Болонський процес і вища освіта України

Реферат

на тему:

«Болонський процес і вища освіта України»

(Підвищення якості вищої освіти в сучасних умовах)

Вступ

Соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження у світове товариство неможливі без структурної реформи системи вищої освіти. Пріоритетним завданням є модернізація вищої освіти відповідно до положень Болонської декларації, одним з принципів якої є впровадження кредитно-модульного навчання як новітньої моделі організації навчального процесу.

Європейський процес на сучасному етапі швидко рухається вперед.

Важливо, щоб люди не забували, що Європа - це не тільки валюта «євро», банки та економіка, а й «Європа знань». Ми повинні зміцнювати її, покладаючись на інтелектуальну, культурну, соціальну й технічну велич нашого континенту. «Європа знань» сформована на базі університетів, які і надалі відіграють головну роль в її розвитку.

Університети Європи засновані приблизно три чверті тисячоліття тому. У наших чотирьох країнах є найстаріші університети, які найближчим часом святкуватимуть поважні ювілеї, як наприклад, сьогодні Паризький університет. У ті часи студенти й викладачі вільно поширювали знання по всьому континенту. Нині ж дуже багато наших студентів не мають змоги навчатися за межами своєї країни протягом періоду навчання та після випуску.

Сьогодні ми перебуваємо на початковому етапі важливих змін у сфері освіти та умов праці, коли необхідно впроваджувати різні курси підвищення рівня кваліфікації, тому що навчання протягом усього життя є дуже важливим процесом. Ми зобов'язані організувати для наших студентів і суспільства загалом таку систему вищої освіти, яка б забезпечила найкращі можливості для реалізації їхніх умінь.

Європейський простір вищої освіти відкриває величезні перспективи.

Ставлячись з повагою до наших національних відмінностей, ми, разом з цим, маємо докласти всіх зусиль, щоб знищити кордони у розвитку структури викладання та навчання, що сприяло б збільшенню мобільності та тіснішій співпраці.

Здобувши міжнародне визнання та маючи великий потенціал, наша освітня система має багато прихильників як у країнах Європи, так і маючи за її межами. Формується така система, в якій два основні рівні (доступеневий та післяступеневий) будуть еквівалентними на міжнародному рівні.

Оригінальності та гнучкості системі освіти надає упровадження кредитів (таких, як у ECТS) і семестрів. Це дасть змогу визнавати отримані кредити для тих, хто бажає почати або продовжити навчання в будь-якому європейському університеті та здобути науковий ступінь у будь-який період свого життя. Звісно, має бути забезпечення право на вступ до академічного закладу в будь-який період професійного зростання особливості за будь-якого рівня освіти.

Студенти повинні мати доступ до різноманітних програм, зокрема можливість багатопрофільного навчання, вдосконалення рівня володіння іноземними мовами і використання нових інформаційних технологій. У другому циклі навчання вони матимуть змогу вибирати між короткотривалим навчанням для здобуття ступеня «магістр» та довготривалим навчанням для здобуття звання доктора наук з можливістю переходу від одного рівня до іншого. На обох цих етапах після отримання першого диплому відповідна увага приділяється науковому дослідженню та самостійній діяльності.

Крім цього, на обох рівнях сприятимуть, щоб студенти щонайменше один семестр навчались за обраним фахом в університеті іншої країни. Водночас більше викладачів і дослідників повинні працювати за межами своєї держави - в європейських країнах. ЄС, підтримуючи цей напрямок вищої освіти сприятиме, разом з цим, працевлаштуванню студентів і викладачів.

Більшість країн, і не лише європейських, переконані у потребі стимулювання такого розвитку. Конференції ректорів та президентів університетів країн Європи, а також груп експертів та науковців, сприяли поширенню цих думок.

Конвенція щодо визнання кваліфікацій вищої освіти в академічній сфері в Європі була ухвалена в Лісабоні.

Конвенція встановила основні вимоги і визнала, що деякі країни можна залучати до цього процесу конструктивно. Це доволі загальне підґрунтя для взаємного впровадження ступенів вищої професійної освіти через відповідні директиви ЄС.

