Соціологія як галузь знання та професійна діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Донецький державний університет управління

Факультет права та соціального управління

Кафедра соціології управління

Реферат

з дисципліни «Вступ до спеціальності»

за темою: «Соціологія як галузь знання та професійна діяльність»

Виконала:

студентка С-10-1 Довгань Юлія

Перевірила:

Єрескова Т.В.

к.соц.н.доцент

м. Донецьк-2010

Зміст

Вступ

1. Соціологія як галузь знання

1.1 Еволюція поняття соціології, її предмет і об'єкт

1.2 Закони і категорії соціології

1.3 Основні галузі соціологічного знання

2. Соціологія як професія

2.1 Суть діяльності соціолога

2.2 Загальна вимоги до фахівця

3. Соц ологія особистості

Висновок

Перелік використаної літератури

Вступ

Намагання пізнати, осмислити суспільство, реалізувати своє ставлення до нього супроводжувало людство на всіх етапах його історії. На цій хвилі й постала у 30-х роках XIX ст. соціологія як наука про функціонування і розвиток суспільства та його структурних елементів.

Термін «соціологія» походить від латинського слова «societas» (суспільство) та грецького «logos» (слово, вчення). Впровадив його до наукового вжитку у 30-х роках XIX ст. французький філософ, соціолог Огюст Конт (1798--1857), який ототожнював соціологію з суспільствознавством, що охоплює всі галузі знань про суспільство. Філософія О. Конта, будучи одним із провідних напрямів тогочасного суспільствознавства, отримала назву «позитивізм».

Сучасне тлумачення предмета соціології має враховувати насамперед те, що вона є специфічним науковим знанням про суспільство, яке відрізняється від інших суспільних наук і має свій самостійний предмет.

У системі суспільних наук соціологія найтісніше взаємодіє з історією, філософією, політологією, економічною наукою. Отже, соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом соціально-гуманітарних наук. Спеціальні соціологічні теорії вивчають закономірності розвитку окремих соціальних спільнот, функціонування соціальних інститутів і процесів. Останнім часом спеціальні соціологічні теорії набули бурхливого розвитку. Це зумовлено різким розширенням кола проблем, які вивчає соціологія, завдяки чому, наприклад, виокремилися такі соціальні теорії, як електоральна соціологія, соціологія життя, соціологія девіантної (збоченої) поведінки, соціологія влади, соціологія організацій, соціологія професій, соціологія підприємництва, економічна соціологія тощо.

1. Соціологія як галузь знання

1.1 Еволюція поняття соціології, її предмет і об'єкт

Першим застосував «вузьке» трактування соціології як науки Еміль Дюркгейм (1858--1917) -- французький соціолог і філософ, який створив так звану французьку соціологічну школу. Завдяки йому соціологія зосередилася на вивченні соціальних процесів і соціальних явищ суспільного життя, тобто оформилася як галузь знань, що межує з іншими суспільними науками -- історією, філософією, політекономією тощо [13].

Розбіжності у поглядах на соціологію існують і донині, свідченням чого є майже 100 її визначень. Не вщухають дискусії і щодо предмета соціології. Попередні трактування підкреслювали об'єктивний характер соціологічної дійсності, соціальної структури суспільства, культивували ідею закономірностей, акцентували увагу на розмежуванні відображеного й відображаючого, об'єктивного і суб'єктивного чинників, до яких відносили надбудову, в тому числі й ідеологію.

Соціологія -- наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства. Слово соціологія походить від латинського «societas» (суспільство) та грецького «logos» (слово, вчення). Вперше термін соціологія запровадив французький філософ і соціолог Огюст Конт (1798--1857). Як наука соціологія досліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв'язків людей, що утворюють соціальні спільноти [14].

Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження. Тому предметом соціології є окремі аспекти, особливості, відносини об'єкта дослідження.

Будучи нефілософською наукою, спираючись на узагальнення соціальних чинників, соціологія визначає свій предмет на рівні макротеоретичного аналізу. Тому вона тісно пов'язана з соціально-філософським рівнем знань.

Окрім загальнотеоретичного осмислення свого предмета, соціологія охоплює соціологічні теорії, які вивчають особливі стани і форми буття соціальних спільнот -- соціальну структуру, культуру, соціальні інститути й організації, особистості, а також процеси соціалізації індивідів у соціальних спільнотах.

