Предмет економічної соціології

2

ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ СОЦІОЛОГІЇ

Економічна соціологія - інтегральна наукова дисципліна, яка досліджує соціальні процеси та явища, що відбуваються у сфері економіки.

Соціологія економіки характеризується широким колом складних аналітичних питань і проблем, оскільки розглядає економічне життя як взаємодію різноманітних суспільних груп, які:

посідають різне місце в історично визначеній системі виробництва;

наділені різними можливостями, правами та обов'язками у сфері економічної діяльності;

відрізняються одна від одної наявністю власності, рівнем прибутку та споживання;

виконують специфічні виробничі та соціальні функції;

мають особисті інтереси, потреби, ціннісні орієнтації, спосіб життя.

Предметом економічної соціології є соціальний механізм розвитку економіки - система поведінки і свідомість суспільних груп в економічній сфері, взаємодія їх між собою і з державою.

Економічна соціологія вивчає такі аспекти економіки як соціальні функції економіки; соціальні аспекти економічних інститутів (різні види виробництва, обміну, власності, підприємництва); форми регулювання економіки; соціальні групи в економіці (кількісний і якісний склад, мотивація діяльності, зміст виконуваних функцій, інтереси, статус, рівень та джерела прибутків); типи поведінки та участі в управління господарством; взаємодія вертикальних структур (міністерств, підприємств, первинних підрозділів) і груп працівників, її економічна ефективність; міжгрупові відносини, стимули мобільності, зміст службових інструкцій, норми господарського права та інше.

Особливість економічної соціології полягає в тому, що досліджується не окремо взята тенденція у сфері економіки та суспільства, не взаємозв'язки між ними, а механізми, які породжують і регулюють ці взаємозв'язки. Так, розподільчі відносини - це феномен економіки, але в основі цих відносин лежить певний регулюючий соціальний механізм: поведінка і взаємозв'язок соціальних груп (на різних рівнях економіки), від яких залежить характер розподілу. Аналогічно в основі управління виробництвом, динамікою якості продукції, продуктивністю праці та багатьма іншими економічними процесами лежать відповідні соціальні регулятори: соціальні групи, поведінка яких визначає характер цих процесів, а відповідно, і результати, до яких вони приводять.

Маючи в полі зору ті чи інші економічні структури і процеси, економічна соціологія розкриває соціальні механізми, від яких залежить характер їх перебігу: супроводжуються вони зростанням чи зниженням економічних показників; породжують позитивні чи негативні соціальні наслідки. Отже, в центрі уваги економічної соціології перебуває вплив соціальних регуляторів на економічний розвиток.

Взагалі виникнення економічної соціології пов'язується із зростанням ролі людського фоктора у розвитку суспільства, як колективного суб'єкта суспільного життя, що має соціальну, демографічну, економічну і політичну структуру та функції, що забезпечують розвиток суспільства.

М.Вебер розробив теорію соціальних інститутів та сформулював їх роль у регулюванні економіки. Визначальним він вважав вплив на розвиток економіки трьох інститутів - політики, етики та релігії. Його ідеї про бюрократію, соціальну організацію праці, метедологічні розробки лягли в основу соціальної науки. Він доповнив поняття «клас» поняттям «статусні групи», що відображає суспільний престиж груп, які посідають різне класове становище. За М.Вебером, статусні групи формують особливий спосіб життя. Групи із різними статусами утворюють певну впорядкованість - стратифікацію. М.Вебер намагався виявити вплив економіки на політику та інші сфери соціального розвитку. В його поглядах капіталізм як предмет вивчення вимагав аналізу логіки і методології наукового знання, насамперед «чистих понять». Вони і були представлені М.Вебером у концепції ідеальних типів на противагу матеріалістичній теорії відображення. Результати цього соціально-економічного аналізу суспільства найбільш стисло викладені М.Вебером у книзі «Протестантська етика та дух капіталізму».

Американський економіст і соціолог Т.Веблен вважав основою соціального життя матеріальне виробництво, виступав за обмеженість економічного підходу до споживання. Головним недоліком економічної теорії він вбачав відмову визнати своїм предметом людські дії, адже це значно складніше, ніж так звані нормальні рівняння пропозиції та попиту. На цій основі він сформулював тезу про те, що економічна наука повинна стати наукою про поведінку людей щодо матеріальних засобів існування.

Вперше спроба описати предмет соціології економіки, розглянути її історію була здійснена у 50-60-х роках ХХ ст. у працях соціологів Т.Парсонса «Економіка і суспільство» (1956) і Н.Смелзера «Соціологія економічного життя» (1962). Але головне в їх концептуальному підході - системно-функціональний аналіз. Економіка є однією із підсистем соціальної системи, яка виконує функцію адаптації суспільства до навколишнього середовища. Сама економіка поділяється на такі підсистеми: виробництво, капіталовкладення, природні та людські ресурси, підприємництво, яке виконує головну функцію інтеграції. Т.Парсонс і Н.Смелзер першими розробили вчення про розвиток соціальних підсистем, концепцію соціологічного аналізу економічних процесів (розподілу, обміну, споживання, економічного зростання).

