Реферат

Тема: "Види та форми соціальних спільнот"

КИЇВ

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Суть соціальних спільнот

Розділ 2. Види соціальних спільнот

Розділ 3. Форми соціальних спільнот

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Соціальна спільнота - відносно стійке об'єднання людей, що сформувалося історично за спільними інтересами, які перебувають у взаємодії, надають один одному допомогу в досягненні особистої мети і реалізації особистих і спільних потреб та інтересів. Соціальні спільноти людей відрізняються за роллю і місцем в системі соціальних зв'язків певного суспільства. Потреба і солідарність взаємодії людей, координації їх спільних дій і обумовлюють відносини між людьми.

Актуальність теми визначається трьома позиціями: по-перше, тим, що традиційні уявлення про соціальні спільноти нашого суспільства виявилися неспроможними ні в теоретичному, ні в практичному відношенні, що зумовило кардинальні зміни у підході до аналізу процесів, які відбуваються у цій сфері. По-друге, для ефективного керівництва процесами оновлення суспільства треба чітко знати, які класи, верстви, групи виграють або програють від тих чи інших реформ. Для цього необхідно мати адекватну уяву про соціальну структуру суспільства, про формуючі її елементи та зв'язки. По-третє, без чіткого розуміння суті та тенденцій розвитку соціальної структури не можна ефективно здійснювати економічну, соціальну, культурну політику, яка за своєю суттю є діяльністю по регулюванню відносин між окремими елементами соціальної структури з приводу влади.

Мета роботи проаналізувати види та форми соціальних спільнот.

Виходячи з поставленої мети формулюємо завдання роботи:

- дослідити суть соціальних спільнот;

- виявити види соціальної спільноти;

- показати форми соціальної спільноти.

Об'єкт роботи види та форми соціальної спільноти.

Предмет дослідження було обрано особливості видів та форм соціальних спільнот як об'єкту соціально-психологічного аналізу.

РОЗДІЛ 1. Суть соціальних спільнот

Соціальна спільнота - відносно стійке об'єднання людей, що сформувалося історично за спільними інтересами, які перебувають у взаємодії, надають один одному допомогу в досягненні особистої мети і реалізації особистих і спільних потреб та інтересів. Соціальні спільноти людей відрізняються за роллю і місцем в системі соціальних зв'язків історично певного суспільства. Потреба і солідарність взаємодії людей, координації їх спільних дій і обумовлюють відносини між людьми.

Як же люди утворюють, формують ті або інші соціальні спільноти, верстви, групи? В суспільстві індивіди відрізняються один від одного багатьма соціальними характеристиками: професією, характером праці, ставленням до власності, розмірами прибутку та ін. Відрізняються індивіди один від одного і здібністю розумовою, темпераментом характеру, поведінкою, вихованістю та ін. Характеристику досить чітко і точно кількісно, якісно і порівняльне визначають соціальні спільноти: робітники, селяни, вчені, кооператори, військовослужбовці, студенти, пенсіонери та ін. Чи об'єднані між собою такі люди в якісь певні соціальні спільноти, верстви? Якщо говорити про формальне об'єднання, як буває в політичних партіях, то ні, якщо ж говорити про реальне об'єктивне об'єднання людей та їх становище в суспільстві, то - безперечно. В соціальні спільноти, верстви, стани людей об'єднують соціальні інтереси, що становлять реальні причини їх дій, звершень і формують інтереси у членів різних соціальних спільнот, верств у зв'язку з їх відмінністю у становищі і ролі в суспільному житті. Соціальні інтереси спільноти, групи, формуючись на основі індивідуальних інтересів її членів, не зводяться до суми індивідуальних інтересів, тому що в процесі соціальної І взаємодії індивідів відбувається формування колективного інтересу як цілого, що відображає уже спільні риси соціального становища окремих індивідів. Соціальний інтерес соціальної спільноти, верстви, групи завжди спрямований на збереження або зміни їх становища в суспільстві. Виділяються основні види соціальних спільнот людей; по-перше, соціально-станові спільноти людей - класи, соціальні верстви, соціальні групи та ін.; по-друге, національно-етнічні; по-третє, трудові колективи (соціально-професійні об'єднання, групи та ін.); по-четверте, сім'я (соціально-демографічні) групи, соціально-територіальні (поселенські) групи та ін.

