Соціометричне дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Національний технічний університет України

"Київський політехнічний інститут"

Факультет соціології і права

РЕФЕРАТ

з курсу: "Соціологія"

на тему: "Соціометричне дослідження"

Київ - 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Поняття соціометричного дослідження, його завдання і структура

1.1 Поняття соціометрія і соціометричне дослідження

1.2 Вимоги до соціометричного дослідження

1.3 Етапи соціометричного дослідження

1.4 Застосування соціометричного дослідження

2. Порядок проведення соціометричного опитування

2.1 Структура програми дослідження

ВИСНОВОК

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

соціометрія дослідження експеримент опитування

ВСТУП

Усю сукупність взаємин в організації можна розділити на формальні стосунки (офіційні) та неформальні (неофіційні). Вони будуються на основі вимог низки юридичних документів (наказів, розпоряджень, інструкцій та ін.), а також норм і правил службового етикету. Службовими взаєминами контакти між співробітниками не вичерпуються, оскільки кожен є не просто бухгалтером Іваненком, менеджером Петренком і т. ін., а людиною з власним характером, особливостями особистості, інтересами, смаками, манерою поведінки.

Власне, у службовій обстановці між людьми так чи інакше завжди складаються міжособистісні взаємини: до когось ми відчуваємо особливу прихильність, когось, можливо, недолюблюємо. І ці особисті стосунки не можуть не впливати па загальну атмосферу в організації, на загальний характер, стиль, тон взаємин. От чому настільки важливо організувати ефективне міжособистісне спілкування, створити сприятливий психологічний настрій людей.

Психологічні процеси, що відбуваються в організації, вивчаються вже не один десяток років. Безперечно, головна увага приділяється службовим відносинам, організаційній структурі, такому явищу, як дружба. Однак з'ясувалося, що цього явно недостатньо. Без з'ясування сформованих особистіших взаємин в організації ця картина не буде завершеною.

Основним методом діагностики міжособистісних відносин є, безперечно, соціометрія.

1. Поняття соціометричного дослідження, його завдання

1.1 Поняття соціометрія і соціометричне дослідження

Термін соціометрія виник в ХІХ столітті і позначав застосування математичних методів у соціальних науках, але таке широке розуміння терміну не прижилося.

Нового значення терміну надав Г.Морено, запропонувавши спеціальну теорію та методи. Згодом методи відокремилися від теорії і зараз використовуються як незалежні. Тому часто під соціометрією розуміють методи дослідження структури міжособистісних відносин в малій соціальній групі шляхом вивчення виборів, зроблених членами групи по тих чи інших соціометричних критеріях. Одним з основних соціометричних методів є соціометричне опитування, а соціометричним критерієм - запитання соціометричної анкети (тесту), в якій респондентам пропонується обрати одного або декількох членів досліджуваної групи.

Соціометричний метод опитування -- один з різновидів опитування, який використовують для вивчення внутрішньоколективних зв'язків з'ясуванням стосунків між членами колективу.

1.2 Вимоги до соціометричного дослідження

1. Опитування можна проводити лише в групах, які мають певний досвід спільної діяльності.

2. Розмір групи повинен давати її членам можливість активного безпосереднього спілкування.

3. Запитання, що задаються, повинні являти собою критерії. 4. Зміст обраного критерію повинний бути ясним та зрозумілим для всіх членів групи, яка досліджується.

5. Необхідно вказати можливу кількість виборів Коли потрібно отримати повну картину взаємовідносин між членами даної групи, дозволяється робити необмежене число виборів (непараметрична процедура). Якщо дослідника цікавлять лише типові елементи структури, то вводиться обмежена кількість виборів (параметрична процедура).

6. Члени групи повинні ясно уявляти собі її границі. Кожний член колективу може вибирати собі партнерів для спільної діяльності тільки в межах свого колективу.

7. Опитування повинне проводитись сторонньою для даної групи особою.