На розвиток економічної соціології суттєво вплинув науково-технічний прогрес, який проявляється у широкому спектрі тенденцій, зокрема у зростанні технічної озброєності і спеціалізації суспільної праці, що зумовлює зміну ролі людини у системі природа - суспільство. Підвищення технічної озброєності праці дозволило людині приводити у дію все більшу масу технічних засобів, енергетичних потужностей, сировини і матеріалів. набуває більшого значення інтенсифікація виробництва, економне витрачання матеріальних ресурсів, вдосконалення технології. Управління людським фактором також вимагає змін. Його вдосконалення пов'язане з поліпшенням контролю і особливо самоконтролю, який грунтувався на професійній совісті, трудовій і особистій гідності. Кращих успіхів досягають ті спільності, які мають розвинуте почуття власної гідності, честі і самоповаги, соціальні якості працівників. Вони змінюються під впливом різних факторів: політичних, економічних, культурних і психологічних.

Дослідження економічної соціології спрямовуються на поведінку споживачів товарів, соціальної ролі у дефіцітній економіці, поведінку і стимулювання діяльності господарських керівників, ставлення до економічних реформ, вплив культурних факторів на розвиток економіки, систему цінностей людей. Важливе місце займють дослідження на стику економіки і соціології, зокрема трудової мобільності - плинності, міграції, міжгалузевих переміщень, ставлення молоді до праці і до професії, соціальних проблем міста і села, бюджету часу тощо.

Економічна соціологія досліджує також роль керівника в організації виробничого процесу і колективу, постановці задач, цілей, використовуючи знання теорії мотивації і впроваджуючи її у визначення потреб працівників. Через визначення потреб і мотиваційної поведінки працівників, через систему винагород керівник втілює свої рішення в справи, досягає особистих цілей і цілей організації.

Визначення місії або мети компанії потрібно керівнику не тільки, щоб визначити вироби компанії або ринкові межі, але також і для того, щоб забезпечити людей відчуттям керованості конкретного досягнення мети. Тобто, необхідно визначити, «хто ми; який ми представляєм бізнес; і що ми для цього робимо. Добре визначене формулювання місії може багато зробити для «послідовної структури», яку Петерс і Ватерман знайшли серед успішних компаній. Деякі компанії обмежують визначення своєї мети обговоренням економічної місії підприємства і добавляють кредо компанії. Як в окремих випадках, так і загалом є вигоди, які отримуються із визначення забов'язань компанії перед своєю громадськістю. Наприклад, є сперечання на рахунок того, наскільки вдало це зробила компанія Johnson&Johnson, коли боролась з кризисом, який виник внаслідок смертельного отруєння семи людей в Чікого засобом «тайленол» - ведучим позаліценцзійним обезболюючим, яке було вироблене одним із філіалів Johnson&Johnson.

З часом деякі завдання компанії можуть бути змінені для відображення в них більш широких завдань компанії. Наприклад, в 1983 р. Одна з прогресивних корпорацій в свєму щорічному повідомленні заявила, що «в 1983 р. Ми переоцінили речі, які необхідні для досягнення наших честолюбних цілей. Ми зробили суттєві зміни в нашому загальному «статуті завдань». Попередні завдання були спрямовані тільки на прибуток акціонерів. Нове завдання ... визнає критичну важливість обов'язків перед нашими клієнтами і нашими людьми перед досягненням прибутку для акціонерів».

Економічна соціологія не може залишити поза своєю увагою і діяльність різних організацій, які працюють в сфері економіки. Кожна організація має певну ієрархію цілей, що є найголовнішим для економічної соціології. Це стратегічні цілі - вони охоплюють найбільш широкі можливості дій організації і вимагають найбільших забов'язань і існування ресурсів. Компанії, які вважаються ефективними - це ті , які мають обмежене число рішуче розподілених і добре зрозумілих стратегічних цілей. Якщо різноманітність є головною метою, можливості різноманітності зусиль фірми (сумісні з визначенням місії) можуть бути представлені як визначена кількісна мета (наприклад, «не більше, ніж 20% від наших доходів повинна отримувати кожна ланка нашого виробництва»). Цілі загального соціального реагування повинні насолоджуватись тою спмаю концентрацією специфіки, і бути визначеними кількісно кожний раз, коли це можливо.

Керівники завжди усвідомлювали, що необхідно спонукати людей працювати на організацію. І не завжди для цього достатньо простої матеріальної винагороди. Справжні причини, які заставляють людей віддавати максимум зусиль роботі, важко визначити і вони складні. Керівник, щоб активно просуватися до мети, повинен координувати роботу і заставляти людей виконувати її. Мотивація - це процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистиц цілей або цілей організації.

Систематичне вивчення мотивації з психологічної точки зору не дозволяє точно визначити, що ж спонукає людину до праці, однак дослідження поведінки людини в праці дає деякіі загальні пояснення мотивації і дозволяє створити прагматичні моделі мотивації співробітника на робочому місці.

