Роль соціологічного дослідження у житті суспільства

15

Роль соціологічного дослідження у житті суспільства

ПЛАН

Вступ

1. Роль соціологічного знання у розвитку суспільства

2. Аналіз функцій соціології і їх місце в житті суспільства

3. Завдання соціологічних досліджень суспільства

Висновки

Список літератури

ВСТУП

Актуальність теми. Соціологія вивчає практично всі суспільні явища, найбагатоманітніші прояви людського життя й діяльності. Отже не виключено що здобуті загнання із соціології будуть потрібні для моєї спеціальності «історія». Тут мається на увазі не тільки з соціології в загальному а особливо із «соціології суспільства» тому що для історії і соціології об'єктом дослідження є насамперед суспільство. По-друге сьогодні приходить час виборів президента України і ми бачимо постійно статистичні дані соціологів (часто у ЗМІ не об'єктивні). Хоча це окреме питання проте за допомогою соціології можуть і відбуватися маніпуляції свідомістю народу. А це знову роль соціології в суспільстві, її досліджень тому дана тема є на сьогодні не просто актуальною а гіперактуальною у великих лапунях.

Мета. Проаналізувати і вивчити роль соціології у пізнанні та розвитку суспільства.

Об'єкт та предмет. Роль соціології та дослідження у суспільстві. Відповідно особливості соціологічного знання про суспільство.

Виходячи з поставленої мети, формулюємо завдання даної курсової роботи:

ѕ опрацювати наукову літературу з поставленої теми, одержану на кафедрі соціології в електронному варіанті;

ѕ розглянути структуру та визначити функції соціології як науки;

ѕ охарактеризувати суспільство в дослідженні соціології;

ѕ визначити роль соціологічного знання у розвитку суспільства.

В останні часи, соціологія набула великого значення та є незамінною наукою про суспільство. На відміну від інших наук соціально-гуманітарного циклу соціологія вивчає суспільство в цілому, визначаючи особливості його структури, закони розвитку та функціонування. Тому вивчити роль соціології в суспільстві потрібно, адже це дасть змогу повною мірою оцінити важливість цієї науки в нашому житті.

1. Роль соціологічного знання у суспільства

Роль соціології в суспільстві визначається її предметом, а реалізується функціями. Головною з функцій є теоретико-пізнавальна, яка полягає в тім, що соціологія разом з іншими науками бере активну участь у пізнанні об'єктивної реальності, допомагає з'ясовувати та формувати нові теоретичні та практичні знання про суспільство, в якому живе людина, про закономірності розвитку соціальних відносин у ньому.

Соціологія молода й дуже динамічна наука. Вона все ще перебуває на стадії становлення, і в ній багато «білих плям»: тривають дискусії навіть навколо самого предмета вивчення, не розроблено теорії багатьох соціальних явищ, не повністю сформовано понятійний апарат тощо. Тому теоретико-пізнавальну функцію передовсім спрямовано на саморозвиток і саморефлексію науки, пізнання самої себе. Це, відповідно, стимулює діяльність і самих соціологів [8].

За радянських часів вітчизняних соціологів не залучали до розробки фундаментальних управлінських рішень. Можна навести багато прикладів, коли масштабні проекти, що ухвалювалися без соціологічної експертизи, виявлялися не тільки нежиттєздатними, а навіть шкідливими: організація колгоспів і радгоспів, визнання населених пунктів «неперспективними», спроби ліквідації приватних підсобних господарств, побудова палаців культури у невеликих селищах, на дрібних підприємствах, «перекидання» річок, утворення штучних водойм і переселення у зв'язку з цим величезної кількості населення тощо [8].

Нині провідних соціологів як консультантів і експертів залучають до численних державних і громадських організацій з метою обґрунтування схвалюваних ними рішень, прогнозування наслідків, аналізу електоральної поведінки населення й т. ін. Але така співпраця ще недостатньо поширена. Наукові здобутки соціології не привертають належної уваги з боку вищих законодавчих і виконавчих органів влади; висновки та рекомендації вчених мало враховуються під час розв'язання непростих соціальних проблем сучасного розвитку суспільства, що разом з іншими чинниками зумовлює вкрай неефективне функціонування багатьох його структур.

Головною причиною незатребуваності соціології є те, що інтереси країни і її громадян та інтереси владних структур далеко не завжди збігаються. Це розходження інтересів багато в чому зумовлене превалюванням у владних структурах егоїстично-кланових мотивів, впливом тіньових механізмів діяльності вітчизняних «олігархів».

