Напрями соціально-психологічної підтримки осіб, хворих на СНІД

- 10 заняття - усвідомлення наявності накопичених минулих образ, їх негативний вплив на самопочуття та оволодіння вміннями продуктивно позбавлятися їх;

- 11 заняття - усвідомлення страху смерті, його проявів та оволодіння методами його зменшення; визначення сенсу свого життя та життєвих цінностей;

- 12 заняття - визначення рівня залежності від чужої думки або оцінки; формування потреби частіше опиратися на свою думку у вирішенні життєвих проблем; вміння звертатися до внутрішнього джерела мудрості власного Я;

- 13 - 14 заняття - оволодіння ефективними методами вирішення проблем: метод формулювання проблеми; метод постановки мети, а не проблеми; метод “Ідеал”; метод зворотнього шляху; метод “мозкового штурму”; метод “експертів”, метод використання прихованих ресурсів;

- 15 заняття - усвідомлення особливостей своєї поведінки, визначення її переваг і недоліків та формування навичок наполегливої поведінки;

- 16 заняття - визначення наявності вмінь робити те, що вимагає власні організм та особистість, а не підкорятися бажанням інших, незважаючи на власну волю; формування навичок та вмінь відмовлятися робити те, що є небажаним для власної особистості (говорити “ні”);

- 17 заняття - оволодіння інформацією про здоровий спосіб життя, який складається з правильного харчування, фізичних вправ та стану рівноваги; визначення напрямків реформування власного стилю життя;

- 18 заняття - усвідомлення власної цінності через виявлення своїх можливостей, позитивних рис та особливостей поведінки; формування навичок та вмінь позитивно ставитися до своєї особистості, не критикувати, а підтримувати та заохочувати [8, с.48-65].

Впродовж роботи груп підтримки на катамнестичному етапі також використовувались вище згадані засоби і застосовувались інші: психогімнастика; візуалізація; арт-терапія; психодрама і гештальт-терапія; методи, пов'язані з усвідомленням страху смерті; поведінкова терапія.

Техніка психокорекції хворих на СНІД складається із декількох етапів.

Техніка 1. "Як оцінити значення подій". Неважко зрозуміти, хто і яке значення додає визначеним подіям у своєму житті. Набагато складніше розібратися в цьому на своєму особистому прикладі. Утрата роботи, наприклад, може мати для людини різне значення. Вона може означати: чи поразка ознака невдачі; виклик; можливість почати всі спочатку; підтвердження того, що в житті немає справедливості.

Яке з цих значень додасть та чи інша людина втраті роботи, буде визначатися іншими його представленнями, наприклад:

1. чи бачить він можливість знайти іншу роботу;

2. наскільки людина сприймає дану роботу як показник власної цінності;

3. чи є він хазяїном свого життя;

4. його здібностями створити нову позитивну ситуацію.

Техніка 2. "Визначення своєї ролі у виникненні захворювання".

Дуже корисно буває попросити пацієнтів визначити ті стресові ситуації, що вони переживали в період від півроку до півтора років перед початком хвороби.

1. Подумайте про хворобу, який ви зараз чи страждаєте яка у вас колись була. Якщо у вас був чи рак ви хворі їм зараз, при виконанні цієї вправи майте на увазі саме його.

2. Якщо у вас СНІД, випишіть на листку папера п'ять основних стресових ситуацій, з якими ви зштовхнулися в період від півроку до півтора років перед тим, як знайшли своє захворювання.

3. Якщо ви хворі чимось іншим, то перелічите п'ять основних стресових ситуацій, що відбулися протягом шести місяців, що передувала хвороби. (Для менш важких, чим рак, захворювань, очевидно, варто говорити про більш короткий період часу).

4. Якщо ви колись пережили рецидиви цього захворювання, згадаєте п'ять серйозних стресових ситуацій, що відбулися за шістьох місяців до рецидиву.

Такий самоаналіз потрібний для того, щоб визначити ті представлення і способи поводження, що ви б хотіли змінити зараз. Оскільки ці установки являють собою загрозу вашому здоров'ю, необхідно їх переглянути.

Техніка 3. "Визначення "переваг" хвороби".

