Основи професіографії

Зміст

Вступ

1. Професіографія та її місце в системі професійної орієнтації

2. Класифікація професій

3. Методи професіографії

4. Характеристики професій типу:

а) “людина-людина”

б) ”людина-техніка”

в) “людина-природа”

в) “людина-знакова система”

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Професіограми і психограми є важливими методичними засобами профорієнтаційної роботи. Основними її напрямами (структурними елементами) вважаються: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір (добір). Деякі автори в структуру профорієнтації включають і професійну адаптацію.

У суспільстві існує розподіл праці, тобто окремі відносно постійні трудові пости, відносно відокремлені галузі трудової діяльності, які називаються професіями і спеціальностями. Необхідно розрізняти поняття "професія" і "спеціальність". Поняття "професія" ширше за поняття "спеціальність". Професія -- це визначений вид трудової діяльності, що виник у результаті суспільного розподілу праці і вимагає для її виконання здібностей, теоретичних знань і практичних навичок. Вона визначається характером створюваного продукту, використовуваними знаряддями праці і специфічними умовами виробництва. Професія є групою споріднених спеціальностей. Спеціальність -- підтип професії, що визначається дальшим розподілом праці у її межах (наприклад, професія -- лікар; спеціальність -- терапевт, педіатр, дерматолог, уролог, стоматолог, хірург). При виборі професії бажано конкретизувати вид майбутньої діяльності до певної спеціальності.

Необхідно визнати відсутність загальноприйнятих критеріїв ідентифікації і розпізнання професій і спеціальностей. Часто ці поняття використовуються як синоніми. ці поняття використовуються як синоніми. В ужитку іноді не розрізняють навіть поняття "професія" і "посада".

Всебічне і глибоке вивчення різних видів професійної діяльності є необхідною умовою вирішення і ряду інших науково-практичних завдань, спрямованих на ефективну зайнятість населення, надійність праці спеціалістів, оптимізацію процесу підготовки і перепідготовки кадрів, раціоналізацію режимів і умов праці, зниження травматизму і профзахворювань, обґрунтування припустимих варіантів переорієнтації людини з однієї професії на іншу та оволодіння суміжними спеціальностями.

Під професіографією розуміють науку, предметом вивчення якої є професії та їх класифікація. Шляхом об'єктивного дослідження вона покликана розкрити всю складність професії, виявити її змістові і структурні особливості, визначити різноманітність взаємовідносин особистості спеціаліста з предметами, засобами і продуктами праці, з оточуючими людьми, з рядом специфічних і неспецифічних явищ, що супроводжують процес праці, розкрити властиве їй напруження різних психічних функцій і на основі цього окреслити весь спектр вимог до людини як суб'єкта відповідної професійної діяльності.

Результатом професіографічного вивчення є створення професіограми -- документа, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об'єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма, що включає повний опис власне психологічних характеристик та професійно важливих особистісних якостей спеціаліста.

1. Професіографія та її місце в системі професійної орієнтації

Процес створення професіограм базується на певних принципах, дотримання яких забезпечує наукову обґрунтованість результатів дослідження. Принципи професіографії сформулював К.К.Платонов.

Основними з них є комплексність, цілеспрямованість, особистісний підхід, надійність (вимоги до емоційної стійкості особистості в умовах перешкод і шумів), диференціація, типізація, перспективність і реальність.

Комплексний аналіз особливостей будь-якої професії передбачає: виробничу характеристику професії та її спеціальностей, включаючи економічне значення, соціологічну і соціально-психологічну, педагогічну (перелік обсягу знань і вмінь, необхідних для успішної професійної праці, термін професійної підготовки тощо) характеристики професії, а також санітарно-гігієнічну характеристику умов праці з особливим наголосом на так званих шкідливих для здоров'я виробничих процесах; перелік медичних протипоказань для роботи у даній професії; психограму (перелік психологічних вимог професії до спеціаліста). Всі ці аспекти вивчення професії, об'єднані принципом комплексності, повинні враховуватися, хоч і різною мірою залежно від поставленої мети дослідження.

Відповідно до принципу цілеспрямованості зміст і обсяг професіограми визначаються тими практичними завданнями, заради яких здійснюється вивчення професії. Зокрема, метою такого вивчення можуть виступати профконсультація, профвідбір, виробниче навчання, раціоналізація виробничого процесу, вдосконалення умов Окреслюються професійно значущі властивості особистості, її особливості: інтереси, вольові, емоційні та мотиваційні характеристики, комунікативні і організаторські, спеціальні ділові якості (наприклад, оперативність або пунктуальність у розв'язанні певних істотних для даної професійної діяльності питань). Розкриваються професійно значущі особливості прояву окремих психічних функцій: мислення, пам'яті, сприймання, уяви, а також сенсомоторики і уваги. Зазначаються можливості компенсації тих чи інших властивостей або особливостей прояву особистості у процесі професійної діяльності. При цьому проблема компенсації трансформується у проблему формування індивідуального стилю роботи, що забезпечує оптимальну професійну діяльність.

Такими є основні питання, що характеризують комплексний цілеспрямований підхід у професіографії.

Вивчаючи професію з метою профорієнтації, необхідно зуміти побачити професійну діяльність очима людини, яка буде за цією професією працювати. Потрібно вказати джерело вимог у виробничо-технічній структурі професії і в об'єктивних умовах виконання професійної діяльності.

У професіограмі також розкриваються можливості компенсації тих чи інших якостей і особливостей прояву особистості у процесі професійної діяльності.

Таким чином, у професіограмі об'єктивні особливості трудового процесу, його технічні, технологічні, організаційні та інші характеристики, ніби перекладаються на мову психофізіологічних та соціально-психологічних понять. Це необхідно для створення єдиної основи для порівняння особливостей професії і людини.

Професіографічний матеріал повинен містити не тільки аналіз індивідуально-психологічних особливостей, а й аналіз важливих професійних ставлень і ціннісних орієнтацій, істотних для характеристики професії. Важливою тут є інформація про можливості прояву в даній професійній діяльності творчості, ініціативи, самостійності, здатність до самореалізації і застосування новітньої техніки. Елементи характеристики професійної діяльності мають бути показані не ізольовано, а як певна сукупність, що створює психологічну структуру професії. Структура професіограми, обсяг її окремих частин, ступінь узагальнення і детальності опису тих чи інших особливостей професії визначаються, як правило, метою її вивчення. Але в інтересах наступної системної обробки професіограм, їх практичного використання доцільно, щоб кожна з них будувалася за типовою схемою з використанням єдиної термінології, що позначає трудові операції й індивідуально-психологічні якості, задіяні у процесі їх виконання.

