Здоров'я населення в системі відтворення трудового потенціалу

Здоров'я населення в системі відтворення трудового потенціалу

Розглядається теоретична сутність процесу відтворення трудового потенціалу, вплив стану здоров'я на розвиток і реалізацію трудового потенціалу. З використанням статистичної та соціологічної інформації аналізуються стан здоров'я і тенденції захворюваності населення Донецької області. Виокремлюються найбільш гострі проблеми і напрями їх вирішення у державній регіональній політиці.

Відтворення трудового потенціалу - це процес відновлення його кількісно-якісних характеристик шляхом безперервної зміни поколінь, набуття молодими людьми психофізіологічних, інтелектуальних, соціальних, духовних, ментальних, професійних рис для повноцінного заміщення робочої сили в економіці країни. Відтворення трудового потенціалу характеризується складністю та багатовимірністю, оскільки відбувається в умовах оновлення суспільних відносин, глобалізаційних, інтеграційних процесів, структурних змін в економіці за рахунок інноваційного розвитку. Підвищуються вимоги до етапу відтворення трудового потенціалу, який має формувати людину як активного суб'єкта сучасного трудового процесу. Найвагомішою потребою економіки є збереження і розвиток здоров'я населення вже на етапі відтворювального процесу, оскільки стан здоров'я впливає на кількісні параметри людського потенціалу, є базою формування всіх інших якісних характеристик робочої сили. Стан здоров'я людини визначає її соціальне самопочуття, світосприйняття, спроможність повноцінно реалізувати свій потенціал у індивідуальній та суспільній діяльності, є індикатором соціально-економічного розвитку країни. Немає більш значущої цінності для людини ніж фізичне, соціальне та психічне здоров'я.

Останнім часом спостерігається актуалізація наукових досліджень із визначення стану здоров'я і життєздатності населення України, виділення специфічних рис та обґрунтування можливостей поліпшення демографічних характеристик. Зокрема, дослідженнями відтворення здоров'я суспільства займаються вчені Стешенко В., Піскунов В., Глуханова Г., Хижняк М. та інші. Підвищена увага науковців до проблем фізичного розвитку людини обумовлена низкою причин. По-перше, в Україні наявна демографічна криза, про що свідчать надто низькі показники природного приросту населення. По-друге, здоров'я населення під впливом несприятливого екологічного середовища, низьких матеріальних можливостей суспільства щодо відтворення трудового потенціалу, психологічних навантажень на людину дедалі погіршується. По-третє, не працює державний механізм регулювання демографічних процесів у суспільстві, прийняті законодавчі акти з демографічної політики не мають реальних підстав до її ефективного впровадження, оскільки відсутня економічна база реалізації демографічних орієнтирів.

Державне регулювання демографічних процесів у країні повинно бути засноване на вивченні територіальних особливостей стану здоров'я населення, оскільки регіональна диференціація за показниками захворюваності, смертності населення є вагомою, території відрізняються особливими умовами розвитку трудового потенціалу. Найглибші порушення демографічного відтворення населення спостерігаються у промислово розвинутих регіонах, зокрема в Донецькій області. Донеччина є однією із найпотужніших виробничих ланок національної економіки, де наявні демографічна, екологічна катастрофи, що призводять до втрат трудового потенціалу.

Метою статті є оцінка стану здоров'я населення в регіонах України, вагомості впливу рівня захворюваності на стан трудового потенціалу. Особливе місце приділено проблемам фізичного розвитку населення Донецької області, окресленню пріоритетних напрямів демографічного розвитку Донецького регіону. Оцінку потенціалу здоров'я проведено з використанням офіційної статистичної інформації щодо тенденцій захворюваності і фізичного розвитку населення. Вагомим доповненням до статистичного аналізу є соціологічні оцінки стану здоров'я і можливостей його поліпшення населенням Донецької області, отримані під час вибіркових обстежень Держкомстату України „Базова захищеність населення України”, проведених у 2000, 2002-2004 рр. (щорічно вибірка складає в Україні більше 9 тис. осіб, у Донецькій області у 2000 р. - 818 осіб, у 2002 р. - 1030 осіб, у 2003 р. - 1028 осіб, у 2004 р. - 1030 осіб, що репрезентують населення за статтю, віком, статусом економічної активності, місцем проживання).

