Допомога сім'ям з дітьми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вищий приватний навчальний заклад

«Київський кооперативний економічно-правовий коледж»

Відділення економічне-правове

Циклова комісія правознавчих дисциплін

Курсова робота на тему:

«Допомога сім`ям з дітьми»

Робота виконана студенткою

групи: ПВ-31

Прищепа Л.С

Науковий керівник:

Мариненко І.Б.

Київ 2010 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОПОМОГИ СІМ'ЯМ З ДІТЬМИ

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ СІМ'ЯМ З ДІТЬМИ

2.1 Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами

2.2 Одноразова допомога при народжені дитини

2.3 Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

2.4 Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням

2.4.1 Допомога на дітей одиноким матерям

2.5 Допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми

РОЗДІП 3. ТЕРМІН РОЗГЛЯДУ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ СІМ'ЯМ З ДІТЬМИ

3.1 Відповідальність за подання неправдивих відомостей для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми

РОЗДІЛ 4. ВИПЛАТА ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ СІМ'ЯМ З ДІТЬМИ

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Соціально-правове дослідження державних допомог сім'ям з дітьми є актуальним як у загальнотеоретичному, так і у практичному (прикладному) плані. Термін державна допомога сім'ям з дітьми, який фіксує необхідність державної підтримки осіб, що знаходяться у соціально вразливому становищі, належить до числа широко вживаних у юридичній та суспільствознавчій літературі. Тому теоретичний аналіз змісту цього поняття є, безумовно, важливим.

Окрім того, поруч із загальнотеоретичним, чинником актуальності такого дослідження є сучасна ситуація соціально-політичного розвитку України, яка проголосила себе соціальною правовою державою. Оскільки вищою цінністю такої держави виступає особистість та її права, проблематика повноцінної реалізації державних допомог сім'ям з дітьми має безпосередній стосунок до формування умов гідного людини життя, її соціального захисту. Врахування соціально-політичних та економічних факторів розвитку державних допомог сім'ям з дітьми стає одним із елементів результативності державних реформ.

Слід відзначити, що це цілком відповідає сучасній міжнародній практиці соціального захисту людини у високорозвинутих країнах. Україна, яка проголосила пріоритетним напрямком зовнішньої політики курс на зближення з Європейським Союзом, узяла тим самим відповідні зобов'язання щодо забезпечення реалізації прав людини. Серед них - право на соціальний захист, яке набуває особливого значення в умовах ринкових перетворень. Сьогодні можна стверджувати, що спад економічного розвитку, недостатня соціально-правова захищеність широких верств населення, їх зубожіння та непевність у майбутньому збільшують залежність людини від соціальної політики держави і спонукають останню приділяти пильну увагу розробці системи соціального захисту різних категорій населення.

Українська держава на законодавчому рівні виокремила соціально вразливу категорію із числа непрацездатного населення - неповнолітніх дітей, а з ними - і сім'ю, в якій вони утримуються й виховуються. Цим визначені пріоритети соціальної політики України, визнана перевага загальнолюдських (зокрема - сімейних) цінностей перед іншими.

Саме з сім'єю пов'язані такі чинники життєздатності суспільства, як генетичний, інтелектуальний, етнічний фонди, а також якість фізичного і духовного здоров'я, зв'язок поколінь, збереження моральних та культурних цінностей, забезпечення необхідного рівня соціального порядку. Українська держава визнає сім'ю головною структурною одиницею суспільства, а однією з її головних функцій, в свою чергу, - функцію народження і виховання дітей.

Вищезазначені обставини зумовлюють нагальність дослідження соціально-правового захисту шляхом надання державних допомог сім'ям з дітьми і обумовлюють актуальність теми курсової роботи.

Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу наукової юридичної літератури з питань соціального забезпечення та захисту громадян взагалі, і сімей з дітьми - зокрема, а також відповідного національного законодавства та правозастосовчої практики з'ясувати основні проблеми правового регулювання і фактичної реалізації державної допомоги сім'ям з дітьми, виробити пропозиції щодо удосконалення законодавства та правозастосовчої практики з питань соціально-правового захисту сім'ї з дітьми.

