Митрополит Андрей Шептицький, отець-митрат ТИТ Войнаровський та українська діаспора у Відні: співпраця в інтересах церкви й народу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Митрополит Андрей Шептицький, отець-митрат ТИТ Войнаровський та українська діаспора у Відні: співпраця в інтересах церкви й народу The writing of this article was supported by funding from the European Research Council (ERC) within the project «Non-territorial Autonomy: History of a Travelling Idea», no. 758015.

Оксана Пасіцька доктор історичних наук старший науковий співробітник відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України

На основі архівних матеріалів Відня та Львова, періодичних видань і найновішої історіографії проаналізовано стосунки та співпрацю митрополита Андрея Шептицького й отця-митрата Тита Войнаровського з українською діаспорою в австрійській столиці. Простежено діяльність греко-католицьких владик у Відні в інтересах Церкви й народу.

Показано роль цих церковних лідерів у представленні та відстоюванні інтересів українців у Віденському парламенті, зокрема щодо реформування виборчої, аграрної, освітньої систем. Акцентовано увагу на взаєминах греко-католицьких владик із представниками української діаспори у Відні, серед яких було чимало політиків, мистців, робітників і студентів. Констатовано, що вони виконували представницьку й посередницько-комунікативну функції між представниками української діаспори у Відні та українцями на етнічних землях. горникевич церква віденський парламент

Проаналізовано стосунки греко-католицьких владик із парохом церкви Святої Варвари у Відні о. Мироном Горникевичем. Зазначено, що завдяки їхній тісній співпраці вдалося зберегти архів ЗУНР і приватні архівні колекції громадських діячів, об'єднати українців- емігрантів у просвітні та молодіжні організації, навчати молодь на богословських студіях, реалізувати низку благодійних акцій на етнічних землях та за кордоном. На конкретних прикладах показано настрої і побут, проблеми і виклики українців-емігрантів у Відні, що часто були предметом листування А. Шептицького, Т. Войнаровського, К. Шептицького, М. Горникевича, С. Дністрянського, К. Близнюка, В. Сінгалевича, К. Авдикович та ін.

Ключові слова: Греко-Католицька Церква, митрополит Шептицький, отець-митрат Тит Войнаровський, Відень, українська діаспора, еміграція.

Oksana PASITSKA

Doctor of Historical Sciences Senior Research Fellow at the Department of Contemporary History of Ukraine

I. Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies of NAS of Ukraine

METROPOLITAN ANDREI SHEPTYTSKYI, FATHER-MITRAT TYT VOINAROVSKYI

AND THE UKRAINIAN DIASPORA IN VIENNA: COOPERATION IN THE INTERESTS OF THE CHURCH AND THE PEOPLE

Based on archival materials from Vienna and Lviv, periodicals, and achievements of historiography, the article analyzes the relations and cooperation of Metropolitan Andrei Sheptytskyi, Father-Mitrat Tyt Voinarovskyi with the Ukrainian diaspora in Vienna. To start with, the Greek- Catholic bishops' activities in Vienna in behalf of the Church and the people, are investigated. The role of Metropolitan Andrei Sheptytskyi and Father-Mitrat Tyt Voinarovskyi in representing and defending the interests of Ukrainians in the Viennese Parliament is shown, in particular, in reforming the electoral, agrarian, and educational system. Furthermore, much attention is focused on the relations of the Greek Catholic bishops with representatives of the Ukrainian diaspora in Vienna, including a large number of politicians, artists, workers, and students.

As stated, the Greek-Catholic bishops conducted a representative and mediating-commu- nicative function between representatives of the Ukrainian diaspora in Vienna and Ukrainians in ethnic Ukrainian lands. Also, the study analyzes the relationship among the Greek-Catholic bishops and the Church of St. Barbara in Vienna parish priest Myron Hornykevych. Thanks to their close cooperation, it was possible to keep safe the ZUNR archive and private archival collections of public figures, unite Ukrainian emigrants in educational and youth organizations, provide young people with access to theological studies, and implement several charitable events in ethnic Ukrainian lands and abroad. Finally, specific examples show the public moods and everyday life, issues, and challenges of Ukrainian emigrants in Vienna, which was frequently the subject of correspondence of A. Sheptytskyi, T. Voinarovskyi, K. Sheptytskyi, M. Hornykevych, S. Dnistrianskyi, K. Blyzniuk, V. Singalevych, K. Avdykovych, to name a few.

