Суспільні відносини і соціальні норми

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

Реферат

на тему:

«Суспільні відносини і соціальні норми»

Підготувала:

Студентка Рагозіна В.О.

Перевірила: Радько Н.М.

Суми-2010

План

1. Поняття «суспільні відносини»

2. Соціальні інститути та соціальний вплив

3. Дискримінація, упередження і стереотипи як соціальне явище

4. Мир і злагода та їх основні фактори: компроміс

1. Поняття «соціальні відносини»

Суспільні відносини - це динаміка соціуму, його рух, процес постійної зміни одного соціального стану іншим. Фіксація елементів суспільних відносин, навіть зображення їх функціональної моделі як системи, постає лише передумовою їх істинного пізнання. Дійсне пізнання охоплює суспільні відносини як процес, рух, динаміку, зміну. Сутність суспільних відносин виявляється в діяльності людей. Вона - це процес зміни одного суспільного стану іншим. Отже, соціальна філософія повинна проникнути в процес, описати його природу, визначити типи, види, особливості.

Метафізичне мислення розглядає соціал ьні відносини поза їх внутрішнім зв'язком і розвитком, не визнає внутрішніх суперечностей як джерела саморуху відносин.

Одна з перших спроб охоплення соціальної динаміки єдиною теоретичною схемою зроблена марксизмом. Суспільні відносини він розглядав як процес економічного, політичного, духовного життя та діяльності людей. Ця спроба виходила з принципово вірних методологічних позицій і надавала широкі еврістичні можливості, які, на жаль, залишилися нереалізованими у зв'язку з економізацією та політизацією суспільних процесів як К. Марксом, так і його послідовниками.

Процесуальний характер суспільних відносин намагалися охопити надзвичайно популярні в сер. 20 ст. теорія соціальної мобільності (П. Сорокін, Л. Ліпсет) та структурно-функціонального аналізу (Т. Парсонс, Р.Мердок). Проте ці спроби також не дали бажаного результату. Процес суспільних відносин виявився поданим, як і в марксизмі, жорстко одноплановим чином: як відносини суспільних страт у П. Сорокіна і міжособиснісні зв'язки індивідів у Т. Парсона.

Цікаву філософію процесу створив британський філософ, логік, математик, методолог науки А. Уайтхед. Він зосередив увагу на процесі як безпосередньому предметі теоретичного дослідження.

Те, що суспільні відносини є не що інше, як процес, знали й розуміли навіть стародавні філософи. Проте одна справа знати і розуміти, і зовсім інша - виразити цей процес в логіці понять. Є всі підстави для твердження про те, що логіка понять, яка б охопила і відбила систему суспільних відносин як процес, не викристалізована філософією й на сьогодні. Незважаючи на досить цікаві спроби мислителів охопити цю логіку, єдиною теоретичною схемою, крапку над «і» у розумінні процесуального характеру суспільних відносин ставити ще рано. Проблема залишається «відкритою» і потребує залучення свіжих наукових сил, узагальнення емпіричного матеріалу, нової методології.

2. Соціальні інститути та соціальний вплив

За визначенням американського соціолога Н.Смелзера, інститутом називається сукупність ролей і статусів, призначених для задоволення певної соціальної потреби. Тому однією із важливих рис інституту є його відповідність певним соціальним потребам. Сучасне суспільство є високо-інституалізованим. Організованості та злагодженості свого функціонування суспільство може завдячувати чіткості та організованості функціонування саме соціальних інститутів. Інститутом є наша сім'я, система освіти, економіка, політика, культура, релігія і т.д. Завдяки соціальним інститутам здійснюється і соціалізація індивідів, забезпечується послідовність у використанні культурних цінностей, передачі навичок і норм соціальної поведінки (4) .

Тому соціальний інститут - це стійка форма організації спільної діяльності людей (2).

Для соціальних інститутів є характерним чітке розмежування функцій і повноважень кожного із суб'єктів соціальної взаємодії, узгодженість їх дій, високий рівень регуляції і контролю за цією взаємодією.

