Система соціального захисту населення в країнах з ринковою економікою

Посилення державного регулювання питань "прихованого безробіття" і одержання допомоги в цих умовах.

Удосконалення управління процесами вивільнення працівників, в першу чергу, з підприємств, що реструктуруються або відносно яких порушені справи про банкрутство, з метою збереження робочих місць та соціального захисту працівників, регулювання цих питань через колективні договори.

Регулювання процесів трудової міграції, розвиток співробітництва з державами, що мають спільні кордони з Україною.

Створення умов для підвищення територіальної, професійної і соціальної мобільності робочої сили.

Легалізація "тіньової" зайнятості, зокрема в сфері малого бізнесу та підприємництва.

7. Надання соціальних послуг зареєстрованим безробітним.

Вдосконалення професійної освіти безробітних громадян з метою підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці і можливості якнайшвидшого працевлаштування.

Надання матеріальної допомоги безробітним та членам їх сімей, поступове наближення мінімальних розмірів соціальних виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням до прожиткового мінімуму.

Координація дій державних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, об'єднань роботодавців і профспілок по залученню фінансових ресурсів, що виділяються на здійснення заходів, пов'язаних з регулюванням ринку праці і сприянням зайнятості.

ВИСНОВКИ

На завершення можна сказати, що проблема соціального захисту населення містить дві складові: перша пов'язана з установленням ринку праці, коли працездатне населення потребує соціального захисту; друга - захист людей, які за різних обставин не можуть самостійно забезпечити свій необхідний життєвий рівень, тобто соціальний захист непрацездатного населення. Система соціального захисту населення повинна захистити людину від економічної й соціальної деградації у разі різкого скорочення прибутку, безробіття, хвороби, втрати годувальника. Соціальна система захисту має будуватися на основі диференційованого підходу до різних категорій населення залежно від їхнього соціального статусу, віку, працездатності, ступеня економічної самостійності і бути спрямованою на досягнення перспективної мети і, що особливо важливо, запроваджуватися з урахуванням конкретних регіональних соціально-економічних умов.

Механізм соціального захисту населення має ґрунтуватися на таких принципах:

* диференційований підхід до демографічних груп населення залежно від їх соціального становища, працездатності та рівня економічної самостійності;

* інтеграція в одну систему соціального захисту на всіх рівнях: республіканському, регіональному, обласному, та в робочих колективах;

* використання системи соціальних нормативів, запобігання масовому безробіттю.

Система соціального захисту має бути динамічною, змінюватись відповідно до економічних, демографічних обставин, що є важливим в даний час, коли не проведення реформ може призвести до появи особливих категорій людей: знедолених. Соціальний захист має бути цілеспрямованим, призначеним конкретно для тих людей, які його найбільш потребують.

Розробка заходів соціального захисту передбачає їх комплексну взаємодію на всіх рівнях (державному, регіональному, трудового колективу). Особливо на рівні регіону, де враховується кількість людей, які потребують соціального захисту, ступінь їх бідності і встановлення пільг та допомог.

Соціальний захист населення забезпечують також підприємства (або підприємці) та самі наймані робітники - їхні профспілкові організації.

У системі соціального захисту населення найважливішим є соціальне страхування, що складається з пенсійного, медичного, страхування від безробіття та від нещасних випадків на виробництві.

Важливим елементом програми соціального захисту населення є регулювання заробітної плати залежно від сфери діяльності та професії, форм власності. Так, у розвинутих країнах Заходу здійснюється пряме регулювання заробітної плати у державному секторі економіки.

Ще одна складова системи соціального захисту населення -- це індексація грошових доходів відповідно до рівня цін. Вона практикується у всіх розвинутих країнах. Федерація профспілок України вимагає від уряду, щоб підвищенню плати за комунальні послуги передували заходи щодо соціального захисту населення (зростання мінімальної заробітної плати, пенсій і стипендій), а також паралельне реформування заробітної плати. Зниження життєвого рівня населення відбувається також через несвоєчасну виплату заробітної плати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” // Офіційний вісник України. - 2000. - № 13.

2. Закон України “Про зайнятість населення” // Закони України. - т.1. - К.: Ін-т законодавства, 1997.

3. Закон України “Про затвердження Державної програми зайнятості населення на 2001 -2004 роки” // Офіційний вісник України. - 2002. - № 14.

4. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика: Пер. с англ. В. Лукашевича и др. / Под общ. ред. Б. Лисовика и др.. - СПб., 1994.

5. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. - К., 1996.

6. Курс економічної теорії. Під редакцією Чепурiна М.Н. - М.: Політіздат, 1993.

7. Лібанова Е.М. Ринок праці: Навч. посібник. - К., 2003.

8. Мандибура В. Соціальна політика держави та її структурні складові // Україна: аспекти праці. - 2000. - № 7.

9. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.. - К., 1998.

10. Мостовий Г.І. Державне регулювання ринку праці / Удосконалювання механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних районах. - Х., 2000.

11. Мэнкью Г. Макроэкономика / Пер. с англ. - М., 1994.

12. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами. - К.: Кондор, 2003.

13. Павленко В.А. Рынок труда. - М., 1992.

14. Петрова І. Процес сегментації ринку праці // Економіка України. - 1995. - № 3.

15. Петюх В.М. Ринок праці та зайнятість. - К.: МАУП, 1997.

16. Праця та соціальна політика в Україні: Аналіт. стат. збірник. - К., 1999.

17. Пристанева А.А. Ринок праці: зайнятість і безробіття. - К., 1993.

18. Стрепов А.П. Загальна теорія зайнятості, процентів та грошей. - К., 1994.

19. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2001-2011 рр.: Послання Президента України до Верховної Ради України. - К.: Ін форм.-вид. центр Держкомстату України, 2002.

20. Экономика и рынок труда / Под ред. А.С. Головачева. - Минск, 1994.

21. Якобінчук В. Політика зайнятості та її вплив на зменшення рівня бідності в Україні з огляду на досвід США та країн ЄС // Україна: аспекти праці. - 2002. - № 3.

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Система соціального захисту - це набір соціальних гарантій, форми та способи соціальної допомоги, соціального страхування, що забезпечує певний рівень життя населення.

Соціальні гарантії - це матеріальні та юридичні заходи, що забезпечують реалізацію конституційних соціально-економічних та політичних прав членів суспільства. Конституцією України гарантується громадянам право на працю, добровільний вибір професії, освіту та медичну допомогу. Соціальні права визначають міру відповідальності держави перед своїми громадянами, забезпечуючи людську гідність і певний рівень життя всім верствам населення.

Соціальний захист - це система правових норм, яка регулює відносини щодо надання соціальних послуг та матеріального забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, заохочення материнства і надання підтримки сім'ям із дітьми, а також у старості та інших випадках, передбачених соціальним законодавством.