Змістовні теорії мотивації базуються на ідентифікації тих внутрішніх спонукань, які заставляють людей діяти так, а не інакше. Вони називаються потребами.

Людина відчуває потребу, коли вона фізіологічно або психологічно відчуває недолік чогось. Потреби класифікують на первинні і вторинні.

Первинні потреби - є по своїй природі фізіологічними і, як правило вродженими. Наприклад: потреби у їжі, воді, диханні, сні, статевих відносинах.

Вторинні потреби по своїй природі психологічні. Це успіх, повага, прихильність, влада. Первинні потреби закладені генетично, а вторинні зазвичай усвідомлюються з досвідом. Через те, що люди мають різний досвід, вторинні потреби людей розрізняються в більшій мірі, ніж первинні.

Потреби неможливо безпосередньо заміряти або спостерігати. Про їх існування можна судити з поведінки людей. Коли потреба відчувається людиною, вона збуджує в ньому стан цілеспрямованості. Воно є поведінковим проявом потреб і сконцентровано на досягненні цілі. Ціль при цьому це те, що усвідомлюється для досягнення потреби. Цей факт відомий як Закон Результата ( Пол Лоуренс, Джей Лорш).

Змістовні теорії мотивації в першу чергу намагаються визначити потреби, що спонукують людей ло дії, особливо при визначенні об'єму і характеру роботи.

Однією із сучасних концепцій мотивації найбільшн значення мали роботи Абрахама Маслоу, Фредерика Герцберга і Девіда МакКлеланда.

Абрахам Маслоу створив біхевіористичну теорію, де стверджував, що людиною керує його поведінка в залежності від обставин і від значущості реезультатів роботи для ньго особисто. Маслоу признавав, що люди мають багато потреб, які можна поділити на 5 основних категорій:

-фізіологічні потреби, необхідні для виживання;

-потреби в безпеці і впевненості у завтрашньому дні;

-соціальні потреби, інколи їх називають потребами прихильності - це поняття потрібності, взаєморозуміння, підтримки, тощо;

-потреби в повазі - самоповага, особисті досягнення,

компетентність;

-потреби самовираження- потреби в реалізації своїх

потенційних можливостей і зростанні як особистості.

Незважаючи на те, що теорія людських потреб Маслоу дала керівникам дуже цінне описання процесу мотивації, наступні експериментальні дослідження підтвердили її далеко не повністю. Ця теорія не змогла врахувати індивідуальні особливості людей.

Теорія Едварда Лоулера вміщує ієрархічну структуру індивідуальних потреб, сформованих на основі свого минулого досвіду.

Таким чином, керівники повинні знати, чому віддає перевагу той чи інший працівник в системі винагород, і що заставляє когось із ваших підлеглих віідмовлятись від спільної роботи з іншими. Різним людям подобаються різні речі, і якщо керівник хоче ефективно мотивувати своїх підлеглих, він повинен відчувати їх індивідуальні потреби.

Другою моделлю мотивації, що робила наголос на потреби вищих рівнів, була теорія Девіда МакКлелланда. Він вважав, що для людей притаманні три потреби: влади, успіху і приналежності.

Третя теорія потреб - «Гігієнічні фактори» Фредеріка Герцберга, пов'язана з оточуючим середовищем і сутністю роботи. По Герцбергу, при відсутності або недотатності гігієнічних факторів у людини виникає незадоволеність роботою. Однак, якщо вони достатні, тотсамі по собі не викликають задоволення роботою і не можуть мотивувати людину до чого-небудь. На відміну від цьго відсутність або неадекватність мотивацій не приводить до невдоволеності роботою,а їх наявність в повній мірі викликає задоволення і мотивує працівників до підвищення ефективності діяльності.

В межах процесуальних теорій мотивації також передбачається мотивуюча роль потреб, однак сама мотивація розглядається з точки зору того, що ж заставляє людину скеровувати зусилля на досягнення різних цілей.

Дослідження економічноі соціології довели, що людина скеровує свої зусилля на досягнення якої-небудь мети тільки тоді, коли буде впевнена у великій імовірності задоволення за цей рахунок своїх потреб або досягнення мети. У сукупності спеціальних соціологічних теорій економічна соціологія посідає особливе місце як міждисциплінарна наука, яка розкриває зв'язок між соціологією і економікою, вивчає мотивацію економічної поведінки, закономірності розвитку економічної і соціальної сфер. Зв'язок економічної соціології з різними науками дає можливість розгортати конкретні соціологічні дослідження з широкого кола питань та проблем, зосереджуючи основну увагу на взаємодії соціальних спільностей і груп, які впливають на макроекономічну систему.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Соціологія: матеріали до лекційного курсу \ Під ред. В.М.Пічі, Київ: Заповіт, 1996р.

Социология: наука об обществе \ Под ред. В.П.Андрущенко, Харьков: Рубикон, 1997г.

М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоури. Основы менеджмента. Москва: Дело, 1992г.