Футурологія і прогнозування

14

11

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.Я.ФРАНКА

кафедра соціології

ПОВІДОМЛЕННЯ

на тему:

«ФУТУРОЛОГІЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ»

Виконала:

студентка групи Екс - 31с

Черепко Катерина

ЛЬВІВ - 1999

Проблеми соціального прогнозування приваблюють сьогодні все більшу увагу як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. І це є природно: здавна люди прагнули пізнати своє майбутнє, і дар передбачення високо цінувався у всі епохи. В наш час, який відрізняється великим і безперервно зростаючим динамізмом соціально-політичних, економічних, науково-технічних і ідеологічних змін, передбачення майбутнього набуло виключно важливого значення. Людство існує на земній кулі біля трьох мільйонів років. Але 90% всіх його економічних, науково-технічних і культурних досягнень створено тільки за останнє століття.

Невід'ємною рисою людської свідомості є здатність до «випереджуючого відображення», тобто ідеально-усвідомленому випереджуванню результатів матеріально-практичної діяльності людини. Відомі як мінімум п'ять історичних форм виявлення «випереджуючого відображення» соціальної дійсності: утопізм, антиутопізм, наукова фантастика, наукове передбачення, науковий прогноз. Для вивчення всіх цих напрямків була створена спеціальна наука «футурологія».

Утопізм - це історичне поняття, яке характеризує той чи інший міфічний проект соціальної зміни, яка вважається суб'єктивно бажаним, але об'єктивно практично неможливим в даних реальних умовах суспільного розвитку.

Передбачення - обов'язковий завершальний етап в формуванні наукового знання, його невід'ємний складовий елемент. Удосконалення теоретичного змісту науки, як правило, відбувається у зв'язку з аналізом перспектив розвитку досліджуваних об'єктів, що пов'язано зі збільшенням ваги передбачення як функції знання порівняно з описовою і пояснюючою функціями.

Наукове знання про майбутнє - це сукупність систематизованих суджень про об'єкт передбачення, який аналізується у вигляді визначеної абстрактної системи, структура якої характеризується невеликою кількістю загальних властивостей. Це знання складається з двох частин:

предиценса - основи передбачення, тобто сукупності висловлювань, які пояснюють об'єкт;

предицендума - власне наукового передбачення, тобто сукупності прогнозних висловлювань про властивості об'єкта, що не спостерігається.

Наукове знання про майбутнє існує в двох формах:

знання про властивості об'єктів, які ще не існують в дійсності. В такому випадку передбачення - предицендум - є прогнозом існування об'єкта в «світі майбутнього».

знання про властивості об'єктів, які існують в дійсності, але не спостерігаються в період передбачення. В такому випадку передбачення майбутнього спостереження об'єкта або його властивостей є передріканням.

Таким чином, прогнозування - це вид науково-пізнавальної діяльності людини, спрямований на формування прогнозів розвитку певних об'єктів, а прогноз представляється імовірнісним судженням про стан об'єкта в визначений період часу в майбутньому і локалізованого в певному просторі. На відміну від прогнозування, яке завжди є отриманням інформації про явища, які не існують в момент побудування прогнозу, передрікання - це отримання інформації про деякі невідомі, але з певним ступенем достовірності існуючих явищ.

Як передрікання, так і прогнозування є видами наукового передбачення і засновані на одній і тій же властивості людської свідомості - з випередженням відображати дійсність, пізнавати в ній не тільки минуле, події, що вже відбулись, але і імовірнісне, можливе в теперішньому і майбутньому. Основою передбачення відкриття є знання законів суспільного розвитку, які теоретично пояснюють визначені фрагменти цілісної соціальної дійсності. передрікання - це логічний наслідок відносно завершеної теорії, якихось законів, емпіричних узагальнень.

В кінці ХХ ст. людство вступило в складний період свого розвитку. Воно стикнулось з різким загостренням глобальних проблем: з дефіцитом сировини, що постійно збільшується, енергетичних ресурсів, води, чистоти повітря, що так чи інакше торкається інтересів всіх країн світу, як малих, так і великих.

Ці проблеми тісно переплітаються з питанням про перспективи людства, його майбутнє. Важливого значення в сучасних умовах набуває задача захисту світу від можливих наслідків ядерної війни, запобігання військової катастрофи. Вирішення цих проблем тісно взаємозв'язане, взаємообумовлене і відбувається в крихкому, нестійкому світі.

Таємниці майбутнього можна розкрити тільки з позицій наукового підходу, який забезпечує соціальна прогностика як методологія перетворення людства. Вчені Заходу висунули свої ідеї перебудови майбутнього суспільства, які отримали назву футурологічних концепцій.

Футурологія (від лат. «футурум» - майбутнє і «логія» - судження) - це загальна концепція майбутнього Землі і людей, що її населяють. Вона використовується для позначення сучасних концепцій майбутнього.

Німецький політолог О.Флехтхейм, визнаний на Заході «батьком футурології», вже в 1943 р. писав про те, що можливість вижити залежить від вирішення деяких істотних проблем, які хвилюють сучасне суспільство. Він вважав за потрібне розробити особливу науку, яка би володіла прогностичною функцією. Цю науку він назвав футурологією. Головною її метою була розробка основ практичної боротьби за стабілізацію положення держав, тому що епоха кризисів не дозволяла розглядати футурологію як «мистецтво заради мистецтва».