Таким чином, план-схема психологічної характеристики професії з метою профорієнтації повинна містити таку інформацію:

І. Загальні дані про професію

1. Історія виникнення професії.

2.Зміни, які відбулися у професійній діяльності у зв'язку з науково технічним прогресом

3.Соціально-економічне значення і місце професії у народному господарстві.

4. Перспективи розпитку професії.

5. Розгалуження професії за спеціальностями.

II. Характеристика процесу праці

1. Сфера діяльності і вид прані:

а) матеріальне виробництво, сфера обслуговуючої праці, сфера інтелектуальної праці;

б) праця ручна, механізована, змішана, управління автоматами;

в) праця в індивідуальному виробництві;

г) праця у серійному виробництві;

д) правд у технічній системі, системі "людина - людина", "людина - природа" тощо

2. Продукція

3. Основні знаряддя праці:

а) речові;

б) функціональні.

4. Основні виробничі операції, професійні обов'язки, опис робочого місця

5. Робоча поза.

6. Застосування технічних засобів.

7. Види труднощів, помилок, аварій з вини працюючого.

8. Організація праці і характер соціальних зв'язків (праця індивідуальна чи в колективі, виконавча, керівна; ділові контакти)

III. Санітарне-гігієнічні умови праці

1. Мікрокліматичні умови: робота у приміщенні чи на повітрі, запиленість, шум, вібрація, освітлення, температура.

2. Режим і ритм праці: змінність, темп (заданий чи вільний), монотонність, вільний час, відпустка.

3. Можливості виробничого травматизму; професійні захворювання.

4. Медичні протипоказання

IV. Психологічні вимоги професії до працівника

1. Характеристика різних видів сприймання інформації у професійній діяльності: гострота і точність зорового і слухового сприймання; точність тактильних і рухових відчуттів і сприйняття; правильне сприймання статичних і рухомих об'єктів, рівновага тощо.

2. Моторні (рухові) дії: сила, точність, швидкість, темп, ритм, координація рухів, швидкість реакцій.

3. Інтелектуальна сфера: особливості уваги (стійкість, зосередженість чи розподіл, об'єм уваги, мимовільність); особливості пам'яті (короткочасна, тривала, оперативна, слухова, зорова, рухова); спостереження у професійній діяльності; мислення: репродуктивне чи творче, образне чи словесно-логічне, практичне, оперативне; вирішення оперативних завдань, контроль; теоретичне мислення.

4. Емоційно-вольові якості особистості: самовладання при дії сильних, несподіваних подразників та в інших напружених ситуаціях; витривалість (психічна і фізична); врівноваженість (рівний характер і настрій, спокій у спілкуванні з людьми, стриманість, зібраність); рішучість, впевненість у собі, здатність до ризику.

5. Ділові якості: ініціативність, допитливість, енергійність, самостійність, організованість, дисциплінованість, відповідальнісгь, принциповість, комунікабельність, правильна самооцінка

6. Моральні якості і особистості: справедливість, чесність, чуйність, турботливість і уважне ставлення до людей, доброзичливість, сумлінність.

7. Вплив професії на загальний культурний рівень, на формування сенсомоторної діяльності, розумових здібностей і характер.

Отже, професіограму можна визначити як обумовлену змістом праці систему інформації про соціально-психологічні, психофізіологічні, особистісні і соціально-економічні властивості і якості особистості, які є необхідними і достатніми для успішного оволодіння професійною діяльністю та вдосконалення у ній. Одержавши таку інформацію про професію, людина має змогу "приміряти" її до себе, порівняти свої інтереси, нахили, здібності з вимогами, що їх ставить професія до індивідуально-психологічних особливостей працівника.

Професіографічне вивчення різних видів діяльності включає також розгляд істотних зв'язків, відношень між людиною і професією з урахуванням їх зміни, розвитку. Динамічність системи "людина -- професія" обумовлюється, з одного боку, постійним удосконаленням різних компонентів професійної діяльності (знарядь праці, предмета і умов праці), а, з другого, -- зміною у процесі діяльності ролі тих чи інших професійно важливих якостей і перебудова їх сукупності у цілому.праці та інше.

Згідно з принципом особистісного підходу психограма повинна передбачати різні психологічні вимоги, розраховані на середнього працівника і на працівника з високим рівнем розвитку професійних здібностей. Іншими словами, професіограма має розроблятися з урахуванням правила допусків.

Важливим принципом, покладеним в основу професіографічного дослідження, є принцип надійності. Він передбачає врахування ускладнених умов досліджуваної професії, тобто вимог професії до емоційної стійкості людини в стресових ситуаціях чи в умовах посилених перешкод. Адже емоційна стійкість є однією з найважливіших умов надійності людини в процесі професійної діяльності. Цей принцип насамперед враховується у ході розробки професіограм професій, пов'язаних з небезпекою, ризиком (професії водія, льотчика, операторські тощо).

Принцип диференціації вимагає при розробці професіограм враховувати специфіку різних спеціальностей, які входять у дану професію. Наприклад, професія юриста розгалужується на такі спеціальності: слідчий, суддя, адвокат, консультант в юридичній консультації чи установі, юрист-теоретик у науковому закладі.

Принцип типізації, навпаки, передбачає об'єднання різних професій у певні групи за подібністю вимог до психологічної структури спеціаліста. Даний принцип покладається в основу психологічної класифікації професій. У практичній психології найчастіше використовується профорієнтаційна класифікація професій Е.О.Клімова профорієнтаційна класифікація типів особистості і типів професійного середовища Д.Голланда.

Принципи перспективності і реальності вказують на необхідність врахування у професіографічному дослідженні тенденцій розвитку і змін у психологічній структурі досліджуваної професії.

Дотримання зазначених методологічних принципів визначає якість професіографічного дослідження і запобігає помилкам при розробці професіограм.

Комплексність і цілеспрямованість професіографії припускає вивчення професії за кількома напрямами:

1. Виробнича характеристика. Розкриває інформаційний матеріал про сукупність спеціальностей, що належать до структури досліджуваної професії, а також основних технологічних "вузлів" останньої -- виробничих операцій. Цьому напрямові відповідає також опис основних виробничих умов професійної діяльності. На увазі маються умови органічно пов'язані з технологією праці, а також з предметом і цілями цієї діяльності. До цього ж напряму відноситься дослідження і опис предмета праці, всіх використовуваних засобів.