Незважаючи на те, що хвороба означає страждання і біль, він одночасно допомагає вирішити і деякі проблеми, що встають перед людиною. Хвороба є свого роду "дозволом", що дає людині право поводитися так, як він ніколи б не насмілився, будучи здоровим.

Вивчаючи списки переваг, що складають пацієнти, психотерапевти прийшли до висновку, що існує п'ять основних областей:

1. Хвороба "дає дозвіл" піти від неприємної чи ситуації від рішення складної проблеми.

2. Вона надає можливість одержати турботу, любов, увагу навколишніх.

3. З'являються умови для того, щоб переорієнтувати необхідну для дозволу проблеми психічну чи енергію переглянути своє розуміння ситуації.

4. З'являється стимул для переоцінки себе як чи особистості зміни звичних стереотипів поводження.

5. Відпадає необхідність відповідати тим найвищим вимогам, що пред'являють до вас навколишні і ви самі.

Техніка 4. "Методика релаксації".

Для багатьох хворих на СНІД тіло стає ворогом, начебто, занедужавши, воно зрадило їх і тепер загрожує самого життя. Релаксація допомагає також зменшити страх пацієнта, що страждає небезпечним захворюванням. Ви можете попросити кого-небудь прочитати вам ці інструкції чи вголос самі записати їх на плівку.

Техніка 5. "Процес створення уявних образів".

Для того щоб було зрозуміліше, чого очікувати від приведених від цієї техніки, нижче приводиться перелік можливих позитивних результатів.

1. Цей процес може зменшити страх. Найчастіше страх буває викликаний почуттям, що ви не здатні вплинути на що відбувається.

2. Цей процес може привести до зміни внутрішніх установок пацієнта і підсилити бажання жити.

3. Він може вплинути на фізіологічні зміни, підтримати імунну систему, допомогти організму бороти зі злоякісною пухлиною. Оскільки щиросердечний стан має безпосереднє відношення до стану імунної системи і гормональній рівновазі, ці фізіологічні зміни прямо зв'язані зі змінами в представленнях і установках людини.

4. Цей процес може служити методом оцінки представлень, яких у даний момент дотримує людина, а при необхідності - і способом їхньої зміни. Змінюючи образи і символи, використовувані у візуалізаціях, можна домогтися зміни установок, , що співвідносяться прямо зі станом організму.

5. Даний процес може стати засобом взаємодії з несвідомою сферою, у якій, принаймні частково, криються причини деяких з наших представлень.

6. Він може служити способом зниження загальної напруги і зменшення стресу. Навіть регулярне розслаблення саме по собі вже здатне значно знизити напруга і стрес і зробити тим самим серйозний вплив на функції організму.

Техніка 6. "Подолання затаєних образ".

Затаєна образа - не той же саме, що чи гнів злість. Почуття гніву звичайно буває однократної і не занадто тривалою емоцією, тоді як затаєна образа - це тривалий процес, що робить на людину постійний стресовий вплив. Можна спробувати застосовувати цей метод і відразу ж після неприємної події.

Техніка 7. "Постановка цілей".

Пропонуючи пацієнтам поставити перед собою визначені цілі, психотерапевт допомагає їм визначити і сформулювати те, заради чого вони хочуть жити, відновити свій зв'язок з життям. Цим вони як би підтверджують, що ще хочуть щось від її одержати і постараються цього домогтися. Постановка цілей має для пацієнтів хворих на СНІД і ряд інших позитивних моментів, а саме:

1. Цей процес служить емоційною й інтелектуальною підготовкою до дій, у яких повинне втілитися рішення людини видужати. Ви як би визнаєте, що це входить у ваші наміри.

2. Постановка цілей зміцнює впевненість у тім, що людина здатна задовольнити свої потреби.

3. Коли людина приймає на себе відповідальність за власне життя, у нього підвищується самооцінка.

4. Постановка цілей концентрує енергію, задає пріоритети.

Постановка цілей - це спосіб направити свою енергію в потрібному напрямку.

Вибір цілей: загальні рекомендації:

1. Ще раз проаналізуйте "переваги" хвороби.

2. Запитаєте себе, що вам необхідно для "виживання".

