Кількісна оцінка соціального ризику

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра управління персоналом та економіки праці

«Кількісна оцінка соціального ризику»

Виконала студентка 1 курсу ФЕФ

Головко Н.А.

Перевірив викладач

Одеса - 2010

План

Вступ. Поняття соціального ризику

Страховий випадок

Дослідження ризику

Оцінка

Висновок

Вступ. Поняття соціального ризику

Соціальний ризик -- це визначена законодавча ймовірність настання матеріальної незабезпеченості в результаті втрати заробітку або трудового доходу з об'єктивних, соціально значимих причин, а також необхідності додаткових витрат.

Ситуація соціального ризику може виникнути внаслідок втрати самої здатності до праці (у результаті хвороби, нещасного випадку, народження дитини та догляду за нею, старості і т. д.); відсутності попиту на працю (безробіття).

Об'єктом страхового захисту різних видів соціального страхування є ризик втрати заробітної плати у зайнятого населення і ризик нести додаткові витрати, пов'язані з народженням дитини.

Незабезпечення внаслідок хвороби, інвалідності, безробіття, через які працівник не може брати участі у виробничому процесі і таким чином позбавляється заробітної плати, є для окремого індивіда випадковістю, а в цілому для економіки це явище постійне й масове.

Через дану обставину соціальні ризики піддаються кількісній оцінці і прогнозу як з позиції ймовірності настання ризикових ситуацій (чисельність інвалідів, хворих, пенсіонерів), так і з позиції їх вартісних параметрів (середній вік настання інвалідності, встановлений законом пенсійний вік).

Соціальними визнаються ризики, які виникають з причин су-спільного характеру і захищатися від яких індивідуально у більшості випадків неможливо. Вони обумовлені складним комплексом об'єктивних соціально-економічних умов і практично не залежать від волі окремої людини. Виходячи з цього держава повинна встановлювати критерії нормального, достатнього соціального становища людей у разі настання тих чи інших видів соціальних ризиків. І при відхиленні від нормального рівня життя вживати заходів соціального захисту відповідно до визначених соціальних гарантій. У цьому зв'язку «соціальний ризик» і «соціальні гарантії» є нерозривними поняттями.

Отже, «соціальні ризики» -- це визначені законом фактори порушення нормального соціального становища людей у разі ушкодження здоров'я, втрати працездатності або відсутності попиту на працю, які супроводжуються настанням для зайнятого населення матеріальної незабезпеченості внаслідок втрати заробітку, додаткових витрат, пов'язаних з лікуванням, а для сімей -- утратою джерела доходу у випадку втрати годувальника.

Оскільки соціальні ризики мають об'єктивний характер і механізм захисту від них повинен мати надійний характер, то страхування від них повинне бути обов'язковим (за законом) для охоплення всіх працюючих, а фінансові зобов'язання повинні солідарно нести основні соціальні суб'єкти -- роботодавці й працівники. При цьому частка фінансової участі соціальних партнерів може бути різною, але кожна сторона прагне знайти оптимальні пропорції фінансової відповідальності з урахуванням конкретних умов.

Обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, визначають категорію страховий ризик.

Страховий випадок

Страховий випадок -- це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування .

До страхових випадків, із настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать:

тимчасова непрацездатність;

вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;

інвалідність;

хвороба;

досягнення пенсійного віку;

смерть годувальника;

безробіття;

соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов'язані з певними обставинами;

нещасний випадок на виробництві;

професійне захворювання.

Характеристика страхових випадків, умови надання соціальних послуг, їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальноо Термін "ризик" використовується як у науковому, так і в повсякденному спілкуванні. Ризик є необхідною складовою людської діяльності, коли існує невпевненість у результатах того чи іншого рішення, процесу.

Дослідження ризику

Приблизно з 60-х років XX століття ризик стає предметом міждисциплінарних досліджень, набуває статусу загальнонаукового поняття, яке виходить за межі тієї чи іншої конкретної науки. Накопичення наукових знань про ймовірнісний характер природних і суспільних процесів, розвиток окремих розділів математики, необхідність вироблення юридичних норм і правил призвели до того, що ризик потрапляє в поле зору представників різних природничих і суспільних наук [3, 24]. Різке зростання частки ймовірнісно-статистичних уявлень у наукових знаннях, об'єктивна необхідність пошуку пізнавальних засобів, які дозволяють враховувати фактори невизначеності, конфліктності при виборі оптимальних альтернатив, створили реальні перспективи для соціально-філософського аналізу феномену ризику .