2. Економічне значення професії. В дослідженні за цим напрямом розкриваються роль і місце професії в системі народного господарства, її взаємозв'язок з іншими професіями, економічна результативність даної професійної діяльності для народного господарства в цілому і для людини, яка нею займається, зокрема заробітна плата, економічні пільги тощо.

3. Соціальна і соціально-психологічна характеристика професії. Цьому напряму дослідження професій притаманне розкриття спеціальної інформації про престиж професії, особисті перспективи фахівця, взаємодію працівників у межах безпосереднього виробничого оточення (колектив бригади, лабораторії, бюро і т.ін.); особливості стосунків членів колективу, їх взаємодії та взаємодії керівників і підлеглих.

4. Навчально-виробнича характеристика професії. Розкриваються питання про обсяг, діапазон, глибину спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних для оптимальної професійної діяльності. Здобуття необхідних знань та вмінь, умови навчання, навчальні заклади, які готують спеціалістів з даної професії, термін навчання, навчальні предмети.

5. Гігієнічна характеристика професії. Вивчається навколишнє середовище. Визначаються кліматичні умови професійної діяльності, освітленість, звуки, шуми, вібрації тощо. Особлива увага приділяється хімічному складу середовища, зокрема, повітря, таким чинникам, як запах, смак, подразники шкіри. В гігієнічній характеристиці виділяються фактори, що за певних умов можуть справляти негативний вплив на організм людини, погіршуючи стан ЇЇ здоров'я.

6. Фізіологічна характеристика вимог професії до людини. В цьому напрямі дослідження виявляються фізичні і нервові навантаження, що виникають при виконанні виробничих операцій у професійній діяльності людини, у тому числі фізичні навантаження на окремі аналізатори. Визначаються типова виробнича робоча поза людини і можливості ЇЇ зміни протягом робочого дня; нервове навантаження протягом робочого часу і в окремі періоди праці. щодо фізичного і нервового навантаження маємо на увазі виявлення не тільки їх інтенсивності, а й тривалості. Поряд з цим досліджуються типові особливості темпу і ритму праці. Вказуються медичні протипоказання для роботи за даною професією.

7. Психологічна характеристика професійної діяльності. Передбачає визначення вимог професії до психологічної сфери особистості, у тому числі до окремих психічних функцій: жорстко пов'язані з технологією професійної діяльності і детерміновані нею; бажані для оптимальної професійної діяльності. Виявляються спеціальні і загальні здібності, від наявності яких залежить успіх діяльності в даному виді професійної праці.

Повнота профорієнтаційних професіограм визначається їх цільовою спрямованістю. Професіографічні матеріали можуть використовуватися з різною метою: для профінформаційної роботи, профконсультації і профвідбору, раціоналізації праці, підготовки кадрів.

Насамперед це стосується психограми як основного ядра професіограми будь-якої професії.

Професіографічний матеріал необхідний для професійної інформації, тобто для ознайомлення молоді і дорослого населення з особливостями тієї чи іншої професійної діяльності.

Тому професіограми, розроблені з метою профінформації, характеризуються широтою викладу. Вони повинні розкривати привабливі, творчі моменти діяльності, її труднощі, основні вимоги до індивідуально-психологічних особливостей працівника, процес професійної підготовки, особливості професійного середовища тощо. Професіографічні матеріали для профорієнтації мають бути привабливими, щоб після ознайомлення з ними хотілось оволодіти професією.

Центральною частиною профконсультаційної професіограми є психограма. Виділений у психограмі перелік професійно важливих якостей є основою для підбору психодіагностичних методик вивчення особистості, що консультується, і проведення профконсультантом заключної бесіди.

Профконсультаційна робота вимагає інформації про професії, про те, які вимоги вони ставлять до розумового, психологічного і фізичного розвитку, освіти і здоров'я людини, про характер підготовки, можливості і швидкість професійного росту. ї психофізіологічні якості, здібності і адекватно оцінити їх з огляду на придатність до конкретної професії. Професіографічна інформація спонукає особистість "аналізувати" себе, "приміряти" професію на себе, проводити, таким чином, самоконсультацію щодо вибору чи зміни професії, роботи.

У психологічному аналізі діяльності з метою профвідбору увага акцентується на стрижневих, професійно необхідних якостях і кількісних показниках рівня їх розвитку, що дає змогу диференціювати людей на професійно придатних і непридатних. Наприклад, професійно необхідними для професії водія транспортних засобів є такі якості: високо розвинута сенсомоторика, динамічний окомір, широкий розподіл і швидке переключення уваги, оперативне мислення, здібність до прогнозування, емоційна стійкість, нахил до виправданого ризику, відповідальність, організованість тощо.

Розробка професіограм з метою профвідбору -- складний і трудомісткий процес, який включає ряд етапів, а саме: а) попередню розробку психограми; б) добір психодіагностичних методик для дослідження й оцінки рівня розвитку професійно важливих функцій, визначених психограмою;

в) проведення і експерименту з метою перевірки адекватності методик і уточнення психограми на різних групах спеціалістів (з високою, середньою і низькою продуктивністю праці); г) статистична обробка і якісний аналіз отриманих експериментальних даних (у групах спеціалістів з різним рівнем продуктивності праці; д) складання методичних рекомендацій.

Інші завдання має вивчення професій з метою раціоналізації та підвищення ефективності процесу професійної підготовки та перепідготовки кадрів. Специфікою професіограм у цьому випадку є установка на визначення насамперед тих професійно важливих якостей, які піддаються значному розвитку в процесі вправляння в міру оволодіння професійною майстерністю.

Немаловажною є оцінка навчальних методів з точки зору того, наскільки у ході професійного навчання активізуються психофізіологічні системи і функції, відображені у психограмах тих чи інших професій.

Раціоналізація режиму та умов праці теж розпочинається з вивчення особливостей конкретної професійної діяльності та розробки ЇЇ професіограми. Як і в будь-якій іншій психограми тут визначаються основні професійно важливі якості, найкраще використання яких мусить забезпечуватися оптимізацією умов роботи. Разом з тим особлива увага приділяється виявленню найбільш лабільних психічних функцій, динаміка яких є показником найслабкіших місць в організації праці. Наприклад, істотне зниження зорового аналізатора під кінець робочого дня свідчить про необхідність раціоналізації освітлення, кольорового вирішення інтер'єру і робочого місця тощо. Зміна картини динаміки психічних функцій після оптимізації умов праці може служити індикатором ефективності вжитих заходів. Оцінюючи зрушення у працездатності у зв'язку з особливостями професійної діяльності, необхідно враховувати наявність значних індивідуальних відмінностей в динаміці пропускної здатності аналізаторів, швидкості і точності реакцій, у коливанні, стійкості і переключенні уваги та інше.