Для комплексної оцінки потенціалу життєздатності населення у працездатному віці були розраховані показники реальної тривалості трудового життя за регіонами України (базою для розрахунків є таблиці смертності). Потенціал трудового життя людини розраховується як різниця між віком закінчення трудового життя і віком вступу до нього. Тобто реальна тривалість трудового життя вимірюється з урахуванням смертності населення в працездатному віці. Донецька область серед регіонів України посідає 24 місце за показником втрат трудового потенціалу, який дорівнює 4,41 р. трудового життя на одну працездатну людину і є вищим за середньоукраїнський на 0,72 р. Демографічна ціна, сплачена Донецькою областю внаслідок згубної політики інтенсифікації виробництва без урахування людського чинника, складає більше 12,4 млн. людино-років сукупних втрат трудового потенціалу. Вищими ніж у Донецькій області є втрати трудового потенціалу у Миколаївській (4,8 років), Одеській (4,47), Херсонській (4,44) областях. Найменших втрат зазнають західні регіони, де наявні кращі екологічні умови формування трудового потенціалу, серед них Тернопільська (2,78), Чернівецька (2,78), Львівська (2,93), Закарпатська (2,96) області. Коефіцієнт міжрегіональної диференціації за цим показником дорівнює 1,7.

Причинами значних втрат трудового потенціалу у Донецькій області є високі показники смертності та захворюваності населення (за 90-ті роки кількість вперше зареєстрованих захворювань у розрахунку на 100 тис. населення зросла на 6,1%), а також погіршення показників репродуктивного здоров'я і здоров'я новонароджених. При чисельності постійного населення 4,708 млн. осіб у 2003 р. [3] зареєстровано 7,9 млн. загальних захворювань, тобто на кожну людину припадає майже 2 захворювання, причому біля 3 млн захворювань - уперше встановлені в житті. Спостерігається позитивна тенденція до зниження в абсолютному вимірі показника загальної захворюваності, однак у відносному розрахунку (на 100 тис. населення) рівень цього показника значно погіршився (від 154,4 тис. випадків захворювань у 2000 р. до 167,6 тис. - у 2003 р.). Дуже прикро, що серед хворих третину складають діти та підлітки, які є майбутньою робочою силою. Часто обмеженість використання їх трудового потенціалу закладається ще на ранній стадії життя.

Досить усталеною є структура захворюваності населення. Як і раніше, найбільш розповсюдженими є хвороби органів дихання та хвороби, що пов'язані з нещасними випадками, отруєннями та травмами. Загальний негативний вплив цих класів хвороб обумовлює 72% загальної смертності в регіоні [1]. Хвороби органів дихання серед населення виявляються у 5 разів частіше, ніж хвороби кровообігу, у 10 - хвороби органів травлення, у 23 - хвороби нервової системи, 32 - хвороби ендокринної системи, розлади травлення та порушення обміну речовин.

Серед регіонів України у Донецькій області найбільш високі темпи зростання захворюваності на СНІД. Якщо у 1995 р. хворою на СНІД вважалась лише одна людина, то в 2003 р. вже 419 (у 2002 р. - 267) [2]. Серед ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, що перебували на обліку в медичних закладах на кінець 2003 р., більшість осіб інфіковані під час вживання наркотиків шляхом ін'єкції.

Найпоширенішою причиною смертності є захворюваність на активний туберкульоз, названий у світі хворобою бідності. Так, у 2003 р. уперше у житті встановлено діагноз активного туберкульозу у 4653 осіб, що більше ніж у 2002 р. на 437 випадків, і ця тенденція невпинно зростає [2]. Тривожними є дані про те, що основна частина уражених туберкульозом - населення працездатного віку.

