Програма соціологічного дослідження "Гендерна політика в Україні"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський інститут банківської справи

Університету банківської справи

Національного банку України

Кафедра економіки та

управління персоналом

Програма соціологічного дослідження

«Гендерна політика в Україні»

Виконала:

Студентка 201-ОА групи

Перевірила:

Викл.

Сіверська Л. Б.

Львів 2010

ЗМІСТ

Вступ

І. Методологічний розділ

1.1 Формулювання проблеми гендерної політики в державі

1.2 Визначення об'єкта дослідження

1.3 Визначення предмета дослідження

1.4 Визначення цілей дослідження

1.5 Визначення завдань дослідження

1.6 Визначення основних категорій та понять

1.7 Інтерпретація основних категорій та понять

1.8 Висунення гіпотез

ІІ. Методичний розділ

2.1 Розробка і обґрунтування вибірки

2.2 Вибір і розробка методів збору інформації

2.3 Опис методів і схеми аналізу інформації

2.4 Визначення можливих напрямків практичного використання результатів

2.5 Розробка стратегічного і робочого планів дослідження

Загальна характеристика дослідження

Висновки

Список використаної літератури

І. МЕТОДОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ

1.1 Формулювання проблеми гендерної політики в державі

Концепція і практичне застосування гендерної рівності є центральними поняттями сталого розвитку суспільства. У гендерній рівності не йдеться про питання жінок. Мова йде про рівну участь чоловіків та жінок у покращенні умов як їхнього власного життя, так і життя громади.

Хоча за останні часи було досягнуто значного прогресу у сфері гендерної рівності, проте все ще дуже багато залишається зробити. Ціллю гендерної рівності є підтримка досягнення рівності між жінками та чоловіками з метою забезпечення стабільного розвитку суспільства, подолання будь-яких проявів дискримінації. Поступ жінок та досягнення рівності між жінками та чоловіками є основою людських прав та умовами для досягнення соціальної справедливості, тому його не можна розглядати окремо від питання проблем жіноцтва. Це є єдиний спосіб побудови стабільного, справедливого суспільства. Повноваження жінок та гендерна рівність є реквізитами для досягнення політичної, економічної, культурної та соціальної безпеки усіх людей. Гендерна рівність посідає важливе місце у забезпечені розвитку здорового суспільства та знаходиться в центрі економічного та соціального прогресу. Результати розвитку не можна максимізувати та підтвердити не приділивши належної уваги потребам та інтересам жінок і чоловіків.

Цілі зниження рівня малозабезпеченості та досягнення гендерної рівності є чіткими та взаємопов'язаними. Гендерна нерівність сприяє посиленню малозабезпеченості, збереженню її від покоління до покоління, і послаблює спроможність жінок та дівчат подолати її. Нерівність не дає можливості жінкам та дівчатам скористатися можливостями, які роблять їх більш стійкими у кризових ситуаціях. Щоб досягти зниження рівня малозабезпеченості, нерівності необхідно знищити обмеження з якими стискаються дівчата та жінки. Такі обмеження включають низьку мобільність, низьку самооцінку, поганий доступ до ресурсів та контроль над ними, недостатній доступ до основних соціальних послуг, до навчання й загального розвитку особистості, до інформації та технології, до прийняття рішень у державі, юридичних організаціях та організаціях приватного сектору, а також недостатню роль у громадах та родині.

Погляд з боку на проблему малозабезпеченості дає можливість аналізувати кореневі причини та фактори малозабезпеченості та ставить цю проблему в контексті економічних та соціальних проблем країни. Він підсумовує інформацію з точки зору джерел, надходжень, споживань, економічної діяльності, доступу до сфери обслуговування, житлових умов малозабезпечених, а також оцінює співвідношення малозабезпеченості тендерними, етнічними та іншими характеристиками.

