Інструменти соціальної політики у політиці зайнятості України

Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Школа соціальної роботи

Реферат

З курсу «Основи соціальної політики»

Тема: «Інструменти соціальної політики у політиці зайнятості України»

План

Вступ

1. Інструменти, що використовують центральність як ресурс

2. Інструменти, що використовують фінансові ресурси

3. Інструменти, що використовують владні повноваження як ресурс

4. Інструменти, що використовують організацію як ресурс

Перспективи вдосконалення політики зайнятості України

Висновки

Використана література

Вступ

Інструменти соціальної політики можна визначити як засоби впливу та контактування з суспільством або як засоби досягнення певного політичного результату. Застосування різноманітних інструментів, їх поєднання, допоможе вирішити соціальну проблему комплексно: попередити її виникнення в майбутньому та вплинути на вже існуючі наслідки. Згідно з цим визначенням, у політиці зайнятості України їх може бути безліч - від виплат по безробіттю та субсидій на оплату комунальних послуг до фінансування та кредитування малих підприємств та консалтингових структур, які надають підтримку у започаткуванні підприємницької справи, і тому подібні.

Тому зручно описувати інструменти соціальної політики, систематизуючи їх за класифікацією Л. Пала, що і буде зроблено у даному рефераті.

1. Інструменти, що використовують центральність як ресурс

Ефектори

Інформування. Держава організовує передачі по телебаченню про діяльність Державного центру зайнятості. Це виступи директора Центру, який розповідає про вакансії, рівень і темпи безробіття, про попит на різні професії та про інші тенденції на ринку праці. Таким чином, люди, які працюють, можуть проаналізувати свої шанси знайти роботу при звільненні, абітурієнти можуть визначитися щодо спеціальності, яка забезпечить їм роботу у майбутньому. Також безробітні інформуються про діяльність такого Центру і заохочуються до звернень по допомогу в пошуках роботи. У державній пресі, такій як «Урядовий кур'єр» та «Голос України», може також розміщуватися інформація від Державного центру зайнятості та оголошення про вакансії, які даються державними організаціями.

Мінус такого інформування про тенденції на ринку праці в тому, що нею можуть користуватися роботодавці у цілях зменшення заробітної плати під загрозою звільнення, коли ці тенденції носять негативний характер для працівників.

Держава також регулює роботу приватних агенцій з працевлаштування, з метою захисту громадян від торгівлі людьми і незаконної праці.

Спонукання. Держава може спонукати безробітних до активної позиції шляхом підказок про шляхи знаходження роботи, шляхом встановлення таких нормативів, як «треба допомогти…», «зробимо чистим місто…» (спонукання людей іти на певні вакансії), а також подібним чином спонукати роботодавців до набору працівників.

Консультування. В Державних центрах зайнятості можна потрапити на прийом до інспекторів, які консультують щодо вакансій, а також щодо того, як поводитися при міграції за кордон, щоб не стати жертвою шахраїв та торгівців людьми, перевіряють інформацію щодо закордонних роботодавців тощо. Також вони консультують підприємців щодо бізнес-плану. Ці консультації необхідні підприємцям для отримання субсидій.

2. Інструменти, що використовують фінансові ресурси

Ефектори

Субсидії. Державні центри зайнятості надають населенню для покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуг цільові, адресні безготівкові субсидії. Довідки для пред'явлення відділам субсидій для вирішення питання щодо надання житлових субсидій центрами зайнятості видаються тільки працездатним громадянам у працездатному віці, що знаходяться на обліку не менше періоду, за який обчислюється середньомісячний сукупний доход сім'ї.

Фактично до субсидій також можна віднести дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних. дотація - це кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, надані роботодавцю, що створює додаткові робочі місця для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості, на покриття витрат на заробітну плату прийнятих на них осіб. Додатковим в даному випадку вважається робоче місце, на яке прийнята на постійну роботу особа за направленням державної служби зайнятості з числа зареєстрованих безробітних за умови відсутності у роботодавця скорочення чисельності працюючих за професією (спеціальністю), за якою працевлаштовується безробітний (для фізичних осіб - підприємців - за умови використання ним найманої праці), протягом останніх 3 місяців. Дотація може надаватися роботодавцю за умови працевлаштування на строк понад два роки безробітних, які перебували на обліку в державній службі зайнятості як безробітні не менше 1 місяця, а окремих категорій безробітних (жінки з дітьми до 6 років; одинокі матері з дітьми до 14 років або інвалідами; молодь, якій надається перше робоче місце; особи передпенсійного віку; звільнені після відбуття покарання або примусового лікування; особи, які входять до складу сім'ї, де двоє і більше її членів є безробітними; інваліди, які не досягли пенсійного віку; жінки, які повідомили про свою вагітність та підтвердили її документально довідкою у встановленому порядку), які направляються державною службою зайнятості на дотаційні робочі місця у першу чергу, - з дня надання статусу безробітного.