3. Задавайте собі питання, зв'язані з особистісним ростом.

Нижче приводяться деякі рекомендації, що допоможуть створити хворому атмосферу заохочення здоров'я:

1. Не позбавляйте хворого можливості самому піклуватися про себе.

2. Обов'язково звертайте увагу на будь-яке поліпшення стану хворого.

3. Займайтеся з хворим якоюсь діяльністю, що не відноситься до хвороби.

4. Продовжуйте проводити час із хворим, коли він почне поправлятися.

3. Клініко психологічне дослідження хворих на СНІД

3.1 Вихідні дані дослідження

Основною метою нашого дослідження є визначення суті захворювань на СНІД та виявлення зв'язку захворювань на СНІД та впливу цих захворювань на такі психологічні властивості як: самопочуття, активність, настрій, особиста тривожність, реактивна тривожність, екстраверсія, інтроверсія, нейротизм.

Дослідження даних взаємозв'язків проводиться за допомогою анкетного опитування 30 осіб, що страждають різними видами соматичних захворювань різного віку та різної тривалості соматичного захворювання.

Таке експериментально-психологічне дослідження дозволяє виявити особистісні особливості в структурі нервово-психічних розладів у хворих на СНІД, установити психологічний аспект порушень механізмів компенсації, оцінити особистість хворого й систему його значимих відносин.

- Для вивчення оцінки хворими свого самопочуття, активності й настрою вченими рекомендується використати такі основні тести: тест диференціальної самооцінки функціонального стану (САН), заснований на принципах полярних профілів Ч. Осгуд - СДФ (В.А. Доскін й ін., 1975).

- Для визначення рівня тривожності, як властивості психіки й стану хворих - шкалу особистісної й реактивної тривожності Спілбергера (C.D. Spіelberger), адаптовану Ю.Л. Ханіним (1978).

- Для визначення рівня нейротизму, а також показників экстра- і інтроверсії - особистісний опитувальник Айзенка [11, с. 80].

Основною метою нашого дослідження є визначення суті захворювань на СНІД та виявлення зв'язку захворювань та впливу цих захворювань на такі особистісні властивості як: самопочуття, активність, настрій, особиста тривожність, реактивна тривожність, екстраверсія, інтроверсія, нейротизм.

3.2 Опис та аналіз отриманих даних

Стан самопочуття хворих на СНІД коливається в межах від 2, 4 до 4, 7. Це дуже низький рівень самопочуття.

Показники активності коливаються в межах від 3, 2 до 5, 0, і можна зробити висновок, що загальний рівень показників активності у хворих є значно вищий ніж показників самопочуття.

Показники настрою коливаються в межах від 2, 4 до 5, 0, хоча їх рівень порівнюючи із самопочуттям теж значно вищий, див. табл.1. Що свідчить про те, що активність та настрій перебувають у кращому стані ніж самопочуття, хоча усі показники загалом є недостатніми, дещо нижчими за норму.

Середні показники для групи опитаних:

1. Самопочуття - 3, 4;

2. Активність - 4, 09;

3. Настрій - 3, 87, див. рис. 1.

Рисунок 1 - функціонального стану для групи опитаних хворих на ВІЛ-СНІД

Особистісна тривожність у пацієнтів перебуває на значно нижчому рівні ніж ситуативна, що свідчить про тривожність у певних ситуаціях, тобто в даний момент під час загострення соматичного захворювання. Стан особистісної тривожності у осіб коливається від 28 до 57. Тобто, середня і низька тривожність відзначається у 9 осіб. У решти тривожність вища, проте не надто збільшена.

1. Середній рівень реактивної тривожності для вибірки становить - 63, 4.

2. Середній рівень особистісної тривожності для вибірки становить - 48, 4.

Рисунок 2 - Стан тривожності хворих на ВІЛ-СНІД

Відповідно до проведеного нами опитування серед респондентів - 10 осіб - екстраверти, решту - інтроверти. При чому у 99% випадків екстраверсивність та інтраверсивність є помірковано вираженою.

Щодо нейротизму та стабільності, то у опитаних соматичних хворих, відповідно до даних таблиці. 1, загалом рівень нейротизму є низьким, а рівень стабільності достатнім для адекватного сприйняття хворими життєвих ситуацій.

