Соціологічні знання

14

План

1. Парадигма, метатеорія і метасоциологія

2. Об'єкт і предмет соціології, поняття соціального

3. Типи соціологічних теорій

4. Поняття і категорії соціології

5. Завдання

1. Парадигма, метатеорія і метасоциологія

Парадігма- термін, введений американським істориком науки і філософії Куном. Під парадигмою Кун розумів "визнане всіма наукове досягнення, яке в перебігу певного часу дає науковому співтовариству модель постановки проблем і їх рішень".

2. Об'єкт і предмет соціології

Соціологія (від латинського societas- суспільство і грецького logos- слово, навчання) - це наука про закони становлення, функціонування і розвитку суспільства в цілому, соціальних відносин і соціальних общностей. Взагалі соціологію можна визначити як наукове вивчення суспільства і суспільних відносин. Як всяка наука, соціологія має свій об'єкт - певну частину реальності, яку вона вивчає, і свій предмет- аспект, грань, сторону, позицію, з якою цей об'єкт розглядається.

Часто в науковій літературі спостерігається змішення або ототожнення понять «об'єкт» і «предмет» науки. На це змішення або ототожнення двох що знаходяться в смисловій близькості понять можна було б не звертати особливої уваги, якби воно не робило істотного впливу на розмивання меж тієї або іншої науки.

Об'єкт є окрема частина або сукупність елементів об'єктивної реальності, що володіє певною або специфічною властивістю. В той же час кожна наука відрізняється від іншої науки своїм предметом. Свій предмет мають фізика і хімія, біологія і психологія, економіка і соціологія і т.д. Всі ці науки в цілому вивчають об'єктивну реальність, що характеризується нескінченною різноманітністю явищ і процесів.

Проте кожна з них вивчає, по-перше, свою особливу сторону або сферу об'єктивної реальності; по-друге, специфічні тільки для даної науки закони і закономірності розвитку і функціонування цієї реальності; по-третє, особливу форму прояву і механізми дії цих законів і закономірностей. Причому одна і та ж сфера об'єктивної реальності може бути об'єктом дослідження багатьох наук. Визначення предмету науки тільки по об'єкту дослідження украй не достатньо. Об'єктів дослідження будь-якої науки може бути нескінченна множина, а її предмет завжди обмежений, однозначний і специфічний.

Відмінність різних наук один від одного якраз в тому і полягає, що навіть на одному об'єкті вони досліджують свої специфічні закони і закономірності, яким підлеглий розвиток і функціонування даного об'єкту. Так, функціонування і розвиток суспільства визначається вимогами економічних, соціальних, демографічних, психологічних і інших законів і закономірностей, які є предметом відповідних наук. У зв'язку з цим окремі частини даної об'єктивної реальності можуть бути об'єктом дослідження різних наук. Наприклад, праця, побут, освіта, сім'я, місто, село є об'єктами дослідження і економіки, і соціології, і психології, і демографія.

Крім того, закони і закономірності даної науки можна прослідити в специфічних явищах і процесах об'єктивної реальності, включених в механізм їх дії. Так, біологічні закони і закономірності виявляються в багатоманітних формах живих організмів, їх будові, функціях, еволюції, індивідуальному розвитку і взаємовідношенні з навколишнім середовищем; соціальні закони і закономірності - в історично певних типах суспільства або окремих його системах, виступаючих як результати і як умови соціальної діяльності людей.

Предмет науки не може бути тождествен об'єкту, який вона вивчає. Об'єкт науки - це дана реальність, що представляє тієї або іншої фрагмент об'єктивного світу. Предмет науки є відтворення даної реальності на абстрактному рівні шляхом виявлення найзначущіших з наукової і практичної точки зору закономірних зв'язків і відносин цієї реальності. Предметом будь-якої науки виступає не просто якесь явище або процес об'єктивного світу, а результат теоретичного абстрагування, що дозволяє виділити визначені закономірності розвитку і функціонування об'єкту, що вивчається, специфічні саме для даної науки і ніякий інший. Такого роду абстрагування (побудова моделі об'єкту, що вивчається) і визначає ту «частину», «сферу», «сторону», «аспект» соціальної реальності, на яку направлена діяльність соціолога.