Природно, в спільнота об'єднуються люди, які мають схожі, однакові функції і обумовлені ними, статуси соціальних ролей, культурні запити, етнічні ознаки та ін. Соціальна спільнота має особливості; по-перше, спільнота перебуває в постійному розвитку зазнаючи змін, самовідновлення, по-друге, Й для спільноти характерний певний набір соціальних цінностей, інтересів, норм, що регулюють взаємодію; по-третє, спільнота відіграє в суспільстві певну, свою роль, має ролеву структуру. Прагнення до переваг солідарності, об'єднання зусиль частіше і лежить в основі соціальної спільноти, індивіди, які утворили спільноти, якісно підвищують ефективність своїх індивідуальних дій, здатність до вдосконалення своїх інтересів, виживання. Так, мобільною, активною силою, здатною ефективно розвивати культуру, економіку та ін. виступають індивіди однієї етнічності, об'єднанні в націю, сповнені єдиною національною ідеєю і розвинутим почуттям національної самосвідомості, організовані політичне в єдину національну державу. І навпаки. Відставання розвитку спільноти, солідарних зв'язків між представниками того або іншого етносу посилюють небезпеку втрати етнічної самобутності, угасання національної культури, державності та ін. Україна, що перебуває в глибокій економічній, соціальній, політичній кризі, шукає різні шляхи виходу з кризового становища. Та біда в тому, що економічні реформи, формування державності здійснюються зверху, без широкої підтримки низів. Загальнонаціональна українська ідея, суть якої полягає в реформуванні суспільства економічно, політичне, культурно і соціальне не оволоділа всім населенням України і пропоновані зверху реформи повисають в повітрі, іноді взагалі не знаходять всебічної підтримки низів. Від ефекту солідарності, що надається індивіду спільністю, залежить і стійкість соціальних зв'язків у спільноти. Звичайно ж, ефект може бути явним, очевидним або скритим, зовнішньо не проявляться для індивіда, не може проявлятися досить швидко, а може і проявлятись через певний проміжок часу та ін. Але наскільки винагородження позитивного ефекту участі індивідів і спільноти перевищує витрати, плату за координацію зусиль індивідів, за їх готовність жертвувати в окремих випадках своїми прямими інтересами, залишаються головними критеріями результативності і стійкості будь-якої спільноти. Проте ні в якій мірі не можна ставити під сумнів необхідність самої по собі координації зусиль між індивідами, участі їх в спільностях, індивідуальну доцільність формування соціальних спільнот.

Отже індивідів в межах спільноти виникає ціле коло намірів, ідей, зобов'язань, сподівань, що прямо з його особистими потребами не зв'язані, але виражають ті моменти, що забезпечують ефективніше функціонування спільноти як соціального об'єднання.

