоління).

Рівні потягу дітей до вживання спиртних напоїв. Спираючись на досліджування вчених Науково - дослідницького інституту фізіології дітей і підлітків Російської академії освіти, які провели дослідження 1700 підлітках в різних регіонах країни, можна виділити рівні зацікавленості старшокласників в процесі алкоголізації. Таких рівнів може бути виділено сім:

Нульовий рівень характеризує неповнолітніх, які ніколи не вживали алкоголь завдяки особистій установці на повну тверезість. Мотиву відмови від вживання спиртних напоїв: впевненість в негативному впливі спиртного на організмі, самопочуття і поведінки.

Початковий рівень характеризується одиничним або дуже рідкими випадками вживання спиртного. Вживання супроводжується комплексом неприємних відчуттів, низька переносливість спиртних напоїв. Мотиви: пристосуватись до світу дорослих, робити як всі. Ця стадія триває, як правило, 1-2 місяців.

Рівень часткового вживання алкоголю характеризується знайомством з різними напоями, до складу яких входе алкоголь. Невеликі дози спиртних напоїв викликають ейфорію. Мотиви вживання алкоголю: покращити настрій, отримати впевненість в собі, підвищити комунікабельність. Цей період триває 3-4 місяці.

Рівень високого рівню відрізняється тим, що збільшується кількість причин для того, щоб випити, зазвичай більше двох разів в місяць. Мотиви: підвищити свій тонус або розслабитись, весело провести в компанії. Тривалість 4 -12 місяців.

На цьому рівні проявляється активне стремління до вживання алкоголю, усвідомлюється його збуджуюча дія. Під дією алкоголю у підлітків не лише проявляється підвищений настрій, але і збільшується активність, агресивність. Встановлюються контакти з підлітками, які вживають алкоголь, як правило, старше на декілька років. Підлітки навчаються приховувати сп'яніння від дорослих. Прийняття спиртного провокується компанією, доступністю спиртного родині, наявністю вільних коштів, надлишком незайнятого часу. На даному етапі виявляється схильність, але ще не залежність від алкоголю.

Рівень вираженої залежності від алкоголю. Алкогольне сп'яніння перетворюється в найбільш бажаний стан і використовується підлітками як регулятор поведінки і настрою. Мотиви: тимчасово відійти від реальності, підвищити рівень впевненості в собі. Психічна залежність формується протягом 1,5 року.

На цьому рівні формується психічна залежність від алкоголю. Змінюється добовий прийом алкоголю. Потяг до алкоголю відбувається тепер не лише в вечірні години, але і протягом всього дня, при цьому добова частина прийому збільшується. При утриманні від прийому спиртного підлітки стають роздратованими, збудженими, часто змінюється настрій, нерідко проявляється конфліктність і агресивність. Вони перетворюються в активних ініціаторів випивки, втягуючи в це менших дітей.

На межі з педагогічним і виховним впливом тут необхідні медичні міри - звернення і лікування у нарколога.

Рівень фізичної залежності від алкоголю. Формується підвищена звикання спиртного, з'являється синдром похмілля, не контролюється кількість прийому алкоголю. Мотиви: позбутися поганого самопочуття внаслідок попередньої випивки, відключитись від реальності, підвищити життєвий тонус. Фізична залежність формується протягом 3 - 5 років вживанню спиртних напоїв.

На даному рівні відбувається одночасно посилення психічної залежності на межі з фізичною і зміною її змісту. На цьому етапі чітко виражений похмільний синдром. В період похмілля відмічається тривожно-пригнічений настрій, образливість, плаксивість, порушення фізіологічних функцій організму: підвищена пітливість, дрібний тремор в руках, прискорене серцебиття. На даному рівні дуже швидко формується патологічні риси особистості, такі як роздратованість, збудженість,злість, агресивність, грубість. Уповільнюється інтелектуальний розвиток. Діти часто пропускають заняття, погано навчаються, іноді втікають з дому. На даному етапі необхідно негайне стаціонарне лікування.

Рівень алкогольного розпаду особистості характеризується розвитком запійного пияцтва, психічної залежності від алкоголю, яка в багатому прихована тяжко фізичною залежністю. Мотиви: стремління позбутися хворобливого стану. В цьому випадку також є необхідним стаціонарне лікування.