Keywords: Greek Catholic Church, Metropolitan Sheptytskyi, Father Mitrat Tyt Voinarovskyi, Vienna, Ukrainian diaspora, emigration.

У першій половині ХХ ст. Греко-Католицька Церква (ГКЦ) брала активну участь у суспільному житті та представляла свої варіанти полагодження актуальних релігійних, політичних, культурно-освітніх, економічних питань. Вона впливала на суспільне життя українців, які проживали на етнічних землях та за їхніми межами. Усвідомлюючи, що без прийняття рішень на державному рівні неможливо вирішити актуальні проблеми українців, митрополит Андрей Шептицький та отець-митрат Тит Войнаровський були задіяні не лише в церковній, економічній, благодійній, а й суспільно-політичній сфері, дипломатичній та державній службі - мали ділові контакти та послуговувалися авторитетом за кордоном. Їхні зв'язки, до речі, сягали далеко за межі етнічних земель. Греко-католицькі владики впливали на українсько-австрійські відносини, підтримували тісні контакти з українцями-емігрантами, які потребували духовної та матеріальної опіки, зокрема й у Відні, де українська громада розвивалася і кількісно зростала від часу приєднання Галичини до Австрійської імперії наприкінці XVIII ст. Оскільки місто було столицею монархії, то приваблювало представників усіх народів. Українці ж приїздили сюди переважно на навчання. На зламі XIX-XX ст. Відень був найактивнішим осередком українського життя за межами етнічних територій.

Місію ГКЦ у напрямі освітньої підготовки української молоді на богословських студіях в Австрії проаналізовано у статтях отців-докторів Івана Дацька¹ й Олега Шепетяка Шепетяк О. Українські студенти богослов'я в Австрії. Світове українство як чинник утверджен-ня держави Україна у міжнародній спільноті «...землякам моїм в Україні і не в Україні...»: збір-ник матеріалів четвертої Міжнародної науково-практичної конференції (у рамках IV Міжнародно-го конгресу світового українства). Львів: Вид-во «Львівська політехніка», 2013. С. 464-468. ^{Dacko I. Hundert Jahre ukrainische Theologiestudenten in Innsbruck: Vergangenheitsanalyse und Zu- kunftsperspektiven: Vortrag in Innsbruck am 13. November 1999. URL:} http://www.canisianum.at/ zeitbegrenzt/100-jahre-ukrainer-vortrag.html. Чимало аспектів із життя та діяльності митрополита Андрея Шептицького й отця-митрата Тита Войнаровського висвітлено в біографічних виданнях, зокрема у праці Ліліани Гентош Гентош Л. Митрополит Шептицький: 1923-1939. Випробування ідеалів. Львів: ВНТЛ-Класика, 2015. 596 с.. Роль митрополита як модератора виборчої реформи 1905-1914 рр. проаналізовано у статті Івана-Павла Химки Himka J.-P. Metropolita Andrzej Szeptycki wobec zagadnienia reformy wyborczej. 1905-1914. Met- ropolita Andrzej Szeptycki. Studia i materiafy. Krakow: Nakiadem Polskiej Akademii Umiejetnosci, 1994. S. 143-155., парламентська діяльність Шептицького - в науковій розвідці Ярослава Біласа Білас Я. Парламентська діяльність митрополита А. Шептицького. Українське релігієзнавство. 2022. № 23. С. 66-74. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/14883/7-Bilas. pdf?sequence=1, а його роль у збереженні архіву уряду Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) та інших архівних колекцій української еміграції у Відні відображена у працях Марини Палієнко Палієнко М. Роль митрополита Андрея Шептицького в збереженні архівних колекцій української еміграції у Відні. Вісник Прикарпатського університету. Історія. Івано-Франківськ, 2011. Вип. 20. С. 92-98; Палієнко М. Невідомі сторінки історії архіву Уряду ЗУНР у Відні. Історичний журнал. 2005. № 5. С. 13-24.. Посольську діяльність Войнаровського проаналізував Орест Шевченко Шевченко О. Політична діяльність Тита Войнаровського. Наукові записки історичного факуль-тету Львівського університету: зб. наук. праць. Львів, 2012-2013. Вип. 13-14. С. 481-492; Шевченко О. Участь Тита Войнаровського у парцеляції земель Східної Галичини. Український історичний збірник. 2008. Вип. 11. С. 152-158.. Однак окремо проблематика співпраці та стосунків греко-католицьких владик з українською діаспорою у Відні в інтересах Церкви й народу не розглянута, що й стало метою цієї статті. Праця ґрунтується на архівних документах Австрійського державного архіву у Відні, церкви Святої Варвари у Відні, Центрального державного історичного архіву України у Львові, творчій спадщині А. Шептицького та Т. Войнаровського тощо.