РОЗДІЛ 2. ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ СПІЛЬНОТ

Щорічно в Україні публікуються статистичні дані про те, що стільки-то є робітників, селян, студентської молоді, стільки-то фермерів, кооператорів, бізнесменів та ін. Часто дані свідчать про чисельність тієї або іншої соціальної спільноти, соціальної верстви, професійної групи ти ін. Та справа в тому, що статистика не визначає соціальних спільнот, їх чисельність, а більше, на думку польського соціолога Яна Щепанського, виділяє якусь безліч, тобто людей за якоюсь спільною ознакою, наявністю між людьми соціальних зв'язків. Розрізняють і соціальні категорії: професійні, вікові, майнові та ін. Але під соціальною спільністю розуміють лише групи людей, об'єднані соціальним зв'язком. Якщо ж урахувати, що соціальні групи формуються на базі певних об'єктивних обставин, то належність до соціальної групи зв'язана з об'єктивним становищем людей в системі соціальних зв'язків, здійсненням певних соціальних ролей. Важливими вихідними соціальними спільностями є національно-етнічні об'єднання, які виникають на ґрунті спільноти історико-географічного походження культури, і демографічні, зв'язані з соціально-біологічною природою людини. З розвитком суспільства появляються спільноти, зв'язані з диференціацією трудової діяльності, із специфікою соціально-економічного становища, розвитком поселенських об'єднань, спільнот. Якщо ж існують переважно два типи зв'язку: соціальні контакти та соціальні взаємодії, то можна виділити і два основних типи соціальних спільнот. Існують і інші соціальні об'єднання: соціальна верства, соціальна група та ін.

В сучасному суспільстві функціонує безліч соціальних груп. Соціальна верства, група, тобто люди між якими здійснюються певні контакти, спілкування, є спільні інтереси, потреби, цінності, мета. Спільнота, в основі якої лежать зв'язки типу взаємодії з приводу об'єднання, солідарності, узгодженості спільних зусиль становлять соціальну групу. Безліч соціальних груп в суспільстві обумовлена різноманітністю ознак вирішуваних ними завдань і проблем. Адже об'єднують людей в спільноти професійні інтереси, релігія, етнічні ознаки та ін. Соціальні групи розрізняються між собою і іншими ознаками, особливостями, властивостями. Так, є соціальні групи, для яких характерна наявність безпосередніх особистих взаємодій, контактів. Бувають малі і великі соціальні групи (класові, територіальні, національні) спільноти, формальні та неформальні. Виділяються серед соціальних груп і за метою, тобто групи навмисно створені, сформовані для вирішення тієї або іншої групової єдиної мети. Мета може бути господарська (підприємство, комплекс, цех та ін.), науково-дослідницька (науково-дослідний інститут, лабораторія, конструкторське бюро та ін.), політична (політична партія, суспільно-політичні рухи та ін.), освітня та ін.

Отже наявність більш або менш жорсткої системи взаємних прав і обов'язків учасників соціальної групи, контролю за додержанням зобов'язань, угод, поділ функцій, статусів і ролей учасників спільноти і обумовлює навмисність створення за метою конкретних та інших соціальних груп.

розділ 3. ФОРМИ СОЦІАЛЬНИХ СПІЛЬНОТ

Становлення соціальної спільноти - групи тривалий і складний процес її визрівання, що зв'язаний з усвідомленням свого становища, спільноти інтересів, цінностей, формуванням групової свідомості та норм поведінки. Група стає соціальна зрілою тоді, коли усвідомлює свої інтереси, цінності, формує норми, мети і завдання діяльності. Саме усвідомлення інтересів перетворює групу людей в самостійний суб'єкт соціальної дії. Соціальній групі як типу соціальної спільноти властиві основні, важливі ознаки. Однією з важливих ознак в групі є взаємодія і регуляція інтересів, цінностей, потреб і самих дій по їх реалізації, що відрізняється багатошаровістю, багатоманітністю.

Візьмемо студентську групу, парний особистий зв'язок з однокурсниками, що виникає в зв'язку із взаємною залежністю один від одного. Значущість зв'язку, вчинку, дії іншого студента оцінюється з точки зору того, як вони впливають на вирішення особистих проблем студента. Зовнішній парний особистий зв'язок з колегою із студентської групи, в тому числі надання допомоги, оцінки його дії з точки зору зміцнення престижу студентської групи та ін., хоча той або інший вчинок колеги із студентської групи може ніяк не вплинути на вирішення особистої мети інших, але вони оцінюють вчинок, надають допомогу, орієнтуючись на користь або шкоду, що їх здобуває студентська група. Ставлення (реакція, оцінка) до взаємодії між двома студентами може бути різне. Так, один студент підвів іншого: обіцяв попрацювати разом, та забув про обіцянку. На інших студентах це ніяк не відбилось, не позначилось. Але буває ставлення до взаємодії студентів в групі з точки зору функціонування студентської групи: зміцнення її позицій, спільних досягнень тієї чи іншої мети, здійснення тих чи інших потреб та ін. "Якщо не виконав обіцянки, підвів не тільки колегу студента, а й всю студентську групу". Це вже соціальна взаємодія, а не особисті взаємовідносини між окремими студентами та ін.

