Обробка та аналіз соціальної інформації

2

Вступ

Сутність, види, складові та аналіз соціальних досліджень. Вив-чаючи це питання, слід звернути увагу на те, що соціальні дослідження -- своєрідна відзнака соціологів, що виділяє їх серед представників інших соціальних та гуманітарних наук. Оволодіння соціологічними методами вимагає від дослідника ґрунтовної про-фесійної підготовки не тільки з виключно соціологічних дисциплін, а також із соціальної філософії, психології, етнографії, але й, що зовсім особливо не просто для гуманітаріїв, потрібні певні знання математики, статистичних методів, інформатики і т. ін.

Соціальне дослідження - це система логічно пос-лідовних методологічних, методичних, організаційно-технічних процедур, яка передбачає отримання достовірних даних та фактів про явища чи процеси, що вивчаються, для їх подальшого використання в соціальному управлінні.

Дослідження соціальної інформації містить у собі деякі елементи, що притаманні будь-якій науковій діяльності. По-перше, це об'єкт дослідження. У соціології об'єктом дослідження можуть, бути будь-які процеси та явища соціальної дійсності (демографічні, екологічні, економічні, соціальні, міжнаціональна, сімейно-побутові та ін.). По-друге, це суб'єкт дослідження (соціолог-дослідник або група соці-ологів). По-третє, як будь-яке інше дослідження, соціологічне спря-моване на досягнення певної мети і вирішення конкретних завдань. По-четверте, це засоби, що застосовуються в дослідженні (технічні й організаційні). По-п'яте, це результати дослідження, заради яких воно проводиться.

Основне завдання досліджень соціальної інформації -- добування фак-тів про соціальну дійсність, її окремі явища, сторони. Соціальний факт -- це певним чином фіксований, описаний фрагмент соціаль-ної дійсності. Для цих досліджень не-обхідно виокремити випадковий для явища, що вивчається, факт від невипадкових, сконцентрувавши свою увагу на регулярних, масо-вих, інакше кажучи, -- типових фактах. Саме для цього соціоло-гічна наука розробила цілу систему наукових процедур. Ці процеду-ри -- результат глибоких теоретичних і багаторазових дослід-ницьких проробок -- є надбанням наукової корпорації соціологів.

Соціальне дослідження складається з трьох основних етапів: підготовчого (розробка програми дослідження), основного (прове-дення емпіричного дослідження), завершального (обробка й аналіз даних, формування висновків і рекомендацій). Кожний етап вклю-чає в себе ряд важливих процедур.

Залежно від складності й масштабності аналізу предмета виді-ляють три види соціального дослідження: розвідувальне (піло-тажне), описове, аналітичне.

Найбільш простим видом є розвідувальне (пілотажне) дослід-ження. Воно будується на спрощеній програмі й охоплює невеликі су-купності, має стислий за обсягом інструментарій. Інструментарій -- це методичні документи, за допомогою яких здійснюється збір первинної соціологічної інформації (анкети, бланк-інтерв'ю, питальники, картки для фіксації результатів спостереження чи аналізу документів тощо).

Описове дослідження є більш складним видом соціологічного аналізу. Воно проводиться за розробленою програмою, на базі апро-бованого інструментарію і застосовується відносно великої спіль-ності людей (наприклад, колектив великого підприємства). Збір інформації тут може бути доповнений методами спостереження, аналізу документів.

Аналітичне дослідження -- найбільш поглиблений вид соціального аналізу. Воно не тільки описує структурні елементи явища, що вивчається, але й з'ясовує його причини. Підготовка аналітич-ного дослідження вимагає значного часу, ретельно розробленої про-грами, інструментарію, попередньої уяви про об'єкт, який вив-чається. За методами збору інформації даний вид соціологічного дослідження носить комплексний характер. З гносеологічної точки зору соціологічне дослідження за об'єктом та процедурою є емпі-ричним, а за рівнем узагальнення воно може бути й емпіричним, і теоретичним.