Вивчаючи професії з метою профорієнтації, важливо додержувати ряд методичних вимог.

У процесі вивчення професій необхідно дотримуватися визначеної схеми, але не можна допускати шаблону.

Таким чином, професіографія є фундаментом професійної орієнтації. Вона дає змогу ефективніше вести практичну роботу з раціонального розподілу трудових ресурсів

2. Класифікація професій

До змісту професіографії входить і класифікація професій, що є необхідною умовою науково обґрунтованої системи професійної орієнтації.

Ситуація вибору професії різко ускладнилась. По-перше, розширився діапазон вибору.

Українські спеціалісти налічують сьогодні більш як 40 тис. професій. Ця кількість швидко змінюється. Вважається, що протягом 10 років зникає близько 5000 професій і майже стільки ж виникає нових. По-друге, зазнають змін характер і зміст праці у межах як нових, так і старих професій. По-третє, ускладнюються структура особистості, мотиви вибору професії, потреби і запити людини, яка вступає у самостійне трудове життя.

В історії вітчизняної і зарубіжної психології відомо немало спроб класифікації професій. Кількісна і якісна різноманітність класифікаційних ознак, за якими проводилось диференціювання професій, не затушовує їх загальної основи. Залежно від об'єкта праці (люди, думки, неживі предмети) і видів найбільш властивих людині діяльностей (переважання функцій "вербального" чи "технічного" інтелекту, здатності символізувати подразники, що сприймаються, і переробляти їх у художні образи) О.Ліпман поділяв професії на: а) ті, що передбачають справи з людьми, впливають на людей (педагог, юрист, лікар); б) ті, шо мають відношення до неживої природи (геолог, механік); в) ті, для яких властиве спілкування з живою природою (біолог, агроном). Але ця класифікація надто узагальнена. Наприклад, важко назвати професії, представникам яких у процесі діяльності не доводиться мати справу з людьми.

Міжнародний конгрес психологів (Оксфорд, 1923 р.) визнав за необхідне взяти за основний критерій класифікації професій їх психологічний аналіз.

В 20--30 роки І.Н. Шпільрейн обґрунтував необхідність класифікації професій для професійної консультації. Він дав критичний аналіз існуючих спроб класифікувати професії і сформулював свій підхід, виділивши три групи якостей (так звані координати класифікації): специфічний вид реакцій, специфічний вид уваги і специфічний вид звикання до професійної діяльності.

На початку 20-х років С.Г. Струмілін запропонував класифікацію професій, основою якої була ступінь складності автоматизації зусиль працівника у процесі праці. За цією класифікацією всі види праці поділялися на п'ять типів: а) автоматична рефлекторна праця; б) напівавтоматична звична праця (телеграфіст, друкарка); в) шаблонна виконавча праця (токар, слюсар);

г) самостійна праця в межах завдання (педагог, конструктор, лікар); д) вільна, творча праця (вчений, художник, композитор). У класифікації, запропонованій Струміліним, має місце раціональна спроба характеризувати професії за співвідношенням у них творчих і шаблонних компонентів. Але вона мало придатна для профорієнтації.

Як свідчить досвід професіографічних вивчень у ході розробки класифікації професій з метою профорієнтації необхідно виконати ряд умов. Класифікація передусім має відповідати цільовим установкам, а єдиним її критерієм може бути тільки подібність вимог різних видів діяльності до індивідуально-психологічних характеристик працівника, або інакше -- подібність професійно важливих якостей.

Принципи класифікації завжди обумовлені розумінням теоретичної складності проблеми "взаємовідношень" людини і професії (або проблеми відповідності). Залежно від стану розв'язання цієї проблеми по-різному формулюються завдання і цілі вивчення професій, принципи класифікації; різне визначення дістають такі елементи професіографії, як "професійні вимоги", "професійно важливі якості", "професіограма".

Дуже важливим моментом, що забезпечує успіх класифікації професій, є правильний добір ознак, за якими вони порівнюються.

Загальноприйняті деякі традиційні класифікації професій. До них відноситься розподіл професій на професії фізичної і розумової праці. Ті що вимагають фізичної сили і різноманітних психомоторних якостей; і ті професії, що не вимагають цих якостей, а насамперед ставлять вимоги до розумової діяльності. Розподіл професій на фізичні і розумові дуже загальний, не відображає істотних відмінностей між професіями або навпаки, їх подібності.

Існує класифікація професій за галузевою ознакою: 1) промислові; 2) сільськогосподарські; 3) транспортні; 4) торговельні; 5) адміністративно-управлінські; 6) канцелярські; 7) медичні; 8) педагогічні; 9) юридичні; 10) військові; 11) наукові; 12) мистецькі; 13) спортивні та інші. Але за цієї класифікації ряд професій не завжди можна віднести до одного з вказаних типів.

Всі вони різняться за психологічною характеристикою праці. Відсутня можливість порівняти особистісні якості (інтереси, нахили, здібності) людини т, вимогами галузі промисловості в цілому. Тому для профорієнтації, мабуть, найкраще користуватися класифікацією, побудованою за ознаками, які йдуть безпосередньо від людини як учасника процесу праці.

Справді, коли людина працює, її увага спрямовується на предмет праці. Те, що потрібно робити з предметом. -- мета праці, яка реалізується за допомогою тих чи інших знарядь, І засобів і, що для людини суттєво, - у певних умовах. Саме на цих чотирьох ознаках будується профорієнтаційна класифікація професій Є.О.Клімова, яка серед нечисленних розробок заслуговує уваги.

Предмет праці -- це об'єкт, на який спрямована людська діяльність. Це може бути інша людина, жива і нежива природа, технічні об'єкти, символи, знаки, художній образ.

Згідно з класифікацією професії залежно від предмета праці поділяються на п'ять типів (табл.1). До типу професій "людина - людина" відносяться професії, де предметом праці є люди. Тип "людина - техніка" об'єднує професії, де предметом праці є технічні об'єкти. Професії, де предметом праці є жива і нежива природа, відносяться до тилу "людина -- природа". До типу професій "людина - знакова система" відносяться професії, де предметом праці виступають умовні знаки, цифри, схеми, карти, таблиці, формули. І, нарешті, професії, де предметом праці виступає художній образ, засоби його побудови, відносяться до типу "людина - художній образ".

Таблиця 1.

