Вплив кельтської міфології на казки Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив кельтської міфології на казки Європи

Анастасія Рибальченко

THE INFLUENCE OF CELTIC MYTHOLOGY ON THE TALES OF EUROPE

Anastasiia Rybalchenko

Today, the influence of Celtic folklore on the ethnic processes and cultural heritage of the peoples of the world is a generally accepted fact. However, Celtic folklore as a component of ethnology - the study of ethnicities and the diversity of cultures of the world - appears before us in a veiled and sometimes distorted form of reinterpretation of folklorists who tried to adapt the original texts and fit them to the tastes of contemporary readers. Accordingly, this exploration is dedicated to revealing the authentic features of Celtic fairy tales which laid the foundation for entire European tradition of fairy tales reading. After all, the Celtic peoples had long inhabited the territory of Europe. Their way of life, traditions and beliefs influenced the formation of the culture of the European continent. We believe that the Celtic literary heritage and mythology were reinterpreted in the early Middle Ages and adapted in the tales of European nations.

In our opinion, such an important topic as the influence of Celtic mythology on the folklore of the peoples of Europe should be studied appropriately at a high level by scholars all over the world. The Celts lived throughout Europe and were able to influence the folklore of all countries in the region. Analyzing the Celtic legends, you can see how they are adapted to the folklore of the peoples of the world. The Celts were among the first ones in the world who provided symbols and objects of the world around with sacred meanings, and gave sacred and metaphorical meanings to figures and numbers.

The Celtic peoples had a huge number of gods and a unique worldview. One can see the strong influence of Christian beliefs in fairy tales, though they could not displace the pagan roots. The sacred symbolism of water, superstition, the motif of transformation as a result of resistance to the gods - all these motifs appear in both fairy tales and beliefs of the Celts. The folk tales of the world reflect the ways the Celts looked at the world around them, and following them you can learn the depth of Celtic traditions. Although these tales have been adapted and influenced by future generations, they still have their original roots, which reflect for us the lifestyle, housekeeping traditions and worldview of the Celtic peoples

Keywords: Celts, mythology, folklore, tradition, ethnology, beliefs, fairy tales.

Вплив кельтської міфології на казки Європи

Вплив кельтського фольклору на етнічні процеси і культурну спадщину народів світу сьогодні є загальновизнаним фактом. Незважаючи на це, кельтський фольклор як складова етнології - науки про етноси і різноманіття культур світу - постає перед нами у завуальованій і подекуди спотвореній формі переінтерпретацій фольклористів, які намагалися адаптувати оригінальні тексти і підлаштувати їх під смак тогочасних читачів. Відповідно, дана розвідка присвячена розкриттю автентичних особливостей кельтських казок, які були покладені в основу усієї європейської традиції прочитання казок. Адже, кельтські народи здавна населяли територію Європи. Їх побут, традиції та вірування вплинули на формування культури європейського континенту. Ми вважаємо, що кельтський літературний спадок та міфологію були переосмислені в часи раннього Середньовіччя та адаптовані в казках європейських народів. На нашу думку, така вважлива тема, як вплив кельтської міфології на фольклор народів Європи має вивчатися на високому належному рівні науковцями усього світу. Кельти проживали по всій території Європи й змогли вплинути на фольклор усіх країн цього регіону. Проаналізувавши кельтські легенди, можна помітити, наскільки вони є адаптованими до фольклору народів світу. Кельти одними з перших у світі почали наділяти сакрального смислу символам та предметам навколишнього світу, наділяти цифри і числа сакральним і метафоричним смислами. Кельтські народи мали надзвичайно велику кількість богів та унікальний світогляд. У казках можна помітити сильний вплив християнських вірувань, які, однак, не змогли витіснити їх язичницьке коріння. Сакральний символізм води, забобони, мотив перетворень внаслідок опору богам - усі ці мотиви фігурують як в казках, так і віруваннях кельтів. У народних казках світу віддзеркаленні погляди кельтів на оточуючий світ і слідуючи за ними можна пізнавати глибину кельтських традицій. Ці казки хоч і зазнали адаптації та впливу подальших поколінь, але все ж зберегли своє оригінальне коріння, яке відображає для нас стиль життя, побут та світогляд кельтських народів.

Ключові слова: кельти, міфологія, фольклор, традиція, етнологія, вірування, казки.

Питання аналізу казок не є новою темою для інтелектуально-наукових дискусій. Дана проблематика набула свого розмаїтого прочитання як з точки зору фольклору народів Європи, так і, з точки зору соціології, феноменології та традицій. Свою дослідницьку увагу цій темі присвятили такі науковці як казковий терапевт Лободара Лобченко, фахівець феменології Юлія Кеня, фольклорист Марія Татар, фольклорист Максим Люті, психолог Марія-Луїза фон Франц та інші. Дані автори сфокусували свою дослідницьку увагу на соціологічному та психологічному аспектах феномену казок, але залишили осторонь питання кельтської міфології. Відповідно, об'єктом нашої дослідницької уваги є кельтська міфологія. Наш пошук зумовлений тим, що й досі залишається невивченим вплив вірувань кельтських традицій та сказань на казки та епоси народів Європи. Ми прагнемо осмислити та обґрунтувати вплив кельтської міфології на європейський контекст становлення феномену казок. Емпіричним матеріалом нашого дослідження є аналіз таких казок як «Попелюшка», «Geal, Donn and Critheanach», «Очеретянка», «Осляча шкура», «Спляча красуня», «Ліон та Австрійська принцеса», «Принцеса Маркаса», «Білосніж- ка», «Дівчинка-дикунка», «Король Дроздобород», «Гордовита принцеса», «Принц-ворон», «Покарана гордість», «Трапила коса на камінь», «Рапунцель», «Діва Малейн», «Пані Метелиця», «Румпельштільцхен», «Співаючий жайворонок», «Красуня та чудовисько», «Нев'януча квітка», «Білосніжка та Багряник», «Король-жабенятко, або залізний Генріх», «Снігова королева», «Русалонька», «Дикі лебеді», «Зла мачуха».

Ми переконані, що становлення християнства негативно вплинуло на духовний спадок кельтів. Заборона язичництва зумовила масове зникнення автентичних версій кельтських сказань та їх трансформацію у християнські історії та дитячі казки. Цікаво, що казки Англії, Ірландії, Франції та Німеччини ведуть своє походження з джерел кельтських традицій та вірувань. Більшість з них було християнізовано та трансформовано такими відомими письменниками як Шарль Перо та мовознавцями братами Грімм, котрі адаптували їх кельтське походження під тогочасні літературні реалії. Тобто, кельтська міфологія отримала своє нове прочитання у творчості відомих нам казкарів світу. Детальний аналіз цих казок свідчить на користь того, що вони походять із джерел кельтського народного спадку.