Як наука про соціальні спільноти, соціологія досліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв'язків людей, що утворюють соціальні спільноти. Вона вивчає як індивідуально-неповторні особистості, так і соціальні типи. Соціологія розглядає особистість не крізь призму індивідуально неповторних властивостей та якостей (це предмет психології, а з позиції соціально-типових рис як суб'єкта розвитку суспільства. Для неї особистість -- не тільки частинка малої контактної групи, а й типовий представник певної великої соціальної спільноти, носій властивих їй норм, традицій, цінностей, поглядів і відносин. Як сукупність усіх суспільних відносин, вона керується у своїй поведінці передусім набутими та встановленими нормами, а її відносини формуються згідно з соціальними цінностями, правилами, законами [15].

Специфіка соціологічного знання полягає в тому, що об'єкт соціологічного пізнання не збігається з певним конкретним явищем суспільного життя чи явищем суто соціальним, оскільки він може бути виокремлений з об'єктивної реальності та класифікований за різними аспектами.

Об'єктом соціологічного пізнання є сукупність соціальних зв'язків і соціальних відносин. Оскільки ці зв'язки і відносини у кожному конкретному соціальному об'єкті завжди організовані, об'єкт соціологічного пізнання виступає тільки як соціальна система.

Соціологія як наука існує майже двісті років. Але широке розповсюдження соціології як академічної дисципліни у структурі університетської підготовки припадає на першу половину ХХ ст., коли в багатьох провідних навчальних закладах Європи і США виникають кафедри соціології та факультети, що готують фахівців з соціології. Саме тоді соціологія стає професією.

Найвдалішою у теоретичному і практичному аспектах прийнято вважати таку класифікацію спеціальних соціологічних теорій [13]:

1. Спеціальні соціологічні теорії. Вивчають соціальні закони, закономірності функціонування і розвитку соціальних спільнот. Усі вони безпосередньо пов'язані з предметом соціології як науки (теорія соціальної структури, теорія соціальної стратифікації, теорія соціальних систем, теорія соціального розвитку, теорія соціальних конфліктів).

2. Галузеві соціологічні теорії. Назва має умовний характер і свідчить, що критерієм диференціації в даному разі є окремі сфери суспільного життя і форми масової свідомості (соціологія праці, соціологія науки, соціологія освіти, соціологія дозвілля тощо).

3. Особлива група. Соціологічні теорії (соціологія особистості, соціологія молоді, соціологія мистецтва, соціологія моралі тощо).

4. Соціологічні теорії вузького значення (теорія бюрократії, теорія референтних груп, теорія мотивації та ін.).

Усім національним соціологіям за часів їх становлення була притаманна проблема визначення свого предмета або демаркації з сусідніми дисциплінами. Для України вона виглядатиме як проблема виділення з суспільно-політичної публіцистики. Це спричинило швидке поширення серед гуманітаріїв і громадських діячів України інтересу до ідей, поглядів та теорій провідних соціологів Європи, насамперед Е. Дюркгейма, М. Вебера, К. Маркса, В. Парето та інших.

Діалектична єдність універсальних та національних елементів, що сформувалася в ці часи, стала передумовою її подальшої наукової продуктивності.

В Україні доля соціології була складною, тому що в 1930-1950 рр. в колишньому СРСР існувала фактична заборона на соціологічні дослідження і соціологічну освіту. Ситуація на краще почала змінюватися вже у 1960-і рр., коли у нас в країні виникли перші соціологічні установи. А повноцінний і доволі швидкий розвиток соціології починається з початку 1990-х рр. в епоху демократизації та відміни цензурних обмежень. Сьогодні соціологічні факультети та відповідні навчальні спеціальності існують у більшості університетів України, де є соціально-гуманітарний профіль підготовки [2].

соціологія соціологічне знання соціолог

1.2 Закони і категорії соціології

У процесі функціонування спільнот формується безліч різних соціальних зв'язків. Нерідко вони сприймаються як щось тимчасове, випадкове. Та насправді всі вони зумовлені суспільними зв'язками, відносинами, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю. Ці зв'язки називають законами.

Соціальний закон -- об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій [13].

Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляючись в їх діяльності. Це -- відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними і соціально-професійними групами, містом і селом, суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовим колективом, суспільством і родиною, суспільством та особистістю.

Як і закони природи, соціальні закони перебувають у природному плині подій, є результатом цілеспрямованих послідовних дій більшості індивідів у соціальних ситуаціях та об'єктивних зв'язках (причинних, функціональних та ін.). Об'єктивність соціального закону полягає в тому, що нові покоління успадковують готові відносини, зв'язки, тенденції, сформовані без їх участі.

Взявши за основу форми зв'язку, можна виокремити такі типи соціальних законів (рис.1) [13]:

Рис1. Класифікація соціальних законів

1. Закони, які відображають інваріантне (незмінне) співіснування соціальних явищ. Наприклад, якщо існує явище «А», обов'язково повинно існувати і явище «Б».