Гендерна справедливість передбачає справедливе ставлення до жінок та чоловіків. Для забезпеченості справедливості необхідним є доступ до заходів, які компенсують історичні та соціальні невигоди, які позбавляють можливості чоловіків і жінок діяти на провідному рівні. Справедливість веде до рівності. Гендерна рівність передбачає однаковий статус для чоловіків та жінок. Гендерна рівність означає, що чоловіки та жінки мають однакові умови для реалізації своїх людських прав та однаковий потенціал для здійснення свого внеску у національний, політичний, економічний, соціальний, культурний розвиток, а також рівні права на користування результатами цього розвитку. Таким чином гендерна рівність означає рівну оцінку суспільством схожого та відмінного між чоловіками та жінками, а також змінність ролей, які вони відіграють, визнання рівності їх повноважень. Повноваження для жінок і чоловіків означають можливість здійснення контролю над своїм життям : побудова особистих планів, набуття вмінь та навичок, виховання самовпевненості, вирішення проблем та виховання віри у власні сили. Це не є лише колективним, соціальним та політичним процесом, це також індивідуальний процес - і не лише процес, а й результат. Сторонні люди не можуть надати повноважень жінкам - лише жінки можуть уповноважити себе робити вибір чи виступати від свого імені. Проте різноманітні заклади, включаючи міжнародні агенції співпраці, можуть надавати підтримку процесам розвитку самовпевненості, віри у власні сили та допомагати жінкам будувати власні плани.

Гендерний аналіз є необхідним інструментом для розуміння локального контексту та підтримки гендерної рівності. Гендерний аналіз оцінює один із видів відносин, які існують між жінками і чоловіками. Він визначає різницю між тими ролями, які відіграють жінки та чоловіки, дівчата та хлопці вдома, у громаді, на роботі, у політичних процесах та економіці. Результатом цих різних ролей є, як правило, менший доступ жінок, порівняно з чоловіками, до ресурсів та до процесу прийняття рішень і здійснення контролю над ними.

Гендер визначають як соціально сконструйовані ролі та обов'язки жінок та чоловіків. Концепція гендера також включає можливі характеристики, здібності та типову поведінку, притаманну жінкам та чоловікам (жіночому та чоловічому роду). Ці ролі та обов'язки змінюються з плином часу, а також у різних культурах вони є різними. Гендерний поділ праці визначають як різну роботу, яку, як правило, виконують жінки і чоловіки у суспільстві чи вдома. Такі фактори як освіта, технологія, економічні зміни та раптові кризи, такі як війна та голод, призводять до змін у розподілі гендерних ролей та гендерного поділу праці. Досліджуючи гендерний поділ праці, стає зрозуміло, що завдання жінок та чоловіків є незалежним одне від одного, і що жінки, як правило, виконують більший обсяг неоплачуваної роботи дома та в громаді.

Гендерний аналіз надає інформацію, яка дає можливість визначити найефективніші стратегії та їх результати у конкретних ситуаціях для підтримки гендерної рівності. Наприклад можна визначити програми та проекти, метою яких є підтримка гендерної рівності або початкові принципи для підтримки гендерної рівності в межах програм чи проектів, в яких гендерне питання стоїть серед основних цілей.

Я вважаю, що в наш час дуже важливо щоб держава не лише ратифікувала необхідні міжнародні документи з питань гендерної рівності, а й провела гендерний аналіз національного законодавства з цього питання. Перш за все необхідно щоб було створено таке соціально-економічне середовище, за якого дотримання та реалізація прав жінки, як і взагалі прав людини, стали реальністю. Саме такі зміни будуть поступово змінювати стару і формувати нову систему суспільних відносин, в основі якої буде не статева, а соціальна і правова складові. Ця система суспільних стосунків і має сьогодні назву „гендер”. І міжнародне, і українське законодавство передбачає гендерну рівність, але треба встановити певний контроль за його дотриманням і тоді, на мою думку, гендерна нерівність буде поступово зникати.

1.2 Визначення об'єкта дослідження

Об'єктом дослідження являються : усі особи з сформованими поглядами на рівність прав між чоловіком та жінкою.

1.3 Визначення предмета дослідження

Предметом дослідження є ставлення людей до прав та обов'язків жінок.

1.4 Визначення цілей дослідження

гендерний політика держава інформація

Теоретичне переосмислення принципу рівності незалежно від статі та формулювання проблеми гендерної рівності. Початок нового етапу в розвитку прав особи. На базі вже існуючих політичних, економічних та соціальних прав з котрих виникає нове покоління прав, яке має гендерний вимір: права особи-жінки та права особи-чоловіка. Жінка й чоловік є рівними, але відмінними, і вони рівноправні у своїй відмінності. Їхні відмінності - це особливості тієї чи іншої статі, і їх потрібно враховувати шляхом надання жінкам і чоловікам особливих груп прав і відповідних механізмів для реалізації цих прав. Водночас особливості жінки та чоловіка не мають бути протиставлені й використані для побудови соціальної ієрархії.