Негативний вплив техногенних факторів, небезпечні екологічні умови, радіаційне забруднення вплинуло на збільшення числа осіб, що страждають на онкологічні хвороби. У 2003 р. уперше встановлено 2,1 тис. випадків захворювань на новоутворення, з них 6% припадає на дітей та підлітків, більша частина - на осіб працездатного віку [1].

Недостатність потенціалу здоров'я викликає занепокоєння населення своїм фізичним станом. Оцінка потреби мати міцне здоров'я показала, що з шести запропонованих для вибору потреб (у харчах, безпеці, забезпеченні майбутнього, визнанні, самореалізації) найголовнішою є потреба мати міцне здоров'я. Так, у 2002-2004 рр. вона посідала перше місце. У 2004 р. її вагомість у Донецькій області дорівнювала 88%. За даними вибіркового обстеження, 30% донеччан непокоїть сьогодні саме здоров'я. Як поганий, стан свого здоров'я визначають 12% респондентів. У 2002 р. цей показник дорівнював 18,1%, у 2003 р. - 18,3%, тобто наявна тенденція до погіршення оцінок свого фізичного стану.

Значно різниться стан здоров'я за суб'єктивною оцінкою респондентів міської та сільської місцевості: городяни частіше за селян вважають свій стан поганим (відповідно 12,2 і 9,3%). Це пояснюється більшою екологічною забрудненістю, зосередженням у містах техногенних виробництв, тяжкої індустрії, більшим соціальним, психологічним напруженням жителів міст. Віковий розподіл респондентів підтверджує тенденцію до погіршення стану здоров'я зі збільшенням віку: якщо у віці до 25 років лише 3,7% респондентів оцінюють стан свого здоров'я як “поганий”, то вже 24,6% респондентів пенсійного віку (більше 60 років) незадоволені власним станом здоров'я.

Регіони країни відрізняються за екологічною ситуацією, станом навколишнього середовища, наявністю підприємств із шкідливим виробництвом, доступністю, умовами та рівнем медичного обслуговування тощо, тому різною є оцінка стану свого здоров'я респондентів різних областей. Гірші за середньоукраїнський показник оцінки стану свого здоров'я у 2002 і 2004 рр. спостерігаються у Луганській, Запорізькій, Київській, Черкаській, Житомирській, Сумській областях, найкращі - у м. Севастополь, м. Київ, Львівській, Івано-Франківській областях, АР Крим (рис. 1).

Позитивною є тенденція до скорочення цього показника майже в усіх регіонах країни. Так, мало місце його зростання лише у Чернівецькій, Черкаській, Рівненській та Волинській областях (на 1-3%). У Донецькій області чисельність респондентів, що оцінюють стан здоров'я як поганий, також знижується.

Рис. 1. Оцінка стану здоров'я та потреб у його збереженні респондентами у розрізі регіонів, %

У регіональному розрізі потребу мати міцне здоров'я на перше місце поставили не тільки опитувані тих областей, де найгірше оцінили стан свого здоров'я (Луганська, Полтавська, Сумська, Житомирська області), а і жителі тих регіонів, населення яких оцінює стан здоров'я високими показниками (м. Севастополь, Івано-Франківська, Чернівецька, Рівненська, Волинська області). Із кожним роком ця потреба зростає: в цілому по Україні порівняно з 2002 р. вона збільшилась на 11%, в Донецькій області - на 15%.

Унаслідок хронічних захворювань суспільство зазнає значних втрат трудового потенціалу. У Донецькій області за результатами вибіркового обстеження уражена хронічними третина опитаних, але цей показник знизився у 2004 р. на 9% порівняно з 2002 р. (рис. 2). Серед молоді до 30 років цей рівень становив 21%, що обмежує ресурсні можливості розвитку трудового потенціалу. Майже не хворіє лише 15% респондентів.

Стан здоров'я населення певною мірою визначається рівнем розвитку медичного обслуговування. В останні роки зменшуються масштаби медичної профілактики, наявна незбалансованість державних гарантій безплатної медичної допомоги, недостатнім є рівень забезпеченості галузі сучасним обладнанням.