Ознаки класифікації	Види класифікації	Класифікація професій
Предмет праці	Типи професій	Людина-людина(Л)	Людина-техніка(Т)	Людина - природа(П)	Людина-знакова система(З)	Людина-художній образ(Х)
Мета праці	Класи професій	ГНОСТИЧНІ Г-розпізнавати, розрізняти, оцінювати, перетворювати	ПЕРЕТВОРЮЮЧІ П - перетворювати, обробляти, організовувати, переміщувати	ПОШУКОВІ П - придумувати, винаходити, конструювати, знаходити нові варіанти
Знаряддя праці	Види професій	Р -професії, пов'язані з використанням ручної праці	М - професії, пов'язані з використанням машин з ручним управлінням	А - професії, пов'язані з використанням автоматів, автоматичних ліній, роботів	Ф - професії, в яких використовуються функціональні засоби, знаряддя праці
Умови праці	Групи професій	П - праця в умовах звичайного, побутового мікроклімату	В - праці на відкритому повітрі	Н - праця в незвичайних умовах ( під водою, під землею)	М - праця з підвищеною моральною відповідальністю за життя та здоров'я людей

Названі типи не можуть бути жорстко розмежовані. До уваги беруться лише ознаки, що переважають у характеристиці кожного типу професій. У будь-якій професії, наприклад, є елементи взаємодії людей. Але успішність діяльності інженера-організатора виробництва, педагога, професії яких відносяться до типу "людина - людина", залежить головним чином від уміння взаємодіяти з людьми, а не тільки від знань у тій чи іншій галузі науки і техніки.

Таким чином, характер предмета праці значною мірою визначає вимоги професії до людини. Тому згруповані таким способом професії мають багато спільного як щодо характеру діяльності, так і щодо вимог, які ставляться до працівника. В даній класифікації виділяються стрижневі професії, психологічна структура яких найбільшою мірою є типовою для всієї групи. Ці професії тим самим набувають функцію своєрідних представників відповідних груп, їх психологічна характеристика по суті є психологічною характеристикою всього типу професій. |

Така класифікація дає змогу систематизувати різноманітний! матеріал про професії і на прикладі стрижневих професій кожної групи розкрити їх типові вимоги до працівника. Таким і чином, немає необхідності ознайомлювати людину з кожною професією, та це й неможливо. Для орієнтації в світі професій досить вивчити кілька стрижневих професій кожного типу.; Конкретніший вибір в межах типу професій, якому віддається; перевага, залежить від інтересів, відношень і установок людини.

3. Методи професіографії

У процесі психологічного вивчення професій використовуються методи, за допомогою яких можна зібрати інформацію про особливості професійного середовища, зміст професійних завдань і психологічних вимог до спеціалістів, які з них випливають, про властивості суб'єкта праці і його вимоги до умов праці, а також методи структурування одержаної інформації. Основними методами у професіографії вважають опитування, спостереження, самоспостереження, експеримент, які доповнюються аналізом документації, розбором критичних ситуацій, розглядом результатів праці тощо.

1. Метод вивчення виробничої документації. Використовується для збору об'єктивної інформації про процес праці, про браковану продукцію, стан здоров'я робітників, їх кваліфікацію, режим праці, основні професійні завдання тощо. Ознайомлення з вказаними особливостями професійної діяльності, а також з професійною термінологією є необхідною умовою розробки програми спостереження, плану бесіди з спеціалістами. Аналіз службових анкет, характеристик, звітів з метою порівняльного аналізу спеціалістів.

2. Метод опитування. Опитування -- найдавніший прийом, застосовуваний у вивченні професій. Цим методом широко користувався перший дослідник в галузі психологи праці Г. Мюнстерберг, вивчаючи професію водія трамваю. У 20-ті роки нашого століття це був основний метод збору професіографічного матеріалу. Найбільш поширеним у цей час були опитувальні листи О.Ліпмана, зміст яких складали 150 запитань для характеристики професій середньої і вищої кваліфікації.

Спеціаліст мав вибрати одну з трьох можливих відповідей.

У сучасній професіографії метод опитування використовується переважно з допоміжною метою. Приміром, його рекомендується застосовувати, щоб з'ясувати ставлення спеціалістів до своєї професії, мотиви вибору спеціальності, довідатися про труднощі у роботі тощо.

Метод опитування може застосовуватися у формі усної бесіди. Бесіда дає змогу змінювати формулювання запитань, якщо вони недостатньо зрозумілі для досліджуваного. Труднощі опитування пов'язані з тим, що навіть люди, які успішно працюють на виробництві багато років, не завжди можуть усвідомити особливості своїх професійних дій. Тому опитування спеціалістів вимагає значної підготовчої роботи, щоб в процесі бесіди чи анкетування одержати об'єктивну і вичерпну інформацію.

Метод опитування використовується також для одержання інформації про професійно важливі якості від осіб, які за характером виконуваних службових обов'язків можуть судити про те, якими якостями повинен володіти представник досліджуваної професії. З цією метою успішно використовується "Модифікована карта особистості" К.К.Платонова. Кільком особам (5-7 чоловік), які добре знають спеціаліста (товариші по роботі, керівник підрозділу), ставляться запитання в усній формі чи пропонується карта особистості, за якою оцінюються ПВЯ (професійно важливі якості) спеціаліста. При цьому кожна якість спеціаліста визначається на підставі знання "життєвих показників", тобто типових випадків з життя людини та її роботи. Узагальнення оцінок допомагає нейтралізувати випадкові судження. Стабільність оцінок характеризує стійкі форми поведінки. Застосування методу незалежних характеристик у професіографічному дослідженні сприяє підвищенню об'єктивності одержаних результатів.

3. Метод спостереження. Спостереження у професіографічному дослідженні є способом збору первинної інформації про професії шляхом безпосереднього сприймання і прямої реєстрації різних фактів і сторін діяльності. Щоб одержати необхідну інформацію про професії з допомогою спостереження, треба завчасно продумати і розробити його план і програму. Необхідно також виділити ряд етапів у підготовці і проведенні спостереження:

2-- визначення мети і завдань спостереження, тобто формулювання запитань, відповіді на які передбачається здобути шляхом спостереження за діяльністю спеціаліста;

-- визначення об'єкта і предмета спостереження у загальній структурі діяльності, розчленування об'єкта спостереження на складові логічно зв'язані елементи і виділення показників, за якими можна судити про їх зміни;

-- вибір способу спостереження і способу реєстрації ознак об'єкта спостереження, підготовка необхідних технічних засобів і документації;

-- проведення спостереження, фіксація його результатів і нагромадження даних про професії;

-- опрацювання і психологічна інтерпретація одержаної інформації.