2. Закони, які відображають тенденції розвитку. Такими тенденціями можуть бути зміна структури соціального об'єкта, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого.

3. Закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами. За такої залежності зміни елементів системи не зумовлюють суттєвих змін її структури.

4. Закони, які фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами, лише з функціональної (необов'язкової) точки зору.

5. Закони, які встановлюють імовірність зв'язку між соціальними явищами.

Закони соціального розвитку виявляються як умови, що спричинюють зміни процесів, ситуацій, а закони функціонування -- як наслідок явищ, що сприяють збереженню соціальної системи, в якій ці явища відбуваються. Наприклад, підготовка кадрів вищої кваліфікації є наслідком функціонування системи освіти.

Поняття «категорія» виражає універсальні особливості дійсності, загальні закономірності розвитку матеріальних, природних і духовних явищ. Як родове поняття, воно означає розряд, групу предметів, явищ тощо.

Категорії та поняття в соціології відображають передусім особливості об'єктивної реальності, виокремлено практикою людей, яка стала об'єктом даної науки. У категоріях соціології втілюються якісна конкретність і цілісність, суттєві риси і характеристики, вузлові моменти, стан зрілості, а також можливості розвитку та вдосконалення досліджуваного об'єкта [15].

Розрізняють дві основні групи категорій соціології [13]:

1. Категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру з виокремленням її основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як «соціальна спільність», «соціалізація», «особистість», «соціальна група», «соціальна верства», «соціальна стратифікація», «соціальний контроль», «соціальна поведінка» та ін.

2. Категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни -- причини, характер, етапи тощо. Ці категорії вказують, як змінюється соціальний об'єкт, якими є особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як «соціальний розвиток», «соціальний протест», «соціальна трансформація», «соціальний рух», «соціальна мобільність» та ін.

Більш поширеним є підхід, за яким виділяють три групи категорій [13]:

1. Загальнонаукові категорії у соціологічному заломленні («суспільство», «соціальна система», «соціальний розвиток» тощо).

2. Безпосередні соціологічні категорії («соціальний статус», «стратифікація», «соціальний інститут», «соціальна мобільність» тощо).

3. Категорії дисциплін, суміжних із соціологією («особистість», «сім'я», «соціологія політики», «економічна соціологія» тощо).

Місце соціології у системі соціальних, гуманітарних наук зумовлене тим, що вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук. Усі науки, які вивчають різноманітні аспекти життєдіяльності суспільства і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які виявляються в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей. Техніка й методика вивчення людини, спільнот, суспільства, застосовувані соціологією, використовуються всіма суспільними та гуманітарними науками.

На перетині соціології з іншими науками склалася ціла система досліджень: соціальні, соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та ін. Соціологія як система знань не може розвиватися і реалізовувати свої функції, не взаємодіючи з іншими науками. Те, що соціологія посідає загальне місце серед суспільних і гуманітарних наук, не означає, що вона є філософською наукою. її значення для інших наук полягає в тому, що вона продукує науково обґрунтовану теорію про суспільство та його структури, озброює розумінням законів і закономірностей взаємодії його різноманітних структур [14].

Отже, соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом соціально-гуманітарних наук, генеруючи ідеї, теорії про людину, її місце і роль у системі соціальних зв'язків тощо.

1.3 Основні галузі соціологічного знання

Соціологічне знання перетинається з багатьма напрямками. Основні галузі наведені нижче.

1. Економічна соціологія [1]

Економічна соціологія -- міжгалузевий науковий напрям, галузь соціологічного знання, що вивчає економіку як соціальний інститут, закономірності її розвитку та функціонування.

Економіку вона розглядає як один із базових елементів суспільства, тісно пов'язаний з його соціальною структурою і соціальними процесами. Предмет економічної соціології -- соціальні механізми регулювання економічних відносин, особливості поведінки соціальних суб'єктів. Він охоплює сукупність структур, процесів, пов'язаних із функціонуванням соціальних структур і соціальних відносин щодо власності, особливості взаємодії економіки як соціального інституту із суспільством, соціальні функції економіки, форми регулювання економічних процесів, типи мислення та соціальної поведінки у різних соціально-економічних системах.

2. Соціологія праці та зайнятості [6]

Соціологія праці та зайнятості -- галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвитку соціальних утворень (систем, спільнот та інститутів) у сфері праці й пов'язані з ними процеси та явища.

Праця -- основа функціонування та розвитку людського суспільства. її соціальна сутність зумовлена кількома чинниками, це не тільки економічна, а й соціологічна категорія.