підліток алкоголізм наркоманія девіантний злочин спиртне

Наркоманія як форма прояву девіантної поведінки дітей

Проблема наркоманії. Відомо, що наркоманія - це пристрасть до речовин, які викликають стан ейфорії. Ці речовини різні як за складом так за впливом на організм людини. Зловживання ними приносить шкоду, як індивіду, так і суспільству в цілому.

За статистичними даними кількість учнів та студентів, вживаючих наркотики, зросла в 6-8 разів. Отримала розповсюдження «родина наркоманія» і навіть призвичаєння батьками малих дітей. Ріст наркоманії різко загострює проблему СНІДу. Щоденно в усьому світі 6000 людей захворюють СНІДом, з них 70% приходять до цього через внутрівенним введенням наркотиків.

За даними Міжнародної організації охорони здоров'я в кожному шкільному класі 3-4 учні є наркоманами. Підраховано, що кожен наркоман втягнутий в наркозалежність від 10-15 осіб в рік, що свідчить про прогрес соціальної хвороби. В зв'язку з цим велика кількість наркоманів хворі на гепатит, СНІДом та іншими невиліковними хворобами. Спілкуючись, вони заражають навколишніх людей.

Протягом 1997 року в Росії більше, ніж на 70 тисяч підлітків заведено кримінальні справи за розповсюдження наркотиків. На теперішній час прийнято ряд законів з боротьби проти наркоманії та її розповсюдження. Щоб зрозуміти таку складну ситуацію виникнення наркоманії, необхідно науково обґрунтувати виникнення причини виникнення та розповсюдження наркоманії,виявити соціальні, біологічні, психологічні механізми її виникнення та взаємодію, створити соціально-психологічні служби, спрямовані на профілактику наркоманії в шкільних колективах, неформальних об'єднаннях. Оскільки мова йде не про здоров'я окремих особистостей, а про здоров'я всього суспільства, яке не може відчувати себе в безпеці, не знайшовши ефективного механізму попередження наркоманії, її лікуванні і організації соціального контролю над її розповсюдженням.

XVIIІ століття надало вживанню наркотиків політичного забарвлення, яке було пов'язане з розширенням масового вживання наркотиків з метою підкорення однієї держави іншою, призвівши до розпаду здоров'я нації. Перше промислове вироблення опіуму було засновано в Бенгалії англійською компанією, яка володіла монополією на виробництво опіуму в цій країні і продавала його в Китай. Коли в 1820р. правління Китаю ввело заборону на імпорт опіуму, правління Великобританії розв'язало першу опіумну війну, а через 15 років відбулась друга опіумна війна, до якої вже приєднались французи і американці. Китай програвши війну, спасаючи країну від захвату та інфляції, сам почав вирощувати власний опіумний мак.

Масове вживання наркотиків в Європі почалось в XIX столітті, і цьому сприяла літературна течія того часу, коли самі автори праць вживали наркотики, в основному, гашиш і опіум, входили в стан галюциногенних сновидінь, в яких і писали свої твори, описуючи чари наркотичного стану.

На початку ХХ століття в американській літературі отримала широке розповсюдження пропаганда вживання марихуани, здатної змінити стан психіки і зробити духовне життя людини багатшою.

В світі відомо більше 500 наркотичних засобів, з них 100 наркотиків і біля 50 психотропних препаратів, володіючі наркотичними властивостями, зафіксовані в міжнародних документах.

Існує декілька класифікацій наркотиків, але всі вони носять медичний характер. В най загальному вигляді розрізняють такі види наркотичних речовин:

1. Анальгетики (морфін, кодеїн, опійний мак, героїн та ін.), які застосовуються в медицині як болезнижуюючий засіб, надаючи гальмівну дію на центральну нервову систему. Для людини достатньо 7-12 уколів морфіну, щоб він став наркоманом, а героїн в вісім разів активніший за морфін.

2. Депресанти - лікувальні препарати, які використовують в медицині як снодійне, заспокійливий засіб, анестезія, а при медичному використанні ці засоби викликають стан сп'яніння. До них відносяться алкоголь, барбітурати, транквілізатори.

3. Стимулятори (нікотин, кофеїн, кокаїн, амфетаміни та інш.

Размещено на Allbest.ru