Соціальні пріоритети українського державотворення в контексті регіональної політики

Соціальні пріоритети українського державотворення в контексті регіональної політики

У статті проаналізовано систему соціального захисту, в тому числі цільових соціальних програм в Донецькому регіоні. Окреслено перспективи реалізації нової урядової програми в регіоні з огляду на існуючу проблему старопромислових міст.

Формування нової Програми Кабінету Міністрів "Назустріч людям" мало стати практичним відгуком на неодноразові заяви вітчизняних фахівців різних галузей про необхідність реформування сфери соціального забезпечення. І в дослідженнях фахівців-економістів, і в самій Програмі зазначається, що українська сфера соціального захисту є дещо специфічною, і тому не можна навіть найдосконаліший її іноземний аналог механічно переносити в наші реалії. Разом із тим, провідний шлях людського розвитку вимагає створення і дотримання певних стандартів соціального захисту, досягнення і виконання яких на разі стає все більш важливим і доцільним.

Мета нашої публікації: на рівні окремого регіону проаналізувати спроби і перспективи реалізації нової урядової програми, окресливши перед цим наявний стан справ у його системі соціального захисту.

Деякі регіональні аспекти соціального розвитку Донеччини 1

Не зважаючи на відчутні зміни (особливо в останні два роки) соціально-економічних показників розвитку Донецького регіону, про що неодноразово говорилося на сторінках масової і фахової преси, якісна оцінка соціальних індикаторів залишається далеко нижчою за рекомендовані міжнародні стандарти.

У 2003 році Донецький інститут соціальних досліджень і політичного аналізу здійснив соціологічне дослідження [2], темою якого була проблема бідності на Донеччині. Опитування проводилось у 10 містах області та шести селах двох районів. Обсяг вибірки склав 700 осіб.

Дослідження показало, що загалом мають якісь засоби для існування (роботу, пенсію, стипендію) 88% опитаних жителів. Кожен восьмий житель (12%) не має ні роботи, ні пенсії чи стипендії, 4% з них стоять на обліку в службі зайнятості, інші 8% - не стоять. Означили себе як безробітні 9% опитуваних. Дві третини донеччан вказали, що отримувані ними зарплати, пенсії і стипендії їх не можуть влаштувати, тому що платять дуже мало (66%). Також дві третини опитаних (67%) заявили, що на одного члена їхніх сімей припадає менше 200 грн. Ясно, що в більшості своїй респондентів саме цієї групи не влаштовують їхні доходи. З-поміж цієї групи слід окремо виділити підгрупу людей (27%), сімейний дохід на людину яких удвічі нижчий - всього до 100 грн. Більша частина таких сімей проживає в сільській місцевості та в малих депресивних містах. Ці сім'ї відкинуті за межу фізичного виживання. Саме серед даної групи багато тих, хто відчуває гостру потребу буквально в усьому - від ліків, одягу, взуття до оплати комунальних послуг, ремонту житла, заміни меблів (загалом до 20%). Іще 43% опитаних членів регіональної громади не можуть собі дозволити придбати побутову техніку і пристрої, аудіо- та відеотехніку, комп'ютер, хоч і відчувають у цьому гостру потребу.

Третина заявила про доходи в сім'ї вище 200 грн на людину. Серед них 25% мають, за їхніми словами, від 200 до 400 грн. на душу, а 8% - до 500 грн. і більше. Такі доходи - рідкість у сільській місцевості, основна частка їх припадає на міста області.

Уявлення більшості донбасівців про мінімальну забезпеченість вкладаються в 100 американських доларів місячного доходу на душу населення. У цьому випадку частина донбасівців відчувала б себе мінімально захищеною, навіть отримуючи стабільно лише 100 гривень. Середній же рівень забезпеченості здебільшого окреслюється десь $200. Максимальний рівень забезпеченості уявляється в середньому відповідним приблизно $700 (3600 грн.) на місяць. Відзначимо, що на всіх рівнях найменші запити в сільських жителів і традиційно більш високі - серед городян.

Найактуальнішими проблемами свого регіону донеччани називають безробіття та екологію. Після них ідуть злочинність і корупція та економічні проблеми.

Соціальний захист населення. Станом на 01.04.2004 кількість одержувачів соціальних допомог склала 92,6 тис. сімей, середньомісячний розмір допомоги - 95,9 грн. За перший квартал 2004 року нарахування з виплати соціальних допомог склало 24,0 млн. грн., у т.ч.: допомога сім'ям з дітьми - 10,9 млн. грн., допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам - 1,4 млн. грн., державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - 11,7 млн. грн.

