Історія виникнення та формування свята Христа царя в Українській Греко-Католицькій Церкві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український католицький університет

Історія виникнення та формування свята Христа царя в УГКЦ

Сабат П.В., доктор східних церковних наук, кандидат історичних наук, доцент кафедри літургійних наук

Україна, Львів



Анотація

В публікації вказано, що послужило поштовхом до встановлення культу Христа Царя в Церкві. Виявлено де він зародився.

В дослідженні представлено формування культу Христа Царя в Церкві. Заявлений та розкритий особистісний підхід до розуміння культу Христа Царя в Західній та Східній традиції.

В праці окреслений культ Христа Царя в УГКЦ. Висвітлено, як культ Христа Царя відображений в публічних та приватних богослужіннях УГКЦ.

В дослідженні представлено формування свята «Христа Царя» в УГКЦ. Вказано ікону цього свята УГКЦ. Наголошено, що під час свята на утрені вона виставляється на аналої (чи тетраподі) для почитання вірним.

Ключові слова: культ Христа Царя, свято Христа Царя, Східна традиція, Західна традиція, УГКЦ.



Abstract

THE HISTORY OF THE ORIGIN AND ESTABLISHMENT OF THE FEAST OF THE CHRIST THE KING IN UGCC

Sabat P.V, doctor of Oriental Church Sciences, Candidate of Historical Sciences, Associate Professor, Department of Liturgical Sciences, Ukrainian Catholic University (Ukraine, Lviv)

The publication states what has influenced the establishment of the cult ef the Ghrist the King in the Church. It was found out where the cult began its existence.

The research represents the cult ef the Ghrist the King in the Church. In the publication the personal approach to understanding of the cult of the Ghrist the King of in the Western and Eastern tradition is defined and disclosed.

The cult of the Ghrist the King of the UGCC is represented in the research. It is highlighted how the Ghrist the King, is honored in private and public services of the UGCC.

The study represents the feast of the «Ghrist the King» in the UGCC. The icon of this holiday of the UGCC is indicated. It is emphasized that during the matins of this holiday, the icon is placed in its resting place (or tetrapodium) for veneration by the faithful.

Keywords: cult of Christ the King, feast of the Christ King, Eastern tradition, Western tradition, UGCC.



Постановка проблеми

Актуальність дослідження полягає у відображенні об'єктивної реконструкції історичного процесу, присвяченого вивченню культу Христа Царя в Західній та Єхідній Церкві впродовж століть, а зокрема розкриттю та висвітленню його сьогоднішньої природи і духу в УГКЦ.

Постановка завдання. Метою статті є висвітлити коротко процес зародження та формування культу Христа Царя в УГКЦ. Завданням статті є проаналізувати сьогоднішню природу і дух свята Христа Царя УГКЦ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Незважаючи на те, що проблематика дослідження Господніх свят не є новою, проте вона, ще не була предметом окремого ґрунтовного та фахового історично-богословського дослідження в сучасному науковому опрацюванні зосередженою безпосередньо на святі Христа Царя УГКЦ. На сьогодні, лише тільки побічно, а не в цілості історичного процесу, підняте свято розглядали у своїх працях такі дослідники як Д. Блажейовський [2, с. 278-283], С. Кияк [7, с. 154-157], З. Карась [5], та інші.

Наукова новизна. Буде представлений аналіз культу Христа Царя на основі висвітлення свята Христа Царя УГКЦ.

Виклад основного матеріалу дослідження. Культ Христа Царя є досить давній. Він зародився і розвинувся у першому тисячолітті в Церкві на основі Св. Письма.

І. Христос, як Цар був передвіщений пророками, як говорить нам про це Св. Письмо (на сторінках Старого і Нового Завіту): Чис. 24:17; Пс. 2:6, 4:4, 89:19, 20; Іс. 9:5, 16:5, 32:1,52:7, 55:4; Єр. 23:5, 33:15; Єз. 34:24; Дан. 7:13, 14; Міх. 5:2; Зах. 9:9; Лк. 1:31,33.

І. Христос був об'явлений царем:

Східними мудрецями (Мт. 2:1, 2);

Нафанаїлом (Йо. 1:49);

Багатьма Його учнями (Мт. 21:8-9;

Лк. 19:37, 38; Йо. 12:12, 18);

Самим собою (Мт. 25:34, 27:11; Мк. 15:2; Лк. 23:38; Йо. 18:37).