8. Кожний член групи повинен робити вибори самостійно, не радячись з іншими.

1.3 Етапи соціометричного дослідження

Підготовча фаза. Дослідник визначає проблему, вибирає об'єкт дослідження, знайомиться з розміром та різноманітними соціально-демографічними характеристиками групи.

Перша фаза. Дослідник входить в прямий контакт з членами групи, прагне викликати довіру до себе. Встановлюється зміст соціометричних критеріїв.

Друга фаза. Проведення опитування. Інструктаж респондентів, роздача карток, їх заповнення респондентами, збір карток.

Фаза обробки. Обробка інформації, подання її в зжатому вигляді, перевірка надійності отриманих даних. Обробка інформації включає в себе побудову соціоматриць, соціограм, підрахування соціометричних індексів.

Завершуючи фаза. Отримання висновків та рекомендацій.

1.4 Застосування соціометричного дослідження

Соціометричне опитування застосовують для дослідження міжособистісних і міжгрупових стосунків з метою їх поліпшення. Він дає змогу соціологові вивчити склад малих соціальних груп, особливо у розрізі неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом здобути майже неможливо. Технічний апарат соціометрії застосовують у різних сферах мікросоціології. Грамотне використання соціометричних методів є передумовою для ґрунтовних теоретичних висновків про функціонування і розвиток малих соціальних груп, досягнення значних практичних результатів у комплектуванні колективів, підвищенні ефективності їх діяльності.

Головною рисою малої групи є відчуття спільності, яке зміцнює взаємини у групі й відрізняє одну групу від іншої. Оскільки чисельність малої групи обмежена, то суспільні відносини в ній виступають у формі безпосередніх особистих контактів. Вважають, що нижня межа чисельності малої групи -- 3, верхня -- 15--20 осіб. Мала група -- реально існуюче утворення, в якому люди об'єднані певною ознакою, спільною діяльністю або живуть а ідентичних умовах, і усвідомлюють належність до цього утворення.

У процедурному аспекті соціометрія є поєднанням методики опитування та алгоритмів для спеціального математичного обчислення первинних вимірювань. Взаємини між членами колективу з'ясовують на основі таких процедур:

-- вибір (виражене бажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом);

-- відхилення -- негативний вибір (небажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом);

-- нехтування (залишення одним індивідом іншого поза власною увагою).

2. Порядок проведення соціометричного опитування

2.1 Структура програми дослідження

Після створення програми дослідження необхідно виробити соціометричний критерій, тобто питання, яке ставлять усім членам групи з метою з'ясування взаємин між ними.

Критеріями (підставами) вибору в соціометрії є питання про бажання людини разом із ким-небудь брати участь у певній діяльності. Питання формулюються приблизно таким чином: "З ким би ти хотів ... ?". Кожен відповідає на питання, які можуть стосуватися будь-якої сфери людських взаємин.

Соціометричний критерій повинен:

1) запропоновані критерії повинні цікавити весь колектив. Явно невдалим для групи, не пов'язаної з практичним використанням мов програмування, буде такий критерій: "З ким би ти хотів разом вивчати мову програмування ?";

2) критерій повинен відбивати взаємини між співробітниками й давати можливість вибрати товаришів по службі. Критерій типу "Чи е життя на Марсі?" теж не підходить;

3) критерій повинен описувати конкретну, реальну ситуацію для вибору товаришів по службі;

4) кількість критеріїв залежить від того, наскільки давно члени групи знають один одного (чим довший контакт, тим більше критеріїв може бути використано), але їх кількість не повинна перевищувати 5-7.

Проводячи соціометрію, використовують як мінімум три критерії, що охоплюють основні сфери діяльності співробітника: службове-функціональну, моральну та позаслужбову (дозвілля), виходячи із цього, розрізняють сильні та слабкі критерії. Сильні порушують найбільш важливу для людини сферу діяльності, де потрібне тривале й тісне спілкування.