Об'єктом соціології праці та зайнятості є праця як суспільно значуще явище, предметом -- структура і механізми соціально-трудових відносин, соціальні процеси у сфері праці. Особливості соціологічного вивчення праці полягають насамперед у системності та комплексності дослідження соціальних і соціально-психологічних явищ у сфері праці (з урахуванням способу життя, інших чинників, що впливають на трудову діяльність людини).

3.Соціологія права [13]

Соціологія права -- галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування права в системі соціальних інститутів: генезис, динаміку, структуру правових норм та їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації в поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інститутів, суспільства.

Предметом соціології права є суспільні відносини, за яких формувалися правові норми та акти, соціальна зумовленість права, а також вплив права на соціальні процеси, формування і розвиток суспільних відносин.

Об'єктом соціології права є соціально-правові відносини.

Проблематика досліджень соціології права охоплює кілька головних напрямів. Одним з них є походження правових норм, що складаються на підставі існуючих суспільних відносин, відображаючи волю законодавця, потреби суспільства, тенденції суспільного розвитку, тобто є соціально зумовленими. права.

4. Соціологія політики [13]

Соціологія політики -- галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві, закономірності впливу соціальних спільнот, інститутів на політичний порядок, соціальні засади політичних та державних інститутів, стан, тенденції, напрями функціонування політичної свідомості, політичної поведінки в соціальному середовищі.

Предмет соціології політики охоплює соціальні аспекти функціонування політичної сфери -- інститу-ціалізацію, соціалізацію, інструменталізацію політичних форм (держави, влади, демократії, консенсусу) в контексті соціального середовища, а також політичну свідомість і політичну поведінку людей, відображених у діяльності державних і суспільних інститутів, організацій та в механізмах їх впливу на процес функціонування влади.

5. Соціологія громадської думки [13]

Соціологія громадської думки -- спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає сутність громадської думки, її структуру, функції, канали висловлювання, закономірності її функціонування в різноманітних сферах суспільного життя, політичній, економічній діяльності, соціальному управлінні.

Предмет соціології громадської думки -- закономірності, чинники, механізми формування, розвитку, функціонування та обліку оцінного ставлення великих соціальних груп, верств, класів, народу загалом до актуальних проблем дійсності, які викликають суспільний інтерес. її об'єкт -- громадська думка як стан масової свідомості і як соціальна інституція.

6. Соціологія масових комунікацій [14]

Соціологія масових комунікацій -- галузь соціології, предметом якої є закономірності масових інформаційних явищ і процесів, діяльність соціальних інститутів, що виробляють та поширюють масову інформацію.

Предмет її досліджень -- взаємодія комунікатора, аудиторії та визначення змісту, особливості сприйняття масової інформації, вивчення функціонування окремих засобів масової інформації тощо.

Об'єкт -- сукупність масових інформаційних і комунікаційних явищ у їх соціальному вимірі.

7. Соціологія конфлікту [9]

Соціальний конфлікт -- зіткнення інтересів двох чи більшої кількості індивідів, соціальних груп. За своєю природою конфлікт є соціальним явищем, породженим особливостями суспільного життя, соціальних систем, зіткненням, протиборством суб'єктів соціуму.

8. Етносоціологія [8]

Етносоціологія (грец. ethnos -- плем'я, народ) -- галузь соціології, що досліджує суть і функції різних етнічних спільнот (рід, плем'я, народність, нація) з метою з'ясування загальних закономірностей їх взаємодії та вироблення механізмів включення в існуючу систему соціальних відносин.Як наукова дисципліна, вона існує на стику соціології, етнографії та історії.

Предмет її -- взаємозв'язок загальних соціальних явищ і процесів з явищами та процесами етнічними.

Об'єкт -- особливості етнічних виявів соціального. До найважливіших проблем, які вона досліджує, належать:

етнічна зумовленість характерних рис культури та побуту соціальних спільнот;

етнічні впливи на формування ціннісних орієнтацій;

зв'язок національних чинників із особливостями соціальної структури, міграційної і трудової мобільності, урбанізації тощо;

соціальна детермінованість національної самосвідомості, міжнаціональних відносин;

сутність міжнаціональних конфліктів;

етномовні процеси (білінгвізм тощо).

9. Соціологія релігії [13]

Соціологія релігії -- галузь соціології, одна зі спеціальних соціологічних дисциплін, яка вивчає взаємодію релігії та суспільства, ЇЇ вплив на соціальну поведінку індивідів та спільнот.

Предмет соціологи релігії -- сукупність структур, процесів, пов'язаних із функціонуванням суспільства на різних рівнях, система контролю за соціальною поведінкою індивідів і груп.

