Основні проблеми сучасної української молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Основні проблеми сучасної української молоді

2. Здоров'я молоді як соціальна проблема

Список використаних джерел

1. Основні проблеми сучасної української молоді

Актуальність вивчення проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, участі у суспільному житті перебувають у центрі уваги і на стику різних наук. Соціологія відносить їх до найважливіших.

Соціологія молоді -- галузь соціології, яка досліджує соціально-демографічну спільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, інтерналізації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ролей, статусу.

Соціологія молоді не тільки запозичує здобуті ними знання, а й інтегрує їх у цілісну систему, завдяки чому перебирає на себе функції цілісного системного аналізу молодого покоління у соціальній структурі, політичному, економічному, соціальному й духовному житті суспільства.

Сучасні суспільні процеси різко змінили соціальне, матеріальне і політичне становище молоді, тому поняття, що характеризували молодь колишнього суспільства («соціальний портрет молоді», категорії («потреби», «поведінка», «діяльність»), потребують сучасного аналізу, переосмислення та уточнення.

Останнім часом загострилося чимало молодіжних проблем, серед яких найголовнішими є:

-- низький рівень життя, безробіття і значна економічна та соціальна залежність від батьків;

-- шлюбно-сімейні проблеми (високий рівень розлучень, сімейних конфліктів);

-- низька народжуваність -- вже протягом трьох з половиною десятиліть в Україні зберігається рівень народжуваності, який не забезпечує навіть відтворення поколінь;

-- матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов;

-- поганий стан здоров'я і зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція);

-- втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму.

Постійно скорочується питома вага молоді щодо всього населення. В Україні за останні десять років її кількість знизилася з 22 до 20%. За всіма прогнозами, ця тенденція триватиме і надалі.

Вирішення цих проблем потребує розробки і втілення у соціальну практику державної молодіжної політики, яка повинна бути зорієнтована на створення нової системи професійної підготовки молоді з урахуванням тенденцій сучасного соціально-економічного буття, потреб ринку праці, подолання відчуження молоді від політичних та суспільних процесів. Головними структурними ланками такої політики повинні стати заходи щодо вдосконалення системи освіти молоді, формування та реалізації її соціальних та економічних інтересів, участь у політичній діяльності, реалізації духовних запитів і потреб.

У зв'язку з цим нового значення набуває соціологія молоді як спеціальна наука, що вивчає закономірності формування розвитку і відтворення молодого покоління.

До числа особо тривожних тенденцій у молодіжному середовищі відноситься відставання рівня освіти від рівня, досягнутого найбільш розвиненими країнами; прискорення падіння престижу загального і професійно-технічної освіти; збільшення числа молоді, що починає трудову діяльність із низьким рівнем освіти і не маючої бажання продовжувати навчання; орієнтація багатьох ланок освіти на "потокове" відтворення робітників, службовців і спеціалістів без урахування вимог споживачів; непідготовленість кадрів вищої, професійної і середньої школи до роботи в нових умовах; що посилює відставання матеріально-технічної бази всіх рівнів від нормативних вимог; зниження інтелектуального рівня аспірантського корпуса - майбутнього української науки, відтік обдарованих юнаків і дівчин із багатьох вузів і з країни.

Молоде покоління здебільшого виявилося без надійних соціальних орієнтирів. Руйнація традиційних форм соціалізації, заснованої на соціальній обумовленості життєвого шляху, з одного боку, підвищило особисту відповідальність молодих людей за свою долю, поставивши їх перед необхідністю вибору, з іншого боку - виявило неготовність більшості з них включитися в нові суспільні відносини. Вибір життєвого шляху став визначатися не здібностями й інтересами молодої людини, а конкретними обставинами.

На жаль, існуючі економічні і соціальні програми практично не враховують специфічну соціальну позицію молодого покоління в процесі суспільного розвитку. У зв'язку з цим необхідно підсилити увагу до соціальних проблем молоді, визначенню засобів, форм, методів і критеріїв роботи з молодим поколінням.