Поняття "ризик" стало вивчатися багатьма конкретними науками - теоріями ігор, ймовірностей, стохастичної оптимізації, катастроф, прийняття рішень, ймовірною і багатозначною логікою, психологією, військовими, економічними, демографічними, медичними, біологічними, правовими та іншими дисциплінами [12, 15, 16]. Вивчення специфіки ризику стосовно різних сфер суспільства - прерогатива окремих наук. Проте суспільство - не проста механічна спільнота окремих елементів. Розвиток окремих його сфер залежить від впливу інших. Сучасні досягнення науки дають уявлення про ризик як про дворівневу взаємопов'язану структуру, що має прикладний і теоретичний аспекти. Прикладний є результатом дослідження конкретних наук. Теоретичний - це результат вивчення ризику як суспільного явища, що має власну сутність, відповідні закономірності розвитку й управління в ситуації невизначеності.

Проте у суспільствознавчій літературі досі панує невизначеність у трактуванні суті рис, властивостей та елементів ризику, які б складали зміст цього поняття; у пошуку співвідношення об'єктивних і суб'єктивних сторін у самих цих явищах, а також щодо можливостей використання даного поняття в різних природничих і суспільних науках. Різноманітність поглядів на проблему ризику можна пояснити багатоаспектністю цього явища та його недостатнім вивченням.

А. Альгін в явищі "ризик" виділяє такі основні взаємопов'язані елементи:

- можливість відхилення від поставленої мети, заради чого виконувалася вибрана альтернатива;

- ймовірність досягнення бажаного результату;

- відсутність упевненості в досягненні поставленої мети;

- можливість виникнення небажаних наслідків (матеріальні або фізичні збитки, захворюваність, смертність і т. д.) при проведенні тих чи інших дій в умовах невизначеності для суб'єкта, який ризикує;

- матеріальні, екологічні, моральні та інші втрати, пов'язані з впровадженням вибраної в умовах невизначеності альтернативи;

- очікування загрози, невдачі в результаті вибору альтернативи та її реалізації.

Мета цього розділу - розглянути деякі актуальні питання, пов'язані з ризиком, які до розвитку процесів гласності, як в колишньому СРСР, так і в Україні навіть не згадувалися. Термін "ризик" не зустрічається у Великій Радянській Енциклопедії і Радянському енциклопедичному словнику, у філософському енциклопедичному словнику, трьохтомній Українській Радянській Енциклопедії та інших довідкових енциклопедичних виданнях.

Ігнорування ризику радянським політичним керівництвом можна пояснити рядом причин: існує суто суб'єктивний людський аспект його сприйняття, недооцінки або, навпаки, переоцінки; але існують також і об'єктивні причини, які є прямим наслідком системи господарювання, що склалася в колишньому Радянському Союзі. Монополія відомчих інтересів знаходить своє втілення в дезінформації і дотриманні надмірного режиму таємності. Спорудження потенційно небезпечних об'єктів відбувалося нерідко без урахування соціально-екологічних наслідків, таємно від суспільства. Спотворення інформації було не тільки засобом реалізації інтересів відомчих структур, а й джерелом прорахунків при прийнятті рішень, що, в свою чергу, стало причиною багатьох катастроф і аварій.

Головною проблемою наукового визначення поняття "ризик" є його комплексний характер, що вимагає залучення широкого кола вчених - представників багатьох дисциплін - як гуманітарних, так і природничих. Саме тут вимагається застосування методів системного аналізу, врахування всіх факторів, що сприяють виникненню критичних ситуацій, і аналізу всіх наслідків, до яких вони можуть призвести.

Об'єктивне існування ризику зумовлене ймовірним характером багатьох природних, соціальних і технологічних процесів, багатоваріантністю матеріальних та ідеологічних співвідношень, в які вступають суб'єкти соціального життя. У зв'язку з цим можуть відбуватися, через наявність багатьох непрогнозованих, випадкових, суб'єктивних обставин, різні відхилення від очікуваного результату. Це визначає неоднозначність передбачень у суспільному житті та неможливість керувати суспільством як жорстко детермінованою системою.

Названі характерні особливості ризику вказують на те, що його зміст ототожнюється не тільки з можливими негативними наслідками. Будучи різновидом людської діяльності та виконуючи специфічні соціальні функції, ризик, з одного боку, спрямований на отримання суспільно значимих результатів новими способами в умовах невизначеності та ситуації неминучого вибору. Тим самим він сприяє подоланню консерватизму, догматизму, різних психологічних бар'єрів. Ця властивість ризику має важливе суспільно-політичне, економічне значення, так як прискорює суспільний і науково-технічний прогрес, позитивно впливає на громадську думку, духовну атмосферу в суспільстві.

З іншого боку, ризик може призвести до авантюрних вчинків, волюнтаризму, суб'єктивізму, гальмування соціального прогресу, якщо в умовах неповної інформації альтернатива вибирається без належного використання об'єктивних закономірностей розвитку соціальних явищ, щодо яких приймається рішення.

