Соціальна політика України

12

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

„Соціальна політика”

План

1. Назвіть основні стратегічні напрями сучасної соціальної політики України

2. Користуючись джерелом (Іванова О.І. Соціальна політика: теоретичні аспекти. Курс лекцій. Стор. 32-38) та аналізуючи класифікації світових моделей соціального захисту, надайте оцінку моделі соціального захисту в Україні

3. Користуючись джерелом (Шевчук П. Соціальна політика. Стор. 174, мал.7.1.), оцініть ефективність функціонування системи соціального захисту у Вашому регіоні (область, район, населений пункт). Сформулюйте Ваші пропозиції щодо удосконалення її елементів

4. Реалізація яких соціальних програм відбувається у Вашому регіоні (область, район, населений пункт) і які органи виконавчої влади та місцевого самоврядування її виконують?

5. Назвіть приклади форм і методів впровадження соціального діалогу (партнерства) у Вашому регіоні (області, районі, місті, населеному пункті)

Висновки

Список використаної літератури

1. Назвіть основні стратегічні напрями сучасної соціальної політики України

Основні напрями соціальної політики, як на державному, так і регіональному рівнях є складовою частиною ідеології державного будівництва, яка націлена на забезпечення прав і свобод людини, інтеграцію суспільства навколо національної ідеї, відтворення соціальних цінностей, соціальне партнерство, розвиток демократичних інститутів, самоврядування в суспільстві, формування державної стратегії для зупинення тенденції моральної та духовної деградації суспільства. Реалізація соціальної політики держави може передбачати різні підходи - насамперед соціальний і суто ринковий.

Соціальний підхід передбачає, що суспільство має гарантувати кожному члену доходи, не дозволяючи йому опуститися нижче межі малозабезпеченості. Ринковий підхід означає, що суспільство бере на себе зобов'язання лише створити умови кожному члену суспільства для виявлення екополітичної активності й одержання доходу. Обидва підходи при формуванні соціальної політики характеризують показники результативності соціальної політики чи характеристики рівня життя населення.

Стратегічними напрямами розвитку сучасної національної соціальної політики є

- призупинення падіння життєвого рівня, суттєве поліпшення матеріального стану та умов життя усіх верств населення;

- забезпечення ефективної зайнятості населення, поліпшення якості та конкурентоспроможності робочої сили на вітчизняному ринку праці;

- гарантія конституційних прав громадян на працю, соціальний захист, освіту, охорону здоров'я, культуру, забезпечення житлом тощо;

- нормалізація і поліпшення демографічної ситуації, зниження смертності населення, особливо дитячої та у працездатному віці;

- суттєве вдосконалення соціальної інфраструктури суспільства на основі розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки;

- подолання патерналістської психології, притаманної поки що значній частині українських громадян, переорієнтації їх в соціальному забезпеченні на власні сили та можливості;

- розширення та поглиблення суспільного поля для реалізації творчого соціального потенціалу людини і, як наслідок, зростання її соціального самозахисту та соціальної безпеки;

- формування у суспільстві нової соціальної культури і розвиток соціально-економічних і етнонаціональних відносин;

- досягнення соціальної злагоди і соціальної справедливості в суспільстві.

Концептуальними засадами нової соціальної політики України повинні стати науковість, комплексність, реалізм, правонаступництво, відсутність популізму, врахування етнонаціональних та соціально-економічних особливостей і територіально-регіональної специфіки, гендерних питань, достатнє правове, ресурсне, кадрове та інформаційне забезпечення.

Щоб досягти помітних результатів у розвитку та реалізації пріоритетних напрямів соціальної політики, необхідно:

- вдатися до таких економічних маневрів і дій, які б дали змогу поповнити державні та місцеві бюджети, ефективно використати їх для фінансування соціальних програм;

- опрацювати комплекс заходів, спрямованих на поглиблення соціально орієнтованої економічної реформи народного господарства;

- відновити роль доходів від трудової діяльності як основного джерела грошових доходів населення та найважливішого стимулу трудової активності працівників;

- стимулювати використання доходів від різноманітних видів трудової та підприємницької діяльності, доходів від власності на розвиток колективних цілей соціальної політики;

- забезпечити справедливий розподіл доходів, удосконалюючи систему індивідуального оподаткування доходів і власності громадян;

- розвивати ефективні механізми витрат на підприємствах усіх форм власності;

- забезпечити максимальну зваженість у політиці зайнятості;

- упровадити практичні заходи, спрямовані на послаблення бідності;

- забезпечити максимальну адресність усіх видів соціальної допомоги;

- підвищити роль усіх видів соціального страхування;

- забезпечити подальше впровадження пенсійної реформи;

- визначити пріоритети у використанні коштів на вирішення проблем соціальної політики та соціального захисту, зокрема, з урахуванням сучасного економічного становища та його майбутніх змін на краще;

- сформувати систему державних мінімальних соціальних стандартів (СДМСС) міжнародного, зокрема, європейського рівня.