Соціальна незахищенність, нестача уваги суспільства визначає цю соціальну групу як дестабілізуючу суспільну силу, а в це ж час на молоді лежить відповідальність за майбутнє країни.

Державна молодіжна політика - це діяльність держави по створенню соціально-економічних, правових, організаційних умов і гарантій для соціального становлення і розвитку молодих громадян, найбільше повної реалізації творчого потенціалу молоді в інтересах суспільства.

Система становлення і реалізації державного молодіжної політики являє собою:

Спеціальне законодавство про державну молодіжну політику.

Державне регулювання молодіжної політики.

Планове і фінансове забезпечення державної молодіжної політики.

Одною з основних проблем проведення державної політики є її психологічне сприйняття і зведення її до чисто витратної, розподільної, убогої і споживчої, що не стимулює молодих людей до самозабезпечення, новим видам продуктивної і творчої діяльності, а ставить їх у положення "вічно молодого", що цілком залежить від батьків і держави.

Іншою проблемою є збережений відомчий підхід до молодої людини, коли з точкою зору державних органів вона не розглядається в комплексі своїх проблем, потенцій, поглядів, середи, а фігурує як "учнівський", "пацієнт", "військовозобов'язаний", "правопорушник" і т.д., до якого ці органи найчастіше застосовують взаємовиключні міри.

Світоглядні й історичні проблеми створюють трудності в здійсненні державного молодіжної політики.

Незважаючи на неоднорідність молоді як соціальної групи можна спробувати вибудувати шкалу її цінностей, пам'ятаючи при цьому, що не тільки "питома вага", але і практичне бачення цінностей у різних категорії молодих людей різноманітні.

По-перше, безсумнівно прагнення молоді поліпшити своє матеріальне положення. Старші покоління вже багаторазово прокляли, на їхній погляд, користолюбство молодих. Тим часом прагнення підвищити свій прибуток цілком з'ясовано: без грошей сьогодні людина втрачає можливість не тільки повноцінно розвиватися, але і продовжувати свій рід: діти нині - "задоволення" дороге. Заробіток - не самоціль, а засіб для задоволення інших, більш фундаментальних потреб молоді.

По-друге, молодь потребуває в повноцінному спілкуванні. Хиба спілкування молодь почуває найбільше гостро. З початком радикальних економічних реформ загострилися відношення в трудових і навчальних колективах, скоротився час дозвілля, а конкуренція в суспільстві значно підсилила його розшарування. При це діти з заможних сімей страждають не менш малозабезпечених: вони більш схильні неврозам і психічним захворюванням, серед молодих бізнесменів поширений алкоголізм. Сьогодні школи практично не займаються становленням дитячих колективів, не говорячи вже про роботу з дітьми і підлітками за місцем проживання. Відсутність розвиненої і стійкої сфери спілкування породжує проблему самогубств у молодіжному середовищі.

По-третє, дуже важлива для молодих можливість працювати за спеціальністю. Ця проблема, на відміну від попередніх, пов'язана з загальною ситуацією в країні. Хоча високий заробіток не усе вважають достатньою підставою для зміни цікавої роботи на менше цікаву, але більшість випускників вузів змушені вибирати більш вищу оплачувану роботу не за фахом, гублячи кваліфікацію. Причому заняття торгівлею в молодіжному середовищі не вважається достатньо престижним. Робітники фахові, особливо пов'язані з конвеєром, котируються ще нижче. Причина відходу молоді зі сфери виробництва - відсутність творчого моменту, неможливість показати себе як професіонала. Можливість професійно займатися політикою молоді люди практично не розглядають, зато такі професії, як лікар і вчитель, знову переходять у розряд престижних.