1.5 Визначення завдань дослідження

Виходячи з цілі дослідження пропонується вирішити ряд наступних завдань:

· Визначити ставлення людей до рівності обовязків чоловіка та жінки;

· Вияснити чи правильно сприймаються суспільством засади рівності між чоловіком та жінкою;

· Визначити накільки правильно розпділяються права та обовязки протилежних за статтю осіб.

1.6 Визначення основних категорій та понять

· Гендер;

· Стать;

· Гендерна рівність ;

· Гендерна справедливість.

· Гендерний розрив;

· Гендерні нерівності;

· Дискримінація.

1.7 Інтерпретація основних категорій та понять

Гендер - це поняття характеризує різні ролі, які покладаються на чоловіка та жінку суспільством, в якому вони живуть.

Стать - цей термін характеризує біологічні відмінності між чоловіком та жінкою.

Гендерна рівність - означає, що чоловіки і жінки однаково цінуються в суспільстві, мають однакові права, однакові можливості брати участь в кожному аспекті життя, на будь-якому рівні суспільства.

Гендерна справедливість означає рівні можливості доступу до суспільних благ як для чоловіків, так і для жінок. Наприклад, якщо в країні 80 % відсотків вчителів - жінки, то було б справедливо, щоб 80 % керівників шкільної освіти представляли жінки. Якщо ж в цій ситуації 50 % - чоловіки і 50 % - жінки, то це приклад гендерної рівності, але не справедливості.

Ґендерний розрив - дискримінуюча різниця між жінками та чоловіками у суспільствах.

Ґендерні нерівності- нерівності між чоловіками та жінками у розподілі престижу, матеріального добробуту та (або) влади. Цей термін також означає відносні нерівності, що проявляються у владі чоловіків над жінками або у відношеннях домінування чоловіків і підпорядкування жінок.

Дискримінація - має місце, коли до окремої особи або групи осіб ставляться менш приязно та сприятливо, ніж до інших, через фактори, не пов'язані з їхніми достоїнствами, здібностями чи потенціалом. Дискримінація будь-кого за ознаками статі, сексуальної орієнтації, сімейного статусу, раси, кольору шкіри, іноземного чи етнічного походження, релігії, переконань, інвалідності, вагітності чи народження дитини, членства або відсутності членства у профспілці є незаконною. Незаконною також є дискримінація щодо працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу, тимчасових або неформальних працівників.

1.8 Висунення гіпотез

Гіпотеза дослідження полягає у тому, що:

· Існуюча в буденній свідомості система стереотипів про права та обовязки чоловіка та жінки істотно впливає на сприйняття оточення.

· Розподіл обовязків у нашій країні здійснюється за старими уявленнями не актуальними в наш час.

· Жінка хоча і в переважній більшості є у всьому головою , але всеодно несе на собі «тяжке ярмо відповідальності».

ІІ. МЕТОДИЧНИЙ РОЗДІЛ

2.1 Розробка і обґрунтування вибірки

Для вивчення проблеми рівності прав між чоловіком та жінкою підходить метод ймовірнісної вибірки. Цей метод це варіант випадкової вибірки, який застосовується у випадках, коли відбір здійснюється на основі засади випадковості, що забезпечує рівні можливості кожному з елементів генеральної сукупності потрапити до вибіркової сукупності.

2.2 Вибір і розробка методів збору інформації

Методом збору інформації являється збір первинних даних за допомогою групового та роздаткового анкетного опитування (письмово).

2.3 Опис методів і схеми аналізу інформації

Опис методів і схеми аналізу інформації проводяться вручну. Буде виявлено закономірності у відповідях респондентів, оголошено відсоткове відношення відповідей, яким респонденти віддали перевагу.

Результати проведення соціологічного дослідження матимуть лише інформативний характер, і дозволять дізнатись думку суспільства щодо поставлених питань.

2.4 Визначення можливих напрямків практичного використання результатів

Використання результатів соціологічного дослідження повинне мати лише інформативний характер, і дозволяти дізнатись думку суспільства щодо поставлених питань.

2.5 Розробка стратегічного і робочого планів дослідження

Приблизний робочий план підготовки та проведення соціологічного дослідження «Гендерна політика в Україні».