Велику місію служіння Церкві й народу виконував духовний провідник українців - митрополит Андрей Шептицький, який жив інтересами, проблемами й викликами суспільства незалежно від його соціального статусу, віровизнання та національності. Будучи очільником ГКЦ, він захищав інтереси православних Церков і священників під час переслідування у 1930-х роках, засуджував Голодомор 1932-1933 рр. та ініціював всесвітню підтримку голодуючим, критикував комунізм, нацизм, політичний терор.

Граф Андрей Шептицький був членом крайового сейму, заступником маршалка сейму, членом віденської Палати панів, добре знаний у європейському діловому колі. Це давало йому можливість обстоювати українські національні інтереси не лише в Галицькому сеймі, а й у Віденському парламенті. Захищаючи права й інтереси українців, митрополит виступав за реформування виборчої системи - обговорював це питання особисто з цісарем Францом Йосифом I (Franz Joseph I), спільно з єпископами присвятив цій реформі послання, у якому пояснив важливість загального виборчого права та обов'язок кожного громадянина брати участь у виборах Посланіє пастирське Андрея Шептицького, Константина Чеховича, Григорія Хомишина до Вір-них своїх єпархій «О виборах до парляменту». Жовква. З печатні ОО. Василіян, 1907. С. 1-10; Hof-Haus-Staatsarchiv, KA KK, Geheimakten 20-18, Bl. 1-8.. Так, греко-католицьке духовенство впливало на становлення виборчого права, формування та піднесення суспільно-політичної культури українців. На рівні парламенту А. Шептицький відстоював їхні релігійні й освітні інтереси, в австрійському парламенті виступав за підтримку освіти та відкриття Українського університету у Львові (у червні 1910 p. представив проєкт його створення на пленарному засіданні Палати панів у Відні) Білас Я. Парламентська діяльність митрополита А. Шептицького.; Левицький К. Українські політики. Сильвети наших давніх послів і політичних діячів 1907-1914 рр. Львів: Видавнича спілка «Діло», 1936. С. 24.. Однак через спротив поляків і початок Першої світової війни цим планам не судилося реалізуватися.

До активної діяльності митрополит закликав українських депутатів і греко- католицьке духовенство. На рівні Віденського парламенту національні інтереси також відстоював довірений митрополита Шептицького, генеральний адміністратор столових дібр ГКЦ, доктор економіки отець-митрат Тит Войнаровський. Як депутат парламенту 1907-1911 рр., він готував внесення та інтерпеляції, подав на розгляд Палати послів проєкт закону «Віддовження селянської посілости», тобто звільнення сільських господарів від сплати позик, наданих під заставу землі Войнаровський Т. Віддовженє селянської посілости. Внесенє посла о. Тита Войнаровського і тов., поставлене в палаті послів дня 19 червня 1908 р». Львів: Накладом редакції «Діла», Дру-карня народна, 1908. С. 1-64; Віддовженє селянської посілости. Внесенє посла о. Тита Война- ровського і тов., поставлене в палаті послів дня 19 червня 1908 р. Діло. 1908. 6 серпня. С. 2; Ви-каз парламентарних праць наших послів. Діло. 1907. 12 серпня. С. 1-2; Внесеня й інтерпеляції. Діло. 1908. 22 червня. С. 2.. Однак цю проблему так і не було вирішено на рівні парламенту. Тит Войнаровський брав активну участь і в роботі господарських комісій, виступав на віденських конференціях, присвячених повоєнній відбудові економіки в галицькому краю та діяльності українських фінансово-економічних організацій¹¹.