Патріотизм не входить у число базових молодіжних цінностей, тим більше що впав престиж термінової служби в армії число "відмовників" і "уклоністів" перевищило всі мислимі межі. Відстрочка від призову в армію стає проблемою не тільки соціальною, але і політичною: це посилює напруженість і протистояння в суспільстві.

Відомо, «що в кого болить, той про те і говорить». За даними опитування молоді, проведеного громадськими організаціями "Альянс нового покоління", "Громадський комітет національної безпеки України" та "Фонд ефективної взаємодії", оприлюдненого навесні 2009 року, сьогодні для української молоді найгострішою є проблема заробітку грошей (“дуже часто” і “часто” цю тему обговорюють 71% респондентів) та проблеми, що пов'язані з одягом, зовнішністю та модою (відповідно 67%).

Всього було опитано 3137 юнаків та дівчат віком від 14 до 30 років. З них 70% - студенти, 16% - учні середніх шкіл, 14% - молодь, зайнята в малому та середньому бізнесі. Опитування проводилося у березні 2009 року в Києві, Житомирі, Одесі, Херсоні, Сімферополі, Харкові, Чернігові, в Запорізькій, Львівській та Одеській області, а також у Криму.

Одним з головних предметів обговорення в молодіжному середовищі є музика - 56% опитаних віком 15 - 22 роки зазначили, що «часто» й «дуже часто» обговорюють питання музики, спорт (41%) і проблеми організації відпочинку (59%).

Мріють про успіх усі, але за відсутності стартових умов для одержання хорошої освіти, роботи, не кажучи вже про стартовий капітал чи вигідний кредит для початку власного бізнесу, молоді люди нерідко сподіваються на щасливий випадок чи використання своїх природних даних, за прикладом відомих спортсменів та артистів.

На запитання "Чи хочете Ви бути успішним?" 89% респондентів відповіли позитивно, 4% - негативно, а 7% не визначились. 58% опитаних зауважили, що хотіли б досягти успіху саме в Україні, 21% - не в Україні, 21% не визначились. При цьому 63% респондентів вважали можливим зробити успішну кар'єру в Україні, 19% переконані, що тут це неможливо, 18% не змогли відповісти.

Перше місце у рейтингу успішності в опитуваннях молоді, проведених 2009 року, серед чоловіків посіли брати Клички - 10,9%. Серед жінок найбільш успішними виявилися Юлія Тимошенко 21% і Яна Клочкова 10%.

Що ж до вибору царини професійної діяльності, 32% опитаних прагнуть досягти успіху в бізнесі, по 14% - на державній службі та в науковій роботі, 13% - у громадсько-політичній діяльності, 11% - у культурі, мистецтві чи шоу-бізнесі, по 8% - у спорті чи в іншій сфері діяльності.

В процесі дослідження 42% опитаних зазначили, що на шляху досягнення успіху покладаються на власні сили, знання та досвід, 17% - на родину та друзів, 16% - на фінансові можливості, 13% - на щасливий випадок, 7% - на власний бізнес, 5% - на своє керівництво.

Відносно перешкод на шляху до здійснення своїх прагнень, 24% респондентів зазначили, що їм заважає бути успішними корумпованість влади, 21% - українське законодавство, 19% - суб'єктивні життєві обставини, 16% - об'єктивні життєві обставини, 10% - зневіра у майбутньому, 9% - соціальне або професійне оточення.

Про військову кар'єру серед опитаних молодих людей сьогодні мріють одиниці. Про це свідчать результати опитування Інформаційно-аналітичним центром “Нове Покоління” молоді Львова щодо ставлення до проходження строкової служби.

Відповіді молодих людей віком від 18 до 28 років показали, що 78,6 відсотка респондентів ухилилися б від служби в армії, якби мали таку можливість. Негативну відповідь на це питання дало 13,5%, у процесі роздумів перебуває 7,9% молоді.

38,1% опитаних назвали службу в армії обов'язком кожного громадянина, 31% - даремним марнуванням часу, 26,7% вважає її школою життя, 4 % - пережитком минулого і лише 0,2 % - майбутньою професією.