2. Користуючись джерелом (Іванова О.І. Соціальна політика: теоретичні аспекти. Курс лекцій. Стор. 32-38) та аналізуючи класифікації світових моделей соціального захисту, надайте оцінку моделі соціального захисту в Україні

Розглянувши ці моделі, можна дійти висновку, що система соціального захисту в Україні більшою мірою відповідає німецькій моделі. Принаймні так вважають автори деяких підручників і посібників із соціальної політики.

Засади соціального захисту населення України закріплені у чинному законодавстві. Виділяють три його основні складові: соціальне забезпечення, соціальна допомога і соціальне страхування.

Соціальне забезпечення - це надання певним категоріям громадян соціальних виплат за рахунок коштів бюджетів, залежить воно від економічної політики уряду та стану державного бюджету, вперше поняття “соціальне забезпечення” було застосовано в законодавстві США у 1935р., а вже потім взяте на озброєння МОП.

Соціальна допомога теж побудована на фінансуванні за рахунок податків та інших надходжень до державного бюджету. Але ці кошти спрямовуються не безпосередньо фізичним особам, а підприємствам і організаціям як компенсація недоотриманих доходів громадян. Соціальна допомога надається у формі різного роду пільг, житлових субсидій і зорієнтована на індивідуальну потребу громадянина.

Соціальне страхування, слід розглядати як наріжний камінь системи соціального захисту, його базовий інститут. Соціальне страхування це система правових, економічних та організаційних заходів, покликаних компенсувати окремі види соціальних ризиків.

Із розвитком України як незалежної держави відбувалися певні зміни у соціальному страхуванні, але вважати їх досконалими важко. Стара модель соціального захисту була зруйнована, нова ще не сформувалася і розвиток соціального страхування був стихійним та безсистемним.

Великий вплив на розбудову нової системи соціального страхування мала Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., яка визначила основні засади соціальної політики держави і закріпила право громадян на соціальний захист. У статтях 46, 48 і 49 визнається право громадян на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування, а також право на соціальний захист за віком, у разі хвороби, інвалідності, втрати годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Конституція покладає на державу обов'язок створювати необхідні умови для реалізації цього права.

Далі було розроблено і прийнято Верховною радою низку законів:

– “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання” від 23 вересня 1999 р.;

– “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 р.;

– “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р.;

– “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003р.;

– “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 9 липня 2003 р..

Зростання фінансових можливостей держави зумовлює розширення обсягів її страхової відповідальності та підвищення розмірів допомоги, пенсій та інших виплат. Так в 2001 році витрати на соціальне страхування та пенсійне забезпечення склали в Україні 21 млрд. грн. або 10,4% валового внутрішнього продукту, а у 2002 році приблизно 27 млрд. грн. або 11% валового внутрішнього продукту.

Види соціальних послуг:

– професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

– пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних;

– інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Варто зазначити, що існує точка зору щодо неправомірності фінансування дотацій на створення нових робочих місць, профнавчання, надання послуг з працевлаштування за рахунок страхових внесків. На думку її прихильників, призначення ФСС ВБ - страхування ризику втрати роботи і здійснення страхових виплат у цих випадках, а не фінансування заходів і програм, які не мають страхового характеру і тільки збільшують податкове навантаження на роботодавців та робітників, які є платниками страхових внесків. Однак, потрібно враховувати, що внаслідок запровадження активних заходів скорочується термін безробіття, людина набуває нових фахових навичок, скоріше стає до роботи, починає сплачувати податки і страхові внески. Зважаючи на це, така позиція наразі є домінуючою.

3. Користуючись джерелом (Шевчук П.Соціальна політика. Стор. 174,мал.7.1.),оцініть ефективність функціонування системи соціального захисту у Вашому регіоні (область, район,населений пункт). Сформулюйте Ваші пропозиції щодо удосконалення її елементів

Ефективність функціонування системи соціального захисту у Вінницькій області:

Соціальний захист у широкому сенсі включає в себе:

- соціальну допомогу;

- соціальне страхування;

- соціальні гарантії.

