2

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

«Основи демографії»

Історія розвитку методологічних підходів і методів демографічного аналізу налічує понад 300 років. Багато які класичні методи, розроблені на світанку демографії, зберігають неперебутне значення й донині.

Методи демографічного аналізу постійно оновлюються й розширюються у зв'язку зі зростанням вимог до точності обробки вихідної інформації про процеси відтворення населення, до строгості вимірювальних процедур, поняттєвого апарату й термінології, до адекватності використовуваних для аналізу й прогнозу демографічних моделей.

Низка методологічних проблем демографічного аналізу залишається досі нерозв'язаною. До них, зокрема, належить проблема взаємозв'язку реальних демографічних процесів та їх відображення системою демографічних показників або демометричних моделей. Потребують розвитку методологічні принципи перспективного обчислення населення, а прийоми потенційної демографії - ширшого розповсюдження.

Демографічний аналіз слугує цілям вивчення процесу зміни генерацій людей та чинників, що його детермінують. Залежно від об'єкта дослідження розрізняють аналіз народжуваності, смертності, шлюбності та припинення шлюбу, відтворення та зростання населення загалом, а також життєвого циклу сім'ї. За мірою охоплення в демографічному аналізі виокремлюють вивчення кількісних співвідношень між демографічними процесами, структурами і зростанням населення у часі їх дослідження впливу на ці процеси й структури соціально-економічних, соціально-психологічних, екологічних, політичних та інших чинників. Залежно від підходу до зміни населення у часі використовують або поздовжній аналіз (вивчення частоти демографічних подій у житті когорти, але у різні періоди) або поперечний аналіз (вивчення цієї частоти у різних когорт, але в той самий календарний період).

Метою демографічного аналізу є оцінка масштабів та особливостей процесів, що відбуваються в населенні, з'ясування їх закономірностей і причинно-наслідкових зв'язків, а також передбачення їх подальшого розвитку. Кількісна оцінка цих процесів здійснюється з обов'язковим урахуванням якісних особливостей.

1. Поперечний аналіз і поздовжній аналіз - традиційні методи вивчення демографічних процесів

1.1 Основні етапи становлення поперечного та поздовжнього аналізів

Перші спроби кількісного вивчення зміни генерацій були здійснені Е. Галлеєм наприкінці XVII сторіччя (1693 рік), пов'язані з вивченням смертності. У середині XIX сторіччя мірою нагромадження статистичних даних про вік живих та померлих А. Кетле й незалежно від нього У. Фарр запропонували побічний метод розрахунку вікових коефіцієнтів смертності для конкретного календарного періоду, який дістав назву поперечного аналізу. Пізніше Р. Бек і Р. Кучинський поширили цей підхід як народжуваність. До середини ХХ сторіччя поперечний аналіз залишався найрозповсюдженішим і широко застосовувався для оцінки демографічної ситуації. Не втратив він свого значення й сьогодні.

Показники умовної генерації як вимірники особливо широко використовували у 20-30-ті роки нашого сторіччя. Проте компенсаційне збільшення народжуваності після другої світової війни показало, що спостережувані коливання у народжуваності по календарних періодах не можуть бути пояснені на підставі показників гіпотетичної генерації. В методиці побудови вимірників народжуваності виникли нові проблеми у зв'язку з широким розповсюдженням внутрішньосімейного регулювання дітонародження. Ця обставина викликала необхідність розвитку нового напрямку демографічного аналізу - поздовжнього аналізу, спертого на дані щодо реальної, а не умовної генерації.

Уявлення про поздовжній аналіз як про спосіб дослідження сукупності осіб, що водночас увійшли в певний демографічний стан, було сформульоване 1875 року В. Лексисом стосовно шлюбності реальних когорт. Цей підхід був використаний Р.Беком 1885 року при побудові таблиці припинення шлюбу, а 1897 року Г. Майр запропонував будувати таблиці шлюбності по роках укладання шлюбу. Вивчення смертності реальних генерацій здійснив уперше 1927 року англійський актуарій У. Деррік. Перші спроби вивчення народжуваності у різних когортах були здійснені 1934 року англійським статистиком Д. Ричем.