Казки європейських народів були популяризовані завдяки зусиллям Шарля Перо та братам Грімм. Працюючи безпосередньо з казками, ми можемо стверджувати, що Шарль Перо запозичив елементи своїх казок із старовинних французьких, повністю перемістивши хронологію казки у XVII століття, а брати Грімм просто скомпонували та записали казки, не заглиблюючись у їх походження.

Найвідомішою казкою всіх часів є «Попелюшка», записана вперше Шарлем Перо у 1697 році. Письменнику вдалося максимально адаптувати сюжет казки під реалії XVII століття, він додав образ мачухи, карети, лакеїв та гарбуза. Сюжет казки про бідну дівчину Попелюшку є надзвичайно популярним у всіх народів світу, але французька версія безумовно була сформована під впливом кельтських вірувань жителів Бретані та Великої Британії. До речі, шотландці мали свою версію цієї казки. Ця казка називається «Geal, Donn and Critheanach» (Peter Berresford Ellis 2003, с. 278-289), що з гельської перекладається як «Білий, коричневий та тремтячий». Дивна назва казки відноситься до імен дівчат-головних героїнь (трьох сестер): Geal (Джел) мала світле волосся, у Donn (Донн) було коричневе волосся, а Critheanach (Кріт- ханах) одержала своє ім'я тому, що її краса змушувала людей тремтіти від захвату. Так само і в канонічній «Попелюшці» сестер було троє. Приступаючи до аналізу цієї казки, ми одразу помічаємо кельтський вплив - традиційне число три, що здавна було для цього народу найбільш сакральним, бо кельти часто зображували своїх божеств у вигляді трицефалів, божеств з трьома обличчями. Така увага до символів, сакральності чисел є характерною і для міфології. Богинь зазвичай наділяли трьома різними іменами: Морриган, Бадб і Немайн, котрі всі разом еквівалентні Моррігне. Вчені Франсуаза Леру та Крістіан Гіонварк писали: «Кельти, як і велика частина індоєвропейців, зберегли звичку потрійного бачення світу, істот і речей, що йде з часів початкової спільності народів» (Широкова 1990). Крім того, у кельтів зустрічається поділ світу на три частини: небо, земля та Потойбіччя.

За сюжетом казки дівчатка залишилися без матері, а тому були вимушені допомагати батькові по господарству. Старші сестри змушували молодшу Крітханах виконувати найтяжчу роботу. В цій версії казки немає образу злої мачухи, функцію негативних героїв виконують Джел та Донн. Шарль Перо зробив сестер нерідними, щоб пом'якшити негативну думку про них, а головним антагоністом зробив мачуху Попелюшки. Кожну суботу старші сестри одягалися в найкращі шати і йшли на ярмарок, сподіваючись привабити гарного хлопця. Можна припустити, що даний фрагмент відноситься до традицій зборів кельтів на важливі свята, а цей уривок казки було перероблено у християнські часи та перенесено на суботу, бо неділя за християнськими канонами вважається священним днем, який приділяють відвідуванню церкви, а не розвагам. Можливо, що це був Самайн, оскільки на це свято відбувалися найбільші народні гуляння кельтів. У Шарля Перо замість прогулянки на ярмарку з'являється модне богемне зібрання - бал. Це було адаптацією автора казки під XVII століття, коли на балах збирався увесь бомонд країни. Одного дня, коли сестри пішли, в дім постукала стара жінка Баоб та запропонувала Крітханах купити амулет, але дівчина поскаржилася, що не має грошей, бо все забирають сестри. Старенька здивувалася, чому Крітханах не на ярмарку, а та відповіла, що в неї немає святкової сукні, а сестри будуть лаяти її за невиконану роботу. Тоді Баоб вирішила нагородити працьовиту дівчину та, за допомогою чар, створила сукню її мрії і коштовні черевички. Відразу зрозуміло, що Баоб є сидом або навіть кельтським божеством. Можливо, це богиня Калех (Бей- ра), котру кельтські легенди описують як стареньку бабусю, вдягнену у сірий одяг (Monaghan 2004, с. 68). Також можна припустити, що це була богиня Маха, котру кельти нерідко асоціювали як покровительку коней і вона часто приймала вигляд старої бабці. Ще одним з доказів, що свято було Самайн, є те, що божества в цей день могли вільно переміщатися з світу богів до світу людей, а пропозиція купити амулет є зрозумілою, бо люди в період Самайну боялися негативного впливу злих духів та проводили магічні ритуали. Амулети для кельтів були дуже важливими, тому що вони захищали від злого ока і приносили щастя та успіх. Доказом, що мова йде про Калех є і те, що в Шотландії її вважали богинею врожаю та називали головним духом Самайну. У казці Шарля Перо роль старенької виконувала фея-хрещена Попелюшки.

Старенька заборонила дівчині говорити з сестрами та молодими юнаками. І так Крітханах їздила на ярмарок три рази, так само як і Попелюшка на бал. Історія про таємничу красуню дійшла про принца Дункана і він приїхав на неї подивитись. Крітханах відмовилась говорити з юнаком та почала тікати на коні. Принц хотів зупинити скакуна, але замість стремен схопив черевичок, а красуня втекла. Цей епізод Перо залишив майже без змін. До речі, кінь у кельтів вважався супутником богинь Ріаннон та Епони, а також провідником в Потойбіччя (Monaghan 2004, с. 249). Отже, це ще один доказ, що подарований старенькою кінь був з Іншого світу і демонстрував обраність богами милої Крітханах. Можна припустити, що первісна версія казки відбувалася якраз за три дні до Самайну та на саме свято, але християнські монахи наділили її більш духовним сенсом. Принц оголосив пошук незнайомки та, об'їхавши усю країну, потрапив до будинка батька трьох сестер. Черевичок не підійшов Джел та Донн, але відразу сів на ніжку Крітханах. Читача дивує, чому черевичок не підійшов жодній іншій дівчині країни, крім Попелюшки, а шотландська казка дає просту відповідь - черевичок був чарівним, а отже створеним в Потойбіччі, він мав божественне походження, що повністю доводить версію про благодійницю Калех або іншу жительку сиду. Ще одним суто кельтським елементом цієї казки, пропущеним Перо, було завдання від жителів міста принцу, що полягало в бою з дев'ятьма найкращими юнаками за руку дівчини. Даний сюжет популярний у кельтських сказаннях, де чоловік повинен був здобути руку коханої, пройшовши перешкоди (британська легенда «Принцеса в зачарованому палаці»). Число дев'ять не є випадковим - дев'ятка пов'язана з ритуалом Белтанського вогню, в якому беруть участь вісімдесят одна людина, по дев'ять за один раз. В Ірландії дев'ять округів в кожному королівстві. Також це число є точним степенем числа три. Принц зміг перемогти усіх юнаків. Щоправда, казка на цьому не скінчилась, злі сестри хотіли вбити Крітханах, але випадково Джел вбила Донн замість молодшої сестри. На цьому заздрісна Донн не зупинилася, вона зіштовхнула Крітханах зі скелі, але чарівне заступництво старої Баоб врятувало красуню - її проковтнув кит. У кельтів кит подається як благородна тварина в християнізованій історії про святого Брендана, одного з перших ірландських монахів, що був врятований від смерті китом. Ця морська тварина дозволила святому провести Великодню службу на своїй спині. Хитра Донн перевдягалася у сукню сестри, але принц відчув серцем підміну. Це йому підтвердила чарівна шпага, котрою він переміг дев'ять юнаків-залицяльників. Принц вважав, що якщо кохана справді поряд з ним, то меч стане гарячим. Це не трапилось, отже цей предмет зброї також був благословенний богами під час бою та став талісманом закоханої пари. Для кельтських народів зброя мала велике магічне значення - наприклад, у героя Маннан Мака був чарівний меч, що бив без промаху. На наступний день до слуги принца звернулася та сама Баоб і розповіла, що зачарувала кита, аби врятувати свою улюбленицю.