Наші уряди, однак, продовжують відігравати важливу роль у реалізації поставленої мети, підтримуючи заходи, завдяки яким можна підтвердити і визнати відповідний рівень здобутої освіти. Ми сподіваємося, що надалі це допоможе укладати договори між університетами. Послідовно гармонізувати структуру рівнів та етапів можна шляхом закріплення вже здобутого досвіду спільними дипломами, експериментування, діалогу з усіма зацікавленими сторонами.

Ми зобов'язуємося просувати загальні рекомендації, спрямовані на зовнішнє визнання та забезпечення мобільності студентів з їх подальшим працевлаштуванням. Ювілей Паризького університету нині у Сорбонні дає нам виняткову можливість спробувати створити європейський простір для вищої освіти, де національні особливості та загальні інтереси будуть спрямовані на зміцнення становища Європи, її студентів та громадян. Ми закликаємо держави-члени Європейського Союзу та інші країни Європи приєднатися до нас, а також усі європейські університети зміцнити становище Європи у світі шляхом постійного покращення та вдосконалення рівня освіти для своїх громадян.

Зона європейської вищої освіти

Європейський процес завдяки досягненням упродовж останніх кількох років відчутною та значущою реалією для ЄС і його громадян. Перспективи розширення разом із поглибленням відносин з іншими європейськими державами надають цій реалії ширших вимірів. Водночас ми є свідками дедалі більшого усвідомлення політиками та науковцями, а також громадськістю, потреби у побудові всеохоплюючої та спрямованої у майбутнє Європи, зокрема на основі використання і зміцнення її інтелектуального, культурного, соціального, наукового та технологічного потенціалу.

«Європа знань» нині є визнаним незамінним фактором соціального та людського розвитку, а також невід'ємною складовою зміцнення й інтелектуального збагачення європейських громадян, оскільки саме така Європа спроможна надати необхідні знання для протистояння викликам нового тисячоліття разом із усвідомленням спільних цінностей і належності до єдиної соціальної та культурної сфери.

Загальновизнаним є першочергове значення освіти й освітньої співпраці для розвитку та зміцнення стабільних, мирних і демократичних суспільств, що простежується на прикладі ситуації на південному сході Європи.

У Сорбонській декларації від 25 травня 1998 р., основою якої є саме такі міркування, наголошується на провідній ролі університетів у розвитку європейського культурного простору.

У ній зазначається, що створення Європейського простору вищої освіти є головним шляхом у сприянні мобільності та працевлаштуванню громадян, а також розвитку континенту загалом.

Група європейських держав зобов'язалася досягти визначених у Декларації цілей, підписавши її чи висловивши принципову згоду. Спрямованість кількох реформ у сфері вищої освіти, паралельно розпочатих в країнах Європи, засвідчили рішучість багатьох урядів діяти. Зі свого боку, європейські вищі навчальні заклади взялись реалізовувати ці завдання, оскільки саме вони відіграють головну роль у створенні Європейського простору вищої освіти згідно з основоположними принципами Болонської університетської хартії 1988 р. Надзвичайно важливим є те, щоб незалежність і автономія університетів забезпечували постійну адаптацію систем вищої освіти і наукових досліджень відповідно до нових потреб, вимог суспільства та розвитку наукових знань.

Обраний курс спрямований у правильному напрямі та має значущу ціль. Проте досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти потребує постійної рушійної сили. Ми повинні підтримувати цей процес, сприяючи реалізації конкретних заходів, аби наші кроки на окресленому шляху приносили відчутні результати. У зустрічі, що відбулася 18 червня, взяли участь авторитетні фахівці та науковці з усіх представлених на ній держав. Було вироблено корисні поради щодо кроків, які потрібно здійснити.

Зокрема, нам слід зосередитися на вирішенні завдання збільшення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

Життєздатність і ефективність будь-якої цивілізації вимірюється її культурним впливом на інші країни. Ми повинні забезпечити існування такої системи вищої освіти в Європі, яка була б привабливою для всього світу і відповідала б особливостям наших культурних і наукових традицій.