Будь-яке дослідження починається з постановки проблеми. Про-блема дослідження може бути заданою ззовні якимось замовником або викликана пізнавальним інтересом. Про-блема -- це завжди протиріччя між знаннями про потреби людей в якихось результативних практичних чи теоретичних діях та від-сутністю знань про шляхи й засоби їх реалізації.

Вирішити проблему -- значить отримати нове знання або побу-дувати теоретичну модель, яка б пояснювала те чи інше явище, вия-вити фактори, які б дозволили вплинути на розвиток явищ у бажа-ному напрямку.

Замовлення соціологу частіше за все формулюється у вигляді про-блемної ситуації, звертається увага на існування якоїсь соціальної суперечності або становиться питання про незадовільний стан справ у тій чи іншій сфері виробництва, управлінні тощо. Соціологу не-обхідно проблемну ситуацію сформулювати у вигляді проблеми, котру він буде досліджувати.

Після вибору виду соціологічного дослідження починається йо-го підготовка. Даний етап передбачає розробку програми. Програма є обов'язковим вихідним документом будь-якого соціологічного дослідження, незалежно від того, чи є це дослідження теоретичним або прикладним. Програма, як правило, включає в себе наступні розділи: теоретичний (формулювання й обґрунтування проблеми, цілі, завдання, об'єкт та предмет дослідження, формулювання гіпо-тез); методичний (обґрунтування вибірки, обґрунтування методів збору даних, методів обробки й аналізу даних); організаційний (робо-чий план соціологічного дослідження, порядок дослідження підроз-ділів, розподіл людських та фінансових ресурсів і т. ін.)

Розглянемо більш детально кожний з цих розділів. Почнемо з теоретичного. Важливим елементом тут виступає формулювання й обґрунтування проблеми соціологічного дослідження. Соціальна проблема означає, як уже відмічалося, стан «знання про незнання» певних сторін, кількісних та якісних змін, причин, інших характери-стик явища чи процесу. Зокрема це може бути, наприклад, незнання певною мірою причин кризових явищ у суспільстві, повільного пе-реходу економіки до ринку або причин нинішнього рівня життя ши-роких народних мас в Україні тощо. При цьому важливо не допус-кати постановки неактуальних проблем. Соціологічне дослідження повинно мати одну проблему. Інакше виникне зайва складність, знизиться якість результатів дослідження.

Не менш важливим елементом теоретичного розділу виступають цілі й завдання дослідження. Ціль дослідження визначає його теоре-тичну або прикладну орієнтацію. Якщо цілі дослідження нечітко ви-значені, то можуть виникнути труднощі при оцінці його результатів. Цілі дослідження можуть бути різними. Задачі дослідження являють собою змістовну, методичну й організаційну конкретизацію мети.

Ще один важливий елемент теоретичного розділу програми -- визначення об'єкта та предмету соціологічного дослідження. Об'єк-том є діяльність людей та умови, в яких вона здійснюється, предметом прийнято вважати ту сторону об'єкта, яку планується безпосе-редньо вивчати. Одному і тому соціальному об'єкту можуть відпо-відати декілька різних предметів дослідження (наприклад, щодо студентів вищого навчального закладу предметами дослідження мо-жуть бути навчально-пізнавальна, наукова, громадсько-політична діяль-ність студентської молоді, спілкування студентів, вільний час тощо).

Формулювання гіпотези -- заключна частина теоретичної підго-товки емпіричного соціального дослідження. Гіпотеза в соціальному дослідженні -- це науково обґрунтована уява про струк-туру соціальних об'єктів, характер елементів і зв'язків, які утворю-ють ці об'єкти, про механізм їх функціонування й розвитку. Наукова гіпотеза може бути сформульована тільки в результаті попереднього аналізу досліджуваного об'єкта з урахуванням різноманітних соціальних фактів.