Таким чином, об'єктом соціології виступає соціальна реальність, тобто оточуюча нас життя суспільства. Предмет соціології - це властивості, сторони, відносини і процеси даної реальності, або оточуючої нас соціального життя. Орієнтиром вибору фрагмента соціальної реальності служить проблемна ситуація в суспільстві, тобто утруднення в дозволі соціальної суперечності. Тут-то і потрібне дослідження природи суперечності, умов, які його породили, щоб знайти шляхи виходу з важкої ситуації. Саме проблемна ситуація «створює» предмет, а локалізація проблемної ситуації в тих або інших явищах соціальної реальності служить підставою для виділення об'єкту соціологічного дослідження.

Оскільки проблемні ситуації можуть носити самий різний характер: загальний, приватний або одиничний, то по цій ознаці виділяють декілька рівнів, створюючих структуру соціологічної системи знання.

Для соціології гранично широкою і центральною категорією є категорія "соціальне" (від лат. Socialis- сумісний, товариський, общностний, суспільний).В "Тлумачному словнику живої мови" великороса В.Даля соціальність визначається як "громадськість, общежітельность, громадянськість, взаємні відносини і обов'язки цивільного побуту, життя", тобто як конкретно- емпіричне, що виявляється в поведінці людей і їх взаємодіях. В цьому визначенні "соціальне" властиво особі - через громадянськість позиції, і спільності - через соціальні відносини.

Соціальне, по-перше, - ця властивість, внутрішньо властиве індивідам і общностям, що формується в результаті процесів соціалізації і інтеграції людини в суспільство, в суспільні відносини.

По-друге, соціальне відображає зміст і характер взаємодії між суб'єктами (індивідами, групами, общностями) як результат виконуваних людиною певних соціальних ролей, які він бере на себе, стаючи членом спільності.

По-третє, соціальне є результат взаємодії і може бути виражений в культурі, оцінках, орієнтаціях, поведінці, духовній діяльності, способі життя людей і т.д.

Як бачимо, категорія "соціальне" служить, перш за все, для виділення і віддзеркалення єства суспільного життя людей (теоретичні і прикладні проблеми взаємодії природи і суспільства); специфіки соціальної форми руху матерії, тобто відмінності суспільства від об'єднання тварин; суперечливої єдності людини як суспільної істоти і разом з тим біологічного організму; структури суспільних систем з погляду оптимізації їх функціонування і розвитку.

Отже, категорія "соціальне" відображає і виражає специфіку буття суспільства як суб'єкта життєвого процесу в цілому, а відповідно специфіку всіх соціальних процесів і соціальних суб'єктів. Через це знання "соціального" проявляє себе в наступних функціях:

а) як критерій оцінки відповідності суспільства і його елементів досягнутому рівню соціального прогресу; це торкається різних сфер суспільного життя і системи відносин;

б) сприяє розумінню того, в якому ступені будь-яке соціальне явище, процес, спільність сприяє гармонійному розвитку суспільства і особи в їх цілісній єдності;

в) виступає підставою розробки соціальних норм, нормативів, мети і прогнозів суспільного розвитку;

г) детермінує зміст інтересів, потреб, мотивів, установок в діяльності соціальних общностей і осіб;

д) робить безпосередній вплив на формування суспільних цінностей і життєвих позицій людей, їх спосіб життя;

е) виступає мірою оцінки кожного з видів суспільних відносин, відповідності їх реальної практики, інтересам суспільства і людини.

В теж час складність фактичного здійснення соціального процесу, різноманіття його соціальних суб'єктів, кожний з яких є соціальною цілісністю, відображається відповідною категорією (наприклад, особа, колектив, сім'я, соціальна група, спільність, суспільство і т.п.), а також має свої сутнісні характеристики, які проявляє через соціальне.

3. Типи соціологічних теорій

Система соціологічного знання має свою специфічну структуру, своєрідну трьохрівневу модель, яка включає наступні рівні, що є.

а) Перший або вищий соціологічний рівень- це загальносоціологічна теорія.

б) Другий або середній рівень- це спеціальні (приватні) соціологічні теорії.

в) Третій, або низький рівень- це конкретно-соціологічні (емпіричні) дослідження.

Перший соціологічний рівень є загальносоціологічною теорією, яка охоплює самі загальні закони і закономірності функціонування і розвитку таких соціальних общностей, як суспільство в цілому, людина. В такому контексті соціологія може розглядатися як теоретико-методологічна база не тільки другого і третього рівнів соціологічних досліджень, але і як методологія інших гуманітарних і соціальних наук.