І. Христос виступає на сторінках Святого Письма, як:

Цар праобразом якого є Мелхиседек (Бут. 14: 8; Пс. 110:4; Євр. 5:6, 6:20, 7:1-3) і Соломон (2 Цар. 7:12, 13; 1 Хр. 22:9, 10, 29:23-25; 2 Хр. 9:22, 26);

Цар, якого будуть шукати юдеї (Ос. 3:5);

Цар слави (Пс. 23:7-10; Мт. 19:28, 25:31; 1 Кр. 2:8);

Цар царів (Пс. 89:28; Од. 1:5, 17:14, 19:16);

Цар сидячий на престолі Божім (Євр. 1:3, 12:2; Од. 3:21,22:1);

Цар сидячий на престолі Давидовім (Іс. 9:6; Лк. 1:32; Ді. 2:30);

Цар Сіону (Пс. 2: 6; Іс. 52:7; Зах. 9: 9; Мт 21:5; Йо. 12:15);

Цар царства правди (Пс. 45: 7; Іс. 16:5, 32:1; Єр. 23, 5);

Цар царства вселеної (Пс. 2:8, 72:8; Дан. 7:14, 27; Зах. 14, 9; Рм. 14: 9; 1 Пт. 3:22; Од. 11:15);

Цар, що володіє над всіми тваринами (Дан. 7:14; Мт. 28:18; Ді. 10:36; Рм. 10:12; 1 Кр. 15:27; Еф. 1:20-22; Флп. 2: 9-11);

Цар перед яким поклоняться земні царі (Пс. 72:11; Іс. 49:7; Флп. 2:10);

Цар, що переможе всіх своїх ворогів (Пс. 2:9; 109:1-2; Мт. 22:44; Мк. 12:36; Лк. 20:42-43; Ді. 2:34-35; 1 Кр. 15:25; Євр. 1:13, 10:13; Од. 17:14);

Цар царства вічного ( П с . 4 5 : 7 ; Іс. 9:6; Дан. 2:44, 7:14, 27; Лк. 1:33; Євр. 1:8; Од. 11:15);

Цар, якого царство не від світу цього (Йо. 6:15, 18:36);

Цар про якого свідчить надпис на Його хресті (Мт. 27:37; Мк. 15:26; Лк. 23:38; Йо. 19:19).

Із текстів Св. Письма дізнаємося, що для Ісуса Христа царювати означає служити, а не панувати чи владарювати: «Ісус сказав їм: «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться. Не так хай буде з вами!» А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга (Лк. 22:25-26) [20, с. 107]».

Мета царювання Христа це «примирити з собою все (Кл. 1:20)». Завдання Христа, як Царя це зібрати народ у єдності та примиренні. Ціль Його царювання зробити кожного християнина царем, подібним до Себе. Книга Одкровення говорить: «[Ісус Христос] зробив нас царством священиків Богові й Отцеві своєму (Од. 1:6) [20, с. 306]». Сенс царювання Христа це будування Царства Божого. Царство Христа це Царство служіння, примирення, щоб зробити всіх царями.

В св. таїнстві Хрещення хрещаємий з'єднується з Христом-Священиком, Пророком і Царем. Християнин, як Христос є “помазаником” та учасником Христового священичого, пророчого й царського служіння.

Християни є співвідповідальними за установлення Царства Божого між людьми. Вони повинні змагатись з царством зла. Християни є відповідальними за добро й спасіння ближнього й довкілля. Христос кличе християн чинити діла любові й справедливості в домах, на місці праці, у людських середовищах.

До поширення культу Христа Царя в первісній Церкві, а потім і впровадження свята в честь Христа Царя у Римо-Католицькій Церкві спричинилося багато осіб. У 1861 р. французький єзуїт Генрі Рамір, почав робити спроби щоби у Церкві було прийняте розуміння, що особистісне царювання Христа не може бути відділене від Його царювання над народами [3]. реконструкція дух католицький церква

У 1866 р. в Гранаді виник рух, метою якого було у науковий і літературний спосіб захищати тези, щодо Божества і Царственності Христа. У 1870 р. в Римо-Католицькій Церкві виникла широка дискусія на тему політичного значення царювання Христа. Єпископ Пуатьє, Луіса Піе, починає навчати, що Христу належить правдиве і найвище царювання над людським суспільством [3]. 25 травня 1899 р. виходить енцикліка папи Лева ХІІІ «Annum Sacrum» («Про присвячення людства Найсвятішому Серцю Ісуса»), яка підкреслює, що царювання Христа базується на взаємній заміні природи (натури), що випливає з Його вічного народження, а також факту набуття Ним права до людського роду [13]. Владу і своє царювання Христос згідно даної енцикліки виконує через три виміри: правду, справедливість і любов, яка є його основним атрибутом [3].