Звичайно, своєрідність зв'язків в тому, що встановлюються і розвиваються зв'язки з метою збереження тих умов, тих переваг, що закладені в координації взаємодопомоги та ін. В спільноти людей виникає складне переплетіння зв'язків, відносин. У житті буває по-різному, виникає спектр залежностей та зв'язків, що іноді не тільки безпосередньо "зав'язані" на особистих потребах і меті, скільки на необхідності зміцнення позицій спільноти, забезпечення умов функціонування спільноти. В соціальній групі виникають і специфічні моменти духовної регуляції соціальних зв'язків. Для об'єднаних в соціальні групи людей характерна єдність провідних духовних регуляторів: цінностей, норм, принципів поведінки. Подібність, співпадіння системи цінностей стає умовою і результатом стійкості, міцності внутрішніх зв'язків між членами соціальної групи. Особливу роль відіграють і цінності соціальної солідарності (взаємна підтримка, узгодженість дій, співробітництво, координація, взаємодопомога та ін.). В соціальній групі особа дивиться на себе очима колективу, а в основі самооцінки лежать не просто цінності, потреби, принципи поведінки, а колективна думка, визнання заслуг і помилок колективом та ін. Ознаками реальної групи є також самоідентифікація з певною спільністю і сприйняття групи як якісно певної цілісності з іншими. Особливо важливі ознаки полягають у спільному відстоюванні інтересів, створенні самостійних організацій структур. У суспільстві завжди існує безліч соціальних груп, які відрізняються об'єктивно за своїм положенням у системі соціальних зв'язків, тобто завжди існує соціальна нерівність. Зв'язки взаємної допомоги, "координації", солідарності в межах соціальної групи, інституалізуються, набувають передбачливого, управляючого характеру. Виникають певні соціальні фактори, що забезпечують стійкість групи, її мобільність, здатність ефективно і надійно вирішувати завдання, проблеми, що об'єднують індивідів у соціальну групу. Особливості взаємодії людей в соціальних групах стосуються уже розвинутих. Але завжди є етап, коли починає формуватися система взаємодій.

У соціології поняття соціальна структура суспільства розглядається в кількох аспектах. У широкому розумінні соціальна структура суспільства - будова суспільства, система зв'язків між всіма його основними компонентами. Точніше, соціальна структура характеризує різні види соціальних спільнот і відносин між ними: соціально-станові, класові, соціально-демографічні, соціально-етичні. В вузькому розумінні соціальна структура суспільства - соціально-класові спільноти, соціальні групи, що утворюють ті чи інші соціальні верстви, а також відносини між ними. В соціології поняття соціальна структура тісно зв'язано з поняттям соціальна система і об'єднує два компоненти - соціальний склад і соціальні зв'язки. Соціальний склад - набір елементів, що становлять соціальну структуру, а соціальні зв'язки - набір зв'язків соціальних верств, станів, класів та ін. Звичайно ж, поняття соціальна структура включає сукупність різних типів соціальних спільнот всередині суспільства і соціальні зв'язки всіх соціальних спільнот, що відрізняються широтою поширення їх дії, їх значенням, характеристикою соціальної структури на певному ступені розвитку. Часто замість поняття соціальна структура вживають поняття соціально-класова структура.