Досягнення зазначеної мети проводилось в процесі вирішення таких основних завдань:

- дослідження місця інституту допомог в системі права соціального забезпечення України;

- аналізу фактичного стану соціально-правового захисту сімей з дітьми у сучасній Україні;

- розкриття змісту основних юридичних термінів, понять та категорій, які застосовуються у процесі аналізу правовідносин, що складаються з приводу надання державою допомоги сім'ям з дітьми;

- аналізу закордонного досвіду надання державної підтримки сім'ям з дітьми;

- з'ясування соціально-правової суті конкретних видів та форм державної допомоги сім'ям з дітьми у контексті сучасної соціальної політики держави.

Предметом дослідження є суспільні відносини в сфері надання державної допомоги сім'ям з дітьми, відповідне законодавство і практика його застосування, вітчизняний і зарубіжний досвід та погляди вчених на даний правовий інститут.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини в сфері реалізації соціально-правового захисту населення.

Нормативну та емпіричну базу дослідження становлять: Конституція України, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, окремі правові акти зарубіжного законодавства та міжнародно-правові акти в сфері прав людини, соціальної політики та соціального забезпечення, а також статті практичних працівників сфери соціального захисту населення.

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОПОМОГИ СІМ'ЯМ З ДІТЬМИ

У будь-якій промислово-розвинутій цивілізованій державі, де існують ринкові відносини, соціальне забезпечення займає важливе місце в системі гарантій здійснення прав і свобод громадян. Зазначимо, що за більш ніж столітню історію існування в різних країнах світу соціальне забезпечення неодноразово змінювало свої функції, форми і схеми фінансування, однак мета завжди залишалася незмінною - забезпечувати гідне життя людей.

Ринкова економіка сама по собі не породжує механізмів соціального захисту населення, оскільки вони потребують значних матеріальних витрат і не приносять прибутку. А тому завдання створення системи соціального захисту своїх громадян виконує держава, яка досягла певного ступеня соціально-економічного та правового розвитку і яка усвідомлює своє значення щодо нормального функціонування суспільства. Зазначимо, що держава, яка забезпечує своїм громадянам на підставі закону гідний рівень життя і вільний розвиток є соціальною. Вона створює систему соціального забезпечення, бере участь у фінансуванні пенсій, допомог, компенсацій, медичних та інших соціальних послуг.

Виділяючи два напрямки реалізації соціальної політики в різних державах світу, а саме: ліберальний та соціально-демократичний, зазначимо, що соціальну політику України не можна віднести ні до одного з них. Суть соціальної політики України полягає в забезпеченні державою мінімального рівня соціальних гарантій для людини і громадянина.

У роботі наголошено на існуванні в правовій площині міжнародного соціального права як підгалузі права міжнародного захисту прав людини. Предметом міжнародного соціального права є відносини щодо соціального захисту людини і громадянина у сфері праці, соціального забезпечення, надання медичної допомоги та охорони здоров'я, освіти і таке інше. Особливістю цієї галузі права є встановлення системи міжнародних стандартів соціального захисту людини і утворення системи міжнародного контролю за дотриманням державами міжнародних норм у даній сфері. До складу міжнародного соціального права, як права соціального захисту людини, входять міжнародне трудове право, міжнародне право соціального забезпечення, міжнародне медичне право як підгалузі міжнародного соціального права.

Становлення міжнародного соціального права, інтеграція України у європейську спільноту держав, об'єктивний розвиток у країні соціально-правових відносин - все це призводить до такого висновку: нині в Україні формується нова галузь права - соціальне право. Об'єктивність розвитку соціально-правових відносин, національного соціального права має таку структурованість: соціальні права людини - соціальна держава - соціальна функція держави - соціальна політика - соціальне право - законодавство в сфері соціального захисту та соціального забезпечення населення.

Важливим інститутом права соціального забезпечення є інститут державних допомог. Державними допомогами слід вважати усі, окрім пенсій, державні виплати, що являють собою допомогу громадянам в установлених законом випадках. В свою чергу важливим інститутом державної допомоги є інститут державної допомоги сім'ям з дітьми, суть якого полягає перед усім у виконанні демографічної функції права соціального забезпечення, у поліпшенні матеріального становища сімей з дітьми та створенні найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління. Його значущість в праві соціального забезпечення має юридичне обґрунтування і віддзеркалюється, насамперед, в таких нормативно-правових актах, як: Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї і жінок, схвалена Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1999 р. № 475-ХІV; Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року; Указ Президента України від 12 листопада 1999 р. № 1460/99 “Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей” та ін.

