Моніторинг соціально-трудової сфери

2

Реферат

на тему:

«Моніторинг соціально-трудової сфери»

Зміст

1. Соціологічні дослідження у сфері праці: сутність, цілі і завдання

2. Сутність і види моніторингу соціально-трудової сфери

3. Зміст головних напрямів моніторингу соціально-трудової сфери

4. Організація моніторингу соціально-трудової сфери в Україні.

1. Соціологічні дослідження у сфері праці: сутність, цілі і завдання

Соціологічне дослідження - це аналіз соціальних явищ та соціальних процесів з використанням спеціальних методів.

Основна мета соціологічних досліджень - підвищення ефективності трудової діяльності при забезпеченні розвитку працівників, задоволення їх потреб, формування позитивних відносин у колективі.

Соціологічне дослідження проводиться в 5 етапів:

1) 1) підготовка до проведення дослідження, формування його програми;

2) 2) збір соціологічної інформації;

3) 3) підготовка інформації до обробки та обробка;

4) 4) аналіз обробленої інформації, формулювання висновків;

5) 5) розробка практичних рекомендацій.

Методи проведення соціологічних досліджень:

§ аналіз документів;

§ опитування (анкетування, інтерв'ю, соціометрія, експертиза);

§ спостереження; експеримент.

Програма соціологічного дослідження - це документ, де визначаються: методологія і методи дослідження; проблема, яка потребує вирішення; ціль та завдання дослідження; об'єкт та предмет; висуваються вихідні гіпотези; уточнюються поняття, які використовуються; складається організаційно-технічний план робіт.

Об'єктом дослідження виступає носій проблемної ситуації (соціальна група, сукупність людей). Він повинен бути:

§ чітко визначеним (професійна, галузева, територіальна належність; функціональна визначеність - визначаються міжособистісні відносини на роботі, виробничі зв'язки...);

§ обмежений часовим фактором (вивчається в статиці або в динаміці, з яким часовим інтервалом);

§ кількісно визначеним (вивчається вся сукупність, вибірка, репрезентативність вибірки);

§ описаним в системі факторів, які впливають на його стан.

Предметом дослідження вважаються ті сторони об'єкту або сфери його функціонування, які потрібно вивчити для вирішення поставлених завдань, виконання сформульованої мети.

Функції соціологічних досліджень:

§ Інформаційно-дослідницька - спрямована на створення бази соціальної інформації, яка постійно поновлюється та доповнюється.

§ Організаційно-впроваджувальна - розробка за результатами аналізу методичних рекомендації, інструкцій, заходів; подання інформації відповідальним (зацікавленим) керівникам.

§ Агітаційна - розповсюдження основ соціологічних знань, переважно - серед керівного складу організації.

§ Методична - розробка нових, вивчення та використання існуючих методів соціологічного дослідження.

Соціологічні дослідження доцільно використовувати як головний методологічний інструментарій для реалізації моніторингу та формування механізму удосконалення соціально-трудової сфери.

2. Сутність і види моніторингу соціально-трудової сфери

Моніторинг - це система збору даних про складні явища, які описуються за допомогою певних ключових показників з метою оперативної діагностики стану об'єкта дослідження, відстеження тенденцій і динаміки змін, що відбуваються в них, і на цій основі прийняття оптимальних управлінських рішень.

Моніторинг використовується в різних сферах діяльності та являє собою систему послідовного збору даних про явище, процес, що описується за допомогою певних ключових показників, з метою оперативної діагностики стану об'єкта, його дослідження та оцінки в динаміці.

Міжнародною організацією праці моніторинг визначається як постійний або періодичний перегляд виконання адміністрацією певної програми з метою оцінки поточних результатів, виявлення труднощів, негативних тенденцій та розробки рекомендацій для їх усунення.

Моніторинг соціально-трудової сфери необхідно розглядати як один з найбільш важливих інструментів розробки обґрунтованої державної соціальної політики.