№	Захід	Термін, днів	Відповідальність	Примітка
І. Етап підготовки до польового дослідження
1.	Обговорення і затвердження програми і методичного інструментарію дослідження	10	Керівник проекту, члени дослідницької групи	Консультація зі спеціалістами по досліджуваній темі
2.	Створення проекту вибірки і бланку її коригування	5	-//-	-
3.	Розробка інструкції для групи збору первинної інформації	5	-//-	-
4.	Тиражування інструментарію	2	Члени групи	50 анкет
5.	Формування групи анкетерів	2	Керівники напрямків	-
6.	Інструктаж і навчання анкетерів	3	Члени дослідницької групи	-
ІІ. Етап польового дослідження
7.	Проведення польового дослідження(анкетного опитування респондентів)	2	Керівник групи збору	-
ІІІ. Етап підготовки первинної інформації для її обробки на ПК
8.	Розробка інструкції по бракованих або неправильно заповнених анкетах	4	Спеціалісти групи	-
9.	Створення аналітичних задач для ПК	4	Керівники напрямків	-
10.	Обробка первинної інформації на ПК	10	Керівник обчислювального центру	-
I. Аналіз результатів дослідження
11.	Підготовка звіту про результати дослідження	10	Керівник проекту	-
12.	Наукове обговорення попереднього звіту	2	-//-	За участі спеціалістів
13.	Доопрацювання і затвердження звіту і висновків на основі дослідження	7	-//-	-
14.	Підготовка до опублікування аналітичної довідки за результатами дослідження	7	-//-	-

Анкета

Шановний респонденте!

Просимо Вас взяти участь у соціологічному дослідженні, що проводить студентка 201ОА групи Львівського інституту банківської справи з метою вивчення ставлення суспільства до рівності обовязків та прав чоловіка та жінки. Будь ласка, уважно прочитайте кожне запитання анкети і обведіть кружечком той варіант відповіді, який найбільше співпадає з Вашою точкою зору. Вказувати своє ім'я та адресу не потрібно.

Анкета анонімна. Узагальнені результати будуть використані в науково-практичних цілях. Дякуємо за співпрацю!

1. Чи вважаєте Ви, що потрібно проводити політику забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків?

а)Так; б)Ні; в)Важко відповісти.

2. На ваш погляд, у яких сферах життя особливо гостро стоїть проблема дискримінації людини за ознакою статі?

_____________________________________________________________

3. На вашу думку особистості якої статі найчастіше дискримінуються в нашому суспільстві?

а) особи жіночої статі; б)особи чоловічої статі;

в) Ваш варіант(вкажіть)_______________________________________

4. На вашу думку, чи є якісь труднощі в забезпеченні рівних можливостей жінок і чоловіків у нашому суспільстві?

А)Так; б) Ні.

5.Як ви вважаєте які 2 з пунктів найкраще характеризують дискримінацію жінок?

а) Безробіття серед жінок, як приховане, так і зареєстроване, вище, ніж у чоловіків.

б) Заробітна плата жінок складає 72,5% від заробітної плати чоловіків.

в) Жінки здебільшого працюють у тих сферах (освіта, медицина, соціальна сфера тощо), де заробітна плата значна нижче, ніж у середньому по народному господарству, що призводить до зростання економічної нерівності чоловіків та жінок.

г) Через 20-30 років заробітна плата жінок складатиме лише 40-50 % пенсії чоловіків.

д)серед працівників з вищою освітою жінки складають 56 %.

е)Жінка працює на 4-6 годин більше, ніж чоловік, праця в домашньому господарстві не враховується як продуктивна, а тому не оплачується й не враховується в пенсійних схемах.

є)Жінки, які мають дітей та перебували в декретній відпустці, стають неконкурентоспроможними на ринку праці.

ж) Жінки складають абсолютну більшість трудових мігрантів з України.

з) Жінки більше потерпають від домашнього насильства.

и) Жінки практично не представлені на вищих щаблях влади та управління.

і) Майже кожна третя дитина виховується одинокою матір'ю.

й) У Національній академії наук України налічується 179 академіків. І лише троє з них -- жінки.

6. Хто на вашу думку має відповідати за забезпечення рівності прав між особами різної статі?

а)Держава;

б)Органи виконавчої влади;

в)Органи місцевого самоврядування;

г) міліція;

7. Як ви думаєте яку роль в цій проблемі відіграє освіта?________________________________________________

8. Оцініть за п'яти бальною шкалою на скільки великою є проблема в забезпеченні ріності прав між чоловіками та жінками(дуже велика-5 її немає- 0 )

/----------/----------/----------/----------/----------/

0 1 2 3 4 5

9. Чи згідні ви з такими гендерними стереотипами:

	Повністю згідний	Частково так, частково ні	Повністю не згідний	Важко відповісти
Краса і розум в жінці не сумісні
Якщо жінка успішна в карєрі, то внеї обовязково проблеми в особистому житті.
Ділова жінка - всеодно що чоловік.
Єдина справжня ціль жінки - вийти заміж.
Прати, прибирати готувати повинна жінка, ачоловік повинен заробляти.
Жінка без чоловіка - неповноцінний член суспільства.
У жінок немає почуття гумору.
Одяг, косметика і шоппінг - сенс життя кожної сучасної жінки.
Жіночої дружби не існує.