Доказом того, що це була Калех є те, що старенька не була присутня під час підлого вчинку Донн і не могла дізнатися про це, але Калех, згідно до легенд, володіла дуже гострим зором та бачила на двадцять миль. Дункан визволив дружину з черева кита, а підлу сестру було покарано.

Ще однією казкою шотландського епосу, що нагадує «Попелюшку», є «Очеретянка» (Chambers 1870, с. 66-70). По сюжету принцеса Очеретянка відмовлялася вийти заміж за нелюбого та видавала, за порадою старої птахівниці, небажаному нареченому нереальні завдання: принести їй сукню з золота, з пір'я усіх птахів земних та сукню і черевички з очерету. Це є першим доказом кельтського походження - законодавство цих країн забороняло видавати дівчат заміж без їх дозволу, що різко контрастує з законодавством греків, римлян, індусів та слов'ян, де дані питання самовільно вирішували батьки. У давніх ірландських законах згадуються жінки, які виставляють важкі умови, тобто вважають, що силою їх не візьмеш, бо вони можуть постояти за себе, і тому кидають виклик: «Ось здобудь перемогу наді мною, тоді я стану твоєю дружиною!». Вони вимагають за себе незвичайне придане: матрац, набитий струнами для арфи, або жменю бліх. Сюжет про відмову від нареченого також не рідкісний для кельтського епосу. Герой Фінн сватався до доньки ірландського короля Кормака Грайне, але дівчині був не до смаку. Вона давала нареченому нереальні завдання, з якими Фінн справлявся, але дівчина не змогла примусити себе вийти за нього заміж, і втекла з коханцем Діормайдом. Як і Фінн, наречений зумів знайти сукні, але красуня не могла вийти заміж за нелюба. Очеретянка вчинила схоже на рішення Грайне, забравши сукні, вона покинула батьків дім та стала служницею в палаці іншого короля. Одного разу до неї прийшла фея (образ милосердної жительки сиду) та наказала їй вдягти золоту сукню і йти в церкву. Церква - це християнізований елемент історії, як і в минулій казці мова йшла про велике святкування. В церкві у дівчину закохався принц. Очеретянка відвідала церкву ще двічі, але на третій раз, коли нетерплячий принц хотів спіймати її, вона втекла, залишивши по собі черевичок з очерету. Юнак вирішив приміряти туфельку усім дівчатам королівства, але вона підійшла за розміром доньці пташниці. Образ старої пташниці негативний - вона обдурила Очеретянку, ледь не зіпхнувши її в обійми до нелюба та привласнила черевичок дівчини. Можна припустити, що пташниця, оскільки Очеретянка радилась з нею, була представником класу знахарок та з самого початку прагнула не дати Очеретянці шансу вийти заміж за красеня принца. По дорозі до вінчання з донькою пташниці юнак чує спів пташки, що стверджує, що принца обдурили. Птахи в кельтів є посланцями з Потойбіччя. За їх співом робили передбачення майбутнього, сова вміла розкривати недобрі наміри та обман, орел знався на магічних ритуалах, а пташка золотомушка була одним з найважливіших посланців богів. Попередження пташечки демонструє обраність богами та підтримку Очеретянки. Птиця повідала принцу, де йому шукати незнайомку. Юнак повернувся до палацу та знайшов свою кохану.

Ще однією казкою, що веде своє коріння до кельтських часів, була «Осляча шкура». Оригіналом творіння Перро була старовинна французька казка «Дочка іспанського короля». Головна героїня, як і Осляча шкура, втратила матір. її батько, король Іспанії, поклявся одружитися лише з тією, котра виглядатиме так само, як і померла дружина. Юна принцеса була копією матері і, збожеволівший від горя, батько вирішив одружитися на своїй дочці. Інцест у кельтських народів не був популярним, але мав приклади в міфології: Модред був народжений від короля Артура та його сестри Моргани, героя Конайра Мор було випадково зачато королем Еохайдом та його донькою Етайн.

Видатний науковець Зігмунд Фрейд у своїй роботі «Тотем і табу» пояснює засудження ін- цесту традиціями, які виникли ще в первісному суспільстві. Не випадковим є вибір національності божевільного батька. Казка була трансформована у XVII столітті, коли Франція розпочала у 1635 році військові дії проти Іспанії. Нагальною потребою було виставити ворога аморальним та недуховним, щоб прищепити молодому поколінню зневагу до монархії Габсбургів. Як і в казці про Очеретянку, головна героїня за порадою старої жінки вимагає від батька сукню кольору зірок, місяця та сонячного кольору. Це відображає традицію кельтських народів платити викуп за наречену її батькам. В Уельсі існувала традиція, коли батьки дарували своїй доньці перед заміжжям побутове приладдя, прикраси та одяг, що було її приданим. До речі, юрист Ульпіан знаходив аналог цієї традиції в римському праві та називав її пекулієм. Після того, як батько зумів виконати усі завдання, принцеса, за порадою старенької, втекла з палацу. Вона влаштувалася пасти свиней в іншому королівстві та іноді вдягала свої сукні на прогулянку. Дівчину помітив молодий неодружений власник замку, в творі він іменується принцом та сеньйором, що є вже середньовічною адаптацією. Юнак не міг зрозуміти, чи є бідна дівчина-служниця таємничою незнайомкою в розкішних сукнях та чому вона приховує своє знатне походження. Принц вирішив піти на хитрість і прикинувся хворою старенькою. Його відвідали три наречені, що зізналися в страшному гріху - вбивстві своєї дитини. Мотив залишення грошей старій бабусі є середньовічним додатком - кельти до вторгнення римлян не мали грошової валюти. Для кельтів аборт не був гріхом, а особистим правом жінки, отже, даний фрагмент зазнав впливу християнських вірувань, згідно з яких жінка повинна була бути цнотливою до шлюбу та не порушувати заповідей Біблії. Іспанська принцеса зізналася старенькій (принцу), що має високе походження, пасе свиней, бо не хотіла вчинити гріх та вступити на путь блуду. Принц покарав горе-матерів та одружився на іспанській принцесі. Ця казка отримала найбільше християнських коректив та фактично втратила свій початковий вигляд, зберігши лише деякі елементи. Цікаво, що схожий сюжет зустрічається і в казці «Дівчинка-дикунка», що була записана братами Грімм у 1812 році.