Під державною допомогою сім'ям з дітьми слід розуміти грошові виплати сім'ям з дітьми у визначених державою випадках, що виплачуються щомісяця, одноразово або періодично з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з Державного бюджету та інших бюджетів визначених законом, з метою поліпшення матеріального становища сімей з дітьми та створення найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління.

Сьогодні жити ізольовано від світового співтовариства практично не може жодна країна. Соціальна політика держави нині перестає бути її особистою справою, оскільки, щоб бути повноправним членом міжнародного співтовариства, кожна держава повинна привести своє внутрішнє законодавство та практику у відповідність з встановленими міжнародними стандартами, незалежно від рівня економічного розвитку, географічного розташування, державного устрою, партійної системи, виду панівної релігії.

В числі пріоритетів зовнішньої політики Україна визначила курс на зближення з Європейським Союзом, визнала найвищою цінністю цивілізаційного прогресу людину, її права та свободи. Наближення національного законодавства України до міжнародних стандартів відповідно до Європейської соціальної Хартії, рішень ООН, конвенцій МОП, інших міжнародних норм віднесено до основних завдань соціальної політики України.

Зазначимо, що сьогодні у зв'язку з прийняттям у 1988 році Додаткового протоколу та прийняттям переглянутої Європейської соціальної хартії у 1996 році було розширено та поліпшено соціально-економічні права, які були закріплені Європейською соціальною хартією 1961 року.

Сім'я, яка є “базовим осередком суспільства”, користується особливим захистом в Європейській соціальній хартії. Гарантоване ст. 16 Хартії право сімей на соціальний, правовий та економічний захист зобов'язує держави за допомогою різноманітних механізмів розробляти реальну сімейну політику.

Обґрунтовується необхідність ратифікації Україною переглянутої Європейської соціальної хартії та приведення усієї системи соціального захисту населення у відповідність до вимог міжнародного співтовариства.

Досліджується політика країн Європи в сфері надання державних допомог сім'ям з дітьми. На сьогодні усі європейські стандарти виходять із необхідності забезпечення гідного рівня добробуту сім'ї - він є визначальною формою прогресу й цивілізованості людства, його культури. Здорова і заможна родина завжди була синонімом багатої та незалежної держави. Сім'я закладає основи відносин між близькими людьми, формує орієнтації на трудову та суспільно-політичну діяльність людини.

На основі аналізу підходів до вирішення цього питання в різних європейських країнах пропонується ряд заходів для поліпшення демографічної ситуації в Україні, підтримки сімей з дітьми, виховання фізично і духовно здорового покоління.

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ СІМ'ЯМ З ДІТЬМИ

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» містить такі поняття і терміни, які вживаються у такому значенні:

дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше;

сім'ям з дітьми - поєднане родинними зв'язками та зобов'язаннями щодо утримання кола осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування;

малозабезпечена сім'я з дітьми - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї;

прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення;

середньомісячний сукупний доход сім'ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначення державної соціальної допомоги.

Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми:

1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

2) одноразова допомога при народженні дитини;

3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

4.1) допомога на дітей одиноким матерям;

5) допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми.

2.1 Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:

- жінки з числа військовослужбовців Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;

- жінки, звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації незалежно від форми власності за умови, що вагітна жінка була звільнена з роботи не раніше ніж за шість місяців до набуття права на одержання допомоги;

- жінки, зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні;

- аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів;

- непрацюючі жінки.