2002 р.* 2004 р.

* - у 2002 р. анкета не передбачала відповіді „Зрідка хворію на простудні, вірусні, інфекційні захворювання”

Рис. 2. Рівень захворюваності населення на хронічні хвороби у 2002
і 2004 рр., % до загального числа респондентів

Для визначення місця Донецької області серед інших областей України за показником доступності до медичних послуг, необхідно проаналізувати оцінки населення в регіональному розрізі (рис. 3). Донеччина, після м. Києва, та м. Севастополя, є територією де медичні послуги найбільш доступні. Найбільш обмеженими є можливості медичного обслуговування у Херсонській (75% респондентів не мають можливості отримати медичне обслуговування), Чернігівській (73%), Вінницькій (71%) областях. Оцінки респондентами можливостей медичного обслуговування за місцем проживання демонструють позитивну динаміку майже за всіма регіонами: у 2004 р. порівняно з 2003 р. скоротилось число респондентів, які не мають доступу до медичних послуг. Негативні тенденції наявні у Вінницькій, Кіровоградській, Одеській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій областях. Значна частина стаціонарних закладів потребує капітального ремонту. В області спостерігається з 1998 р. по 2003 р. збільшення амбулаторно-клінічних закладів на 104 одиниці. Однак, якісний склад матеріально-технічної бази системи охорони здоров'я Донеччини не відповідає вимогам сьогодення.

Рис. 3. Можливості і рівень медичного обслуговування населення
за регіонами України, у % до опитаних

У 2003 р. порівняно з 2002 р. кількість лікарень знизилась на 5 одиниць, а з 1995 р. - на 32 одиниці. Кількість лікувальних закладів явно недостатня, оскільки за соціологічними оцінками половина донеччан не має можливості отримання медичного обслуговування за місцем проживання. У сільській місцевості обмежені у можливостях медичної допомоги 78% опитаних, що є наслідком руйнування системи медичних закладів на селі. Найнижчий рівень можливостей медичного обслуговування у працівників сільського господарства (85,2% не мають можливості звернутись у медичний заклад), сфери послуг (56,5%). Половина опитаної молоді Донецької області не має можливостей звернутися до лікаря у разі хвороби.

Респонденти, які відзначили свої регіони як малодоступні до медичної допомоги, як не парадоксально, більш високо оцінюють можливості медичного обслуговування людей похилого віку. На нашу думку, це пояснюється надіями українців на краще, позитивною оцінкою соціальних і економічних реформ в Україні. Як найкращу доступність медичних послуг у старості оцінює населення м. Севастополь (лише 28% низько оцінили можливість доступу до медичного обслуговування у старості), як найгіршу - Запорізької і Луганської областей (51%).

У Донецькій області недоступність медичної допомоги при досягненні похилого віку турбує половину опитаних, однак, порівняно з 2003 р., у 2004 р. ці показники є значно кращими (рис. 4).

Рис. 4. Динаміка оцінки респондентами рівня медичного обслуговування при досягненні похилого віку, % до опитуваних