Загальносоціологічна теорія дає уявлення про суспільство як про цілісний організм, системі його соціальних механізмів, розкриває місце і роль основних соціальних зв'язків, формулює принципи соціального пізнання, основні методологічні вимоги системного аналізу, стратіфікационно - класового підходу, генетичного аналізу, комплексного конкретно-історичного підходу, аналізу явища у взаємозв'язку з іншими. З таких позицій теоретична соціологія може розглядатися як наука про закони розвитку людського суспільства, об'єднуюча в своїх рамках ряд концепцій і підходів до пояснення соціальних механізмів цього розвитку. Позначимо основні з них.

Соціокультурний підхід (або теорія культурно-історичних типів), при якому основним в тенденціях розвитку суспільства признається існування в ньому різних культур, своєрідно проходячих загальні етапи в своєму розвитку (Н. Данільовській, О. Шпенглер, А.Тойнбі і ін.).

Формаційний підхід, пропонуючий єдиний шлях розвитку для всіх народів через зміну суспільно-економічних формацій, визначуваних способом виробництва (К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленин).

Цивілізаційний підхід, відповідно до якого найважливішого чинника розвитку людського суспільства є той тип цивілізації, на якому знаходиться суспільство в даний історичний період розвитку. Цей підхід об'єднує цілу групу концепцій: від теорії індустріального суспільства до теорії конвергенції.

Важливо усвідомити, що кожний із запропонованих підходів певною мірою обмежений, має як свої достоїнства, так і недоліки. Проте в сукупності вони відображають ряд самих загальних закономірностей суспільного розвитку, «працюючих» в тих або інших конкретно-історичних умовах і достатньо адекватно що відображають різноманітні сторони життя суспільства. В складному переплетенні і взаємодії цих закономірностей відображена багатогранна палітра процесів і явищ, що протікають в будь-якому суспільстві, що дозволяє спиратися на них як на методологічну базу при дослідженні соціального життя в нашому суспільстві.

Підкреслимо, що певний рівень знань в області теорії соціології необхідний для того, щоб, спираючись на них, уміти скласти адекватне і цілісне уявлення про соціальні явища, процеси і тенденції, що відбуваються в оточуючому нас світі, визначити своє місце і особисту позицію в ньому.

Підходячи до розгляду другого, або середнього рівня соціологічних знань - спеціальних (приватних) соціологічних теорій - слід зазначити, що їх методологічною основою служить загальносоціологічна теорія. На цій базі досліджуються відносно самостійні соціальні спільності (соціально - структурні, етнічні, територіальні і ін.), соціальні процеси (праця, дозвілля, освіта, виховання, соціальні переміщення і ін.). При цьому аналізуються не тільки прояви найбільш загальних закономірностей в цих приватних соціальних підсистемах, але і виділяються свої, властиві саме цим підсистемам закономірності. Соціологічна інформація, яка «знімається» на цьому рівні, використовується для орієнтації соціального управління в різних сферах суспільного життя і діяльності людей. Спеціальні соціологічні теорії, крім того, уточнюють положення загальносоціологічної теорії стосовно окремих видів, соціальної взаємодії. Розрізняють три види спеціальних теорій.

Теорії, вивчаючі закони розвитку і відтворювання окремих соціальних общностей. До них відносяться соціологія міста, сіла, етносоциология і ін.

Галузеві соціологічні теорії, що розкривають закономірності і механізми життєдіяльності соціальних общностей в окремих сферах. Це - соціологія праці, економічна соціологія, соціологія побуту, соціологія освіти, соціологія дозвілля і ін.

Теорії, аналізуючі окремі елементи соціального механізму. До них, зокрема, відносяться теорія соціального контролю, теорія комунікацій, теорія соціальної активності і т.д.

Спеціальні соціологічні теорії конкретизують положення загальної теорії, здійснюючи перехід від загальних концептуальних понять до операциональним, за допомогою яких можна зміряти конкретний соціальний процес. Якщо нас цікавить, наприклад, ефективність телебачення, то слід переходити від загальних понять суспільної свідомості, духовного життя до таких понять спеціальної соціологічної теорії, як телевізійна аудиторія, її інтереси, потреби, зацікавленість, пізнавальна активність, задоволеність; розробляти систему показників, а потім і індикаторів, за допомогою яких можна зміряти процес телевізійної дії на індивідів. При цьому необхідно також мати уявлення про особливості соціальних груп, що становлять аудиторію, які дають спеціальне знання про соціальну структуру. Потрібно знати, як зовнішня дія заломлюється в свідомості людей, тобто звернутися до соціології особи, теорії громадської думки і т.д.