Підставою для призначення допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є виданий лікувально-профілактичним закладом листок тимчасової непрацездатності, заява матері, що складається за формою, затвердженою Міністерством праці, а також довідка:

1) з основного місця служби, навчання про те, що жінка служить, навчається;

2) ліквідаційної комісії про те, що жінка звільнена з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації;

3) державної служби зайнятості про те, що жінка зареєстрована в державній службі зайнятості як безробітна;

4) видана житлово-експлуатаційною конторою (сільською, селищною радою) за місцем проживання про те, що жінка не працює (не служить, не навчається). У разі неможливості одержати таку довідку орган праці та соціального захисту населення здійснює обстеження вдома і складає акт обстеження за формою, затвердженою Міністерством праці, із зазначенням факту, що жінка не працює (не служить, не навчається).

Особи, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, подають рішення про усиновлення чи встановлення опіки.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається:

1) якщо звернення за нею надійшло не пізніше ніж через шість місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнення пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесених до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів і 90 - після пологів). Допомога обчислюється сумарно та призначається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

У разі ускладнених пологів зазначена допомога донараховується на підставі листка тимчасової непрацездатності.

У разі народження мертвої дитини допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується на загальних підставах, а у разі викидня - не виплачується;

2) особам, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога призначається за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення чи встановлення опіки над двома і більше дітьми, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається:

1) жінкам з числа військовослужбовців Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ - у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення;

2) жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації - у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу;

3) жінки, зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні - у розмірі 100 відсотків мінімального розміру допомоги по безробіттю;

4) аспіранткам, докторанткам, клінічним ординаторам, студенткам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів - у розмірі стипендії. Жінка, яка продовжує навчання, має право на виплату стипендії або допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами за її вибором;

5) непрацюючим жінкам - у розмірі 25 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунку на місяць.

Покриття витрат на виплату допомоги у у зв'язку з вагітністю та пологами:

- жінкам з числа військовослужбовців Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ здійснюється за рахунок бюджетів;

- жінкам, віднесених до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених зо кодом програмної класифікації 3201120 «Допомога по тимчасовій непрацездатності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- іншим категоріям жінок здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з числа військовослужбовців Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ призначається і виплачується за місцем основної служби.

Жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні, аспіранткам, докторанткам, клінічним ординаторам, студентам вищих навчальних закладів I-V рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів і непрацюючим жінкам державна допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається і виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

2.2 Одноразова допомога при народженні дитини

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків (усиновителю, опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Для призначення одноразової допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення подаються такі документи:

1) заява одного з батьків (усиновителя, опікуна), що складається за формою, затвердженою Міністерством праці;

2) копія свідоцтва про народження дитини;

3) копії трудових книжок обох батьків (усиновителя, опікуна);

4) довідка з місця служби (навчання) заявника;

5) довідка про склад сім'ї батьків (усиновителя, опікуна).

Усиновителі та опікуни подають, крім зазначених документів, копію рішення про усиновлення чи встановлення опіки.

Одноразова допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через шість календарних місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Одноразова допомога при народженні дитини виплачується у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога виплачується на кожну дитину.

Одноразова допомога при народженні дитини, не одержана через смерть особи, якій ця допомога була призначена, виплачується матері (батьку, опікуну, усиновителю) за умови звернення за нею не пізніше ніж через шість місяців після смерті зазначеної особи.

Особам, не застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, одноразова допомога при народженні дитини призначається і виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем їх проживання. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем прописки. У разі коли один з батьків (усиновитель, опікун) застрахований в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, допомога виплачується за місцем роботи застрахованої особи.

Покриття витрат на виплату одноразової допомоги при народженні дитини (в тому числі військовослужбовцям) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

2.3 Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, дідусь, бабуся або інший родич), не застрахований в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Усиновителям та опікунам допомога призначається не раніше ніж з дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки. Днем звернення за призначенням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вважається день прийняття органом праці та соціального захисту населення відповідної заяви з усіма необхідними документами. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення зазначеної допомоги по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Для одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку органом праці та соціального захисту населення подаються такі документи:

1) заява матері (батька, усиновителя, опікуна), що складається за формою, затвердженою Міністерством праці;

2) виписка з наказу за місцем служби про надання відпустки;

3) копія свідоцтва про народження дитини;

4) довідка з місця проживання заявника про те, що з ним проживає дитина;

5) копія трудової книжки матері (батька, усиновителя, опікуна), яка (який) здійснює догляд за дитиною;

