Релігія як феномен культури
Релігія як світогляд, світовідчуття, поведінка і специфічні дії, що ґрунтуються на вірі в існування Бога або богів та надприродне. Висвітлення природи духовного явища, його впливу на світ внутрішніх людських потреб та на духовну культуру людства загалом.
| Рубрика | Религия и мифология |
| Вид | учебное пособие |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.09.2024 |
| Размер файла | 732,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.Allbest.Ru/
МОДУЛЬ
Тема:
Релігія як феномен культури
Мета модуля: з'ясувати місце і роль релігії в духовній культурі суспільства.
Зміст модуля: основні підходи до визначення сутності релігії; феномен віри; структура, типологія, функції релігії.
Поняття «релігія»
У духовному житті людства неможливо знайти феномен, який упродовж тисячоліть відігрівав би вагомішу роль, ніж релігія. Закономірно виникають питання про природу цього духовного явища, його вплив як на світ внутрішніх людських потреб, так і на духовну культуру людства загалом.
Про сутність релігії писали французькі просвітники XVIII ст., німецькі філософи І. Кант, Ф. Шлейєрмахер, Г. Гегель, Л. Фейербах, українські мислителі Г. Сковорода, П. Могила та ін. Проте наука про релігію - релігієзнавство - виникла лише в XIX ст. Істотний внесок в її розвиток зробили Е. Тайлор, Г. Спенсер, Дж. Леббок, Дж. Фрейзер, які сформулювали концепції виникнення та еволюції релігії.
Наразі існує кілька варіантів етимологічного тлумачення латинського слова «religio». Так, Цицерон виводив цей термін від латинського слова «relegere», що означає: обдумувати, збирати, споглядати, боятися. Тобто він характеризував релігію як богобоязливість, страх і вшанування богів.
Ранньохристиянський мислитель Лактанцій вважав, що слово «religio» походить від латинського слова «religare» - зв'язувати, прив'язувати, а стосовно релігії означає зв'язок із Богом, служіння йому і покору через благочестя. Його точка зору й закріпилася принаймні у християнській культурі. Сучасні українські словники латинське слово «religio» тлумачать як набожність, святиня, предмет культу.
У сучасному розумінні релігія - світогляд, світовідчуття, а також поведінка і специфічні дії, що ґрунтуються на вірі в існування Бога або богів, надприродне.
До визначення сутності релігії як феномена людської культури існують різні підходи, зокрема філософський, соціологічний і психологічний (рис. 1).
Рис. 1. Підходи до визначення сутності релігії
Філософські концепції сутності релігії
Основними проблемами філософського вивчення релігії є питання про її сутність, гносеологічну природу релігійної свідомості, її структуру та особливості змісту, характер релігійного відображення, формування релігійних понять, символів, образів тощо.
Визначимо дві основні філософські концепції тлумачення сутності та природи релігії - матеріалістичну й ідеалістичну (рис. 2).
Рис. 2. Філософські концепції сутності релігії
Матеріалізм виходить із того, що світ матеріальний, існує об'єктивно, поза свідомістю і незалежно від неї, матерія первісна, ніким не створена, існує вічно, що свідомість - властивість матерії.
Представником матеріалістичної концепції сутності релігії був, зокрема, німецький філософ Л. Фейербах. Вихідна теза його праці «Сутність християнства» полягала в тому, що людина створила за своєю подобою (сутністю) духовну істоту, яку наділила своїми рисами і поклоняється своєму творінню; сутність Бога - це відчужена сутність людини. Л. Фейербах вважав, що людина не повинна поклонятися вигаданій нею сутності. Тому головне завдання своєї філософії він убачав у подоланні релігійного відчуження.
Марксизм підійшов до релігії як форми суспільної свідомості, яка разом із іншими формами відображає суспільне буття. Всі релігійні ідеї та почуття є відображенням певних соціальних умов життєдіяльності людини.
За марксистською концепцією існує кілька чинників виникнення і відтворення в суспільстві релігійних вірувань:
1) соціальні (безсилля людини перед силами природи, економічним гнобленням, стихійним розвитком суспільства та ін.);
2) психологічні (постійне психологічне напруження у суспільстві, почуття страху перед дійсністю, горя, скорботи, самотності та ін.).
На відміну від матеріалізму ідеалізм визнає, що дух, свідомість, психічне - первинне, а матерія, природа - вторинне, похідне. В ідеалістичній філософії виокремлюють три основні напрями: об'єктивно-ідеалістичний, суб'єктивно-ідеалістичний і натуралістичний (рис. 3).