Соціальна структура суспільства - сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою упорядкованих стосовно одна одної соціальних спільнот, соціальних верств, станів і відносин між ними. Соціальна структура - стійкий зв'язок елементів в соціальній системі суспільства, означає суб'єктивний поділ суспільства на окремі соціальні спільноти, верстви, стани, які об'єднуються на основі однієї або кількох ознак, що надають їм неповторної своєрідності - розрізняються за їх суспільним становищем, за місцем і роллю в системі економічних відносин.

Основою соціальної структури є соціальна спільнота, що становить реально існуючу сукупність індивідів і відрізняється соціальними зв'язками і відносною цілісністю. Об'єднання індивідів в соціальні спільноти відбуваються на основі різних характеристик і ознак, тому-то і правомірне виділення соціально-класових, демографічних, етнічних, територіальних, політичних та інших спільнот, що складають різні структурні елементи, ланки соціальної структури суспільства.

Соціальні спільноти бувають формальні і неформальні, спонтанні і інституалізовані, історичні і прихідні та ін.

У будь-якому суспільстві існує та або інша кількість соціальних спільнот, соціальних станів, верств, що, по-перше, займають різні місця в системі соціальних нерівностей суспільства, в диференціації його населення за основними критеріями: влада, власність на основні засоби виробництва; місце і роль у суспільному виробництві і розподілі прибутку та ін., по-друге, зв'язані політичними, економічними та культурними відносинами, виступають суб'єктами функціонування всіх соціальних інститутів. Чим вище суспільство зуміє піднятись по східцях-цивілізації, тим багатше, різноманітніше його соціальна структура. Соціальна структура - анатомія суспільства, його об'єктивно обумовлена диференціація, поділ на великі і малі соціальні спільноти людей, які відрізняються становищем, місцем і роллю в системі соціальних, суспільних відносин. Основу соціальної структури суспільства і становлять соціальні спільноти людей, які визначаються становищем верств, груп у системі володіння владою, рівнем прибутку, престижем тієї чи іншої соціальної спільноти, її соціальним статусом, рівнем освіти, культури тощо.

Соціальні спільноти охоплюють різні за розміром і складом соціальні групи. Дуже часто визначаються межі малих і великих соціальних груп, об'єднаних у спільноти. Кожна людина належить до певної спільноти - виробничого колективу або політичної партії, різноманітних об'єднань. В кожному окремому випадку соціальна спільнота мала чи велика, тобто в межах охоплення міжособових відносин має певні розміри і зв'язана міжособовими і формальними спільнісними відносинами. Та близькість інтересів, мотивів, установок, що об'єднують людей у спільноти не можуть їх визначати. Тим більше часто спільнота людей визначається належністю саме до певного майнового або іншого стану: багаті дуже часто відчувають почуття зверхності або презирства до інших людей, які мають низькі доходи, але охоче підтримують відносини з іншими багатими людьми, або ж за походженням: діти, вихідці з високопоставлених сімей, начальників, державних діячів або працівників вищої сфери мистецтва, науки, не приймають у свої спільноти представників інших соціальних кіл, за посадовим принципом та ін. Тут зустрічаємося з формуванням соціальних спільнот, що базуються на збігу або близкості соціального статусу. Та межі соціальних спільнот можуть мати і не статусну природу, а визначаються відмінностями в соціальних позиціях: люди можуть виділятись від інших спільнот за національною ознакою, політичною позицією або місцем проживання. Соціальні спільноти в суспільстві формуються в результаті процесів диференціації і стратифікації.