У класичній соціології такою одиницею представляються форми суспільного цілого (соціальні інститути, спільності, нормативні зразки культури і т. д.). У постмодерністському підході цією "клітинкою" соціального стає подія як дію суспільного суб'єкта, або соціального агента, в змісті діяльного, творчого початку, включеного в складну систему соціальних взаємозв'язків [12, с. 9].

Для того щоб визначити тенденції розвитку будь-яких явищ, вибрати оптимальні засоби управління ними, треба знати можливості соціальних спільнот, що є суб'єктами, умови використання пропонованих засобів. Кожне суспільство, що розглядається під макросоціологічною точкою зору, може бути представлене як центр і периферія [11, с .4].

Перетворення, що здійснюються в нашій державі, зачіпають інтереси всього населення, змінюють його майновий і соціальний стан, трансформують поведінку багатьох соціальних груп, які взаємодіють між собою. За цих умов органам управління вкрай необхідна повна, точна і вірогідна інформація про реальний стан справ у будь-якій сфері суспільного життя, про потреби, цінності, інтереси, поведінку різних соціальних груп, а також про можливості впливу їх поведінки на суспільні процеси. Давати таку інформацію - завдання соціології. Інакше кажучи, соціологія має забезпечувати надійний зворотний зв'язок в організації управління суспільними перетвореннями. Тільки глибоке вивчення думок і сподівань трудящих, урахування їхніх потреб та інтересів, підвищення дієвості й оперативності соціологічної інформації сприятиме оновленню будь-якого суспільства [8].

Методологічний аналіз при проведенні прикладних соціальних досліджень із посібника Ельмеева В. Я. та Овсянникова В. Г. представлений в наступному вигляді:

а) спочатку розглядається застосування принципів фундаментальних суспільних наук в прикладних соціальних дослідженнях;

б) потім визначаються призначення і особливості прикладних досліджень, зокрема виявляються ті модифікації, які зазнають фундаментальні наукові принципи в їх прикладних формах;

в) далі аналізуються методологічні проблеми емпіричного етапу соціального дослідження з тим, щоб конкретизувати початкові методологічні принципи стосовно особливостей експериментального вивчення соціальних явищ [6, с. 11].

У цій роботі звертається увага тільки на один методичний аспект соціології уміння ставити питання, щоб отримувати адекватні відповіді [1, с. 4].

Конт бачив в соціології завершення системи “позитивних наук”, вважаючи, що формульовані нею загальні закони володітимуть точністю закону усесвітнього тяжіння; Спенсер вважав, що заставою єдності всіх наук, включаючи соціальні, є принцип еволюції, що не знає виняткі| [5, с. 9].

Значну роль відіграють соціологічні знання в конкретизації рішень уряду, кожне з яких має осмислюватися й обґрунтовуватися з позицій соціології.

Соціологія виявляє взаємозв'язок соціальних відносин і процесів у різних сферах з такими самими процесами на державному рівні. Для цього слід якомога точніше визначати групи, що взаємодіють, вивчати конкретні умови їх діяльності, співвідношення їхніх прав і обов'язків, зміст і способи реалізації інтересів, методи узгодження індивідуальних та групових інтересів із загальнодержавними, забезпечувати постійний соціологічний контроль за виконанням конкретних рішень, за процесами перетворень [8].

Недостатній соціологічний контроль, брак прогнозування розвитку ринкових відносин призводить до негативних наслідків, і це не завжди зумовлене слабким розвитком методологічних засад соціології та низькою кваліфікацією соціологічних кадрів. Слід зауважити, що інформація не може сама собою перетворитися на рішення, прогнози, рекомендації. Соціологія разом з іншими науками має розробляти такі рекомендації, а використовувати і впроваджувати їх мусять органи управління, конкретні керівники. Проте багато цінних соціологічних розробок так і не втілюється в життя. Більше того, подеколи органи управління діють усупереч рекомендаціям учених, що не йде на користь рішенням, які приймаються [8].

Слід зазначити, що нині посилюється тенденція до інтернаціоналізації соціології, формування соціологічного знання, яке складається з різних теорій, що не заперечують одна одну. Підтвердженням тому може бути девіз XII Всесвітнього соціологічного конгресу (липень 1990 р., Мадрид) -- «Соціологія для єдиного світу: єдність чи різноманітність?». На конгресі йшлося про те, що для аналізу соціальних змін необхідна не одна загальносоціологічна теорія, а різні, що є свідченням певного соціологічного плюралізму. Важливого значення набуває не інтеграція соціологічних теорій, а консолідація різних підходів і концепцій [8].