У процесі спостереження психологічний аналіз професійної діяльності проводиться в тісному зв'язку з вивченням її виробничо-технічної структури. Спостереження виявити, встановити, які моменти професійної діяльності обумовлюють ті чи інші вимоги до психофізіологічних якостей працівника.

Важливим принципом спостереження є порівняльний підхід у вивченні професій. Можна порівнювати динаміку денного і місячного виробітку, якість продукції та інші показники. Це допомагає краще зрозуміти особливості і причини успіхів і труднощів в оволодінні професією, чіткіше усвідомити психологічну структуру професійної діяльності у цілому.

Спостереження може бути безпосереднім і опосередкованим.

У ряді випадків спостереження проводиться з метою порівняльного аналізу психологічних характеристик окремих працівників. Такий прийом дає змогу скласти психограми для успішних і неуспішних спеціалістів, виявити можливі індивідуальні коливання у розв'язанні виробничих завдань і встановити їх значення для визначення професійно важливих якостей у психологічній характеристиці професії.

4. Самоспостереження і самозвіт. Самоспостереження в професіографії можна використовувати у двох формах: як самозвіт спеціаліста і як. самоспостереження психолога, який поєднує в одній особі дослідника і спеціаліста з певної професії. Спостереження як метод професіографії -- активний процес відображення людиною ходу власної професійної діяльності. На основі внутрішньої фіксації елементів певної діяльності подається самозвіт про кожний з цих елементів та їх послідовність.

При використанні в професіографії так званого "трудового методу" психолог-дослідник сам оволодіває професією, набуваючи професійні уміння і навички. В основі "трудового методу" лежить психологічне самоспостереження і поєднання в одній особі дослідника і спеціаліста певної професії. Перевага "трудового методу" полягає в тому, що дослідник має змогу аналізувати професію зсередини, на власному досвіді відчути й оцінити значення того чи іншого компонента досліджуваної діяльності, глибше зрозуміти її психологічну структуру.

У вивченні більш складних професій "трудовий метод" може використовуватися як додатковий прийом при аналізі окремих професійних елементів. Цей метод широко застосовувався в 20-ті роки для розробки професіограм багатьох спеціальностей середнього рівня кваліфікації. Готувався детальний план самозвіту, на основі якого психолог після кожного дня роботи складав протокол робочого дня, то включав п'ять основних пунктів:

а) детальний опис робочого дня із зазначенням змісту робочого процесу, характерних випадків, які тим чи іншим чином впливають на успішність професійної діяльності;

б) причини труднощів, які стали перешкодою для досягнення хороших результатів у роботі (наприклад, розгубленість там, де потрібно швидко приймати рішення, недостатня гнучкість пальців рук у набиральника текстів, низький рівень розподілу уваги у телефоніста міжміського зв'язку і т.д.

в) причини відчуття полегшення у даний день роботи порівняно з попереднім, тобто самозвіт про значення набування вправності і навичок автоматичного виконання окремих елементів діяльності;

г) реєстрація появи професійної втоми, помітної протягом робочого дня (втома очей, рук, ніг, хребта), помилок у роботі, сповільнення її темпу;

д) загальні зауваження: підсумкові відомості, одержані протягом робочого дня про професійну діяльність, рекомендації, які стосуються внесення змін у процес праці з метою підвищення її продуктивності.

Незважаючи на ряд недоліків "трудового методу", здобута за і його допомогою інформація може розглядатися як достовірна в силу того, що психолог не будує гіпотезу про існування тих чи інших психічних актів у працівника, а точно знає про них, і оскільки пережив їх на власному досвіді.

5. Експериментальний метод. Експеримент у процесі психологічного вивчення професійної діяльності використовується переважно для виявлення тих її аспектів, які неможливо встановити лише на основі аналітичного спостереження природного протікання робочого процесу. Залежно від мети дослідження застосовують природний чи лабораторний експеримент. Експериментальні методи передбачають наявність спеціально обладнаних лабораторій, де можна моделювати виробничі ' операції, відтворювати умови праці і вплив середовища на с людину. Одним з видів такого методу є природний експеримент, який проводиться безпосередньо на робочих місцях за згодою керівництва. Він полягає в тому, що реальні умови праці змінюються, оптимізуються. В експериментальних умовах вивчається вплив різних факторів організації праці (темп роботи, кількість або частота інформаційних сигналів та ін.) на функціональний стан працівника.

За допомогою експерименту в ряді випадків уточнюється попередньо складена психограма. З цією метою виділяються групи спеціалістів з різною професійною успішністю. В кожній групі за допомогою психодіагностичних методик (апаратурних, бланкових) перевіряються рівень розвитку якостей, визначених у психограмі як професійно значущі. Результати: дослідження порівнюють з показниками професійної успішності за допомогою кореляційного методу. Якщо успішні спеціалісти мають вищий рівень, а менш успішні -- значно нижчий рівень розвитку певних якостей, то це свідчить про важливість тієї чи іншої досліджуваної якості для даної професії.

Особистісні тести в експериментальному дослідженні спрямовані виключно на вивчення психологічних особливостей суб'єкта праці. Особистісні властивості спеціаліста професійно; важливого значення мають багато різних проявів. Такими властивостями можуть бути нейротизм, екстраверсія-інтроверсія, емоційна стійкість, організаторські і комунікативні здібності, самоконтроль, схильність до фрустрації, креативність тощо. В багатьох професіях ті чи інші особистісні якості спеціалістів є важливим критерієм розподілу їх на успішних і неуспішних. Для виявлення рівня розвитку цих психологічних якостей у професіографічному дослідженні використовуються переважно адаптовані і стандартизовані особистісні методики, Серед них варто виділити опитувальник Г. Айзенка, 16-факторний опитувальник Р. Кеттелла, Міннесотський багатофакторний опитувальник ММРІ.

6. Метод аналізу критичних ситуацій. Ґрунтується на зборі інформації про поведінку людей у певних складних ситуаціях. Вивчаються причини допущення бракованої продукції, аварій, травматизму і т.ін. з метою встановлення ролі психологічного фактора в даних явищах. Для виявлення помилок і причин їх виникнення можуть використовуватися практично всі вище названі методичні прийоми: аналіз документації, опитування, спостереження, експеримент тощо.