Ідеалізм в об'єктивному варіанті стверджує існування духовного начала поза людською свідомістю і незалежно від неї (Ф. Шеллінг, Г. Гегель). Вихідним принципом об'єктивно-ідеалістичної концепції є визнання наявності Бога, «абсолюту», «трансцендентного», «світового духу». Сутність релігії виводиться з поняття (ідеї) Бога. Людина - це творіння Боже, яке прагне до злиття з абсолютом (Богом).
Суб'єктивний ідеалізм заперечує існування певної реальності поза свідомістю суб'єкта. Суб'єктивно-ідеалістична концепція (І. Фіхте, Ф. Шлейєрмахер, У. Джеме) ґрунтується на визначенні релігії як індивідуально-психологічного феномена, певного стану людської свідомості, відповідних переживань.
Рис. 3. Напрями в ідеалістичній філософії
Натуралізм вважає природу універсальним принципом усього сущого. Натуралістична концепція походження релігії зародилася ще у стародавньому світі (Епікур, Лукрецій Кар, Петро- ній). Вона була розвинута у творах Т. Гобеа, Ф. Ніцше, Л. Фейербаха та багатьох інших учених.
У межах натуралізму було розроблене релігійно-філософське вчення - пантеїзм, що ототожнює Бога і природу. Згідно з цією концепцією існує лише світ, природа, яку прихильники цього напрямку називають Богом. Пантеїзм є характерним для натурфілософії Відродження, а також вчення І. Гердера і класичної німецької філософії.
Соціологічний підхід
Важливими проблемами соціологічного аналізу релігії є, зокрема, з'ясування:
1) соціальних причин її виникнення, існування та відтворення;
2) місця в соціальній системі;
3) внутрішньої структури;
4) соціальних функцій та ролі в конкретному суспільстві.
Засновником соціологічного підходу до вивчення релігії вважається М. Вебер. Він розглядав релігію як особливий тип мотивації соціальної поведінки людей, чинник соціальних змін. М. Вебер висунув гіпотезу щодо ролі релігійних ідей та уявлень у формуванні та розвитку суспільства. У праці «Протестантська етика і дух капіталізму»ж Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму: Пер. з нім. О. Погорілова.- К.: Основи, 1994.-- 261 с. він показав, як протестантизм сприяв пробудженню духу підприємництва і перетворенню феодальної Європи в суспільство з ринковою економікою.
Французький соціолог Е. Дюркгейм, навпаки, убачав в релігії певний інститут, нерозривно пов'язаний із людським існуванням у його соціальному аспекті, з властивими йому структурою, функціями і соціальними зв'язками. Виходячи із того, що релігія є універсальним соціальним феноменом, він вважав, що головне завдання соціології - виявити структурно- функціональні характеристики, що властиві всім релігіям.
Психологічний підхід
Психологічний підхід передбачає вивчення психологічних компонентів (почуттів, настроїв, емоцій, переживань) у релігійній свідомості; дослідження внутрішніх психічних механізмів діяльності прихильників різних релігійних вірувань і культів, їхніх духовних цінностей та їхніх організацій (3. Фрейд, К. Юнг, У. Джемс, В. Вундт, Е. Фромм).
За У. Джемсом релігійна віра є феноменом психічного життя людини з відповідними емоціями, спрямованими на сприйняття ідеї Бога (або інших аналогічних ідей) і похідних від неї істин.
3. Фрейд, ґрунтуючись на психоаналізі, запропонував іншу концепцію. На його думку, релігія відповідає дитячій стадії розвитку людства - фазі неврозів, коли дитина сама не може приборкати природні поривання і долає їх лише під впливом авторитету дорослих. Завдяки вигаданій верховній істоті людина здолає свої біологічні пориви. Проте час релігії минув: людство дорослішає - і релігійні пояснення виникнення та суті моральних норм стають на заваді його вдосконалюванню. Сучасна людина усвідомлює необхідність дотримання моральних норм як умови існування суспільства, але поза зверненням до ідеї Бога.
Феномен віри
Головною ознакою будь-якої релігії є віра у надприродне - уявлення про потойбічні сили. Релігійна віра у надприродне характеризується такими особливостями:
1) передбачає не просто наявність у свідомості уявлень про надприродне, а віру у реальне існування надприродного;
2) обов'язково передбачає емоційне ставлення до надприродного;
3) включає переконаність в існуванні особливих відносин між надприродним і людиною. Віруючий переконаний в тому, що надприродне не лише існує, а й може впливати на людську долю. За допомогою певних дій можна задобрити його, вимолити прощення, викликати доброзичливе ставлення.