За три місяці 2004 р. фінансування соціальних допомог склало 23,5 млн. грн. Виплата допомог проводиться своєчасно, заборгованості із соціальних виплат немає.

Станом на 01.04.2004 в області отримують субсидії 175,9 тис. сімей (10,1% від кількості сімей в регіоні), у тому числі на придбання твердого палива та скрапленого газу - 6,4 тис. сімей. За рішенням місцевих органів виконавчої влади або створених ними комісій субсидії призначені 10,6 тис. сімей. Середньомісячний розмір субсидії на оплату житлово-комунальних послуг складає 58,1 грн. в місяць, на придбання твердого палива та скрапленого газу - 336,4 грн.

За 3 місяці 2004 року відділами субсидій міст та районів області для відшкодування житлово-комунальним підприємствам за надані населенню послуги нараховано субсидій на суму 28,6 млн. грн. та по субсидіях готівкою на придбання твердого палива та скрапленого газу 2,2 млн. грн. Загальна сума нарахованих субсидій - 30,8 млн. грн.

Станом на 01.04.2004 фінансування субсидій на житлово-комунальні послуги склало 25,3 млн. грн., у т.ч. на погашення заборгованості, що склалась на початок 2004 року, - 5,6 млн. грн.; поточне фінансування - 19,7 млн. грн. (68,9 % від суми нарахованих у поточному році субсидій). Виплачено готівкою по субсидіях на придбання твердого палива та скрапленого газу 0,9 млн. грн. (в т.ч. за минулий рік - 0,1 млн. грн.).

Загальна сума заборгованості по сумах призначених субсидій на 1 квітня 2004 року (з урахуванням боргів минулих років) складає 13,9 млн. грн., у тому числі по субсидіях на придбання твердого палива а скрапленого газу - 1,4 млн. грн.

У системі праці та соціального захисту населення області на повному державному забезпеченні в 18 будинках-інтернатах мешкає понад 5,5 тис. підопічних, у тому числі 657 дітей-інвалідів.

За І квартал поточного року до стаціонарних установ на постійне проживання влаштовано 317 громадян похилого віку та інвалідів, у тому числі 74 особи пільгової категорії (інваліди та ветерани війни, ветерани праці та інші).

Забезпечення населення житлом залишається в числі найгостріших проблем. До початку 2003 року на квартирній черзі в Донецькій області перебували 126,4 тис. сімей. Упродовж 2002 року покращили свої житлові умови 2,6 тис. родин із квартирної черги. Для порівняння: в 1990 році таких родин було 21,8 тис., у 1995-му - 7,7 тис., у 2001-му - 2,9 тис. Основною причиною зменшення кількості новоселів стало скорочення масштабів житлового будівництва. За 2002 рік в області введено в експлуатацію 61,9 тис. кв. м житла (без урахування індивідуальних будівель), що в 1,7 разу менше порівняно з 2001 роком і в 4,8 разу - проти 1995 року. Загалом по області в розрахунку на кожну тисячу родин, які стояли в черзі, квартири в 2002 році отримали лише 19 (1990 року таких родин було 79).

Незважаючи на туманні перспективи отримання житла, за останній рік на квартирний облік стали ще 2,4 тис. родин. За наявних темпів будівництва очікувати свої квартири їм доведеться близько півстоліття, а в обласному центрі - й усі 73 роки.

Але навіть і ті, хто має житло, не завжди мають усі комунальні блага. Так, в області на початок 2003 року не мали водогону 627 тис. квартир (31%). Каналізацією не обладнані 682 тис. (34%), центральним опаленням - 807 тис. (40%), гарячим водопостачанням - 1122 тис. (66%), ванними або душем - 37%, газом - 36%. Найбільш благоустроєні квартири - в Донецьку, Маріуполі, Артемівську, Краматорську.

Середньомісячна заробітна плата за січень-березень 2003 року становила загалом по області 609,81 грн., що майже на 24,2 % більше, ніж рік тому. У промисловості середньомісячна зарплата перевищила 650 грн.; у бюджетній сфері вона дорівнювала 281 грн., що нижче середнього по області показника в 1,6 рази, а в порівнянні з промисловістю - в два з половиною рази. Водночас за середніми показниками продовжує ховатися істотна диференціація рівня оплати праці. У грудні було нараховано менше прожиткового мінімуму половині трудящих, у т. ч. в сільському господарстві - 77%, у сфері культури - 80%, охорони здоров'я - майже 90% усіх працівників.

Стан пенсіонерів, не зважаючи на позитивну динаміку пенсійних виплат в останній рік ще залишається далеким від стабільного. У їх переважної частини (59%) її розмір становить від 50% до 75% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (268 грн.), у кожного четвертого - менше половини цього соціального нормативу. Лише 3% пенсіонерів одержують більше прожиткового мінімуму.

