Соціальна робота с дітьми,схильних до правопорушень
Загальна характеристика та форми девіантної поведінки, аналіз причин її виникнення. Заходи щодо попередження та подолання правопорушень серед підлітків. Розробка соціальної програми з профілактики злочинності серед неповнолітніх, їх перевиховання.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.02.2011 |
| Размер файла | 47,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
23
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ФАКУЛЬТЕТ СОЦІАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Курсова робота
з дисципліни: «Організація діяльності соціальних служб»
на тему: «Соціальна робота с дітьми,схильних до правопорушень»
Керівник:
Іващенко В.М.
- Харків 2011
- ЗМІСТ
- ВСТУП 3
- РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ ПІДХІД ЩО ДО ВИЗНАЧЕННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ 5
- 1.1 Загальна характеристика та форми девіантної поведінки 5
- 1.2 Причини виникнення девіантної поведінки 13
- РОЗДІЛ 2. АССОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ ЯК СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА 17
- 2.1 Заходи щодо попередження правопорушень серед підлітків 17
- 2.2 Проект соціальної служби 23
- ВИСНОВКИ 30
- СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33
ВСТУП
Значне місце в загальній структурі правопорушень займає злочинність неповнолітніх. Рівень підліткової злочинності зростає щодня, що значною мірою погіршує майбутню криміногенну ситуацію в Україні.
Зростає число підлітків неуспішних в навчанні, таких, що вживають алкоголь і наркотики, скоюють кримінальні злочини. Все більше втягується підлітків в злочинний бізнес підлітковий рекет, продаж наркотиків і багато що інше. І все це заставляє задуматися, адже від того чим займається підліток у вільний час, як організовує своє дозвілля, залежить подальше формування його особових якостей, потреб, ціннісних орієнтацій, світоглядних установок, а в цілому визначає його положення в суспільстві.
З підлітками поведінки, що відхиляється, ведеться робота загальноосвітніми культурно - розважальними установами, а також соціальними реабілітаційними центрами. Ця робота ведеться не повною мірою і не завжди дає позитивний результат. Потреба у вдосконаленні виховного процесу в сучасних умовах передбачає пошук шляхів підвищення ефективності педагогічної діяльності на особу підлітка, здатних забезпечити її соціолизацию. Однією з умов підвищення ефективності виховної роботи є діяльність, в завдання якої входить формування позитивних індивідуальних інтересів особи підлітків. Така діяльність передбачає особливий арсенал засобів і методів педагогічної діяльності спрямованої на підлітків з девіантною поведінкою.
Об'єкт дослідження: підлітки з поведінкою, що відхиляється.
Предмет дослідження: організація процесу соціалізації підлітків поведінки,що відхиляється.
Мета роботи - виявити основні причини виникнення девіантної поведінки у підлітків та засоби соціально-педагогічної роботи з такими дітьми.
Завдання:
1.знайти шляхи попередження і подолання підліткової злочинності;
2.з'ясувати причини виникнення девіантної поведінки підлітків;
3.розробити і запропонувати соціальну службу з дітьми схильними до правопорушень.
Гіпотеза. Головними чинниками виникнення девіантної поведінки серед підлітків є:
· Економічні - брак коштів в родині
· Брак часу на виховання
· Брак батьківської уваги
· Психологічні - вікові особливості дитини
· Психологічний клімат в родині та ін.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ ПІДХІД ЩО ДО ВИЗНАЧЕННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ
1.1 Загальна характеристика та форми девіантної поведінки
У процесі соціалізації людина постійно стикається з необхідністю вибору однієї з альтернатив поведінки. Від неї завжди очікується («соціальні очікування») прояв нормальних реакцій у взаємодії з іншими та соціумом. Більшість індивідів соціальні вимоги сприймають як стимул для подальшого вдосконалення й досягнення гармонії із соціальним оточенням. Натомість частина людей проявляє негативну реакцію на вимоги суспільства, що призводить до відхилень у поведінці. Отже, на противагу соціалізації, яка показує єдність людини із суспільством та його вимогами, виникає асоціалізація, де префікс «а» означає антигромадський характер такого зв'язку. Йдеться про соціалізацію з динамікою «мінус», яка має місце в масштабах іноді не менших, ніж соціалізація із знаком «плюс». Сутність асоціалізації полягає в засвоєнні особистістю антисоціальних норм, цінностей, негативних ролей, стереотипів поведінки, які призводять до деформації суспільних зв'язків, до дисгармонії людини і суспільства.
Девіантна поведінка може виражатися у формі:
а) вчинку (ударити людину по обличчю);
б) діяльності (постійне заняття здирством або проституцією);
в) способу життя (злочинний спосіб життя організатора мафіозної групи, грабіжницької зграї, співтовариства фальшивомонетників).
Можна виділити такі різновиди девіантної поведінки:
злочинність - найбільш небезпечне відхилення від соціальних норм, набуває особливого поширення в молодіжному середовищі.
пияцтво і алкоголізм придбали значне поширення серед молоді. За даними досліджень, 70-80% опитаних вже пробували вживати алкоголь у віці 13-15 років.
самогубства, рівень здійснення яких, як показують дослідження, підвищується в період економічних і соціальних криз. Різкі зміни в суспільстві призводять до зниження адаптивних можливостей людини. Підлітки і молоді люди здійснюють самогубства із-за непорозумінь, конфліктів в сім'ї, нещасливе кохання і так далі. Багато самогубств пов'язано з асоціальною поведінкою особи (наркоманією, алкоголізмом, проституцією і ін.).
Пияцтво і алкоголізм
Між цими поняттями існують відмінності. Алкоголізм - патологічний потяг до спиртного і подальше соціально-етичною деградацією особи. Пияцтво - це надмірне вживання алкоголю, яке разом із загрозою здоров'ю особи, порушує її соціальну адаптацію.
Найчастіше мотивом пияцтва є: розвага, дія найближчого оточення, дотримання питущих традицій, святкування пам'ятних дат, подружні, родинні нелади, неприємності на роботі.
Алкогольна залежність формується поступово і визначається складними вимірами, які відбуваються в організмі п'ючої людини. Потяг до спиртного виявляється в поведінку людини: підвищена метушливість в підготовці до випивки, «потирання рук». Чим більше «алкогольний стаж», тим менше задоволення приносить випивка.
На формування алкоголізму впливає декілька чинників: спадкові чинники, характер, індивідуальні властивості особи і особливості довкілля. До чинників сприяючим алкоголізації можна віднести низький рівень матеріального положення і освіту.