Громадяни Вінницької області, як і громадяни всієї України, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі часткової або повної втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На підставі законів та інших нормативних актів формуються державні виконавчі і самоврядні органи управління соціальною політикою, регламентуються їхні відносини з недержавними організаціями, що діють у царині соціального захисту, та з самим населенням. Чинне законодавство обумовлює формування відповідних коштів, призначених для соціального захисту, а також підготовку кадрового потенціалу соціальних працівників, що працюють у системі як державних, так і недержавних установ цієї галузі. Особливе значення для ефективного функціонування інститутів соціального захисту мають його сучасне наукове, методичне та інформаційне забезпечення.

Сучасні системи соціального захисту охоплюють весь життєвий цикл людини - від її народження до смерті.

Пропозиції щодо удосконалення елементів системи соціального захисту:

- пом'якшувати наслідки бідності через надання короткотермінової адресної допомоги бідним (підтримка тих членів суспільства, які з певних причин опинились у скрутному економічному становищі, що допомагає їм уберегтися від зубожіння);

- запобігати бідності, що досягається запровадженням умов для участі громадян у соціальному страхуванні під час свого активного періоду життя (захист доходу окремої особи і членів її сім'ї на випадок втрати працездатності через старіння, хворобу, каліцтво, чи самої роботи);

- пенсійне забезпечення;

- допомога сім'ям з дітьми;

- житлові субсидії;

- допомога по безробіттю;

- створення сприятливих умов для дітонародження; подальшого життя; охорони здоров'я та виховання підростаючого покоління, що є випереджувальними заходами щодо формування якісного трудового потенціалу суспільства, зокрема здорового демографічного покоління;

- організація зайнятості, створення умов для ефективної самозайнятості, самореалізації економічно активної частини населення.

Українська модель соціального захисту має ще багато спільного з попередньою радянською моделлю, але дедалі більше змінюється відповідно до вимог ринкової економіки.

Порівняння допустимих (світовий рівень) і реальних показників розвитку українського суспільства свідчить про негативні тенденції у нашому суспільстві, зокрема у відтворенні та збереженні трудових ресурсів і людського капіталу. Отже, дієвість соціальної безпеки людини в нашій державі необхідно підвищити.

4. Реалізація яких соціальних програм відбувається у Вашому регіоні (область, район, населений пункт) і які органи виконавчої влади та місцевого самоврядування її виконують?

Відповідальна робота покладена на місцеві органи виконавчої влади, які територіально найбільш наближені до конкретних проблем членів суспільства. Безпосередньо державні і регіональні програми соціальної політики реалізують місцеві державні адміністрації (п. З ст. 119 Конституції України). Згідно зі ст. 5 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", їхні голови формують структуру органів місцевої виконавчої влади, зокрема управлінь і підрозділів, які безпосередньо відповідають за реалізацію соціальних питань територій.

У місті Вінниці існують також підрозділи, відповідальні за провадження соціальних питань територіальних громад, а саме управління, структура яких може мати особливості, регламентовані постановами місцевої влади.

До завдань, покладених на управління праці та соціального захисту населення, входять:

- забезпечення у межах своїх повноважень дотримання законодавства України про працю і зайнятість населення, про соціальне страхування і пенсійне забезпечення, соціальне обслуговування населення;

- удосконалення форм і засад соціального партнерства, організація співробітництва місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з профспілками та організаціями (асоціаціями) роботодавців;

- призначення і виплата соціальних допомог, призначення і надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного палива, встановленого законодавством;

- здійснення разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями комплексних програм поліпшення обслуговування інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, а також громадян похилого віку та сприяння всебічного розвитку надомних форм їх обслуговування;

- забезпечення працевлаштування інвалідів, сприяння здобуттю ними освіти і кваліфікації на рівні, що відповідає їхнім здібностям і можливостям;

- сприяння органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку відповідної території.