Отже, релігія - це складний духовний феномен, який виражає віру людини в існування надприродного Начала (Бога) - джерела буття всього сущого, чинника духовного зростання людства.
Структура релігії
Релігія має власну специфічну структуру. В ній можна виділити такі основні елементи, як релігійна свідомість, релігійні почуття, релігійний культ, релігійні організації (рис. 4).
Рис. 4. Структура релігії
Релігійна свідомість
Релігійна свідомість - це система релігійних ідей, понять, принципів, концепцій, сенсом і значенням яких є віра у надприродне. Вона має два рівні: буденний і теоретичний (концептуальний).
На буденному рівні релігійна свідомість охоплює сукупність понять, уявлень, стереотипів, почуттів, звичок і традицій, пов'язаних із вірою у надприродне. Її зміст зумовлений безпосереднім відображенням умов буття людей.
На теоретичному рівні релігійна свідомість охоплює: 1) упорядковане вчення про Бога (богів), світ, природу людини, суспільство; 2) релігійні концепції стосовно етики, естетики, політики, права. На цьому рівні релігійній свідомості властиві символізм, алегоричність, емоційність і діалогічність (див. рис. 5).
Символізм - це об'єктивація релігійних уявлень у знаках і символах. Алегоричність - умовна форма вираження абстрактних понять у наочних образах. Емоційність - чуттєве ставлення віруючих до сакральних речей, персон, місць, до релігійно забарвлених явищ. Діалогічність - можливість внутрішнього спілкування з Богом.
Рис. 5. Риси релігійної свідомості
світогляд віра бог надприродне людський духовний культура
Релігійні почуття
Релігійна свідомість не може існувати поза релігійними почуттями.
Специфіка релігійних почуттів полягає в тому, що вони спрямовані не на реальні, а на вигадані, ілюзорні об'єкти, звернені до надприродного.
Найсильнішим серед релігійних почуттів є почуття любові - любові довготерпеливої, милосердної, любові, яка не заздрить, не возвеличується, не поривається до гніву, не задумує лихого, не радіє з неправди, а тішиться правдою.
Релігійний культ
Культ (від лат. cultus - догляд, поклоніння) - один із основних елементів релігійного комплексу - система дій і засобів впливу на надприродне.
Зміст культових дій визначається відповідними релігійними уявленнями, ідеями, догматами. Конкретні форми реалізації культу в різних конфесіях є різними. Так, католицизм і православ'я зберігають вірність пишній, театралізованій обрядності. Вони широко використовують мистецтво: живопис, скульптуру, музику, спів та ін.
Обряди у протестантизмі мають більш скромний і суворий характер: зменшено кількість таїнств і свят, спрощено богослужіння. Основу культу в ньому складають індивідуальні форми спілкування віруючого з Богом - молитви, покаяння, містичні одкровення.
Релігійний культ називають мовою релігії, в якій предмети, дії, слова мають символічне значення. До нього належать: обряди, ритуали, жертвоприношення, таїнства, богослужіння, пости, молитви.
Обряди - це сукупність стереотипних символічних дій віруючих. Обряди об'єктивують релігійні уявлення віруючих і спрямовані на встановлення двосторонніх відносин між людиною і надприродним.
Ритуал (від лат. ritualis - обрядовий) - це вид обряду, історично усталена форма символічної поведінки. Він складається з поєднання строго визначених і фіксованих дій. У ритуалі часто задіяні жести, міміка, пантоміма, хореографія, спів, музика та ін.
Молитва - це вербальне (словесне) звернення людини до об'єкта віри з проханням благ, заступництва, відвернення зла.
Релігійні організації
Релігійні організації - об'єднання послідовників певного віросповідання, цілісність і єдність якого забезпечується змістом віровчення та культу, системою організаційних принципів і правил.
Найважливішими завданнями релігійної організації є:
1) нормативний вплив на її членів;
2) формування в них певних цілей, цінностей та ідеалів.
У християнстві, наприклад, виокремлюють три типи релігійних організацій: церкву, секту і деномінацію.
Церква (гр. kyriakon - Господній дім) - тип релігійної організації зі складною, чітко централізованою та ієрархізова- ною системою взаємодії між священиками і віруючими.