За визначенням соціологів Питирима Сорокіна, П'єра Бурдьє, Роберта Парка та інших, добробут людини в суспільстві, її соціальні зв'язки з іншими людьми, звички, обряди, вірування, її інтереси і настанови здебільшого зв'язані з тим місцем, яке людина займає в соціальному просторі. Соціальний простір багатомірний. Це означає, що в одних спільностях індивід може займати високий соціальний статус, а в інших може займати значно нижчий. Отже, кожна людина в суспільстві живе в кількох соціальних просторах, зв'язаних між собою так, що зміна одного соціального статусу змінює інші статуси або позиції. Особа, перебуваючи в оточенні близьких їй по статусу людей, почуває себе більш комфортно, у неї не виникає у ставленні один до одного відчуття неповноцінності або навпаки, переваги. Люди починають несвідомо або свідомо шукати серед соціального оточення собі подібних і створювати соціальні спільноти, інакше, освоюють власний соціальний простір. Американський соціолог Пітер Блау запропонував систему критеріїв, що визначають становище індивіда в суспільстві - номінальні критерії: стать, раса, етнічна належність, віросповідання, місце проживання, галузь діяльності, політична орієнтація, мова та рангові критерії: освіта, заробітна плата, багатство (спадщина або заощадження), престиж, влада, походження, вік, адміністративна посада, інтелігентність. Сукупність критеріїв, визначення місця і ролі особи в соціальному просторі і суспільстві визначають і місце індивідів або соціальних спільнот в соціальній структурі. Особливість критеріїв визначення місця і ролі особи в суспільстві, в соціальній структурі полягає в тому, що на їх основі неможливо виділити індивідів і соціальних спільнот за ранговим принципом, тобто не можна визначити, яка із соціальних спільнот займає вище, а яка нижче місце в соціальній структурі. Не може стати основною у визначенні соціальної структури суспільства і соціальна нерівність, що проявляється в суспільстві в різноманітних видах і варіантах. Розвиток соціальних відносин, поява складних суспільств і системи соціальних інститутів сприяє формуванню складної мережі взаємоперетинаючих обмінів соціальними цінностями, в ході яких відбувається постійний перерозподіл цінностей, формується нормативна основа соціальної нерівності.

В соціології при визначенні соціальної структури завжди враховується тип суспільства. Визначаються і типи суспільства: безкласові, рабовласницькі, феодальні, буржуазні, демократичні, соціалістичні та ін., яким властиві стійкі типові економічні, соціальні, політичні відносини між людьми, шляхи розвитку та соціально-економічні перетворення та ін. В кожному типі суспільства, що формується історично, чітко виділяються основні, панівні соціальні спільноти, верстви, стани, що визначають головний, специфічний зміст суспільних і соціальних відносин, обумовлених формою власності на основні засоби виробництва і відрізняються характером виробничих відносин людей. Ураховуються також похідні, вторинні критерії соціальних спільнот (престиж, рівень освіченості, культури тощо). Історичним соціальним спільностям передували або їх супроводжували важливі за впливом на суспільство об'єктивні процеси, насамперед, процеси суспільного поділу праці.

Суспільний розподіл праці - поділ в суспільстві різних соціальних функцій, що реалізуються певними соціальними спільностями, групами людей, і виділенням різних сфер життєдіяльності суспільства (промисловість, сільське господарство, наука, мистецтво, армія та ін.), що також діляться на дрібніші сфери. Суспільний поділ праці і поділ праці в середині сфер діяльності тісно зв'язаний з професійною спеціалізацією різних індивідів/характеризують певний ступінь розвитку продуктивних сил.

Перший великий суспільний поділ праці сприяв виділенню племен пастухів із загальної маси племен, що привело до помітного підвищення продуктивності праці і створило матеріальні передумови виникнення приватної власності і розколу суспільства на певні непримиренні соціальні спільноти.

Другий великий суспільний поділ праці привів до відокремлення ремесла, що становило допоміжне заняття землероба. Це привело до нового значного розшарування суспільства, виділення нових соціальних спільнот: знаті і простих землеробів, ремісників та ін. Виникають потреби в ринковому обміні продуктами трудової діяльності людей і формування великої соціальної спільноти купців.

Третій великий суспільний поділ праці - поділ на сільський і міський; в результаті непрості соціальні відносини міського і сільського населення - характерна риса будь-якого суспільства, якому б розвитку економічно не відповідало. Поряд з поділом населення на міське і сільське, відбувається також поділ праці на розумову і фізичну і відповідно їм поділ населення на певні соціальні верстви, стани, спільноти. В міру розвитку продуктивних сил і суспільного виробництва відбувається природно формування соціальних спільнот, що характеризують виробничий, науково-технічний і соціальний прогрес.