Об'єкт -- релігія як соціальне явище, її виникнення, розвиток та місце у духовному житті суспільства. Одна з головних її проблем -- з'ясування того, що належить до поняття « релігія ».

10. Соціологія освіти

Соціологія освіти -- галузева соціологічна дисципліна, предметом якої є освіта як соціокультурний інститут, її взаємодія з іншими інститутами і суспільством загалом, а також соціокуль-турні процеси у сфері освіти. Соціологію освіти почали виокремлювати із за-гальнофілософської, педагогічної проблематики і досліджувати специфічними методами на межі XIX-- XX ст.

11. Соціологія екології [13]

Соціологія екології -- галузь соціології, яка досліджує специфічні зв'язки між людьми та навколишнім середовищем, особливості розвитку і функціонування соціальних спільнот, соціальних структур та інститутів в умовах впливу на їх життєдіяльність антропогенних екологічних чинників.Вона вивчає також закономірності соціальних дій і масової поведінки в умовах соціально-економічної напруженості, механізми розв'язання конфліктів на фоні екологічної кризи. Головні її завдання полягають у вивченні закономірностей взаємодії суспільства і природи, досягненні збалансованості цієї взаємодії, отриманні достовірної соціально-екологічної інформації, з'ясуванні громадської думки щодо екологічних проблем та чинників, що їх породжують. У сфері її наукового інтересу -- вплив довкілля на суспільство, формування екологічної свідомості, забезпечення участі громадян у реалізації державної екологічної політики тощо.

До предметної сфери соціології екології належать і проблеми взаємодії суспільства зі штучним середовищем проживання людини.

12. Соціологія міста і села [13]

Соціології міста і села, попри свої специфічні особливості, мають багато спільного, оскільки вивчають соціально-територіальні спільноти, наділені такими системоутворюючими ознаками, як економічні, соціальні, політичні та духовні зв'язки.

Соціологія міста і села -- галузь соціології, яка вивчає конкретні особливості розвитку і функціонування міста і села як елемента соціально-просторової організації суспільства, соціальні процеси, що відбуваються в ньому, його форми та інститути.

Предмет цієї галузі соціології -- особливості міста і села як соціальної системи, а об'єкт -- безпосередньо місто і село як соціально-територіальна спільнота і поселенська структура.

13. Соціологія молоді [14]

Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, участі у суспільному житті перебувають у центрі уваги і на стику різних наук. Соціологія відносить їх до найважливіших.

Соціологія молоді -- галузь соціології, яка досліджує соціально-демографічну спільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, інтерналізації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ролей, статусу.

Отже, соціологія як наука існує майже двісті років. Специфіка соціологічного знання полягає в тому, що об'єкт соціологічного пізнання не збігається з певним конкретним явищем суспільного життя чи явищем суто соціальним, оскільки він може бути виокремлений з об'єктивної реальності та класифікований за різними аспектами.

2. Соціологія як професія

2.1 Суть діяльності соціолога

Соціолог є фахівцем з соціальних питань, він професійно вивчає соціальні явища, громадську думку, розробляє соціальні прогнози та сценарії, тобто бере на себе ролі соціального дослідника, соціального аналітика та соціального експерта.

Об'єктом досліджень соціолога є людина в різних суспільних товариствах і товариства, до яких людина відноситься. Сім'я, школа, установи, партії, комерційні організації, різні релігійні, доброчинні, любительські та інші організації складаються з людей і якось впливають на їхнє життя і діяльність, також як людина впливає на ці товариства. Також різні явища, як влада, релігія, національна ментальність є об'єктами досліджень соціологів [3].

Соціологи досліджують, окрім стосунків між групами, вплив походження і зростання, також віку, раси та інших ознак. Ті соціологи, що займаються практичною роботою, проводять дослідження з метою з'ясування громадської думки і відносини різних суспільних груп з будь-якого питання або для складання рейтингу популярності політиків. Для цього вони збирають дані. Соціологи проводять також експерименти, за допомогою яких вони досліджують вплив груп на поведінку людей і різні соціально-психологічні закономірності.

Соціологів використовують також як експертів або консультантів при дослідженні впливу і розробці різних державних програм. Для установ, що займаються соціальними проблемами, це - цінна інформація, яку вони можуть використовувати у своїй роботі. Соціологи з теоретичними дослідженнями концентруються при університетах або науково-дослідних інститутах. При проведенні дослідження використовують статистичні методи, а при інтерпретації результатів - аналізують факти, роблять прогнози і складають звіти [7].