4 жовтня 1903 р. папа Пій X визнає прилюдно найвищу владу Христа над суспільством, виражаючи це публічним актом видання енцикліки «Е Supremi Apostolatus» [14]. В енцикліці папа Пій X подає ліки для блукаючого людського роду, а саме необхідність розпізнати і визнати Ісуса Христа, Його Царство і Його царювання, адже лише тільки Він має міць повернути людство єдиному і правдивому Богу-Отцю. Енцикліка стала призивом скерованим до людини для постійного її віддавання себе Христовому царюванню у різних проявах суспільного життя [14].

У Західній традиції, оскільки богослужіння мали досить мале літургійне вираження ідеї Христа, як Царя, тому це також послужило і мотивом, щоб встановити окремо святкування для цього [2, с. 280]. В Східній традиції в православних Церквах візантійсько-слов'янського обряду в богослужіннях (вечірні, утрені, та Божественної Літургії) є дуже сильно підкреслена ідея царювання Христа, тому там не має окремого свята для вираження ідеї Христа, як Царя [2, с. 280-282].

Вище вказані кроки і привели до дискусії, щодо окремого встановлення свята в честь Христа Царя в літургійному році Римо-Католицької Церкви. Дискусії велися, щодо назви свята, а також місця його в літургійному році серед різних церковних середовищ, поважних церковних інституцій і поодиноких осіб.

Зростання антиклерикальних настроїв у багатьох країнах світу і атеїстична пропаганда проти Бога і проти Церкви, які особливо стали відчутні в кінці XIXпоч. XX ст. стали кроком не тільки до особливо поширення культу Христа Царя, але і до встановлення свята Христа Царя. Коли репресії атеїстів проти християн криваві, чи безкровні у різних країнах світу досягли надзвичайно катастрофічних розмірів, папа Пій ХІ, 11 грудня 1925 року видає енцикліку «Quas primas», якою встановляє Свято Христа Царя в Римо-Католицькій Церкві, і дає зрозуміти безбожним володарям як на Сході так і на Заході світу, що їхня війна проти Бога та його Церкви, ніяк не допоможе їм побудувати «новий світ» без Бога, а вірних папа заохотив сміливіше проголошувати Царство Христове [15].

Хоча свято Христа Царя, Римо-Католицька Церква встановила на початку XX століття, але розуміння про те, що Христос є Царем, є давнє, як і Церква Христова. Ісус Христос, як було сказано вище був проголошений Царем, ще перед своїми страстями й хресною смертю при торжественному в'їзді в Єрусалим, його мешканцями (Мт. 21:1-11; Лк. 19:28-40; Йо. 12:12-15). Окрім того, Ісус Христос сам заявляв перед Понтійським Пилатом, намісником римським, що Він цар, хоча царство Його не з цього світу (Йо. 18:36).

Свято Христа Царя (офіційна назва лат. «Dominus Noster lesus Christus Universorum Rex») в Римо-Католицькій Церкві має також інші назви: «Урочистість Господа нашого Ісуса Христа», «Царя Всесвіту» [8, с. 564], «Свято Христа Короля», «Неділя Христа Короля» або «Неділя Королювання Христа». Воно спочатку святкувалося в останню неділю жовтня [21]. У 1969 р. в ході реформи літургійного календаря Римо-Католицької Церкви воно було переставлене у святкуванні на останню неділю листопада [21]. До сьогодні воно святкується у Римо-Католицькій Церкві в останню неділю листопада і знаменує собою закінчення літургійного року [8, с. 564; 25]. Це свято говорить про кінець світу цього, коли все буде з'єднане у Христі, коли всі будуть брати участь у царюванні Христа.

У громадах католиків-традиціоналістів воно зберігається у святкуванні в останню неділю жовтня до сьогодні [21]. Англікани і деякі протестантські церкви також відзначають це свято у сьогоденні.

В неділю, що йде за святом Христа Царя, починається у Римо-Католицькій Церкві Адвент (Різдвяний піст), перший період нового літургійного року. Свято Христа Царя має вищий статус в ієрархії католицьких свят урочистості. Католицькі священослужителі, які звершують Святу Месу в свято Христа Царя, одягаються в білий одяг [21].

Літургійні тексти свята Христа Царя говорять про Ісуса Христа, як Царя конституцією якого виступає закон любові до Бога і людей [9, с. 200-2008].

Свято Христа Царя після запровадження папою Пієм ХІ в 1925 р. для Римо-Католицької Церкви одразу було перейняте УГКЦ. Богослужбові тексти для свята Христа Царя УГКЦ були укладенні в 1926 році священиком Станіславівської єпархії УГКЦ, Іваном Луциком (парохом Надвірної) та стали поширюватися по цілій УГКЦ [23]. Через монастирі отців василіян дане свято поширилося і увійшло в літургійну практику УГКЦ і святкується до сьогодні в останню неділю місяця жовтня [26]. Причиною встановлення даного свята в УГКЦ так само, як і в Римо-Католицькій Церкві було зростання антиклерикальних настроїв та атеїстична пропаганда проти Бога і проти Церкви [8, с. 564].

В сьогоденні Часослов 1950 р. [28], Служебник 1942 р. [22], Апостол 1991р. [1], Святе Євангеліє 1990 р. [19], що є офіційними літургійними книгами в УГКЦ не подають жодних текстів на свято Христа Царя, а Типик УГКЦ [24], що регулює звершення богослужінь не подає приписів, щодо нього. Катехизм УГКЦ [6], Канони партикулярного права УГКЦ [4] також нічого не говорять про свято «Христа Царя». Вартує підкреслити, що Молитвослов 1990 р. УГКЦ, що є в сьогоденні офіційним церковним текстом [17], подає змінний текст для вечірні та утрені свята «Христа Царя» [11, с. 1051-1059]. В той же час змінний текст для звершення Божественної Літургії даного свята можна знайти деколи у молитовниках УГКЦ [12, с. 540-543], а не в літургійних книгах. Свято «Христа Царя» в УГКЦ кожного року святкується в останню неділю жовтня.

Тексти богослужіння вечірні свята закликають вірних до прослави Христа Бога Царя, учителя, законодавця і архієрея, такими словами: «Радіймо вірні Христом нашим Царем. Він учитель і законодавець, що може закон дати й усунути. Він Архієрей, що дає нам прощення гріхів, і суддя живих та мертвих, що спасає душі наші [11, с. 1054]».

Тексти богослужіння утрені свята Христа Царя УГКЦ закликають вірних відкрити свої серця для Його входу такими словами: «Відчиніть, вірні, брами ваші. Відкрийте серця ваші, і ввійде Христос, Цар слави, що володіє водами від моря до моря, і від рік до джерел землі. Він знищить всяку зброю і дасть нам мир та велику милість [11, с. 1059]».

Починаючи із богослужіння вечірні свята Христа Царя та завершуючи Божественною Літургією, УГКЦ прославляє Ісусу Христа, як Царя такими словами святкового тропаря: «Володіння твоє, Христе Боже наш, визволило нас від темряви і перенесло в царство твоєї любові. Ти, що є, і споконвіку був та явився нам, як Цар, Господи, слава тобі! [11, с. 1323-1324]».

Свято Христа Царя закликає вірних до вибору по чиїй стороні стояти в житті? По стороні Христа Царя світла й правди, любові і милосердя, чи по стороні диявола сатани, князя темряви й брехні, грошолюбства і марнославства?

В УГКЦ навіть був укладений у XX ст. молебен до Царя Христа [18], який до сьогодні звершується священиками в неділю свята Христа Царя, а також й інші дні літургійного року [10].

Святкуючи Господні свята УГКЦ виставляє в часі богослужіння утрені на тетраподі у храмах відповідну ікону для почитання вірним, яка візуально представляє подію даного свята. Не винятком є також свято «Христа Царя» УГКЦ. Найбільше даному святу, яке святкує УГКЦ відповідає ікона «Спас Цар Царів» чи «Цар Царів [27]», на якій Христос Господь містить атрибути царської влади: жезл або посох; скіпетр чи державу. Він в імператорській владі сидить на престолі з підніжком. Одяг у нього далматик з опліччям розшитим дорогим камінням; царська шапка у вигляді мітри; взутий в м'ягкі шкіряні чоботи пурпурового кольору. Як окрема ікона зустрічається рідко в церковному вжитку. З XVIII ст. міститься в деісусному чині.

В УГКЦ на сьогоднішній час немає офіційно потверджених всіх текстів, для змінних частин богослужінь вечірні, утрені та Божественної Літургії свята «Христа Царя», проте беручи до уваги постанови Патріаршого Синоду Єпископів УГКЦ, що відбувся у ЛьвовіБрюховичах, 2-9 вересня 2008 року Божого, які визначили серед пріоритетів діяльності Патріаршої літургійної комісії опрацювання деяких богослужбових книг серед них і Часослова [16] до якого і належить дане свято, то сподіваємся, що скоро вона появиться, а в ньому і відповідний текст для нього.

Церкви Володимирового хрещення, окрім УГКЦ не мають свята «Христа Царя» в своєму літургійному році, оскільки на їх думку немає потреби окремий день призначати на це почитання бо всі без винятку церковні богослужіння денного кола кожен день оспівують і прославлять в своїх літургійних текстах Христа, як Царя і Бога.



Висновок

Свято «Христа Царя» було встановленне в Римо-Католицькій Церкві в 1925 році. Воно почало святкуватися в УГКЦ у 1926 році. Його святкування в УГКЦ не суперечить східному благочестю. Той факт, що його не мають в сьогоденні інші церкви Володимирового хрещення в літургійному році, не є достатнім, щоб його скасувати, оскільки його тексти для святкування, що містяться у Молитвослові УГКЦ не йдуть у розріз з візантійською літургійною традицією, щодо розуміння культу Христа Царя [2, с. 259], який оспівується у день цього свята. Над датою святкування даного свята в УГКЦ вартує застановитися в сьогоденні беручи до уваги богослов'я літургійного року.

Важливим напрямком в продовженні вивчення свята «Христа Царя» УГКЦ може стати дослідження його іконографії.



Список використаних джерел

1. Апостол. Рим, 1991. 714 с.

2. Блажейовський Д. Рим і обрядово-літургічні дискусії у Патріаршій Київській Вселенській Церкві між двома світовими війнами. Львів, 2002. 327 с.

3. Історія урочистості Христа Царя Всесвіту. [Електронний ресурс].

4. Канони партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви. [Електронний ресурс].

5. Карась З. Празник Христа Царя. [Електронний ресурс].

6. Катехизм Української Греко-Католицької Церкви «Христос наша Пасха». Львів, 2011. 333 с (1001 п.).

7. Кияк С. Становлення і змість літургійно-обрядової ідентичності українського католицизму. // Науковий вісник Івано-Франківської Теологічної Академії УГКЦ Добрий Пастир. Теологія. ІваноФранківськ, 2010. Випуск 3. С. 144-149.

8. Кунцлер М. Літургія Церкви. Львів-Свічадо, 2013. 615 с.

9. Літургійна Агенда (богослужіння, освячення і благословення). Київ, 2001. 507 с.

10. Молебен до Царя Христа. [Електронний ресурс].

11. Молитвослов. Часослов Октоїх Тріодь Мінея. Рим: Вид-во ОО. Василіан, 1990. 1373 c.

12. Молитовник християнської родини./ Укл. о. І. Назарко. Мондер, Альберта, Канада. 640 c.

13. Папа Лев ХІІІ. Енцикліка «Annum Sacrum» 1899 р. [Електронний ресурс].

14. Папа Пій X. Енцикліка «E Supremi Apostolatus» 1903 р. [Електронний ресурс].

15. Папа Пій XI. Енцикліка «Quas Primas» 1925 р. [Електронний ресурс].

16. Постанови Патріаршого Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, що відбувся у Львові-Брюховичах, від 2 до 9 вересня 2008 року Божого. [Електронний ресурс].

17. Рішення і постанови, Схвалені Синодом Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, що відбувся у Львові в днях 16-31 травня 1992 р. Б. [Електронний ресурс].

18. Сабат П. Свято Христа Царя. Історія встановлення, літургійні особливості та духовний зміст. [Електронний ресурс].

19. Святе Євангеліє. Рим, 1990. 671 с.

20. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Рим, 1990. 1070+352 с.

21. Свято Христа Царя. [Електронний ресурс].

22. Служебник. Рим, 1942. 678 с.

23. Служба празнику Сладчайшаго Господа нашего Ісуса Христа Царя. / Укл. Іван Луцик, греко-католицький парох у Надвірній. Жовква, 1926. 16 с.

24. Типік Української католицької церкви. Львів, 2010. 288 с.

25. Урочистість Господа нашого Ісуса Христа, Царя Всесвіту. [Електронний ресурс].

26. Храмовий празник Христа Царя та відзначення ювілею 400-ліття Василіянського Чину в ІваноФранківську. [Електронний ресурс].

27. Цар царів-ікона-покровитель сановників і заблуканих душ. [Електронний ресурс].

28. Часословь. Рим, 1950. 1259 с.

References

1. Apostol. Rym, 1991. 714 s.

2. Blazheyovs'kyy D. (2002). Rym i obryadovoliturhichni dyskusiyi u Patriarshiy Kyyivs'kiy Vselens'kiy Tserkvi mizh dvoma svitovymy viynamy. L'viv, 2002. 327 s.

3. Istoriya urochystosti Khrysta Tsarya Vsesvitu. [Elektronnyy resurs].

4. Kanony partykulyarnoho prava Ukrayins'koyi Hreko-Katolyts'koyi Tserkvy. [Elektronnyy resurs].

5. Karas' Z. Praznyk Khrysta Tsarya. [Elektronnyy resurs].

6. Katekhyzm Ukrayins'koyi Hreko-Katolyts'koyi Tserkvy «Khiystos nasha Paskha». L'viv, 2011. 333 s (1001 р.).

7. Kyyak S. (2010). Stanovlennya i zmist' liturhiyno-obryadovoyi identychnosti ukrayins'koho katolytsyzmu. // Naukovyy visnyk Ivano-Frankivs'koyi Teolohichnoyi Akademiyi UHKTS Dobryy Pastyr. Teolohiya. Ivano-Frankivs'k, 2010. Vypusk 3. S. 144-149.

8. Kuntsler M. (2013). Liturhiya Tserkvy. L'vivSvichado, 2013. 615 s.

9. Liturhiyna Ahenda (bohosluzhinnya, osvyachennya i blahoslovennya). Kyyiv, 2001. 507 s.

10. Moleben do Tsarya Khrysta. [Elektronnyy resurs].

11. Molytvoslov. (1990). Chasoslov Oktoyikh Triod' Mineya. Rym: Vyd-vo OO. Vasylian, 1990. 1373 s.

12. Molytovnyk khrystyyans'koyi rodyny./ Ukl. o. I. Nazarko. Monder, Al'berta, Kanada. 640 c.

13. Papa Lev ХІІІ. Entsyklika «Annum Sacrum» 1899 r. [Elektronnyy resurs]. Rezhym dostupu: http:// christking.com.ua/enciklika-leva-xiii-annum-sacrum1899-r/

14. Papa Piy X. Entsyklika «E Supremi Apostolatus» 1903 r. [Elektronnyy resurs].

15. Papa Piy XI. Entsyklika «Quas Primas» 1925 r. [Elektronnyy resurs].

16. Postanovy Patriarshoho Synodu Yepyskopiv Ukrayins'koyi Hreko-Katolyts'koyi Tserkvy, shcho vidbuvsya u L'vovi-Bryukhovychakh, vid 2 do 9 veresnya 2008 roku Bozhoho. [Elektronnyy resurs].

17. Rishennya i postanovy, Skhvaleni Synodom Yepyskopiv Ukrayins'koyi Hreko-Katolyts'koyi Tserkvy, shcho vidbuvsya u L'vovi v dnyakh 16-31 travnya 1992 r. B. [Elektronnyy resurs].

18. Sabat P. Svyato Khrysta Tsarya. Istoriya vstanovlennya, liturhiyni osoblyvosti ta dukhovnyy zmist. [Elektronnyy resurs].

19. Svyate Yevanheliye. Rym, 1990. 671 s.

20. Svyate Pys'mo Ctaroho ta Novoho Zavitu. Rym, 1990. 1070+352 s.

21. Svyato Khrysta Tsarya. [Elektronnyy resurs].

22. Cluzhba praznyku Sladchayshaho Hospoda nasheho Isusa Khrysta Tsarya. / Ukl. Ivan Lutsyk, hreko-katolyts'kyy parokh u Nadvirniy. Zhovkva, 1926. 16 c.

23. Typik Ukrayins'koyi katolyts'koyi tserkvy. L'viv, 2010. 288 s.

24. Urochystist' Hospoda nashoho Isusa Khrysta, Tsarya Vsesvitu. [Elektronnyy resurs].

25. Khramovyy praznyk Khrysta Tsarya ta vidznachennya yuvileyu 400-littya Vasyliyans'koho Chynu v Ivano-Frankivs'ku. [Elektronnyy resurs].

26. Tsar tsariv-ikona-pokrovytel' sanovnykiv i zablukanykh dush. [Elektronnyy resurs].

27. Chasoslov'. Rym, 1950. 1259 s.

Размещено на Allbest.ru