Найпоширенішою причиною обмеженості отримання медичних послуг є низький рівень платоспроможності українців, що найбільш гостро відчувають респонденти Сумської (75%), Запорізької (66%), Харківської (65%) областей. У розрізі регіонів України найкращі оцінки достатності доходу для задоволення медичних потреб спостерігаються у опитаних м. Київ. У 2004 р., порівняно з 2003 р., майже у всіх регіонах динаміка цього показника є позитивною, найбільше зниження числа респондентів із низькими матеріальними можливостями оплати медичних послуг відбулось у Кіровоградській (на 22%), Одеській (на 17%), Полтавській, Донецькій (на 16%) та Волинській (на 15%) областях. Так, половині респондентів Донецького регіону не вистачає доходів для задоволення потреб у медичному обслуговуванні (для порівняння - у 2002 р. таких було 80,5%, в цілому по Україні у 2004 р. - 58,5%). Достатніми свої доходи для отримання медичних послуг вважає четверта частина респондентів і їх рівень збільшується. Кардинально різниться у відповідях населення сільської і міської місцевості, де розбіжності між достатністю доходів для задоволення потреб у медичному обслуговуванні на користь міської місцевості складають майже 12%. Найнижчими матеріальні можливості отримання медичних послуг є у працівників сільського господарства (68,5% мають для задоволення цих потреб низькі доходи), безробітних (63,9%), непрацюючих пенсіонерів (68,2% серед них мають надто низькі доходи, хоча 65,2% цієї категорії за місцем проживання доступні медичні послуги), тобто основні найуразливіші верстви населення, які потребують соціального захисту. Чим нижчий рівень кваліфікації, чим нижча посада респондента, тим більш гострою є недостатність доходів для задоволення потреб у медичному обслуговуванні. Так, не вистачає доходів на такі цілі у 33,3% керівників підприємств, 38,2% керівників підрозділів, 59,3% кваліфікованих робітників, 63,8% підсобних робітників.

Основним чинником збереження і поліпшення здоров'я є дбале ставлення до свого фізичного і духовного стану. Висока культура самозбереження населення актуальна саме в умовах низької дієвості системи охорони здоров'я, нерозвиненості медичного обслуговування, скороченні обсягів профілактичної медичної допомоги. Своєчасні медичні огляди, діагностика та попередження захворювань, здоровий спосіб життя закладають основу гармонійного буття здорової нації. Свідоме ставлення громадян до стану свого здоров'я є важливим напрямом вирішення найгостріших соціально-економічних проблем. Результати обстеження свідчать про низьку культуру самозбереження українців, що проаналізовано на рис. 5. Донецька область посідає четверте місце серед регіонів, де виявлені найкращі показники відношення до стану свого здоров'я. На першому місці за цим показником м. Севастополь (43% уважно стежать за станом здоров'я), на другому - Миколаївська область (28%), на третьому Дніпропетровська область (21%). Останнє 27 місце серед регіонів займає Херсонська область (лише 12% приділяють увагу стану свого здоров'я), 26 місце розділяють АР Крим, Івано-Франківська, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська області (13%). Загалом коефіцієнт міжрегіональної диференціації дорівнює 4, тобто є значним.

Рис. 5. Оцінка культури самозбереження населення в регіональному
розрізі у 2004 р., % до опитаних

Уважно ставиться до свого здоров'я, проходить профілактичні огляди п'ята частина респондентів Донецького регіону. Звертаються до лікаря тільки у разі гострої необхідності більше 70% осіб, майже 5% ніколи не звертаються до лікаря, утруднились з відповіддю 1,1% респондентів. Таке недбале ставлення до здоров'я пояснюється пасивністю населення регіону, непристосованістю до подолання життєвих труднощів.

Розподіл респондентів за місцем проживання виявив більш високу культуру самозбереження городян ніж селян (на 3,3%), що пояснюється меншим рівнем захворюваності у сільській місцевості, відсутністю або віддаленістю медичних закладів на селі, більш низьким рівнем платоспроможності сільського населення. Серед категорій населення найдбайливіше зберігають своє здоров'я працівники промисловості (23% ретельно стежать за його станом), студенти (22,4%), найгірше - працівники сільського господарства (16,7%). Перша група населення гостро відчуває вплив техногенного середовища важкої промисловості Донецького регіону і тому потребує більш уважного ставлення до свого здоров'я. Для молоді Донеччини цінність здоров'я набуває першочергового значення і визначає можливості активної участі в суспільній життєдіяльності. Найбільш легковажними у ставленні до свого здоров'я є безробітні, які, мабуть, зневірені у власних силах. Професійний статус респондентів дещо впливає на їх відношення до стану свого здоров'я: серед категорій працюючих діапазон оцінок високого рівня культури самозбереження знаходиться в межах 12,8 - 27,4%. Найнижчі оцінки мають підсобні робітники, найвищі - службовці обслуговуючого персоналу. Серед кваліфікованих працівників, які мають вищу, професійну або середню спеціальну освіту, більш уважно ставляться до свого фізичного стану кваліфіковані спеціалісти (25,4%), найменше - керівники підрозділів підприємств (14,5%).