Оцінка

Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин можна, обчисливши ймовірність їх появи. Ця ймовірність має ту характерну особливість, що вона одночасно як два необхідні компоненти загальної оцінки враховує такі взаємодоповняльні випадковості:1) частоту настання події щодо місця та часу;2) розмір збитку, тобто абсолютну величину від'ємного відхилення фактичного результату від очікуваного.Отже, показник ризику за своїм змістом - це не лише ймовірність появи непевної (випадкової) події, а й імовірність настання негативного результату.Залежно від наявних можливостей розрахункової бази, а також характеру випадкових явищ визначаються ймовірності кількох типів:а) імовірність математична (апріорна);б) імовірність статистична (апостеріорна);в) імовірність експертна (естиматична).Математична ймовірність обчислюється як відношення кількості ситуацій, за яких деяка випадкова подія настала, до кількості ситуацій, за яких вона може настати, за умови, що всі розглядувані ситуації однаково можливі та взаємонезалежні. Застосування цього типу розрахунку ймовірності обмежене, оскільки ситуації, описувані зазначеною математичною моделлю, рідко трапляються на практиці.Статистична ймовірність - це відносна частота появи випадкової події певного виду в сукупності всіх можливих випадкових подій. Обчислення такої ймовірності ґрунтується на законі великих чисел і завдяки практичній доступності та достатній об'єктивності обчислених значень імовірності застосовується найчастіше, передусім у економічній сфері.Визначення експертної імовірності має здебільшого вимушений характер з огляду на брак необхідної математично-статистичної інформації про випадкові події. Експертне оцінювання ґрунтується на об'єктивних фактах, знаннях і суб'єктивних відчуттях експертів щодо реальної ситуації. Незважаючи на деяку обмеженість результативних можливостей методу експертного оцінювання, він доволі широко застосовується в економіці.Отже, визначити ризик та його ступінь у ситуації непевності можна лише одним із методів обчислення ймовірності появи негативних наслідків непевних подій. Якщо такий метод застосувати не вдається, то результат лишається непевним. Стале відношення ризику до непевності ілюструє рис. 3.1.Негативними наслідками непевної події можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, скажімо, недоотри-мана (втрачена) очікувана користь, якої планувалося досягти у процесі господарської діяльності. Звідси випливає такий висновок: ризик - це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства.Зауважимо, що поряд із суто науковим визначенням ризику Існують інтуїтивні, побутові його тлумачення, коли він асоціюється з небезпекою: * ризик як "дамоклів меч";* ризик як удар долі;* ризик як виклик власним силам;* ризик як гра;* ризик як ранній індикатор небезпеки. Теоретичну та методологічну базу досліджень ризику, обчислень імовірності настання втрат та збитків становить так звана теорія ризику. Як наука ця теорія має два напрямки: перший становить спеціальну частину прикладної математики - стохастику, завданням якої є обчислення ймовірностей, а другий - спеціальну економічну дисципліну, що вивчає економічний зміст втрат і збитків, які виникають з певною ймовірністю, та методику їх уникнення.У страховій теорії та практиці поняттям ризику часто охоплюється не лише ймовірність появи непевних (випадкових) подій і збитків, а й самі такі події та об'єкти, на які вони чинять негативний вплив, - носії ризику. Так, ще в 1966 році американська комісія у справах страхової термінології офіційно опублікувала два різні визначення ризику. У першому з них ризик тлумачиться як непевність щодо настання того чи іншого явища в умовах, коли існують дві або більше можливостей перебігу подій, що йому передують. У другому визначенні -як застрахована особа або предмет. При цьому поняття ризику в розумінні кількісної міри непевності застосовують передусім теоретики в наукових дослідженнях, а предметне визначення ризику переважає у практиці страховиків.У всіх сферах суспільно-економічного життя існує безліч ризиків, які потрібно класифікувати за видами, щоб далі можна було піддавати їх системному аналізу, приймаючи раціональні управлінські рішення. Залежно від завдань класифікації ризики класифікують за різними якісними та кількісними критеріями. Найбільшого прикладного значення набула класифікація за критеріями, які характеризують найважливіші складові поняття ризику: випадкову подію як причину виникнення ризику, ризикогенний об'єкт як його носій, імовірність настання випадкової події щодо місця, часу та наслідків. Іноді беруть до уваги й інші критерії класифікації, які дають змогу повніше схарактеризувати прояви ризиків у різних сферах суспільного життя.