Управління праці і соціального захисту населення відповідно до покладених на нього завдань:

- забезпечує реалізацію заходів, спрямованих на посилення мотивації до праці, удосконалення її організації, оплати та нормування;

- аналізує ситуацію в соціально-трудовій сфері, стан роботи щодо укладання колективних договорів на підприємствах, установах, організаціях;

- сприяє організації переговорного процесу між сторонами соціального партнерства, надає їм організаційно-методичну допомогу, забезпечує в межах своїх повноважень дотримання законодавства з питань колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, вирішення колективних трудових спорів; здійснює реєстрацію, облік, зберігання колективних договорів і доповнень до них;

- бере участь у розробці та забезпеченні реалізації співпраці між структурами місцевої державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, громадських організацій з питань охорони праці, впровадженні регіональної системи запобігання травматизму; сприяє впровадженню безпечних виробничих процесів і устаткування;

- вивчає стан використання трудових ресурсів, аналізує розвиток процесів, які відбуваються на регіональному ринку праці;

- розробляє відповідні пропозиції та прогнози, забезпечує впровадження територіальної програми зайнятості та здійснює заходи, спрямовані на реалізацію довгострокової державної політики розвитку трудового потенціалу;

- забезпечує діяльність відповідних рад з питань безпечної життєдіяльності населення, комісій у справах альтернативної служби та комісій з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасників війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про соціальний захист населення, за охороною праці і своєчасною, не нижче визначеного державою мінімального розміру, оплатою праці;

- забезпечує соціальний захист працівників, зайнятих на робочих місцях з шкідливими умовами праці на підприємствах усіх форм власності, а також якість атестації робочих місць;

- бере участь у розслідуванні нещасних випадків відповідно до законодавства, веде облік, здійснює аналіз нещасних випадків, професійних захворювань, аварій і заподіяної ними шкоди;

- організовує роботу з надання пільг ветеранам війни і праці, інвалідам, забезпечує надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого і рідкого пічного побутового палива;

- аналізує виконання комплексних програм соціальної підтримки малозабезпечених верств населення, надання встановлених законодавством пільг соціально незахищеним громадянам і виносить на розгляд місцевої адміністрації пропозиції щодо їх соціального захисту;

- забезпечує надання адресної цільової грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, а також допомоги сім'ям з дітьми;

- здійснює у встановленому порядку компенсаційні виплати інвалідам війни на бензин, технічне обслуговування автомобіля і транспортні послуги, а також надає грошові компенсації вартості санаторно-курортного лікування;

- забезпечує цільове використання бюджетних асигнувань, передбачених на соціальний захист населення;

- організовує роботу соціальних інспекторів;

- надає консультативно-правову допомогу, а також сприяє громадянам в одержанні документів, необхідних для призначення соціальних допомог;

- організовує матеріально-побутове обслуговування інвалідів, ветеранів війни і праці, їх санаторно-курортне лікування, надання протезно-ортопедичної допомоги, забезпечує інвалідів транспортними засобами у встановленому порядку;

- вносить пропозиції щодо встановлення піклування над повнолітніми недієздатними особами, які за станом здоров'я потребують догляду;

- створює мережу і організовує роботу територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів, контролює якість і своєчасність надання ними соціальних послуг;

- забезпечує у разі потреби влаштування до будинків-інтернатів (пансіонатів) громадян похилого віку та інвалідів, надає допомогу в організації роботи будинків-інтернатів (пансіонатів), розташованих на їх території;

- сприяє громадським, релігійним організаціям, благодійним фондам, окремим громадянам у наданні соціальної допомоги ветеранам, інвалідам і громадянам похилого віку;

- координує роботу служб охорони праці підприємств і здійснює методичне керівництво цими службами;

- організовує і проводить консультації, здійснює розгляд звернень громадян, підприємств, установ, організацій з питань, що віднесені до їх компетенції, вживає заходів щодо усунення чинників, які викликають скарги;

- роз'яснює громадянам зміст нормативно-правових актів держави та інформує населення з питань соціального захисту, через засоби масової інформації.

5. Назвіть приклади форм і методів впровадження соціального діалогу (партнерства) у Вашому регіоні (області, районі, місті, населеному пункті)

Приклади співпраці соціальних партнерів з службою зайнятості у м. Вінниці:

1. Обласна рада (комісія з питань соціального захисту населення і прав споживачів, зайнятості, роботи з ветеранами).

2. Головне управління праці та соціального захисту населення міської ради.

3. Головне управління пенсійного фонду у Вінницькій області.

4. Головне управління сільського господарства і продовольства.

5. Обласне відділення фонду України соціального захисту інвалідів.

6. Обласне управління освіти і науки.

7. Обласне управління у справах сім'ї та молоді.

8. Обласний молодіжний центр праці.

9. Федерація профспілок Вінницької області.

10. Управління економіки міської ради.

11. Управління охорони здоров'я.

12. Реєстраційна палата міської ради.

13. Вінницький міський об'єднаний військкомат.

14. Відділ у справах неповнолітніх міської ради.

15. Центр соціальних служб для молоді міської ради.