Секта (від лат. seco - розділяти або sekta - вчення, напрям) - релігійне об'єднання, що відокремлюється від панівного у країні релігійного напряму і перебуває у конфлікті з ним.
Деномінація (лат. denominate - зміна імені) - проміжна ланка між сектою і церквою, що перебуває у стадії становлення.
Типологія релігій
Визначають такі типи релігій:
1) родоплемінні культи;
2) ранні національні релігії;
3) пізні національні релігії;
4) світові релігії (рис. 6).
Рис. 6. Типи релігій
Особливості родоплемінних культів і ранніх національних релігій викладені у модулі 6 розд. «Онтологія культури». Ранні національні релігії не збереглися до наших часів, але багато їх релігійних ідей і обрядів увійшли у сучасні релігії.
До пізніх національних релігій зараховують індуїзм, сикхізм, джайнізм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, іудаїзм та ін. (рис. 7).
Рис. 7. Пізні національні релігії
Основні риси пізніх національних релігій визначені на рис. 8.
Рис. 8. Основні риси пізніх національних релігій
До світових релігій відносять християнство, іслам і буддизм (рис. 9).
Християнство є однією із найбільших світових релігій. Виникло воно у І ст. н.е. у східних провінціях Римської імперії. Християнський Символ віри складається із 12 догматичних положень:
1) про єдність Бога (християнська свята Трійця);
2) про боговтілення;
3) про спокуту;
4) про воскресіння;
5) про друге пришестя;
6) про віру в безсмертя душі;
7) про існування пекла і раю;
8) про небесну відплату за богоугодне життя на землі;
9) про віру в єдину святу соборну і апостольську церкву;
10) про визнання необхідності хрещення;
11) про воскресіння мертвих;
12) про прихід вічного Царства Небесного для праведників і вічних мук для грішників.
Рис. 9. Світові релігії
Іслам (мусульманство) - друга за чисельністю віруючих після християнства і наймолодша світова релігія. Іслам проповідує віру в єдиного бога - Аллаха. Головна ідея в ісламі - ідея абсолютної покірності, слухняності та смирення. Покірність - всеосяжна: людина мусить підкорятися Богові, правителям, усталеному порядку речей, діти - батькам, жінки - чоловікам.
Символ віри мусульманина складають сім основних догматів (рис. 10).
Рис. 1. Основні догмати мусульманства
Буддизм - це релігія, яка не знає Бога-творця. Тому, обґрунтовуючи свої релігійні догми, адепти буддизму не апелювали до його авторитету, а розвивали філософсько-теоретичне тлумачення релігійної ідеї спасіння. Головним у віровченні буддизму є вчення про чотири благородні істини (рис. 11).
Рис. 11. Благородні істини буддизму
Функції релігії
На рис. 12 наведені основні функції релігії.
Рис. 12. Функції релігії
Головною соціальною функцією релігії є ілюзорно-компенсаторна. Релігія для віруючого - насамперед компенсація (хай навіть ілюзорна) усіх тягарів його земного буття.
Світоглядна функція полягає в тому, що релігія намагається створити власну картину світу: власні соціально-гносеологічні схеми вдосконалення суспільного життя, визначити місце і роль людини у природі та суспільстві.
Релігія виконує також регулятивну функцію. Як будь-яка інша сфера духовної культури, релігія створює систему норм і цінностей. Але їх специфіка полягає у збереженні і закріпленні віри у надприродне. Цьому завданню підпорядковані не лише культові дії, а й сімейно-побутові стосунки, система традицій, звичок і елементів загальнолюдської моралі.
Функція інтегративна спрямована на збереження та зміцнення існуючої соціальної системи. Релігії притаманна також комунікативна функція, що полягає у підтриманні зв'язків між віруючими через плекання почуття віросповідної єдності під час релігійних дій, в особистому житті, сімейно-побутових відносинах, у стосунках в межах різноманітних клерикальних організацій та клерикальних політичних партій.
Вплив релігії на суспільне життя не завжди однозначний. Характер цього впливу може суттєво змінюватися впродовж історичного розвитку суспільства.
Висновки
Отже, релігія - явище багатопланове і багатозначне. Вона виникла як результат віри у надприродне. Структурованість релігії не є чимось формальним, суб'єктивним. Навпаки, вона породжена умовами існування, функціонування і розвитку релігійного комплексу. Релігійний комплекс діє як цілісність. У кожному з елементів релігії наявні усі ознаки релігійного феномена.