Підтверджуючи підтримку загальних принципів, викладених у Сорбонській декларації, ми координуємо нашу політику з метою досягнення найближчим часом (не пізніше першої декади третього тисячоліття) таких цілей, які, на нашу думку, мають першочергове значення для створення Європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти в світі.

1. Затвердження загальноприйнятої та порівнянної системи вчених ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою сприяння працевлаштуванню європейських громадян і міжнародній конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

2. Запровадження системи на основі двох основних навчальних циклів: додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати щонайменше три роки. Учений ступінь, що присвоюється після завершення першого циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як відповідний рівень кваліфікації. Підсумком другого навчального циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох європейських країнах.

3. Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТS) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів. Кредити можна отримати як поза межами вищих навчальних закладів, так і в процесі постійного навчання, за умови їхнього визнання збоку відповідного університету.

4. Сприяння мобільності шляхом усунення перешкод за допомогою ефективного використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

- надання студентам можливості навчатись, а також отримати інші відповідні послуги;

- забезпечення визнання та зарахування часу, який викладач, дослідник чи член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному

закладі, досліджуючи, викладаючи чи виконуючи іншу роботу за фахом, зі збереженням його законних прав.

5. Сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв і методологій.

6. Просування необхідних європейських стандартів у сфері вищої освіти, зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми закладами, схем мобільності й інтегрованих навчальних, дослідних і виховних програм.

Ми зобов'язуємося досягти вище визначених цілей у межах своєї компетенції, поважаючи відмінності в культурі, мові, національних освітніх системах, а також автономію університетів, з метою зміцнення Європейського простору вищої освіти. Задля цього проводитимемо політику міжурядового співробітництва із залученням європейських неурядових організацій, що функціонують у сфері вищої освіти. Ми сподіваємося на швидку та позитивну відповідь університетів та на їхню активну діяльність у цьому напрямку для успішної реалізації наших задумів.

Переконавшись у тому, що становлення Європейського простору вищої освіти потребує постійної підтримки, контролю й адаптації до еволюційних потреб, ми вирішили скликати ще одну зустріч упродовж наступних двох років, щоб оцінити досягнення та спланувати подальші дії.

Формування майбутнього

Більш ніж 300 представників європейських вищих навчальних закладів зібрались у Саламанці 29-30 березня 2001 р. Їхньою метою була підготовка Празької зустрічі міністрів вищої освіти країн-учасниць Болонського процесу. Вони погодилися щодо таких цілей, принципів та пріоритетів.

Європейські вищі навчальні заклади знову підтверджують свою підтримку принципів Болонської декларації і свої зобов'язання щодо створення до кінця десятиліття Європейського простору вищої освіти. Вони вбачають в організації в Саламанці Асоціації європейських університетів (EUA) як символічне, так і практичне значення для більш ефективного донесення свого голосу урядам та суспільству і, тим самим, для формування свого майбутнього в Європейському просторі вищої освіти.

І. Принципи

Автономія і відповідальність

Розвиток Болонського процесу потребує, щоб європейські університети мали змогу діяти відповідно до принципу автономії у поєднанні з відповідальністю. Як автономні і відповідальні юридичні, освітні і соціальні об'єкти, вони підтверджують свою прихильність до принципів Болонської університетської хартії 1988 р., зокрема щодо академічної свободи. Тому університети повинні мати право формувати свою стратегію, вибирати пріоритети в навчанні і проведенні наукових досліджень, витрачати свої ресурси, профілювати власні програми та встановлювати критерії для прийому професорів і учнів. Європейські вищі навчальні заклади готові до конкуренції не тільки вдома, в Європі, а й у світі, але для цього вони потребують необхідної організаційної свободи, чітких та сприятливих меж регулювання і достатнього фінансування. У протилежному разі вони не матимуть спроможності співпрацювати та змагатися. Плани завершення створення Європейського простору вищої освіти залишаться невиконаними чи призведуть до нерівної конкуренції, якщо в багатьох країнах буде справді, оцінка якості має враховувати мету та місію інститутів та програм. Вона потребує балансування між нововведеннями та традиціями академічними перевагами та соціально-економічною необхідністю, сумісністю програм та свободою вибору студентів. Так, на високому якісному рівні мають бути як викладання та наукові дослідження, так і управління та адміністрування, забезпечуватись як потреби студентів, так і не навчальних послуг. Нинішній рівень вищої освіти не є достатнім, він потребує підтвердження та гарантій, щоб отримати довіру студентів, партнерів і суспільства загалом.