Соціальне партнерство досягається в процесі соціального діалогу, що ведеться сторонами у формі: спільних консультацій, переговорів, укладання колективних договорів і тарифних угод, вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), спільного їх розв'язання на правових засадах; організації примирних та арбітражних процедур; участі найманих працівників в управлінні виробництвом, у розподілі прибутку й доходів на умовах, передбачених колективним договором; спільного паритетного управління фондами соціального страхування представниками сторін; обміну необхідної інформації між сторонами соціального партнерства; контролю за виконанням спільних домовленостей та відповідальністю при їх невиконанні.

Взагалі соціальне партнерство слід розглядати як механізм упровадження соціальної політики держави для досягнення соціальної злагоди в суспільстві засобами соціального діалогу представників найманих працівників (профспілки) з роботодавцями та органами державної виконавчої влади, з усіх складових соціального життя й захисту трудоактивного населення й непрацюючих, подолання в них психологічного стереотипу минулих років про патерналістську державу, створення умов для покращання соціально-побутового обслуговування населення, умов їх праці та відпочинку.

Із прийняттям незалежною та декларованою Україною, зобов'язання просування шляхом розбудови демократії, соціально-правової держави триває процес створення умов для впровадження механізму соціального партнерства.

Висновки

Україна має бути самостійною, демократичною державою, творення якої поєднує соціальну, національну і політичну ідеї, ставлячи в центр людину, громадянина України. В такому підході вбачається джерело стабільності, злагоди, запобігання негативним подіям. Модель соціального устрою повинна забезпечити: свободу, справедливість, братерство та творчу солідарність людей.

В країні повинна бути:

- економічна, політична й ідеологічна багатоманітність;

- пріоритет прав і свобод людини;

- рівноправність усіх форм власності й господарювання;

- соціально орієнтована ринкова економіка;

- парламентсько-президентська модель державного правління з широкими повноваженнями регіонів, де управління місцевими справами реалізується населенням і органами, що ним обираються.

У такому суспільстві має поєднуватися:

- приватна та інші форми власності;

- пріоритет національних інтересів;

- приватна та патріотична ініціатива;

- можливості забезпечення достатку для всіх людей;

- гідність українського народу;

- справедливе і братнє господарювання.

Це має бути соціально справедливий устрій, де житиме вільна людина, людина з почуттям власної гідності, в умовах праведливої співпраці і братерського життя з іншими людьми, коли права і свободи захищені, добробут зростає, умови для духовного зростання поліпшуються. Таке суспільство можна створити, спираючись на підприємницький і організаторський талант людей живі почуття справедливості народу; органічну християнську доброту людських сердець.

Список використаної літератури

1. Іванова О.І. Соціальна політика: теоретичні аспекти. Курс лекцій. К: Вид. Дім «КМ Академія», 2003.-107с.

2. Балабанова Н.В., Жуков В.И., Пилипенко В.Е. Социальный диалог. Социальное партнерство. Социальное государство / Академия труда и социальных отношений Федерации профсоюзов Украины; Отв. ред. В.Е.Пилипенко. - К., 2002. - 189 с.

3. В.Жуков, В.Скуратівський. Соціальне партнерство в Україні. Навч.посіб. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 200с.

4. Кондрашова С. Информационные технологии в управлении: Учебное пособие.-- К: МАУП, 1998.-- 136 с.

5. Об'єднання громадян, благодійництво та соціальний захист в Україні (вибране законодавство) / Укл. О.І. Сушинський, Г.Г. Мисаковець, П.І. Шевчук.-- Львів: Ліга-Прес, 2000.-- 228 с.

6.Сидоренко В.М. Інформаційні технології в державному управлінні.-- К.: Вид-во УАДУ, 1998.-- 207 с.

7. Система соціального захисту населення Миколаївської області: етапи реалізації та переваги: Посібник / За заг. ред. Ю.О. Шкляровського. --

Миколаїв, 2000.-- 300 с.

8. Соціальне партнерство та муніципальний розвиток: перші кроки /За ред. В. В. Кравченка.-- К: Влад і влада, 1999.-- 198 с.

9. Шевчук П.І. Соціальна політика та соціальна безпека людини: Навч. посібник. - Львів: Вид-во ЛРІДУ УАДУ, 2003- 178 c.

10. Шевчук П.І. Соціальна політика та соціальна сфера сільських, селищних громад. // Місцеве самоврядування.-- Кн., 1. Організація роботи сільського, селищного голови // За заг. ред. А.О. Чемериса.-- 3-тє вид., доп.-- Львів: Ліга-Прес, 2002.-- 218 с.