Серед соціологічних теорій середнього рівня найбільший інтерес, на наш погляд, можуть представляти наступні: соціологія управління, що досліджує соціальні основи управлінської діяльності і управлінських відносин; соціологія праці, що розглядає працю як основний соціальний процес в житті суспільства; соціологія організацій - наука об закономірностях побудови, функціонування і розвитку організацій; соціологія освіти, що вивчає систему освіти як соціальний інститут; соціологія виховання - наука про вплив на процес виховання навколишнього соціального середовища; соціологія сім'ї - досліджуюча закономірності функціонування цього важливого соціального інституту; соціологія вільного часу - галузь знань про діяльність, соціальних відносин і орієнтації людей у сфері дозвілля; соціологія молоді і соціологія особи - теорії про закономірностях соціальної поведінки цих суб'єктів соціальних відносин.

Найпильнішої уваги заслуговує вивчення процесів соціалізації і адаптації людини, тобто найважливіших соціальних процесів, в собі цілу систему взаємодії людини з оточуючою його соціальним і природним середовищем. Пізнання соціальних механізмів протікання цих базових в життєдіяльності людей процесів, придбання умінь виробляти тактику індивідуальної адаптивної поведінки в житті дозволять оптимізувати взаємодію з середовищем, уникати так небезпечних в наше динамічне століття стресів і навантажень.

І, нарешті, третій рівень соціологічної системи знання - конкретно-соціологічні (емпіричні) дослідження соціальних чинників, тобто теорія, методика і техніка конкретно-соціологічного аналізу. На цьому рівні здійснюється вимірювання конкретних соціальних процесів і явищ на основі тих підходів, принципів, показники, які дають загальносоціологічну і спеціальні соціологічні теорії. Іноді цей рівень називають емпіричними дослідженнями, але це не зовсім точно, бо тут також присутня своя теорія, зокрема теорія вимірювання. Предметом дослідження тут виступають дії, вчинки, характеристики поведінки соціальних общностей, груп і індивідів, а також віддзеркалення фактів соціальної дійсності в свідомості людей. Використовування соціологічних методів збору, обробки і аналізу соціальної інформації дозволяє не тільки перевіряти в конкретних умовах дії тих або закономірностей соціологічних теорій більш високого рівня, але і на базі наукового узагальнення сукупності соціальних чинників визначати тенденції в соціальних процесах, виявляти проблеми, форматувати гіпотези і намічати програми майбутніх соціологічних досліджень.

Існує багато видів конкретно-соціологічних досліджень. Вони розрізняються по масштабах (міжнародні, загальнонаціональні, регіональні, місцеві), за часом дії (тривалі і оперативні, що проводяться в гранично стислі терміни) і т.д. По меті всі соціологічні дослідження можна підрозділити на фундаментальні і прикладні. Фундаментальні переслідують мету розвитку науки. Прикладні ставлять мета і задачі, зв'язані з використанням знання для вдосконалення соціальних процесів, рішення різноманітних практичних задач життєдіяльності суспільства.

Важливо підкреслити, що спеціальні соціальні теорії і конкретно-соціологічні (емпіричні) дослідження носять більш виражений прикладний характер, ніж загальносоціологічна теорія. Вони безпосередньо орієнтовані на рішення тих або інших соціальних проблем. Проте глибокі фундаментальні дослідження можуть мати вихід в область прикладної соціології. Дані прикладної соціології (якщо дослідження носять глибокий характер) використовуються для розвитку наукової теорії. Розмежування фундаментальних і прикладних досліджень, у свою чергу, не співпадає з розділенням їх на теоретичні і емпіричні дослідження залежно від мети, можуть носити як фундаментальний, так і прикладний характер.

Виділення рівнів соціології носить вельми умовний характер. По суті, всі вони єдині і знаходяться в тісній взаємодії. Вони як би взаїмодополняют один одного, утворюючи єдину систему соціологічного знання. Виявляється це, перш за все в розкритті науково-методичних основ соціологічного дослідження в системі принципів, законів і категорій, концепції соціальних відносин, теоретично узагальнюючої практично все різноманіття конкретних емпіричних проявів цих відносин.

До того ж перехід початкових теоретичних положень до і операционалізациі їх емпіричному віддзеркаленню обгрунтовується за допомогою серії показників в дослідженнях соціальної структури суспільства, культури, суспільної свідомості і ін. І, нарешті, така єдність реалізується методологічним забезпеченням соціологічних служб у всіх сферах діяльності і на всіх рівнях і видах соціологічних досліджень.