Якість - основна умова довіри, мобільності, сумісності та привабливості Європейського простору вищої освіти.

Формування довіри

Вироблено міжнародний підхід для оцінювання наукових досліджень.

Аналогічний підхід необхідний для оцінювання вищої освіти. В Європі забезпечення якості вищої освіти не може ґрунтуватися лише на використання загальних стандартів. Шлях у майбутнє передбачає розробку на європейському рівні механізмів для взаємного визнання результатів забезпечення якості, однією із можливих форм якої є «акредитацією». Такі механізми повинні враховувати національні, лінгвістичні та дисциплінарні відмінності, а також проблеми університетів з незначним навантаженням.

Сумісність

Сумісність з європейським ринком праці повинна відображатися в програмах, залежно від того, коли (після першого чи другого ступеня) були здобуті знання, уміння й навички, необхідні для роботи. Можливість працевлаштування з перспективою навчання протягом усього життя буде краще забезпечена через цінності якісної освіти; розмаїтість підходів і профілів дисциплін; гнучкість програм, що дає можливість входження і виходу із них; набуття міждисциплінарних навичок і вмінь; здатність мобілізовувати знання, вміння вирішувати проблеми, працювати в команді і розвиватися як соціальна істота.

Мобільність

Мобільність учнів, персоналу і випускників є необхідною умовою Європейського простору вищої освіти. Європейські університети прагнуть розвивати мобільність як по «горизонталі», так і по «вертикалі», не беручи до уваги віртуальної мобільності як заміни фізичної. Вони ефективно використовують наявні інструменти визнання і мобільності ECTS, Лісабонську конвенцію, Додаток до диплома, мережу NARIC/ENIC. З огляду на важливу роль викладацького складу з європейським досвідом, університети прагнуть усунути вимоги до національності й інші перешкоди для академічної кар'єри в Європі. Поряд з цим необхідно вибирати і загальний європейський підхід до віртуальної мобільності і транснаціональної освіти.

Сумісні кваліфікації на доступеневому та післяступеневому рівнях

Вищі навчальні заклади підтримують запровадження сумісних кваліфікацій, що базується на основних відмінностях доступеневого та післяступеневого навчання. Поширена думка, що для здобуття першого ступеня потрібно виконати навчальну роботу, що оцінюється в межах від 180 до 240 кредитів ECTS. Перший ступінь повинен гарантувати зайнятість на ринку праці або бути підготовчим для подальшого навчання на післяступеневому рівні. За певних обставин університет може вводити інтегровані навчальні плани, що безпосередньо дають змогу отримати ступінь магістра. Важливе значення у прийнятті таких рішень мають мережі, створені на основі подібності дисциплін, що вивчаються. Університети переконані в необхідності введення накопичувально-перезалікової кредитної системи, заснованої на ECTS, що передбачає прийнятність кредитів, отриманих в іншому навчальному закладі.

Привабливість

Європейські вищі навчальні заклади прагнуть стати привабливими для талановитих людей з усіх континентів. Це потребує дієвості як на інституційному, національному, так і європейському рівнях. Заходи, спрямовані на досягнення привабливості європейської освіти, передбачають адаптацію: програм; наукових ступенів, необхідних засобів забезпечення якості; програм, які викладаються на основних світових мовах; адекватної інформацію і маркетингу; сервісу для іноземних студентів та вчених, а також стратегічної роботи в межах мереж. Успіх залежить також від швидкої ліквідації імміграційних правил та ринку праці, що заважають реалізації принципу мобільності.