При цьому у більшості опитуваних рівень нейротизму наближається до поміркованого, у 8 випадках він є поміркованим.

Середні значення для респондентів є такими:

Нейротизм - 10, 6;

Спокійність - 12, 5, див. рис.3

Рисунок 3 - Рівень стабільності-нейротизму хворих на ВІЛ-СНІД

Далі нами було проведено факторний аналіз психологічного стану опитуваних соматичних хворих з групуванням по вікових категоріях та групах захворювань.

По вікових категоріях нами узагальнювались показники по наступних вікових групах хворих: до 25 років, 25-30 років, 30-35 років, 35-40 років, 40-45 років, 45-50 років, 50-55 років, 55-60 років, 60 і більше років, див. табл.2.

Таблиця .2 - Психологічні характеристики опитаних хворих на СНІД узагальнені по вікових категоріях

№ пп	Вік	Само-почуття	Активність	Настрій	Реактивна тривожність	Особиста тривожність	Екстра-версія	Інтра-версія	Нейротизм
1	До 20 років	38	32	31	62	47	10	15	9
2	20-25	37	41	37	67	52	12	13	11
3	25-30	36	34	46	89	52	11	14	11
4	30-35	40	41	37	63	48	15	10	9
5	35-40	35	42	40	66	51	12	13	10
6	40-45	34	44	43	58	49	13	12	10
7	45-50	30	38	34	65	51	14	11	12
8	50-55	35	43	40	60	45	12	13	10
9	55-60	29	41	36	54	39	11	14	12
10	Більше 60	32	42	33	68	53	14	11	11

Коротко опишемо психологічні характеристики для соматичних хворих цих вікових гру.

Для вікової групи до 20 років характерним особливостями є: низький рівень самопочуття, активності, настрою; самопочуття при цьому є кращим ніж настрій та активність, висока ситуативна та особистісна тривожність, при чому особистісна менша ніж ситуативна, помірковано виражену інтроверсію та низький рівень нейротизму.

Для вікової групи 20-25 років характерним особливостями є: низький рівень самопочуття, активності, настрою, при чому активність є вищою ніж інші показники, особистісна тривожність менша від ситуативної, інтроверсія на межі з екстраверсією, помірковано виражений нейротизм.

Для вікової групи 25-30 років характерним особливостями є: низький рівень самопочуття, активності, настрою, при чому настрій є практично нормальним, а інші показники значно менші за норму, надзвичайно високо виражена ситуативна тривожність осіб цієї вікової групи - 89, інтроверсія та відсутність нейротизму.

Для вікової групи 30-35 років характерним особливостями є: низький рівень самопочуття, активності, настрою, активність у цьому випадку є домінуючою, середній рівень особистої тривожності, реактивна - висока, виражена екстраверсія та стабільність.

Для вікової групи 35-40 років характерним особливостями є: низький рівень самопочуття, активності, настрою, домінує активність, висока особиста і реактивна тривожність.

Для вікової групи 40-45 років характерним особливостями є: низький рівень самопочуття, активності, при цьому самопочуття на дуже низькому рівні - 3, 4; найвищою є активність; середній рівень особистісної тривожності - 49, високий рівень ситуативної тривожності, який близький до норми, екстраверсія та відсутність нейротизму.

Для вікової групи 45-50 років характерним особливостями є: ще нижчий рівень самопочуття ніж у групи 40-45 років - і становить 3, 0, також нижча активність (3, 8) та настрій (3, 4) ніж у попередньої групи; реактивна та особистісна тривожність висока, екстраверсія та виявлені ознаки нейротизму.

Для вікової групи 50-55 років характерним особливостями є: найнижчий рівень самопочуття -3, 5, дещо вищий рівень активності( 4, 3) та настрою (4, 0); особиста тривожність - нормальна, реактивна тривожність висока, інтроверсія, відсутність нейротизму.

Для вікової групи 55-60 років характерним особливостями є: найнижчий рівень самопочуття серед усіх вікових груп - 2, 9, низький рівень настрою (3, 6) та активності (4, 1); найнижча реактивна та особистісна тривожність - 54 і 39, особистісна тривожність - на середньому рівні; інтроверсія, проте є нейротизм.