В 70х роках американський соціолог Д.Белл писав про суттєву необхідність розробки нового підходу до регулювання соціальних відносин, заснованого на врахуванні специфіки розвитку боротьби різних типів держав. Він вважав необхідним перехід від управління, яке керується політичною економією, до управління, яке керується політичною філософією.

Сучасна футурологія вирішує дві стратегічні задачі:

Намагається передбачити можливі катаклізми, які породжені загостренням соціальних протиріч, інфляцією, науково-технічною революцією, і знайти засоби контролю за ходом подій, засоби соціального виживання.

Намагається створити альтернативні уявлення про майбутнє з надією допомогти сучасним державам подолати економічні і політичні проблеми, які існують в суспільстві.

В середині 80х років серед футурологічних концепцій виділився ряд напрямків: прогностика великого капіталу, включаючи як ліберальний реформізм, так і консерватизм; напрям, який виражає інтереси реакційних монополістичних сил; радикальні футурологічні погляди соціально неоднорідних прошарків; клерикальна футурологія, а також такі напрямки, як спіритуалізм, астрологія, парапсихологія і інші подібні їм. Між цими напрямками і всередині їх іде гостра боротьба. Кожен з цих напрямків представляє майбутнє з точки зору власної ідеології і через відмінності в поглядах прихильників тієї чи іншої теорії виникає багато непорозумінь. Кожен з них намагається довести правильність саме їх поглядів, займаючись їх пропагандою без чітких наукових підтверджень і доведень.

В цьому є головна відмінність футурології і соціального прогнозування. Прогнозування виходить з об'єктивної реальності і на основі наукових даних, достовірної інформації і проведених досліджень і тільки після цього дає свої висновки щодо можливих варіантів розвитку. А футурологічні напрямки в основу кладуть свою ідеологію і на емоційно-чуттєвому рівні намагаються довести свою правильність і переваги один над одним.

14

11

Футурологія постійно еволюціонує, створює все нові і нові моделі майбутнього. Тому їх можна поділяти за такою схемою:

Оптимістичні концепції. Вони виражають віру в краще майбутнє. Автори їх висунули велику кількість різних концепцій: «вільний ринок», «теорія росту», «суспільство загального благодення», «постіндустріальне суспільство», «інформаційне суспільство». Всі вони стверджували, що суспільство, використовуючи досягнення науково-технічної революції, суттєво підвищує ефективність своєї економіки і тому набуває «другого дихання». В зв'язку з цим майбутнє уявляється ними як еволюційний розвиток оновленого, покращеного суспільства в умовах вільних економічних відносин, яке може отримувати різні найменування.

Глобальні проблеми в умовах поширення науково-технічного прогресу і зростаючої взаємозалежності країн і народів при збереженні існуючих тенденцій розвитку обумовили виникнення в 70-х роках песимістичних концепцій, які проголошують відсутність віри в майбутнє. Вони пояснюють причини неминучості катастрофи людської цивілізації в різних варіантах. При цьому звинувачення за зростання глобальної загрози світовій цивілізації покладають на науку, техніку, технологію, тотальну термоядерну війну. Футурологи висунули цілий комплекс таких концепцій: «нульовий цикл розвитку», «технологічний песимізм», «екологічний песимізм», «генетичне виродження людства» та інші. Песимістичні теорії вважають, що саме сучасна технологія є причиною усіх основних проблем, існуючих в «механізованому» суспільстві. На їх думку, некеровані сили, породжені НТП, неминуче прийдуть в конфлікт з адаптаціонними можливостями біосфери і знищать цивілізацію, створивши на її місці «перенаселений, механізований і тотально дегуманізований світ». Можна сказати, що майбутнє цивілізації в працях футурологів песимістичного напрямку нагадує картини «Страшного Суду», в яких апокаліптичні бачення майбутніх катастроф перемішуються з релігійними пророцтвами, генетичною і духовною деградацією людства.

Третій напрямок - альтернативістські концепції. Їх представники доводять необхідність трансформації існуючої цивілізації майбутніми поколіннями. Вони висували такі концепції: «суспільство самопідтримки», «екологічно збалансоване суспільство», «гуманістичне суспільство». Вони намагаються довести, що майбутнє суспільства існує лише тоді, коли людство зрозуміє необхідність зменшити всі свої неблагочестиві потреби і поставити на перше місце одну із найголовніших людських чеснот (її вибір залежить від конкретної концепції). Наприклад, німецький вчений Р.Дарендорф висунув концепцію ідеального суспільства «зверху», побудову якого необхідно було проводити за рахунок декретуємих змін зверху, які мали здійснювати політичні інститути. Група німецьких дослідників в виданій ними «Енциклопедії майбутнього» виступала за відмову від існуючих глобальних економічних систем, заснованих на прагненні до максимального зростання і масовому споживанні, закликаючи до творчого аскетизму, що повинен був виражатись в переносі акценту з матеріальних благ на внутрішній світ людини.