Гіпотези -- це відправні моменти для дослідження, від них у прямій залежності знаходяться подальші етапи емпіричного соціо-логічного дослідження. Слід підкреслити, що формулювання гіпотез -- це не марні теоретичні вправи, а розробка логічних вузлових мо-ментів для збору й аналізу емпіричних даних. Якщо дослідником були сформульовані гіпотези, то емпіричні дані використовуються для їх перевірки, підтвердження або спростування. Якщо ж гіпотез з самого початку не було, то різко падає науковий рівень соціо-логічного дослідження, а його результати й узагальнення зводяться до опису процентних показників тих чи інших індикаторів і до до-сить простих рекомендацій. Відповідно до висунутих гіпотез оби-рається конкретний інструментарій дослідження, формулюються запитання. Важливо, щоб усі гіпотези мали необхідний інструмент для свого вирішення.

Поряд із теоретичним велике значення в дослідженні має мето-дичний розділ програми, котрий включає в себе обґрунтування вибірки, обґрунтування методів збору даних, методи обробки й аналізу даних. Центральне значення в цьому розділі займає питання відбору одиниць аналізу. Об'єкт соціологічного дослідження може бути великим (тисячі, десятки, сотні тисяч людей; населення міста, регіону, працівники підприємств, установ і т. ін.), тому, наприклад, опитати всіх фізично неможливо. За таких умов, коли нараховується 500 і більше чоловік, застосовується вибірковий метод.

Іноді, коли об'єкт дослідження порівняно невеликий і соціолог має сили і можливості його вивчити, він може досліджувати його цілком. Тоді, говорять соціологи, об'єкт дослідження тотожний ге-неральній сукупності. Генеральна сукупність -- це сукупність усіх можливих соціальних об'єктів, яка належить вивченню у межах програми соціологічного дослідження.

Але часто складне дослідження неможливе або в ньому просто немає необхідності. А тому для вирішення завдань дослідження здійснюється вибірка. Вибірка або вторинна сукупність -- це части-на об'єктів генеральної сукупності, яка відібрана за допомогою спеціальних прийомів для отримання інформації про всю сукупність у цілому. Число одиниць спостереження, що складає вибіркову сукупність, називається її обсягом (обсягом вибірки).

Існує ряд процедур здійснення вибірки. Дослідник повинен вка-зати, скільки ступенів відбору застосовується у вибірці, яка одиниця відбору і теми відбору на кожному ступені; що виступає основою вибірки (список, картотека, карта); яка одиниця спостереження на останньому ступені вибірки тощо.

З питанням вибору методів вибірки органічно зв'язана процеду-ра визначення об'єкта вибіркової сукупності та забезпечення її пред-ставництва. Це найбільш важливі питання теорії вибірки. З одного боку, вибіркова сукупність повинна бути досить великою, щоб отримати на її основі достовірну інформацію. З другого -- «економною», тобто оптимальною. Досвід свід-чить, що для пробних опитувань достатня вибірка обсягом 100-250 чол. При масових опитуваннях (генеральна сукупність становить 5000 чол. і більше) обсягом вибіркової сукупності повинен становити 10% генеральної сукупності, але не більше 2-2,5 тис. чол. Це гаран-тує достатньо достовірні результати дослідження. Помилки вибірки, які інколи трапляються, бувають наслідком невірних вихідних ста-тистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної су-купності; недостатнього обсягу вибіркової сукупності, неправиль-ного застосування способу відбору одиниць аналізу (наприклад, відбір із неправильно складеного списку, невдалий вибір місця, часу проведення опитування тощо).

Робочий план дослідження соціальної інформації впорядковує основні етапи дослідження згідно з його програмою, календарними строка-ми проведення, матеріальними та людськими затратами, а також основні процедурні заходи, підбір і підготовку виконавців, характер і порядок роз'яснювальної роботи, передбачає розробку форм контро-лю за проведенням дослідження. Основними ланками робочого плану є: проба методик збору первинних даних (пілотажне, розвідувальне дослідження); польове обслідування (масовий збір даних на об'єкті); підготовка перших даних для обробки; обробка соціальних даних (їх аналіз і інтерпретація), викладання результатів дослідження.