Подальші дії після досягнення шести цілей Болонського процесу

Міністри заявили, що з огляду на прийняття Болонської декларації, формування Європейського простору вищої освіти є умовою привабливості і конкурентоспроможності вищих навчальних закладів Європи. Вони підтримали ідею про те, що вища освіта - це суспільне благо, що вона була, є і буде відповідальною перед громадськістю і що студенти - повноправні члени товариства вищої освіти. З цієї точки зору міністри прокоментували подальший процес її розвитку:

Прийняття системи зрозумілих та порівнюваних ступенів

Міністри закликали університети й інші вищі навчальні заклади використовувати всі переваги національного законодавства і європейських інструментів, спрямованих на полегшення академічного і професійного визнання частин курсів, ступенів та інших досягнень, щоб громадяни могли ефективно використовувати свої фаховість, уміння і навички в усьому Європейському просторі вищої освіти. Вони закликали організації та мережі типу NARIC і ENIC на інституційному, національному і європейському рівнях сприяти визнанню фаховості спеціалістів.

Ухвалення системи, заснованої на двох основних циклах

Міністри вказали на те, що відбувається обговорення і впровадження структури ступенів, заснованої на двох основних циклах, що дають змогу сформувати вищу освіту доступеневого і післяступеневого навчання. Деякі країни вже запровадили цю систему, а інші перебувають на етапі ознайомлення. Слід зазначити, що в багатьох країнах ступені бакалавра і магістра, чи два інші порівнювані ступені, можна отримати як в університетах, так і в інших вищих навчальних закладах. Програми для здобуття ступеня є різноплановими, що забезпечує різні потреби індивідів, навчального процесу і ринку праці. Це було визнано на семінарі в Гельсінкі щодо ступенів бакалаврського рівня (лютий 2001 р.).

Становлення системи кредитів

Міністри наголосили, що для більшої гнучкості в процесі навчання й здобуття кваліфікації необхідно встановити загальні принципи, які б підтримували кредитну систему типу ECTS (European Credit Transfer System) чи іншу, сумісну з нею, що дасть змогу забезпечити як перезалікову і накопичувальну функції. Разом із взаємно визнаними системами забезпечення якості такі домовленості дадуть змогу полегшити доступ студентам до європейського ринку праці та розширити їхню сумісність з ринком праці і відповідно привабливість і конкурентоспроможність європейського вищої освіти. Використання такої системи кредитів і Додатка до диплому є прогресивним у цьому напрямку.

Сприяння мобільності

Міністри зазначили, що поліпшення мобільності учнів, викладачів, дослідників та адміністрації, як це задекларовано в Болонському акті, є надзвичайно важливим. Тому вони підтвердили свої зобов'язання вжити заходів для усунення всіх перешкод вільному пересуванню студентів, викладачів, дослідників і працівників адміністрації та наголосити на важливості соціальних аспектів мобільності. Було розглянуто можливості для розвитку мобільності, запропоновані програмами Європейського товариства, і досягнення у цій сфері (наприклад, початок реалізації Плану дій щодо мобільності, підтриманий Європейською Радою в Ніцці в 2000 р.)

Сприяння європейському співробітництву у забезпеченні якості освіти

Міністри визнали важливе значення систем якості в забезпеченні стандартів високої якості й у полегшенні порівняльності кваліфікацій по всій Європі. Вони також схвалили тісне співробітництво між мережами із забезпечення якості та визнання дипломів. Міністри наголосили на потребі європейського співробітництва і взаємної довіри у формуванні національних систем забезпечення якості. Вони закликали університети й інші вищінавчальні заклади поширювати передовий досвід і розробляти заходи для взаємного визнання механізмів акредитації/сертифікації й оцінювання.

Міністри закликали університети й інші вищі навчальні заклади, національні агентства і Європейську мережу забезпечення якості вищої освіти (ENQA), працювати спільно з відповідними організаціями країн, що не є членами ENQA, для встановлення загальних норм прийняття рекомендацій і поширення досвіду.

Європейський підхід до стандарту вищої освіти

Для зміцнення європейського стандарту вищої освіти і можливості працевлаштування випускників міністри закликали сферу вищої освіти вдосконалювати «європейський» зміст модулів, курсів, навчальних планів на всіх рівнях. Зокрема, це стосується модулів, курсів і програм, запропонованих інститутами країн, що співпрацюють на сучасному етапі і розробляють програму спільного визнання ступенів.