Крім того, при виникненні страхового ризику Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття може здійснювати заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків, у межах коштів, передбачених бюджетом Фонду на такі цілі. Це фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи; фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місця роботи.

Страхування. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Застраховані особи можуть отримати виплати, якщо вони втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу. Під незалежними від застрахованих осіб обставинами розуміють припинення трудового договору у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу).

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби). Для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також підприємців страхування на випадок безробіття здійснюється на добровільних засадах. Не підлягають страхуванню працюючі особи, які отримують або мають право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років, а також особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Страховиком є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Джерелами формування коштів Фонду є страхові внески страхувальників - роботодавців, застрахованих осіб; асигнування державного бюджету; суми фінансових санкцій за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду і за недотримання законодавства про зайнятість населення та деякі інші джерела.

Податкові видатки. Якщо підприємство має працівниками 50% і більше інвалідів, то воно звільняється від податку на прибуток.

Уповноважена закупівля. Фактично держава фінансує певну галузь, замовляючи соціальні послуги, що забезпечують робочі місця - з вигодами для споживача та постачальника. Це громадські роботи, які можуть бути різними, але в Україні поки-що на рівні прибирання та дорожних робіт. За Положенням про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, оплачувані громадські роботи - це загальнодоступні види некваліфікованих робіт, а також кваліфіковані роботи, які організовуються з метою надання додаткової соціальної підтримки та забезпечення тимчасової зайнятості осіб, які шукають роботу. Оплачувані громадські роботи організовуються для осіб, які не мають роботи; зайнятих трудовою діяльністю осіб, які виявили бажання працювати у вільний від основної роботи час; учнівської та студентської молоді, яка виявила бажання працювати у вільний від навчання час; пенсіонерів, інвалідів. Місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевих рад та роботодавці незалежно від форми власності організовують оплачувані громадські роботи за участю державної служби зайнятості. Роботодавцями оплачувані громадські роботи організовуються на договірній основі.

3. Інструменти, що використовують владні повноваження як ресурс

Ефектори

Державне регулювання. Для деяких категорій населення (жінки з дітьми до 6 років; одинокі матері з дітьми до 14 років або інвалідами; молодь, якій надається перше робоче місце; особи передпенсійного віку; звільнені після відбуття покарання або примусового лікування) місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та організаційних форм з чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними до 5 відсотків загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості. У разі якщо в організації працює передбачена абзацом першим цього пункту кількість осіб, які належать до категорій громадян, зазначених у пункті 1 цієї статті, квота для цих підприємств не встановлюється. Чисельність працюючих, які належать до цих категорій громадян, враховується при встановленні квоти для цих організацій. У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств, установ і організацій у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств, установ і організацій.

Санкції. У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій, для яких встановлюються квоти робочих місць, у межах установленої броні з підприємств, установ та організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Якщо підприємство не має працівниками мінімум 2% інвалідів, держава стягає з нього штраф у розмірі річної заробітної платні того числа інвалідів, які не працюють на підприємстві (відповідно до загальної кількості працівників на підприємстві)

Детектори

Обов'язок показувати, реєструвати, звітувати. Державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Інспектування. У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

4. Інструменти, що використовують організацію як ресурс

Ефектори

Державна корпорація. Державні підприємства використовують безробітних для виконання державних програм за рахунок державного фінансування з метою створення для цих безробітних робочих місць.

Приватно-державна корпорація. Органи державної влади укладають договір з приватною структурою, в якому оговорюються зобов'язання і участь обох сторін, про виконання нею певної роботи (державного проекту). При цьому для виконання цієї роботи приватна організація набирає на роботу людей з числа безробітних.