Варто зауважити, що греко-католицькі владики в науково-популярних працях та практичній діяльності наголошували на проєвропейському розвитку українців загалом і державності зокрема. «Я не погоджуюся з поглядом якоби наша суспільність підлягала всхідній психіці... Азійскої психіки у неї нема і не було за винятком немногих одиниць заражених поляками, і ми вповні надаємося до поширювання у нас європейського світогляду» Центральний історичний державний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України). Ф. 682. Оп. 1. Спр. 33. Арк. 15; Спр. 48. Арк. 1. ^{Там само. Спр. 82. Арк. 20.}, - писав отць-митрат.

Греко-католицькі владики долучалися до вирішення актуальних церковно- релігійних питань у Відні, відвідували релігійні заходи, конференції, засідання. Наприклад, у березні 1906 р. митрополит Андрей брав участь у нараді єпископів, на якій обговорювали «Реформу супружества». Він піддав її гострій критиці та виступив проти прийняття закону, який би дозволяв розірвання шлюбу. З цього приводу митрополит звернувся до всіх вірних із посланням, а також збирав із кожної парафії підписи проти її проведення. Зібрані підписи надіслали Віденському архиєпископові та християнському бюро при ньому у Відні (Стефанплац, 7) Шептицький А. Послання вірним своїх єпархій мир о Господь. Львів, 1906. С. 1-10. Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні..

Оскільки Відень був осередком міжнародних господарських і фінансових організацій, греко-католицькі владики погоджували тут чимало організаційно-господарських питань, пов'язаних із розвитком регіону, становищем митрополії, а також налагоджували співпрацю з тутешніми компаніями та підприємствами, сприяли залученню іноземних інвестицій у Галичину. Наприклад, купівлю-продаж церковних угідь, зокрема Зарваниці, отримання та сплачення позик митрополит Шептицький погоджував як із місцевими урядовцями, так і з Міністерством віросповідання та просвіти, Міністерством фінансів у Відні. Галицька митрополія співпрацювала з віденськими банками й фінансово-кредитними компаніями, з керівниками яких безпосередньо вів переговори о. Т. Войнаровський як довірена особа митрополита та генеральний адміністратор столових дібр ГКЦ. Він також займався депозитом у «Доротеумі» у Відні наприкінці 1926 р., вів переговори щодо створення металургійного заводу в Швейцарії. Віденські фірми та компанії особливо були зацікавлені в аграрній, лісопереробній і нафтовій галузях Галичини, частина яких перебувала на території митрополичих угідь ЦДІАЛ України. Ф. 358. Оп. 1. Спр. 231. Арк. 46, 70.

* Ґрунт.. Завдяки співпраці греко-католицькі владики мали можливість порівнювати не лише культурні, політичні, а й економічні аспекти розвитку австрійських та українських земель, а також реалізовувати австрійський досвід ведення господарства. В одному з листів Т. Войнаровський, як головний економ Галицької митрополії, писав митрополитові: «До Відня заїхавєм дуже вигідно та по дорозі пригладавємся гарному сегорічному збіжу. Так на Моравії, як і Австрії всюда збіже стоїт, нігде не повилягало, однак при тій нагоді сконститувавєм, що не лиш на Моравії, але і в Австрії, где почва* землі значно гірша, чим у нас, рільництво є в значно вищій культурі, чим де-небудь в Польщі» ЦДІАЛ України. Ф. 358. Оп. 1. Спр. 231. Арк. 78..

Греко-католицьке духовенство відіграло головну роль у піднесенні української культури та збереженні її пам'яток, зокрема тих, що перебували в Австрії. Завдяки старанням кир Андрея, о. Войнаровського, о. Мирона Горникевича, Володимира Сінгалевича було збережено архівні колекції уряду ЗУНР і громадських діячів, адже після припинення діяльності уряду Євгена Петрушевича архів залишався у Відні. Пошуком, викупом, збереженням і передачею матеріалів урядового архіву Національному музею у Львові займалися безпосередньо представник уряду ЗУНР В. Сінгалевич й о. М. Горникевич. Володимир Сінгалевич опрацьовував невідомі архівні матеріали - така робота була джерелом його доходів: «Мою архівальну роботу продовжую дальше, бо се є мій одинокий заробок тепер і та робота мене тішить» ЦДІАЛ України. Ф. 682. Оп. 1. Спр. 181. Арк. 18.. Митрополит Шептицький доручив о. М. Горникевичу опікуватися мощами св. Йосафата, які від 1916 р. і до кінця Другої світової війни зберігалися в церкві Святої Варвари у Відні Палієнко М. Роль митрополита Андрея Шептицького в збереженні архівних колекцій.... Завдяки зусиллям митрополита вдалося зберегти також архів В'ячеслава Липинського за 1918-1931 рр.: від часу його перебування на посаді посла Української держави у Відні й до останніх днів життя Палієнко М. Невідомі сторінки історії архіву Уряду ЗУНР у Відні. С. 13-24..