Кельтське походження має і сюжет казки Перо «Спляча красуня». Даний сюжет користувався популярністю у кельтських народів. У казки декілька прототипів: французька казка з гір Вогези «Ліон та Австрійська принцеса» та британська «Принцеса Маркаса» (Markale 1986, c. 54-55, 73). Сюжет обох казок фактично ідентичний «Сплячій красуні». У версії Перо збереглося багато кельтських елементів. Першими з них є образи фей - це гості з сидів, прототипи богинь. Образ злої феї можна асоціювати одразу з двома богинями -Калех (як вважають деякі науковці, у казці відображено боротьбу зими та весни) та богинею війни Мориган. На користь версії про Калех свідчить те, що принцеса засинає в захованому мертвою природою палаці, а прокидається від поцілунку принца і весь світ оживає разом з нею. Отже, згідно з цією версією, добра фея-покровителька принцеси є богинею весни Бріг. На користь версії про Мориган є аргумент, що ця богиня вміла передбачати майбутнє, була персоніфікацією смерті, її ім'я перекладається як «королева смерті» (Monaghan 2004, с. 340). Англійське слово nightmare має спільний корінь з ім'ям богині та асоціюється з жахом ночі. Образ веретена не має особливого духовного значення у кельтів, але археологи знаходять його у похованнях кельтських народів. Можна припустити, що цей прилад мав зв'язок з круговоротом життя та смерті, як символ долі-прин- цеса мала вколоти пальчик. Надією на порятунок принцеси була прялка, її кругла форма нагадувала коло, а воно є символом вічності, сонця та життя. Сон принцеси є ніби персоніфікацією солярного символу - дівчина заснула(захід сонця), але прокинеться від поцілунку - світанок, з англійської та французької перекладається як Аврора, тому Дісней використав саме це ім'я. У казці «Принцеса Маркаса» красу дівчини порівнюють з найпрекраснішим світанком (Markale 1986, c. 54). Проходження принцем «смуги перешкод» має кельтський корінь - ці народи вважали, що чоловік, щоб здобути жінку, повинен вбити магічних істот(гігантських змій-прототи- пів Василіска, левів, людожерів). Чарівні палаци з принцесами були розташовані в покинутих землях, серед озер та боліт - для кельтів ці території символізували морок та загрозу смерті. В казці «Ліон та Австрійська принцеса» юнак навіть побачив напис поряд з красунею: «Щоб здобути мене, слід продемонструвати мужність та силу» (Markale 1986, c. 73). Кельтський чоловік з повагою ставився до жінки, на відміну від греків, римлян та германців, для нього жінка була трофеєм, здобутим тяжкою працею у бою. Мотив поцілунку не був розповсюджений у всіх версіях казки, у Перо дівчина прокинулася сама(мотив долі), а в кельтських міфах були різні інтерпретації - у міфі «Принцеса Маркаса» юнак цілує красуню, а потім у них народжується ди- тина (Markale 1986, c. 54). Мотив інтимного зв'язку у міфологіях німців був більш розповсюджений, ніж поцілунок, але кельти найчастіше поєднували обидві дії, перетворюючи цей зв'язок не в акт зґвалтування, а так звану реєстрацію кохання принца та Сплячої красуні. Сексуальні відносини до весілля не вважалися гріхом у кельтів, хоча й існувала плата за невинність, але її сплачували до першої шлюбної ночі, на відміну від римлян та германців. Кельти не засуджували коханих за зв'язок до весілля. Безліч подібних фрагментів було трансформовано християнською цензурою. В французькій казці «Ліон та Австрійська принцеса» дівчина прокидається сама, ця казка втратила деякі ключові фрагменти.

Використовували кельтські запозичення й брати Грімм. Казка «Білосніжка» має багато пов'язаних з кельтами символів. Образ злої мачухи може асоціюватися з жінкою-друїдом, що практикувала чорну магію. Символіка дзеркала була створена вже в часи Середньовіччя, хоча кельти славилися своєю майстерністю створювати красиві дзеркала. Гноми не є кельтським символом, а запозиченням з міфології германців, в первісному варіанті їх будинок міг бути си- дом-прихистком, а самі вони - добрими сидами. Візит злої мачухи Білосніжки теж символічний, вона вторглась у прихисток-сид, щоб вбити ненависну красуню. Мотив про шнурок для сукні є вже пізнішою вигадкою, а ось отруйний гребінець та яблуко мають кельтський слід. Гребінець для волосся асоціювався у кельтів з русалками, існувала заборона розчісувати волосся, коли рідні були в морі, щоб не накликати біду. Було також вірування, котре досі не знайшло пояснення у вчених, що якщо розчісувати волосся у середу, то жінка стане безплідною. Мачуха хотіла зробити шкоду здоров'ю Білосніжки, даруючи їй гребінець. Яблуко для кельтів було символічним фруктом, воно з'являється у міфі про принца Кондлу Прекрасного та про короля Артура (Freeman2017, с. 145-146). Яблуко має тісний зв'язок з Іншим світом, тому мачуха, як особа пов'язана з Потойбіччям, принесла саме його. Крім того, кельти вважали, що яблуня, котра зацвіла невчасно, символізує смерть та небезпечно спати під цим деревом, дух дерева може умертвити. В Сомерсеті існувала традиція 17 січня вночі приносити дари до яблуні, щоб задобрити божество. На третій раз мачуха планувала вбити Білосніжку. На щастя, Білосніжка прокинулася, коли її труну несли в палац до принца і яблуко вилетіло з її горла. Злу чародійку було жорстоко покарано.