Основні завдання моніторингу соціально-трудової сфери:

§ постійне спостереження за фактичним станом справ у сфері соціально-трудових відносин,

§ систематичний аналіз процесів, які здійснюються в соціально-трудовій сфері,

§ попередження негативних тенденцій, які могли б призвести до соціальної напруги,

§ короткостроковий прогноз можливих змін у соціально-трудовій сфері.

Моніторинг соціально-трудової сфери - це комплексна державна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері. На рівні підприємства моніторинг соціально-трудових процесів являє собою систему збору інформації про соціальні процеси у сфері праці та соціально-трудових відносин з метою діагностики, аналізу, оцінки стану та ефективності функціонування соціально-трудових відносин.

У рамках моніторингу поєднується статистична інформація й соціологічна, що підвищує обґрунтованість і вірогідність інформації, тому що багато даних не містяться в статистичній звітності й можуть бути отримані тільки за допомогою опитувань. Отже, завдяки моніторингу вдається одержати дані, які раніше не відображувались жодним інформаційним каналом або істотно спотворювалися.

Залежно від періодичності здійснення моніторингу виділяють такі види моніторингу:

§ поточний (здійснюється за заздалегідь установленим регламентом за певний період часу);

§ оперативний (здійснюється за оперативним наказом керівництва);

§ систематичний (здійснюється у встановлений час і повторюється через певні проміжки часу);

§ панельний (періодичний аналіз, з незмінним інструментом і методикою на тих же об'єктах і в тих же групах людей);

§ разовий.

За повнотою охоплення досліджуваних об'єктів моніторинг може бути:

§ повний - якщо в дослідження включені всі об'єкти по всіх аспектах використання праці;

§ локальний - якщо включені не всі об'єкти використання праці;

§ тематичний - якщо в аналіз включені всі об'єкти, але моніторинг проводиться по одній проблемі.

За методами аналізу моніторинг буває:

§ комплексний - якщо застосовується весь арсенал відомих методів;

§ суцільний - якщо аналіз охоплює всю роботу працівників підприємства, підрозділу;

§ вибірковий - якщо дослідженню підлягають працівники, обрані за спеціальною вибіркою.

Залежно від цілей моніторингу можуть застосовуватися наступні методи й прийоми аналізу (при використанні вони можуть по різному поєднуватись):

§ порівняння (зіставлення досліджуваного рівня з нормативною базою, даними за попередній рік цього підприємства або інших аналогічних підприємств, сфер діяльності);

§ групування (розкриття характерних рис явища шляхом виділення їх в окремі групи з подальшим порівнянням);

§ елімінування (прийом встановлення впливу окремих факторів на зміну загальних показників; при цьому визначається вплив кожного елемента на об'єкт окремо, решта вважається незмінними);

§ деталізація (розподіл узагальнюючих показників на часткові, що розрізняються за часом, місцем їхнього формування, виконавцями тощо);

§ зведення (форма узагальненого подання різноманітних показників для оцінки певного процесу);

§ експертна оцінка (висновки й оцінки фахівців щодо певного питання, процесу або об'єкту);

§ статистичний аналіз (розробка й аналіз статистичних таблиць, рядів на основі використання різноманітних статистичних методів).

Джерелами інформації для моніторингу соціально-трудової сфери України є статистичні показники, які характеризують соціально-демографічний стан населення, зайнятість, ринок праці та безробіття, умови праці на підприємствах, доходи та рівень життя населення. Для моніторингу соціально-трудової сфери статистика необхідна, але її недостатньо, необхідні також дані експертів - керівників і спеціалістів та дані працівників підприємств і організацій, які збираються в ході соціологічних обстежень.