6) довідка з місця навчання - для осіб, які навчаються;

7) непрацюючі особи подають довідку органів податкової адміністрації про те, що вони не займаються підприємницькою діяльністю, а також довідку з державного центру зайнятості про те, що вони не перебувають на обліку в центрі. У разі перебування на обліку в державному центрі зайнятості - довідку про те, що виплата допомоги по безробіттю не проводиться, а також довідку з місця проживання про те, що заявник не працює (не служить, не навчається), видану житлово-експлуатаційного контролю (сільською, селищною радою). У разі неможливості одержати таку довідку орган праці та соціального захисту населення здійснює обстеження вдома і складає за формою, затвердженою Міністерством праці, акт обстеження із зазначенням факту того, що особа не працює (не служить, не навчається).

Усиновителі та опікуни подають також копію рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Особи, звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації, подають відповідну довідку ліквідаційної комісії.

Переоформлення допомоги на іншу працездатну особу, не зареєстровану в системі загальнообов'язкового соціального страхування, здійснюється згідно з письмовою заявою на підставі довідки з місця служби, навчання особи, яка одержувала допомогу, про те, що вона вийшла на службу, навчання до закінчення терміну відпустки по догляду за дитиною і виплату зазначеної допомоги їй припинено (із зазначенням дати).

Особам, які доглядають дітей віком до трьох років і одночасно продовжують навчатися з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в повному розмірі.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога виплачується у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, але не менше як 25 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунку на місяць.

сім'я дитина державна допомога

2.4 Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням

Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається особам, визначеним в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишились без батьківського піклування.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, не призначається у разі перебування дитини на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває на повному державному утриманні, під час літніх канікул перебуває вдома з опікуном чи піклувальником, зазначена допомога призначається за повні місяці перебування дитини вдома на підставі довідки навчального закладу

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування за умови, що середньомісячний розмір одержуваних на дитину аліментів, пенсії за попередні шість місяців не перевищує прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Така допомога виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між встановленим прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів і пенсій за попередні шість календарних місяців, але не менше як 25 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунком на місяць.

Підстави для припинення виплати допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, є:

- звільнення від виконання обов'язків опікуна чи піклувальника;

- працевлаштування або взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18-річного віку;

- досягнення дитиною 18-річного віку.

2.4.1 Допомога на дітей одиноким матерям

Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішення про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька,усиновителя) дитини.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) мають вдови та вдівці з дітьми, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або державну соціальну допомогу.

Якщо одинока мати, одинокий усиновитель (вдова,вдівець), мати (батько) у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті уклали шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, за умови якщо ці діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності відповідної довідки державного органу реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька (матір) дитини. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновителям (вдовам, вдівцям), матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівні акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновителям (вдовам, вдівцям), матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті призначається на кожну дитину.

2.5 Допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» ця допомога призначається малозабезпеченим сім'ям з дітьми (у тому числі з усиновленими дітьми та дітьми, які перебувають під опікою чи піклуванням) віком до 16 років (учнів - до 18 років), якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї нижчий ніж прожитковий мінімум, встановлений для сім'ї.

Допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між встановленим прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом за попередні шість календарних місяців, але не менше як 25 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунку на місяць.

Малозабезпеченим сім'ям, у яких діти до 18 років навчаються у вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації або професійно-технічних навчальних закладах, допомога призначається незалежно від розміру одержаної стипендії. Якщо випускники навчальних закладів віком від 16 до 18 років не продовжують навчання, допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми призначається лише до 1 вересня. Для призначення зазначеної допомоги сім'ям, діти яких навчаються у вечірній школі з денною формою навчання, у вищому навчальному закладі або є слухачами курсів на контрактній основі, складання органом праці та соціального захисту населення акта обстеження матеріально-побутових умов родини є обов'язковим.

У разі коли обидва працездатні батьки не працюють, не вчаться у вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації та професійно-технічних закладах і не зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні протягом повного періоду, за який обчислюється середньомісячний дохід не призначається. Також допомога не призначається у разі, коли батьки позбавлені батьківських прав, та у разі перебування дитини на повному державному утриманні.