Крім того, міністри наголосили на таких пунктах:

Навчання протягом усього життя

Навчання протягом усього життя є істотним елементом Європейського простору вищої освіти. У майбутній Європі, в якій суспільство й економіка базуватимуться на знаннях, стратегія навчання протягом усього життя повинна забезпечувати віришення проблем конкурентоспроможності і використання нових технологій, зміцнення соціальної єдності, рівних можливостей і якості життя.

Вищі навчальні заклади і студенти

Міністри наголосили на необхідності залучення університетів, інших вищих навчальних закладів та студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у становленні та формуванні Європейського простору вищої освіти. Інститути продемонстрували, що вони надають важливе значення створенню спільного та ефективного, але різноманітного і адаптованого Європейського простору вищої освіти. Міністри зазначили, що якість - основна умова для довіри, мобільності, сумісності й привабливості

Європейського простору вищої освіти. Вони оцінили внесок вищих навчальних закладів у розвиток програм навчання, що поєднують академічну якість із можливістю довготермінового працевлаштування, і закликали продовжити їхню активну діяльність у цьому напрямку.

Міністри підтвердили, що студенти повинні брати участь і впливати на організацію і зміст освіти в університетах та інших вищих навчальних закладах. Вони наголосили на тому, що студентам слід зосередити увагу на соціальних питаннях Болонського процесу.

Сприяння забезпеченню привабливості Європейського простору вищої освіти

Міністри погодилися із важливістю посилення привабливості європейської вищої освіти для студентів з Європи та інших частин світу. Зрозумілість і подрібнюваність європейських ступенів вищої освіти в усьому світі потрібно вдосконалити, визначивши загальні межі кваліфікацій, а також погодивши механізми забезпечення якості та акредитації/сертифікації інформуванням. Міністри наголосили, що якість вищої освіти і наукових досліджень є і надалі повинні бути визначальним фактором привабливості й конкурентоспроможності Європи в усьому світі. Вони погодилися, що необхідно приділяти більше уваги наявним інститутам і різним програмам для формування Європейського простору вищої освіти, закликавши до поглиблення співробітництва між європейськими країнами в сфері транснаціональної освіти.

Енергійне впровадження

Міністри зобов'язались продовжити співробітництво, засноване на положеннях, Болонської декларації, побудоване на подібності і відмінностях культур, мов і національних систем, що об'єднує можливості міжурядового співробітництва і діалогу з європейськими університетами, іншими вищими навчальними закладами, студентськими організаціями, а також прорамами товариства. Після заяв міністрів, що представляють країни, для яких відкриті програми Європейського товариства «Сократес», «Леонардо да Вінчі» або «Темпус», вітали нових членів, що приєдналися до Болонського процесу, зокрема, Кіпр, Туреччину та Хорватію.

Міністри вирішили, що нова зустріч відбудеться у другій половині 2003 р. в Берліні, на якій буде розглянуто досягнення і визначено напрямки і пріоритети для наступних етапів руху до Європейського простору вищої освіти. Вони погодилися, що для реалізації мети Болонського процесу потрібно сформувати структуру, яка складалася з групи сприяння і групи підготовки. Групу сприяння потрібно формувати з представників усіх країн, що підписали відповідні документи, нових учасників та Європейської комісії. Її має очолити представник країни, що головує нині в Європейському союзі. Група підготовки має складатися з представників країн, яких прийняли на попередній і приймуть у наступній зустрічах на рівні міністрів до товариства, двох держав-членів Європейського союзу і двох країн, що не належать до ЄС. Останніх чотири представники обиратиме група сприяння. Представники головуючої в ЄС країни і Європейської Комісії також будуть членами групи підготовки. Групу підготовки очолюватиме представник країни, де відбудеться наступна зустріч на рівні міністрів. У подальшій діяльності новоствореній структурі слід консультуватися з Асоціацією європейських університетів, Європейською асоціацією вищих навчальних закладів (EURASHE), Національним союзом студентів Європи і Радою Європи.