На пряме запитання щодо проблем, які непокоять респондентів понад усе, отримано відповіді, які знов-таки свідчать, що духовні проблеми за важливістю для молодих українців значно поступаються матеріальним (безробіття, зростання цін, загальне зниження рівня життя). Загальною кризою моральності у суспільстві, наприклад, занепокоєні 14% опитаних віком 15-22 роки, обмеженими можливостями для задоволення культурних потреб - 10%. Поширення порнографії хвилює 1% респондентів (на тлі 14% тих, кого турбує криза моральності), тобто в уявленнях молоді поширення порнографії аж ніяк не є свідченням моральної кризи суспільства.

Серед найбільш важливих проблем для сучасного українського суспільства, на думку молоді, крім економічних реформ, є можливість народу впливати на прийняття урядом важливих рішень і рух до гуманного суспільства, у якому цінується людська особистість. Сім'я, оточення друзів і робота також були й залишаються найважливішими складовими життя.

Водночас у поглядах на важливі аспекти роботи виявляється більш прагматичний підхід молодих людей: пріоритетними стають зручні години роботи, тривала відпустка, відповідність заробітної плати і престижу професії наявним здібностям. Молодь більш толерантно, порівняно зі старшими віковими групами, ставиться до того, що працювати не обов'язково, якщо людина того не хоче. Але це зовсім не означає, що молоді люди перестали цінувати професіоналізм і готові працювати замість когось. Молодь вважає справедливим диференційований підхід до оплати праці, коли одна й та ж робота, але виконана швидше, ефективніше та надійніше має оплачуватись у більшому розмірі.

Змінюються також погляди молодого покоління на обов'язки батьків стосовно дітей, формується усвідомлення того, що батьки можуть мати своє особисте життя, а не повинні повністю присвячувати себе своїм дітям, навіть за рахунок особистого благополуччя.

Крім того, світ ціннісних орієнтацій відбивається на тому, які саме якості необхідно виховувати у власних дітей. Молоді люди більшою мірою приділяють увагу таким якостям, як працездатність, відповідальність, рішучість і наполегливість, терпимість і повага до інших людей, гарні манери. Меншою мірою визначена орієнтація на слухняність, релігійність, безкорисливість.

Що ж до збереження традицій батьків та протистояння зовнішнім культурологічним впливам, на це сільська молодь орієнтована більшою мірою, ніж міська. Так, майже 90% сільської молоді зазначили, що знають загалом культурні традиції, звичаї, обряди в Україні. Майже 80% сільської молоді готові підтримати ідею розширення сфери вживання української мови. Дві третини вважають, що імідж української мови має бути значно вищим, ніж він є на сьогодні. У сільській місцевості також значно вищою, ніж у місті, є частка віруючих. 78% молодих селян пишаються тим, що є громадянами України. Тобто можна стверджувати, що сільська молодь є більш патріотично налаштованою, ніж міська.

У системі ціннісних орієнтацій молоді вагоме місце посідають політичні орієнтації та електоральна поведінка. Протягом останніх років дослідники констатують значне зростання зацікавленості молоді політичними процесами в країні. Але на відміну від старших поколінь майже 60 % молодих людей України віддає перевагу свободі особистості перед принципом соціальної рівності, який підтримують лише близько 25 % опитаних. А отже можна зробити висновок, що ціннісні орієнтації нового покоління порівняно з особами середнього та похилого віку, які більшою мірою підтримують принцип рівності та менше схильні підтримувати свободу особистості, зазнали значних змін.

З огляду на прагнення нинішньої владної еліти застрахуватися від «бунту молоді», який сорок років тому пережили Європа і США, все виглядає так, ніби старше покоління рубає гілку, на якій збирається ще довгенько сидіти. Турбота про добробут власних нащадків представників влади зовсім не корелює з відсутністю дієвих програм для більш широких кіл молоді.