За таких умов зростає значення формування нового соціологічного мислення, основним принципом якого має стати просування в напрямі до єдиного світового соціологічного знання з метою розв'язання спільних завдань. Однак при цьому не повинні нівелюватися різноманітність і своєрідність різних соціологічних знань, багатоваріантність шляхів досягнення поставлених цілей [8].

Все-таки соціологічне знання в суспільстві має свої особливості, коли мова йде не лише про теоретичні чи ідеологічні засади науки а саме про практичне вирішення проблем. Ось тут і соціологія є певною мірою унікальною наукою коли досліджує - аналізує - пояснює - вирішує.

Єдність і різноманітність у соціології в діалектичному поєднанні - це також ознака нового соціологічного мислення. Видатний соціолог XX ст. П. Сорокін порівнював соціологію із дволиким Янусом, один лик якого - єдність, а другий - різноманітність. Однак заклик П. Сорокіна до консолідації зусиль представників різних течій був сприйнятий більшістю радянських учених як украй реакційний. Проте згодом виявилося, що саме єдності в різноманітності потребує зовсім нова політична й ідеологічна ситуація як у світі, так і в нашій країні - припинення холодної війни, розвиток демократії та свободи. Конкретною передумовою формування нового соціологічного мислення є схожість досліджуваних проблем. Вони актуальні для соціології різних країн і можуть за умови їх спільного вивчення піднести соціологічні знання до принципово нової вершини. З огляду на це дуже важливого значення набуває здобуття порівняльних даних, які можна використовувати для розв'язання завдань, що мають теоретичний та вжитковий характер. Схожість постановки, змісту і способів дослідження соціальних проблем у різних країнах зумовлено тим, що всі народи однаково переймаються питаннями виживання людини, екологічної безпеки, підвищення ефективності виробництва, взаємодії різних соціальних груп тощо [8].

Отже, соціологічне знання відіграє в суспільстві чи не вирішальну роль коли приходить перед день виборів чи потрібно зробити аналіз ринкового процесу в індустріальні економіці, тоді до цього береться соціологія адже жодна гуманітарна наука на мою провести цього поки що не може.

2. Аналіз функцій соціології і їх місце в житті суспільства

Характер впливу соціології на суспільне життя зазнає значних змін. Цей вплив зумовлений, по-перше, тим, що являє собою соціологія, по-друге, за яких умов вона функціонує. Раніше зверталася увага на особливу роль соціології за часів? змін, у період рішучих і швидких змін. Саме у такі періоди, як вважають, найбільш значимою є соціологічна теорія, точніше "велика теорія", яка дозволяє осмислити те, що відбувається [15].

Саме ця обставина зумовлює активну роль соціології у; суспільстві, яка виражається передусім, на думку Е.Гідденса, в тому, що соціологія пов'язана з соціальною критикою. Проте соціальна критика не є єдиною ба навіть головною функцією соціології. Соціологія виконує багатоманітні функції й головною серед них є функція пізнавальна, яку виконує будь-яка наука.

Так, соціологічна практика, що реалізовується серйозно, швидше приносить розчарування: звільняючи від чар соціальний світ, вона руйнує первинні вірування в його чудеса [7, с. 142].