Російський соціолог С.Фролов виділяє п'ять груп загальних ознак соціальних інститутів:

1) установки і взірці поведінки (наприклад, для інституту сім'ї - прив'язаність, повага, відповідальність; для інституту освіти - любов до знань, відвідування);

2) культурні символи (для сім'ї - обручки, шлюбний ритуал; для держави - герб, прапор, гімн; для бізнесу - фабрична марка, патентний знак; для релігії - хрест, ікони, святині); 3) утилітарні культурні риси (для сім'ї - будинок, квартира, меблі; для бізнесу - магазин, фабрика, устаткування; для освіти - класи, бібліотека; 4) усні і письмові кодекси поведінки (для держав - конституція, закони; для бізнесу - контракти, ліцензії); 5) ідеологія (для сім'ї - романтичне кохання, сумісність, індивідуалізм; для бізнесу - монополії, свобода торгівлі, право на працю; для релігії - православна віра, протестантизм).

Соціальні зв'язки, які є основою соціальних інститутів, називаються інституціональними. Процес нормативного та організаційного зміцнення та упорядкування соціальних зв'язків називається інституціоналізацією.

Соціальні інститути поділяються на формальні та неформальні. Соціальна взаємодія і соціальні інститути можуть бути в більшій чи меншій мірі формалізовані. Формальні інститути характеризуються тим, що мають ознаку - це взаємодія між суб'єктами здійснюється на основі формально узгоджених чи зафіксованих правил, законів, регламенту, положень і т.д.

Соціальні інститути класифікуються відповідно до суспільнозначимих потреб та виконуваних ними завдань.

Економічні інститути, які регламентують соціальні відносини у сфері господарської діяльності, виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ, послуг. Це - власність, гроші, заводи, ринок, банки, торгівля, трудова діяльність і т.д.

Політичні інститути, які пов'язані із здобуттям влади, її здійсненням, розподілом, захистом. Це - держава, політичні партії, армія, правоохоронні органи, профспілки та інші суспільно-політичні організації.

Інститути культури та виховання, які пов'язані із створенням, зміцненням, розвитком та розповсюдженням духовних цінностей. Це - освіта, наука, релігія, шлюб, художні заклади і організації і т.д.

Дещо відмінною є класифікація соціальних інститутів у західних соціологів. Критерієм класифікації соціальних інститутів можуть бути сфери, види діяльності, функції, рівень і характер організації. Г.Спенсер виділив три типи соціальних інститутів: 1) репродуктивні, ті що продовжують рід, 2) розподільчі, 3) регулюючі. Ян Щепанський виділяє такі види соціальних інститутів:

1) економічні, котрі займаються виробництвом, обміном і розподілом матеріальних благ і послуг;

політичні, пов'язані з встановленням, підтриманням влади;

виховні і культурні, які створені для зміцнення культури, соціалізації молодого покоління;

соціальні, що регулюють взаємодію спільнот;

релігійні.

Е.Дюркгейм вважав, що призначення соціальних інститутів полягає у налагодженні відповідальності між інституціональними формами та новими потребами суспільства (4).

3. Дискримінація, упередження і стереотипи як соціальне явище

У словнику дискримінація визначається як обмеження або позбавлення прав певної категорії громадян за расовою або національною приналежністю, політичними і релігійними переконаннями. Адже ми знаємо, що несправедливе ставлення до когось можливе і в залежності від віку, етнічної належності, зовнішності, фізичних вад. У міжнародних відносинах дискримінацією називають створення умов, які ставлять яку-небудь державу (групу держав, її громадян) в гірше становище порівняно з іншими. Отже, дискримінація часто виникає на основі упередження.

Таким чином, упередження - це ставлення, а дискримінація - це дії, вчинки, поведінка, що виникають на ґрунті упередження. Вона передбачає обмеження деяких людей в правах , виключення їх із суспільства, громадського або суспільного життя. Люди, яких дискримінують, завжди відчувають себе відірваними, відштовхнутими, скривдженими або приниженими. Випадки дискримінації часто стають причинами міжособистісних конфліктів. Суспільних, а інколи і міжнародних конфліктів.

