Громадські організації і їх участь у соціальній роботі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.І.Я.ФРАНКА

кафедра соціології

ПОВІДОМЛЕННЯ

на тему:

«ГромадськІ ОРГАНІЗАЦІЇ І ЇХ УЧАСТЬ У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ»

виконала:

студентка групи Екс-41с

Черепко Катерина

ЛЬВІВ - 2000

Громадські організації і їх участь У соціальній роботі

На жаль, Україна не належить до країн зі стабільним соціальним становищем населення. Статистика свідчить, що на кінець 1998р. в Україні 45% населення - непрацездатного віку (діти і пенсіонери). Якщо врахувати, скільки людей втрачають працездатність у середньому віці або від народження внаслідок травм, нещасних випадків, вроджених хвороб, то взагалі виходять вражаючі цифри. І переважна більшість цих людей живе за межею виживання, оскільки матеріальні і соціальні негаразди завжди насамперед торкаються тих, хто не може сам себе захистити. Зараз мало хто цікавиться проблемами слабших за себе, навпаки, в їх слабкості вбачає лише можливість покращити свої умови і достатки. Ми маємо достатньо прикладів, коли будь-яка допомога, особливо якщо вона прийшла з-за кордону і має більш-менш коштовні речі, елементарно не доходить до тих, кому вона призначалась. І навряд чи тих чиновників, завдяки яким ця допомога «губилася», колись мучили зазіхання совісті.

Тим більше заслуговують похвали ті організації, які дійсно від щирого серця, а не тільки для підвищення політичного чи іншого рейтингу, намагаються всіма силами підтримати і створити нормальні умови для знедолених, хворих, покинутих долею і державою.

Якщо розглядати громадські організації України, які займаються соціальною роботою, можна, так би мовити, виділити декілька «типів» таких організацій.

Насамперед, це державні благочинні акції з ініціативи уряду чи інших державних установ. Так, наприклад, під патронатом міністерства праці і соціальної політики у 1999р. в Україні був створений Національний комітет з підготовки і проведення у 1999р. Міжнародного року громадян похилого віку, було затверджено Основні заходи акції. Вони спрямовані на вдосконалення законодавства та нормативно-правової бази з питань соціального захисту громадян похилого віку, ветеранів, інвалідів; зміцнення матеріально-технічної бази територіальних центрів і відділень соціальної допомоги вдома, будинків-інтернатів, пансіонатів для цієї категорії населення; відкриття соціальних аптек, благодійних їдалень, складів продуктів харчування та одягу.

В межах цих заходів проводився Всеукраїнська благодійна акція «Милосердя», щоб привернути увагу суспільства, керівників підприємств, установ і закладів всіх форм власності, фондів, громадських і благодійних організацій до проблем громадян похилого віку та інвалідів.

На відміну від державних організацій, які носять переважно ситуативний або сезонний характер і існують в основному на пожертви основної маси населення, центри і фонди, створені на приватній основі, носять більш регулярний характер. На жаль, вони не є настільки розповсюдженими, щоб це мало відчутну вагу у вирішенні проблем соціального захисту. Для прикладу такої організації можна привести створений у липні 1999р. у Києві благодійний фонд «Обери життя». Він був організований Українським союзом промисловців і підприємців і ставить своїм завданням допомогти найменш соціально захищеним прошаркам нашого суспільства - пенсіонерам (інвалідам, учасникам бойових дій). В цій організації допомога надається у вигляді погашення поточної заборгованості цих категорій населення за спожиту електроенергію. Крім цього, Фонд бере участь у підготовці і реалізації молодіжних програм, які б привернули увагу молоді до даних проблем, програм в області охорони здоров'я.

Недоліком таких організацій є те, що вони надають допомогу тільки у грошовій або матеріальній допомозі. Але, по-перше, неможливо всіх утримувати, а, по-друге, є достатня кількість людей, які не хочуть відчувати себе «на утриманні» і така допомога тільки пригнічує їх відчуття як таких, що «висять на шиї».

В Україні офіційно зареєстровано близько 2,7 млн. інвалідів, а незареєстрованих значно більше. Щороку до них приєднуються понад 100 000 громадян, третина з яких - допенсійного віку. Відновлюють працездатність лише 2,2% хворих, що свідчить про низький рівень їх лікування та забезпечення усім необхідним. А для людей, що втратили працездатність через нещасні випадки і т.п. є психологічно тяжкою думка, що вони вже не в стані самі себе годувати.

З метою підвищення життєвого рівня людей - інвалідів у Києві у липні 1999 р. засновано Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м.Києва, який має свої підприємства і діє на самоокупності. Офіційним засновником Центру є Українська спілка інвалідів.

Тут ставиться за мету не виплата пенсій і надання матеріальної допомоги, а можливість отримання інвалідом спеціальності або перекваліфікуватися на іншу професію та забезпечення роботою за отриманим фахом. Центр зорієнтований на отримання прибутку, проте на надання коштів як допомогу іде лише незначна частина фінансів, а основним тут є вкладання грошей в розвиток виробництва і створення нових робочих місць. Тобто завданням є усунути чи компенсувати обмеження життєдіяльності людей, які виникли у них в силу обставин, відновити їх здатність до побутової, громадської та фахової діяльності, повернути колишній соціальний статус. Тобто тут людина розглядається як повноцінна особистість, яка, нехай навіть з певними обмеженнями, в стані приносити користь як самій собі, так і суспільству. В цій організації позитивним є подвійна результативність: Центр допомагає людині пережити свої негаразди і увійти назад в суспільство, а особа, в свою чергу, своєю працею допомагає організації отримати змогу для надання допомоги наступному.