Казка «Король Дроздобород», записана братами Грімм, зазнала певних змін накладених прийдешніми століттями, але мала англійський ідентичний первісний аналог - казку «Гордовита принцеса» (Шерешевская Наталья 1988, с. 402-405). Першим кельтським елементом був вибір гордовитою красунею нареченого. У більшості народів право вибору другої половинки належало чоловіку, а оглядини наречених проводилися в Візантії та у XVI століття на Русі. Чоловіки- імператори та царі обирали дружину серед певної кількості дівчат. Саме так було обрано Феофано (матір принцеси Візантії Анни, дружини Володимира Великого), усі дружини Івана IV Грізного та «Російська Попелюшка» Наталя Наришкіна (мати Петра I). Для кельтських народів з їх характерною повагою до жінки існували інші традиції. В римських та грецьких джерелах було сказано, що кельтську жінку заборонено видавати заміж без її бажання. Вона має право сама обрати нареченого. Коли настає час обрання, батьки влаштовують пишний бенкет, на який запрошуються молоді юнаки. Дівчина демонструє обрання судженого поданням йому води помити руки. Батьки мали затвердити шлюб, але нав'язати обранця не могли. Кельти використовували у ритуалі саме воду, бо вона вважалась священною у цих народів. У казці братів Грімм події обрання нареченого відбувалися у палаці, а ось англійська казка зберегла більш кельтський слід - на природі, як символ зв'язку з нею та прихильництва богів. Принцеса щиро закохується в найкрасивішого молодого короля, але вирішивши подратувати обранця, звернула увагу оточуючих на його волосся на підборідді. Для кельтів волосся наділялось сакральністю - існували застереження не кидати волосся у вогонь, бо воно - джерело духовної сили. «Наступного ранку біля палацу з'явився хлопець - весь в дранті, з волоссям до плечей, з густою рудою бородою, яка закривала йому майже все обличчя, і заспівав під вікнами» - цей фрагмент доводить, що юнак був наділений великим духовним благородством та мав покровительство богів, бо червоний колір був кольором з Потойбіччя, хоча в казці вказано, що справжній колір волосся короля - каштановий. Гордовиту красуню було видано заміж за бідного хлопця. Мотив захвату принцеси від володінь втраченого нею короля є також кельтським - кельти захоплювались природою та вважали її найвищим даром богів. Казка теж перетерпіла християнських змін як образ священника та п'яти гіней. Хоча образ грошей можна поєднати з кельтською традицією давати батьком придане, котре мало складати усю країну, але в кару за її непокірність та пиху склало лише п'ять гіней. Комічні фрагменти, коли принцеса ріже руки під час прядіння є символічними - в кельтському суспільстві жінка повинна була вміти прясти та шити, цей фрагмент демонструє нездатність дівчини до цих хатніх справ, демонструючи її колишні лінощі та небажання вчитися. Чоловік влаштовує її служницею до королівського палацу. Одного дня весь палац готував весілля короля з незнайомкою. В казці сказано, що коли колишня принцеса та повариха підкралися до дверей залу, щоб заглянути в щілинку на гостей, як раптом звідти виходить сам красень-король. Він пропонує привабливій служниці-принцесі потанцювати вдвох. В німецькій версії назву танцю не вказано, а в англійській він називається джига. Джига веде своє коріння з кельтських часів, коли танці виконувалися по колу або в ряд. Такт джиги є найдавнішим в кельтській музиці. Цей танок набув свого теперішнього вигляду в XIII столітті, був дуже популярним при королівських дворах та став національним в Ірландії та Шотландії.

Казка «Король Дроздобород» має аналоги в казках не тільки Англії та Німеччини, а і в казках Іспанії («Принц-ворон»), Чехії («Покарана гордість»)та України («Трапила коса на камінь»). Цікаво, що в своїх нотатках брати Грімм пишуть про ще одну версію цієї казки у Німеччині, записану в княжестві Падерборн. Вона дуже нагадує казку «Свинопас» Андерсена, бо в ній дівчина одружується з бідняком через красиві музичні інструменти. Кельтські народи пов'язували музику з Потойбіччям та магією. Наприклад, ірландська героїня Міс, яка збожеволіла від втрати батька, повернулася до життя, коли почула гру арфіста, в якого закохалася. В третій версії цієї казки, почутої братами Грімм, принцеса змушує наречених вгадувати з чого зроблено тканину, а це нагадує казку «Трапила коса на камінь».

Не можемо не згадати про казку «Рапунцель», записану братами Грімм, сучасними літературознавцями трактується як історія ізоляції дитини авторитарними батьками (Гримм 1989, с. 49-53). Даний мотив зустрічається в кельтській міфології - в легенді про народження бога Луга (Rolleston 2003, с. 110-112). У короля фоморів Балора була донька-красуня Етлін (Етайн), але батькові напророчили, що він помре від руки свого онука. Наляканий Балор ув'язнив доньку в палаці на острові Торі та наказав приховати від доньки існування чоловіків. Щоправда, винахідливому богу Кіану вдалося потрапити у замок і в дівчини народилися діти від юнака. Цей сюжет має багато спільних рис з казкою «Рапунцель». Також легенду про Балора можна вважати прототипом до ще однієї казки братів Грімм - «Діва Малейн», де жорстокий батько зачинив свою доньку в башті, щоб вона не вийшла заміж за коханого.

Багато кельтських елементів є в казці «Пані Метелиця» (Гримм 1989, с. 99-102). Першим елементом є стрибок бідної дівчини в колодязь за втраченим веретеном. Веретено, як вважають науковці, є символом долі. Колодязі у кельтських народів наділялися особливою сакраль- ністю. Вони вірили, що вода в криниці пов'язана з Потойбіччям. Під час інавгурацій королів існував звичай пити воду з священного колодязя, а зараз в Ірландії є традиція прикрашати криницю квітами. Бажання мачухи змусити небогу витягти втрачене веретено також можна пояснити кельтською забороною кидати в колодязь сміття або непотріб. Після стрибку дівчина опинилася в Іншому світі. Доказом цього також слугує чарівна яблуня, котра попросила красуню струсити яблука, а яблуневе дерево у кельтів було пов'язане з світом сидів. Образ печі є доданим набагато пізніше і не є кельтським. Мотив зустрічі небоги з старою бабцею теж не випадковий - кельти вірили, що у кожної криниці є богиня-охоронець. Це могла бути або красива жінка, або стара бабуся. В деяких легендах богиня Калех фігурує як хранителька колодязя. Ще одним доказом, що пані Метелиця та Калех є одним образом є те, що Калех була персоніфікацією зими. Пані Метелиця дає дівчині завдання гарно збивати перини та подушки. В Англії під час великих хуртовин та снігопадів була поговірка: «Калех вибиває ковдри» (Monaghan 2004, с. 69). Також Калех пов'язували з зимовими вітрами та хурделицями. За гарну роботу богиня щедро нагородила дівчину золотом. Кельтські боги не скупилися на розкішні подарунки добрим та працьовитим людям. Наприклад, бог Маннан Лір подарував королю Кормаку чарівну гілку, шелест листків якої нагадував найпрекраснішу музику (Широкова 2005, с. 91). Образ казкового півня мачухи також має символічне значення, він вважався захисником від небезпеки. Можна припустити, що мачуха боялася візиту злих духів після зникнення дівчини. Красуня повернулася після того, як виконала усю роботу в пані, отже навесні, а півні, як вважалося, мали найбільшу силу саме в березні. Злу дочку мачухи було покарано. Причиною цьому були її лінощі та те, що вона спеціально кинула веретено у колодязь, а отже порушила заборону засмічувати криницю.