Соціометричні критерії поділяють на два основні класи: комунікативний і гностичний. Комунікативні соціометричні критерії. Використовують для вимірювання реальних або уявних стосунків у групі, з'ясування бачення кожним членом групи свого безпосереднього оточення. Гностичні соціометричні критерії призначені для відображення уявлень людини щодо її ролі, позиції в групі, а також для з'ясування того, хто, на її думку, обере для спільного вирішення певного завдання саме її, а хто -- знехтує. Якщо комунікативний критерій: "Кого б Ви обрали своїм старостою?", то гностичний звучав би: "Хто з Вашої групи, на Вашу думку, хотів би обрати Вас старостою?". В обох випадках критерії сформульовані у позитивній формі, тобто орієнтовані на з'ясування вибору. Але існують і заперечні критерії, які фіксують негативне ставлення однієї людини до іншої.

У соціометрії поширені й дихотомічні (грец. dichotomia -- поділ на дві частини) критерії, які дають змогу точніше з'ясувати взаємини в малій групі. Наприклад: "Кого з членів Вашої бригади Ви обрали б бригадиром (позитивна частина критерію), а кого б не обрали?" (заперечна частина критерію).

Ще один різновид соціометричних критеріїв -- критерії ранжування. Вони забезпечують можливість для ранжування суб'єктом своїх стосунків з членами групи. Наприклад: "Вкажіть по порядку, з ким із членів Вашого колективу Ви хотіли б створити мале підприємство у першу чергу, у другу чергу, у третю чергу і т. д.?".

Соціометрична процедура може проводитися у двох формах: непараметричній і параметричній.

Непараметричиа форма соціометрії полягає в тому, що співробітник обирає відповідно до заданого критерію стількох осіб, скільки він вважає за потрібне (якщо відсутні будь-які обмеження на вибір). Така форма дає змогу виявити так звану емоційну експансивність кожного й емоційну складову взаємин усіх членів колективу. Крім того, вона дає можливість зробити зріз різноманітності міжособистісних зв'язків в організації. Проте якщо кількість співробітників в обстежуваному підрозділі надто велика, міжособистісних зв'язків виявляється так багато, що процес їх дослідження займає багато часу й без застосування слектронно-обчислювальної техніки стає практично неможливим.

При використанні непараметричної процедури соціометрії існує велика ймовірність одержання випадкового вибору (багато співробітників у даному разі пишуть: "Вибираю всіх").

Параметрична форма соціометрії передбачає, що випробуваним пропонують вибирати строго фіксовану кількість з усіх членів колективу. Яка ж це кількість? Одні дослідники вважають, що три вибори -- це достатньо, незалежно від кількості членів групи. Інші стверджують, що кількість виборів залежить від кількості членів групи й дорівнює числу, отриманому в результаті поділу кількості членів групи на 5.

Застосування параметричної форми соціометрії дає можливість підвищити надійність даних і полегшує їх статистичну обробку; загострює увагу, відповідальність і певною мірою зацікавленість опитуваних, ліміт виборів значно знижує ймовірність випадкових відповідей. Крім того, ця форма дає змогу стандартизувати умови виборів у підрозділах і відділах з різною чисельністю членів групи в одній вибірці. Це, у свою чергу, дає можливість зіставляти результати соціометрії, проведеної в різних підрозділах.

Після необхідних підготовчих заходів дослідник може розпочати процедуру зборі/ інформації. Важливо, щоб були дотримані необхідні умови. По-перше, ті, що беруть участь в опитуванні, повинні мати певний досвід спільної діяльності -- не менше чотирьох місяців. По-друге, колектив відділу (підрозділу), де проводиться соціометричне опитування, має нараховувати не більше 25-30 осіб. Нарешті, по-третє, соціометричне опитування проводиться не як примусовий захід, котрий випробувані могли б сприйняти як експеримент над ними, а як практично необхідну справу, що має серйозне значення для їхнього подальшого спілкування і спільної діяльності.