Соціологів часто плутають з соціальними працівниками. Сфери їх діяльності тісно переплітаються; відмінність в тому, що соціологи досліджують організації, групи і людей, а соціальні працівники допомагають безпосередньо людям, які не можуть самі вирішити свої життєві проблеми.

Професійні сфери [7]:

Першою професійною сферою, де знаходять себе соціологи після здобуття освіти - освіта та наука. Сьогодні в Україні існують десятки кафедр соціології, створені наукові інститути і дослідницькі центри, що потребують відповідних спеціалістів. Постійно актуальними є так звані електоральні (передвиборчі) дослідження. Але політичною тематикою соціологічні опитування не обмежуються, зондаж громадської думки здійснюється за багатьма питаннями економічного і соціального життя.

Другою професійною сферою є соціальна робота. Мережа соціальних служб, яка вже є доволі розвинутою в Україні і має тенденцію до збільшення, постійно потребує припливу фахівців з соціологічною підготовкою, що спеціалізуються в галузі надання населенню соціальних послуг. Окремим напрямком тут є робота з підлітками, неповнолітніми з неповних та неблагополучних сімей, які потребують опіки з боку держави і соціальних служб.

Третьою професійною сферою є бізнес-структури, компанії, фірми що потребують спеціалістів з маркетингу, реклами, паблік рилейшнз (зв'язки з громадськістю). Сучасні соціологи професійно володіють методами дослідження ринків, громадської думки споживачів рекламної продукції, товарів та послуг. Саме це робить соціологів конкурентноздатними на ринку праці у цьому специфічному сегменті.

Четвертою професійною сферою є управління людськими ресурсами або кадровий менеджмент. Так звані HR-менеджери - масова професія, де соціологія є фактично базовою освітою.

П'ятою професійною сферою є правоохоронні органи, де фахівці з соціологічною освітою знаходять собі місце у кадрових апаратах на посадах інспекторів по роботі з персоналом та інспекторів у підрозділах кримінальної міліції у справах дітей.

Конкретні прикладні дослідження і консультування з управління організаціями зазвичай замовляють соціологам комерційні фірми. Держава, як правило, оплачує такі дослідження, які допомогли б йому проводити задумані реформи. Але є ще третій вид досліджень - академічні, у яких немає одномоментного замовника. Наприклад, неупереджене дослідження мафії не зважаться вам оплатити ні бізнес-структури, ні державні органи, ні тим більше сама мафія. Їм усім є чого боятися: чи можуть розкритися і деталі злочинів, і зв'язок бізнесменів з мафіозі, і неефективність роботи держструктур. Але громадськості знати про такі речі корисно. Тому подібні дослідження зазвичай оплачуються громадськими чи приватними некомерційними фондами. Така робота вимагає від соціолога певного громадянської мужності [7].

2.2 Загальна вимоги до фахівця

Потреба у фахових соціологах постійно зростає. Державні, політичні, бізнесові кола розуміють важливість застосування соціологічних знань у різних сферах суспільного життя. Позитивну роль у підвищенні статусу соціологічної науки та освіти зіграв і Указ Президента України №275/2001 від 25 квітня 2001 р. «Про розвиток соціологічної науки в Україні».

Діяльність професійного соціолога спрямована на аналіз, опис і оцінку явищ, фактів, проблем, які спостерігаються в суспільстві, соціальних спільнотах і групах. Ця діяльність включає процедури виявлення, пояснення, прогнозування з метою поліпшення, регулювання та управління, процесів, що протікають у соціумі.

Професія соціолога передбачає серйозну спеціальну підготовку, адже тільки для того, щоб провести збір інформації, необхідно продумати об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотези, заявлені в дослідженні, намалювати структуру об'єкту, визначити тип, обсяг, структуру вибірки - загалом, необхідно створити структуру дослідження, враховуючи всі можливі чинники [3]. Крім того, потрібно вибрати метод збору інформації, оптимально відповідає цілям і завданням дослідження.

До фахівців даного напрямку існує ряд вимог [3].

По-перше, соціолог взаємодіє з великою кількістю джерел інформації, причому не якоїсь конкретної однієї галузі, а багатьох: отримує юридичну інформацію, економічну, медичну, соціальну, педагогічну. Соціолог мусить володіти фаховими знаннями з психології, психіатрії, знати законодавство, правові аспекти соціального захисту, теорії та методи соціальної роботи, наявні ресурси та методи їх використання; уміти спілкуватися та надавати інформацію, оцінювати потреби та представляти інтереси людини, підвищувати її можливості та сприяти розвиткові, створювати “мережу допомоги” та керувати процесом допомоги. Таким чином значно розширюється кругозір, чи, навіть, збільшується простір існування особи.