5. Перспективи вдосконалення політики зайнятості України

Ми переконалися, що інструменти соціальної політики в сфері зайнятості України досить різноманітні і спрямовані як на працівників, так і на роботодавців. Держава використовує не лише свою улюблену фінансову допомогу, але й альтернативні варіанти, які забезпечують людей робочими місцями. Щодо ефективності усіх цих інструментів, то за умов нинішньої фінансової кризи важко зробити однозначний висновок на основі аналізу статистичних даних, але до 2007 року включно простежувалася тенденція до зменшення кількості безробітних у працездатному віці: 2007 - 1416.7 тис. чол., 2006 - 1513.7 тис. чол., 2005 - 1595.2 тис. чол. (за даними Державного комітету статистики України), що може свідчити про деяку їх ефективність.

Однією з головних проблем сьогодні лишається небажання безробітних відмовитися від виплат, що гарантуються їм їхнім статусом, та працевлаштуватися. Це пов'язано передусім з побоюванням, що оплата їх праці не буде суттєво відрізнятися від виплат по безробіттю. Вихід з цієї ситуації вбачається в наступному:

- здійснення донарахувань до низької заробітної плати;

- забезпечення того, щоб житлові та інші субсидії дійсно виконували функцію захисту від бідності, а не перетворювалися на додатковий фактор небажання працевлаштуватися;

- підвищення фінансової привабливості часткової зайнятості. Особливо це буде корисним для батьків, що бажають суміщати сімейні обов'язки з професійним життям або для літніх осіб, які мають намір поступитися частиною пенсії заради продовження професійної діяльності.

Істотною умовою досягнення успіху в галузі залучення населення до ринку праці є подолання тіньової, або прихованої, зайнятості. Головними засобами боротьби з цим негативним явищем є поєднання заходів щодо покращення ділового клімату, усунення перешкод та створення додаткових стимулів для працевлаштування, запровадження ефективних санкцій, вдосконалення методів обчислення прихованої зайнятості та забезпечення дієвих інституційних механізмів для реалізації перерахованих заходів. Серед іншого варто звернути увагу на заходи щодо попередження безробіття та сприяння працевлаштуванню безробітних і пасивних людей. Оскільки ці категорії приховують у собі досить серйозний потенціал, який використовуватиметься тим ефективніше, чим менше вони віддалятимуться від ринку праці. З метою збереження потенціалу саме цих людей та уникнення їх фактичної ізоляції від ринку праці необхідно активізувати політику сприяння зайнятості шляхом:

- створення системи надання персоналізованих послуг усім безробітним та особам, які шукають роботу, на ранній стадії у формі консультацій, навчання та знаходження вакансій;

- підвищення ефективності програм сприяння зайнятості шляхом визначення справжніх потреб осіб, які шукають роботу (необхідність подальшого навчання і т.д.). Замість загальних програм перевагу потрібно віддавати спеціалізованим заходам;

- розвитку системи швидкого реагування на закриття та реструктуризацію великих підприємств, включаючи такі разові послуги, як консультування, перепідготовку та працевлаштування для зацікавлених працівників з метою уникнення безробіття або раннього виходу на пенсію;

- устаткування та забезпечення служб зайнятості таким чином, щоб вони були спроможні надавати персоналізовані послуги;

- врахування специфічних потреб найбільш вразливих категорій населення, включаючи інвалідів.

Виконання Стратегії заміни пільг адресною соціальною допомогою, ухвалення відповідного законодавства у сфері соціального захисту малозабезпечених сімей вже забезпечують стимулювання працездатного населення до вступу на ринок праці. Новітнє пенсійне законодавство передбачає стимулювання праці громадян пенсійного віку.

Використана література

1. Закон України «Про зайнятість населення»;

2. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

3. Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт.

4. Роз'яснення щодо надання житлових субсидій центрами зайнятості (Міністерство праці України, Міністерство соціального захисту України, від 29.05.95 р.);

5. Про затвердження Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних (наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10 січня 2001 року);

6. Статистичний збірник “Україна-2008” (Державний комітет статистики України, 2009 рік)

7. Статистичний збірник «Україна-2007» (Державний комітет статистики України, 2008 рік)

8. «Політика зайнятості Європейського Союзу: перспективи для України» "Часопис Парламент" №3/2004