Елементи кельтських вірувань є і в німецькій казці «Румпельштільцхен», в іншому перекладі на англійську як «The Gold Spinner» (Grimms 1903, с. 92-98). В ній на допомогу дівчині, котру король примусив спрясти з сіна золоті нитки, приходить дивна маленька істота. Кельти вірили, що феї та магічні істоти є майстрами у прядінні та ткацтві. У цих вміннях вони значно переважали над людьми та нерідко критикували людей за це. Схожий сюжет має і англійська казка «Лінива красуня та її тітоньки» та німецька «Три пряхи», де старенькі бабусі спряли лінивій дівчині тканину, а та запросила їх на своє весілля з принцом. Мотив бажання за послуги забрати першу дитину є кельтським - феї нерідко викрадали дітей у людей, бо у них самих рідко народжувалися діти або вони були негарними.

Кельтські мотиви в казках відбилися у формі страху цього народу до незвичайних істот. Найбільш відомою з цих казок є «Співаючий жайворонок» братів Грімм та «Красуня та чудовисько» у версії Шарля Перо. Ці казки зазнали величезних змін та були адаптовані до тогочасного європейського життя. Мотив пропозиції доньки привезти саме троянду пояснюється тим, що кельтські дівчата використовували ці квіти під час магічних ритуалів, що мали на меті привабити коханого. Історія чудовиська нагадує долю Кухуліна, котрий відхилив залицяння закоханої богині Мориган, через що зазнав переслідувань від неї. В оленя була перетворена богиня Садб через те, що відмовила друїду у коханні. Щоправда, версія Перо зазнала змін на думку науковця Марії Татар, бо присутність образу людей середнього класу не зустрічалася в казках раніше і казка адаптована під XVIII століття. Кожне століття накладає на казки свою історію прочиттаня звичних казок. На мою думку, більш ранніми прототипами цих казок з кельтським корінням була фінська - «Нев'януча квітка» (Завгородній 2000, с. 7-12). В казці чудовисько було описано як ведмідь і це не випадково. Кельтські народи ототожнювали ведмедя з людиною, бо ця тварина могла стояти на двох лапах. Перетворення ведмедя на принца також легко пояснити - ведмідь був королівським символом. Доказом, що цей мотив зазнав впливу кельтських сказань та традицій, є наявність у братів Грімм схожої казки «Білосніжка та Багряник», де королевич був перетворений карликом на ведмедя, казки «Король-жабенятко, або залізний Генріх», де головний герой був перетворений у жабу злою відьмою. Мотив перетворень був дуже популярний в кельтській міфології. Наприклад, зла мачуха дітей Ліра перетворила їх на лебедів на строком на триста років; ревнива дружина Мідіра Фуанмах перетворила його кохану Етайн на метелика; підступна Блодеувед, що прагнула вбити чоловіка, була перетворена на сову.

Творчість Андерсена століттями обговорюється літературознавцями.

Найбільш відомою казкою письменника є «Снігова королева». Серед кельтських елементів можна помітити образ Снігової королеви - вона є персоніфікацією зими, її можна порівняти з кельтською богинею Калех, що теж була божеством зими. Згідно з Артурівського циклу, Калех могла приймати дві подоби - старої бабусі та привабливої жінки. Нерідко Снігову королеву зображували у вуалі, а ім'я Калех перекладається як «жінка у вуалі» (Monaghan 2004, с. 68). Калех в Шотландії називали королевою зими. Троянда для кельтів символізувала любов та вірність, теж саме, що й для Кая та Герди. Образ троянди є ключовим у казці - дівчинка проходить усі іспити долі, аби знайти коханого. Олень для кельтів був символом сонця, отже весни, тому можна зіставити роль оленя, що віз Герду до палацу, з надією на швидкий прихід весни.

Образ Русалоньки з однойменної казки теж пов'язаний з кельтами. Русалка у кельтів була частою героїнею сказань, нерідко вступала в шлюб з людськими чоловіками. В Шотландії існувало повір'я, що Русалка при бажанні може скинути хвіст та мати звичайні ніжки. Хоча Русалки і шкодили людям, але жителі Альби вважали, що Русалка у жіночій подобі може бути дуже корисною помічницею. Наприклад, у англійській народній казці «Джон Рід та Русалонька» морська красуня допомогла юнаку одружитися на коханій Елен (Шерешевская Наталья 1988, с. 71-74). Мотив закоханості гості з іншого світу в смертного був надзвичайно популярним у кельтів. Наприклад, гостя з Потойбіччя покохала принца Кондлу та забрала його з собою, герой Ку- хулін покохав сиду Фанд та потрапив в Інший світ, але відмовився від кохання богині Мориган. В кінці казки русалонька перетворилась на сильфіду - кельтське божество повітря.

Найбільше зв'язків з кельтськими традиціями має казка «Дикі лебеді» (Андерсен 2003, с. 61-76). Вона поєднує в собі два кельтських сюжети - легенду про дітей Ліра та англійську казку «Зла мачуха» (Kennedy1866, с. 17-21).Також ідентичний сюжет був і в німецькому фоль- кльорі, брати Грімм записали надзвичайно схожу казку «Шість лебедів».