Важливий елемент про-грами -- інструкція анкетеру (інтерв'юеру). В ній коротко форму-люються цілі, завдання соціологічного дослідження, основні проце-дури, які повинен здійснювати дослідник. Указуються місце і термін проведення опитування, коло осіб, з яким треба ввійти в контакт, характер опитування (анонімний, за списком і т.ін.), форма й зміст вступної бесіди з респондентами для роз'яснення цілі дослідження, порядок роботи анкетера в ході опитування, процедури, які він по-винен виконувати із заповненими анкетами.

Звіт -- певна форма підведення підсумків дослід-ження соціальної інформації -- містить опис усіх розділів програми дослідження. Звіт включає основні висновки, практичні рекомендації, оцінює соціаль-ну та економічну ефективність від реалізації результатів дослід-ження. У додаток звіту входять усі методологічні та методичні до-кументи соціологічного дослідження (програма, план, інструмен-тарій, інструкції тощо), а також ті соціологічні дані (таблиці, гра-фіки, індивідуальні думки), які не ввійшли у звіт при пошуку відповіді на основну гіпотезу. На основі звіту складається аналі-тична довідка в декілька сторінок.

Методи проведення досліджень соціальної інформації. При розгляді цього питання слід зазначити, що жоден з методів соціологічних досліджень не є універсальним, але має свої чітко визначені пізнавальні можливості. А тому не існує взагалі «добрих» чи «поганих» методів, є методи або адекватні або неадекватні поставленому дослідником завданню; надійність методу забезпечується не тільки його обґрунтованістю, але й дотримуванням правил його застосування.

Найбільш економічним з точки зору затрат праці та аналіз документів. Він має й ряд інших переваг у порівнянні з іншими методами. Аналіз документів дозволяє оперативно отримувати фактографічні дані, наприклад про підприємство в цілому і йо-го робітників та службовців. Ця інформація носить об'єктивний ха-рактер. Але при цьому не можна забувати про обмеження, які зв'язані з якістю такої інформації.

Документом у соціології є спеціально створений людиною предмет, призначений для передачі чи зберігання інформації. Доку-ментами є: письмові документи (державні архіви, архіви організа-цій, особисті документи); іконографічні документи (твори образо-творчого мистецтва -- картини, гравюри, скульптури тощо); кіно-, відео-, фотодокументи; фонетичні документи (магнітофонні записи, грамплатівки).

Є два основних типи аналізу документів: традиційний (класичний) і формалізований (контент-аналіз). Традиційний метод аналізу -- це різноманітні операції, спрямовані на інтерпретацію даних, що містяться в документі, з прийнятої соціологом певної точки зору -- інтерпретацію з'ясування змісту документа. Слабкість такого ана-лізу в його суб'єктивності.

Щоб позбутись елементів суб'єктивізму традиційного аналізу, розроблені формалізовані (кількісні) методи аналізу документів (контент-аналіз). Суть цих методів полягає в тому, щоб знайти такі ознаки, риси, властивості документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які б відображали істотні сторони його змісту. Тоді зміст документа робиться вимірюваним, над ним можна про-вести необхідні обчислювальні операції і результати аналізу можуть досягти певної об'єктивності. Водночас формалізований аналіз має свою обмеженість, яка полягає в тому, що не весь зміст документів можна виміряти за допомогою формальних показників. Об'єктом контент-аналізу є зміст газет, кінофільмів, теле- і радіопередач, публічних виступів, суспільних і особистих документів, інтерв'ю, відповіді на відкриті запитання анкет тощо.

Важливий метод дослідження соціальної інформації -- спостереження. У соціологічному дослідженні під спостереженням мається на увазі метод збору первинних емпіричних даних, котрий полягає у свідомому, цілеспрямованому, систематизованому, безпосередньо-му сприйнятті й реєстрації соціальних фактів, які можна прокон-тролювати й перевірити. Головною перевагою безпосереднього спо-стереження є те, що воно дозволяє фіксувати події та елементи людської поведінки в момент їх здійснення, в той час як інші мето-ди збору первинних даних базуються на попередніх або ретроспек-тивних судженнях індивідів.