У психографії виділяють три основних тили помилок: а) сенсорного типу (пов'язані з прийомом інформації, роботою різних аналізаторів і якістю уваги); б) гностичні (тобто помилки, викликані неточною переробкою інформації, пов'язані з пам'яттю, мисленням); в) виконавчих реакцій (пов'язані з недостатньою активністю функцій психомоторики і мовлення); г) особистісного типу (пов'язані з проявами особливостей мотивації, вольових якостей, організаторських здібностей спеціаліста тощо).

Кінцевою метою аналізу помилок і поведінки спеціаліста у критичних ситуаціях є виявлення вимог професії до психологічної структури особистості і встановлення психологічних протипоказань до даної професійної діяльності.

7. Алгоритмічний метод у професіографічному дослідженні. Алгоритм -- це суворо визначена послідовність трудових дій, яка неминуче веде до розв'язання задачі певного класу. Існують різні форми алгоритмічного опису робочих процесів: словесний опис, складання логічних схем, кінематичних графіків, опис символами тощо. Це виклад усіх операцій, які виконує спеціаліст у процесі професійної діяльності у визначеній послідовності.

Елементарні складові алгоритму називаються оперативними одиницями. Такими одиницями (елементарними діями) є сприймання чи відтворення у пам'яті необхідних образів, понять, суджень, а також дій (простих і складних), які мають певну завершеність у роботі спеціаліста. До них відносяться, наприклад, зчитування показників приладів, здійснення обчислювальних операцій, включення тумблерів тощо. В межах конкретної професійної діяльності склад і обсяг оперативних одиниць залишиться відносно сталим. Алгоритмічний аналіз професії дає змогу поступово простежувати характер операцій, що їх виконує спеціаліст. Алгоритмічне вивчення професійної діяльності допомагає одержувати її операційно-структурний опис і розкрити психологічний зміст як окремих операцій, так і діяльність у цілому.

Опитувальні листи для виявлення професійно важливих якостей спеціалістів

У ході розробки профконсультація і профвідбору особливого значення набувають виявлення і всебічний аналіз важливих якостей, диференціюють людей за ефективністю праці і упродовж усієї професійної діяльності залишаються відносно стійкими, стабільними і такими, що погано піддаються тренуванню. Для визначення професійно значущих якостей спеціаліста і об'єктивної оцінки можна використати експертні оцінки за спеціально розробленим опитувальником. Під час складання психологічної характеристики професійної діяльності можна використати методику характеристики діяльності, в основу якої покладено опитувальний лист американського психолога О.Лімпана, адаптований І.Шпільрейном в психотехнічній лабораторії Центрального інституту праці у 20-х роках нашого століття.

Перший варіант використовується для вивчення професій, в яких переважають елементи розумової праці. Другий варіант використовується для вивчення професій сенсорного профілю.

Опитувальний лист з переліком ряду індивідуально-психологічних властивостей. Необхідно оцінити наявність і значення кожної даної властивості для своєї професійної діяльності за трибальною шкалою: 0 балів, якщо дана властивість індиферентна; 1бал - бажана; 2 бала - вкрай необхідна для успішної діяльності. Опитувальний лист заповнюється після ознайомлення з усіма запитаннями. ( див. дод.)

Ці запитання складають основу всебічного аналізу професійної діяльності та ЇЇ особливостей. Вони утворюють загальну схему для розробки комплексної професіографічної характеристики професії.

Під час аналізу результатів дослідження за допомогою дешифратора (див. табл.1):

-- вираховується середня оцінка кожної психологічної властивості по всій групі обстежуваних спеціалістів;

-- обчислюється середній бал по кожній групі властивостей;

-- виписуються властивості, визнані спеціалістами необхідними (середня оцінка від 1,6 до 2,0);

-- встановлюється ієрархія якостей;

виділені ПВЯ порівнюються з професійними завданнями.

Таблиця 2

Дешифратор до опитувального листа О. Ліпмана

№ запитання Властивості особистості
1 6 атенційні 7 10 спостережливість 11 22 мнемічні 23 32 моторні 33 37 сенсорні 38 40 імажетивні 41 52 інтелектуальні 53 60 емоційні 61 70 вольві 71 76 мовні 77 85 комунікативні

Необхідно зазначити, що опитувальників О.Ліпмана недостатньо для складання психограми, оскільки вони не дають уявлення про індивідуально-психологічні властивості і ставлення особистості. Для визначення вимог діяльності до особистісних якостей працівника можна успішно використати "Модифіковану карту особистості", розроблену К.К.Платоновим.

"Модифікована карта особистості" побудована за принципом методу полярних профілів. Вона включає 93 індивідуально-психологічні властивості і ставлення особистості, які можуть виступати як ПВЯ. Крім того, даний метод допомагає оцінити три важливих показники, які характеризують успішність діяльності (швидкість, якість, надійність роботи). Кожна властивість оцінюється за 10-бальною шкалою.

Результати дослідження опрацьовуються за допомогою шифрів (див. табл. 3). У процесі аналізу:

-- обчислюється середній бал кожної властивості до десятих;

-- обчислюється середній бал для кожної групи властивостей;

-- порівнюється ступінь вираженості найбільш значущих властивостей і ставлень з успішністю діяльності (оцінка діяльності подається наприкінці опитувальника: швидкість, надійність і якість роботи);

-- досліджувані спеціалісти піддаються процедурі ранжування за успішністю діяльності, при цьому їм присвоюється високий чи низький ранг;

-- проводиться порівняльний аналіз ПВЯ у працівників вищого і нижчого рангів;

-- при великій вибірці досліджуваних обчислюється коефіцієнт рангової кореляції. "Модифікована карта особистості" побудована за принципом методу полярних профілів. Вона включає 93 індивідуально-психологічні властивості і ставлення особистості, які можуть виступати як ПВЯ. Крім того, даний метод допомагає оцінити три важливих показники, які характеризують успішність діяльності (швидкість, якість, надійність роботи). Кожна властивість оцінюється за 10-бальною шкалою.

Результати дослідження опрацьовуються за допомогою шифрів (див. табл. 3). У процесі аналізу:

-- обчислюється середній бал кожної властивості до десятих;

-- обчислюється середній бал для кожної групи властивостей;

-- порівнюється ступінь вираженості найбільш значущих властивостей і ставлень з успішністю діяльності (оцінка діяльності подається наприкінці опитувальника: швидкість, надійність і якість роботи);

-- досліджувані спеціалісти піддаються процедурі ранжування за успішністю діяльності, при цьому їм присвоюється високий чи низький ранг;

-- проводиться порівняльний аналіз ПВЯ у працівників вищого і нижчого рангів;

— при великій вибірці досліджуваних обчислюється коефіцієнт рангової кореляції.