З казки Андерсен взяв сюжет ненависті мачухи до небоги, мачуха виставляє її перед батьком у неправдивому світлі. У казці є мотив чарівного джерела, що повернуло Елізі її справжню зовнішність, а героїні казки кельтів - поранені руки. З легенди про дітей Ліра було взято мотив перетворення мачухою ненависних дітей у лебедів. Казку Андерсена можна легко проаналізувати з точки зору кельтської міфології. Мотив віддавання Елізи у чужу родину був стандартним для кельтських народів - вони нерідко віддавали синів до сімнадцяти років(повноліття) та дівчат до чотирнадцяти (вік можливості вступу у шлюб) в інші родини на виховання. Про ці традиції згадує Цезар. Мачуха була злою чародійкою, її прототипом була жорстока дружина бога Ліра, що перетворила дітей з ревнощів у лебедів. Мачуха Елізи бажала перетворити принців у «птахів без голосу» - воронів, а ці птахи в міфології кельтів асоціювалися з війною та смертю. В Англії існувало повір'я, що якщо ворон визирає з комину, то це знак близької смерті. Ворон асоціювався в основному з негативними явищами. Лебеді ж були символами щастя, духовної чистоти та любові. Видіння лебедів означало життєвий успіх протягом тієї кількості років, скільки було лебедів. Кельти вважали, що лебеді були зачарованими людьми. Існувало багато сказань про красивих дівчат, що вдень були лебедями, а вночі мали людську подобу. Цей мотив з'являється у сказанні про богиню Айне, котра перетворювалась на лебедя. Мачуха є асоціацією з язичництвом, а Еліза - з християнством, бо у творі представляється духовна чистота дівчини та її віра в Бога. Мачуха хотіла нанести шкоду Елізі використавши жаб, у кельтській традиції жаба була символом зв'язку світу людей з Потойбіччям. Мотив троянд, в котрі перетворилися жаби, має як кельтське, так і християнське коріння. Троянда вважається символом чистоти серця та любові. Елізу впізнали лише пес та ластівки - ці істоти у кельтських народів мали дар бачення прихованих речей. Фрагмент, у якому вода змила з Елізи чари злої мачухи, також суто кельтський, бо ці народи вірили, що джерела мають цілющі властивості. Мотив подорожі братів-лебедів за море дає читачу можливість припустити, що батьківщина дітей була Франція, а дивна заморська країна - Англія, бо автор каже, що країна за морем була «так само прекрасна» як батьківщина, а природа заходу Франції нагадує англійську. Побут та деякі традиції в Англії та Франції були схожими внаслідок спільного кельтського походження. Старенька бабуся, що розповіла Елізі про лебедів, та красуня - фея з чарівного замку є однією особою, як пише Андерсен: «Сама фея, чарівна й осяйна, виходить їй назустріч, але водночас вона дуже схожа на ту бабусю, що дала їй у лісі ягід і розповіла про лебедів з золотими коронами» (Андерсен 2003, с. 69). Можна зіставити цей образ з кельтською богинею Калех, що приймала дві подоби - старої бабці та красивої жінки-феї. Кропива також має глибоке фольклорне та побутове коріння, кельти використовували цю траву в медицині - з неї готували напій проти ревматизму, чай проти хвороб, використовували в боротьбі з анемією, зупиняли кровотечі. З точки зору міфології, кропива була незвичною рослиною, бо в Середньовічні часи рослину назвали «кігтем диявола», її місце проростання було дороговказом місцю проживання фей. Кропива мала ще й надзвичайні можливості - її укуси захищали людину від чар, а одяг з кропиви знімав з людини негативний вплив магії. Символічним було й те, що король знайшов Елізу в печері. Печера у кельтів вважалась входом в Потойбіччя та місцем проживання фей. Тому архієпископ відразу з підозрою ставиться до дівчини, він вважає її відьмою. Образ архієпископа взятий з казки «Шість лебедів», де роль ворога королеви відіграє зла свекруха, в Андерсена цей сюжет став більш християнським. Мовчання дівчини також мало кельтське коріння, друїдам заборонялося під час збору трав та магічних ритуалів розмовляти, таким чином Еліза мала виконати свою роботу в усіх межах правил магії. Збирання кропиви Елізою представило її в очах архієпископа як відьму, бо ця рослина вважалась травою чародійок. Вона росла на кладовищах, де збирались відьми, отже, на думку священика, дівчина мала зв'язки з нечистою силою та чаклунством. Мотив невтручання короля у вирок народу Елізі також кельтський - король кельтів мав слухатися свій народ в усіх аспектах свого життя та виконувати його, навіть якщо це суперечило його душевним прагненням. Приліт братів-лебедів на допомогу сестрі був символічним для народу. Це означало, що якщо лебеді, символи духовної чистоти, захищають Елізу, то вона невинна. Сорочки з кропиви виконали свою магічну функцію-перетворили братів остаточно на людей та зняли чари. Троянди, що виросли з дрів для вогнища королеви, стали доказом глибокої душевної чистоти дівчини. В цій казці Андерсен поєднав кельтські вірування та християнські традиції.

Проаналізувавши величезний масив казок, ми можемо підвести певні підсумки. Маємо констатувати той факт, що левову частку народних казок кельтів у їх автентичному вигляді було втрачено, а ті, з них, що збереглися, отримали нове прочитання і стали культурним надбанням Європи.Саме, за допомогою сказань і легенд ми можемо відслідковувати життя кельтських народів, можемо пояснювати реципієнтам фрагменти особливостей їх вірувань.

У казках Європи віддзеркалені основні погляди кельтських народів на навколишній світ. Ці казки хоч і зазнали адаптації та впливу подальших поколінь, але все ж зберегли своє оригінальне коріння, відобразивши для нас стиль життя, побут та світогляд кельтських народів.

Можемо стверджувати, що в народних казках відбилися основні релігійні вірування кельтських народів. Кельти слідували принципам світового порядку, які підтверджуються значущістю в їх культурі - сакральних чисел. Коріння усіх європейських народів походить від кельтів, їх світогляд вплинув на формування фольклору. Окрім того, дані народи класифікували світ на три частини, що ріднить їх з іншими індоєвропейськими народами. Можна зробити висновок, що сакральність світу та поділ світу на три частини у казках пов'язаний з міфологією. Розуміння вірувань народів надає можливість пізнання культури. Фольклор є одним з чинників, який характеризує ментальність народу.

Список джерел та літератури

кельтський фольклор європейська казка

BERRESFORD, ELLIS, P., 2003, The Mammoth Book of Celtic Myths and Legends. London: Robinson. BIGGAM, C. & HOUGH, C., & KAY, C., & SIMMONS, D., 2011, New Directions in Colour Studies. Amsterdam. Philadelphia: John Benjamins Publishing Company.

BORD, J. and C., 1976, The Secret Country: An Interpretation of the folklore of ancient sites in the British Isles. New York: Walker and Co.

CHAMBERS, R., 1870, The popular rhymes of Scotland, with illustr., collected by R. Chambers. London and Edinburgh: W&R Chambers.

CONWAY, D. J., 2004, Maiden, Mother, Crone: The Myth and Reality of the Triple Goddess. St. Paul, Minnesota: Llewellyn Publications; 1st edition.

CONWAY, D. J., 1994, By Oak, Ash, &Thorn: Modern Celtic Shamanism. Woodbury: Llewellyn Publications; 1st edition.

FREEMAN, P., 2017, Celtic mythology: tales of gods, goddesses, and heroes. Oxford: Oxford University Press.