Розрив між прагненнями і можливостями «не елітної» молоді так чи інакше поглиблює протиріччя між поколіннями. Поряд уживаються бажання достатку і тотальна бідність, прагнення особистого успіху, професійної кар'єри - і мінімум шансів одержати пристойну освіту, а згодом - роботу.

Майнове розшарування та відсутність реальних життєвих перспектив для переважної частини молоді не можуть не породжувати зневіри у спроможності нинішньої влади забезпечити сталий розвиток державі і благополуччя її народу. В свою чергу, спроби відволікти молодь від захоплення політикою та знизити прагнення соціальної справедливості не дають своїх плодів саме через подвійність стандартів у підходах до вирішення молодіжних проблем. Навпаки, вони породжують недовіру до діючої влади та її здатності адекватно відповідати на виклики часу.

Невідповідність між бажаним і доступним, обмеженість можливостей та зниження моральних і духовних запитів нинішньої молоді, свідчать швидше про те, що коли надміру стиснута пружина соціального невдоволення молоді досягне критичної межі, заручитися її підтримкою у вирішенні своїх вузько групових політичних та економічних інтересів нинішньому старшому поколінню буде набагато важче, ніж ще 15 років тому.

молодь політика соціальний здоров'я

2. Здоров'я молоді як соціальна проблема

Один східний мудрець мріяв, щоб у його школі кожен день дітям викладалися чотири предмети: урок здоров'я, урок любові, урок мудрості та урок праці. Як бачимо, урок здоров'я займає першість. Уся людська діяльність зводиться до одного - до задоволення потреби людини до нормального здорового життя

Людина - перше створіння, яке усвідомило Всесвіт і його еволюцію, виникнення світової системи. В людині природа досягла найвищої складності й досконалості. У людини вперше виникла діалектична єдність біологічного й соціального, матеріального й духовного.

Для того, щоб людина могла повною мірою відповідати своєму призначенню як вершина природи і виконати історичну місію на Землі і в Космосі, вона повинна бути здоровою як фізично, так і духовно. Спеціальними дослідженнями доведено, що на 50% стан здоров'я залежить від способу життя людини в широкому розумінні слова, 20% здоров'я визначається впливом навколишнього середовища, 20% - спадковістю і тільки 10% - медичною допомогою.

Немає в людини цінності більшої за здоров'я. Відомо, що здоров`я - це те, без чого людина не може бути щасливою. Здоров'я має посідати перше місце в ієрархії потреб людини. Проте, на жаль, ціна здоров'я більшістю людей усвідомлюється тоді, коли вона під черговою загрозою, а то й певною мірою втрачена. Тільки точне знання сутності здоров'я і факторів, що формують його, може стати для людини порадником на шляху до розвитку всіх потенціальних можливостей організму, до життя без хвороб, до активного, творчого довголіття.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, здоров'я - це стан повного психічного, фізичного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань та фізичних вад.

При розкритті поняття здоров'я необхідно використати концепцію цілісності.

Це означає, що здоров'я має розумітися як цілісність, складові частини якої взаємозалежні. Все, що трапиться з якоюсь із них, негайно позначиться на всіх інших. Кожна частина має сприйматися в загальному контексті поняття «здоров'я».

Фізичне здоров'я - функціонування організму й стан здоров'я кожної з його систем. Для нас важливо знати як повинен наш організм функціонувати, як визначити, що все гаразд у нас із здоров'ям.

Розумове здоров'я - це здатність отримувати інформацію, це обізнаність, звідки отримувати необхідну інформацію, як її використовувати. Ми повинні вміти збирати потрібні знання із різноманітних джерел і бути спроможними використовувати цю інформацію для прийняття рішень стосовно нашого організму.