Спостереження як метод застосовується тоді, коли інформація, яка необхідна досліднику, не може бути отримана ніякими іншими способами. Так буває, якщо не хочуть чи не можуть детально описа-ти послідовність своїх дій. Спостереження використовується як джерело інформації для побудови гіпотез, служить для перевірки даних, отриманих за допомогою інших методів.

Метод спостереження в соціології класифікується за такими принципами: за мірою формалізованості (структуралізоване й неструкту-ралізоване спостереження), залежно від ступеня участі дослідника в ситуації, що вивчається (включене та невключене), за місцем прове-дення, умовами організації спостереження (польове й лабораторне), за регулярністю проведення (систематичне й несистематичне спо-стереження) тощо.

Найбільш поширеним методом збору соціологічної інформації є опитування. Опитування передбачає, по-перше, усне чи письмове звернення дослідника до певної сукупності людей -- респондентів із запитаннями, зміст яких репрезентує проблему, що вивчається, на рівні емпіричних індикаторів, по-друге, реєстрацію та статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпре-тацію. За формою й умовами спілкування соціолога з респондентом розрізняють письмові (анкетування) й усні (інтерв'ю) опитування, за місцем проживання, за місцем роботи і в цільових аудиторіях (гля-дачі в кінотеатрах, пацієнти в клініках і т. ін.), очні (особисті) й за-очні (звернення з анкетою через газету, телебачення, по телефону), групові й індивідуальні і т. ін.

Найбільш поширений вид опитування -- анкетування. Воно є груповим і індивідуальним. Групове опитування застосовується за місцем роботи або навчання. Один анкетер найбільш ефективно працює з 15-20 особами. При цьому досягається 100% повернення анкет, підтримуються взаємні стосунки між анкетерами й респон-дентами. При індивідуальному анкетуванні анкети розповсюджу-ються на робочих місцях чи за місцем проживання респондентів. Термін повернення анкет заздалегідь обговорюється.

Соціологічна анкета -- це система запитань, об'єднаних єди-ним дослідницьким задумом і спрямованих на з'ясування кіль-кісно-якісних характеристик об'єкта і предмета аналізу. До анкети висувається ряд вимог, яких треба дотримуватись при їх конст-руюванні. Запитання соціологічних анкет повинні класифікуватися за змістом (про факти свідомості, поведінки, особу респондентів), за формою (відкриті й закриті, прямі й непрямі), за функціями (основні й неосновні) тощо.

Інтерв'ювання. Цей метод опитування зараз використовується рідше, ніж методи анкетування. Інтерв'ю беруть за місцем роботи, за місцем проживання. Розрізняють три види інтерв'ю: формалізоване, фокусовано, вільне.

Метод експертної оцінки. Для її проведення як методу збирання необхідних даних насамперед формується група добре поінфор-мованих осіб, які відбираються за такими ознаками: професійний статус (посада, науковий ступінь і вчене звання, стаж роботи тощо); результати тестування (з урахуванням оцінки їхньої попередньої діяльності як експертів) та атестації їх колегами. Враховуються та-кож громадська думка, імідж кожного у даній сфері суспільного жит-тя. Основний робочий інструментарій експертних опитувань -- анке-ти або бланк-інтерв'ю, опрацьовані за спеціальною програмою. Згідно з цим процедура одержання інформації може виглядати як анкетування чи інтерв'ювання експертів.

Соціальний експеримент як метод збирання соціологічної інфор-мації. Для поглибленого аналітичного вивчення соціальної реаль-ності в соціології використовують соціальний експеримент як метод збору інформації про чинники, які на неї впливають, результати та наслідки такого впливу. Це метод одержання інформації в умовах, які контролюються і керуються, тобто в експериментальній групі чи колективі, що вимагає створення відповідної експериментальної си-туації. Головне завдання експерименту полягає в тому, щоб, вибрав-ши для експериментування ту чи іншу групу, впливати на неї певними факторами і стежити за зміною характеристик, які цікавлять дослідників для вирішення завдань управління суспільними процесами.