Для призначення допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми органам праці та соціального захисту населення подаються такі документи:

1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Міністерством праці;

2) довідка про склад сім'ї;

3) копія свідоцтва про народження дітей;

4)довідки про доходи кожного члена сім'ї за минулі шість календарних місяців;

5) довідки про наявність та розміри земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби, та земельної частки, паю, виділених внаслідок розпаювання землі. У разі здачі земельної ділянки (паю) в оренду подається копія договору оренди;

6) копія рішення про усиновлення, встановлення опіки чи піклування.

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми обчислюється згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженою наказом Міністерства праці, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства фінансів.

Під час визначення середньомісячного сукупного доходу сім'ї до її складу включаються:

1) чоловік, дружина, діти, які перебувають на їх утриманні, віком до 18 років;

2) непрацездатні батьки, які проживають разом з подружжям, неповною сім'єю, якщо вони не мають джерела для існування (аліментів, пенсій, допомоги);

3) студенти вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів до 18 років, у тому числі ті, які одержують стипендію, незалежно від того, де вони проживають (разом з батьками чи перебувають на навчанні в інших містах);

4) особи, шлюб яких не зареєстрований, якщо вони разом проживають, ведуть спільне господарство, а також разом виховують дітей;

5) усиновлені діти, які проживають з усиновителями, разом з рідними дітьми;

6) опікуни, піклувальники.

Під час визначення права на призначення допомоги до складу сім'ї не включаються:

1) дідусі, бабусі, брати і сестри подружжя;

2) батьки подружжя;

3) батьки, позбавлені батьківських прав;

4) особи, яким виповнилось 18 років;

5)діти, які перебувають на повному державному утриманні (в дитячих будинках, будинках дитини, притулках для неповнолітніх, будинках для інвалідів, школах-інтернатах, дитячих будинках сімейного типу, в тому числі спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах для осіб, які мають вади фізичного чи розумового розвитку, училищах олімпійського резерву (7-11 класи), у військових ліцеях), включаючи дітей віком до восьми років, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (пункт 1 частина першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);

6) мати (батько), яка (який) не працює, не навчається та не зареєстрована у державній службі зайнятості, за винятком:

- непрацюючої працездатної матері (батька, усиновителя, опікуна чи піклувальника), яка доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку;

- непрацюючої працездатної матері (батька, усиновителя, опікуна чи піклувальника), яка доглядає дитину-інваліда віком до 16 років;

- непрацюючої працездатної матері (батька, усиновителя, опікуна чи піклувальника), яка доглядає дитину віком до 14 років, у разі, коли за висновком закладу охорони здоров'я такий догляд необхідний;

- непрацюючої працездатної матері (батька, усиновителя, опікуна чи піклувальника), яка доглядає інваліда I групи або дитину-інваліда віком до 16 років.

Під час обчислення середньомісячного сукупного доходу сімей, у складі яких протягом періоду, за який обчислюється дохід, відбулися зміни у зв'язку з розірванням шлюбу або коли шлюб між подружжям не розірвано, але в цей період винесено рішення суду про стягнення з батька (матері) аліментів, враховується місячний розмір аліментів за період, за який обчислюється середньомісячний сукупний дохід під час призначення допомоги малозабезпеченим сім'ям з дітьми.

Якщо в період одержання допомоги малозабезпеченим сім'ям з дітьми у родині народилась дитина, вона включається до складу сім'ї, і право на призначення допомоги переглядається.

РОЗДІЛ 3. ТЕРМІН РОЗГЛЯДУ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ СІМ'ЯМ З ДІТЬМИ

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення зазначеної допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин (догляд за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років тощо) не може особисто зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу. Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає і виплачує державну допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви. Про призначення державної допомоги сім'ям з дітьми чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п'яти днів після прийняття відповідного рішення.

У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган праці та соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.

Орган, що призначає і виплачує державну допомогу сім'ям з дітьми, повинен давати роз'яснення з питань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержанні необхідних документів.

Особи, яким виплачується державна допомога сім'ям з дітьми, у разі виникнення обставин, які призводять до припинення виплати допомоги, зобов'язані повідомити про це органи, що виплачують цю допомогу.