Соціологія дає знання про світ, в якому ми живемо. При, цьому знання описове, фактичне має аніяк не менше значення, ніж знання теоретичне, яке пояснює. Факт, установлений наукою, "бачиться" інакше, ніж той, з яким маємо справу у Повсякденному житті. Хоча це факт нашого життя, наукове бачення "бачить глибше", позаяк фіксує прояв загального, типового й повторюваного. Наукове розуміння соціального світу, в якому людина живе, - найважливіша ознака освіченості людини та суспільства. Пізнавальна функція соціології, отже, нерозривно пов'язана з функцію освіти, передачі знання, яка досягається у процесі соціологічної діяльності. Наступною важливою функцією соціології є функція вжиткова, яка полягає в тому, що соціологія надає конструктивну допомогу в розв'язанні безпосередньо практичних завдань, які виникають у різних царинах суспільного життя. Це можуть бути і завдання господарські, політичні, проблеми, пов'язані з так званою відхиленою поведінкою (злочинність, наркоманія тощо). Соціологію, яка дає знання для розв'язання різного роду проблем, шукає науково обґрунтовані засоби для їх розв'язання, називають "вжитковою", проблемно зорієнтованою. Такого роду соціологія розв'язує також завдання прогностичні, безпосередньо пов'язані з управлінням. Виконує соціологія й функції критичні, яким вологи, що належать до так званого "соціально-критичного напрямку", надають найголовнішого значення. Цю функцію часто-густо розуміють як бунтарство та підбурювання й протиставляють її вжитковій, конструктивній ролі соціології. Проте таке уявлення не є правильним. Соціально-критична функція нерозривно пов'язана, з одного боку, з пізнавальною функцією соціології, позаяк "критика" фактично означає постановку діагнозу у хворому соціальному організмі. Виявлення проблем і протиріч, "болячок", які вимагають лікування, -- це й передумова власне лікування, яке (характеризує практично-вжиткове призначення соціології. Будь-який відрив однієї функції від іншої, наполягання на особливій ролі однієї єдиної функції дають викривлене уявлення про вплив соціології на суспільне життя. Особливо слід зупинитися на характеристиці ідеологічної функції. Багато хто заперечує правомірність приписування функції соціології. Можливо, причина категоричного відлучення соціології від ідеології криється в тому розумінні останньої, яке дістало особливо широке поширення у країнах, де нещодавно панував марксистський світогляд. З позицій цього світогляду ідеологія - це неодмінно класова за змістом, політично зорієнтована система поглядів. Соціологія ж як наукова система поглядів, яка прагне об'єктивності й неупередженості, відповідно, не може виконувати зрозумілу таким чином ідеологічну функцію.

Потреба в рішучому повороті суспільної науки до практики робить необхідним розвиток тих ланок наукової соціологічної діяльності, від яких насамперед залежить впровадження результатів науки в суспільне життя, прикладних соціологічних досліджень [6, с. 7-8].

Але ідеологію можна розуміти широко: як сукупність поглядів та уявлень, які орієнтують людей, мобілізують і згуртовують їх на певні дії. Фактично вже у соціально-критичній функції полягає орієнтувальний компонент. Справді, характеризуючи будь-яке явище як ознаку "хвороби" й звертаючи увагу суспільства на необхідність подолання цього стану, понад те, зосереджуючи зусилля на пошуках засобів цього подолання, соціолог, незалежно від того, чи бажає він цього чи не бажає, виконує ідеологічну, виховну функцію. При цьому він зовсім не відмовляється від ідеалів науковості, неупередженості [15].

Представник соціально-критичного напрямку в соціології Ентоні Гідденс має рацію стосовно того, що "соціологію можна розглядати як якесь нейтральне інтелектуальне заняття у відриві від практичних наслідків соціологічного аналізу для тих, чия поведінка є предметом цього аналізу". Але це врахування не означає, що соціолога не турбує "чистота" знання. Навпаки, врахування того, на які соціальні дії результати соціологічної діяльності орієнтують суспільство, загострює почуття відповідальності соціолога за ті конструктивні пропозиції, які він робить [15].

Отже, соціологія дає знання про світ, в якому ми живемо. При, цьому знання описове, фактичне має аніяк не менше значення, ніж знання теоретичне, яке пояснює. Факт, установлений наукою, "бачиться" інакше, ніж той, з яким маємо справу у Повсякденному житті. Хоча це факт нашого життя, наукове бачення "бачить глибше", позаяк фіксує прояв загального, типового й повторюваного. Наукове розуміння соціального світу, в якому людина живе, - найважливіша ознака освіченості людини та суспільства [15].

Останнє належить уже до світоглядно-освітньої функції соціології, яка проявляється в популяризації і поширенні сучасних наукових знань та уявлень про механізми соціальних процесів. З 1992 р. соціологію вивчають майбутні фахівці всіх профілів. Це сприятиме поступовому подоланню стереотипів технократичного і суто економічного мислення керівників різних рівнів.

Також крізь призму суспільства можна подивитись на людину таким чином «людина як творець соціальних спільнот і суб'єкт соціальних процесів» є складовою суспільства, його «гвинтиком» [9, с. 17].

Усе це вже належить до ідеологічної функції соціології, яка орієнтує, мобілізує населення насамперед через освіту, через проникнення соціологічних знань і соціологічного стилю мислення в різні царини суспільного життя. Але дехто з учених не визнає ідеологічної функції соціології, мотивуючи це тим, що ідеологія неодмінно класова за змістом, політично зорієнтована система поглядів. Та в ширшому розумінні ідеологія - це сукупність поглядів та уявлень, що орієнтують людей, мобілізують їх для певної суспільно значущої діяльності.

Отож основними функціями соціології в суспільстві є:

Теоретико-пізнавальна - здобуває нові знання про різні сфери соціального життя, розкриває перспективи соціального розвитку, виявляє у суспільстві те, що вимагає радикальних перетворень та змін;

Описово-інформаційна - систематичний опис і накопичення матеріалу (в нашому випадку саме суспільства);

Соціальне планування (на основі зібраної інформації);

Прогностична функція - визначається діапазон можливостей і вірогідностей у розвитку суспільства, пропонуються кілька сценаріїв подальшого розвитку даних подій [13].

Отже, функцій у соціології багато, але об'єднує їх мета - дати об'єктивні знання соціальної реальності, виявити негативні тенденції, передбачити їх наслідки, оптимізувати управлінські рішення. Соціологія має визначити реальні умови для організації ефективної діяльності людей. Надзавданням соціології є передбачення, але не суто інтуїтивне, а таке, що спирається на науково обґрунтований аналіз стану суспільства. В цьому вона запозичує комплекс методів у футурології.

ВИСНОВКИ

В результаті написання реферату було зроблено спробу виділити основні елементи що визначають роль соціологічного дослідження в житті суспільства.

Визначено основні завдання роль та функції соціологічного дослідження. Крім того я удосконалив вміння самостійно систематизувати наукову літературу та джерела в електронному вигляді [3, с. 57].

Отож, роль соціології в суспільстві ґрунтується на наступних положеннях:

1.Сприяє формуванню знань про суспільство;

2. Пояснює логіку процесів соціального розвитку;

3. Допомагає людині визначити своє місце у суспільстві;

4. Допомагає вирішувати соціальні суперечності.

Все-таки соціологічне знання в суспільстві має свої особливості (як науки), коли мова йде не лише про теоретичні чи ідеологічні засади науки а саме про практичне вирішення проблем. Ось тут і соціологія є певною мірою унікальною наукою коли досліджує - аналізує - пояснює - вирішує. Я думаю в моїй спеціальності (історія) соціологічна наука буде мате своє належне місце, адже як історична так соціологічна наука займається вивченням суспільства, його явищ, різних проявів. Коли мова іде про дослідження суспільства то можу сказати що соціологічна наука в дечому випереджає історію. Це пояснюється загально відомим твердженням «історія тому вчить, що вона нічому не вчить» (чи щось на зразок цього) а от соціологія спрямована насамперед на те щоб вирішувати проблеми комплексом підходів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверьянов Л.Я. В поисках своей идеи: Статьи и очерки. М., 2000.

2. Ахмеров Р. Суб'єктивна критика історії народу. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг - К., 2007. - № 4.

3. Білецька Т. В., Городецький О. О. Соціологія: Навчальний посібник. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. - 71 с.

4. Выборочный метод в социологии: Методическое пособие / Редактор-составитель: Андрей Ермолаев

5. Девятко И.Ф. Модели объяснения и логика социологического исследования: Обзорный план курса. - Москва,

6. Ельмеев В. Я., Овсянников В.Г. Прикладная социология: Очерки методологии. -- 2-е изд., испр. и доп. -- СПб.: Издательство С.-Петербургского государственного университета, 1999. -- 296 с.

7. Ленуар Р., Мерлье Д., Пэнто Л., Шампань П. Начала практической социологии / Пер. с фр. А. Т. Бикбова, Д. В. Баженова, Е. Д. Вознесенской, Г. А. Чередниченко; отв. ред. и предисл. Н. А. Шматко; послесл. А. Т. Бикбова. -- М.: Институт экспериментальной социологии; СПб.: Алетейя, 2001 г. -- 410 с

8. Роль соціології в суспільстві, її функції та завдання // http://www.parta.com.ua/referats/view/936/

9. Танчин І. З. Соціологія: Навч. Посіб. - К., 2007. - 351 с.

10. Тарасенко В. Соціальне, суспільне та соціологічне пізнання // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - К., 2006. - № 4.

11. Шилз Э. Общество и общества: макросоциологический подход

12. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования

13. http://uk.wikipedia.org/wiki/Соціологія

14. http://referatu.com.ua/referats/68/7099/?page=1

15. http://revolution.allbest.ru/sociology/d00012724.html