Поняття субкультури

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ 1. Формування поняття субкультура

1.1 Історичний аспект розвитку поняття субкультура

1.2 Теоретичні засади поняття субкультура

Розділ 2. Найпоширеніші сучасні типи молодіжних субкультур та їх особливості

Розділ 3. Місце та роль молодіжних субкультур у сучасному житті молоді

Висновок

Література



Вступ

В умовах розвитку демократії та постмодернізації суспільства відбувається зниження соціального контролю, послаблення традиційного впливу соціального середовища на світогляд та поведінку молоді, що сприяє розвитку молодіжних субкультур у державі.

Мала частка молоді перебуває у офіційно зареєстрованих молодіжних організаціях, бо більшість надає перевагу неформальним організаціям. Представники різноманітних субкультур намагаються виразити свою індивідуальність, тому все більше підлітків у всіх країнах світу приймають ту чи іншу субкультуру.

Субкультура - одне з базових понять культурології, яке означає систему цінностей, настанов, способів поведінки та життєвих стилів певної соціальної групи, яка відрізняється від основної, домінуючої в суспільстві культури, хоча і пов'язаної з нею [18, с. 51] .

Кожен представник субкультури приймає норми, цінності, стиль життя за зразок свого існування. Однак паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які засвідчують належність до певного угруповання, як, наприклад, жаргон (сленг), зачіска, одяг, зовнішній вигляд тощо. Для хіпі характерне, зокрема, довге волосся, для панків - вистрижена голова зі смугою по середині, яка називається «ірокез», скінхеди своїм взуттям вважають тільки черевики фірми «Dr. Martins», а байкери не визнають черевиків і воліють ходити в шкіряних чоботах з кованою підошвою.

Поняття молодіжної субкультури теоретично нічим не відрізняється від опису субкультури загалом. Спільним є те, що учасниками молодіжних субкультур є в основному молодь. Молодіжна субкультура - неформальні угропування, які відображають ставлення певної групи молоді до процесів у суспільстві [18, с. 52]. Угруповання мають свої цінності, які дещо відрізняються від загальноприйнятих, специфічну манеру спілкування, стиль поведінки й одягу, певний спосіб мислення та світосприйняття. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість демонструвати свою позицію в соціумі.

Тема молоді опрацьована в працях В.М. Боряза, В.В. Долгова, Г.С. Ентеліса, А.І. Ковальової, Л.М. Когана, Е.А. Кривко-Апіняна, В.К. Криворученко, І. Кузьміної, В.Т. Лісовського, В.А. Лукова, Л.І. Михайлової, І.Б. Роднянської, Б.А. Ручкіна, В.Є. Семенова, З.В. Сікевич, З. Г. Спаси-Бенк, О.Г. Філатової, Ф.Р. Філіппова, А.Г. Харчева, В.І. Чупрова та інших дослідників. Ці автори у систематизації відомостей про молодь особливо зупиняються на питаннях її ціннісних орієнтаціях та соціалізації, формування груп, впливу соціальних факторів і специфічних особливостей віку на формування свідомості і ставлення до дійсності.

Проблема взаємодій молодіжних субкультур і суспільства, має, без сумніву, ставлення і до такої галузі соціологічного знання, як соціологія особистості, так як її суб'єкти - це окремі індивіди і соціальні групи, характеристики яких дослідники, які вивчають цю сферу, виділяють в окремі ключові категорії. Серед ключових понять, що відносяться до особистості і групі, в розробках вчених визначено поняття соціального статусу, соціальної ролі, соціального характеру особистості і групи. Ці ключові категорії знайшли своє відображення в роботах провідних зарубіжних і вітчизняних дослідників у цій галузі: Е.А. Ануфрієва, І.С. Кона, О.М. Леонтьєва, Т. Парсонса, Е. Фромма, В.А. Ядова.

Об'єктом даного дослідження є молодіжні субкультури та їх особливості.

Предметом - місце молодіжних угрупувань у сучасному суспільстві.

Мета роботи полягає у дослідженні місця молодіжних субкультур в оточуючому середовищі.

Завданням даної роботи є:

дослідити становлення поняття «субкультура»;

розглянути теоретичні відомості щодо поняття «субкультура»;

назвати молодіжні субкультури та охарактеризувати їх;

визначити місце молодіжних субкультур серед молоді.

Теоретичну значущість даної роботи визначає дослідження особливостей різних молодіжних субкультур, які в свою чергу допомагають зрозуміти природу цих угрупувань та визначити шляхи їх співіснування один з одним, приналежність до суспільства та місце в навколишньому середовищі.

Практичну значущість роботи визначає те, що дана робота є свого роду довідником, який розкриваю сутність найпоширеніших субкультур, та допомагає зрозуміти сутність кожного з цих угрупувань. Також, дана робота є підґрунтям для соціологічного дослідження, результати якого, можуть визначити ступінь впливу на суспільство та зокрема на молодь.

Структуру роботи складають вступ, три розділи, висновок, список використаної літератури та додатки.



Розділ 1. Формування поняття субкультура

Субкультура формується під впливом таких факторів, як соціальний статус, національна приналежність, релігія, місце проживання. Цінності та норми субкультури впливають на становлення особистості членів відповідної групи. Прикладом може слугувати вплив молодіжної субкультури на людину. Іноді більшість суспільства ставиться до тієї або іншої субкультури з несхваленням та недовірою. Ця проблема може виникнути навіть по відношенню до поважних субкультур лікарів, вчених або військових. Від домінуючої культури субкультура відрізняється мовою, поглядами на життя, манерами поведінки її носіїв. Ці відмінності можуть бути виражені дуже сильно, навіть якщо субкультура не протистоїть домінуючій культурі.

роль молодіжна субкультура

1.1 Історичний аспект розвитку поняття субкультура

«Культура - 1) сукупність досягнень людства у виробничому, суспільному та розумовому відношенні.

2) високий рівень чого-небудь; високий розвиток, вміння.»

«Суб… Перша частка складних слів у значенні:

той, що знаходиться під чимось або коло чогось;

підлеглий кому-чому-небудь;

не основний, не головний [8] .

Розглядаючи субкультуру з точки зору історії, можно дійти висновку, що головне в понятті субкультура - це префікс суб-, який означає чисте структурне протистояння, спрямоване проти явищ домінуючої культури. Тому в XII столітті не трапився розвиток номіналізму і тим більше реалізму, що такого протистояння просто не було. Воно прийде пізніше, з початком Нового часу.