3.1 Відповідальність за подання неправдивих відомостей для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми

Органи, що призначають і виплачують державну допомогу сім'ям з дітьми, мають право у разі потреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірності документів, поданих для призначення допомоги.

Підприємства, установи та організації несуть відповідальність за шкоду, заподіяну сім'ям з дітьми або державі внаслідок несвоєчасної видачі документів або видачі неправдивих даних, і відшкодовують її в установленому законом порядку.

Особи, яким виплачується державна допомога сім'ям з дітьми, зобов'язані повідомляти органи, що призначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату державної допомоги (зміни у складі сім'ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім'ї тощо).

Суми державної допомоги сім'ям з дітьми, виплачені надміру внаслідок зловживання з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни складу сім'ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно її законом. Відрахування на підставі рішень відповідних органів проводиться у розмірі не більше як 20 відсотків суми виплачуваної допомоги. Органи, що призначають і виплачують державну допомогу сім'ям з дітьми, мають право перевіряти матеріальне становище сімей з дітьми. Рішення органу, що призначає і виплачує державну допомогу сім'ям з дітьми, може бути оскаржено у порядку їх підлеглості у вищестоящі органи або у судовому порядку. Посадові особи органів, що призначають і виплачують державну допомогу сім'ям з дітьми, винні у порушенні законодавства про державну допомогу сім'ям з дітьми, несуть відповідальність згідно із законом.

РОЗДІЛ 4. ВИПЛАТА ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ СІМ'ЯМ З ДІТЬМИ

Державна допомога сім'ям з дітьми виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання матері (батька, опікуна, усиновителя чи піклувальника), якій призначена допомога.

Виплата державної допомоги сім'ям з дітьми проводиться щомісяця за графіками, які складаються державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку та узгоджуються з органами праці та соціального захисту населення і фінансовими органами, на підставі виплатних документів, які готують органи праці та соціального захисту населення згідно з Інструкцією про порядок організації, оформлення, фінансування і виплати пенсій, грошової допомоги підприємствами поштового зв'язку України, затвердженою наказом Державного комітету зв'язку, Міністерством праці, Пенсійного фонду від 2 липня 1998 року № 101/123/67.

Виплата державної допомоги сім'ям з дітьми може здійснюватися через установи уповноважених банків за письмовою заявою одержувача згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.

Перерахування коштів державним підприємствам і об'єднанням зв'язку та установам уповноважених банків для забезпечення виплати державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється органами праці та соціального захисту населення.

У разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги сім'ям з дітьми виплата її продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання з дня (місяця) звернення, але не раніше, ніж з дня прописки.

Призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми виплачуються за минулий час, але не більше як за три місяці з дня звернення за її одержанням. Призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення, з компенсацією за несвоєчасну її виплату відповідно до законодавства.

Призначені суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням та малозабезпеченим сім'ям з дітьми, неодержані у зв'язку із смертю одержувача, виплачуються членам сім'ї померлого, які проживали разом з ним на день його смерті. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше ніж протягом трьох місяців після смерті одержувача.

ВИСНОВОК

У висновку підведемо підсумки дослідження, висловимо пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює надання державних допомог сім'ям з дітьми. Основні з них:

1. Важливим інститутом права соціального забезпечення є інститут державної допомоги сім'ям з дітьми, суть якого полягає передусім у виконанні демографічної функції права соціального забезпечення, у поліпшенні матеріального становища сімей з дітьми та створенні найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління.

2. Під державною допомогою сім'ям з дітьми слід розуміти грошові виплати сім'ям з дітьми у визначених державою випадках, що виплачуються щомісяця, одноразово або періодично з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з Державного бюджету та інших бюджетів, визначених законом, з метою поліпшення матеріального становища сімей з дітьми та створення найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління.

3. Класифікацію державних допомог сім'ям з дітьми доцільно проводити за наступними підставами:

- за колом осіб, на яких вони поширюються;

- за джерелом фінансування;

- за тривалістю виплат;

- за суб'єктами отримання допомоги;

- за юридичною силою правового акту.