У суспільствознавстві відрізняють такі види дослідження: по-перше, соціологічні, економічні (господарські), педагогічні, правові, соціально-психологічні та інші експерименти; по-друге, реальні (натурні), тобто польові або лабораторні, по-третє, експерименти на моделях -- математичних чи визначених за вибіркою, тобто мо-дельні експерименти.

Соціометричний метод. Перед соціологами постають завдання, які пов'язані з вивченням соціальних і соціально-психологічних процесів у малих групах -- бригадах, відділах, малих підпри-ємствах, спеціальних командах тощо. При вивченні таких малих груп ефективно себе зарекомендували методи соціометрії. Термін «соціометрія» походить від сполучення коренів двох латинських слів: socis -- товариш, співучасник, компаньйон і metrum -- вимір. Соціометричний метод застосовується на рівні мікросоціології, тоб-то на стику соціології та соціальної психології і пов'язаний із вив-ченням міжособистих відносин у малих групах. Тому метод соціометричного опитування, в якому основним робочим інструментом є питання соціометричної анкети (тести), дозволяє глибше проникну-ти у стосунки всередині групи, визначити її лідера.

Висновок

Розглянувши основні соціологічні методи збирання інформації, можна зробити узагальнюючий висновок, що, по-перше, їх діапазон досить широкий і кожний із них характеризується тими чи іншими позитивами. По-друге, ефективному проведенню соціологічних дос-ліджень сприяє раціональний вибір і комплексне поєднання певних методів, залучення фахівців різного профілю: соціологів, соціальних психологів, математиків, педагогів та інших спеціалістів. По-третє, доцільність застосування того чи іншого методу у даному дослід-женні залежить від потенціалу методу, від змісту і завдань досліджен-ня, ступеня опрацювання проблеми, людських, фінансових і економічних ресурсів, якими володіє дослідницький колектив. По-чет-верте, часто для збирання соціологічної інформації використову-ються комбінації різних методів, що нерідко формує нові методи її збирання та аналізу, сприяє утворенню нових нетрадиційних спо-собів отримання даних.

Заключний етап емпіричного дослідження соціальної інформації зумовлює обробку, аналіз та інтерпретацію даних, отримання емпі-рично обґрунтованих узагальнень, висновків і рекомендацій. За-лежно від методів отримання первинної інформації можливо за-стосування різних прийомів обробки й аналізу даних. Так, якщо соціолог певну частину інформації запозичує із документальних джерел, то він використовує два основних методи аналізу доку-ментів: неформалізований (традиційний) і формалізований (контент-аналіз). Традиційний аналіз ґрунтується на сприйнятті, ро-зумінні, осмисленні й інтерпретації змісту документів згідно з метою дослідження. Формалізований аналіз документальних джерел (контент-аналіз -- аналіз змісту) розрахований на запозичення соціо-логічної інформації з великих масивів документальних джерел, які недоступні традиційному аналізу. Він базується на виявленні деяких кількісних статистичних характеристик текстів (або повідомлень).

Завершується емпіричне дослідження соціальної інформації формулюванням висновків, пропозицій та рекомендацій, які повинні носити конкретний, реалістичний характер, мати необхідні обґрунтування в матеріалах дослідження, підтверджуватися документальними й статистичними даними.

Використана література:

1. Гречихин В. Г. Лекции по методике и технике социологического исследова-ния. -- М., 1988.

2. Здравомыслов А. Г. Методология и процедура социологических исследова-ний.--М., 1969.

3. Как провести социологическое исследование? В помощь идеологическому активу / Под ред. М. К. Горшкова и Ф. Э. Шереги. -- М., 1990.

4. Ядов В. А. Социологические исследования: методология, программа, мето-ды. -- М., 1987.