Для продовження та розвитку процесу міністри просили групу сприяння упорядкувати семінари для проведення досліджень у таких сферах: співробітництво щодо акредитації і забезпечення якості; визнання результатів навчання і використання кредитів у Болонському процесі; розвиток спільних ступенів; соціальні питання, перешкоди мобільності, а також розширення Болонського процесу, навчання протягом усього життя і залучення до обговорення студентів.

Вищі навчальні заклади та студентство

Міністри схвалили участь ВНЗ та студентства у Болонському процесі, оскільки вважають, що лише активність усіх партнерів може забезпечити його довготерміновий успіх.

Розуміючи важливу роль ВНЗ в економічному та соціальному розвитку, міністри погодилися, що університети мають бути уповноважені приймати рішення щодо своєї внутрішньої організації та управління. Вони закликали ці навчальні заклади надалі реформувати всі сфери свого життя, вказавши на конструктивній участі студентських спілок у Болонському процесі та необхідності залучення студентства до подальших дій. Студентство є повноправним партнером в управлінні вищою освітою, тому університети та студентство мають брати активну участь в цьому процесі.

Міністри наголосили на необхідності забезпечення відповідних умов проживання та навчання студентів для успішного завершення курсу навчання впродовж визначеного терміну без перешкод, пов'язаних із соціальним та економічним становищем в їхніх сім'ях. Було вказано на потребу збирання даних про соціальне та економічне становище студентів.

Європейське спрямування сфери вищої освіти

Міністри зазначили, що за їхньою ініціативою на зустрічі у Празі нині впроваджуються додаткові спецкурси, курси та програми європейського спрямування.

Вони повідомили, що університети різних країн Європи започаткували об'єднання навчальних ресурсів та культурних традицій для розвитку єдиних програм навчання та розробки спільних ступенів на першому, другому та третьому рівнях.

Крім цього, було наголошено на необхідності тривалого навчання за кордоном у межах програм спільних ступенів, а також для вивчення кількох мов та вдосконалення навичок спілкування ними, розкриття потенціалу студентів у контексті європейської єдності та підвищення конкурентоспроможності на ринку робочої сили.

Міністри заявили, що докладуть усіх зусиль, щоб усунути на національному рівні юридичні u1087 перешкоди щодо визнання спільних ступенів, а також активно підтримуватимуть розвиток гарантій якості та єдиних навчальних програм, які дають змогу встановити такі ступені.

Підвищення привабливості Європейського простору вищої освіти

Міністри погодились, що європейська вища освіта має бути більш привабливою та відкритою. Вони виявили готовність і надалі створювати стипендіальні програми для студентів з країн, що розвиваються.

Було зазначено, що міжнародний обмін у вищій освіті має базуватися на критеріях якості та навчальної цінності з урахуванням соціальних та економічних аспектів, чому і далі сприятимуть міністри. У всіх обставинах таке сприяння повинно включати.

Вони заохочують співпрацю з іншими регіонами світу шляхом проведення спільних семінарів та конференцій.

Можливість навчатися впродовж усього життя

Міністри наголосили на важливості впровадження навчання впродовж усього життя. Вони спрямовують національну політику своїх країн на досягнення цієї мети, прагнучи забезпечити всім бажаючим можливість навчатися, незалежно від віку, на основі здобутої освіти. Було зазначено, що такі дії повинні бути невід'ємною складовою діяльності сфери вищої освіти.

Крім того, міністри наголосили на кваліфікаційних рівнів у Європейському просторі вищої освіти, розробленні широкого спектру навчальних засобів і технологій для ефективного використання кредитів ЕСTS. Вони вважають, що необхідно забезпечити усім громадянам можливість здобути вищу освіту впродовж усього життя відповідно до їх бажань та змоги.

Додаткові дії

Європейський простір вищої освіти та Європейський простір наукових досліджень - це база суспільства, заснована на знаннях.