4. Зважаючи на велику кількість законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, якими регулюється соціальний захист сімей з дітьми, вважаємо, що нині існує нагальна потреба в створенні єдиного акту, в якому були б закріплені всі види державної підтримки сімей з дітьми, порядок та умови їх надання, чіткий порядок їх обчислення та виплати, встановлення державних гарантій їх реалізації. Прийняття такого акту полегшило б користування сімей з дітьми своїми правами та пільгами, підвищило б ефективність роботи працівників сфери соціального захисту і сприяло підвищенню загальної правової культури населення.

5. Для покращення демографічної ситуації в Україні, а також для виховання здорового фізично і морально молодого покоління нації необхідне введення нової, більш дієвої системи допомоги сім'ям з дітьми. При цьому, визначаючи розміри допомоги, влада повинна враховувати існуючий рівень цін та послуг, оскільки нинішній розмір недостатньо підтримує сімейний бюджет, особливо багатодітних та неповних сімей.

6. Утворити та впровадити в діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування комплексну систему моніторингу соціально-економічного потенціалу кожної української сім'ї, яка виховує дітей для надання необхідної та своєчасної допомоги.

7. Необхідно ввести систему податкових пільг для осіб, які займаються доглядом за дітьми. Надавати безпроцентні та довгострокові кредити на купівлю житла молодим сім'ям з дітьми. Спрямовувати відповідний відсоток державного бюджету на будівництво житла для молодих сімей з дітьми.

8. Забезпечити існування достатньої кількості державних дошкільних закладів та належного їх фінансування. Оплата за користування цими закладами повинна бути частковою та диференційованою в залежності від матеріального становища сім'ї.

9. Необхідно застосувати в Україні досвід Бельгії в сфері надання допомог сім'ям з дітьми, а саме: забезпечити ріст розміру допомоги при зростанні порядкового номеру дитини, тобто перша дитина, друга і т.д., а також при збільшенні віку дитини.

10. Рівень розвитку свободи та демократії в суспільстві визначається не лише формальним визнанням владою пріоритетності прав і свобод людини та встановленням широкого кола прав і свобод людини і громадянина, але й багатьма іншими факторами. Найважливішим серед них являється наявність діючого та ефективного державного механізму реалізації прав, свобод та законних інтересів, який включає гарантії їх захисту.

11. Важливою гарантією державного захисту при наданні державної допомоги сім'ям з дітьми вважаємо судовий захист порушених прав. Це випливає з того, що, по-перше, при прийнятті рішень суди самостійні та незалежні від інших гілок державної влади, по-друге, специфічна функція держави - правосуддя, знаходиться у виключній компетенції судів, по-третє, суди спеціально утворені для здійснення правосуддя, а для інших юрисдикційних органів правовий захист є одним з напрямків діяльності, по-четверте, судовий процес усуває нерівність сторін і останні наділяються рівними можливостями відстоювати правомірність своєї позиції, по-п'яте, в суді можуть бути захищені всі права та свободи людини.

12. Враховуючи важливість судового захисту соціально-економічних і соціально-культурних прав громадян, зокрема конституційного права на соціальний захист та на захист сім'ї, дитинства, материнства і батьківства державою, необхідно створити професійні суди по розгляду трудових спорів (конфліктів) та (спорів) конфліктів з питань соціального забезпечення, які в умовах становлення правової держави стали б надійним гарантом додержання законності в сфері реалізації соціально-економічних і соціально-культурних прав громадянами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Сімейний кодекс України. - 2002.

3. Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»

4. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27 грудня 2001 року №1751

6. Європейська соціальна Хартія від 1961 року

7. Кулачок Л.В. Теоретичні проблеми права соціального забезпечення у контексті політики соціальної держави // Право і безпека. - 2002. - № 4. - С. 77-84.

8.Кулачок Л.В. Гарантії при наданні державної допомоги сім'ям з дітьми // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2003. - Вип. 21. - С. 146-152.

9. Кулачок Л.В., Швецова А.В. Соціальний захист особи як поняття сучасної юридичної науки // Культура народов Причерноморья. - 2002. - № 30. - С. 150-153.