Якщо ліквідувати всі борги по зарплаті, цього вистачило б для погашення 52% заборгованості населення області перед комунальниками. Водночас сума банківських вкладів громадян перевищує борги за житлово-комунальні послуги на 56%. Протягом 2002 року банківські вклади зросли в 1,6 разу і на 1 січня 2003 року сягнули 1,9 млрд. грн.

Рівень і динаміка безробіття. На обліку в державній службі зайнятості протягом 2003 року перебувало 183,9 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 4,7% менше, ніж попереднього року ( у 2004 році - 224,7 тис. чол.).

З метою підвищення рівня трудової зайнятості протягом року на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності за рахунок різних джерел фінансування було створено 57011 нових робочих місць. Завдяки вжиттю заходів активної політики зайнятості працевлаштовано 66,4 тис. незайнятих громадян, або 29,6% від загальної чисельності незайнятих громадян, що перебували на обліку, проходили професійне навчання 11,6 тис. чол. (5,2%), були зайняті на громадських роботах 25,2 тис. чол. (11,2%).

Рівень офіційно зареєстрованого безробіття склав на початок 2003 року 2,8% населення області працездатного віку. Водночас рівень безробіття економічно активного населення у віці від 15 до 70 років, обчислений за методологією Міжнародної Організації Праці, був більш ніж утричі вищим, склавши у січні-вересні 2003 року 8 %.

Варто відзначити, що рівень безробіття серед жінок Донеччини є значно вищим, ніж серед чоловіків (відповідно 8,4% і 7,5% працездатного населення).

Наявність та ефективність соціальних програм. З 2002 року в області впроваджені програми соціальної підтримки дітей-сиріт та інвалідів "Дитячі долі" та "Від серця до серця". З метою покращення медичного обслуговування населення області здійснюються регіональні програми "Здоров'я людей похилого віку", "Цукровий діабет", "Діти України", "Ветеран" і т. ін. Треба відзначити, що значну частину фінансування соціальних програм бере на себе обласний бюджет та бюджети місцевих рад. У межах прогнозованого обсягу доходів обласного бюджету витрати на 2004 рік визначені в сумі 787668,9 тис. грн., у тому числі: витрати загального фонду бюджету визначені в сумі 630863,7 тис. грн., спеціального фонду - 156805,2 тис. грн.

Витрати обласного бюджету на соціальний захист і соцзабезпечення передбачені в сумі 52280,0 тис. грн.

З обласного бюджету в 2004 році фінансувалися 17 будинків-інтернатів для старих та інваліди і 3 будинки-інтернати для малолітніх інвалідів, а також обласний центр з нарахування і виплати пенсій і допомог, на утримання яких передбачено 42442,9 тис. грн., що забезпечує витрати на заробітну плату з нарахуваннями на неї, медикаменти і оплату за енергоносії в повному обсязі. Витрати на живлення передбачені з урахуванням зростання цін на 5,0%. Враховуючи, що на продукти харчування і медикаменти повинна бути спрямована частина пенсій підопічних, потреба на вказані витрати була повністю задоволена.

Витрати на утримання 14 притулків для неповнолітніх передбачені в сумі 6148,7 тис. грн., що забезпечує 100% потреби.

При формуванні обласного бюджету додатково до розрахункового показника Міністерства фінансів України враховані засоби на надання допомоги на догляд за інвалідом I і II групи внаслідок психічного розладу в сумі 129,5 тис. грн., що за прогнозними розрахунками дозволить забезпечити повну потребу в них - 518,7 тис. грн.

На компенсаційні виплати реабілітованим громадянам передбачено 9,6 тис. грн.

При розгляді проекту обласного бюджету враховані асигнування на реалізацію програм соціального захисту населення в сумі 1360,1 тис. грн., у тому числі на: надання пільг інвалідам по зору - 500,0 тис. грн.; надання фінансової підтримки обласній раді ветеранів - 50,1 тис. грн.; фінансову підтримку Донецької обласної організації Спілки Червоного Хреста - 50,0 тис. грн.; надання обласною радою матеріальної допомоги малозабезпеченим громадянам - 27,0 тис. грн.; надання фінансової допомоги Донецькій обласній організації Всеукраїнського суспільства політв'язнів і репресованих на статутну діяльність - 13,0 тис. грн.; соціальна підтримка професійно-технічних навчальних закладів, студентів з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, які навчаються у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації - 720,0 тис. грн.