10. ЯК ви вважаєте чи потрібно зрівняти права чоловіків та жінок?

а)Так; б) Ні.

11. На вашу думку у чому виникають найбільші труднощі через нерівність?

а) отриманні медичного обслуговування

б) прийомі на роботу

в)кар'єрному просуванні

г) вихованні дітей

д)сімейному житті

12. На ваш погляд, чи однаковою є роль чоловіків і жінок у вихованні дітей?

а)Так; б) Ні.

13. Хто найчастіше стає жертвами домашнього насильства? Чому?

_____________________________________________________________.

14. На ваш погляд, у яких сферах життя особливо гостро стоїть проблема дискримінації людини за ознакою статі? Поясніть __________________________________________________________________.

15.Напишіть як називається гендерний рух що розпочали жінки?

_____________________________________________________

16.. Ваша стать?

а) Чоловіча;

б) Жіноча.

17. Ваш вік?(вкажіть)_____.

18. Освіта:

а) вища; б) незакінчена вища;

в) середня; г) середня спеціальна.

19. Сімейний статус:

а) одружений(заміжня); б) неодружений(незаміжня).

20.Соціальний статус.

а) студент;

б) робітник;

в) службовець;

г) пенсіонер;

д) підприємець;

е) безробітний.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

З 2 листопада 2010 року по 20 листопада 2010 року студенткою 201-ОА групи ЛІБС УБС НБУ було розроблено та проведено соціологічне дослідження «Гендерна політика в Україні»

В анкеті респондентам було запропоновано відповісти на запитання, за допомогою яких вимірювались 10 ознак.

Об'єкт дослідження: студенти ,молодь

Об`єм вибіркової сукупності: молодь віком 18 - 23 - 35чол., молодь віком 24 - 30- 15 чол.

Об'єм вибіркової сукупності: студенти 1- 2 курсів - 25 чол., 3-4 курсів - 25 чол., Чисельність опитаних за статями :

- студенти 1-2 курсів чол. - 13, жін. - 12

- студенти 3- 4 курсів чол. - 10, жін. - 15

- всього опитано чоловіків - 23, жін. - 27

Метод збору інформації - анкетування.

Таблиця настрою при заповненні анкет

Настрій	1-2 курс	3-4 курс
	чол.	жін	чол	жін
	9	4	6	12
	2	3	5	0
	3	8	1	2

Ознаки,які вимірювались у дослідженні

1. Ставлення загалом до соціальної рівності.

2. Що таке гендер на думку студентів.

3. Чинники що впливають на ставлення до жіночої статі.

4. Фактори впливу на рівність протилежних статей

5. Що може вплинути на ставлення чоловічої статі на жіночу.

6. Роль освіти серед проблеми рівності прав.

7. Чинники що впливають на ставлення до цієї проблеми.

8. Сфери життя в яких найбільше поширена ця проблема.

9. Відповідність гендерних стереотипів.

10. Чи приділяється час розв'язку цієї проблеми.

Досліджувана ознака : Ставлення загалом до соціальної рівності.

Досліджувана ознака: Що таке гендер на думку студентів?

Отже для більшості опитуваних поняття «гендер» є невідомим, на другому місці за чисельністю особи що вважають що це політичний рух, дехто визнає що це поняття характеризує соціальну нерівність, і на кінець цілковита меншість знає що насправді означає це поняття.

Досліджувана ознака: Чинники що впливають на ставлення до жіночої статі

Найбільш впливовими чинниками у відношенні до жіночої статі є особисті моральні якості далі особи стверджують що на них нічого не впливає і на третьому місці особи з хорошим вихованням.

Досліджувана ознака: Фактори впливу на рівність протилежних статей

65% відповіли що впливає стать, 37% - релігія, та 8% вважають що політичні погляди.

Досліджувана ознака: Що може вплинути на ставлення чоловічої статі на жіночу.



Досліджувана ознака: Роль освіти серед проблеми рівності прав.