По-друге, дуже важливим є морально-психологічне задоволення від праці. Коли працюєш зі слабшими, стаєш сильнішим сам. Зрештою, це просто цікаво - знайомитися зі сферами життя, про які лише чув, і не просто знайомитися, але і допомагати людям звільнитись.

Соціолог повинен знати [7]:

1. Нормативні, методологічні та інші керівні матеріали з рішень соціальних питань; соціологію праці, колективу, методи проведення соціологічних досліджень, основи психології праці, інженерної, соціальної, педагогічної психології, передовий вітчизняний і зарубіжний досвід роботи соціологів.

2. Має уміти [7]:

Проводить соціологічні дослідження з метою розробки і впровадження заходів, спрямованих на створення в установах, організаціях, підприємствах найсприятливіших соціально-психологічних умов, складає програми соціологічних досліджень, обробляє інформацію, узагальнює отримані дані, розробляє рекомендації.

3. Професійно важливі характеристики [6]:

* аналітичне мислення;

* комунікативні здібності;

* емоційно-вольова стійкість;

* добра пам'ять;

* високий рівень концентрації і розподіл уваги.

4. Кваліфікаційні вимоги [2]:

ВУЗи, університети, спеціальність “Соціолог”.

Більшість соціологів багато читають, проводять дослідження, пишуть доповіді і статті. Ця робота досить різноманітна, але щільний план роботи і обумовлені терміни можуть змусити квапитися, працювати понаднормово і у вихідні дні. Часто соціологи працюють в дослідницьких групах, що складаються з фахівців різних спеціальностей. Деякі соціологи працюють в приватному підприємництві, надаючи підприємствам консультації. Їх робочий час вільний, але терміни змушують їх підвищувати темп своєї роботи. Поїздки в роботі соціолога часто необхідні для збору даних для проекту дослідження і для участі у конференціях.

Таким чином, соціологи повинні добре знати суміжні сфери, які межують або переплітаються з такою сферою досліджень, як економіка, політика, психологія, а також кримінологія або медицина, і це перелік далеко невичерпний. Соціологи, як правило, мають вищу освіту, інколи і вчену степінь. Перш за все, соціологів характеризує зацікавлення до соціальних проблем, дослідницьке мислення і бажання знайти відповіді на складні запитання.

3. Соціологія особистості

З курсу соціології мені найбільш сподобалося направлення «Соціологія особистості». У соціології особистість розглядається не як продукт природи, а передусім як сукупність суспільних відносин, продукт суспільства.

Соціологія особистості - галузь соціології, предметом вивчення якої є особистість як суб'єкт та об'єкт соціальних відносин суспільно-історичного процесу на рівні взаємозв'язків особи й соціальних спільностей [13] .

Предметний бік соціології особистості інтегрує пізнавальні можливості як усього комплексу наук про людину та суспільство (антропологія, медицина, психологія, етика, педагогіка, генетика і ін.), так і досягнення літератури, мистецтва, релігії

Об'єкти соціології особистості розкривають проблеми пізнання її суті на чотирьох рівнях -- універсальному, загальному, особливому та окремому.

Основні проблеми соціології особистості [16]:

* вивчення особистості та властивих їй рис, які залежать від специфіки умов життєдіяльності соціальних спільнот, до яких належить індивід;

* формування і розвиток особистості, тенденції її соціалізації;

* вивчення особистості як об'єкта соціальних відносин;

* розгляд особистості як суб'єкта суспільних відносин, закономірностей її взаємозв'язків із суспільством, групою, колективом;

* вивчення регуляції та саморегуляції соціальної поведінки особистості;

* соціальна типологія особистості;

* структура особистості, формування й розвиток її потреб, інтересів і ціннісних орієнтацій.

Вирішуючи ці проблем, соціологія особистості виконує світоглядну, пізнавальну, управлінську, виховну, педагогічну, дослідницьку, художньо-мистецьку, культурно-освітню, інформаційну, просвітницьку та багато інших функцій, які охоплюють всі найважливіші аспекти буття людини у сферах праці, дозвілля, духовної діяльності. [9].

Дослідження структури особистості належать до новітніх галузей комплексу наук про людину і суспільство. Становлення цього напряму пізнання має давню історію і розглядалося багатьма дослідниками різних країн. За останній час найпомітніші дослідження цієї проблеми представлені в працях Л. Виговського, С. Рубінштейна, Б. Ананьєва, В. Свідерського і ін.