Злочинність
Злочин - це протитравне, винне каране суспільно-небезпечне діяння, що зазіхає на суспільні стосунки, що охороняються законом, і що приносять їм істотну шкоду. Проступок - це те ж протиправне і винне діяння, але що не представляє великою суспільною небезпека. Провина регулюється нормами адміністративного, цивільного, трудового і ін. галузями права. Правопорушення у формі провини виявляються у підлітків в зухвалій манері поведінки, лихослів'ї, забіякуватості, дрібній крадіжці, пияцтві, бродяженні.
Підліткам і хлопцям у віці 14-18 років властива як корислива, так і насильницька мотивація протиправної поведінки. Корисливі правопорушення носять незавершений дитячий характер, оскільки здійснюються із-за пустощів і цікавості, агресії, що не мотивується. На сьогоднішній день до підліткових і юнацьких правопорушень можна віднести угін автотранспорту, заволодіння предметами молодіжної моди (радіоапаратура, спортивний інвентар, модний одяг, гроші, солодощі, вино і ін.). Насильницькі правопорушення викликаються потребами самоствердження, стадним відчуттям, що помилково зрозумів боргу перед своєю компанією, недоліками виховання. Особливо в сім'ях, де нормою поведінки було пияцтво, грубість, жорстокість. До типових молодіжних насильницьких правопорушень можна віднести молодіжні «розбирання», які супроводяться лайкою, насильством.
Всі прояви злочинності - це крайня міра поведінки, що відхиляється, коли інтереси особи, соціальних інститутів і суспільства виявляються під загрозою. Звичайно, жодне суспільство не залишалося байдужим до того, що воно вважало протиправною поведінкою і якими засобами і методами вело боротьбу з ними.
Самогубство
Самогубство (суїцид) - це вільне і навмисне припинення свого життя.
Суїциїдальна поведінка - це само руйнівна поведінка, до якої, крім того, можна віднести і такі форми девіантної поведінки, як зловживання алкоголем, вживання наркотиків, наполегливе небажання лікуватися, управління транспортом в нетверезому вигляді, самокатування, свідому участь в бійках і війнах.
Суїциїдальна поведінка у підлітків часто пояснюється відсутністю життєвого досвіду і невмінням визначити життєві орієнтири. Окрім цих причин існують особливі причини. Поширені наступні причини:
· втрата улюбленої людини з найближчого оточення або зарозуміло знехтуване відчуття кохання;
· уражене відчуття власної гідності;
· крайня перевтома;
· руйнування захисних механізмів особи в результаті алкогольного сп'яніння, вживання психотропних засобів;
· токсикоманія і наркоманія;
· ототожненням себе з авторитетною людиною, що зробила самогубство;
· стан фрустрації або афекту у формі гострої агресії, страху, коли людина втрачає контроль над своєю поведінкою.
Для встановлення причин суїциїдальної поведінки велике значення мають їх мотиви і приводи що дозволяють судити про конкретні обставини, які наводять до цього[7, с.62-63].
Наркоманія
Наркоманія - це захворювання, яке виражається у фізичній або психологічній залежності від наркотиків, непереборному потягу до них, що поступово наводить організм до фізичного і психологічного виснаження.
Наркоманія має соціальні наслідки. Для злочинних елементів це легка дорога добування грошей. Зловживання наркотиками веде до зростання смертності, особливо серед молоді і розвитку цілого «букета» соматичних і психічних захворювань.
На ґрунті наркоманії скоюються злочини, оскільки в стані «ломки» наркоман здатний на будь-який злочин. Придбання наркотиків стає фоном для здійснення ряду злочинів проти особи: крадіжки, грабежу, розбою. Наркоманія негативно впливає на потомство. Діти народжуються з серйозними фізичними і психологічними відхиленнями, що у свою чергу веде до розпаду сім'ї. Наркоман деградує як особа, оскільки рабська залежність від наркотиків заставляє його здійснювати аморальні вчинки.
Однією з психологічних суб'єктивних причин наркоманії є незадоволення життям у зв'язку з самими різними обставинами: особистими труднощами, недоліками соціально-культурної сфери, невлаштоване дозвілля, соціальна несправедливість, невлаштованість побуту, невдачами в навчанні або на роботі, розчарування в людях.
Значне місце в етнології причин наркоманії займає особу наркомана. Маються на увазі демографічні, вікові і соціально-медичні аспекти. Серед наркоманів переважають чоловіки. Інша важлива обставина - те, що цією недугою уражена, головним чином, молодь.
Мотиви наркоманії і токсикоманії:
1) Задоволення цікавості відносно дії наркотичної речовини;
2) Переживання почуття приналежності з метою бути прийнятим певною групою;
3) Вираження незалежності, а інколи ворожого настрою по відношенню до тих, що оточують;
4) Пізнання нового досвіду, що приносить задоволення, хвилює або таїть небезпеку;
5) Досягнення «ясності мислення» або «творчого натхнення»;
6) Досягнення відчуття повного розслаблення;
7) Відхід від чогось гнітючого.
Живильним ґрунтом для наркоманії є мікросередовище. Велике значення грає сім'я, вуличне оточення. Поява хоч би одного наркомана у дворі, на вулиці, в школі на роботі, згубно впливає на тих, що оточують. Спочатку наркотики дають як пригощання, безкоштовно, потім в борг, потім вимагають гроші.
Токсикоманія - захворювання, викликане вжитком токсичних речовин, тобто пігулок транквілізаторів, кофеїну, отриманого від міцного чаю - чигиря, вдиханням ароматичних речовин побутової хімії. В стані сп'яніння окрім ейфорії виникають зорові галюцинації.[7,с.58-60].
Соціальні відхилення бувають:
- корисної орієнтації - правопорушення, проступки, пов'язані з бажанням отримати матеріальну, грошову, майнову користь (крадіжки, пограбування, спекуляції, протекція);
- агресивної орієнтації - дії, спрямовані проти особистості (образа, хуліганство, побої, зґвалтування);
- соціально-пасивного типу - бажання самоусунутись від активного способу життя, ухилитись від громадянських обов'язків, небажання вирішувати особисті і соціальні проблеми (ухилення від праці, бродяжництво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, суїцид) [4, с. 35-36].