Проведення опитування починається із вступного слова дослідника, у якому він коротко й коректно, у доступній формі повинен поставити завдання дослідження, підкреслити його важливість і необхідність, пояснити порядок проведення дослідження й запевнити випробуваних у повному збереженні таємниці їхніх відповідей. Після вступного слова всім випробуваним:

· повідомляється єдиний пронумерований список прізвищ досліджуваного підрозділу. Списки можуть бути підготовлені завчасно, щоб потім їх роздати всім присутнім (чи хоча б по одному списку на один стіл). Якщо немає умов або часу для підготовки списку, його можна продиктувати;

· повідомляються критерії і роз'яснюється, яким чином слід зробити вибір за кожним із критеріїв, тобто параметричною чи непараметричною є форма виборів;

У верхньому лівому кутку випробуваний ставить той номер, під яким записане його прізвище в загальному списку, потім фіксує на аркуші ті вибори, що він робить з кожного питання (критерію).

Заповнюючи картку, випробуваний записує не прізвища своїх співробітників, а номери, під якими їхні прізвища стоять у загальному списку. Наприкінці роботи дослідник має одержати від кожного учасника заповнену соціометричну картку.

Заповнення соціометричної картки -- справа добровільна й виключно особиста. У цьому процесі немає місця примусові й тиску. Іноді деякі випробувані ухиляються від відповідей, особливо там, де потрібно зробити негативні вибори. У цих випадках необхідно тактовно переконати людину в необхідності відповісти на всі питання.

Однак якщо навіть після цього окремі випробувані відмовилися від участі в опитуванні, драматизувати ситуацію не варто, оскільки це -- цілком нормальне явище. Більше того, відмова від участі в опитуванні -- це теж свого роду інформація про взаємини даного співробітника з колективом. У кінці, після запитань, дякують респонденту за співробітництво. У картці повинно бути не більше 7--8 критеріїв.

Після того як інформацію зібрано, дослідник починає її обробку, що включає:

* заповнення соціоматриці;

* побудову соціограми; розрахунок соціометричних індексів.

Після цієї процедури дослідник робить висновки й дає рекомендації щодо оптимізації взаємин у підрозділі.

Результати опитування заносять у соціоматрицю, яка компактно подає первинну інформацію і спрощує математичне опрацювання зібраних даних.

Соціоматриця -- таблиця, в якій у рядках розміщують відповіді кожного з членів групи.

Таблиця 5 Приклад соціоматриці

У горизонтальних рядках зазначають тих, хто обирає, у вертикальних -- кого обирають. Кількість рядків відповідає кількості членів колективу. Приклад соціоматриці, заповненої результатами непараметричного соціометричного опитування групи із п'яти осіб за дихотомним критерієм ("+" означає позитивний вибір; "-" -- відхилення; "0" -- нехтування, відсутність вибору). Самовибір не передбачався, тому у відповідних клітинках проставлено "X").

Навіть візуальний аналіз соціоматриці багато що може дати для розуміння взаємин у групі: як і кого групи обирають, кого частіше за інших обирають, а кого відхиляють.

Зручним для аналізу соціометричної інформації є графічний метод. Візуальне зображення взаємин у колективі, виявлених на основі вибору, називають соціограмою. При побудові соціограм найчастіше використовують таку символіку:

----------> А -- позитивний вибір члена групи А.

- - - - - -> А -- відхилення (негативний вибір) члена групи А.

A <----------> B -- позитивний взаємовибір.

A <- - - - - -> B -- взаємно негативний зв'язок.

Існує багато різних видів графічних структур соціограм. Одну з найпростіших подано у схемі 1.

СХЕМА 1

Соціограма відкриває дослідникові особливості стосунків у колективі, висвітлює його лідерів і тих, хто перебуває в ізоляції. З наведеної соціограми відносин симпатій та антипатій (у групі з шести осіб) можна дійти висновку, що А -- лідер колективу, створюючи разом з Б і В його ядро. Е і Д перебувають у взаємній неприязні, Г -- ізольований елемент, ні з ким із членів колективу не контактує.