Отже, особистість як соціальна якість людини є предметом соціальних наук: філософії, соціології, психології та ін. Соціологія досліджує особистість як суб'єкт соціальних відносин, виділяючи в ній соціально-типові характеристики, які розвиваються під впливом соціальних інститутів, а також шляхи та канали зворотного впливу особистості на соціальний світ. Отже, специфіка соціологічного підходу до вивчення особистості полягає в тому, що він аналізує її суто соціальні характеристики.

Висновок

Таким чином, специфіка соціологічного знання полягає в тому, що об'єкт соціологічного пізнання не збігається з певним конкретним явищем суспільного життя чи явищем суто соціальним, оскільки він може бути виокремлений з об'єктивної реальності та класифікований за різними аспектами. Будучи нефілософською наукою, спираючись на узагальнення соціальних чинників, соціологія визначає свій предмет на рівні макротеоретичного аналізу. Тому вона тісно пов'язана з соціально-філософським рівнем знань.

Діяльність професійного соціолога спрямована на аналіз, опис і оцінку явищ, фактів, проблем, які спостерігаються в суспільстві, соціальних спільнотах і групах. Професія соціолога передбачає серйозну спеціальну підготовку, адже тільки для того, щоб провести збір інформації, необхідно продумати об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотези, заявлені в дослідженні, намалювати структуру об'єкту, визначити тип, обсяг, структуру вибірки - загалом, необхідно створити структуру дослідження, враховуючи всі можливі чинники.

Соціологія особистості є галузю соціології, що вивчає особистість як об'єкт і суб'єкт соціальних відносин крізь призму суспільно-історичного прогресу, цінність суспільних систем, взаємозв'язків особи і соціальних спільнот. Вирішуючи ряд питань, соціологія особистості виконує світоглядну, пізнавальну, управлінську, виховну, педагогічну, дослідницьку, художньо-мистецьку, культурно-освітню, інформаційну, просвітницьку та багато інших функцій, які охоплюють всі найважливіші аспекти буття людини у сферах праці, дозвілля, духовної діяльності.

Перелік використаної літератури

Осипов Г.В. та ін Соціологія. М., 2005. - 251c.

Особливості трансформації соціального контролю в сучасному українському суспільстві: Автореф. дис... канд. соціол. наук: 22.00.03 / Н.Л. Бойко; НАН України. Ін-т соціології. -- К., 2002. -- 16 с.

Поліщук В.А. Професійна підготовка фахівців для соціальної сфери: зарубіжний досвід Посібник. - Тернопіль. 2002. - 222 с.

Понятійно-термінологічний словник з соціальної роботи / За ред. Козубовської І.І., Мигович І.І. - Ужгород, 2000. - 250 с.

Попович Г. М. Інституціалізація соціальної роботи в Україні. Монографія. . Ужгород: Ґражда, 2003. - 184 с.

Пригожин А.І. Сучасна соціологія організацій. - М.: Інтерпракс, 2005. -156c.

Професійна робота з молоддю: професія - соціальний працівник. - Навчально-методичний посібник. І.В.Козубовська, В.В.Сагарда, М.В.Опачко, М.М.Дідик, В.А.Горват / За ред. І.В.Козубовської. - Ужгород, 2002, --163 с.

Романенко Л.М. Громадянське суспільство (соціологічний словник-довідник). М., 2005. - 324c.

Смелзер Н.Дж. Соціологія. М., 2004. -543c.

Соціальна робота в Україні і за рубежем: психолого-педагогічні, правові, соціологічні, медичні аспекти (Збірник наукових статей)/ Упорядники І.В. Козубовська , О.В.Співаковський - Ужгород: Видавництво "Мистецька лінія", 2002. - 328 с.

Соціально-економічні процеси і пріорітети в Україні. //«Соціальна політика і соціальна робота - 2001».

Соціологія. Наука про суспільство. Навч. посіб. / Под ред. проф. В. П. Андрущенко, Х., 2006 - 688 с.

Соціологія. Посібник для студ. вищіх навч. закл. / За ред. В. Г. Городяненко. - К.: Видавничий центр "Академія", 2001. - 384 с.

Соціологія: Підручник для вузів / В.М. Лавриненко, Н.А. Нартов, O.A. Шабанова, Г.С. Лукашова; Під ред. проф. В.Н. Лавриненко. 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 407 с.

Тощенко Ж. Т. Соціологія. Загальний курс. 2-е вид., Додатк. і перераб. - М.: Прометей, Юрайт, 2000. - 511 с.

Уайт У. Організаційний людей//Особистість. Культура. Товариство. Міждисциплінарний науково-практичний журнал соціальних і гуманітарних наук. М.: 2002, Т. 4, Вип. 3-4 (13-14); 2003, т. 5, Вип. 1-2 (15-16).

Размещено на Allbest.ru