Для вікової групи 60 років і більше характерним особливостями є: надзвичайно низький рівень самопочуття - 3, 2, та найнижчий рівень настрою серед усіх вікових груп - 3, 3, також достатньо низький рівень активності; найвищий рівень особистісної тривожності - 58; дуже високий рівень тривожності - 68; виражена екстраверсивність та відсутність нейротизму.

Отже, між всіма віковими категоріями є велика розбіжність , наприклад: усіх вікових груп є різний рівень активності, рівень особистої тривожності та реактивної тривожності. Кожна людина почуває себе по різному.

Висновки

Проблема ВІЛ-інфекції, поширення якої в усьому світі вже давно набуло характеру пандемії, надзвичайно актуальна для країн Центральної та Східної Європи. На жаль, Україна займає одне з перших місць за темпами поширення цієї невиліковної хвороби. За статистичними даними, у період з 1987 р. по січень 2003 р. в Україні офіційно зареєстровано 52 356 ВІЛ-інфікованих та 4260 хворих на СНІД. За оцінкою ВОЗ, реальна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні складає 400 тис., тобто майже 1% усього населення.

Сьгодні Україна послідовно переживає три хвилі епідемії ВІЛ / СНІД, перша з яких почалася у 1987 р., коли реєструвалися поодинокі випадки інфікування ВІЛ. Друга з 1995 року, коли спалахнула епідемія серед споживачів ін'єкційних наркотиків. Третя хвиля почалася у 1999 року і триває дотепер.

Життя людей з ВІЛ-інфекцією в Україні надзвичайно складне, оскільки їм щодня доводиться стикатися з цілою низкою соціальних, психологічних та медичних проблем. Це й недостатня увага до проблем ВІЛ-інфікованих з боку держави та органів соціального захисту, всебічна ізоляція, вороже ставлення суспільства, проблеми з працевлаштуванням, отриманням медичної допомоги, зокрема, недоступність сучасних методів діагностики та лікування.

Життя з ВІЛ не зводиться тільки до хронічного захворювання. Наявність Віл-інфекції й знання в з може бути пов'язане з більшою кількістю самих різних проблем й особливостей. Дуже часто навіть самій людині з ВІЛ складно відокремити одну проблему от іншої. Розкриття Статусу ВІЛ-інфікованого може привести до втрати роботи, відходу з родини, погіршенню матеріального становища й фізичного самопочуття.

Отже, при організації служби підтримки для людей з ВІЛ, потрібно бути готовими до прийому клієнтів із цілим комплексом складних і заплутаних проблем.

У кожної людини з ВІЛ-інфекцією є свої потреби й потреби, і якщо організація займається наданням підтримки, її робота - постійне й кропітке вивчення проблем й особливостей життя своїх клієнтів. У іншому випадку, організація буде допомагати вирішувати неактуальні проблеми й ігнорувати те, що реально турбує людей. Для досягнення результату необхідно позбутися від поблажливого й зарозумілого відношення й почати вчитися в самих людей з ВІЛ. Головне, що можна засвоїти в процесі цього постійного навчання: всі Віл-позитивні різні, у кожного своя доля й свій життєвий досвід.

Кожна людина, яка ВІЛ-інфікована ізольована від суспільства. У них розпадаються сім'ї, від них відмовляються родичі і друзі, їх часто необгрунтовно звільняють з роботи . Особливо тяжке положення ВІЛ-інфікованих дітей . Їх виключають із шкіл, позбавляютьспілкування з однолітками. У хворих зявляється постійна снотливість , головні болі. Із 40% виппадків першою ознакою СНІДу буває депресія. Одним з особливо актуальних аспектів проблеми СНІДує суїціди.

У перший момент при одержанні діагнозу « ВІЛ- інфекція» більшість людей випробовують найсильніший шок. Потім перед ними постає питання , як складеться їхнє подальше за життя, не існує адекватної або типової реакції на діагноз в багатьх охоплює гнів , пригніченість , розпач . страх за себе або близьких.