Основні джерела інформації про зайнятість та соціально-трудові відносини:

§ Вибіркові обстеження домогосподарств

§ Переписи населення

§ Адміністративна статистика

§ Вибіркові обстеження та перепис підприємств

§ Соціологічні дослідження

Адміністративна статистика - це стандартизовані дані статистичної звітності підприємств та організацій, державної служби зайнятості та інших суб'єктів економічної діяльності, органів державного управління. До основних переваг даного джерела інформації відносяться: порівняна дешевизна; постійність інформації, яка дозволяє слідкувати за тривалістю та динамікою процесів з початку їх обліку; можливість отримання інформації по конкретних групах сукупності без похибки у вибірці. Але даному способу отримання інформації притаманні й певні недоліки, зокрема охоплення зареєстрованого контингенту тільки формально, у відповідності до прийнятих правил; залежність від змін у правилах реєстрації (законодавства, правил виплати допомоги тощо); неможливість отримати комплексну інформацію щодо індивідуального об'єкта.

Вибіркові обстеження домогосподарств являють собою дослідження у вигляді опитування з високою мірою регулярності - раз на рік, на півроку чи на квартал. Ці обстеження дають змогу отримати інформацію про всю робочу силу, її структуру, здійснити одночасне, загальне та взаємовиключне вимірювання кількості зайнятих, безробітних, економічно неактивного населення, отримати достовірні дані про рівень життя. Багато з міжнародних стандартів та класифікацій можуть бути застосовані лише за умов регулярного здійснення вибіркового обстеження домогосподарств.

Виділяють такі переваги даного способу отримання інформації: визначення статусу зайнятості відповідає прийнятим міжнародним стандартам та визначенням; обстеження дає інформацію про весь контингент, що вивчається; результати досліджень різних періодів є порівняльними між собою; надається велика кількість додаткової інформації; отримується комплексна інформація щодо індивідуального об'єкта, що дозволяє досліджувати взаємозв'язки різних характеристик; дане дослідження може здійснюватись незалежно від інших, не потребує адаптації до існуючих статистичних систем чи їх зміни.

До недоліків вибіркових обстежень домогосподарств відносяться такі: використання вибірки мало підходить для аналізу даних на окремій місцевості, оскільки з розбиванням вибірки підвищується її похибка; необхідність вкладення великих коштів та зусиль зумовлює здійснення даного дослідження не частіше, ніж раз на квартал, а адміністративні джерела здатні давати більш оперативні дані; непостійність вибірки утруднює отримання даних за тривалий період спостереження.

Дуже важливим джерелом інформації є переписи населення, котрі мають дещо спільне з попереднім способом збору інформації. Головна ж відмінність між ними полягає у масштабах обстеження, тобто в повному охопленні досліджуваної сукупності населення за перепису, на відміну від вибіркових досліджень домогосподарств. Дане джерело інформації дає змогу отримати всеосяжну інформацію про населення, що вимагає обмеженості переліку питань з приводу кожного конкретного аспекту дослідження населення.

Масштаби перепису не дозволяють здійснювати його часто, звичайно він проводиться раз на десять років. Однією з головних переваг інформації перепису є можливість її регіонального та міжрегіонального аналізу. Найповніше охоплення населення дозволяє отримати повну, без похибок, інформацію по всіх територіально-адміністративних одиницях. Переписи також мають важливе методологічне значення.

Вибіркові обстеження підприємств дозволяють одержати інформацію про трудову діяльність з точки зору виробничих процесів. Вони є єдиним джерелом інформації про внутрішні ринки праці. Ці дослідження не дають змоги проаналізувати неформальний ринок праці, не дають повного уявлення про трудову діяльність працівника, оскільки обмежують її підприємством та не фіксують вторинну зайнятість, якщо вона не пов'язана з цим самим підприємством. Перевагою даних обстежень є такі: аналіз взаємозв'язку зайнятості, відпрацьованого робочого часу та отримання винагороди; вибірковість дослідження, яке можна здійснювати за певними економічними секторами.

Джерелами моніторингового аналізу на рівні підприємства є дані відділів праці й заробітної плати, планово-аналітичного відділу, бухгалтерії, акти ревізій, перевірок, звіти, довідки про обстеження, документи відділу кадрів - пояснювальні записки, протоколи виробничих нарад, листи, догани, заяви й скарги працівників, а також результати анкетування, інтерв'ю та соціологічного тестування.