Отже, наведені узагальнення дозволяють зробити певні висновки.

1. Більшість респондентів Донеччини бажають бути здоровими, це є зрозумілою і необхідною потребою сьогодення, оскільки здоров'я є основою повноцінного життя, високого рівня працездатності та конкурентоспроможності. На жаль, показники захворюваності донеччан є досить високими і за окремими видами хвороб з кожним роком погіршуються.

2. У Донецькій області система медичної допомоги нерозвинена, відсутня ефективна система профілактичних оглядів. Найбільш гострі проблеми в сфері охорони здоров'я спостерігаються у сільській місцевості, де наявні наслідки руйнування закладів медико-профілактичної допомоги. Доступність до якісних медичних послуг обмежується низькою платоспроможністю суспільства, що наряду з погіршенням фізичного стану здоров'я громадян набуває загрозливого характеру. Відсутність дієвої системи медичного страхування обмежує можливості індексу людського розвитку країни.

3. Населення Донецької області характеризується низькою культурою самозбереження. Недбале ставлення до свого здоров'я, відсутність своєчасної діагностики причин його погіршення має негативні наслідки, що проявляються в появі та загостренні захворювань, обмеженості реалізації трудового потенціалу.

Подальше нехтування нагальними проблемами погіршення здоров'я населення має непередбачувані наслідки, які у майбутньому стануть вагомою перешкодою відтворенню, розвитку трудового потенціалу. Вкрай напружена ситуація стосовно стану здоров'я мешканців Донецької області потребує підвищеної уваги з боку державної влади, вказує на необхідність розробки дієвих механізмів підвищення ефективності системи охорони здоров'я. Важливим стратегічним напрямом державної і регіональної політики має стати оцінка вагомості і глибини економічних, екологічних ризиків втрати здоров'я і життєздатності населення і зниження їх негативного впливу, перш за все, вирішення проблем гігієни та безпеки праці, профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань. Сучасними перспективними напрямами розвитку системи охорони здоров'я має стати формування керованого ринку платних медичних послуг, сприяння діяльності закладів охорони здоров'я всіх форм власності, солідарної участі держави, роботодавців, територіальних громад та окремих юридичних і фізичних осіб у фінансуванні послуг із надання громадянам медичної допомоги. Велике значення має поширення практики здорового способу життя, що полягає у створенні сприятливих умов для формування та стимулювання здорового способу життя, вдосконаленні гігієнічного виховання і навчання населення, особливо дітей та молоді, посиленні боротьби із шкідливими звичками, розвитку фізичної культури і спорту. Сучасна людина має бути обізнаною з засобами і методами щодо підтримки свого здоров'я (особливо в зонах підвищеного ризику, якою є Донецька область), вміло використовувати їх у повсякденній практиці, тим самим управляти власним фізичним розвитком, займатися профілактикою несподіваних хвороб. В умовах сьогодення лише висока культура самозбереження населення є єдино можливим засобом підвищення рівня відтворення трудового потенціалу. Значущою ланкою соціально-демографічної політики має бути орієнтація діяльності охорони здоров'я на профілактику захворювань, на допомогу населенню у збереженні свого здоров'я і поліпшення його якісних характеристик.

Подальшими науковими дослідженнями в цьому напрямі мають стати розробка організаційно-економічного механізму реалізації пріоритетних орієнтирів демографічного регіонального розвитку.

Література

1. Захворюваність та смертність населення Донецької області у 2003 р.: Економічна доповідь. - Донецьк: Головне управління статистики Донецької області, 2004. - 6 с.

2. Соціальні індикатори рівня життя населення: Статистичний збірник. - Донецьк: Головне управління статистики Донецької області, 2004. - 104 с.

3. Статистичний щорічник Донецької області за 2003 рік - Донецьк: Головне управління статистики Донецької області, 2004. - 376 с.