Отже, загалом можна сказати, що футурологія - це філософсько-ідеологічна основа соціокультурного прогнозування. В сучасних умовах футурологічна діяльність зосереджена на проблемі використання науково-технічних досягнень в мирних цілях при збереженні попередньої екологічної орієнтації. Проте для більшості напрямків футурології зберігається надія на швидке економічне зростання в глобальних масштабах, так само як і переконання, що наступаюча цивілізація розчинить в собі протилежні соціальні системи.

Хоча багато із футурологічних концепцій сприяли усвідомленню суспільством масштабів і гостроти проблем, які стоять перед людством, для футурології характерна в цілому переоцінка здатності вільної економічної системи до адаптації і подальшого розвитку, згладжування належних їй суперечностей. Уявлення про майбутнє в соціальному прогнозуванні засновуються на методології діалектичної і історичної реальності, враховуються тенденції сучасного суспільного розвитку, пов'язані з розгортанням науково-технічної революції, загостренням глобальних проблем, їх вирішення в розв'язанні міжнародних протиріч.

Тому можна сказати, що соціальне прогнозування - це дослідження перспектив соціальних процесів та явищ з метою підвищення наукової обгрунтованості і ефективності соціального програмування, планування і управління. Соціальне прогнозування дещо відрізняється від прогнозування в природонаукових областях (наприклад, прогнозування землетрусів, погоди). Ці два аспекти відрізняються предметними межами (соціальні чи природні явища) і включення в зв'язку з цим цілеполягання в соціальний прогноз, який вимагає використання відповідних методів.

Методологічною базою соціального прогнозування є принципи наукового передбачення. Передбачення майбутніх станів суспільства є результатом дослідження законів його розвитку, аналізу минулих і теперішніх його станів.

В силу дії в суспільстві великого числа факторів закони суспільного розвитку набувають характер тенденцій. Тому передбачення має свої обмеження, передбачає певний ступінь узагальнення, за яким конкретність і деталізація є вже зайвими.

Соціальне прогнозування повинно враховувати зворотній вплив прогнозу на свідомість людей і їх діяльність, що може призводити до його «самореалізації» (або «самознищення»). Ця особливість соціального прогнозу, як і імовірнісний характер суспільних закономірностей, вимагає розробки наукового прогнозу у вигляді варіантів, альтернатив розвитку, які описують можливі форми і прояви, темпи розгортання процесів з врахуванням керівних впливів, а також їх якісних змін.

Можна виділити три типи соціального прогнозу, в яких по-різному узгоджуються екстраполяція (або передрікання) і цілеполягання:

Пошуковий: призначений описувати можливі стани виходячи з діючих тенденцій з врахуванням керівних впливів. Він розробляється для практичних цілей, пов'язаних з реалізацією програм науково-технічного прогресу, соціально-економічного розвитку, з безпосереднім здійсненням виробничих і техніко-економічних наперед спланованих завдань.

Нормативний: пов'язаний з постановкою мети, описує бажаний стан, шляхи і засоби його досягнення. Це передбачення майбутнього на основі наперед визначених нормативних цілей і завдань для пошуку шляхів виміру теперішнього для досягнення цих цілей.

Попереджуючий від небажаних тенденцій розвитку теперішнього в майбутнє. При цьому під дослідницьким прогнозом розуміється мислене моделювання переходу від теперішнього до майбутнього, під нормативним - таке саме моделювання переходу від майбутнього до теперішнього.

Прогноз здійснюється з допомогою статистичного аналізу і побудови динамічних рядів з наступною екстраполяцією, методом експертних оцінок, засобами математичного моделювання та іншими.

Одним з найбільш актуальних завдань соціального прогнозування є аналіз найблищих і більш віддалених соціальних наслідків рішень, що приймаються і які спрямовані на перевлаштування різних сторін життя суспільства.

Завжди треба відрізняти соціальний прогноз від утопій і футурології, які виконують відповідні ідеологічні функції і не несуть на собі реального інформаційного навантаження. Вони не мають під собою обґрунтованої основи і їх прогнози є не об'єктивними передбаченнями на основі вже відомих фактів, а являють собою картини бажаного стану подій або можливі події на думку представників конкретної концепції з конкретною ідеологією. Тому не можна розглядати футурологію як науку, яка досліджує майбутні варіанти розвитку, як це робить об'єктивна наука Соціальне прогнозування.

Список літератури

Голанский М.М. Что нас ждет в 2015 году?. - М.: Наука, 1992.

Косолапов В.В. Методология социального прогнозирования. - К.: Вища школа, 1981.

Краткий словарь по социологии / Под общ.ред. Д.М.Гвишиани, Н.И.Лапина. - М.: Политиздат, 1989.

Краткий словарь по философии / Под общ.ред. И.В.Блауберга, И.К.Пантина. - М.: Политиздат, 1980.

Основы економического и социального прогнозирования / Под ред. В.Н.Мосина, Д.М.Крука. - М.: Высшая школа, 1985.

Политология: Методика комплексного изучения вузовского курса / Харченко В.И., Андреев А.М. и др. - К.: УМК ВО, 1992.