Емоційне здоров'я - це здатність розуміти почуття й виражати їх. Знання про те, як почуваємось ми самі і як почуваються інші, допомагає нам виражати свої почуття у зрозумілий для інших спосіб. Важливо комфортно почувати себе, беручи до уваги діапазон емоцій, і знати, коли людям добре, а коли - ні.

Соціальне здоров'я - це те, як почуваємо ми себе як індивідууми чоловічої або жіночої статі, як ми взаємодіємо з іншими людьми. Необхідно розуміти, що дійсно є важливим у стосунках з друзями, сім'єю, коханими і всіма тими, з ким ми взаємодіємо. Ми повинні виробляти вміння, що допоможуть нам у цих стосунках.

Особистісне здоров'я - це відчуття себе як особи, це відчуття розвитку свого «его» («его» - це частина нашої суті, яка вимагає від нас розвитку почуття власної особистості й самовираження), це сподівання у досягненнях, це уявлення про успіх. Кожний із нас знаходить унікальні способи самовираження, залежно від того, що ми цінуємо й чого ми сподіваємось досягти для себе та суспільства. Наприклад, деякі люди знаходять самовираження в своїй роботі або кар'єрі, інші - в сім'ї, а ще інші - в діяльності на благо інших. Ми можемо визначити для себе те, що принесе задоволення нашому власному «его».

На основі публікацій, в яких викладена думка окремих науковців, політиків, суспільних діячів, та реальних суспільних процесів можна стверджувати, що складна політична та економічна ситуація в Україні, відсутність національної консолідуючої ідеї на державному рівні, високий рівень безробіття, знецінення освіти, втрата соціального змісту людської праці, корупція в усіх сферах суспільного життя, перехід економіки держави в тінь, відсутність належного правового захисту громадян, посилення криміналізації суспільства, занепад моральних цінностей, руйнація національної науки та культури, розкрадання народних багатств, практична відсутність плюралізму думок та свободи слова, параліч демократичних перетворень - все це призводить до кризи українського суспільства в цілому та кожної людини зокрема. Слід зазначити, що саме ці чинники є основними критеріями визначення здоров'я нації.

Згідно з результатами конкретного соціологічного дослідження (проводилося у 2008-2009 роках у Західному регіоні Україні дослідницькою групою у складі: Чунис О.В., Романчак О.І., Галас Ю.А., Куденчук Ю.П. Керівник колективу - доцент Румянцев Ю.О.), отриманих шляхом анкетування, фізичний стан здоров'я українців погіршується з кожним роком. Фахівці медицини стверджують, що за останній рік відсоток захворюваності населення зріс до 40 в середньому. Причинами такого різкого погіршення фізичного стану здоров'я населення є вплив політичного, фінансово-економічного, соціального та екологічного становища України. Проте, не менш важливими аспектами є сформовані погляди на життя особистості, її наміри та запити у діяльності, ставлення до власного фізичного здоров'я.

На думку 80% респондентів “здоров'я” - це стан організму при відсутності слабості, болю, дискомфорту, настрою і зрештою, хвороби. І лише у 20% опитуваних поняття “здоров'я” асоціюється із станом організму, що виникає у гармонії його фізичного стану з психічним, духовним та соціально-економічним, і саме цю гармонію слід берегти та підтримувати методами, які кожен з нас вибирає самостійно. Для того, щоб визначити ці підходи та методи, було поставлено таке запитання у анкеті: “Яким чином намагаєтесь зберегти своє здоров'я?”. Як результат, отримали 85% відповідей, де робиться акцент на тому, що особливо нічим не займаються і не дуже шкодять фізичному здоров'ю свого організму. Про місце активного відпочинку у житті можна стверджувати, що 79% опитаних займаються активною формою відпочинку, і лише 21% згаданих залежно від обставин, надають перевагу пасивному відпочинку.

Цінною інформацією стало і те, що практично половина - 47% респондентів зовсім не цікавляться спадковими хворобами, що мали місце у їхньому родоводі. Однак, з 53% опитуваних, що дали позитивну відповідь на запитання щодо спадкових хвороб - 58% з різних причин, не займаються профілактикою своїх спадкових хворіб.