Ключові слова: релігія, релігійна свідомість, релігійні почуття, культ, обряд, молитва, релігійні організації, християнство, іслам,буддизм
Логічні завдання та питання для самостійного опрацювання найважливіших проблем теми
Завдання 1. Чим розрізняються між собою ідеалістичні концепції сутності релігії?
Завдання 2. Порівняйте християнський і мусульманський Символи віри
Завдання 3. Визначте основні риси пізніх національних релігій.
Завдання 4. Чим відрізняються такі типи релігійних організацій, як церква, секта і деномінація?
Завдання 5. Визначте, чи прийнятне для Вас віровчення буддизму про «чотири благородні істини»
Тести для самоконтролю
1. До розгляду релігії як феномена психічного життя людини з емоціями, спрямованими на сприйняття ідеї Бога, існує підхід:
а) філософський;
б) соціологічний;
в) психологічний.
2. Християнська релігійна організація, що перебуває у стадії становлення, називається:
а) деномінацією;
б) церквою;
в) сектою.
3. Віру в Аллаха проповідує релігія:
а) буддизм;
б) іслам;
в) християнство.
Размещено на Allbest.Ru
Подобные документы
Ідея єдності людини і Бога. Релігія — засіб утвердження людини у світі. Пошук Бога як відкриття себе. Бог, Святиня, божество. Релігія — шлях людини до вічності. Філософська концепція Августина, філософія Паскаля. Моральний сенс ідеї безсмертя.
реферат [19,5 K], добавлен 09.08.2008Сутність та походження релігії. Релігія - феномен духовного життя людства. Основні світові релігії: буддизм, християнство, іслам. Біблія - першоджерело мистецтва. Фантастичні образи релігії. Одна з форм суспільної свідомості. Духовний Всесвіт.
реферат [25,9 K], добавлен 12.12.2006Релігія як суспільне явище. Підходи до з’ясування феномену релігії в науковому релігієзнавстві, його предмет та об'єкт. Теологічні та наукові теорії походження релігії. Сутність теологічного та наукового підходів до релігії. Релігійне життя України.
реферат [21,8 K], добавлен 20.11.2009Неоднозначність впливу релігії на різні сфери суспільного життя. Релігія в житті українців. Релігія, вільнодумство і атеїзм. Історичне підгрунтя і реалії сьогодення. Свобода совісті як форма вирішення соціальних конфліктів на релігійному ґрунті.
реферат [24,4 K], добавлен 25.06.2010Сутність релігії як культурного явища, історія її походження та місце в сучасному житті, передумови появи та визначення необхідності. Теологічні концепції розуміння духовної культури в філософії. Структура та елементи релігії. Ознаки релігійного культу.
контрольная работа [16,7 K], добавлен 06.08.2010Релігія як невід'ємна складова духовного життя народу, оцінка її впливу на культурно-побутові відмінності та особливості демографічних процесів. Світові віровчення як системи вірувань, їх класифікація та різновиди: єдинобожжя, багатобожжя та безбожжя.
презентация [310,2 K], добавлен 07.04.2014Лихо, яке причиняє фальшива релігія. Поведінка Петра під час проповідей Ісуса, його відданість християнству. Видіння апостолом свого Вчителя у ролі майбутнього правителя небесного Царства. Чи можуть померлі допомагати живим: хто вводить християн в оману.
статья [29,4 K], добавлен 18.02.2010- Характеристика античного релігійного світогляду на прикладі стародавньої Греціх і стародавнього Риму
Проявом античного релігійного світосприйняття є культура, релігія і міфологія Стародавньої Греції і Стародавнього Риму. В цих регіонах склалися умови для розвитку наповненої сакральним свідомості. Релігія та міфи мали великий вплив, на майбутню культуру.
курсовая работа [59,5 K], добавлен 19.06.2008 Спостереження причин, які привели до виникнення релігії. Cутність культурного явища, як релігія. Основні теорії що до її виникнення. Формування у людини естетичної наповненності, культуротворчої позиції для активного розвитку високогуманного суспільства.
контрольная работа [26,3 K], добавлен 07.02.2009Сутність та етимологія релігії. Сучасна релігієзнавча література. Ознаки релігій. Визнання надлюдської реальності. Ідея визволення, порятунку (спасіння). Спільна основа релігійного знання. Філософські концепції природи релігії. Релігійний досвід.
реферат [23,2 K], добавлен 09.08.2008