«З Нового часу починається створення глобальної цивілізації. Це ще одна причина , чому тільки з XV-XVI століть можна казати про перші спалахах того, що пізніше сформується в субкультури. Бо те, що в попередні часи могла протистояти як відмінності різних культур, як протистояння язичників християнам, варварів еллінам, невірних по відношенню до вірних і т.д., тепер починає протистояти всередині нових товариств, все більш приймаючих блага всесвітньої цивілізації. Протистояння ці неминучі. Адже за кожним культурним плином завжди стоїть певна духовна дійсність. А оскільки існує якась паритетність серед реальностей духовного порядку, то жодна з них абсолютно і остаточно непереборна. Їх провідники - люди, і навіть цілі народності - можуть бути стерті з лиця Землі. Однак, те, що не пускають в двері, як відомо, все одно прийде крізь вікно. Так і відбувається, народ-переможець починає дізнаватися серед своїх лики вчорашніх ворогів. Тільки тепер це вже не релігійне протистояння вірних і невірних. Точніше, воно є, але за ним все ясніше і ясніше проглядає мирська недомовленість, невлаштованість у бутті. І в той же час це не пролетарі проти буржуа, не селяни проти землевласників, адже всі вони все ж таки складають одну сім'ю, і будь-який нижчий клас шанує культуру, збережену і відтворну класом вищим » [6] .

Представники субкультури мають власну культуру, власну настільки, що, маючи спільний з великою культурою розмовну мову, вони вкладають в ті ж слова інші відчуття, інші поняття, за всім цим стоїть принципово інша символіка. Вони носять інший одяг, співають інші пісні, читають інші вірші.

«Немає великого сенсу моралізувати з приводу тієї чи іншої субкультури. Марно переконувати її представників у правильності скоєного ними: за цим стоять реальності духовного порядку, і ніяке буденне міркування не здатне позбавити переконливості той глибинний досвід, що здобувається через прилучення до субкультури, оскільки ядро ??субкультури лежить в іншому світі, бо в основі субкультур - тепер забуті містерії. Це завжди переживання на порозі життя і смерті, і тому найсильніші. Це завжди переживання того, про що ви зі своєю прикладної мораллю не маєте жодного уявлення. Цим можна виправдати будь-яку неохайність, але за цим стоїть іноді й охайність вища, ніж ваша. Тому ні очорнення ні обілення субкультур ніколи не бувають адекватні. Перше - їх самостверджує, друге - породжує іншу субкультуру. Тому терпимість, якої ми навчилися в кінці XX століття - хоч і необхідна, але її не можна вважати засобом проти виникнення субкультур: бо на новому місці виникнуть субкультури нові, адже завжди знайдеться інший вигляд нетерпимості та й духовних реальностей існує багато» [6].

З чисто теоретичної соціальної точки зору, субкультура - система цінностей і норм, установок, способів поведінки і життєвих стилів певної соціальної групи, що відрізняється від пануючої в суспільстві культури, хоча і пов'язана з нею. У сучасному суспільстві існує значна кількість таких субкультур. Це класові, етнічні, молодіжні субкультури тощо. Вони формуються в особливих соціальних умовах і для деяких соціальних груп надають специфічні можливості вирішення проблеми бідності, низького статусу, обмежених соціальних можливостей і т.п. Всередині системи цінностей субкультури і її статусної структури відбувається соціалізація членів даної соціальної групи, і в цьому сенсі вона нічим не відрізняється від «стандартної» соціалізації законослухняних громадян.

Молодіжні субкультури часто також розглядаються як девіантні, що виражають якусь ступінь опозиції пануючій культурі. Молодіжні субкультури найчастіше розвиваються на основі своєрідних стилів в одязі і музиці і пов'язані з розвитком суспільства споживання, що створює все нові і нові ринки продукції, націлені насамперед на молодь. Молодіжні культури - це культури демонстративного споживання. Виникнення молодіжних субкультур пов'язане також з підвищенням частки і значення вільного часу, дозвілля, навколо якого і формуються всі відносини; вони зосереджуються також більшою мірою на дружбі і групі однолітків, а не на сім'ї.

Крім того, зростання життєвого рівня дозволяє здійснювати масштабні експерименти зі способом життя, пошук інших, відмінних від культури дорослих, культурних підстав свого існування. Поняття субкультури передбачає існування панівної культури, наявність ціннісно-нормативного консенсусу в суспільстві.

1.2 Теоретичні засади поняття субкультура

Субкультура -- сукупність культурних зразків, тісно пов'язаних з домінантною культурою і у той же час відмінних від неї. У антропології -- група людей у межах більшого суспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки. Субкультура - це спільність людей, чиї переконання, на життя і поведінку відмінні від загальноприйнятих або просто приховані від широкої публіки, що відрізняє їх від більш широкого поняття культури, відгалуженням якої вони є. Найчастіше субкультури переходять у окремі ідейні поняття, бо важко назвати культуру, до якої б вони відносились. [9]

Основоположником субкультурної теорії можна вважати Торстена Селлін, який у 1938 році опублікував свою роботу під назвою «Конфлікт культур і злочинність». У цій роботі Селлін описав криміногенний чинник, як конфлікт між культурними цінностями різних спільнот. У подальшому американський соціолог Альберт Коен розробив свою концепцію субкультур на основі теорії Селліна.

Коен в масштабі невеликих соціальних груп розглянув особливості культурних цінностей кримінальних об'єднань (банд, спільнот, угруповань). У цих мікрогрупах можуть формуватися свого роду «мінікультури» (погляди, звички, вміння, стереотипи поведінки, норми спілкування, права та обов'язки, міри покарання) - цей феномен отримав назву субкультури. Субкультурна теорія передусім розглядає групу, як носія девіантних ідей. Кожна субкультура живе своїми нормами і цінностями, досить відмінними від загальноприйнятих. Люди, що належать до цих субкультур, ведуть себе відповідно з груповими приписами, але суспільство визначає таку поведінку, як девіантну [5] .

Найчастіше субкультури виникають довкола певного центру чи ініціатора, який проповідує певні новації у сфері музичних стилів, способу життя, ставлення до якихось соціальних явищ. Ідейний центр формує цілісну картину світу, ставлення до нього, випрацьовує спеціальні тексти, які набувають статусу культових.

Молодіжні субкультури у теоретичній частині практично нічим не відрізняються від опису субкультури загалом. Єдине, що учасниками молодіжних субкультур є в основному молодь, а не хтось інший. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію у соціумі.

Загалом можна виділити 5 головних характеристик молодіжних субкультур:

Специфічний стиль життя і поведінки;

Наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді;

Протиставлення себе решті суспільства;

Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення;

Ініціативний центр, який генерує тексти.