Вникаючи у суть поставленої думки, виникає необхідність згадати, що існуюча на сьогодні профілактична система охорони здоров'я діє лише формально, і це знаходить відображення у свідомості людей, оскільки, 56% респондентів ставляться до обов'язкових медичних оглядів позитивно, однак 48% з них не виконують поставлених перед ними вимог і відчувають у цьому не більше ніж формальність та особисту справу. Слід підкреслити, що необхідність безпідставного обстеження підтримує лише 27% опитуваних, а відповідно основна кількість опитаних не акцентує своєї уваги на подібній потребі. Спостерігаючи за поглядами респондентів, не можна залишити поза увагою той факт, що 71% опитуваних, які не надають відповідного значення обов'язковим медичним оглядам та безпідставному обстеженню, вважають, що основною запорукою збереження їхнього здоров'я та ранньої діагностики захворювань є їхнє фінансово-економічне становище. А також потрібно відзначити, що лише 29% тих, хто взяв участь у анкетуванні пов'язують незадовільний стан свого організму через недбале ставлення до встановлених вимог щодо обстежень, а також зауважують, що не обстежувалися по кілька років.

42% респондентів вважає, що їхнє фінансово-економічне становище домінуючого впливу на діагностування патології не має, проте має вагомий вплив на лікування. Решту респондентів притримується дещо іншої думки, суть якої - абсолютний вплив матеріального забезпечення.

Складовими соціального здоров'я молоді є духовна, психічна і фізична. Сьогодні ще немає усталених прямих показників саме духовного здоров'я. Загалом воно визначається сукупністю характеристик духовного світу особистості, наявністю і специфікою сталих відносин із складовими духовної спадщини - освітою, наукою, мистецтвом, релігією, мораллю, етикою. В цьому випадку можна використовувати показники статевої поведінки молоді, які не тільки характеризують репродуктивне здоров'я молоді, а й безпосередньо характеризують духовну сферу молоді. До індикаторів духовності, доступних для порівняльних оцінок, відносяться також вбивства та самогубства. Перші відображають агресивність та озлобленість, другі - безпорадність, утрату сенсу життя. Певні особливості духовного здоров'я можна отримати, досліджуючи сферу вільного часу молоді.

Проаналізувавши дані щорічного всеукраїнського моніторингу, виявлено, що духовна складова соціального здоров'я молоді характеризується такими рисами, як спрямованість зусиль молоді на здобуття досягнень, важливих для неї особисто - сім'ю, друзів, освіту, матеріальну забезпеченість тощо. Значно менше опитаних бачать себе людьми, що досягли успіхів у духовному розвитку, професійній сфері, суспільному житті. Другою характерною рисою є негативне ставлення до соціальних відхилень, що зустрічаються у молодіжному середовищі - наркоманії, токсикоманії, крадіжок у громадян, вбивства, жорстокості, зловживання алкоголем, хуліганства. Водночас зафіксовано толерантне ставлення до таких видів поведінки як вступ у сексуальний зв'язок “заради справи”, хабарництво, застосування фізичної сили при з'ясуванні стосунків, вживання спиртних напоїв. Такі ж види поведінки, як відхід у приватне життя для вирішення особистих проблем, агресивність, демонстрації, еміграція за кордон, вільне сексуальне життя викликають схвалення у значної частини молоді.