За рахунок коштів обласного бюджету утримується центр соціальних служб для молоді, 4 клуби для підлітків, централізована бухгалтерія, а також фінансуються програми і заходи у сфері сім'ї, жінок, молоді і дітей. У 2004 році планується почали створюватися обласний центр ресоціалізації наркозалежної молоді і обласний центр соціально-психологічної допомоги молоді, на які передбачені витрати в сумі 200 тис. грн.

Витрати обласного бюджету на соціальні програми у сфері сім'ї, жінок, молоді і дітей заплановані в сумі 1475,1 тис. грн., що вище за бюджет, затверджений на 2003 рік з урахуванням внесених змін, на 139,3 тис. грн., або на 10,4%, і дозволяють забезпечити потребу на заробітну плату з нарахуваннями на неї і оплату енергоносіїв в повному обсязі.

Звіти про виконання соціальних програм розглядаються на сесіях облради, і можна констатувати, що ці програми переважно виконуються. Але їх ефективність в очах населення дуже невелика. Так, судячи з результатів згадуваного вище соціологічного дослідження "Проблема бідності на Донеччині та прозорість місцевої влади очима громадян" [2], бачення громадянами шляхів подолання бідності є майже цілковито автономним від наявних програм різних державних і недержавних структур. Про такі програми населення просто не знає (92%). Це, напевно, теж може бути критерієм їх реальності і дієвості. Лише 6% громадян регіону знайомі якоюсь мірою з програмами подолання бідності, розробленими державними організаціями, а 2% мають якусь інформацію про подібні програми громадських організацій.

Така низька поінформованість зазвичай не сприяє усталенню в людей довіри до таких програм. Абсолютна більшість опитаних стверджують, що нікому не довіряють стосовно реалізації програм подолання бідності (58%). Щоправда, частина населення області має довіру в цьому плані до державних організацій (25%), менше сподіваються на благодійні, релігійні (9%) та громадські організації (8%).

Соціальні перспективи Донеччини

Зрозуміло, що, одержавши від попередників спадщину, від якої легше відмовитися, ніж прийняти, уряд виявив надзвичайну мужність, не відмовившись. Зрозуміло, що не все й не всі відразу, і ще довго треба буде вирішувати, з чого почати і де та сама ланка, потягнувши за яку, можна витягти весь ланцюг. Але, можливо, відверта соціальна спрямованість нової урядової програми - це не зовсім те, що потрібно суспільству?

На Донеччині дуже гострою залишається проблема малих міст, які недарма називають депресивними. Тут уже давно і болісно триває процес закриття містоутворюючих підприємств - шахт і заводів. Це веде до масового безробіття населення і, як закономірність, сприяє набуттю великим числом мешканців цих міст соціально небезпечних звичок - алкоголізму, наркоманії тощо. Окрім того, борючись за виживання, багато колишніх шахтарів вдаються до спроб самостійного видобутку вугілля із саморобних копалень. В багатьох випадках таке старательство має небезпечні для життя і здоров'я наслідки. У державі ж - збільшується кількість інвалідів, яким уже обов'язково потрібні соціальні виплати. Природний приріст населення в таких містах набагато нижчий за загальноукраїнський показник, занепадає соціально-культурна сфера, а громадянська ініціатива взагалі відсутня, оскільки, як ми вже зазначили, кожен житель піклується лише про власне виживання та виживання своєї сім'ї.

Отже, тільки збільшенням соціальних виплат - проблеми соціального захисту не подолати. Треба, щоб не тільки центральний уряд, а і місцева влада, і сама територіальна громада були мотивовані на збереження і подальший розвиток наявної інфраструктури, а значить і громадської стабільності. На наш погляд, існує два принципових способи. Обидва вже мають прецеденти у відомих старопромислових вугільних регіонах світу - Рурі, Пітсбурзі, Сілезії - промислове місто або припиняє існувати як таке, а його жителі мігрують в інші, більш перспективні регіони і країни, або це місто суцільно "перекваліфіковується" - відкриваються нові підприємства, створюється рекреаційна зона тощо. І перший, і другий спосіб передбачають участь у вирішенні проблем жителів старопромислових регіонів влади (центральної і місцевої) і бізнесу. Саме вони мають визначити механізм компенсації втрат жителям таких міст.

Розгляд і формування пропозицій щодо такого шляху подолання кризового стану може бути предметом наступних досліджень.

Література:

1. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. Монографія. - Донецьк: Янтра, 2001. - 352 с.

2. Фонд регіональних ініціатив. - www.fri.org.ua/ua/ ukraine/92/

3. Статистичний щорічник Донецької області за 2003 рік / Державний комітет статистики України. Донецьке обласне управління статистики. - Донецьк, 2004. - 376 с.

4. Соціальні індикатори рівня життя населення: Статистичний збірник. - Донецьк: Головне управління статистики Донецької області, 2004. - 104 с.