Поздовжній аналіз смертності введено в практику демографічних досліджень американським актуарієм Л.І. Дубліном та американським демографом М. Спігелменом, а народжуваності - П.К. Уелптоном та американським статистиком Н. Райдером у 1950-ті роки. П.К. Уелптон уперше відзначив відмінності між гіпотетичними та реальними когортами й запропонував терміни «поздовжній аналіз» та «поперечний аналіз». У сучасній демографії поздовжній аналіз застосовують достатньо широко. В Україні поздовжній аналіз був використаний В.С. Стешенко для вивчення народжуваності.

1.2 Реальна та гіпотетична генерації - головні поняття традиційного демографічного аналізу

Поперечний аналіз, відомий також під назвою методу умовної або гіпотетичної генерації, - спосіб вивчення демографічних процесів для нетривалого календарного періоду (звичайно 1-2 роки), ґрунтований на умовному припущенні, що для сукупності осіб, що живуть у цьому періоді впродовж усього її подальшого життя (або перебування в певному демографічному стані) інтенсивність демографічних процесів у кожному відповідатиме існуючій у цей календарний період. При цьому осіб різного віку, що живуть у цьому календарному періоді, розглядають як немовби приналежних до тієї самої генерації. На цьому припущенні й ґрунтується концепція умовної або гіпотетичної генерації. Умовна генерація - абстрактне поняття, використовуване в аналітичних цілях при оцінці існуючої або перспективної демографічної ситуації.

Поперечний аналіз - найпоширеніший методичний прийом демографічного описання та аналізу. Багато які показники, з якими сьогодні має справу демографія, розраховують для умовної генерації. Більшість публікованих окремих демографічних характеристик для конкретного календарного періоду (року) - шереги вікових коефіцієнтів народжуваності, смертності, шлюбності, показники демографічних таблиць, а також узагальнюючі демографічні показники - сумарний коефіцієнт народжуваності, середня тривалість майбутнього життя, брутто- та нетто-коефіцієнти відтворення населення - звичайно обчислюють для гіпотетичної, а не реальної генерації. Вони дають уявлення про сучасний стан демографічних процесів і збігаються з відповідними показниками реальних генерацій лише у стабільному населенні. Динаміка демографічних показників, побудованих за схемою гіпотетичної генерації, відчуває постійний вплив змін інтенсивності демографічних процесів у реальних генераціях, що складають їх.

Поздовжній аналіз, відомий також як когортний метод або метод реальної генерації, є способом вивчення демографічних процесів, за якого їх описують та аналізують у когортах, тобто сукупностях людей, котрі одночасно ввійшли в якийсь демографічний стан. Кожна когорта визначена демографічною подією, настання якої об'єднує людей в когорту, та календарним періодом її формування. При цьому при описанні та аналізі того чи того демографічного процесу періодом формування реальної когорти вважають період настання демографічної події, яка передувала тій події, частоту якої вимірюють. Отже, в реальній когорті всі демографічні події, настання яких об'єднує людей у когорти, відбуваються у певному інтервалі календарного часу, а можливі наступні події, частоту яких вимірюють, розглянуті у часі майбутнє стосовно календарного періоду формування. Наприклад, при описанні розлучуваності у реальній шлюбній когорті розглядають сукупність осіб, які уклали шлюб у конкретному календарному періоді, та розлучення у цій когорті за період наступного шлюбного життя, розподіленні по тривалому шлюбу на момент кожного розлучення. На відміну від реальної когорти періодом формування гіпотетичної когорти вважають період настання тієї демографічної події, частоту якої вимірюють. Так, смертність гіпотетичної когорти 2006 року - це смертність усіх людей, котрі померли цього року, але народилися впродовж низки попередніх років.

У поздовжньому аналізі демографічні події розглядають в їх природній послідовності як такі, що відбуваються в житті однієї когорти або групи когорт найчастіше - когорт за роком народження (при вивченні всіх демографічних процесів) або шлюбних когорт (при вивченні народжуваності та припиненні шлюбів). При графічному поданні це відповідає зображенню сукупності подій на демографічній сітці вздовж ліній життя. Звідси й походить назва методу.

При поперечному аналізі демографічної події, що відбулися водночас, але за різною тривалості демографічного стану, розглядають як такі, що відбуваються в одній гіпотетичній генерації, яка немовби проживає життя за умови конкретного часу. При графічному поданні це відповідає зображенню сукупності подій на демографічній сітці впоперек ліній життя, звідки й назва методу.

Гіпотетична генерація

1.01. 1.01. 1.01. 1.01. 1.01. 1.01. 1.01.