Отже, інститут - це своєрідна форма людської діяльності, заснованої на чітко розробленій ідеології, системі правил і норм, а також розвинутому соціальному контролі за їхнім виконанням. інституціональна діяльність здійснюється людьми, організованими в групи чи асоціації, де проведений поділ на статуси і ролі, відповідно до потреб даної соціальної групи чи суспільства в цілому. інститути, таким чином, підтримують соціальні структури і порядок у суспільстві.

ВИСНОВКИ

В сучасному суспільстві функціонує безліч соціальних спільнот. Соціальна верства, група, тобто люди між якими здійснюються певні контакти, спілкування, є спільні інтереси, потреби, цінності, мета. Спільнота, в основі якої лежать зв'язки типу взаємодії з приводу об'єднання, солідарності, узгодженості спільних зусиль становлять соціальну спільноту. Безліч соціальних спільнот в суспільстві обумовлена різноманітністю ознак вирішуваних ними завдань і проблем. Адже об'єднують людей в спільноти професійні інтереси, релігія, етнічні ознаки та ін. Соціальні спільноти розрізняються між собою і іншими ознаками, особливостями, властивостями.

По-перше, у індивідів в межах спільноти виникає ціле коло намірів, ідей, зобов'язань, сподівань, що прямо з його особистими потребами не зв'язані, але виражають ті моменти, що забезпечують ефективніше функціонування спільноти як соціального об'єднання.

По-друге, наявність більш або менш жорсткої системи взаємних прав і обов'язків учасників соціальної групи, контролю за додержанням зобов'язань, угод, поділ функцій, статусів і ролей учасників спільноти і обумовлює навмисність створення за метою конкретних та інших соціальних груп.

По-третє, інститут - це своєрідна форма людської діяльності, заснованої на чітко розробленій ідеології, системі правил і норм, а також розвинутому соціальному контролі за їхнім виконанням. інституціональна діяльність здійснюється людьми, організованими в групи чи асоціації, де проведений поділ на статуси і ролі, відповідно до потреб даної соціальної групи чи суспільства в цілому. інститути, таким чином, підтримують соціальні структури і порядок у суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛітературИ

1. Тощенко Ж.Т. Социология. Общий курс / Тощенко Ж.Т. - М.: Прогресс, 1994. - 478 с.

2. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій / Черниш Н. - Львів : Світ, 1996. - 20 с.

3. Мелентьева Т.Н., Предмет, структура и функции социологии. История социологии. / Т. Мелентьева, О.Бодлецкая - Харьков, 1995. - 256 с.

4. Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс: Підручник для студентів вищих навч. закладів / Попова І.М. - К.: Тандем, 1996. - 271 с.

5. Зборовский Г.Е. Введение в социологию: Учебное пособие / Зборовский Г.Е. - Екатеринбург, 1992. - 304 с.

6. Лукашевич Н.П. Социология: Учебное пособие: / Н. Лукашевич, Н. Туленков. - К. : МАУП, І996. - 256 с.

7. Соціологія. Конспект лекцій для студентів вузів / [Герасимчук А.А., Нагаевич В.М., Фомичева З.К. та ін.] ; - К., 1992. - 238 с.

8. Соціологія: Посібник для вузів / [ За ред. В.Г. Городяненка. ] - К. : Академія, 1999. - 384 с.

9. Соціологія: Підручник / [ За заг. ред. В.П. Андрущенка, М.І. Гордача. ] - Харків - Київ, 1998. - 624 с.

10. Соціологія: курс лекцій / [ За заг. ред. Безродного Є.Ф. ] - К., 1994. - 223 с.

11. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / [Під заг. ред. В.І. Воловича. ] - К.: Укр. центр духовної культури, 1998. - 736 с.