Висновок

1. Створення в Україні соціально-орієнтованої економічної системи відбувається в умовах ускладнення соціального становища населення. Для зниження негативних наслідків реформування необхідне дослідження теоретичних основ управління соціальним ризиком. Ретроспективний аналіз основних підходів до визначення поняття «ризик» і «соціальний ризик» в Україні і за рубежем дозволив визначити сутність і роль соціального ризику в сучасному суспільстві. Систематизовано підходи до трактування сутності поняття «соціальний ризик», на основі яких введене удосконалене визначення даного терміна. На основі проведеного теоретичного дослідження запропонована класифікація соціальних ризиків і факторів соціального ризику. У результаті вивчення діючої системи управління соціальним ризиком на різних рівнях, а також його змісту в регіоні, виділені основні недоліки і напрямки удосконалення методів управління соціальним ризиком на рівні регіону.

2. Для з'ясування фактичного рівня соціального ризику і виділення найбільш «ризикогенних» районів проведене комплексне дослідження соціально-економічних показників розвитку регіону в адміністративно-територіальному розрізі. Для кількісної ідентифікації загального рівня соціального ризику в дисертації розроблений інтегральний показник рівня соціального ризику, що враховує різні аспекти соціального ризику. У зв'язку з нерівнозначним впливом різних факторів ризику на його рівень була розрахована оцінка питомого рівня впливу факторів соціального ризику на основі методу аналізу ієрархічних структур. Виділення якісно однорідних груп територій дозволяє розробляти диференційовані програми по управлінню соціальним розвитком території та зм'якшення наслідків соціальних ризиків.

3. У рамках дисертаційного дослідження розроблений метод моделювання соціальної мобільності населення регіону на основі застосування теорії марківських процесів. Застосування запропонованого методу на практиці дозволить удосконалити процес довгострокового планування заходів щодо управління соціальним ризиком та реалізації активної соціальної політики у регіоні. Наведені в роботі результати моделювання соціальної мобільності дозволяють розробляти обґрунтовані напрямки управління соціальними ризиками. Наприклад, тільки для збереження сформованої інтенсивності та спрямованості соціальних процесів необхідно розробити відповідні заходи управління, спрямовані, з одного боку, на підвищення частки осіб, що знаходяться у стані «соціальне благополуччя», а з іншого - на управління наслідками соціальних ризиків.

4. Як один із методів оцінки соціального ризику в натуральному вираженні запропонована розроблена оцінка втрати життєвого потенціалу населення. За допомогою даного методу в роботі розрахований рівень життєвого потенціалу населення Донецької області в 1998-1999 рр. з урахуванням усіх причин смертності та скоректований на умовні ймовірності смертності, обумовленої соціальними факторами, тобто рівень втрати життєвого потенціалу внаслідок реалізованих соціальних ризиків, що дозволить розробити діючу соціальну політику, спрямовану на зниження втрат життєвого потенціалу.

5. У дослідженні розглянуті основні напрямки управління соціальним ризиком у регіоні на основі його диверсифікації. Однією зі складових реформи соціальної політики є реформування системи надання основних соціальних благ, що стосується перерозподілу відповідальності за наслідки соціального ризику з використанням різних методів (страхування, самострахування, самофінансування). У дисертації розглянуті основні методи управління наслідками соціального ризику в регіоні. Теоретично обгрунтовані джерела покриття витрат, пов'язаних із реалізацією соціального ризику в регіоні, та їх співвідношення, що дозволить визначити фінансове навантаження на різні суб'єкти економічних відносин у процесі реформування системи соціального захисту населення.

6. Проведені розрахунки повних витрат регіону, необхідних для покриття і компенсації наслідків реалізації соціального ризику, дозволяють визначити рівень дефіциту бюджетних коштів у соціальній сфері. Для підвищення ефективності використання бюджету регіону в роботі запропонована методика розподілу бюджетних коштів регіону, призначених на соціальні програми, між адміністративно-територіальними одиницями області з урахуванням інтегрального показника рівня соціального ризику. Контрольний розрахунковий приклад з розподілу суми субвенцій державного бюджету України на соціальні програми між містами і районами Донецької області відповідно до запропонованої методики показав ефективність її застосування на практиці. Пропонована методика перерозподілу коштів, виділених на соціальні потреби регіону, з урахуванням інтегрального показника рівня соціального ризику дозволить підвищити ефективність коштів і водночас знизити рівень соціального ризику в окремих містах і районах області.

Cписок використаної літератури

Грабовый П.Г., Петрова С.Н. и др. Риски в современном мире - М.: Аланс, 1994

Боярчук Тетяна Вікторівна. Формування системи оцінки і регулювання соціального захисту населення : Дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. -- Л., 2006

Шамхалов Ф.И. Государство и экономика: основы взаимодействия; учебник для вузов. - М.: ОАО «НПО «Издательство «Экономика», 2000. - 248 с.