Думки відповідачів практично співпадають по відношенню до всіх пунктів лише 2% вважають що середня освіта має негативний вплив на рівність прав.

Досліджувана ознака: Чинники що впливають на ставлення до цієї проблеми.



Досліджувана ознака: Сфери життя в яких найбільше поширена ця проблема.

Опитувані стверджують що найбільший вплив здійснює духовне життя.

Досліджувана ознака: Відповідність гендерних стереотипів.

1. Безробіття серед жінок, як приховане, так і зареєстроване, вище, ніж у чоловіків.

2. Заробітна плата жінок складає 72,5% від заробітної плати чоловіків.

3. Жінки здебільшого працюють у тих сферах (освіта, медицина, соціальна сфера тощо), де заробітна плата значна нижче, ніж у середньому по народному господарству, що призводить до зростання економічної нерівності чоловіків та жінок.

4. Через 20-30 років заробітна плата жінок складатиме лише 40-50 % пенсії чоловіків.

5. серед працівників з вищою освітою жінки складають 56 %.

6. )Жінка працює на 4-6 годин більше, ніж чоловік, праця в домашньому господарстві не враховується як продуктивна, а тому не оплачується й не враховується в пенсійних схемах.

7. Жінки, які мають дітей та перебували в декретній відпустці, стають неконкурентоспроможними на ринку праці.

8. Жінки складають абсолютну більшість трудових мігрантів з України.

9. Жінки більше потерпають від домашнього насильства.

10. Жінки практично не представлені на вищих щаблях влади та управління.

Досліджувана ознака: Чи приділяється час розв'язку цієї проблеми.



Більшість опитуваних стверджують що цій проблемі не приділяється ніякого часу для розв'язання.

Висновки

У ХХ ст. жінки з усього світу започаткували активний міжнародний рух за права жінок. Наслідки цієї діяльності особливо відчутні на міжнародному рiвнi. Держави перше в історії виявили підтримку захисту прав жінок i визнали необхідність досягнення справжньої рівності в правах і можливостях чоловіків і жінок. Однак, незважаючи на багатообіцяючі зміни в міжнародному праві та практиці, жінки з усього світу ще стикаються з повсякденною реальністю нехтування їхніми правами. Крім того, їм часто бракує засобів та знань, необхідних для використання системи прав людини, для боротьби проти зловживань. Чимало жінок не знають про жіночий рух або сприймають його як щось абстрактне, що їх не стосується. Хоча активна діяльність протягом останнього десятиліття зробила права жінок більш окресленими, зараз же завдання полягає в тому, щоб зробити їх більш досяжними.

Гендер - соціокультурна категорія та колективні уявлення, завдяки яким бiологiчнi вiдмiнностi статей переводяться на мову соціальної та культурної диференціації. Поняття гендер походять від грецького „генос” („Походження”, „матеріальний носій спадковості”, „той, що народжує”). Термін „гендер” введено в соціальні науки Енн Оклей в 70-ті роки ХХ ст. Соціологи проводять різницю між чоловіком та жінкою за такими ознаками: бiологiчна стать, гендерна iдентифiкацiя, гендернi ролі. Гендер має соціальний та правовий аспект. Основою правового статусу особистості є її фактичний соціальний статус, тобто реальний стан людини в суспільстві. Право вводить цей стан в законодавчі рамки. В соціальному відношенні статус являє собою певну систему соціальних можливостей людини.

Гендерна рівність є однією з ознак правової держави. Держава зобов'язана забезпечувати дотримання прав людини, передбачених міжнародним законодавством. Навіть тоталітарна держава, якою наприклад був Радянський Союз, ретельно підтримувала гендерну рівність. Кількість жiнок-iнженерiв дорівнювала кількості чоловіків. Навіть в космос Радянський Союз відправив жінок одразу після чоловіків. В радянські часи жінки займали пости керівників підприємств та директорів установ. Але працюючи інженерами та директорами, жінки були змушені тягнути на собі тягар домашнього господарства та виховання дітей. Середньостатистична радянська дружина відпрацьовувала 8 годин на виробництві (нерідко шкідливому, оскільки робота там краще оплачувалася та дозволяла раніше піти на пенсію), проводила ще 1,5 години в громадському транспорті, а потім відпрацьовувала ще 5-7 годин у плити, з дітьми або за пранням. Крім того, радянське суспільство було глибоко патріархальним за своїм світосприйняттям, в суспільній свідомості укорінився принцип поділу праці, професій і занять на чоловічі і жіночі, а деякі виключення лише підтверджували загальне правило.