Розуміючи необхідність тісних взаємозв'язків між ЕНЕА (Європейський простір вищої освіти) та ЕRА (Європейський простір наукових досліджень) у «Європі знань», а також важливість досліджень як складової вищої освіти Європи, міністри прагнуть вийти u1079 за межі системи двох циклів, передбачивши докторський ступінь як третій цикл Болонського процесу.

Вони наголосили на важливості досліджень і міждисциплінарності для підвищення якості вищої освіти, та на зростанні конкурентоспроможності європейської вищої освіти взагалі. Міністри закликали до збільшення мобільності на докторському та післядокторському рівнях, заохочуючи університети до зміцнення співробітництва у виконанні програм на здобуття докторського ступеня та у підготовці молодих науковців.

Міністри докладатимуть усіх зусиль, щоб європейські університети були більш привабливими та ефективними партнерами. Тому вони просять університети приділяти більше уваги дослідженням технологічного, соціального характеру та в галузі культури.

Є багато перешкод, які ВНЗ не можуть подолати самостійно. Вони потребують значної підтримки, зокрема фінансової, та сприятливих рішень з боку національних урядів та європейських інституцій.

На завершення міністри зазначили, що для здобуття докторського рівня потрібно організувати всебічну підтримку, і таким чином заохотити досягнення найвищої якості знань, які мають бути зразком Європейського простору вищої освіти.

Перевірка результатів

З огляду на цілі, встановлені до 2010 р., має бути здійснена перевірка результатів Болонського процесу, яка дасть змогу отримати інформацію про досягнутий прогрес, а також за необхідності відкоригувати цей процес.

Міністри визначили групу контролю для організації перевірки під час самміту 2005 р. та для підготовки детального звіту з пріоритетних напрямків:

- гарантія якості;

- система двох циклів;

- визнання курсів та періодів навчання.

Таким чином, країни-учасниці будуть мати змогу надати потрібну ін- формацію для досліджень і забезпечити доступ до банків даних.

Нові члени

Міністри вважають за потрібне ухвалити статтю про прийняття нових членів у такому вигляді.

Країни-учасниці Європейської культурної конвенції можуть отримати членство у Європейському просторі вищої освіти, підтвердивши своє бажання і готовність слідувати меті Болонського процесу в їхній національній системі освіти. Їхні заяви мають передбачати інформацію про те, як вони забезпечують виконання принципів та досягнення цілей декларації.

Міністри вирішили прийняти заяви від Албанії, Андорри, Боснії та Герцеговини, Ватикану, Росії, Сербії та Монтенегро і Македонії та привітати їх як нових членів, розширюючи процес до 40 європейських країн.

Міністри визнають, що членство у Болонському процесі зумовлює значні зміни та реформи в усіх країнах, що приєднуються до нього. Вони згодні підтримувати нових членів як теоретично так і практично.

Контролююча структура

Міністри уповноважують забезпечувати виконання всіх питань, задекларованих у комюніке, а також здійснювати загальне керівництво Болонським процесом, у тому числі організувати підготовку до наступної зустрічі міністрів, Групу контролю, яка складатиметься з представників Болонського процесу, та Європейської комісії, Ради Європи, EUA, EURASHE, ESIB та UNESCO/CEPES як членів-консультантів. Цю групу потрібно скликати не менш ніж два рази на рік. Її має очолювати президент ЄС у країні проведення наступної зустрічі міністрів.

Правління, очолюване президентом ЄС, має спостерігати за діяльністю у періоди між зустрічами. Правління має складатися з голови, віце-голови, попередніх та наступних президентів ЄС, представників трьох країн-учасниць, обраних терміном на один рік, представників Європейської комісії та ЕUА, ЕURАSНЕ, ЕSIВ як консультантів. Група та правління можуть скликати спеціальні робочі групи тоді, коли вважатимуть за потрібне.

Загальну діяльність здійснюватиме Секретаріат, організований країною наступної зустрічі міністрів.

На першій зустрічі після Берлінської конференції групі доручається визначити обов'язки правління та завдання Секретаріату.

Програма діяльності на 2003-2005 рр.

Міністри просять Групу скоординувати діяльність таким чином, щоб досягнути результатів, зазначених у комюніке, та звітувати про них на наступній зустрічі міністрів у 2005 р.