Проявом асоціалізації є девіантна поведінка - система вчинків, що відхиляються та різняться від загальноприйнятих норм суспільства в галузі права, культури чи моралі [1, с. 6]. До основних видів девіантної поведінки належать злочинність та аморальність. Зв'язок між ними полягає в тому, що скоєнню злочину часто передує не-протиправна поведінка (розбещеність у сфері сексуальних стосунків, систематичне пияцтво тощо). Коли антисоціальні вчинки загрожують соціумові та караються в кримінальному порядку, їх називають злочинами й відповідно говорять про злочинну поведінку та особистість правопорушника, тобто суб'єкта, який скоїв злочин і визнаний винним у ході судового розгляду.
Отже, соціальна поведінка, яка не відповідає суспільним нормам має назву асоціальної. Така поведінка буває трьох видів:
а) аморальна - порушення норм моралі і правил людського співжиття;
б) протиправна - правопорушення, яке підлягає покаранню, але не кримінальному;
в) злочинна - порушення кримінально-правових норм [5, с. 37].
Асоціальна поведінка поділяється на девіантну та делінквентну.
Девіантна поведінка - система вчинків або окремі вчинки людини, які мають характер відхилення від прийнятих у суспільстві норм (правових і моральних). Це порушення поведінки, не обумовлене психічними захворюваннями.
Виділяють девіації:
- за направленістю: позитивні (героїзм), нейтральні (колекціонування), негативні;
- за мотивацією: корисні і агресивні;
- за суб'єктом: індивіди, соціальні групи, соціальні організації;
- за масштабністю прояву: індивідуальні, групові;
- за орієнтацією: екстраверти (спрямовані на інших людей: сімейні чвари, насильство), інтроверти (спрямовані на себе: п'янство, суїцид, наркоманія);
- за формою прояву: хуліганство, агресія, злодійство, алкоголізм [3, с. 24].
Рівні девіації - вираженість відхилень у поведінці. Виділяють:
- докримінальний рівень - рівень поведінки, коли людина ще не стала суб'єктом злочинів і соціальні відхилення проявляються у вигляді дрібних правопорушень, недотримання норм моралі, правил поведінки в громадських місцях, ухилення від суспільно корисної праці, зловживання алкоголем, немедичного вживання наркотичних, токсичних засобів, які негативно впливають на психіку;
- кримінальний рівень - рівень поведінки людини, коли соціальні відхилення виражаються в злочинних діях, які підлягають кримінальній відповідальності та розглядаються органами слідства і суду.
Девіантність буває:
- імпульсивна - порушення норм поведінки, які виникають неочікувано, непередбачувано і в порівняно незначний проміжок часу (агресія, суїцид);
- первинна - дії, які дозволяють робити висновок про наявність девіантної поведінки;
- вторинна - вчинки особи як відповідь на визначення девіанта;
- субкультурна - поведінка, якою людина відхиляється від норм оточуючого суспільства шляхом попадання піл вплив норм субкультури [2, с. 22].
Фактори, які обумовлюють девіацію:
- індивідуальні - обумовлені психо-біологічними і виховними передумовами девіантної поведінки, які утруднюють адаптацію індивіда до середовища, її самореалізацію;
- особистісні - фактори самої особистості, які проявляються в її активно-вибірковому відношенні до середовища існування, до норм і правил поведінки, ціннісних орієнтацій в житті та діяльності, самооцінці;
- соціальні - фактори соціального середовища, які негативно впливають на формування і розвиток індивіда;
- соціально-психологічні - обумовлені несприятливими особливостями взаємодії індивіда з своїм найближчим оточенням у сім'ї, шкільному колективі, середовищі ровесників, друзів;
- психолого-педагогічні - обумовлені недоліками виховання в сім'ї, дошкільному закладі, школі [14, с. 36].
Делінквентна поведінка (англ. “провинність”) - це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного й кримінального кодексів [13, с. 56].
До протиправних дій відносять проступки (провини), правопорушення та злочини. Серед типових проступків виокремлюють лихослів'я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, бешкетування (наприклад, кидання з балкону в перехожих різних предметів; дзвінки по телефону до незнайомих осіб). Правопорушення - це порушення адміністративних та правових норм, які проявляються через дрібні крадіжки, здирництво, хуліганство. Злочин - протиправне, суспільно небезпечне діяння, що класифікується за певними нормами кримінально-процесуального права (згвалтування, вбивство, нанесення тяжких тілесних пошкоджень).
Передумовою девіантної поведінки є важковиховуваність. Термін «важкий учень», «важковиховуваний» характеризує дітей з негативним ставленням до навчання та норм моральної поведінки.
Психологи виокремлюють такі групи делінквентних осіб: 1) індивіди, які здійснюють правопорушення під впливом певних обставин чи оточуючих людей; 2) особи з достатнім рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників та правових норм; 3) люди, що випадково здійснюють правопорушення; 4) особи, що свідомо порушують правові норми [2, с. 25].
1.2 Причини виникнення девіантної поведінки
С.А. Белічева: «Почуття суспільності або, іншими словами, моральне почуття живе в кожному з нас точно так, як і почуття особистості, егоїзму. Обидва ці почуття, у вигляді мікроскопічних зародків, народжуються разом з людиною. Але перше, моральне почуття, найблагородніший і найніжніший паросток душі людської, вимагає великого догляду, щоб вирости і укріпнути, тоді як друге, як і будь-який бур'ян, не вимагає для свого розвитку догляду і, не зупинене вчасно, швидко починає панувати над першим» [14, с. 112].
Причин звуженого соціального досвіду підлітка, за даними лабораторії профілактики правопорушень серед неповнолітніх Інституту педагогіки АПН України, багато, а саме: завантаженість батьків (14,7%), неузгодженість вимог, що ставляться до дитини в школі та сім'ї (17%), відсутність наступності або безсистемність виховного впливу педагогів (13,2%), не сформованість умінь і навичок додержання норм і правил поведінки (13,7%), переорієнтація пізнавальних інтересів учнів за межі класу, школи (9,9%), невміння доцільно організувати своє дозвілля (12,1%), невираженість пізнавальних інтересів (19,4%) [3, с. 7].
Причини асоціальної поведінки особистості:
1. Ідеологічна детермінація асоціальної поведінки. Ідеологічні детермінанти належать до духовної сфери суспільства. Держава має не лише декларувати, а й виховувати духовність народу, що включає в себе отримання повноцінної освіти та професії, прищеплення загальної культури, моральних цінностей, вироблених людством, тобто всього того, що робить особу громадянином, активним учасником соціальних процесів.
Другим криміногенним фактором, що випливає з масової культури, є пропаганда відвертого насильства, жорстокості, знущання з людини, підступності як норм поведінки. Пропагування негативних стереотипів поведінки, яке заполонило засоби масової інформації, призводить до їх засвоєння деякими людьми, які й втілюють їх потім у життя.
2. Соціальні детермінанти правопорушень у державі. Найважливішою з соціальних детермінант правопорушень є соціальна нерівність членів суспільства. Вона була й буде у будь-якому суспільстві. Але за наявності малого прошарку багатих людей і переважної кількості бідних можливості досягнення достойного рівня життя для останніх стають ще більш проблематичним. Така ситуація завжди створювала велике соціальне напруження. Тому суперечності між благами, які є стандартними у суспільстві, і можливостями їх досягнення виступають корінними чинниками асоціальних проявів поведінки. Також негативно впливають урбанізація, внутрішня міграція населення, нерівноправне становище жінки в суспільстві. Поширення набувають комп'ютерні злочини, забруднення навколишнього середовища, обіг радіоактивних матеріалів, виготовлення фальшивих грошей. Все це загалом створює соціальну напругу у відносинах людей [10, с. 78].
3. Економічний фактор впливу на асоціальні дії індивідів. Для України є характерним високе економічне детермінування правопорушень. Наша держава визнана корумпованою країною з оцінкою 2,6 бала за 10-бальною шкалою [3,с.9]. Багато людей, які вважаються працюючими, фактично перебувають у довготривалих неоплачуваних відпустках, працюють неповний робочий тиждень. Значна частина людей працює «в тіні» або вже перебуває «на дні» суспільства (бродяги, алкоголіки, наркомани).
4. Виховний потенціал сім'ї в умовах сьогодення. Серед сукупності причин появи педагогічної занедбаності, ведучими за своїм значенням є вплив на дитину своєю поведінкою батьків, характер їх взаємовідносин між собою, ставлення до оточуючих дитину людей. Це той могутній педагогічний фактор, наслідки якого неможливо врахувати.
Причинами відхилень у сімейному вихованні є: а) гіпертрофія сфери батьківських почуттів; б) перевага бачення в підлітку, юнаку дитячих якостей; в) виховна невпевненість батьків; г) фобія втрати дитини; д) нерозвиненість батьківських почуттів; е) проекція на дітей власних небажаних якостей; є) внесення конфлікту між подружжям у сферу виховання; ж) зсув в установках батьків залежно від статі дитини [10, с. 80].
5. Вплив політики держави у галузі освіти на стан правопорушень у суспільстві. Соціально-економічні й політичні процеси, які відбуваються у нашому суспільстві, не можуть не впливати. У нинішніх умовах розвитку нашого суспільства існують об'єктивні протиріччя суспільного розвитку, боротьба нового зі старим, з елементами застійних явищ, командно-бюрокатичним стилем керівництва, деформацією процесів.
6. Негативна взаємодія особи та середовища як одна з причин асоціальних проявів поведінки .Вплив соціального середовища має актуалізований характер, оскільки особа взаємодіє з ним у даний момент. Безумовно, соціальне середовище впливає на людину не лише безпосередньо перед яким-небудь вчинком. Воно справляло свій вплив на неї і в минулому, формуючи її як особу. Саме в цьому полягає різниця між конкретною життєвою ситуацією (сучасне) і умовами формування особистості (минуле).
Умови - це ті факти реальної дійсності, які безпосередньо асоціальні прояви не спричинюють, але їх наявність сприяє її існуванню [10, с. 82].Самі ці факти кореняться в економічних, політичних, духовних та суспільних відносинах. Здебільшого це недоліки у функціонуванні господарського і державного механізму, охороні правопорядку, державного чи приватного майна, обліку матеріальних цінностей тощо. Це можуть бути і упущення в діяльності державної адміністрації, правоохоронних та контролюючих органів, судів, прогалин у законодавстві. Вони об'єктивно сприяють існуванню негативізму, хоч прямо його не породжують.
РОЗДІЛ 2. АССОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ ЯК СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА
2.1 Заходи щодо попередження правопорушень серед підлітків
Серед періодів життя людини підлітковий вік - один із самих важких та критичних періодів становлення людини як біологічного виду і як особистості. Цей вік нестабільний, важкий, і виявляється що він більше ніж інші періоди життя залежить від реальностей довкілля. Характеризується численними соматичними, психічними та соціальними змінами. Це період відчайдушних спроб пройти через «усе».
Непорозуміння з батьками, труднощі, які виникають у цей період, штовхають дітей у різні крайнощі. Нерідко ці крайнощі пов'язані з криміналом. Протиправна поведінка в 12-16 років - крайній прояв численних підліткових комплексів і компенсаторних реакцій, направлених на їх подолання. Суть цих комплексів - специфічні підліткові поведінкові реакції на вплив навколишнього середовища.
Одна з яскраво виражених реакцій підлітків - це реакція емансипації, тобто бажання звільнитися з-під опіки дорослих. Вона може поширюватися на встановлені в суспільстві, тобто дорослими, правила і норми. Відомими проявами подібної реакції є бродяжництво й втечі з дому. У більшості підлітків, які знаходяться в місцях позбавлення волі за різноманітні злочини, втечі з дому були першим етапом становлення «злочинця».
Проблема ранньої злочинності є надзвичайно серйозна й складна. В Україні, в умовах перехідної економіки цей феномен зростає. Усе більша кількість дітей, ще не почавши дорослого життя, вже заплямовані штампом виправних закладів. Причини, які призводять їх на лаву підсудних найрізноманітніші, але фінал один. Не дивлячись на те, що головною ціллю існування цих закладів є виховання й перевиховання неповнолітніх правопорушників, є причини говорити про те, що свої функції вони виконують недостатньо. Дуже часто виховні колонії, спецшколи й спец училища є тими місцями, із яких рекрутуються майбутні члени дорослих кримінальних об'єднань. Фактично виховна колонія є місцем підготовки майбутнього злочинця. Ці діти вже фактично втрачені для здорового існування в суспільстві.
Девіантна поведінка - це система вчинків, що відхиляються від загальноприйнятої або якої мається на увазі норми, будь, то норми психічного здоров'я, права, культури або моралі.
Вид девіантної поведінки - це антисоціальна поведінка, що порушує якісь соціальні й культурні норми, особливо правові. Коли такі вчинки порівняно незначні, їх називають правопорушеннями, а коли серйозні і наказуються в карному порядку - злочинами. Відповідно говорять про делінквентну (протиправну) і кримінальну (злочинну) поведінку. Якщо вчинки не приносять великої шкоди суспільним відносинам, то особи, що зробили їхній, піддаються покаранню по нормах трудового або адміністративного права. Правоохоронні органи в особі міліції і судових органів застосовують до девіантів міри примусового характеру (адміністративний арешт, штраф і ін.), а соціальні й медичні служби проводять із ними комплекс заходів для соціальної й психологічної адаптації. Якщо ж девіант учиняє злочин, то таке діяння кваліфікується по нормах карного законодавства[18.21-22]
Законодавством України про соціальну роботу з дітьми та молоддю базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів[11].
Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, встановлено інші правила,ніж ті,що передбачені цим Законом,то застосовуються правила міжнародних договорів. Суб'єктами соціальної роботи з дітьми та молоддю є :
· уповноважені органи,які здійснюють соціальну роботу з дітьми та молоддю;
· фахівці із соціальної роботи.
До уповноважених органів належать:
· органи виконавчої влади;
· органи місцевого самоврядування;
· служби в справах неповнолітніх;
· центри соціальних служб для молоді,їх спеціалізовані формування;
підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування та форми власності.
Об'єктами соціальної роботи з дітьми та молоддю є :
· діти,молодь та члени їх сімей;
· професійні та інші колективи;
· соціальні групи, що до яких здійснюється соціальна робота.[11,ст.213]
Соціальна робота з дітьми та молоддю ґрунтуються на загально визнаних гуманістичних, демократичних та правових засадах. Основними принципами соціальної роботи з дітьми та молоддю є:
1. законність додержання і захист прав людини;
2. диференційність, системність,індивідуальний підхід;
3. доступність, конфіденційність у соціальній роботі;
4. відповідальність об'єктів соціальної роботи за додержання етичних і правових норм,вимог та правил здійснення соціальної роботи;
5. добровільність у прийнятті допомоги.
Сферами здійснення соціальної роботи є громадська, економічна, освітня, виховна, культурна, оздоровча. Соціальна робота з дітьми та молоддю, державне управління та контроль у сфері здійснюються на місцевому, регіональному, державному рівнях.
Загальною закономірністю поведінки, що відхиляється, виступає факт відносно стійкого взаємозв'язку між різними формами девіацій. Ці взаємозв'язки можуть, носить вигляд індукції декількох форм соціальної патології, коли одне явище підсилює інше. Наприклад, пияцтво сприяє посиленню злочинності.
Суспільство завжди докладало великі зусилля в боротьбі з небажаними формами поведінки, що відхилялася, в цілях збереження порядку і підтримки стабільності і безпеки. Для цього використовувалися і використовуються технології профілактики і корекції поведінки, що відхиляється, а також технології соціального контролю.
Соціальному працівникові, щоб працювати з такими підлітками, переконливо вести з ними діалог, варто знати особливості кожної групи, кожного підлітка. Необхідно зібрати дані про існуючі групи в місті, селищі районі: хто в них входить, чи піддані вони наркоманії і розпусті, чи займаються спекуляцією, є чи серед них правопорушники. Важливо з'ясувати інтереси членів групи, їхній культурний рівень, ідеали, переконання, прагнення, довідатися про структуру груп, правилах прийому в них, характер лідерства, про відношення членів групи до суспільства.
Соціальний працівник, що працює з подібними підлітками, насамперед повинний пам'ятати про необхідність індивідуального підходу до кожного учасника групи, диференційованому підходу до кожної групи. Заборона групи може тільки спровокувати протиправні дії підлітків. Важливо розібратися в проблемах, що хвилюють хлопців, спробувати допомогти в їхньому рішенні. Переконати їх у тому, що вони помиляються, показуючи правдиві цінності вітчизняної і закордонної культури. Необхідно знайти з цими підлітками спільну мову, знайти шляхи створення умов для їхнього самовираження і самореалізації.
Профілактика. Проблема пошуку шляхів підвищення ефективності профілактичної роботи набула останнім часом особливо гостру актуальність у зв'язку з тенденцією, що позначилася в країні, зросту злочинності, і особливо злочинності неповнолітніх. Росте число тяжких, особливо жорстоких злочинів, росте організована злочинність, у яку усе більше втягується молодь.
Разом з тим, важливо підкреслити, що в сучасних умовах повинні принципово мінятися підходи до організації профілактичної роботи, для того, щоб від заходів адміністративно-правового впливу перейти до надання соціально-педагогічної допомоги родині, підліткові, допомозі, заснованої на вивченні особистості неповнолітнього правопорушника, умов його сімейного й суспільного виховання. Така робота може вестися успішно лише в тісній взаємодії всіх соціальних інститутів і вимагає глибоких спеціальних психіко-педагогічних знань.
Профілактика девіантної поведінки припускає систематично здійснюваний, цілеспрямований попереджувальний вплив на окремих осіб, що ведуть антигромадський спосіб життя, із метою попередження злочинів і інших асоціальних проявів.
Профілактика - це сукупність державних, суспільних, соціально- медичних і організаційно виховних заходів, направлених на попередження, усунення і нейтралізацію основних причин і умов, що викликають різного роду соціальні відхилення в поведінці підлітків. Умовами успішної профілактичної роботи вважають її комплексність, послідовність, диференційована, своєчасність. Остання умова особлива поважно в роботі з особою, що активно формується, наприклад з підлітками.[18,с.42]
Існують різні форми профілактичної роботи:
1) Організація соціального середовища. У її основі лежать уявлення про детермінуючий вплив довкілля на формування девіацій. Впливаючи на соціальні чинники, можна запобігти небажаній поведінці особи. Дія може бути направлена на суспільство в цілому, наприклад через створення негативної громадської думки по відношенню до поведінки, що відхиляється. Об'єктом роботи також може бути сім'я, соціальна група (школа, клас) або конкретна особа.
2) Інформування. Це напрям психопрофілактичної роботи у формі лекцій, бесід, поширення спеціальної літератури або відео і телефільмів. Суть підходу полягає в спробі дії на когнітивні процеси особи з метою підвищення її здібності до ухвалення конструктивних рішень.
3) Активне соціальне навчання соціальне важливим навикам. Дана модель переважно реалізується у формі групових тренінгів.
4) Організація діяльності, альтернативної девіантній поведінці. Ця форма роботи пов'язана з уявленнями про замісний ефект девіантної поведінки. Передбачається, що люди використовують психоактивні речовини, поліпшуючі настрій, до тих пір, поки не отримають натомість и щось краще. Альтернативними формами активності визнані: пізнання (подорожі), випробування себе (походи в гори, спорт з ризиком), значиме спілкування, кохання, творчість.
5) Організація здорового способу життя.
6) Активізація особових ресурсів. Активні заняття індивіда спортом, його творче самовираження, участь в групах спілкування і особового зростання, арттерапия - все це активізує особові ресурси, що забезпечують активність особи, її здоров'я і стійкість до негативної зовнішньої дії.
7) Мінімізація негативних наслідків девіантної поведінки. Дана форма роботи використовується у випадках вже сформованої поведінки, що відхиляється. Вона направлена на профілактику рецидивів або їх негативних наслідків.
Відмінною рисою сучасної системи ранньої профілактики є те, що вона представлена багаточисельними і різновідомчими органами і соціальними інститутами, які вирішують виховно-профілактичні завдання найрізноманітнішими методами і засобами.
Соціальний контроль - сукупність засобів і методів дії суспільства на небажані форми поведінки, що відхиляється, з метою їх усунення або мінімізації і приведення у відповідність з соціальними нормами. До суб'єктів, що здійснюють соціальний контроль відносять практично всі соціальні інститути, проте особлива роль належ сім'ї, школі, державі і його установам (Інспекціям у справах неповнолітніх, Комісіям у справах неповнолітніх, органам внутрішніх справ). Соціальний контроль може бути формальним, тобто здійснюється компетентними організаціями і неформальним (неофіційний). Чинниками, сприяючими ефективності соціального контролю девіантної поведінки можуть виступати: зниження репресивних заходів дії; створення ефективної системи превентивно-профілактичних заходів; підвищення соціокультурного і виховного рівня суспільства; контроль за ЗМІ; підготовка фахівців для роботи з девіантами; методи і засоби соціального контролю мають бути адекватними конкретним видам девіантної поведінки; створення системи соціальної допомоги, соціально-психологічній реабілітації осіб з різного роду девіаціями; вдосконалення законодавчої бази [19, 143 - 145].
девіантний правопорушення соціальний підліток
2.2 Проект соціальної служби
«Діти наше життя і майбутнє»
Соціальна служба з профілактики злочинності серед неповнолітніх та їх перевихованню призначена для організації активної співпраці як адміністрації, педагогів, дітей і батьків між собою, так і зовнішніх соціальних структур з ними для надання реальній кваліфікованій, всесторонній і своєчасній допомозі сім'ям з важкими дітьми. В рамках цієї служби здійснюється соціально-психологічне вивчення дітей для організації індивідуального підходу до них, надається соціально - психологічна допомога дітям та їх батькам. Проводиться профілактична робота і робота по первинній соціально-психологічній корекції і реабілітації неповнолітніх з девіантною поведінкою соціальна робота з ними та їх сім'ями. Дана соціальна служба передбачає надання допомоги та перевиховання дітей при одночасній роботі з батьками, дітьми, соціальними робітниками та соціальними педагогами.
Об'єктом роботи соціального робітника, соціального педагога і психолога є кожна сім'я і особливе місце займає соціально дезадаптоване дитя і підліток, для якого значимими можуть бути лише конструктивні контакти з дорослими, контакти - адекватні і взаємні. Тому в роботі з дітьми необхідно переконати їх, що дійсно важливе розуміння їх мотивів і проблем, лише тоді можна говорити про результативну діяльність
Завдання:
1.створити умови, сприяючі соціальній адаптації неповнолітніх;
2.виявити індивідуальні якості особи;
3.надати допомогу в досягненні позитивного вирішення проблем.
У своїй діяльності ми обираємо наступні напрями:
· Практичний напрям передбачає роботу з дітьми, батьками, педагогами.
· Психосоціальна профілактична робота визначається необхідністю формувати у педагогів і дітей потребу в психологічних, правових, морально-етичних знаннях, своєчасно попереджати можливі порушення.
· Діагностична робота направлена на поглиблене педагогічне вивчення підлітка впродовж всього періоду реабілітації , виявлення індивідуальних особливостей, визначення причин порушень соціалізації.
· Розвиваюча і коректувальна робота передбачає активну дію соціальної служби на розвиток особи і індивідуальності кожного випадку відхилень. Це визначається необхідністю забезпечення відповідності розвитку дитини віковим нормативам, надання допомоги сім'ї в індивідуалізації виховання і навчання дітей, розвитку їх здібностей і схильностей.
· Консультативна робота направлена на консультування дорослих і дітей по питаннях розвитку, навчання, виховання.
Соціально - педагогічний напрям ставить перед собою вирішення наступних завдань:
- сформувати у підлітка позитивні ціннісні стосунки до суспільства, навчання, праці, людей, самому собі, суспільним нормам і законам;
- надати сім'ї що потрапила в важку життєву ситуацію кваліфіковану допомогу у вихованні дітей.
Структура роботи служби:
Фахівці соціально - психологічної служби працюють з окремою особою, з окремим дитям, а якщо з групою, то невеликий, якщо з сім'єю, то з кожною окремо. Основне призначення служби - це психологічний і соціальний захист дитяти, підлітка, надання йому психологічній, соціальній допомозі, уміння організувати його навчання, його реабілітацію і адаптацію в суспільстві.
Функції служби:
· Вивчає дитяти, його стан, стосунки в сім'ї, в школі, з групою, у дворі, його стан у стадії конфлікту .
Надає допомогу дитяті, що потрапили в біду. Поважно знайти дороги, варіанти виходу з кризи, підтримати у важкий час.
· Аналізує стан соціально - психологічного виховання в різних соціальних сферах, що оточують дитяти і що впливають на нього.
· Направляє діяльність що вчиться на самовиховання, самонавчання і уміння самостійно організувати своє життя і вчинки.
· Координує і об'єднує роботу різних фахівців, організацій, що вирішальних проблеми дитяти, мають відношення до стану його кризи, до захисту його прав.
· Охороняє і захищає особу, її права, інтереси ит.д.
· Створює умови для безпечного, комфортного творчого життя дитини.
· Організовує соціально - психологічну і правову консультацію для учнів, педагогів, батьків.
· Вирішує конфліктні ситуації між однолітками, батьками.
· Сприяє здоровому способу життя колективу і кожного його члена.
Мета роботи соціальної служби: Сприяння соціально-психологічному здоров'ю неблагополучної сім'ї, корекція поведінки і розкриттю індивідуальності особи дитини.
Принципи роботи служби:
· доступність - можливість здобуття допомоги для тих, що всіх потребують її;
· своєчасність - включення в роботу служби на найраніших стадіях;
· індивідуалізація - індивідуальний підхід, де слід враховувати: рівень інтелекту, показники здоров'я, освітній рівень, особливості особи, соціальне положення;
· комплексність - психологічне вивчення особи і корекція, підйом освітнього рівня, відновлення соціального статусу;
· ефективність - найближча, віддалена, відновлення особи дитяти і активне включення в життя;
· спадкоємність - єдина програма, етапність, безперервність, зворотний зв'язок;
· багатофункціональність - виконання комплексу всіляких заходів по охороні і захисту прав особи;
· інтеграція - отримана інформація повинна акумулюватися в замкнуту систему, що забезпечує повне збереження таємниці і анонімність респондентів;
· оперативність - швидкий дозвіл або профілактика проблем і протиріч в колективі школи, в даної особи;
· репрезентативність - представництво у всіх соціальних групах учнів і облік їх інтересів;
· адаптація - орієнтація на рухливість, відсутність інертності і швидке пристосування до змін зовнішнього соціального середовища, властивостей особи і колективу.
Методи і форми:
· вивчення документації;
· бесіда;
· спостереження;
· експеримент;
· тестування;
· анкетування;
· аналіз;
· консультування;
· індивідуальна робота;
· групова робота;
· діагностика.
· соціальне інспектування
До основного кадрового складу належать:
· соціальні працівники
· соціальні педагоги
· аніматори
· соціальні психологи
· педагоги
· психіатри
· медпрацівники
· юристи
· волонтери та ін. спеціалісти.
Запланований результат :
· Підвищити соціально - психологічну стійкість дитини в сферах між особового і родинного спілкування.
· Змотивувати інтереси неповнолітніх дітей з девіантною поведінкою до перевиховного процесу.
Бути здібними до змін, не замикаючись в собі і прагнути до різноманітності контактів людьми.
Даний соціальний цент може існувати виключно на підставі та дотримання закону України «Про Соціальну роботу з дітьми та молоддю» (ВВР),2001,N42,ст.213.
Антисуспільні дії неповнолітніх регулюють такі закони України: Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2004 року, Кримінально-процесуальний кодекс України 2004 року, Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року, Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року, Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року, Закони України «Про попереднє ув'язнення» від 30 червня 1993 року, «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 року, «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994, «Про правові засади цивільного захисту» від 24 червня 2004 року.
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення правопорушення досягли 16 років (ст.12). Інтереси неповнолітнього, який притягується до адміністративної відповідальності, згідно до вимог статті 270 мають право представляти його законні представники - батьки, усиновителі, піклувальники. Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені неповнолітнього виносити скаргу за рішення суду або посадових осіб, які розглядають справу.
Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 26, ст.354) Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535;
Стаття 19 Загальної декларації прав людини, ст. 34 Конституції України, ст. 9 Закону України від 2 жовтня 1992 р. «Про інформацію» та ін.
ВИСНОВКИ
В період переходу до ринкової економіки змінилося матеріальне положення багатьох верств населення. Більшість людей живе за межею бідності, збільшилася кількість безробітних. Все це створює конфліктні ситуації, а вони приводять до девіацій. Хто забувається в пляшці, хто забувається в наркотичному дурмані, а хто послабіше, зводить рахунки з життям. Єдиний спосіб якось змінити положення, що склалося, - поліпшити життя, допомогти людям подолати їх проблеми для цього і створюються тепер соціальні служби і інші організації. Але якщо їх діяльність не підтримуватиметься державою зростання злочинності, наркоманії, алкоголізму і т.д. тільки ростиме.
Усе більша кількість дітей, ще не почавши дорослого життя, вже заплямовані штампом виправних закладів. Причини, які призводять їх на лаву підсудних найрізноманітніші:
Причин звуженого соціального досвіду підлітка, за даними лабораторії профілактики правопорушень серед неповнолітніх Інституту педагогіки АПН України, багато, а саме: завантаженість батьків (14,7%), неузгодженість вимог, що ставляться до дитини в школі та сім'ї (17%), відсутність наступності або безсистемність виховного впливу педагогів (13,2%), не сформованість умінь і навичок додержання норм і правил поведінки (13,7%), переорієнтація пізнавальних інтересів учнів за межі класу, школи (9,9%), невміння доцільно організувати своє дозвілля (12,1%), невираженість пізнавальних інтересів (19,4%).
В наслідок таких факторів виникають такі наслідки:
злочинність - найбільш небезпечне відхилення від соціальних норм, набуває особливого поширення в молодіжному середовищі.
пияцтво і алкоголізм придбали значне поширення серед молоді. За даними досліджень, 70-80% опитаних вже пробували вживати алкоголь у віці 13-15 років.
самогубства, рівень здійснення яких, як показують дослідження, підвищується в період економічних і соціальних криз. Різкі зміни в суспільстві призводять до зниження адаптивних можливостей людини. Підлітки і молоді люди здійснюють самогубства із-за непорозумінь, конфліктів в сім'ї, нещасливе кохання і так далі. Багато самогубств пов'язано з асоціальною поведінкою особи (наркоманією, алкоголізмом, проституцією і ін.).
В соціальній роботі з дітьми поведінка яких відхиляється необхідно впроваджувати нові методи та форми роботи,наприклад:
1. профілактика повинна здійснюватися в сім'ї безпосередньо з батьками в першу чергу
2. до кожної дитини повинен бути індивідуальний підхід до кожного випадку окремо
3. дуже прискіпливо обирати соціальних працівників, педагогів, психологів тих людей які безпосередньо будуть працювати й займатись з такими дітьми які потребують особливою уваги та ін.
Дитина повинна відчувати що вона не байдужа суспільству і потрібна своїм батькам
Для того, щоб наше суспільство не відходило від норм поведінки, необхідно вчасно доносити до дітей негативні сторони життя. Адже саме в дитинстві закладається основа поведінки. Дуже багато що залежить від таких чинників, як виховання, освіта, соціальне положення в суспільстві, обстановка в сім'ї.
Разом з тим, важливо підкреслити, що в сучасних умовах повинні принципово мінятися підходи до організації профілактичної роботи, для того, щоб від заходів адміністративно-правового впливу перейти до надання соціально-педагогічної допомоги родині, підліткові, допомозі, заснованої на вивченні особистості неповнолітнього правопорушника, умов його сімейного й суспільного виховання. Така робота може вестися успішно лише в тісній взаємодії всіх соціальних інститутів і вимагає глибоких спеціальних психіко-педагогічних знань.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Балакірєва О.М. Диференціація життєвих шляхів молодого покоління залежно від факторів соціального середовища/ О.М. Балакірєва// Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання. - 2007. - №13. - С. 6-9
2. Балута Л.І. Психолого-педагогічний аналіз формування особистості учнів та профілактика їх соціальної поведінки/ Л.І. Балута// Нові технології навчання. - 2001. - № 30. - С. 22-29.
3. Беличева С.А. Сложный мир подростка/ С.А. Беличева. - М.: Наука, 2004. - с.24,с.112
4. Бондарчук О.І. Психологія сім'ї/ О.І. Бондарчук. - К.: МАУП, 2001. - 35-36 с.
5. Гилинский Я.И. Некоторые проблемы отклоняющегося поведения/ Я.И. Гилинский. - М.: Наука, 2001. - с.37,с.55
6. Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения как социологическая теория//Социс. - 1991. - № 4. - С. 72-78.
7. Гилинский Я.И., Смолинский Л.Г. Социодинамика самогубств // Социс. 1988. № 5. С.58-60, 62-63.
8. Городяненко В.Г. Соціологія/ В.Г. Городяненко. - К.: Знання, 2005.-с.211-216
9. Гофман А.Б. Сім лекцій по історії соціології. - М., 1995
10. Зайцева З.Г. Школа і важковиховувані підлітки/ З.Г. Зайцева. - К.: Знання, 2001. - с.78,с.80,82.
11. Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”//Відомості Верховної Ради (ВВР),2001,N42.ст.213.
12. Іванов В.Н. Девіантна поводження: причини і масштаби // Соціально-політичний журнал. - 1995. - № 2. с. 24-25.
13. Кобзар Б.С. Запобігання відхилень у поведінці школярів/ Б.С. Кобзар. - К.: Знання, 2002. - 56 с.
14. Кочетов А.И. Работа с трудными детьми/ А.И. Кочетов. - М.: Наука, 2003. - 36 с.
15. Ланцова Л.А., Шурупова М.Ф. Соціологічна теорія девиантного поводження // Соціально-політичний журнал. - 1993. - № 4.
16. Осипова О.С. Девиантное поведение: благо или зло? // Социс. - 1998. - № 9.- C.9- 12 .
17. Соціологія. Підручник. - Харків, 2000.
18. Сучасна молодіжна політика і соціальна робота в Україні /За ред. Якименко В.І-К.,2001 c.42 . 21-22
19. Теория социальной работы: Курс лекций. Автор составитель. - Г.А. Качан - Витебск: Издательство УО «ВГУ им. П.М. Машерова», 2007. -с.143 - 145
20.Стаття 19 Загальної декларації прав людини, ст. 34 Конституції України, ст. 9 Закону України від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію"та ін.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Визначення поняття і причин правопорушень серед підлітків. Розгляд девіантної поведінки як фактора схильності до правопорушень. Методи соціальної роботи з неповнолітніми. Розробка проекту "Майбутнє в твоїх руках" для попередження неправомірної поведінки.
курсовая работа [54,7 K], добавлен 09.09.2014Причини, чинники та сутність теорій (Ч. Ломброзо, У. Шелдон) виникнення девіантної поведінки. Типологія, специфічні ознаки та психологічні прояви девіантної поведінки. Особливості профілактики девіантної поведінки в умовах загальноосвітньої школи.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 19.08.2015Поняття наркоманії та причини її виникнення. Відношення підлітків та молоді до наркотиків. Фактори та передумови розвитку підліткової наркоманії. Профілактична робота серед неповнолітніх та їхніх сімей з метою запобігання узалежненої поведінки.
курсовая работа [67,6 K], добавлен 26.09.2010Проблема ранньої злочинності. Девіантна поведінка. Ризик правопорушень неповнолітніх. Інстинктивне групування з однолітками. Диференційований підхід у вихованні. Причини формування у підлітка кримінальних нахилів. Профілактика девіантної поведінки.
реферат [22,5 K], добавлен 15.03.2009Соціальні молодіжні проблеми та служби для молоді. Громадські молодіжні об'єднання i цільові комплексні програми. Cуб'єкти та об'єкти соціальної роботи з дітьми i молоддю. Види та форми соціальної профілактики, допомоги (підтримки) молоді та супровід.
реферат [604,9 K], добавлен 10.08.2010Сутність і підходи до вивчення девіантної поведінки. Поняття та форми прояву протиправної, адиктивної та суїцидальної поведінки. Характеристика ризикованої поведінки щодо зараження на ВІЛ/СНІД. Аналіз впливу девіантної поведінки на стосунки в сім’ї.
курсовая работа [52,4 K], добавлен 26.09.2010Формування залежності від алкоголю та ступені алкогольного сп’яніння. Вплив алкоголю на нервову систему та внутрішні органи. Особливості алкоголізму у жінок, чоловіків та молоді. Програми соціальної роботи подолання і профілактики алкогольної залежності.
курсовая работа [56,2 K], добавлен 26.09.2010Поняття девіації і причини її виникнення. Специфіка злочинності, алкоголізму, наркоманії, проституції та суїциду як форм девіантної поведінки підлітків. Характеристика засобів і методів впливу суспільства на небажані (асоціальні) форми поводження.
реферат [30,3 K], добавлен 05.01.2012Соціальна-реабілітаційна робота з дітьми-інвалідами. Етапи організації соціальної роботи з сім'єю, яка виховує дитину з відхиленнями в розвитку. Рекомендації щодо встановлення вимог до поведінки хворого. Індивідуальна та групова терапія, тренінги навичок.
курсовая работа [95,5 K], добавлен 17.05.2015Причини виникнення у підлітків схильності до алкоголізму. Основні прояви у поведінці підлітка схильного до алкоголізму. Наслідки девіантної поведінки молодої людини пов’язаної зі схильністю до алкоголізму. Технологія соціально-педагогічної роботи.
курсовая работа [76,5 K], добавлен 05.04.2008