При здійсненні моніторингу соціально-трудової сфери на державному і регіональному рівнях система показників, що аналізуються, характеризує: міграційні і соціально-демографічні процеси; структуру зайнятості, тенденції руху зайнятих, стан системи підготовки і перепідготовки кадрів; проблеми і тенденції розвитку безробіття, у тому числі прихованого; умови і охорону праці; доходи і рівень життя населення тощо.

Моніторинг соціально-демографічних і міграційних процесів повинен визначити закономірності у соціально-демографічних і міграційних процесах і має будуватись таким чином, щоб відобразити основні особливості відповідних процесів на усій території України. Основним завданням демографічного аналізу є виявлення закономірностей зміни характеру демографічних процесів у координатах часу та простору.

Метою моніторингу зайнятості, ринку праці та безробіття є визначення масштабів ринку праці, запобігання масового безробіття, найбільш повне і ефективне використання трудового потенціалу, без чого неможливий подальший соціально-економічний розвиток суспільства.

Головні проблеми в сфері зайнятості - низький рівень заробітної плати, високий рівень безробіття, приховане безробіття (вимушена неповна зайнятість), велика середня тривалість безробіття, висока зайнятість у неформальному та нетоварному секторах і т. ін.

Моніторинг зайнятості, ринку праці і безробіття найбільш чітко показує, в якому напрямку необхідно коригувати економічну політику в державі, щоб становлення ринку пройшло з мінімальними соціально-економічними втратами.

Моніторинг доходів і рівня життя населення має включати систематичне вивчення рівня життя, його динаміки і диференціації за основними соціально-професійними і соціально-демографічними групами населення, та за окремими регіонами України. Основні висновки і пропозиції даного напрямку здійснення моніторингу повинні сприяти більш об'єктивному сприйняттю органами влади реальних результатів внутрішньої соціально-економічної політики.

На рівні підприємств, установ, організацій повинні аналізуватись показники, які характеризують ефективність використання персоналу, соціально-трудові фактори організації виробництва, оцінку ефективності управління персоналом.

Моніторинг ефективності використання персоналу передбачає детальний аналіз таких елементів:

§ проводиться аналіз чисельності працівників за статтю, віком, спеціальностями, посадами і рівнем кваліфікації, встановлюється ступінь забезпеченості підприємства кадрами;

§ проводиться перевірка даних про використання робочого часу;

§ вивчаються форми, динаміка й причини руху робочої сили, обчислюються коефіцієнти стабільності й плинності кадрів; аналізуються потоки переміщень усередині підприємства й стан дисципліни праці;

§ визначається в динаміці кількість працівників, зайнятих ручною й малокваліфікованою працею, важкою ручною працею;

§ досліджуються соціальні аспекти трудової діяльності (мотивація праці, можливості професійно-кваліфікаційного зростання, сімейний стан, забезпеченість житлом тощо);

§ збираються дані про рівень санітарно-гігієнічних виробничих і побутових умов (стан робочих місць, місць громадського харчування).

З технологічної точки зору, процес проведення моніторингу соціально-трудових факторів організації виробництва складається з наступних етапів:

§ формулювання ідей, цілей і можливих зисків для підприємства від його проведення;

§ підбір фахівців, здатних здійснити необхідні дослідження;

§ власне дослідження, що складається зі збору інформації, сортування, угруповання;

§ попередній аналіз отриманих об'єктивних даних;

§ розробка аркушів опитування, бланків інтерв'ю для одержання суб'єктивних оцінних даних від персоналу, експертів і менеджерів;

§ попередня підготовка звіту за даними моніторингу й обговорення його основних висновків з менеджерами всіх рівнів з метою розробки разом з ними рекомендацій щодо реалізації виявлених резервів;

§ подання звіту керівництву й проведення авторського нагляду за впровадженням рекомендацій у процес життєдіяльності фірми.

Важливим елементом моніторингу в трудовій сфері є оцінка ефективності управління персоналом. Для цього використовуються різні методики, що дозволяють оцінити ефективність кадрових управлінських заходів у вартісному вираженні.