Отже, моя гіпотеза підтверджується тим, що особи які страждають захворюванням тривалий період часу мають нижчий рівень самопочуття, активності та настрою, в них рівень ситуативної тривожності буде високим, що свідчить про виражену психоемоційну напругу пацієнта, схильність до нестабільності, емоційної нестійкості.

Список використаних джерел

1. Анциферова Л.И. Личность с позиции динамического подхода.// Психология личности в социалистическом обществе: личность и ее жизненный путь. - М: «Наука», 1990, с.7-17.

2. Астахов В.М. Функциональный подход к изучению состояния тревоги // прикладная психология.- 1999.- №1- с.41-47.

3. Анкрах, М. Влияние ВИЧ/СПИДа на семью и других близких: снова в африканском клане. Уход при СПИДе, 1993 г., с. 22.

4. Баггали, Р., и др. Консультирование и тестирование при ВИЧ в Замбии: опыт консультирования в Каре. SAFAIDS, 1998 г., 6(2):2-9. Липпман, С., Джеймс, У., Фриерсон, Р. СПИД и семья: показания для консультирования. Уход при СПИДе, 1993 г., с . 347-357.

5. Березин Ф.Б. Психическая и психофизическая адаптация человека.- Л.Наука, 1998, с. 269.

6. Введение в психологию./ Под ред. Петровского А.В.- М.: «Академия», 1995, с. 496.

7. Вилюнас В.К. Основные проблемы психологической теории эмоций. //Психология эмоций. Тексты./ Под ред. К.В. Вилюнаса, Ю.Б. Гиппенрейтер.- М.:Изд-во Московского ун-та, 1993, с.3-29.

8. Вундт В. Психология душевных волнений / Под.ред. К.В. Вилюнаса, Ю.Б. Гиппенрейтер.- М.: Изд-во Московского ун-та, 1993, с.48-65.

9. Гнездилов А.В. Психология и психотерапия потерь.- СПб: Речь, 2002.

10. Джемс У. Что такое эмоция? / Под. Ред. К.В.Вилюнаса, Ю.Б. Гиппенрейтер.- М.: Изд-во Московского ун-та, 1993, с.86-96.

11. Журнал менеджмент та менеджер « Ваш тип мишления».- 2000.

12. Журнал персонал : №12 2002, с. 44-48.

13. Лазарус Р. Теория тресса и психофизиологические исследования // Эмоциональны й стресс/ Под ред. Л.Леви.: Медицина, 1970, с.178-208.

14. Методика объективизации эффективности психотерапии соматических больных: Методические рекомендации / Сост. А.И. Сердюк, Б.В. Михайлов, А.Ф. Короп, В.В. Чугунов. -- Харьков: ХИУВ, 1998, с. 28.

15. Михайлов Б.В., Сердюк А.И., Федосеев В.А. Психотерапия в общесоматической медицине: Клиническое руководство / Под общ. ред. Б.В. Михайлова. -- Харьков: Прапор, 2002, с.128.

16. Мэй Р. Краткое изложение и синтез теорий тревожности //Тревога и тревожность: Хрестоматия/ сост. Астапов В.М.- СПб.: Питер, 2001, с.215-224.

17. Наенко Н.И. Психическая напряженность.- М.: Изд. Московского университета, 1976, с.112.

18. Немов Р.С. Психология .кн.3- М: «Просвещение»: «Владос», 1995.

19. Нормативні документи, які регламентують діяльність психотерапевтичної мережі України: Методичні рекомендації / Уклад. Б.В. Михайлов, О.І. Сердюк, В.А. Федосєєв. -- Харків: ХМАПО, 2002, с.11.

20. Применение интегративного теста тревожности (ИТТ): Методические рекомендации.- СПб.: Изд. Психоневрологического института им.В.М. Бехтерева, 2001, с.16.

21. Психіатрія: Підручник / О.К. Напрєєнко, І.Й. Влох, О.З. Голубков та ін.; За ред. О.К. Напрєєнка. -- Київ: Здоров'я, 2001, с.584.

22. Смулевич А.Б., Психосоматические расстройства //www. consilium- medicum. com/ media/psycho.