GRIMM, J., & GRIMM, W., 1884, Household Tales.Translator: Margaret Hunt. In two volumes. London: George Bell and sons.

Grimm's Fairy Tales. Selected and edited for primary reader grades by Edna Henry Lee Turpin, 1903. New York: Maynard, Merill&Co.

KENNEDY, P., 1866, Legendary fictions of the Irish Celts. London: Macmillan and Co.

KNOWLES, M., 2002, Tap Roots: The Early History of Tap Dancing. Jefferson, North Carolina and London: McFarland&Company Publishers.

MARKALE, J., 1986, Women of the Celts. Translated by A. Mygind, C. Hauch, and P. Henry. Rochester, Vermont: Inner Traditions; 1st U.S. edition.

MONAGHAN, P., 2004, The Encyclopedia of Celtic Mythology and Folklore. New York: Facts OnFile, Inc. ROLLESTON, T., 2003, Celtic myths and legends. New York.: Dover publications Inc.

АНДЕРСЕН, Г.-Х., 2003, Казки Андерсена. К.: Махаон-Україна.

Антология. Сквозь волшебное кольцо. Британские легенды и сказки,1988, Перевод: Шерешевская Наталья. - М.: Правда.

БРАТЬЯ ГРИММ. Сказки, 1989, / Перевод с немецкого: Г. Петникова. - М.: Издательство «Правда». Волшебные сказки Испании, 2013, / Пересказ А. Н Печерской. -М.: Рипол-Классик.

Волшебный мир сказки: О чем поведали сказочники разных народов, 1996, К.: Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України.

Казки народів світу. Фінські народні казки, 2000, / Переказ: О. Завгородній. - К.: Веселка.

Казки народів світу. Чеські народні казки, 1980, /Переказ: О. Микитенко. - К.: Веселка.

МАККАЛОХ, Д., 2000, Религия древних кельтов. М.: Центрполиграф.

ПЕРРО, Ш., 2008, Найкращі казки. / Укладач: В. Рябченко. К.: Махаон-Україна.

РАГАШ, К.-К., 1996, Метаморфози. М.: Диалог.

РОСС, Е., 2005, Кельты-язычники. Быт, религия, культура. М.: Центрполиграф.

Антология. Французские сказки, 1992, М.: Интерграф Сервис.

Серія кращі казки. Українські народні казки, 2016, К.: Ранок. - 2016.

Сказки. Ш. Перро, Э. Т. А. Гофман, братья Гримм, В.Гауф, Г.Х.Андерсен, О. Уайльд. С. Лагерлёф, 1986, / Составитель: З.Петрушеня. - Минск: Полымя, Вышэйшая школа.

ТЕРЕНС, П., 2009, Кельты. Воины и маги. М.: Центрполиграф.

ФРЕЙД, З., 2015, Тотем и табу. К: Азбука.

ШИРОКОВА, Н., 2005, Мифы кельтських народов. М.: АСТ, Астрель, Транзиткнига.

Шотландские народные сказки и легенды, 2017, /Переводчик: Клягина-Кондратьева. - СПб.: Речь. JEREMY, GIRARD. Visual Color Symbolism Chart by Culture. Режим доступу: https://www.lifewire.com/ visual-color-symbolism-chart-by-culture-4062177

ШИРОКОВА, НАДЕЖДА. Жебелевские чтения-II. 1999. Режим доступу: http://centant.spbu.ru/centrum/ publik/confcent/1999-10/shirok.htm

References

BERRESFORD, ELLIS, P., 2003, The Mammoth Book of Celtic Myths and Legends. London: Robinson. BIGGAM, C. & HOUGH ,C., & KAY, C., & SIMMONS, D., 2011, New Directions in Colour Studies. Amsterdam. Philadelphia: John Benjamins Publishing Company.

BORD, J. AND C., 1976, The Secret Country: An Interpretation of the folklore of ancient sites in the British Isles. New York: Walker and Co.

CHAMBERS, R., 1870, The popular rhymes of Scotland, with illustr., collected by R. Chambers. London and Edinburgh: W&R Chambers.

CONWAY, D. J., 2004, Maiden, Mother, Crone: The Myth and Reality of the Triple Goddess. St. Paul, Minnesota: Llewellyn Publications; 1st edition.

CONWAY, D. J., 1994, By Oak, Ash, &Thorn: Modern Celtic Shamanism. Woodbury: Llewellyn Publications; 1st edition.

FREEMAN, P., 2017, Celtic mythology: tales of gods, goddesses, and heroes. Oxford: Oxford University Press. GRIMM, J., & GRIMM, W., 1884, Household Tales.Translator: Margaret Hunt. In two volumes. London: George Bell and sons.

Grimm's Fairy Tales, 1903, Selected and edited for primary reader grades by Edna Henry Lee Turpin. New York: Maynard, Merill&Co.

KENNEDY, P., 1866, Legendary fictions of the Irish Celts. London: Macmillan and Co.

KNOWLES, M., 2002, Tap Roots: The Early History of Tap Dancing. Jefferson, North Carolina and London: McFarland&Company Publishers.

MARKALE, J., 1986, Women of the Celts. Translated by A. Mygind, C. Hauch, and P. Henry. Rochester, Vermont: Inner Traditions; 1st U.S. edition.

MONAGHAN, P., 2004, The Encyclopedia of Celtic Mythology and Folklore. New York: Facts OnFile, Inc. ROLLESTON, T., 2003, Celtic myths and legends. New York.: Dover publications Inc.

ANDERSEN, H.-KH., 2003. Kazky Andersena. K.: Makhaon-Ukraina.

Antologiya. Skvoz' volshebnoe kol'tso. Britanskie legendy i skazki. Perevod: Shereshevskaya Natal'ya [Anthology. Through the magic ring. British Legends and Tales]. M.: Pravda. 1988. [In Russian].

BRAT'YA GRIMM, 1989,Skazki. Perevod s nemeckogo: G. Petnikova [The Brothers Grimm. Fairy tales.]. M.: Izdatel'stvo «Pravda». [In Russian].

Volshebnye skazki Ispanii, 2013, / Pereskaz A. N. Pecherskoj [Magical Tales of Spain]. M.: Ripol-Klassik. [In Russian].

Volshebnyj mir skazki: O chem povedali skazochniki raznyh narodov, 1996, [The magical world of fairy tales: What storytellers of different nations told about]. K.: Golovna specializovana redakciya literaturi movami nacional'nih menshin Ukraini. [In Russian].

Kazky narodiv svitu. Finski narodni kazky, 2000, [Tales of the nations of the world. Finnish folk tales]. Perekaz: O. Zavhorodnii. K.: Veselka. [In Ukrainian].