Зіставляючи витрати з кількістю реалізованих управлінських дій, можна оцінити у вартісному вираженні роботу не тільки по найманню працівників, але будь-яку іншу, пов'язану з управлінням персоналом, одержувати показники витрат у грошовому вираженні по плинності кадрів, перенавчанню, підвищенню кваліфікації персоналу або порушенню трудової й технологічної дисципліни. За допомогою таких категорій, як витрати та упущені можливості, аналітик показує адміністрації підприємства серйозність економічних втрат від непрофесійного управління соціально-трудовими процесами, зокрема.

Моніторинг ефективності використання персоналу включає:

§ моніторинг використання робочого часу;

§ моніторинг якості праці;

§ моніторинг продуктивності праці;

§ моніторинг витрат на оплату праці й соціальні потреби.

4. Організація моніторингу соціально-трудової сфери в Україні

Моніторинг соціально-трудових процесів здійснюється за планом і в організаційному відношенні складається з наступних стандартних етапів:

1. Підготовчий (розробка документа, що встановлює строки, завдання, виконавців й учасників моніторингу; інструктаж виконавців й учасників; розробка плану надання й програми розгляду аналізованої інформації).

2. Збір інформації (спостереження, виміри, опитування, обробка статистичних даних, компонування бухгалтерських й інших даних).

3. Обробка інформації (складання таблиць, графіків, введення інформації в ЕОМ і розробка алгоритмів аналізу).

4. Узагальнення й надання результатів оцінки, висновків і рекомендацій.

Моніторинг соціально-трудової сфери в Україні повинен здійснюватись на основі програми моніторингу Міністерством праці та соціальної політики України та Державним комітетом статистики України спільно з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Об'єктами моніторингу соціально-трудової сфери стають спеціально відібрані підприємства, установи та організації різних форм власності і сфер економіки, регіони, а також відібрані за соціально-демографічними та професійними ознаками групи населення.

Збір, обробка та передача статистичної інформації з моніторингу здійснюються на регіональному та державному рівнях. На регіональному рівні статистична інформація за затвердженими напрямками моніторингу формується територіальними органами Держкомстату України, Мінпраці та соціальної політики України та інших державних органів виконавчої влади. Затверджені дані моніторингу територіальних органів зазначених міністерств та відомств у встановлені строки передаються територіальним органам статистики. Територіальні органи статистики формують зведені дані та передають їх у Держкомстат України та місцевим органам виконавчої влади.

Статистична інформація за базовими підприємствами моніторингу формується територіальними органами державної статистики відповідно до затвердженої системи показників та затвердженого переліку підприємств і передається на державний рівень.

Статистична інформація за макроекономічними показниками та окремими напрямками моніторингу, сформована у відповідності із затвердженою системою показників на основі проведення державних та галузевих статистичних спостережень, передається Держкомстатом України у Мінпраці та соціальної політики України згідно узгодженої з ним програми та у встановлені строки.

Статистична інформація за базовими підприємствами формується Держкомстатом України за затвердженою ним схемою показників та передається у Мінпраці та соціальної політики України у встановлені строки.

Соціологічні опитування населення у відповідності до затвердженої системи показників здійснюються Інститутом соціології НАН України або іншими органами у відповідності із завданнями керівництва Мінпраці та соціальної політики України.

Мінпраці та соціальної політики України та Держкомстат України повинні здійснювати координацію діяльності органів державної влади, установ і організацій, що забезпечують ведення моніторингу соціально-трудової сфери. Вони готують щоквартальні звіти про стан соціально-трудової сфери, щорічно випускають збірники аналітичних та соціологічних матеріалів за результатами моніторингу та збірники за окремими напрямками моніторингу.

На рівні підприємства питання моніторингу соціально-трудової сфери входять до компетентності структурних підрозділів у складі служби управління персоналом.

Висновки

Основна мета соціологічних досліджень - підвищення ефективності трудової діяльності при забезпеченні розвитку працівників, задоволення їх потреб, формування позитивних відносин у колективі.