Результати соціометричного опитування у кількісній формі можна також виразити за допомогою обчислення соціометричних індексів.

Соціометричний індекс -- число обрань певного виду, поділене на загальну кількість можливих обрань цього ж виду.

Існують персональні (відображають індивідуальні соціально-психологічні властивості особистості, які виявляються щодо членів групи) та групові (характеризують групу загалом) соціометричні індекси.

Серед персональних індексів найчастіше використовують соціометричний статус. Позитивний статус індивіда обчислюють за такою формулою:

ПС_i = (Число індивідів, що вибрали і) / (N-1),

де і -- індивід соціометричний, статус якого визначається, N -- число індивідів у досліджуваному колективі. Прикладом одного з групових соціометричних індексів є індекс взаємності, який вимірює згуртованість колективу, виявляючи кількість взаємних позитивних зв'язків і обчислюється за формулою: (Кількість взаємних позитивних зв'язків) : (Загальна кількість можливих позитивних зв'язків) .

Соціометрична техніка допомагає проникнути у невидимі на соціальному рівні, але завжди існуючі групові структури міжособистісних стосунків з метою їх вивчення або перебудови. Особливо надійні дані надає соціометричний метод у поєднанні з іншими методами дослідження. Скажімо, формування космічних екіпажів, творчих, дослідницьких груп, а в окремих випадках і малих виробничих колективів, часто неможливе без проведення попередніх соціометричних опитувань.

ВИСНОВОК

Як і будь-який інший метод, соціометрія має свої переваги й недоліки. Серед явних переваг такі:

· соціометрія заповнила вакуум, що з'явився за відсутності інших методів, що давали б змогу вивчати взаємини між людьми;

· соціометрія давала результати у формі кількісних індексів у сфері, що до цього вважалася традиційно неформалізованою; соціометричне опитування відносно просте як щодо проведення, так і щодо аналізу результатів. Серед недоліків методу соціометрії назвемо такі:

· специфічність і ситуативність картини, що досліджується (фіксація переважно емоційних стосунків, що виражаються в симпатіях та антипатіях; не вдається встановити справжні мотиви вибору та ін.);

· можливість навмисного перекручування результатів за неано-німного тестування;

· обмеженість можливостей, зокрема через динамічність відносин, що важко зафіксувати.

Відомості, які можна одержати завдяки соціометричному опитуванні.

По-перше, соціометрія дає змогу визначити стан взаємин в організації і па цій основі виявити її неформальну структуру (мікрогрупи, неформальних лідерів, статус кожного співробітника, його потреби в спілкуванні й психологічну сумісність з іншими). По-друге, соціометрія дає можливість оцінити авторитет керівників різного рівня, визначити їх місце із неофіційній структурі організації. По-третє, соціометричне опитування дає змогу визначити рівень групової згуртованості або роз'єднаності як різних підрозділів організації, так і організації в цілому. По-четверте, соціометрія виконує психотерапевтичну функцію. Участь у соціометричному опитуванні спонукає випробуваних до наступного аналізу своїх стосунків з іншими співробітниками й нерідко стимулює коригування власної поведінки.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Соціологія. - Київ, 1996.

2. Морено Л. Д. Социометрия. Москва, 1987.

3. Социальные исследования: построение и сравнение показателей. Москва, 1986.

4. Бурега В.В. Управленческая деятельность: теория и практика профессиографического исследования. - Донецк: НЭП НАН Украины, 2000. - 96 с.

5. За редакцією доктора історичних наук професора В.Г. ГОродяненка .Соціологія. - Київ, Видавничий центр "Академія", 2008.

6. http://uk.wikipedia.org

7. http://ebk.net.ua/Book/sociology/gorodyanenko_sotsiologiya/part4/4202.htm

8. http://readbookz.com/book/138/3970.html

Размещено на Allbest.ru