Яким же є становище жінок в Україні на сьогоднішній день? Основною проблемою є декларативний характер гендерної рівності та формальність прав жінок. Реальна ситуація багато в чому є прямо протилежною правовим нормам. Основними жіночими проблемами є домашнє насильство, проституція та торгівля жінками, наркоманія, безробіття, відсутність послідовної державної політики в цій сфері. Особливої гостроти набула проблема сексуальних зазіхань, якi вважаються нормою у відносинах між керiвниками-чоловiками та пiдлеглими-жiнками. Чинне законодавство de jure гарантує чоловікам та жінкам України рiвнi права та можливості, але наскільки вони реально допомагають жінкам відчути себе вільними та рівними в політичній, культурній, соціальній, економічній сфері, у працевлаштуванні та в повсякденному житті?

Принцип гендерної рівності закріплений в Конституції України. Статті 3, 21, 23, 24 Конституції закріплюють рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Частина третя ст. 24 Конституції України, безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок i чоловіків забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-полiтичнiй та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї i так далi. Йдеться також про те, що створюються умови, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством. Мова йде про правовий захист, матеріальну і моральну підтримку материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам та матерям. (Україна. Закони. Конституція України: Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІV від 08.12.2004 р. - Київ,2007. - с. 8.) Законодавчо чоловіки позбавлені такої можливості. Саме такий підхід є характерною ілюстрацією формального розуміння принципу гендерної рівності.

Окрім цього Україною ратифікована ціла низка міжнародних документів, зокрема базова з цих питань - Конвенція про лiквiдацiю всіх форм дискримінації щодо жінок. Наскільки ці нормативні акти вплинули на розвиток гендерної рівності в нашій країні? По-перше, вони носять виключно декларативний характер та не забезпечені механізмами реалізації, тобто фінансовими та організаційними ресурсами для забезпечення даних зобов'язань, по-друге, громадянське суспільство в Україні на сьогоднішній день, нажаль, не є силою, яка здатна вплинути на гендерну ситуацію в країні. Отож, законодавче закріплення гендерної рівності не допомогло жінкам добитися реального рівноправ'я. Та найбільш відчутна гендерна нерівність у декількох сферах - праці та зайнятості, в сфері політики, у сімейному та повсякденному житті.

З розвитком в країні ринкових відносин жінки, як i всі громадяни отримали можливість для відкриття власної справи. Доля жінок в загальній кількості підприємців складає близько 30 %. В основному вони зайняті в малому та середньому бізнесі. У великому бізнесі жінки - рідкість. Становлення жіночого бізнесу в основному відбувається за рахунок ініціативи жінок, а не як результат дії спеціальних державних програм. Жіночий бізнес орієнтований в основному на роздрібну торгівлю, медицину, культуру та науку. Соціологи стверджують, що жінки у бізнесі демонструють більшу схильність до компромісів у взаємодії з партнерами, більше враховують моральні та етичні принципи. Але жiнки-пiдприємцi - лише незначна частка працюючих жінок. Серед найманих працівників показником дискримінації є рівень заробітної плати. В цілому рівень жіночої заробітної плати складає 2/3 чоловічої. Гендерна нерівність в оплаті праці є прямим порушенням принципу рівної оплати за рівну працю. Майже в усіх галузях народного господарства жінки займають низькооплачувані посади. Всі ці роки на ринку праці простежується ще одна закономірність: чоловіки витісняють жінок з перспективних і добре оплачуваних посад. Традиційні стереотипи масової свідомості суттєво обмежують можливості кар'єрного росту для жінок та негативно впливають на їх сімейні відносини як тільки вони добиваються перших успіхів. При працевлаштуванні у жінок менше шансів, ніж у чоловіків, отримати вакантне місце. До того ж нерідко роботодавець зазначає, що конкурс оголошується виключно для чоловіків. Чи є така позиція роботодавців виправданою? Так, дійсно, жінка може раптом піти у декретну відпустку, у відпустку по догляду за дитиною, але чоловіки частіше вживають спиртне, що відбивається на виконанні їх службових обов'язків. Така очевидна нерівність позицій жінок та чоловіків на ринку праці призвела до фемiнiзацiї бідності. Сьогодні кожна третя жінка має рівень доходів, що дорівнює прожитковому мінімуму. Жінки складають більшість у найбільш соціально незахищених категоріях громадян: пенсіонери, безробітні, працюючих у бюджетній сфері. Скрутне матеріальне становище нерідко штовхає жінок на заробітчанство, вони їдуть в основному нелегально, залишаючи малолітніх дітей на своїх родичів, що нерідко означає на призволяще. Окрім того, як правило, наші спiввiтчизницi змушені перебувати за кордоном у нелегальному статусі, що нерідко призводить до негативних наслідків, часто такі жінки стають об'єктом продажу та подальшої сексуальної експлуатації.