Міжнародна спільнота намагається подолати прояви дискримінації як на міжнародному рівні так і в окремих країнах. Протягом останніх десятиліть багатьма країнами. Серед яких і Україна, підписані міжнародні угоди, що виключають всі форми расової дискримінації, обмеження прав жінок, дітей.

Дискримінацію треба відрізняти від обмежень в певних правах. Якщо ці права розумні та доцільні. Вони не порушують прав людини.

Упередження - це думки, частіше негативні, про явища, людину або групу людей, що формуються до всебічного знайомства з ними.

Якщо стереотипи - переконання, то упередження - це емоційне ставлення, яке часто пов'язується з існуючими стереотипи або складається на їх основі.

Існує багато сфер життя, над якими ми розмірковуємо, і аналогічно може складатись велика кількість упереджень.

Існує багато упереджень:

· етнічні, які пов'язані з приналежністю людини до певної етнічної групи у відповідності до її звичаїв, культури, одежі, мови, їжі;

· національні, що можуть виникати, коли хтось упереджено ставиться до інших, якщо вони належать до іншого народу;

· расові, коли хтось ставиться до інших з упередженнями, в залежності від кольору шкіри або інших характерних ознак іншого раси;

· релігійні, коли упередження проявляються в залежності від релігійних переконань;

· статеві, що виникають, якщо людина ставиться до інших в залежності від того, чоловіки вони чи жінки;

· вікові, коли хтось ставиться до інших з упередженням в залежності від того, скільки їм років;

· Пов'язані із зовнішність чи фізичними вадами. Вони виникають, коли хтось формує своє ставлення до іншого в залежності від того, як вони виглядають і які фізичні або інші проблеми мають.

Слово «стереотип» у перекладі з грецької означає «твердий відбиток». Стереотип - стійкий і спрощений образ чи уявлення про явище, подію, людину чи групу людей. Часто це впевненість в тому, що всім членам даної групи притаманні схожі якості. У своїй крайній формі стереотип ґрунтується на переконанні, що всі члени певної групи однакові і нічим не відрізняються один від одного.

Стереотипи можуть виникати через недостатність інформації, під впливом певної ситуації, особистого досвіду і уявлень, прийнятих у суспільстві. Деякі стереотипи передаються з покоління в покоління, їх приймають на віру і не перевіряють. Часто вони є основою жартів та анекдотів про представників різних рас і народів. Ані ті, хто розказує, ані слухачі не задумуються над тим, що сміючись, вони створюють і розповсюджують неповагу. А інколи і нетерпимість до представників якоїсь групи чи нації.

Звичайно, у кожної людини є якісь риси схожості з іншими, як і відмінності. Стереотипи та пов'язані з ними упередження (або пересуди) насамперед складаються внаслідок перебільшення відмінностей та недооцінки схожості. Стереотипи не завжди є неправдою, але часто перебільшують негативні риси.

Стереотипи поділяються за змістом на:

· Позитивні, ознакою яких є те, що позитивні риси одного чи декількох представників групи, національності, держави у перебільшеному вигляді переносяться на всю групу, національність чи державу.

· Негативні, коли негативні риси одного чи декількох представників групи, держави переносяться на всю групу, націю чи державу.

· Нейтральні - такий тип стереотипів ґрунтується на нейтральному враженні про різні категорії людей.

4. Мир і злагода та їх основні фактори: компроміс

Стиль співробітництва

Слідуючи такому стилю, людина бере активну участь у вирішенні конфлікту, але при цьому намагається саме співробітничати з іншою людиною. Цей стиль вимагає складної та тривалої роботи, оскільки спочатку відкриваються потреби, інтереси всіх сторін конфлікту, а потім проходить активне їх обговорення. Для успішного використання стилю співробітництва необхідно витратити певний час на пошук прихованих інтересів іншої сторони.

Стиль компромісу

Використовуючи стиль компромісу, людина трохи поступається власними інтересами, щоб задовольнити їх в іншому. Інша сторона робить те саме.

Такі дії можуть певною мірою нагадувати співробітництво. Однак компроміс досягається на більш поверхневому рівні порівняно зі співробітництвом. Компроміс часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до певного рішення.