В сучасній соціології практикується також виділення ще двох найважливіших напрямів - макро- і мікросоціології. Макросоціологія орієнтується на дослідження великих соціальних общностей, систем і груп, а також на вивчення глобальних соціальних процесів. Тим самим вона направлена на збагнення законів і закономірностей суспільного життя людини в цілому, в сукупності його основних підсистем. Отже, макро соціологія виходить з того, що, тільки аналізуючи суспільство як цілісність, можна зрозуміти особу людини.

На частку мікросоціології доводиться дослідження соціальних процесів, явищ і тенденцій, що протікають у відносно невеликих соціальних системах, таких, як сім'я, колектив, мала соціальна група. Тим самим вона орієнтована на емпіричний опис явищ і подій, що протікають в основному у формі безпосередніх соціальних контактів. Це обумовлює її спрямованість переважно на соціально-психологічні методи дослідження. Іншими словами, мікросоціологія прагне збагнення цілісності соціального життя через вивчення інтеракциі, тобто соціальної взаємодії індивідів.

4. Завдання 1

1.Аномия - (від франц. anomie -- відсутність закону, організації), соціологічне і соціально-психологічне поняття, позначаючий етично-психологічний стан індивідуальної і суспільної свідомості, яка характеризується розкладанням системи цінностей, обумовленою кризою суспільства, суперечністю між проголошеною метою і неможливістю їх реалізації для більшості. Виражається у відчуженості людини від суспільства, апатії, розчарованої в житті, злочинності. Поняття аноміі введено Е. Дюркгеймом, теорія аноміі розроблена Р. До. Мертоном. («Соціологія. Курс лекцій» Москва 1999г. Стр.468)

2. Кодування (від французького code- зведення правил) є сукупністю операцій по підготовці емпіричних даних до формалізованої обробки і аналізу (зміст цих операцій полягає в перетворенні даних в числову форму); це перша фаза обробки соціологічних даних. Будь-яке дослідження, де соціолог звертається до емпіричного матеріалу, який би метод збору даних ні використовувався при цьому, обов'язково містить етап кодування інформації. («Система соціологічного знання» укладач Г.В.Щекин Киев 1998г. Стр.138)

3. Ідентифікація (від ср.-век. лат. identifico -- ототожнюю), визнання тотожності, ототожнення об'єктів, пізнання. В психології і соціології -- процес емоційного і іншого самоототожнення особи з іншою людиною, групою, зразком. («Соціологія. Курс лекцій» Москва 1999г. Стр.475)

4. Метод експертних оцінок (від латинського expertus- досвідчений)- процедура отримання первинних емпіричних даних, широко що використовується при проведенні соціологічних досліджень; передбачає опит спеціально відібраних експертів щодо значень деяких змінних, що дають необхідну інформацію про об'єкт оцінки. («Система соціологічного знання» укладач Г.В.Щекин Киев 1998г. Стр.166)

5. Етапи соціологічного дослідження - відображаються в програмі і робочому плані дослідження. Це послідовні стадії розвитку дослідження, починаючи із з'ясуванням дослідницької проблеми, формулювання мети і задач дослідження, розробки його загальної концепції (етап формування програми). Далі необхідно визначити способи отримання потрібної для вирішення поставлених задач інформації (етап обробки методик збору даних) і здійснити її збір («польовий етап»), за яким слідує етап підготовки даних до обробки і аналізу і етап обробки і аналізу отриманих даних відповідно до програми. Заключний етап - виклад результатів дослідження в науковій публікації, звіті, практичних рекомендаціях і проектах соціальних змін. ( «Система соціологічного знання» укладач Г.В.Щекин Киев 1998г. Стр.187)

5. Завдання 2

Скласти запитальник для інтерв'ювання студентів і викладачів ДГМА про доцільність заборони куріння в будівлях академії.

Чим, на вашу думку, привертає куріння?

Як ви відноситеся до людей, що палять?

Чи палите ви?

Як ви вважаєте, думка про людину, що палить і не палить, різні?

Чи шкідливо, на вашу думку, куріння?

Чи знаєте ви про наслідки куріння?

Як ви відноситеся до того, що за статистикою кожний п'ятий зі всіх померлих від різних причин вмирає «від того, що він палив»?

Чи потрібно проводити семінари, конференції і т.п. в Академії з питань шкоди куріння?

Чи варто розмістити в будівлі Академії інформацію про шкоду і наслідки куріння?

Назвіть (приблизно) число студентів вашої групи.

Назвіть (приблизно) число студентів вашої групи, що палять.

Чи існує неприязнь до студентів, що палять?

Чи варто примусово примушувати людину кинути палити?

Як ви віднесетеся до заборони куріння в будівлі Академії.

Чи доцільно це?