Таким чином можна вивести наступне означення:

Молодіжна субкультура - будь-яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, тексти, норми і цінності.

Дуже часто термін молодіжна субкультура плутають з поняттям молодіжна контркультура. Для того, щоб уникнути цієї термінологічної незрозумілості, наведемо таке визначення:

Молодіжна контркультура - об'єднання молоді, що має всі ті елементи культури, що й субкультура, але чиї норми та цінності перебувають в активній чи пасивній опозиції до існуючих у суспільстві норм і цінностей.

Молодіжна субкультура виступає як особлива неформальна група. Молодіжна субкультура має свою мову, особливу ??моду, мистецтво і стиль поведінки. Дедалі більше вона стає неформальною культурою, носіями якої виступають неформальні підліткові групи.

У кінці 1989 року були досліджені неформальні молодіжні групи, звані «двірськими тусовками». Вони утворені за місцем проживання:

70% - юнаки

30% - дівчата.

«Піти у неформали» спонукали молодих людей внутрішня самотність, потреба в друзях, конфлікти в школі і вдома, недовіра до дорослих, протест проти брехні. Майже кожен восьмий прийшов у групу, бо «не знав, як жити далі» [15, с.35].

Але плутати поняття молодіжної субкультури з неформальним рухом є помилкою. Річ у тому, що вони не цілком тотожні. Неформальним молодіжним рухом можна назвати систему молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної діяльності у взаємозв'язку між собою і з суспільством загалом. У свою чергу, молодіжний неформальний рух є частиною ширшого середовища - «андеграунду».

Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає так:

романтико-ескапітські субкультури (хіпі, толкієністи, байкери .)

гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери .)

кримінальні (гопники, скінхеди .)

анархо-нігілістичні (панки та інші).

За спрямованістю інтересів соціолог М. Топалов класифікує молодіжні об'єднання і групи так:

захоплення сучасною молодіжною музикою;

устремління до правопорядкової діяльності;

активно займаються певними видами спорту;

близькоспортивні - різні фанати;

філософсько-містичні;

захисники навколишнього середовища [12] .

Варто звернути увагу на парадокс молодіжних субкультур: з одного боку вони культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого - покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослого суспільства [13] .

Теорії формування субкультур.

1. Марксистська теорія заперечує субкультури, розглядаючи молодіжні субкультури як ідеологію, покликану маскувати антагоністичні суперечності капіталістичного суспільства і підмінити їх протистоянням поколінь.

2. Теоретики соціальної дії роблять акцент на поведінці особистості в її контактах з іншими. У цьому розумінні субкультури розглядаються як система, що регулює здійснення інтересів і потреб молоді в суспільстві [2].

3. Пост-структуралісти визначають субкультуру як індивідуальне або групове протистояння. У 70-их роках пост-структуралісти розглядали вищий клас як такий, що горне до себе робітників, і тим мотивує їх разом із нижчим класом ставати заможнішими. З цього і виникла субкультура -- щоб вирішити конфлікти між класами. Спільним тут є протистояння домінантній культурі. Якщо культура -- це суспільне творіння, відтворення сенсу, значення та свідомості, то домінантна культура мусить бути найбільш поширеною культурою -- культурою, якій все до снаги [9].

Причини виникнення субкультурних угрупувань.

прагненням проявити незалежність, самостійність;

бажання задовольнити потреби та інтереси;

необхідність у спілкуванні як форма прояву індивіда

пошук відчуття захисту, комфортності

доступ до інформації, яку неможливо отримати вдома, у формальному колективі;

спілкування у межах неформального об'єднання й поза ним;

прагнення до отримання гострих відчуттів.

Причини «відходу в андеграунд»:

Виклик суспільству, протест.

Виклик сім'ї, нерозуміння в сім'ї.

Небажання бути як всі.

Бажання затвердиться в новому середовищі.

Привернути до себе увагу.

Не розвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні.

Копіювання західних структур, течій, культури.

Релігійні ідейні переконання.

Дань моді.

Відсутність мети в житті.

Вплив кримінальних структур, хуліганство.

Вікові захоплення. [16, с. 64-65]



Розділ 2. Найпоширеніші сучасні типи молодіжних субкультур та їх особливості

Нижче наведені найпоширеніші типи молодіжних субкультур всього світу, їх коротка характеристика та ознаки їх представників. [див. Додаток А. Табл. №1]

1. Готи. [див. Додаток Б. Мал.№1] Готи є представниками готичної субкультури, натхненних естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики. Зовнішній вигляд -- все, що має відношення до естетики смерті. Згодом готи стали додавати до свого образу містичні символи, причому без намагання хоч якось пов'язати їх між собою та усвідомити. Ця неусвідомленість і є слабке місце готичного руху, що не має чіткої ідеології, що не завжди красить репутацію готів. Суттєвим є те, що вони сприймають свій рух як протест проти масової свідомості, позбавлення смаку в одязі та метушні. Поки попса складає свої «три слова, два акорду» про кохання, гот, ввесь вигляд якого нагадує про смерть, іде на кладовище.

«Безполі» готи. Весь їх макіяж направлений на те, щоб приховати свою статеву приналежність. Корсети, спідниці, бандажі, латексний та вініловий одяг, високі каблуки, нашийники.

Hippie Goth. Мішкуватий одяг, капюшони, плащі. Волосся натурального кольору, вільно спадає, із вплетеними стрічками. Амулети із дерева чи каменю із зображенням магічних знаків.

Corporate Goth. Готи, що працюють на великих підприємствах і вимушені одягатися відповідно до корпоративного стилю. Офісний одяг приближений до готичності по мірі можливості. Ніякого макіяжу, мінімум прикрас, все строге та чорне.

Cuber Goth. Кіперпанківська естетика, активне використання техно-дизайну: шестерні, шматочки мікросхем, провода. Одяг в основному з вінілу чи неопрену. Волосся вибрите або фарбується у фіолетовий, зелений чи блакитний кольори.

Класичні готи. Це готи-естети, в основному творчі люди. Готика для них не культ, а джерело натхнення, звідки можна без кінця знаходити ідеї та образи. Такі готи мають екстравагантну поведінку та нестандартне світосприйняття.

Готи-вамп. Найсучасніший та модний різновид готів. Це зазвичай замкнені персонажі, які ображені на весь світ. Найприємніший час проведення -- розповісти товаришу про тільки-но винайдений спосіб самогубства чи порозмірковувати про свої хвороби.

Punk Goth. Стиль готів-ветеранів: ірокези, англійські шпильки, рвані джинси, шкіряні куртки -- практично стовідсоткові панки.

Victorian Goth. Віддають перевагу стилю історичних епох. Камзоли, ботфорти, сорочки з жабо та оборками. У жінок -- корсети, широкі спідниці, віхало, печатки. Це єдині готи, які не дотримуються чорного кольору. Зачіски -- історичні, а не панківські, натуральний колір волосся. В основі готівського руху лежить готична музика, яка виросла із пост-панка. Тому готів прийнято вважати музичним напрямком. Улюблене місце зборів -- кладовище, оскільки там тихо, безлюдно, ніщо не заважає дружньому готівському спілкуванню або просто веселитися. Однак сенс життя -- це сама готика, а не культ смерті. Готика -- явище екзотичне, а похмурі образи -- не більше, ніж епатаж. Недоречно шукати сенс життя у смерті -- його там немає. Смерть -- це нагадування, поштовх намагатися жити.

Готи мають так званий готичний світогляд (життєву філософію, яка поєднується з двома основними елементами: абсолютний індивідуалізм та незвичайна романтика). Завжди намагаються здобути більшого і в житті, і в музиці, і варті, вони шукають красу навіть у тому світі, де її немає, завжди дивитись на всі сторони життя (і позитивні, і негативні), не закриваючи ні на що очі. Намагаються змінити сірі будні, вносячи в них емоції та почуття через музику, стиль одягу, мейк-ап. Їхнє кредо -- знати правду і вміти іронізувати над нею (принцип такий -- «Die laughing!» -- помирай посміхаючись). Готи переплавляють свої емоції, як позитивні, так і негативні: біль, відчайдушність, радість у життєву енергію і намагаються відчувати себе нормально зі своїми «недоліками»: похмурим настроєм, іронією, дивними поглядами на життя і брати із цього всього силу.

2. Емо. [див. Додаток Б. Мал.№2] Із недавнього часу ця субкультура набула широкої популярності по всьому світі. Від англійського слова «emotional» означає емоційний. В основі субкультури -- різновид панк-музики, особливість якої полягає в манері вокалу, який може включати в себе писк, шепіт, крик та стогін. Тематика емопісень пов'язана зі стражданнями від нещасного кохання, мріями, смертю, а інколи навіть з політикою. Правильні емо дотримуються здорового способу життя: вони не палять, не п'ють, не вживають наркотиків, не вступають до необачних статевих стосунків. Атрибути зовнішнього вигляду емо-кіда:

Рожево-чорний колір. Одяг з рукавами у смужку. Поширений орнамент шахового порядку.

Футболки з дитячими малюнками або чорні з назвами емогруп.

Вузькі штани, частіше -- чорні джинси, можуть бути порваними та звуженими донизу або ті, що облягають.

Подвійний пасок. Один звичайний, інший -- із заклепками.

На нігтях -- лак чорного кольору.

Піджаки із безліччю значків.

Браслети на руках (нібито прикривають порізи вен).

Чорні кросівки чи кеди з рожевими шнурками.

Окуляри в темній оправі.

Великі горошини намиста на шиї.

Сумки чи рюкзаки через плече із безліччю значків, м'яких іграшок, нашивок.

Взимку -- довгий шарф поверх чорної куртки чи фіолетово-чорного пальта, прикрашених значками.

Волосся чорного чи темно-каштанового кольору, деякі прядки можуть бути висвітлені в оранж.

І хлопці, і дівчати фарбують губи під колір шкіри, використовуючи світлий тональний крем.

Обличчя бліде, яскравою плямою виділено підведені чорним очі - дзеркало душі, душа ж -- емоції.

Правильний емо називається «тру» (від англ. true -- правда), але це поняття досить відносне.

Ємо вважають, що кохання -- ідеальне почуття, яке не можна приховувати. Тому, коли серце розривається на шматки від кохання, емо не будуть мовчати -- вони відкрито сумуватимуть, переживають і навіть плачуть навзрид. Особливо сильні емоції у емо-кідів викликає музика. На емо-фестивалях групи емо-кідів у яскравому одязі не в змозі справишся зі своїми емоціями, виставляючи сльози на показ або ж просто сумуючи, не ховаючи зі своїх емоцій або ж, навпаки, відкрито показує свою радість чи захоплення музикою, світоглядом, нікого не соромлячись. Емо -- групи, що складаються з багатьох юних, депресивних людей, які замкнулись у собі. Як тільки вони стають частиною Емо, їхні дії до самогубства, депресивний стан душі автоматично стають частиною щоденного життя, нормою (наприклад, порізи зап'ясть, інші нанесення шкоди своєму тілу і багато інших природних дій, що засуджує більша частина суспільства). Як правило, молоді люди ідуть на цей крок, оскільки відчувають себе відкинутими від ровесників. Будь-який психіатр підтвердить, що через міру емоційні люди мають заохочуватись суспільством з метою допомогти вийти із депресивного стану, але звичайнісіньке з'ясовування стосунків може призвести до ще більшої депресії.

Важко сказати чи справжні емо ходять вулицями нашого міста, можливо, це просто молодь, яка маскується під емо з метою просто виділитись із натовпу, бути несхожими на всіх [16, с. 60-61].

3. Панки. [див. Додаток Б. Мал.№3] Писати про панк завжди складно. І для цього є дві цілком об'єктивні причини:

по-перше, панки самі про себе мало що пишуть, бо воліють спілкуватися усно чи через музику;

по-друге, саме слово «панк» вже настільки втратило свій первинний сенс і так часто вживається в найрізноманітніших контекстах, що говорити про таке явище субкультури як «чистий панк» вже не випадає.

Наприкінці 60-х років XX ст., коли власне і зародився цей молодіжний рух, журналісти так назвали молодь, яка стояла біля його витоків. Вони вважали, що таким принизливим словом відіб'ють популярність цього руху. Але такий хід себе не виправдав і слово прижилося у тогочасному лексиконі. Грубо кажучи, є два типи панків:

1) люди належать до цього руху тому, що вони слухають відповідну музику (панк-рок музику);

2) люди, які окрім того що слухають цю музику, ще і в житті сповідують панківські принципи.

В Україні є нечисленна групка людей, яка сповідує цю ідеологію, але серйозного впливу на культурну ситуацію вона не справляє. Straight edge (англ. шлях навпростець) -- більш філософське відгалуження панк-культури, рух, характерними рисами якого є:

повна відмова від наркотиків (включаючи узаконені алкоголь і тютюн);

розбірливість в статевих зв'язках;

здоровий спосіб життя;

політичні погляди, характерні всьому панк-руху.

4. Хіп-хоп. [див. Додаток Б. Мал.№4] Останнім часом, зважаючи на навалу хіп-хопу в молодіжну культуру, доводиться чути підміну цього поняття словом «реп». Отож «реп» -- це виключно музичний стиль, в той час як «хіп-хоп» є тією субкультурою, яка окрім репу, вбирає в себе ще і ді-джеїнг, графіті, специфічну форму одягу, деякі види спорту, брейк-денс та ін., а відповідно, є значно ширшим поняттям, аніж просто «реп».

Найважливіші елементи хіп-хопу:

Читка (читання репу) -- при видимій простоті цього вміння, воно вимагає від майстра значно більше старань, аніж може здатися на перший погляд. Читання текстів повинно бути не монотонним, а таким, щоб запам'ятовувалося. Тому величезна увага приділяється правильному підборові рим, інтонацій, і велика увага приділяється алітерації.

Брейк (бі-боінг) -- танцювальний елемент даної субкультури.

Ді-джеїнг -- музичний супровід для репу і брейку, хоча, діджеїнг може існувати і окремо. Традиційно для нього використовуються вінілові платівки, які крутять ді-джеї. Як один з підвидів ді-джеїнгу існус «скретчінг» (від англ. Scratch -- подряпина). В цьому випадку з платівок видобувають специфічний звук, який виникає від контакту вінілу та звукознімальної голки.

Хоч перелічені елементи разом складають хіп-хоп як субкультуру, вони живуть окремим життям. Сьогодні бі-бої рідко танцюють під peп, графіті малюють вже далеко не тільки репери.

5. Фурі. [див. Додаток Б. Мал.№5] Субкультура фурі (англ. furry) поєднує людей, які захоплюються антропоморфними тваринами в образотворчому мистецтві, анімації, художній літературі та дизайні. Відмінною рисою субкультури є прагнення до втілення образу антропоморфної тварини у творчості, або у собі через ідентифікацію з нею.

Антропоморфною твариною прийнято вважати вигадану істоту, що поєднує у собі якості людини та тварини як в анатомічному, так і духовному плані.

Наділяються людськими якостями в основному хижі ссавці леви, гепарди, лиси, вовки, а також гризуни. Ці звірі покриті хутром, тому у англомовних носіїв субкультури мають, прізвисько «пухнасті» (furries). Це слово традиційно є назвою субкультури. Поняття субкультури furry поєднує:

Шанувальників анімаційних фільмів або оповідань з участю антропоморфних тварин. Наприклад: мультфільм «The Lion King» або цикл романів «Редволл» письменника Брайена Джейкса.

Художників, що полюбляють малювати антропоморфних тварин, тобто митців фурі-арта.

Всіх, хто ототожнює себе з антропоморфними тваринами [16, с. 62-63].

6. Геймери. [див. Додаток Б. Мал.№6] Геймери -- це прихильники комп'ютерних ігор, які вбачають в іграх сенс свого життя. Найчастіше геймерами є підлітки. Фактично гра у підлітка займає увесь вільний від навчання час. Найбільш організованим різновидом геймерів є “квакери”, прихильники комп'ютерної гри “Quake”.

Існують також і не мережеві ігри,які виконують тільки розважальну функцію. Багато ігор типу “Діабло” чи “Варкрафт”, які дуже поширені у молоді, мають сюжет, і процес проходження перетворюється нібито в читання книги, де є скелет -- сюжетна лінія, а решту потрібно нарощувати на скелет самостійно.

Геймер за зовнішнім виглядом нічим не відрізняється від звичайної людини. У геймерів свій жаргон, свої клуби за інтересами. Свій кінематограф, нарешті: останнім часом популярні ігри екранізують досить часто, досить згадати “Лару Крофт”, “Doom” чи “Ненсі Дрю”. Тепер ось і своя література, наприклад, серія романів “S.T.A.L.K.E.R.”

Ігри діють зовсім не тільки негативно на геймерів -- вони розвивають швидкість реакції та швидкість думки, наполегливість та цілеспрямованість, навіть спритність. Ігри через Інтернет допомагають підучити англійську та розширити коло своїх знайомих. Американські дослідження доводять, що геймери, які прийшли в бізнес (відповідно досить юні хлопці) демонструють небачені результати, оскільки бізнес для них -- та ж гра [1].

7. Стрітрейсери. [див. Додаток Б. Мал.№7] Стритрейсніг (буквальний переклад -- «вуличні перегони»). З появою фільму «Форсаж» на вулицях міст з'являються гонщики. Вихідними багато молодих людей самовіддано «вбивають» батьківські машини. Перегони відбуваються, звичайно ж, за гроші.

8. Гопники. [див. Додаток Б. Мал.№8] Гопники (скорочено -- гоп):

Особа, яка належить до гоп-руху і живе під лозунгом !Жити, аби красти!»

Представник пострадянської субкультури, яка виникла у результаті інфільтрації кримінальної естетики в робоче середовище.

Близькі до хуліганів. Для гопників є характерним жаргон крадіїв. Гопниками, як правило, стають діти із неблагополучних родин. Найчастіше зустрічаються при так званих гоп-стопах: вуличних крадіжках, що супроводжується характерною «гоп нічною» розмовою із жертвою, а інколи і насиллям. Розпізнати гопників можна за такими ознакам:

пляшка дешевого пива;

дешевий спортивний костюм та кросівки;

підпалюють сірниками;

ходять зграйками по декілька осіб;

постійно жують насіння («сьомки»);

у розмові велика кількість нецензурних слів;

безтактна чи агресивна поведінка: наскрізь оглядають перехожого, фамільярне звертання;

усі один одного називають «васями»;

улюблене прохання: «дай рубас», «єсть пара двацать пять коп», «займи гривень десять, завтра віддам, мамой клянусь».

Одяг:

гоп-шапка -- в'язана шапка темних кольорів, загорнена на 2-3 оберти догори (лежить на маківці голови) або є просто зсунута з лоба догори; влітку -- кепка-таблетка, кепка-восьмиклинка чи бейсболка;

на спортивному костюмі перекручені назви відомих фірм, наприклад, «Рута», «Аbibas»;

спортивна гоп-куртка із дермантина, влітку -- біла футболка, яка облягає тіло;

шарф, є атрибутом футбольної команди;

білі дешеві кросівки або черевики з тупим чи довгим носком, влітку -- резинові сланці;

абсолютна не потрібна цій категорії людей «барсетка», яка завжди порожня [16, с. 61-62].

9. Байкери. [див. Додаток Б. Мал.№9] Байкери -- одне із найсуворіших угрупувань. Для їх ідеології характерним є злиття людини і техніки в єдиний організм. Між собою байкери є друзями, захисниками один одного. Це група однодумців, яка може протистояти мегаполісу, відстоювати групові та індивідуальні інтереси байкерів. Це не тільки їзда на мотоциклах, які об'єднують членів байкерського товариства. Носять довге волосся, зачесане назад, хустку на голові (бандану), шкіряні штани, ковбойські чоботи на підборах, мають татуювання.

Мають дуже дорогий мотоцикл, на який ніколи не шкодують коштів, постійно вдосконалюють техніку катання та свої уміння, майстерність. Дуже люблять задушевні розмови із собі подібними, тому й збираються на байкерські тусовки, де діляться своїм досвідом, допомагають новачкам [11].

10. Хіпі. [див. Додаток Б. Мал.№10] У наш час досить складно знайти прихильників «хімізму», які б свідомо називали себе «хіпі». Натомість люди, які зараховують себе до цієї категорії, воліють називати себе «я патлатий», «піпл», «системна людина» і навіть «людина». При цьому вони усвідомлюють, що оточення сприймає їх саме як «хіпі», але самі не бажають потрапляти під це визначення. Найочевидніше, що це відбувається через старомодність самого слова «хіпі», та через всі асоціації, які пов'язалися з цим терміном, починаючи з його виникнення у другій половині 60-х років 20-го ст.

Сьогодні чітко виділяються два прошарки цього руху:

так звана «стара система» («олдові хіпі» від англійського old, тобто старий, «справжні хіпі», «мамонти»). Вона складається з людей старшого віку (навіть до 50-ти років), для яких «хімізм» -- це все їхнє життя. Найчастіше ці люди не мають ані постійної роботи, ані постійної сім'ї. Більшість із них деградували і стали наркоманами, бомжами чи психічно хворими особами.

«нова система», яка об'єднує в собі молодь віком від 14-ти до 20-ти років, які примудряються поєднувати свій «хімізм» із навчанням у престижних закладах і не завжди дотримуються найважливішої заповіді, яку визначили ідеологи руху -- незалежність від соціуму.

Натомість молодь робить основний акцент на атрибутиці, перебираючи на себе сленг, манеру одягатися, прикраси та ін. Це своєрідний клуб за інтересами, де переважає потяг до класичної рок-музики і плетіння з бісеру. Але хіпі заслуговують на увагу хоча б тому, що стали тим середовищем, у якому виросли найрізноманітніші «нові» молодіжні субкультури, вони дали поштовх молодіжному протестові і привнесли ідеали толерантності та розкутості в сучасне суспільство [16, с. 62].

11. Рейвери. [див. Додаток Б. Мал.№11] Рейв (англ. rave) -- масова нічна дискотека з виступом диск-жокеїв; також загальна назва електронної танцювальної музики, що грають на таких дискотеках.

В 1960-х роках сленгове слово рейв вживали мешканці Лондона карибського походження у значенні імпрези. В кінці 1980-х термін почав функціонувати у значенні субкультури, що виросла з рухів ейсид хауз в Чикаго та Нью-Йорку після чого завоювала британську сцену.

Початково рейви були величезними нічними дискотеками, що проводилися в складських приміщеннях або на полях під відкритим небом, куди з'їжджалися тисячі людей. Ці ніким не контрольовані масові збори викликали в суспільстві негативну реакцію, зокрема через широке вживання «екстазі» та більш важких наркотиків на таких вечірках. Незабаром багато британських клубів стали проводити рейви у своїх стінах, використовуючи багатоярусні танцмайданчики, для кожного з яких грав свій діджей.

Основна музика на рейвах була ейсид хауз і техно та їхні подальші різновиди.

Серед найвідоміших колективів, що асоціюються з рейвом, були 808 State, The Shamen, A Guy Called Gerald, The Prodigy, Grid.

Культуру рейвів увібрали в себе запроваджені в 1990-і роки в Берліні, а потім інших містах світу «паради любові». На пострадянському просторі рейви проводилися з початку 1990-х років, найбільшим з них став фестиваль "КаZантип", що спочатку проводився на Кримському мисі Казантип, а потім поміняв назву на «Республіка KaZaнтип» і переїхав спочатку у село Веселе (поблизу Судака), а потім під селище Поповка (поблизу Євпаторії) [10].

12. Металісти. [див. Додаток Б. Мал.№12] Їх надихає та об'єднує музика у стилі метал. Представники даної субкультури зазвичай носять чорні джинси або кожані штани, кожана куртка “косуха”, чорні футболки або балахони з логотипом улюбленої групи, напульсники -- кожані браслети з заклепками або шипами, ланцюги на джинсах, звичайні чоботи, кросівки. В основному мають довге волосся. Однак одяг не є основним атрибутом субкультури [7].

13. Скінхеди. [див. Додаток Б. Мал.№13] Скінхеди -- (від англ. skin head - лиса голова) -- сучасна субкультура. Рух скінхедів зародився в Англії. Ці хлопці голили голови і носили тяжкі боти, які тепер стали атрибутом кожного скіна.

Згодом скіни почали об'єднуватися в місцеві банди, так звані мобі. Рух скінхедів швидко ширився. Спочатку в Європі, згодом в США, Австралію, інших країнах. В країни колишнього СРСР цей рух потрапив разом з панк рухом, на данний момент цей рух сильно змішався з рухом футбольних хуліганів в Україні, скін-хедів можливо часто побачити коли вони вболівають за свою улюблену команду в якомусь пабі чи на стадіоні.

Історія. Перші скін-хеди почали формуватися завдяки розпаду субкультури модів (mods). Тоді одна з їі частин, розрахована на робочих заводів та фабрик, так звані «жорсткі моди (hard mods)», була на межі зникнення. Але вона не зникла завдяки іншої субкультурі -- рудбойз (чорношкіри мігранти з Ямайки). Робочим хлопцям Англії сподобалась музика інших робочих хлопців, але не британців (Ska, Rocksteady), а також атрибути їхнього одягу. Таким чином сформувалася нова англійська субкультура -- скінхеди. Справжні скінхеди спілкувалися з чорношкірими rudeboys та разом ходили на концерти, де витанцьовували під ритми ска та регей.