Таблиця 3

Шифр до “Модифікованої карти особистості” К.К. Платонова

№ на карті	Властивості особистості	№ на котрі	Ставлення особистості	№ на карті	Ставлення особистості
1а-1ж	сенсорно-перцептивні	11а-11в	до праці	24	до майбутнього
2а-2г	психомоторні	12а-12л	до оточуючих	25	до нового
3а-3г	атенційні	13а-13б	до себе	26	до невдач
4а-4г	мнемічні	14	до колективу	27	до мужності
5а-5в	імаженвтивні	15	до незнайомих	28	до ризику
6а-6є	мислительні	16	до критики	29	до опіки і вказівок
7а-7д	емоційні	17	до громадського життя	30	до правил і законів
8а-8з	вольові	18	до матеріальних цінностей	31	до свого здоров'я
9а-9д	комунікативні	19а-19б	до грошей	32	до забобонів
--	-----------------------	20	до порядку	33а-33г	загальні характеристики особистості
10а-10в	мовні	21а-21б	до одягу	----	-------------------------------
--	-----------------------	22	до алкогольних напоїв	-----	---------------------------------
--	------------------------	23а-23б	до інших	----	--------------------------------

Модифікована карта особистості:

Рухливий Вправний Рухи спокійні Схильний до спілкування Красномовний Тактовний Балакун Невимушена поведінка Рішучий Наполегливий Стабільний Цілеспрямований Дисциплінований Мужній Наполегливий Енергійний Змістовна мова Мова виразна Вміє логічно довести Життєрадісний Незворушний Спокійний "Товстошкірий Вразливий Швидко запам'ятовує Довго пам'ятає Швидко пригадує Тямущий Вдумливий Критичний розум Кмітливий Розсудливий Гнучке мислення Принциповий Допитливий Активний Оригінальний Зосереджений Уважний Високий розподіл уваги Хороше переключення уваги Яскрава уява Багата уява Мрійливий Точний окомір Гострий зір Гострий слух Музичний слух Відсутність музичного смуху Тонкий нюх Тонкі смакові відчуття Притуплені смакові відчуття Тонкі дотикові відчуття Низька дотикова чутливість Працьовитий Відповідальний Сумлінний Миролюбний Злопам'ятний чуйний Відкритий Правдивий Справедливий Шанобливий, скромний Щирий Ввічливий Соромливий Добрий Самовпевнений Скромний Колективіст Довірливий Чесний Самокритичний Суспільно активний Байдужий до Дбайливий Безкорисливий Щедрий Акуратний Вишуканий Модний Непитущий Вірний у дружбі Безкорисливий у дружбі Оптиміст Ініціативний Прагне бути першим Після невдач не падає духом Домінантний Ризиковий Самостійний Педантично ставиться до встановлення правил Нехтує своїм здоров'ям Незабобонний Забобонний Швидкість роботи Якість роботи Надійність

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

Подобные документы

• Механізм формування престижу деяких професій інтелектуального характеру, умови його формування

  Становлення престижності інтелектуальних професій сучасної молоді і чинники, що її формують. Фактори, що впливають на престижність професії. Динаміка формування престижності інтелектуальних професій в індустріальному і постіндустріальному суспільстві.
  
  курсовая работа [67,7 K], добавлен 10.01.2011
  

• Діяльність служби зайнятості в системі соціальної роботи

  Мета, принципи створення та статус державної служби зайнятості України. Методологічні та методичні основи єдиної технології обслуговування незайнятих громадян в центрах зайнятості. Надання соціальних послуг клієнтам та психологічна допомога безробітному.
  
  курсовая работа [45,7 K], добавлен 09.05.2011
  

• Виникнення соціальної роботи як професії

  Соціально-економічні й політичні передумови появи соціальної роботи як професії. Організована добродійність і сетльменти. Виникнення й розвиток шкіл підготовки соціальних працівників. Наукові дослідження соціальної роботі в період з 1945 по 1970 рік.
  
  реферат [27,2 K], добавлен 15.02.2010
  

• Сутність соціальної роботи

  Соціальна робота належить до професій, які виникли й утверджуються з метою задоволення насущних потреб суспільства і його громадян. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Напрямки соціальної роботи. Світовий досвід соціальної роботи.
  
  реферат [19,0 K], добавлен 18.08.2008
  

• Основи соціальної роботи в родині де виховується дитина з особливими потребами

  Соціальна-реабілітаційна робота з дітьми-інвалідами. Етапи організації соціальної роботи з сім'єю, яка виховує дитину з відхиленнями в розвитку. Рекомендації щодо встановлення вимог до поведінки хворого. Індивідуальна та групова терапія, тренінги навичок.
  
  курсовая работа [95,5 K], добавлен 17.05.2015
  

• Етичні засади в професії соціального працівника

  Генеза соціальної роботи в Україні. Сучасна соціальна концепція України. Сутність професії соціального працівника. Посадові обов’язки та функції соціального працівника. Етичні вимоги до професійної діяльності соціального робітника.
  
  курсовая работа [34,9 K], добавлен 09.05.2007
  

• Механізм функціонування суспільства

  Класифікація та основні компоненти соціальної взаємодії. Основні принципи теорії соціального обміну (за Дж. Хомансом). Моделі мотивації поведінки індивіда за Т. Парсонсом. Витоки нерівності у соціальних відносинах. Види соціальних рухів та процесів.
  
  презентация [162,2 K], добавлен 03.08.2012
  

• Основні засади організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами

  Методологічні основи дослідження основних засад організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами. Сутність, значення, специфіка та провідні напрямки організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами. Організація соціальної реабілітації дітей-інвалідів.
  
  дипломная работа [48,8 K], добавлен 12.08.2010
  

• Взаємозвязок соціальної роботи з педагогікою, історією та соціальною політикою

  Важливі педагогічні аспекти соціальної роботи. Соціальна робота в контексті історичного розвитку. Вивчення історії суспільства, традицій, конкретних надбань соціальної роботи, використання досвіду минулих поколінь. Соціальна політика і соціальна робота.
  
  реферат [14,3 K], добавлен 18.08.2008
  

• Міжнародні етичні стандарти соціальної роботи

  Міжнародні принципи соціальної роботи. Міжнародна Декларація етичних принципів соціальної роботи. Етичні принципи фахової соціальної роботи. Методи розв'язання морально-етичних проблем. Міжнародні етичні стандарти поведінки соціальних працівників.
  
  реферат [12,9 K], добавлен 28.08.2008
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам