Урбанізаційні процеси в світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

9

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Урбанізація

Урбанізація - це процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення.

Тривалий час дослідники-урбаністи розуміли урбанізацію як процес збільшення міського населення за рахунок сільського і збільшення кількості міст, не беручи до уваги інших аспектів урбанізації. Але урбанізацію слід розуміти не як збільшення міст і міської людності, а як багатогранний соціально-економічний процес, який має значний вплив міст на спосіб життя людей, їх життєдіяльність, особливо цей вплив значний у зоні впливу міста, через те так важко визначити міську і неміську людність та встановити границі міста. Головний соціальний зміст урбанізації спирається на особливі міські відносини, які обіймають соціально-професіональну і демографічну структуру населення, його спосіб життя, культуру, розміщення головних виробничих сил.

Сучасна урбанізація як всесвітній процес має три спільні риси, характерні для більшості країн:

Ш швидкі темпи зростання кількості міського населення.

приклад: У 1800 р. в містах проживало близько 14% населення світу, у 1950 р. - 29%, а в 1990 р. - 46%.У середньому міське нас. щороку збільшується приблизно на 50 млн. чоловік.

Ш концентрація населення і господарства в основному у великих містах. (це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста звичайно повніше задовольняють духовні запити людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до сховищ інформації.)

приклад: На початку XX ст. у світі налічувалося 360 великих міст (із населенням понад 100 тис. мешканців), у яких проживало тільки 5% усього населення. Наприкінці 80-х рр. таких міст було вже 2,5 тис, а частка їх у світовому населенні перевищила ?. У Радянському Союзі, за переписом 1959 р., великих міст було 148, а за переписом 1989 р. - близько 300. 3-поміж великих міст прийнято окремо виділяти найбільші міста - «мільйонери» з населенням понад 1 млн. мешканців. На початку XX ст. їх було всього 10, на початку 80-х рр. - понад 200.

Ш «розповзання» міст, розширення їхньої території. (для сучасної урбанізації особливо характерний перехід від простих до групових форм міського розселення - від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій - компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.)

Історичні передумови урбанізації

Побутує думка, що процес урбанізації пройшов три стадії:

1. Від виникнення міст до XVIII ст. (це перші міста Стародавньої Греції, Єгипту, Вавилону, Римської імперії. В цей період промисловість базувалася на аграрних відносинах, тому населення було сконцентроване переважно в селах)

2. Кінець XVIII - початок XX ст. (швидке зростання розмірів і чисельності міст в наслідок технічного прогресу)

3. Метрополізація (їй властиве зосередження людей, багатств, політичних, економічних, культурних установ у містах протягом XX ст.).

Сучасні урбанізаційні процеси

Незважаючи на наявність загальних рис урбанізації як всесвітнього процесу в різних країнах і регіонах вона має свої особливості, що, насамперед, знаходять вираження в різних рівнях і темпах урбанізації.

За рівнем урбанізації всі країни світу можна поділити на 3 великі групи. Але основні розходження можна спостерігати між більш і менш розвинутими країнами. На початку 90-х рр. у розвинутих країнах рівень урбанізації в середньому складав 72%, а в країнах, що розвиваються - 33%.

Темпи урбанізації багато в чому залежать від її рівня. У більшості економічно розвинутих країн, що досягли високого рівня урбанізації, частка міського населення останнім часом росте порівняно повільно, а число жителів у столицях і інших самих великих містах, як правило, навіть зменшується. Але урбанізація продовжує розвиватися всередину, здобуваючи нові форми. У країнах, що розвиваються, де рівень урбанізації значно більш низький, вона продовжує рости вшир, а міське населення швидко збільшується. Нині на їхню частку приходиться більш 4/5 усього щорічного приросту числа міських жителів, а абсолютне число городян уже набагато перевищило їхнє число в економічно розвинутих країнах. Це явище, що одержало в науці найменування міського вибуху, стало одним з найважливіших факторів усього соціально-економічного розвитку країн, що розвиваються. Однак ріст населення міст у цих регіонах набагато випереджає їхній реальний розвиток. Він відбувається значною мірою завдяки постійному «виштовхуванню» надлишкового сільського населення в міста, особливо великі. При цьому незаможне населення звичайно селиться на окраїнах великих міст, де виникають пояси убогості. Повна, як іноді говорять, «трущобна урбанізація» прийняла дуже великі розміри. От чому в ряді міжнародних документів говориться про кризу урбанізації в країнах, що розвиваються. Але вона продовжує залишатися в основному стихійною і неупорядкованою.

В економічно розвинутих країнах, навпаки, проводяться великі зусилля по регулюванню процесу урбанізації, керуванню ними. Сучасні процеси росту, склад і розміщення населення викликають багато складних проблем, деякі з яких носять всесвітній характер, а деякі специфічні для країн різних типів. Найбільш важливі з них - триваючий швидкий ріст населення світу, міжнаціональні відносини, урбанізація.

Темпи щорічного приросту городян майже удвічі вищі, ніж приріст населення світу в цілому.

2. Наслідки урбанізації

Одна з найбільш важливих особливостей урбанізації - посилення концентрації населення у великих містах, міських агломераціях.

Агломерація міська (від лат. agglomero - приєдную, накопичую, нагромаджую) - форма розселення, під якою слід розуміти територіальне утворення, що: виникає на базі великого міста (або кількох компактно розташованих міст) і створює значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні населені пункти. Взагалі міська агломерація вирізняється високим ступенем територіальної концентрації різноманітних виробництв, насамперед промисловості, інфраструктурних об'єктів, наукових навчальних закладів, а також значною чисельністю населення.

Як правило, міська агломерація у вигляді цілісного територіального соціально-економічного утворення виникає на базі функціонального і просторового розвитку великого міста-ядра і утворює значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні населені пункти.

Розрізняють такі види агломерацій:

· Моноцентричні (з одним місто-ядром, яке підпорядковує своєму впливові усі інші поселення, розташовані в його приміській зоні, і набагато перевищує їх за своїм розміром і економічним потенціалом.)

Наприклад Московська агломерація.

· Біцентричні (з двома містами-ядрами)

· Поліцентричні (агломерація, яка має декілька міст-ядер з їх природними зонами) наприклад Рурська агломерація в Німеччині та на Донбасі.

Критерії об'єднання:

· масові трудові, учбові, побутові, культурні і рекреаційні поїздки (маятникові міграції)

· 1,5 - годинна доступність по транспортним коридорах (залізницям, автодорогам і річкам)

· наявність регулярних приміських електропоїздів, автобусів, теплоходів

· знаходження підлеглих поселень в межах своїх адміністративних регіонів окрім самих тіснопримикаючих

· спільність аеропорту, залізничного вузла-терміналу,

· щільне розселення по транспортних коридорах

Мегаполіс - місто з населенням більше декількох мільйонів.

10 найбільших мегаполісів світу: Чикаго, Сіетл, Париж, Гонконг, Піттсбург, Хьюстон, Токіо, Дубаї, Лондон, Сідней.

З великими міськими агломераціями пов'язане формування мегалополісів.

c. Мегалополіс - найбільш масштабна форма послення, утворена злиттям у єдине ціле кількох сусідніх агломерацій. Мегалополіс не являє собою суцільну забудову, 90% його території - відкриті простори.

Зрештою, мегаполіс являю собою:

· найбільш компактну форму поселення, що утворюється при зростанні великої кількості сусідніх міських агломерацій. Термін утворився з назви давньогрецького міста Мегалополь, що утворилось внаслідок злиття більш ніж 35 поселень Аркадії.

· будь-яке місто з населенням більше мільйона мешканців.

Найбільші й найвідоміші мегалополіси

· Токайдо (від Токіо до Осаки-Кобе-Кіото) в Японії (55 млн. чоловік)

· Босваш (від Бостона до Вашингтона) у США (50 млн. чоловік)

· Чіпіт (від Чикаго до Пітсбурга) у США (35 млн. чоловік)

· Сансан (від Сан-Дієго до Сан-Франциско) у США (20 млн. чоловік)

· Рейнсько-рурський (по нижній і середній течії Рейна) в Німеччині й Нідерландах

· Англійський (від Лондона до Ліверпуля) у Великобританії

· Москва (Москва та Московська область, Росія) (близькл 20 млн. чоловік)

· Найбільша міська агломерація Латинської Америки - бразильський мегаполіс, утворений злиттям агломерацій Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу.

Технополіс - це структура, подібна до технопарку, але включає в себе невелике місто (населений пункт), де розміщені наукові й науково-виробничі комплекси, що є найвищим проявом інтеграційної тенденції.

Технополіс - це не тільки науковий центр регіонального характеру, який вирішує проблеми, пов'язані з впровадженням нових технологій, а і осередок міжнародного наукового співробітництва, видавничої діяльності, налагодженого сервісу з інтенсивним культурним життям.

Слід зазначити, що технополіси - це генератори створення нових технологій і забезпечення високих норм прибутків на вкладені інвестиції, а також і нова форма організації підприємства в цілому і венчурного зокрема. Це підтверджується високими темпами створення таких структур у США, Японії, країнах Західної Європи. Зокрема в США технополіси створені більше як у половині штатів.

3. Інші урбанізаційні процеси

Субурбанізація - розвиток пригородів. Спочатку вона виявляється у виникненні навколо великих міст пригородів. У підсумку формуються міські агломерації - взаємозалежні групи поселень (насамперед міські), об'єднані різними видами зв'язків (трудові, виробничі, рекреаційні, інфраструктурні й ін.) у динамічні системи. Потім починається більш швидкий розвиток пригородів (насамперед демографічне) у порівнянні з центральним містом. Нарешті, пригороди починають розвиватися за рахунок центрального міста: йде інтенсивне переселення в приміську зону жителів з центрального міста, перенос туди промислових і інших функцій. Чисельність населення в центральних районах поступово скорочується.

У якості причин, що виштовхують, звичайно вказують високу вартість гарної нерухомості в місті, перенаселеність і моральний знос житла в центральних містах, гострі економічні проблеми, високі місцеві податки, загострення соціальних проблем.

Рурурбанізація - впровадження міського типу життя в сільській місцевості.

Псевдоурбанізація - перенесення сільського господарства в міста.

Висновок

урбанізація міський поселення суспільство

Процес урбанізації має свої позитивні атрибути, що проявляються в комфортабельності умов життя у великому місті порівняно з сільськими умовами. До них належать широкий вибір товарів і послуг, які жителі міста використовують, можливість отримати добру освіту і професіонально реалізувати себе, доступ до культурних цінностей і до інформаційних ресурсів. Жителі міст частіше використовують громадський і особистий транспорт для переміщення у населеному пункті та за його межами. Потреба у відпочинку жителів міст задовольняється на спеціально устаткованих для цієї мети територіях, зокрема в парках, спортивних комплексах тощо. У містах все ціле сконцентроване політичне життя. Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб'єктивного характеру, а саме: наявність місць роботи та можливість зміни роботи, зосередження закладів науки і культури; забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги; можливість створювати кращі житлові та соціально побутові умови життя; розвиток міжнародної та регіональної культури.

Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного. Серед негативних наслідків урбанізації слід відмітити певний комплекс соціально-економічних проблем, які в окремих випадках загрожують здоров'ю і навіть існуванню міського населення. Так, висока щільність населення і постійна конкуренція на ринку праці, роблять життя мешканців міст насиченим стресами. Серед соціальних «хвороб», рівень яких є вищим у містах, залишається невирішеним питання житла, злочинність, наркоманія. Суттєво змінюється і характер соціальних контактів. Серед найважливіших проблем є проблеми погіршення стану урбанізованого середовища, ускладнюється проблема охорони повітряного басейну, водних джерел, ґрунту. Значно загострюється важлива проблема забезпечення населення житлом, яке відповідало би необхідним санітарно-гігієнічним вимогам. Вплив техногенних факторів у містах, що знижують якість життєвого середовища, постійно створює загрозливу ситуацію для здоров'я людей, стає причиною росту захворюваності і смертності.

Внаслідок урбанізації, механізації і автоматизації праці різко знижується м'язова діяльність і людина значну частину часу знаходиться у стані гіподинамії, що є одним з основних чинників ризику виникнення і розвитку захворювань серцево-судинної системи.

Отже, деградоване штучне міське середовище виявляє комплексну дію на здоров'я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо.

Размещено на Allbest.ru