Згодом скінхедів почали вербувати неонациські партії, а також партійні групи ліво-радикального характеру. На сьогоднішній день в багатьох країнах (насамперед у Німеччині) скінхеди поділяються на різні течії. Більшість скінхедів у світі це так звані традиційні скінхеди(тради) та шарпи (Skinheads Against Racial Prejudice - SHARP).

В Україні скінхеди з'явилися ще на прикінці 80- років ХХ ст. Це були нацисти, яких у всьому світі зневажливо називають бонхедами(з англ. bonehead)

Члени цієї субкультури часто демонстративно відсторонюються від політики, за винятком нацистів. Перевага віддається передовсім музиці, бійкам, пиву, тощо.

Музика. Скінхеди слухають доволі специфічну музику. Наразі за ними закріпилися два стилі -- Oi! та white power. Стиль Оі! вирізняється дуже брудним звуком та майже немелодійним співом. Головним у цій музиці -- є викрикнути голосніше якийсь лозунг. Характерним для стилю є викрикування «Oi! Oi! Oi!». В Україні таку музику грає київський гурт «Rebel boys».

Стиль White power характерний для нацистів. Це варіації на теми треш-музики, з ідеологічним текстами. Однак все співається трешовим голосом, тому фактично розібрати можна переважно приспіви. В Україні у цьому стилі грають київський гурт «Сокира Перуна», львівський «Білий шквал», львівський «Нахтігаль», Миколаївська «Цирюльня ім.Котовського».

Зовнішній вигляд скінхеда: лиса голова, черевики, підтяжки. Не всі скіни мають однаковий вигляд. Кожен елемент стиль -- ознака, за якою можна визначити різні групи скінхедів.

«Шарабан» -- по скінівські -- лиса голова, яку вони бриють. Вважається, що голять голови для того щоб в бійці не було за що вчепитися. Або щоб довгі коси в верстати не попадали. Але справжня причина голеної голови криється в зародженні цього руху. Скіни з'явилися як противага неформальству, що було розповсюдженне на Заході. Хіппі носили довгі коси, а скіни голили голови. Такий собі прояв епатажу. «Мартінси» і «Гріндера» -- це важкі скіновські черевики зі стальними вставками. Традиційне взуття англійського робочого класу.

На пост-радянському просторі бонхеди також ознакою субкультури вважають колір шнурків для черевиків. Вважається, що нацист повинен носити білі, а лівак - червоні. Але ця ознака зовсім не характерна для Європи, в першу чергу для Англії, країни де зародилася ця субкультура.

«Бомбером» (від англійського «Flight Jacket») називається болонова курточка без комірця зі змійкою та резинками на рукавах -- в бомберах зручно битися так як супротивнику немає за що схопитися.

Джинси носять через їх зручність і доступність. На заході є традиція носити сині левіси 501 і 502. Джинси обов'язково підкочують: «підкати» гарно виглядають на високих черевиках, подовжуючи ріст. Крім того це достатньо зручно в бійці.

З наведеної вище інформації можна зробити такий висновок. Кожна субкультура має право на існування та кожна молода людина моє право обирати більш підходящу для її світогляду субкультуру. Також, можна зазначити, що кожна субкультура відрізняється від іншої на основі декількох критеріїв:

ставлення до суспільства;

ставлення до інших субкультур;

спосіб існування в сучасному світі;

світогляд.

В цілому, кожна з наведених субкультур являє собою підґрунтя для змістовного та корисного для розвитку суспільства дослідження [3].

14. Пранкери.[див. Додаток Б. Мал.№14] Пранк (від англ. Prank - проказа, витівка, пустощі; жарт) - телефонне хуліганство, телефонний розіграш. Пранкери здійснюють телефонні дзвінки (зазвичай анонімні) своїм жертвам, і шляхом провокацій і кепкування змушують жертву до яскравої відповідної реакції.

Жанри пранку:

«Хард» (англ - важкий) - це звичайна телефонна розмова, в якій метою пранкера є довести жертву до стану гніву або істерики. Для цього жанру характерна велика кількість нецензурних лайок.

«Лайт» (легкий) - метою цього пранку є бажання посміятися разом з жертвою, пожартувати або поговорити по душах.

«Технопранк» складається з прокручування записів фраз («нарізки») відомих жертв іншим жертвам. Грамотно і професійно виконаний технопранк створює автентичне враження того, що телефонує жива людина. Відомі випадки прокручування нарізки тим же самим жертвам, чиї фрази і були записані («дзеркальний технопранк»). При успішному виконанні жертва не розуміє, що лається зі своєю власною записом.

«Пранкмікс» теж можна назвати мистецтвом, пов'язаним з пранком. Це накладення вирізаних фраз із пранку на будь-яку музику - або чужу, чи написану самим музикантом.

«Радіопранк». На багатьох радіостанціях є програми, в яких будь хто, за невелику винагороду, може дати номер телефону знайомого. Ді-джей проводить пранк - дзвінок, який транслюється у прямому ефірі. Такий дзвінок неменуче закінчується словами «Це радіо …. програма….» [4].



Розділ 3. Місце та роль молодіжних субкультур у сучасному житті молоді

Фахівці, як правило, виходять з того, що субкультура - підсистема всередині культури, «культура в культурі», однак неясним залишається її конкретне «місцерозташування», що перетворює субкультуру в «блукаючий» феномен.

Виходячи з уявлення про те, що молодіжні субкультури - феномени, що виникають, коли здійснення соціалізації індивідів з яких-небудь причин виявляється неможливим через офіційні інститути (сім'я, навчальні заклади і т.д.), коли легітимні канали входження молодої людини в культуру виявляються повністю або частково заблокованими. Іншими словами, субкультури - сукупності з яскраво вираженою компенсаторною функцією, що дозволяють направити зазначені процеси альтернативними шляхами. Молодіжну субкультуру можна охарактеризувати як виробничо-невиробничою систему: нових речей (економічних благ) вона дійсно не створює, але при цьому активно конструює нові для даної культурної системи смисли і значення.

Субкультуру можна представити як тонку плівку, якою вкрите n-на кількість молодіжних спільнот, що існують на певній території у визначений час. Якщо «тусовка», як елементарний тип спільноти у молодіжному середовищі, консолідується навколо певного символу [19, с. 45] (наприклад, тусовка сноубордистів) не передбачає єдності світогляду її членів, то субкультура «добудовує» «тусовки» до соціальної спільності «більш високого» рівня, інтегруючи їх у єдине ціле, скріпами якого є колективні цінності, різноманітні етичні кодекси, міфологізовані уявлення про історію спільноти (етапи становлення, зіткнення з представниками інших субкультур, легендарні особистості і т.п.), сленгу, механізми навчання неофітів, а також колективні (і нерідко стереотипні) знання про специфіку інших соціальних спільнот - носіїв тих чи інших субкультур у межах конкретної території.

Молодіжна субкультура як система смислів і значень, так чи інакше не вписується у вже наявну офіційну сітку координат та не існує довго в первозданному вигляді внаслідок того, що в культурі запускається механізм, спрямований на «засвоєння» субкультури. Починається розробка та інтеграція нововведень в домінантну культуру. Те, що народилося в одній із зон росту культури, поступово стає «надбанням» зони стабільності культури. Таким чином, молодіжні субкультури, що належать до сфери культурного андерграунду виявляються точками розвитку сучасної культури [17].

Особливістю неформальних об'єднань є добровільність вступу в них і стійкий інтерес до певної мети, ідеї. Друга особливість цих груп -- суперництво, в основі якого лежить потреба самоствердження. Молода людина прагне зробити щось краще, ніж інші, випередити в чомусь навіть найближчих йому людей.

Ці групи стають тим мікросоціумом, у якому відсутнє і звуження вільного пересування в просторі, і суворий регламент часу для творчого самовираження, які нав'язують старшокласникові соціальні інститути (школа, ПТУ, частково сім'я).

Саме в просторі неформального спілкування можливий первинний, самостійний вибір підлітком свого соціального оточення і партнера.

Прикладом того, що субкультури мають великий вплив на молодь та займають значуще місце в її житті, може слугувати те, що молодіжні субкультури стали одним з істотних чинників соціалізації міських школярів. Дані соціологічних досліджень підтверджують, що значна частина учнів старших класів, ідентифікує себе з тією або іншою субкультурою, і певна кількість старших школярів випробовує на собі її відчутний вплив.

У той же час вплив на учнів ряду неофіційних молодіжних культур приховує в собі соціальні небезпеки, оскільки одні субкультури транслюють ідеї екстремізму, расової і національної дискримінації, інші -- проповідують кримінальний спосіб життя, треті -- пропагують вживання психоактивних речовин і т. д. Дані субкультури створюють ризик для соціалізації учнівської молоді.

Таким чином, можемо говорити про те, що:

субкультури та неформальні об'єднання є обов'язковою умовою існування будь-якого демократичного суспільства, неодмінним атрибутом громадянського суспільства; міра їх розвитку є ознакою демократичності держави загалом;

субкультури є способом ідентифікації з соціальним середовищем, із власною групою в субкультурі, зі всією системою субкультур, з молодіжним рухом, зі світом поза субкультурами;

кожна субкультура має свою, притаманну тільки їй, особливу форму комунікації у власному субкультурному товаристві (особлива мова; особливості одягу або спеціальні знаки на одязі, зачіски, татуювання; обряд ініціації, що с способом розпізнання «свій -- чужий»);

субкультури різняться також і мірою та методами конфлікту (протистояння) -- протесту та (чи) співпраці їх із зовнішнім світом, до якого належить як світ поза субкультурами, так і світ інших субкультур. [16, с. 63]

Загальна причина утворення молодіжних субкультур -- незадоволеність життям, а в соціологічному аспекті -- криза суспільства, нездатність його відповісти базовим потребам молоді в процесі її соціалізації.

Підлітки сприймають навколишній світ по-своєму. Особливості психологічного стану підліткового віку не дозволяють більшості молодих людей виражати поодинці свій погляд на світ. [див. Додаток А. Табл. №2] Тому підлітки вважають за краще об'єднуватися в компанії, «збиватися в зграї», вельми досягнувши успіху в справі створення своїх особливих співтовариств, де «відчуття ліктя» -- єдино можливий для них спосіб виживання в суспільстві. Для підлітків приналежність до таких співтовариств була і залишається надзвичайно привабливою, оскільки, виходячи із замкнутого соціального осередку сім'ї, молода людина в сучасному світі неминуче потрапляє в соціальний вакуум. Цей,феномен є специфічною особливістю різних соціальних груп, зокрема неформальних малих груп.

Також, причинами приєднання дитини до різних неформальних об'єднань, угрупувань є відсутність навчальної мотивації, маса вільного часу, ізольованість і віддаленість дітей від батьків, занедбаність, бажання знайти захист у кого-небудь або «нагнати страху» на інших, застійні явища в суспільному житті, дефіцит правди, лицемірство. Звідси народжується потяг до фальшивих цінностей, авторитетів, ідеалів, які вони вважають істинними і престижними.

Головним для підлітків в неформальних угрупуваннях є не тільки можливість відпочити, провести вільний час, а і можливість спілкуватися з близькими собі по духу людьми, розвивати і проявляти свої здібності, тим самим залишатися самим собою.



Висновок

Сучасне суспільство є неоднорідним. Кожна людина - це свого роду мікро світ, зі своїми інтересами, проблемами та хвилюваннями. Але при цьому прослідковується схожість інтересів та поглядів. Іноді, для задоволення своїх потреб, треба об'єднатися з іншими людьми, бо разом простіше досягнути цілі. Таким є соціальний механізм створення субкультур - обєднання людей за інтересами, які не протирічать цінностям домінуючої культури, а доповнюють її. Молодіжні субкультури утворюються тому, що є необхідними для молоді: вони дають змогу творчо проявити себе, визначити своє місце у житті, знайти друзів. Головною метою субкультур є соціалізація, яка є незамінною у становленні особистості та її розвитку. Наприклад, становлячись одним з готів, емо, панків або металістів, молода людина засвоює перші норми поведінки, закони спілкування, соціальні ролі.

Погоджуючись зі словами черкаського психолога Оксани Копаєвої, можна зазначити що, належність до тієї чи іншої молодіжної субкультури - це своєрідний спосіб продемонструвати дорослим свої власні погляди на життя. Причиною молодіжного об'єднанняся з іншими однодумцями є демонстрація наявності власних життєвих позицій.

За ставленням до молодіжних субкультур, суспільство ділиться на три групи:

ті, хто підтримують ці угрупування;

ті, хто виступають проти молодіжних субкультур;

ті, хто притримується нітралітету.

Перші керуються тим, що молодіжні субкультури є доповненням домінуючої культури та є висвітленням права вибору.

Другі вважають що, деякі молодіжні угрупування є загрозою для суспільства, бо

життєві принципи цих угрупувань протирічать благу оточуючих.

Останні не мають однозначного ставлення до субкультур, бо їх життєві принципи та погляди є апатичними.