Соціологічне дослідження проводиться в 5 етапів: підготовка до проведення дослідження, формування його програми; збір соціологічної інформації; підготовка інформації до обробки та обробка; аналіз обробленої інформації, формулювання висновків; розробка практичних рекомендацій. Для проведення соціологічних досліджень використовуються такі методи як аналіз документів; опитування (анкетування, інтерв'ю, соціометрія, експертиза); спостереження; експеримент.

Моніторинг являє собою систему збору даних про складні явища, які описуються за допомогою певних ключових показників з метою оперативної діагностики стану об'єкту дослідження, відстеження тенденцій і динаміки змін, що відбуваються в них, і на цій основі прийняття оптимальних управлінських рішень.

Міжнародною організацією праці моніторинг визначається як постійний або періодичний перегляд виконання адміністрацією певної програми з метою оцінки поточних результатів, виявлення труднощів, негативних тенденцій та розробки рекомендацій для їх усунення.

Моніторинг соціально-трудової сфери необхідно розглядати як один з найбільш важливих інструментів розробки обґрунтованої державної соціальної політики.

До основних завдань моніторингу соціально-трудової сфери відносять постійне спостереження за фактичним станом справ у сфері соціально-трудових відносин, систематичний аналіз процесів, які здійснюються в соціально-трудовій сфері, попередження негативних тенденцій, які могли б призвести до соціальної напруги, короткостроковий прогноз можливих змін у соціально-трудовій сфері. На рівні підприємства моніторинг соціально-трудових процесів являє собою систему збору інформації про соціальні процеси у сфері праці та соціально-трудових відносин з метою діагностики, аналізу, оцінки стану та ефективності функціонування соціально-трудових відносин.

У рамках моніторингу поєднується статистична та соціологічна інформація, що підвищує обґрунтованість і вірогідність інформації, тому що багато даних не містяться в статистичній звітності й можуть бути отримані тільки за допомогою опитувань.

Джерелами інформації для моніторингу соціально-трудової сфери України є статистичні показники, які характеризують соціально-демографічний стан населення, зайнятість, ринок праці та безробіття, умови праці на підприємствах, доходи та рівень життя населення.

Основні джерела інформації про зайнятість та соціально-трудові відносини - вибіркові обстеження домогосподарств, переписи населення, адміністративна статистика, вибіркові обстеження та перепис підприємств, соціологічні дослідження.

При здійсненні моніторингу соціально-трудової сфери на державному і регіональному рівнях система показників, що аналізуються, характеризує: міграційні і соціально-демографічні процеси; структуру зайнятості, тенденції руху зайнятих, стан системи підготовки і перепідготовки кадрів; проблеми і тенденції розвитку безробіття, у тому числі прихованого; умови і охорону праці; доходи і рівень життя населення тощо.

На рівні підприємств, установ, організацій повинні аналізуватись показники, які характеризують ефективність використання персоналу, соціально-трудові фактори організації виробництва, оцінку ефективності управління персоналом.

Моніторинг соціально-трудової сфери в Україні повинен здійснюватись на основі програми моніторингу Міністерством праці та соціальної політики України та Державним комітетом статистики України спільно з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Об'єктами моніторингу соціально-трудової сфери стають спеціально відібрані підприємства, установи та організації різних форм власності і сфер економіки, регіони, а також відібрані за соціально-демографічними та професійними ознаками групи населення.

На регіональному рівні статистична інформація за затвердженими напрямками моніторингу формується територіальними органами Держкомстату України, Мінпраці та соціальної політики України та інших державних органів виконавчої влади.

Статистична інформація за макроекономічними показниками та окремими напрямками моніторингу, сформована у відповідності із затвердженою системою показників на основі проведення державних та галузевих статистичних спостережень, передається Держкомстатом України у Мінпраці та соціальної політики України згідно узгодженої з ним програми та у встановлені строки.

Статистична інформація за базовими підприємствами формується Держкомстатом України за затвердженою ним схемою показників та передається у Мінпраці та соціальної політики України у встановлені строки.

На рівні підприємства питання моніторингу соціально-трудової сфери входять до компетентності структурних підрозділів у складі служби управління персоналом.