Окремим пунктом в соціальній роботі стоїть проблема дітей. На відміну від дорослих людей, які є переважно соціально і психологічно сформовані, діти лише вступають на свій шлях у суспільстві і те, з якого боку вони почнуть пізнавати життя, може накласти свій відбиток на все їх подальше існування: чи виросте з дитини цікава для самої себе і оточуючих особа, чи то буде так званий «загублений для суспільства» індивід без найменшої зацікавленості до життя. Тому у нас є досить багато притулків, будинків сиріт, інвалідів, які в міру своїх можливостей намагаються сформувати маленьких громадян і надати їм всі необхідні компоненти нормального дитячого життя.

Восени 1997р. було засновано Національний фонд соціального захисту матерів і дітей «Україна - дітям». Це добровільна благодійна організація. Її мета - це надання передусім адресної матеріальної допомоги дітям: сиротам, інвалідам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, з малозабезпечених та багатодітних сімей. Фонд займається організацією відпочинку і лікування дітей, фінансуванням програм із соціального захисту матерів, дітей і сімей; розробкою пропозицій щодо реформування навчальних, виховних і спеціалізованих дитячих закладів; міжнародною співпрацею у сфері захисту сімей, матерів і дітей.

Також конкретним завданням цього фонду, завдяки якому він здатен надавати необхідну допомогу, є збір від спонсорів і меценатів грошей для знедолених дітей, відстоювання їхніх прав та сприяння духовного розвитку.

Для України завжди було характерним милосердя. Одним із інститутів, що споконвіків цим займався, була і є церква. Так, ще у 1888 році князями Києва був заснований Покровський монастир, в якому знаходилось майже 30 лікарень, і він завжди був відкритий для бідних і нещасних людей.

Одним із сучасних закладів, які поставили собі за мету надання допомоги, є Михайловський монастир в Одесі. Це дійсно будинок для знедолених: лікарняний стаціонар, амбулаторія, місце, щоб переночувати, благодійна їдальня, яка годує 200 людей щоденно - на такий рівень в Україні вийшло не так вже і багато організацій.

Суто медичною організацією є Громада Червоного Хреста України. Вона була організована ще в 1918р. Це доброчинна суспільна організація, яка сприяє укріпленню і охороні здоров'я людей, наданню допомоги населенню, що постраждало від війни чи стихійного лиха, організації служби донорства і т.п. Характерним є те, що зараз підрозділи Червоного Хреста в окремих країнах починають прямувати до об'єднання і включення в єдину міжнародну організацію «Червоний Хрест», що створює єдині фонди і надає допомогу тим, хто її найбільш потребує.

Окремо можна виділити організації, які розглядають соціальний захист не тільки як надання допомоги непрацездатним, хворим, бідним, а й тим, хто страждає від певних соціальних негараздів іншого гатунку. Так, наприклад, в січні 1998р. у Харкові була створена благочинна організація «Світ жінок». Вона створювалась спочатку на зразок інших: організація їдалень, надання допомоги пенсіонерам, робота з дітьми. Особливістю організації спочатку було те, що вона складається виключно з жінок як половини суспільства, що має найбільшу терпимість і співчуття. З часом тут стала надаватись безкоштовна юридична, психологічна, медична допомога, організувався телефон довір'я і організація перейшла на іншу ланку: Фонд по допомозі жертвам домашнього насилля. Такі проблеми рідко висуваються на широкий погляд і в основному замовчуються, але вони також впливають на соціальний рівень держави.

Також можна звернути увагу на різноманітні благочинні акції на зразок фестивалів, щорічних акцій і т.п. Найбільш давніми тут є Фестиваль дітей з особливими потребами в Пуще-Водиці, який проводиться вже восьмий рік, обласна благодійна Акція «Милосердя», яка відбулася вже в четвертий раз. Такі акції нагадують людям, що вони не одні зі своїми проблемами, що є як здорові люди, які мають бажання їм допомогти, так і так само знедолені, що можуть надавати один одному хоча би психологічну підтримку і підтримувати контакти, які їм не так і просто налагоджувати з іншими.

Хочеться вірити, що держава буде пам'ятати те, що не тільки з «сильних світу» складається країна і що люди, які не можуть самі потурбуватися про себе, так само є громадянами і переважно невинні в своїх бідах. А поки що виходить так, що ними цікавляться хто завгодно, від посередніх громадян до іноземних держав, тільки не ті, хто вголос обіцяє свою допомогу всім і навіть більше.

Жодна держава не може називатися цивілізованою, якщо вона не буде докладати зусиль по зменшенню рівня соціальної слабкості і створення нормальної нормативної бази для проведення раціональної соціальної політики. Або хоча би щоб ніхто не заважав тим громадським організаціям, що існують, і тим, хто шукає можливості для виникнення, творити свої загальнолюдяні справи і доводити тим, хто зневірився у цьому житті, що воно таки варте того, щоб жити і насолоджуватись ним.

Використана література

«Урядовий кур'єр» 8 жовтня 1999р., №189.

«Урядовий кур'єр» 23 жовтня 1999р., №200.

«Урядовий кур'єр» 30 жовтня 1999р., №205.

«Факты» 15 января 2000г.

«Комсомольская правда в Украине» 19 февраля 2000г.