Необхідність у етичній регламентації професійної поведінки і діяльності виникає тоді, коли відповідно до специфіки діяльності від представників професії вимагається підвищена моральна відповідальність, що регламентується додатковими, жорсткішими нормами поведінки і коли не діють взагалі або слабкі внутрішні імперативи, що визначаються не лише суттю і змістом професії, але і ціннісними орієнтаціями і високими моральними принципами її представників.

Основними причинами цього явища є:

принцип етичний соціальний працівник

1. Загальне падіння духовності й моральності, втрата позитивних ціннісних орієнтацій.

2. Низький статус і престиж соціальної роботи.

3. Відсутність добре розробленої власної системи соціальної роботи з врахуванням менталітету народу.

4. Значна залежність соціальної роботи від зовнішніх інститутів, що обумовлює неможливість поділу системи цінностей, яка сповідується державою, місцевими органами влади, станом економіки.

5. Відсутність відповідної етичної регламентації.

6. Необхідність етичної орієнтованості діяльності соціального працівника:

в очах колег і суспільства;

неможливість використання результатів діяльності проти людей;

прагнення не дискредитувати соціальну роботу;

неможливість застосування принципу "мета виправдовує засоби" у соціальній роботі;

взаємозв'язок між діяльністю соціального працівника та її кінцевим результатом

7. Необхідність вміння соціального працівника розуміти клієнта, співпереживати, бути чуйним, делікатним що обумовлюється:

своєрідністю соціальної роботи;

серйозністю проблем у житті клієнтів;

поєднанням в особі соціального працівника високого рівня професійної кваліфікації та особливих духовних якостей;

почуттям високої моральної відповідальності, готовності до виконання свого обов'язку.

8. Високий рівень індивідуалізації праці у зв'язку з автономністю у роботі соціального працівника (діяльність здійснюється переважно “один на один”), необхідністю володіння особливими навиками і чіткого дотримання етичних норм і правил поведінки.

9. Творчий характер діяльності соціального працівника (розуміння і сприйняття суті професії; неможливість формалізувати всі процеси).

Етика соціальної роботи, як і будь-яка інша наука, має свої основні категорії.

Категорія (з грец.) - ствердження, основна й загальна ознака; загальне фундаментальне поняття даної науки.

До категорій етики соціальної роботи належать: етична свідомість, етичні відношення, етична дія та професійний обов'язок.

Відношення - категорія, яка відображає один з об'єктивних моментів взаємозв'язку речей. Відношення відображає взаємозумовленість компонентів дійсності в процесі розвитку. Етичні відношення етики соціальної роботи існують у типах та формах.

Свідомість - відношення до світу через систему знань. Завдяки свідомості людина в процесі діяльності не тільки дістає інформацію про сучасне, а й передбачає майбутнє, не лише відображає наявне, а й конструює належне. Вихідним пунктом людського ставлення до світу є перетворення його відповідно до людських потреб, що виливається у форму діяльності - створення ідеальної моделі бажаного майбутнього, визначення мети і засобів, розробка програми діяльності. Завдяки свідомості людина здатна відтворювати дійсність через мислення, піддаючи ідеальному випробуванню різноманітні моделі можливих ситуацій.

Етична свідомість соціального працівника - відображення соціального буття і діяльності, яке виникає у процесі професійних відношень. Ця свідомість є суб'єктивним відображенням моралі, оскільки об'єктивна соціальна необхідність і суспільні потреби відображаються у свідомості спеціаліста як ідеї про необхідну (відповідну) поведінку і діяльність. Особлива форма усвідомлення спеціалістом соціальної необхідності набуває специфічного морального підгрунття: поведінка і діяльність розглядається не з точки зору їх необхідності, а з точки зору їх моральної цінності.

Моральні норми, які регулюють професійну поведінку, та відношення, що виникають у процесі професійної діяльності, у соціальній роботі виконують певні функції.

Функція - зовнішній прояв властивостей якогось об'єкта у даній системі відношень.

Функції етики професійної роботи визначаються значною кількістю факторів, основними з яких є сутність, зміст і спрямованість професії.

Принципи соціальної роботи та професійної етики соціального працівника передбачають повагу до особистості та прав клієнта, прийняття його таким, яким він є, гнучкість у підходах тощо. Все це тісно пов'язане із розумінням толерантності у соціальній роботі.

Толерантність (від лат. tolerans (tolerantis) - терплячий) - терпимість до чужих думок і вірувань. Генеральною конференцією ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року було прийнято і проголошено “Декларацію принципів толерантності”.

Толерантність у соціальній роботі є надзвичайно важливою і спрямована на уникнення будь-якої упередженості. Соціальний працівник зобов'язаний підтримувати та сприяти ствердженню прав людини, демократії, отже, відмовитися від догматизму, абсолютизації певних переконань. Це означає визнання відмінностей людей, але неможливість нав'язування окремих поглядів, переконань. Важливим є виховання на принципах толерантності, що сприяє зміцненню терпимості, розвитку навиків критичного мислення та спрямоване на протидію негативних впливів

Висновки