Як свідчать статистичні дані, показники самогубств серед молоді в Україні є особливо високими й продовжують зростати. За результатами моніторингових опитувань Інституту соціології НАНУ найбільш поширеним у молодіжному середовищі способом проведення дозвілля є наступні: перегляд телепередач, читання газет, часописів; прослуховування музики, платівок, дисків; приймання й відвідування гостей; прослуховування радіо; комп'ютерні ігри, тобто дозвільна діяльність молоді спрямована на задоволення рекреативних потреб. Що стосується компонентів вільного часу, пов'язаних із творчою діяльністю, задоволенням духовних потреб, то у структурі вільного часу вони представлені недостатньо. Для характеристики духовного життя у контексті його дозвільної діяльності важливою є динаміка тієї форми вільного часу, що названа відомим канадським ученим Р.А. Стеббінсом “серйозним” вільним часом. Мова йде про громадську діяльність, що безпосередньо пов'язана з бажанням молоді докласти власних зусиль у розбудову українського суспільства. Дані опитування показують, що незначна кількість молодих людей (біля 5%) займається громадською діяльність, спрямовує свою енергію для допомоги суспільству, у вирішення певних нагальних завдань. Для нашої країни, з оглядом на кількість невирішених проблем, це зовсім недостатньо.

Щодо психічної складової, то констатуючи, що психологічний стан людини в значній мірі є наслідком тих глибоких змін, які відбуваються сьогодні в економічній, соціальній, політичній, духовній сферах життя українського суспільства, позначених рисами нестабільності, невизначеності, в Україні упродовж останніх років спостерігається тенденція його погіршення й починається вона ще з дитинства та підліткового віку. Цей висновок зроблений на основі аналізу нозоцентричних (медико-статистичні дані щодо захворюваності), нормоцентричних (особливості психічного стану: присутність тривожності, страхів, збудженості, почуття самотності, туги) і соціологічних (наявність проблем спілкування; відчуття комфорту перебування в колективі; характер стосунків із близьким оточенням; задоволення життям; емоційне ставлення до свого майбутнього життя) показників психічного здоров'я. Дослідження виявило, що негативні емоції, стан стресу, нервового напруження, неврівноваженості, знижений настрій - досить поширені явища у молодіжному середовищі.

Щодо фізичної складової соціального здоров'я молоді, то за основними показниками захворюваності здоров'я підлітків та молоді в Україні погіршується. Звертає увагу на себе той факт, що загалом практично не зменшується кількість підлітків і молоді, що знаходяться на диспансерному догляді у медичних закладах. Це свідчить про те, що значна кількість захворювань не виліковується, а здобуває хронічної течії та переходить із підліткового віку до молодіжного й далі. При цьому підвищується ризик розвитку хронічних захворювань алергічної природи, хронічної патології органів дихання, кровообігу, що неодмінно позначиться на здоров'ї старших вікових груп. Це пов'язано з накопиченням захворювань, кумулятивним ефектом дії факторів середовища. Отже, підсумовуючи наведені дані щодо деяких аспектів духовної, психічної й фізичної складових соціального здоров'я української молоді, можна сказати, що вони мають проблемний характер.

Список використаних джерел

1. Больсевич В.К. Фізична культура; молодь і сучасність// Теор. і практ. фіз. культ. - 2005. - №4. - С. 2-7.

2. Виноградов П.А. Физическая культура и здоровый образ жизни. - М., 2001. - 251 с.

3. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. - К.: Наук. думка, 2005. - 102 с.

4. Лисицин Ю.П. Здоровье человека - социальная ценнность. - М., 1999. - 209 с.

5. Молодь України: Стан, проблеми, шляхи розв'язання. - К.: УНДІПМ, 2007. - Вип. 6.

6. Мягких В.Б. Здоров'я молоді як глобальна соціальна проблема// Світова цивілізація і міжнародні відносини: Науковий журнал. - № 2 (4). - 2002 - С. 130-131.

7. Цибульник В.С. Проблеми молодіжної політики// Філософ. і соціол. думка. - 2002. - № 4. - С. 12-15.

8. Черниш Н.Й. Соціологія молоді: Конспект лекцій. - К.: ІЗМН, 2003. - 36с.

9. Яременко О.О. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи. - К: Україна, 2000. - 207 с.

Размещено на Allbest.ru