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

Календарний час

Поздовжній аналіз Поперечний аналіз

Загальна схема поздовжнього та поперечного аналізу

Частота, з якою відбуваються демографічні події в різні періоди життя розрізнається для окремих етапів її існування й залежить від умов того часу, коли когорта проживає той чи той період, а також від умов усіх попередніх періодів. При порівнянні частоти демографічних подій у різних когорт на різних етапах їх життя за допомоги поздовжнього аналізу можна отримати точніше уявлення як про вплив зміни умов життя на динаміку демографічних процесів, так і про саму цю динаміку. При використанні поперечного аналізу, коли в показниках для одночасно існуючих когорт позначаються й умови конкретного часу, й попередня історія життя когорти, їх вплив на динаміку демографічних процесів виміряти без викривлень неможливо.

У тих випадках, коли демографічна поведінка якихось когорт різко змінюється у порівнянні з попередніми, застосування поперечного аналізу небажане, позаяк він може викривати або затушувати справжню динаміку демографічного процесу.

Поздовжній аналіз і поперечний аналіз розрізняють за способом обчислення показників. У поздовжньому аналізі головним показником є частота демографічних подій у осіб, приналежних до певної когорти. У поперечному ж аналізі головний показник - частота подій за тривалістю демографічного стану впродовж конкретного календарного року. Відносні показники частоти подій (демографічні коефіцієнти) у поперечному аналізі обчислюють, зіставляючи кількість подій із середньорічною чисельністю конкретної групи населення, у поздовжньому ж аналізі - з кількістю тих осіб з конкретної когорти, хто дожив до початку відповідного календарного року. Маючи потрібні дані, можна обчислити будь-які характеристики демографічних процесів, включаючи коефіцієнти відтворення населення, як для реальних, так і для гіпотетичних генерацій, але збігаються вони лише у стабільній генерації.

Висновки

Проаналізувавши поперечний та поздовжній аналізи демографічних процесів можна зробити висновки, що істотний недолік поздовжнього аналізу полягає в тому, що результати ретроспективного спостереження відстають від реальних процесів. І повністю демографічна історія когорти стає відомою тільки тоді, коли вона виходить з розглядуваного демографічного стану, але тоді дані становлять лишень історичний інтерес. Когорти ж, які ще не вийшли з розглядуваного стану, можуть спостерігатися тільки до тих значень його тривалості, яких вони досягли в момент спостереження.

Поздовжній аналіз має переваги при вивченні тих процесів, за яких події генерації відбуваються на порівняно невеликому проміжку часу. Інша важлива перевага поздовжнього аналізу полягає у можливості вивчення календаря демографічних подій (розподілу подій по періодах життя когорти) та зміни цього календаря під впливом тих чи тих умов, чого не може забезпечити поперечний аналіз. Останній же, навпаки, відображає сучасний стан, проте не виявляє впливу історії розглядуваної когорти на сьогоднішні показники, що вельми важливо у тих випадках, коли вона, ця історія, визначала поточний стан.

Обидва різновиди демографічного аналізу мають свої сильні та слабкі боки. Не віддаючи переваги жодному з них можна зауважити, що для глибокого вивчення динаміки демографічних процесів доцільно використовувати комбінацію їх прийомів.

Демографічні сукупності, які характеризують чисельність когорти на різних етапах її життя, та кількості подій, які змінюють її чисельність на різних етапах, можуть бути зображені на демографічній сітці для випадків як реальної, так і гіпотетичної когорт.

Список використаної літератури

1. Боярский А.Я., Валентей Д.И., Кваша А.Я. Основы демографии. - М., 1980.

2. Валентей Д.И., Кваша А.Я. Основы демографии. - М., 1989.

3. Демографические процессы и их закономерности. - М., 1986.

4. Демографічна ситуація в Україні: Матеріали наук. конф. (Жовтень, 1993 р., м.Київ).

5. Демографічні дослідження / За ред. В.С. Стешенко. К., 1995.

6. Прибиткова І.М. Основи демографії: Посібник для студентів гуманітарних і суспільних факультетів вищих навчальних закладів/ І.М. Прибиткова. - К. : «АртЕк», 1995.

7. Демографический энциклопедический словарь. - М., 1985.

8. Современная демография / Под ред. А.Я. Кваши, В.И. Ионцева. - М., 1991.