Державна політика щодо насильства в сім'ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна політика щодо насильства в сім'ї

ЗМІСТ

ВСТУП

ГЛАВА I. ТЕОРЕТИЧНЕ РОЗГЛЯДУ ПРОБЛЕМИ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

1.1 ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ "НАСИЛЬСТВО В СІМ'Ї"

1.2 причиною появи і розвитку схильності до насильства і АГРЕСІЇ У ЛЮДИНИ

РОЗДІЛ II. НАСИЛЬСТВО В СІМ'Ї ЯК ОБ'КТ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

2.1 ЗАХОДИ, ВЖИТИ В ОБЛАСТІ ПРОФІЛАКТИКИ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ

2.2 ДЕРЖАВНІ ЗАХОДИ, ВЖИТИ СТОСОВНО ПРОБЛЕМИ НАСИЛЬСТВА НАД ЖІНКАМИ В СІМ'Ї

ВИСНОВОК

ВСТУП

У багатьох країнах сімейне насильство розглядається як серйозна соціальна проблема і входить в сферу інтересів різних академічних і практико-орієнтованих дисциплін. Як показує історія цивілізації, глобальні зміни в суспільстві завжди супроводжуються жорстокістю.

Втрата колишніх соціальних орієнтирів і конфлікт життєвих цінностей, невпевненість у майбутньому, нестабільність соціально-економічної ситуації, зниження рівня життя, а також необхідність приймати нестандартні рішення (що саме по собі є дискомфортним, а нерідко і стресовим фактором) сприяють наростанню і більш інтенсивному прояву агресивності і жорстокості.

Якщо говорити про розробленості в спеціальній літературі питання насильства в сім'ї, то доцільно назвати деяких авторів та їхні роботи.

Таким чином, аналізом і розробкою проблеми насильства в сім'ї займалися такі автори: Л.С. Петіна ("Насильство над жінкою: проблеми та рішення"), Н.В. Єфімова ("Домашнє насильство: масштаби, причини, шляхи подолання"), М.О. Циркун ("Соціально-психологічні особливості проблеми насильства над жінками"), І.І. Циркун ("Психологічні аспекти насильства"), І.В. Писарчук ("Насильство щодо жінок: правові аспекти проблеми"), І. Кучвальская ("Насильство над жінками: аналіз чинного законодавства та практики його застосування"), С.М. Бурова ("Насильство над жінкою як соціальна та соціологічна проблема"), В. Євсеєнко ("Запобігання та викорінення насильства по відношенню до жінки").

У 2000 році було видано збірник "Ні - насильству в сім'ї та суспільстві". Проект розроблений групою білоруських учасниць програми "Жінка-лідер у просуванні прав людини" ("The Human Rights Advanced Leadership Training for Women"), яка була ініційована міжнародною організацією "Жінки, Право і Розвиток" (WLDI "Women, Law and Development International" ), а її здійснення стало можливим завдяки фінансовій і організаційній підтримці Інституту "Відкрите Суспільство".

Білоруською командою була розроблена стратегія, націлена на захист жінок від домашнього насильства. Проект мав дослідницьку і практичну спрямованість.

У рамках стратегії було передбачено проведення широкомасштабного дослідження з проблеми насильства в сім'ї. Воно включало проведення соціологічного опитування на всій території Білорусі, а також аналіз законодавства та практики роботи судової та правоохоронної систем.

ГЛАВА I. ТЕОРЕТИЧНЕ РОЗГЛЯДУ ПРОБЛЕМИ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

1.1 ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ "НАСИЛЬСТВО В СІМ'Ї"

Термін "насильство", згідно з "Словника російської мови" С.І. Ожегова, може бути витлумачений як: "1) примус, гноблення, тиск, тиск, застосування фізичної сили;

2) примусове вплив на кого-небудь;

3) утиск, беззаконня ". Форми контролю над насильством в суспільстві можна підрозділити на первинні, до яких належать соціальні та культурні норми, звичаї, і вторинні, які реалізуються, за допомогою соціальних інститутів і організацій (органів внутрішніх справ, установ соціального захисту, охорони здоров'я , місцевої влади і т.д.). Останні повинні забезпечувати захист, покарання і здійснення соціалізації.

З психологічної точки зору сучасне насильство розглядається як своєрідна форма невротичного протесту особистості проти різного роду тиснуть на неї стресових факторів і умов соціального життя, до яких їй важко адаптуватися [1; С.45].

В даний час у міжнародному професійному співтоваристві соціальних працівників найчастіше використовуються дві класифікації видів насильства, відповідно до яких розробляються і впроваджуються спеціалізовані дослідні та корекційні програми.

Перша типологія ґрунтується на характері насильницьких дій і включає в себе такі види насильства, як фізичне, сексуальне, психологічне (емоційне) та економічну.

Очевидно, що в більшості випадків насильство носить інтегративний характер, зокрема будь-який вид насильства завжди своєю складовою частиною має психологічне (емоційне) насильство.

Друга класифікація фокусується на характеристиках об'єкта насильства. До таких характеристик можуть відноситися вік (наприклад, насильство над дітьми або престарілими), стать (насильство над жінками), стан здоров'я (насильство над інвалідами або недієздатними), родинні відносини (сімейне насильство, інцест), етнічна приналежність, соціальний статус, професія і ін Іноді систематизують типові обставини вчинення насильства інших дій (наприклад, зґвалтування під час побачення).

Під сімейним насильством розуміються агресивні і ворожі дії по відношенню до членів сім'ї, в результаті яких об'єкту насильства можуть заподіяні шкоди, травма, приниження або іноді смерть.

Роль сім'ї у життєдіяльності суспільства визначається тим, що їй притаманні, з одного боку, риси соціального інституту, а з іншого - малої соціальної групи. Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій та зразків поведінки, які регламентують взаємини між подружжям, батьками, дітьми, іншими родичами.

Як первинна мала група вона заснована на шлюбі або кровній спорідненості, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою.

Насильницькі дії членів сім'ї по відношенню один до одного мали місце у всіх суспільствах і в усі часи, але не завжди вони розглядалися в якості соціальної проблеми.

Існує так зване структурне насильство, легітимно воно представлено в культурі, соціальних символах і ритуалах. Наприклад, "педагогічне" насильство над дітьми, "домінаційне" поводження з жінками або ж "спартанське" ставлення до людей похилого віку та інвалідам у ті чи інші часи було зареєстровано законом або підтримувалося суспільною мораллю. Інакше кажучи, ті чи інші форми насильства можуть сприйматися населенням як "справедливу справу".

Таким чином, виправдання чи засудження насильства залежить від соціальної орієнтації суспільства і відповідно може посилюватися або слабшати.

Однак в останні кілька десятиліть насильство в сім'ї усвідомлюється як серйозна і масштабна проблема, яка породжує безліч інших соціальних та індивідуальних проблем. Зокрема, сформувалося розуміння, що недостатньо тільки карати винних, так само необхідно реабілітувати жертву насильства і працювати з людиною, яка вчинила насильство, щоб уникнути повторення ситуації.

Об'єктами (як, втім, і суб'єктами) домашнього насильства можуть бути будь-які члени сім'ї [5; С.176].

Виділяють три типи сімейної жорстокості: з боку батьків по відношенню до дітей, з боку одного чоловіка по відношенню до іншого; з боку дітей та онуків по відношенню до стареньких родичів.

Найчастіше насильницьким діям з боку членів сім'ї схильні діти, жінки, люди похилого віку та інваліди. Чоловіки в родині частіше відчувають психологічне насильство.

Сім'ї, в яких відносини будуються на насильстві, входять до групи ризику, так як виросли в настільки неблагополучною обстановці діти згодом стають або жертвами, або самі піддають насильству своїх близьких. За статистики 95% людей містяться в колоніях, в дитинстві відчували насильство або були його свідками.

Насильство в сім'ї порушує такі права людини, як право кожного на рівний захист перед законом і відсутність дискримінації за ознакою статі, віку, сімейного або соціального статусу; право не піддаватися жорстокому поводженню; право на життя та фізичну недоторканність; право на високі стандарти фізичного та психічного здоров'я.

Не можна не визнати, що сьогодні повною і відбиває реальність статистики про масштаби і частотою випадків насильства в сім'ї не існує з цілком зрозумілих причин: закритість сім'ї як системи (небажання виносити сміття з хати); взаємозалежність жертв і мучителів, відсутність доступу в сім'ю для соціальних працівників ; недостатність інформації з медичних установ і правоохоронних органів, що не дозволяє робити висновки про розміри цього явища.

Реєстрація випадків насильства утруднена ще й тим, що буває складно віднести деякі акти насильства до кримінально-карним діянням. Водночас, існують чинники, що перешкоджають зверненню реальних чи потенційних жертв в міліцію. Це обґрунтовані побоювання жертв, що злочинець не буде заарештований, недовіра до правової Системі, боязнь образливого характеру процесу розслідування, небажання робити свою таємницю надбанням суспільства та багато іншого.

З позицій системної сімейної психотерапії жорстоке поводження у сім'ї - показник дис - функціонування сімейної системи, структурний ознака порушення внутрішніх відносин.

Якщо існуючі проблеми внутрішньо сімейних відносин (спочатку не пов'язані з насильством) не усунути, то насильство приймає або хронічний, або циклічний характер.

Соціально-психологічний підхід розглядає насильство в сім'ї як продукт соціалізації, відтворення тієї моделі поведінки, того життєвого досвіду, який людина отримала в сім'ї.

Наприклад, з одного боку, серед чоловіків, що б'ють своїх дружин, кількість тих, хто в дитинстві був свідком такого ставлення батька до матері в 3 рази більше, ніж число тих, хто виховувався в благополучних сім'ях.

Соціо культурний підхід розглядає проблему ширше - в контексті соціальної та економічної ситуації всередині суспільства в цілому. Наприклад, відмінності в суспільному статусі чоловіка (затвердження своєї переваги) і жінки (економічна та психологічна залежність) переносяться і на сімейні стосунки.

У теорії та практиці соціальної роботи в даний час існує декілька різних підходів до пояснення причин виникнення насильства в сім'ї. Це психологічні напруги, стрес і т.д., ситуативні чинники: алкогольне, наркотичне сп'яніння, матеріальні труднощі і т.д.

У результаті застосування тих чи інших підходів вітчизняні та зарубіжні дослідники емпірично отримали деякі характеристики сімейного насильства. Якісний і кількісний аналіз даних по зареєстрованих випадків сімейного насильства показує наступне:

насильницькі дії найчастіше відбуваються стосовно жінок і дітей;

психологічне і фізичне насильство є найбільш поширеними;

ґвалтівниками найчастіше виступають родичі, а не чужі люди;

насильство повторюване явище;

потерпілі та родичі не йдуть у міліцію, шукають підтримку у друзів або в спеціальних установах;

частота насильства не пов'язана з етнічною приналежністю;

рівень освіти;

питома вага душевнохворих 10-15%, психологічні розлади (депресії і т.д. становлять 60%);

насильство частіше зберігається в сім'ях, де шлюб зберігається заради дітей;

сімейне насильство носить циклічний характер.

1.2 причиною появи і розвитку схильності до насильства і АГРЕСІЇ У ЛЮДИНИ

Більшість особливостей нашої поведінки, розвивається шляхом наслідування.

Значний вплив на формування агресивності надає дитинство людини. Так, спостерігаються навіть у дитячому віці сцени насильства над матір'ю можуть призводити як до формування схильності до алкоголізму і наркоманії, так і агресивної поведінки в дорослому стані. Насильство в сім'ях часто веде до насильства у подальшому житті людини. Якщо вихователі будуть отримувати покарання за свою агресивність, то це зменшить прояв агресивності у дитини. Агресивність розвивається або зменшується, або просто не підтримується в результаті спостереження сцен агресії та аналізу видимих наслідків для людини діяв агресивно.

Американський психолог Ерон провів велике дослідження особистісних особливостей дітей, які користуються репутацією жорстоких, а також їх батьків та умов проживання. Таких дітей, як правило, не люблять. Вони не цікавляться шкільними справами, але дуже люблять фільми зі сценами насильства, героям яких вони наслідують. Їхні батьки, самі як правило, дуже агресивні, часто застосовують до дітей тілесні покарання і постійно висловлюють незадоволеність з приводу їхньої поведінки. Вони також люблять жорстокі фільми і висміюють у своїх дітях співчуття до жертв насильства.

Негативно позначається на людині позбавлення матері, будь то фізична смерть матері, відрив дитини від неї і виховання в дитячих установах або небажання матері піклуватися про свою дитину (материнська деривація). Материнська деривація призводить до того, що у дитини виникає, перш за все, відчуття відторгненості і занедбаності. Це призводить до виникнення напруженості у відносинах з людьми. Посилюється негативне ставлення до інших людей і до себе самого, формується занижена самооцінка. Але навіть за відсутності матері та її кохання з дитини може вийти повноцінний член суспільства, здатного до повноцінного розвитку і не відрізняється високою агресивністю. Для цього з дитиною повинен знаходиться хоча б одна доросла людина близька дитині, яка любить, беззастережно приймає. Реальна поведінка батьків робить величезний вплив на дитину. Їх неагресивне поведінка, з'ясування відносин у разі необхідності не в присутності дітей, є дуже значущими у формуванні майбутнього стилю поведінки дитини. Батьки повинні заздалегідь оцінювати зміст телевізійних програм, щоб намагатися захистити своїх дітей від перегляду жорстоких сцен по телебаченню. Якщо дитина все ж бачить фільм або телепередачу, в яких зустрічаються акти насильства, то батькам слід прокоментувати їх, щоб діти розуміли, що реальне життя відрізняється від того, що вони бачать, і щоб вони не залишилися байдужими до зла і страждання.

На агресію впливає низка чинників:

1. Індивідуальні детермінанти агресії. Дослідження показали, що індивіди з високим рівнем тривожності виявляють менший рівень агресії, ніж індивіди з низьким рівнем тривожності, так як перші мають тенденцію очікувати несхвалення з боку інших людей і негативний результат ситуації.

2. Особистісна характеристика (упереджена атрибуція агресії). Вона являє собою тенденцію приписувати іншим людям ворожі наміри, навіть коли такі відсутні.

3. Темперамент - проявляється в самому ранньому дитинстві і звичайно не змінюється в плині життя.

4. Авторитаризм - більш авторитарні люди більш агресивні.

5. Почуття сорому. Існує наступна закономірність, чим частіше людина відчуває почуття сорому в процесі взаємодії з іншими людьми, тим вище його схильність до гніву і агресивної поведінки.

6. Статеві відмінності. Чоловіки і жінки відрізняються, перш за все, своїми установками щодо агресивної поведінки. Чоловіки ставляться до агресії як до засобу досягнення поставленої мети і схильні вдаватися до прямої агресії. Жінки ставляться до агресії як засобу вираження гніву і зняття стресу шляхом вивільнення агресивної енергії і схильні вдаватися не до прямої, а до непрямої агресії, завдаючи шкоду противнику найчастіше обхідними шляхами. Статеві відмінності в агресії породжуються тим, що в більшості культур вважається, що чоловіки у багатьох ситуаціях повинні вести себе більш агресивно, ніж жінки.

7. Національна приналежність надає певний вплив на формування агресивної поведінки, так як існують культури, в яких присутня позитивне ставлення до прояву агресивності.

Також, у людей агресивність посилює біль, причому як фізичну, так і душевну. Особливо сильним збудником є ??атакуючий поведінку іншої людини. У спекотну погоду всі стають дратівливими і збудженими. Тіснота, вторгнення в індивідуальний простір людини, також є чинниками, що викликають стрес. Тіснота, підвищена вологість, шум, забруднене повітря, заняття спортом або спостереження за спортивними змаганнями підсилюють збудження людини, яке в поєднанні з ворожими думками чи почуттями може полегшити агресивна поведінка.

8. Телебачення. Глядачі не тільки ілюструють екранні моделі насильства, але і при постійному спостереженні за подібними сценами людина стає більш байдужим до чужого болю, спотворюється їх уявлення про реальність. Перегляд насильства по телебаченню змінює сприйняття дійсності, люди починають сприймати світ більш небезпечним, що призводить до збільшення страхів і тривоги.

9. Спадковість - впливає на чутливість нервової системи до збудників агресії.

10. Хімічний склад крові людини значно впливає на чутливість нервової системи до стимуляції агресії.

11. Алкоголь - посилює агресивність, стирає індивідуальність і розгальмовує, знижуючи рівень осудності особи і здатність людини враховувати наслідки скоєних дій.

РОЗДІЛ II. НАСИЛЬСТВО В СІМ'Ї ЯК ОБ'ЄКТ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

2.1 ЗАХОДИ, ВЖИТИ В ОБЛАСТІ ПРОФІЛАКТИКИ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ

сім'я насильство агресія людина

У Республіці Білорусь, в даний час склалася перевірена практика застосування правових норм за фактами вчинення правопорушень у сфері сімейно-побутових відносин. Проте найголовніше попередити злочин, а не розбиратися після його вчинення в причинах події.

Незважаючи на те, що в нашій республіці в сфері "побуту" відбувається не більше 2% злочинів від загальної кількості кримінально-караних діянь, проте всі вони вчинені проти життя та здоров'я особи, тому побутова злочинність являє собою особливу соціальну небезпеку, викликає необхідність постійного вдосконалення роботи з її профілактики.

На державному рівні приймаються необхідні заходи щодо вдосконалення діяльності, спрямованої на попередження насильства, в тому числі по відношенню до жінок. Республіка Білорусь є першою на пострадянському просторі, де 10 листопада 2008 прийнятий Закон "Про основи діяльності з профілактики правопорушень". Найбільш важливим є те обставина, що в концепцію Закону вперше закладені основи профілактики конкретних видів правопорушень, і в тому числі пияцтва, насильства в сім'ї. Реалізація даного Закону дозволить вирішити певною мірою стоять перед суспільством завдання щодо зміцнення правопорядку, захисту прав та інтересів громадян країни, підвищити рівень профілактичного впливу на криміногенні процеси в республіці [3; с.327].

В даний час основним напрямком профілактики насильства в сім'ї є взаємодія зацікавлених республіканських органів державного управління, органів виконавчої і розпорядчої влади, правоохоронних органів щодо формування здорового способу життя громадян, підвищення моральних підвалин сім'ї, відродження історичних традицій, взаємоповаги і взаєморозуміння між їх членами, соціальної підтримки незаможних сімей.

За ініціативи Міністерства внутрішніх справ у листопаді 2006 року проведено республіканська конференція "Ні насильству в сім'ї!" на якій всі представники державних органів, громадських об'єднань, білоруска православної церкви зійшлися в одній думці: сім'я - це одна з найбільших цінностей, створених людством за всю історію свого існування. Жодна нація, жодна культурна спільність не обійшлися без сім'ї. У його позитивному розвитку, збереженні і зміцненні зацікавлене суспільство і держава; у міцній, надійній сім'ї потребує кожна людина незалежно від віку. Проте, поза суспільством, поза держави немає і сім'ї. Сім'я є своєрідним дзеркальним відображенням суспільства. Усі які у ньому зміни, як позитивні, так і негативні, одразу позначаються у зовнішній формі і внутрішньому стан сім'ї, в її психологічному і моральному кліматі, побутових умовах, економічному стані. Саме ці висновки учасників конференції лягли в основу Закону Республіки Білорусь "Про основи діяльності з профілактики правопорушень".

Основний пріоритет у роботі у відповідності з вищеназваним Законом зроблено на тому, що кожен фахівець у своїй галузі зобов'язаний йти до людей і проводити в життя політику держави, спрямовану на процвітання Республіки Білорусь. А саме, фахівець в галузі охорони здоров'я - на вдосконалення взаємодії зацікавлених у питаннях попередження та подолання пияцтва і алкоголізму, праці та соціального захисту - на вирішення проблем незайнятості працездатних громадян суспільно-корисною працею, поліпшення роботи, спрямованої на підвищення рівня соціальної захищеності малозабезпечених громадян і, в першу чергу, дітей у неблагополучних сім'ях та престарілих громадян; культури - на творчий розвиток особистості, формування моральних підвалин сім'ї; спорту і туризму - на розвитку та залученні населення в спортивно-масові, фізкультурно-оздоровчі заходи.

Відповідно до вимог Президента Республіки Білорусь Міністерство внутрішніх справ продовжує нарощувати зусилля щодо подальшого вдосконалення форм і методів охорони правопорядку, профілактики правопорушень.

Перш за все, органи внутрішніх справ сконцентрували увагу і зусилля на боротьбі з діяннями, пов'язаними з побутовими бійками, побиттями, катуваннями, погрозами вбивством. Тим самим вирішується завдання виявлення злочинної агресії на ранніх етапах конфліктів, коли ситуація ще не дійшла до скоєння вбивств та інших тяжких і особливо тяжких злочинів проти життя і здоров'я громадян. І, як результат, у сфері сімейно-побутових відносин у поточному році зареєстровано зниження вбивств з замахом і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень-на 10,9% і 18,3% відповідно [3; с.340].

Беручи до уваги латентність злочинів, вчинених у сфері сімейно-побутових відносин, особлива увага приділяється роботі з кожним постраждалим від зазначених правопорушень. Роз'яснюється право жертви насильства звернутися із заявою за фактами заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, катувань і погроз вбивством з метою попередження надалі вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, таких як убивств і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. У поточному році з ініціативи органів внутрішніх справ возбуждено1183 кримінальних справ за статтями превентивної спрямованості (за умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, катування та погрозу вбивством). Незважаючи на те, що в більшості випадків судами за вказаними складам злочинів виносяться вироки не пов'язані з позбавленням волі, разом з тим сімейний скандаліст, що пройшов по шляху допитів, судового засідання і винесення вироку, як правило, надалі подібних протиправних дій не робить.

За ініціативи Міністерства внутрішніх справ на території республіки з 15 січня 2007 року кожен четвер проводиться акція "Сім'я без насильства", яка була підтримана всіма губернаторами областей та м. Мінська.

У рамках даної акції при чергових частинах органів внутрішніх справ республіки працюють групи з числа працівників міліції, працівників органів охорони здоров'я, освіти, праці та соціального захисту, культури, представників засобів масової інформації, які відвідують неблагополучні сім'ї, вибувають на кожне повідомлення про сімейний скандал з метою прийняття ефективних та своєчасних заходів з попередження насильства в сім'ї та нормалізації обстановки у цих сім'ях.

Багаторічний досвід показує, що пияцтво є каталізатором насильства. Тому основні зусилля органів внутрішніх справ сконцентровані на проведення виховно-профілактичної роботи з широкими верствами населення, спрямованої на формування стійкої позиції свідомого виконання загальноприйнятих норм моралі, закону, пропаганду загальнолюдських цінностей і здорового способу життя.

Апробована і в даний час проводиться в різних регіонах Республіки Білорусь акція "День тверезості". У рамках даної акції розпорядженнями органів виконавчої влади забороняється реалізація алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива на підприємствах торгівлі. Основний акцент зроблений на проведення культурно-масових заходів, виступ лікарів-наркологів, співробітників органів внутрішніх справ з питань, пов'язаних з протидією зловживанню алкогольними напоями.

З 1 липня 2008 року в МВС була організована телефонна "пряма лінія", на яку кожен громадянин може анонімно або не анонімного повідомити відомості про неблагополучних сім'ях, осіб зловживають спиртними напоями і ведуть антигромадський спосіб життя, неповнолітніх, які перебувають в соціально-небезпечному положенні, для прийняття своєчасних заходів реагування. Аналогічні телефонні "прямі лінії" були створені в управліннях внутрішніх справ областей і м. Мінська.

У Білорусі діє такий інститут - як ізоляція хронічних алкоголіків у лікувально-трудові профілакторії. У колишніх країнах Радянського Союзу прийнято рішення відмовитися від заходів примусового впливів у відношенні "п'яниць". Проте в Республіці Білорусь пішли по іншому шляху. Функціонування лікувально-трудових профілакторіїв сьогодні вирішує основну задачу - дає можливість членам сім'ї певний період часу спокійно жити, працювати або навчається, в певній мірі на цей же період виключає можливість вчинення цими особами правопорушень.

"Ваше власне поведінка - сама вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з ним розмовляєте або повчаєте його, або наказуєте йому. Ви виховуєте його в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома" (А . С. Макаренка) [5; С.176].

Саме в родині закладаються основи свідомості та характеру майбутнього громадянина, його погляди та звички, моральні та вольові якості. І першими, кого дитина, а потім і підліток наслідує у своїх вчинках, поглядах, думках, є батьки. Аморальну поведінку деяких з них, безвідповідальне ставлення до громадського обов'язку, нарешті, злочинна діяльність нерідко духовно спотворюють дітей і, в кінцевому рахунку, штовхають їх на злочини.

До батьків, які проміняли щасливу благополучне життя своїх дітей на склянку спиртного, застосовуються найсуворіші заходи впливу, такі як відібрання дітей та позбавлення батьківських прав.

Ще в недавньому минулому позбавляючи батьків батьківських прав держава звільняло "горе батьків" від турбот про їхніх діток, беручи цей обов'язок на себе, що дозволяло останнім вести безтурботне існування не піклуючись про своїх дітей.

Для стабілізації обстановки в сфері сімейно-побутових відносин та захисту неповнолітніх, які проживають у неблагополучних сім'ях, прийнятий Декрет Президента Республіки Білорусь від 24 листопада 2006 р. № 18 "Про додаткові заходи щодо державного захисту дітей у неблагополучних сім'ях".

З прийняттям Декрету який набув чинності з 1 січня 2007 р., батьки зобов'язані відшкодовувати витрати, витрачені державою на утримання дітей, які перебувають на державному забезпеченні.

Основна його мета - захистити права і законні інтереси дітей, запобігти насильству в сім'ї, дати повноцінно розвиватися дітям. В даний час на обліках в органах внутрішніх справ коштує понад 12 700 зобов'язаних осіб. У кожного "оступився" батька, що допускає антигромадську поведінку, зловживає спиртними напоями, є можливість переосмислити вчинені ним вчинки і повернути свою дитину в біологічну сім'ю. Саме на перевиховання батьків, у яких у зв'язку з протиправною поведінкою були взяті на державне виховання діти, зосереджені зусилля органів внутрішніх справ. Виконана профілактична робота дозволила повернути в сім'ї в 2008 році більше 4,5 тисяч неповнолітніх.

На приклад, одна з мешканок м. Мінська маючи на утриманні двох малолітніх дітей, протягом тривалого часу зловживала спиртним, не працювала, на ґрунті алкогольної залежності систематично влаштовувала скандали з спільно проживає матір'ю. Вказана обставина призвела до того, що в листопаді 2008 року діти були відібрані і поміщені в дитячий притулок. Завдяки цілеспрямованій роботі, проведеної співробітниками органів внутрішніх справ, охорони здоров'я, освіти, праці та соціального захисту, дана мати змінила свій спосіб життя, працевлаштувалася, зробила у квартирі ремонт, створивши належні умови для життя дітей і, як результат у лютому 2009 року діти їй були повернуті.

Вимоги Президента Республіки Білорусь щодо зміцнення громадської безпеки і дисципліни, побудові держави для народу зумовлюють необхідність організації службової діяльності органів внутрішніх справ як органічною складовою системи органів державного управління на якісно вищому рівні.

Важливим фактором профілактики правопорушень, в тому числі і насильства відносно жінок є підвищення правової культури громадян. У Міністерстві внутрішніх справ вважають, що інформаційно-правовий аспект роботи з населенням позитивно позначиться на стан правопорядку, дозволить поліпшити ситуацію, пов'язану із сімейним неблагополуччям, безумовно, буде сприяти підвищенню громадської безпеки осіб похилого віку і, звичайно одна з головних цілей - це виховання молоді в дусі законослухняності, нетерпимості до антигромадської поведінки, формуванню активної життєвої позиції у боротьбі з правопорушеннями.

Вживаються цілеспрямовані заходи, спрямовані на залучення молоді у вирішення суспільно-важливих питань життєдіяльності білоруського суспільства. Так, 31 липня 2008 року Міністерством внутрішніх справ та Генеральною прокуратурою Республіки Білорусь за погодженням з "Білоруським республіканським союзом молоді" затверджено Інструкцію про порядок взаємодії органів внутрішніх справ, прокуратури та громадського об'єднання "Білоруський республіканський союз молоді" при здійсненні профілактики правопорушень серед молоді, що , безумовно, позитивно впливає на стан правопорядку.

Крім цього, органами внутрішніх справ спільно з органами освіти, культури, спорту і туризму та іншими зацікавленими на постійній основі проводяться інформаційні дні, творчі конкурси, масові спортивні заходи з пропаганди та висвітлення здорового способу життя, профілактики правопорушень.

Органи внутрішніх справ республіки роблять все для того, щоб наші громадяни в будь-якій точці країни відчували б себе захищеними, могли спокійно жити і працювати, не побоюючись за свою безпеку.

2.2 ДЕРЖАВНІ ЗАХОДИ, ВЖИТИ СТОСОВНО ПРОБЛЕМИ НАСИЛЬСТВА НАД ЖІНКАМИ В СІМ'Ї

Активне зростання частки жінок у складі робочої сили, характерний для всіх розвинених країн, супроводжується розробкою нормативних актів, що встановлюють відповідні міжнародні стандарти умов праці та охорони здоров'я жінок.

Підписана в 1995 р. Пекінська декларація підтвердила рішучість урядів країн-членів ООН попереджати і усувати будь-які форми насильства щодо жінок і дівчаток. Наша країна, підписавши Пекінську декларацію, взяла на себе відповідальність за виявлення і вирішення проблем насильства. Програма дій щодо викорінення насильства повинна бути пройнята ідеєю рівності, партнерства між чоловіками і жінками, повагою кожним своєї гідності і гідності іншої людини. Ліквідація насильства передбачає: а) державне осуд насильства і відмова від посилань на будь-які звичаї, традиції та мотиви, б) відмова від застосування насильства і приділення належної уваги питанням попередження і розслідування актів насильства незалежно від того, хто їх робить: держава чи приватна особа; в) вжиття заходів щодо забезпечення захисту жінок, які зазнали насильства, доступу до справедливих і ефективних засобів судового захисту, включаючи виплату компенсації та відшкодування збитків жертвам, відновлення їх здоров'я; г) створення відповідних структур для того, щоб жінки і дівчатка змогли повідомляти про скоєні щодо їх актів насильства в обстановці безпеки та конфіденційності, не боячись піддатися покаранню або відплати, висувати звинувачення проти осіб, які вчинили насильство; д) виділення достатніх коштів для проведення заходів, пов'язаних з викоріненням насильства [2; С.179].

Сьогодні усвідомлення проблеми насильства в нашому суспільстві, зведення її на рівень суспільно значимої може сприяти діяльність жіночих неурядових організацій та засобів масової інформації.

Безумовно, найголовніше в боротьбі з насильством щодо жінок - рішення корінних соціально-економічних завдань, підвищення рівня життя та духовної культури людей, зниження напруженості в суспільстві, забезпечення соціальної, у тому числі правової захищеності людини без дискримінації за ознакою статі, створення обстановки беззастережного неприйняття будь-яких форм насильства. Зміна існуючої ситуації вимагає зусиль усього суспільства. У першу чергу, необхідно реформувати законодавство відповідно до міжнародних норм, підвищити рівень правової культури населення, створити кризові центри (притулки) довгострокової допомоги, консультаційні пункти екстреної допомоги, організувати телефонні "гарячі лінії" з кваліфікованим персоналом, систему інформування жінок про відповідні види допомоги і т.д. В даний час Комісія ООН з попередження злочинності та кримінального правосуддя здійснює остаточне доопрацювання міжнародного документа "Практичні заходи, стратегія і діяльність у сфері попередження злочинності та кримінального правосуддя з метою викорінення насильства щодо жінок". У разі його реалізації в Білорусі можна очікувати позитивних змін у ситуації, що склалася [4; С.173].

До норм, що забезпечує відповідність сфери застосування праці жінок фізичним і фізіологічним особливостям їх організму, охороняє здоров'я як майбутніх, так і справжніх матерів, відносяться: заборона праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими умовами праці, на підземних роботах, встановлення граничних норм перенесення і пересування важких речей; обмеження праці жінок на роботах у нічний час; встановлення полегшених умов праці вагітним жінкам (заборона нічних, надурочних робіт, направлення у відрядження, переведення на більш легку роботу.

ВИСНОВОК

У Білорусі немає узагальненої статистики фактів насильства в сім'ї, проте проблема піддається об'єктивному аналізу. По-перше, у статистичній звітності Міністерства внутрішніх справ виділяється група злочинів, скоєних на грунті ревнощів, сварки та інших побутових причин, вивчення фабул яких дозволяє виявляти випадки насильства в сім'ї. По-друге, ситуацію в сфері сімейних відносин вивчають соціологічні служби. Ці джерела дозволяють оцінити масштаби небезпеки, якій піддаються жінки в стінах свого будинку, встановити причини цього тривожного явища.

Наслідками насильства в сім'ї можуть бути смерть, тілесні ушкодження, психічні розлади, іноді необоротні, самогубства, втрата почуття самоповаги у жертви і т.д. Постійне грубе поводження здатне спровокувати у жінок і відповідні насильницькі дії по відношенню до чоловіків, співмешканцям і т.д. Але в цілому це відбувається набагато рідше, в менш серйозній формі і, як правило, з метою самооборони. Хоча таке положення зараз змінюється - жінки все частіше вдаються до насильства.

Загально прийнято вважати, що насильство в сім'ях обмежується патологічними сім'ями, родинами з алкоголіками, бідними родинами. Проте дослідження показують, що насильство далеко не завжди пов'язане з пияцтвом і бідністю. Досить поширеною в сімейних відносинах є психологічна форма насильства: грубість (у 48,0% сімей), приниження одне одного (14,0%), а також фізичне насильство - рукоприкладство (6,0%). Грубість у взаєминах більшістю чоловіків і жінок сприймається як норма сімейного спілкування. Кількість сімей, де чоловік жорстоко поводиться з дружиною (б'є, погрожує, виганяє з будинку і т.д.), у 3,5 рази більше, ніж сімей, де дружина жорстоко поводиться з чоловіком.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. В. В. Бодрова. Насильство в сім'ї / / Моніторинг громадської думки: економічні і соціальні зміни. 2000. № 5 (49). С.44-47.

2. Ж.В. Кравченко, А. Мотеюнайте. Жінки і чоловіки на роботі і вдома: гендерна розподіл праці в Росії та Швеції / / Журнал досліджень соціальної політики. 2008. Т.6. № 2. С.177-200.

3. Н.І. Ловцова. "Здорова, благополучна сім'я - опора держави?" Гендерний аналіз сімейної соціальної політики / / Журнал досліджень соціальної політики. 2003. Т.1. № 3 / 4. С.323-341.

4. А.В. Лисова. Жіноча агресія і насильство в сім'ї / / Суспільні науки і сучасність. 2008. № 3. С.167-176.

5. А. Макаренко Педагогічна поема, - М. - Вид-во "Правда", - 1979, - 639 с.

6. Є.Р. Ярська-Смирнова, П.В. Романов, Є.П. Антонова. Домашнє насильство над дітьми: стратегії пояснення та протидії / / Соціологічні дослідження. 2008. № 1, С.125-133.

Размещено на Allbest.ru