23. Спилбергер Е. Концептуальные и методологические проблемы исследования тревоги // Стресс и тревога в спорте/ сост. Ханин Ю.- М.- : Физкультура и спорт, 1983, с.12-24.

24. Столяренко Л.Д. Основы психологии.- Ростов н/Д.: Изд-во «Феникс», 1996, с.736.

25. Суггестивная психотерапия: Методические рекомендации / Б.В. Михайлов, А.А. Мартыненко, А.И. Сердюк, Г.П. Андрух, В.А. Федосеев, М.В. Маркова, Т.В. Серик, В.В. Чугунов. -- Харьков: ХМАПО, 2000.

26. Практична психологія та соціальна робота : № 3 1988, с.12-13.

27. Людскі стосунки: // «Практична психологія» №7.1999, с.39-41.

28. Чугунов В.В. Клиника и дисциплинарная история психотерапии. -- Киев: Здоров'я; Харьков: Око; Академия сексологии, медицинской психологии и психотерапии, 2002, с. 708.

29. Экспериментально-психологическое исследование в клинике соматических заболеваний: Методические рекомендации / А.И. Сердюк, Б.В. Михайлов, В.В. Чугунов. -- Харьков: ХИУВ, 1997, с. 41.

Додаток А

Анкета для виявлення психологічного стану хворих на СНІД

Прізвище_______________________________________дата__________

Тривалість захворювання на СНІД _______________________________

Прочитайте уважно кожне з наведених нижче питань і закресліть відповідну цифру праворуч залежно від того, ЯК ВИ СЕБЕ ПОЧУВАЄТЕ В ЦЕЙ МОМЕНТ. Над питаннями довго не замислюйтеся, оскільки правильних або неправильних відповідей немає.

Пам'ятайте, що в кожному рядку повинна бути закреслена тільки одна цифра!

№ з/п	Питання	Ні, це не так	Мабуть так	Вірно	Цілком вірно
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20.	Я спокійний Мені ніщо не загрожує Я перебуваю в напруженні Мене проймає жаль до себе Я почуваю себе вільно Я переживаю стан одинокості Мене хвилюють можливі невдачі Я почуваю себе відпочившим Я збентежений Я переживаю відчуття внутрішнього задоволення Я впевнений в собі Я нервуюся Я не знаходжу собі місця Я роздратований Я не відчуваю скутості, напруження Я задоволений Я стурбований Я надто збуджений і мені не по собі Мені радісно Мені приємно	1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1	2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2	3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3	4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4
		Майже ніколи	Деколи	Часто	Майже завжди
21. 22. 23. 24. 25. 26. 27. 28. 29. 30. 31. 32. 33. 34. 35. 36. 37. 38. 39. 40.	Я відчуваю задоволення Я дуже швидко втомлююсь Я легко можу заплакати Я хотів би бути таким щасливим як інші Нерідко я програю із-за того, що недостатньо швидко приймаю рішення Як правило, я відчуваю себе бадьорим Я спокійний, холоднокровний та зібраний Очікувані труднощі, як правило, мене глибоко тривожать Я надто переживаю за дрібниці Я в повній мірі щасливий Я приймаю все надто близько до серця Мені не вистачає впевненості в собі Як правило, я почуваю себе безпечно Я намагаюся уникати критичних ситуацій і труднощів В мене буває хандра Я довольний Всілякі дрібниці відволікають і хвилюють мене Я так глибоко переживаю свої розчарування, що потім довго не можу про них забути Я врівноважена людина Мене охоплює сильний неспокій, коли я думаю про свої справи та проблеми	1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1	2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2	3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3	4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4

Перед Вами представлені два ряди слів, що позначають ті або інші особливості психічного стану. Кожна ознака має два протилежних полюси. Вам необхідні критично оцінити свій стан у даний момент. Для цього спочатку виберіть полюс, до якого Ви відносите свій стан. Чим ближче до полюса Ви закреслите цифру, тим сильніше виражене у Вас дана якість у даний момент.

"3" - закреслюйте в тому випадку, якщо воно виражено сильно;"2" - якщо виражено помірковано; "1" - якщо виражено в найменшому ступені;"0" - невиразне становище, коли Ви не можете вирішити, до якого полюса віднести свій стан.