Ще однією з латентних проблем нашого суспільства є домашнє насильство. За неофіційними даними (офiцiйнi данi з цієї проблеми відсутні) кожна 5 жінка в Україні була жертвою домашнього насильства. Фактично, в Україні до сьогоднішнього дня немає реабiлiтацiйних центрів для жертв домашнього насильства, якi стали нормою для цивілізованих країн. Кваліфікована правова допомога є недоступною для більшості жінок, якi потрапили в скрутну ситуацію. Органи внутрішніх справ обирають у подібних ситуаціях тактику „невтручання у внутрішньо сімейні конфлікти”. Отже, виникає замкнене коло. Куди звернутися жертві? Було б доцільним посилити вiдповiдальнiсть за домашнє насильство та привернути увагу органів внутрішніх справ на необхідність вжиття виховних та запобіжних заходів проти домашнього насильства.

Ще однією проблемою є сфера політики. Прекрасна стать складає 53% населення країни, кількість жіночих організацій зростає, а кількість жінок в органах влади зменшується. Успішних і відомих жінок-політиків чи державних діячів в Україні дуже мало, їх можна перерахувати по пальцях: Тимошенко, Богатирьова, Супрун, Семенюк, Вітренко, Богословська, ще декілька менш відомих прізвищ і практично все. Про яку гендерну рівність в цій сфері може йти мова!

Узагальнюючи, можна сказати, що на шляху до встановлення гендерної рівності у нашому суспільстві стоять наступні чинники:

- Стереотипи масової свідомості, якi й досі розглядають жінку як слабку у порівнянні з чоловіком істоту, яка є другорядною в суспільному, політичному та економічному житті, чоловіча ідеологія є породженням тоталітарної системи, але виховання спроможне змінити гендерну ментальність.

- Кризова економічна ситуація (i особливо безробіття, яке часто штовхає жінок на заробітчанство, що нерідко призводить то продажу жінок та подальшої сексуальної експлуатації) та переважаючий на ринку праці попит на працівників-чоловіків, а не жінок.

- Слаборозвинуте громадянське суспільство, у тому числі пасивність жіночих організацій та окремих жінок у відстоюванні своїх законних прав та свобод.

- Відсутність національного механізму щодо забезпечення рівних прав i можливостей жінок i чоловіків в усіх сферах суспільного життя.

Ситуація в сьогоднішній Україні потребує створення і реалізації державної програми подолання гендерної нерівності, адже зміни у становищі жінок в Україні можливі лише за умови послідовної державної гендерної політики. Сподіваюся, що моє дослідження допоможе привернути увагу до цієї проблеми багатьох звичайних громадян і державних чиновників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.// Права людини. Міжнародні договори України. - Київ, 1992.

2. Конвенція щодо дискримінації в галузі праці і занять.// Права людини. Міжнародні договори України. - Київ, 1992.

3. Конвенція щодо політики зайнятості.// Права людини. Міжнародні договори України. - Київ, 1992.

4. Україна. Закони. Основні чинні кодекси і закони України. - Київ, 2003.

5. Україна. Закони. Конституція України: Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІV від 08.12.2004 р. - Київ, 2007.

6. Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок. - Київ, 1999.

7. Власенко Н.С., Виноградова Л.Д., Калачова І.В. Гендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків. - Київ, 2005.

8. Запобігання домашньому насильству і торгівлі жінками. Підручник з проведення тренінгів. - Winrock International: Київ, 2001

9. Права жінок. Міжнародні та національні правові документи. Організація жінок Молдови "Громадські ініціативи". - Кишинів, 2001.

10. Женщина и власть. Материалы круглого стола Второго Всероссийского конгресса политологов (Под ред. С.Г. Айвазовой, Л.Т. Шинелевой). - Москва, 2000.

11. Гендерна експертиза українського законодавства. Сутність, необхідність та методологічні основи. (Відп. ред. Т.М. Мельник.) - Київ, 2001.

Размещено на Allbest.ru