Греко-католицькі владики мали авторитет у столичному діловому середовищі. Під час ув'язнення митрополита в Курську Міністерство закордонних справ у Відні брало участь у його звільненні та вело переговори щодо обміну полоненими. Міністерство мало намір обміняти його на двох полонених російських священників. Окрім цього, збирало інформацію про стан Шептицького в ув'язненні, його звільнення та приїзд до Відня. Часто ця інформація висвітлювалася на шпальтах тогочасних столичних газет. Чимало заходів щодо звільнення митрополита Андрея було проведено з ініціативи генерального консула Австро-Угорщини. Також створено Комітет для визволення ексцеленції. Кожна парафія збирала підписи із проханням про його звільнення. Їх додавали до петиції Загальної Української Ради і посольства США у Відні щодо дипломатичної інтервенції у справі звільнення митрополита HHStA, PA I 809-III/45 Personalia. Metropolit graf Szeptycki; Комітет для визволення Ексцеленції Митрополита Андрея. Підписи громадян. Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні; HHStA, MdA Zeitungsarchiv 161-9..

Андрей Шептицький і Тит Войнаровський мали чимало прихильників та однодумців у Відні серед політиків, церковнослужителів, мистців і бізнесменів. Зокрема, погляди митрополита щодо Голодомору в Україні поділяв Теодор Інніцер (Theodor Innitzer) - знаний австрійський політичний та релігійний діяч, співавтор брошури про Голодомор, у якій звернувся до світової громадськості про необхідність допомогти голодуючим в Україні та на Північному Кавказі. Він прихильно поставився до дій митрополита щодо допомоги голодуючим і робив реальні кроки щодо створення відповідного міжнародного комітету. Саме з його ініціативи 16 жовтня 1933 р. у Відні відбулася нарада представників різних конфесій, метою якої було створення «допомогового комітету». Він оголосив збір коштів для підтримки Комітету допомоги Україні у всіх європейських країнах та на етнічних землях.

Греко-католицькі владики виконували роль комунікаторів у тогочасному суспільстві, миттєво реагували на проблеми потребуючих і допомагали малозабезпеченим. У першій половині ХХ ст. поширеним явищем у середовищі українського соціуму стала еміграція - багато українців змушені були виїхати до європейських держав, Канади, США тощо. Представники української діаспори перебували в нелегких умовах, потребували як духовного проводу, так і організаційно-матеріальної підтримки. З огляду на це греко-католицькі владики велику увагу приділяли українцям за кордоном, давали актуальні поради тим, які виїжджали, застерігаючи від помилок та необдуманих учинків. Із цього приводу митрополит Андрей Шептицький писав: «Їдете в незнаний край. За Божою ласкою при добрій а усильній праці можете віднести немалий хосен, заробити досить гроший і неодного хосенного навчитися від Німців, Французів чи Англійців. Ці народи так високо стоять в культурі, так мудро вміють працювати і вчитися, що можна много від них навчитися... Тому їдьте, як хочете, але вертайте певно, не лишайтеся на чужині. Вертайте лутші, багатші, вертайтесь з заробленим грошем - з наукою, просвітою, досьвідченєм» Шептицький А., Митр. Памятка для руских робітників в Англії, Аргентині, Бразилії, Данії, Ка-наді, Німеччині, Сполуч. Державах, Франциї, Швейцарии' і Швециї. Львів: Накладом Товариства св. Рафаїла. З печатні ОО. Василіян в Жовкві, 1914. С. 1-3.. Митрополит зобов'язував душпастирів фіксувати факти виїзду українців, відстежувати напрямки еміграції вірних і надавати цю інформацію ординаріату. Вона була необхідна Шептицькому, щоби відстежувати демографічні зміни, підтримувати контакти з емігрантами не лише за посередництвом пастирських листів та священників, яких скеровував до українських громад за кордоном, а й через особисті візити.

Галицьке греко-католицьке духовенство підтримувало постійні контакти з українськими емігрантами в Австрії. У першій половині ХХ ст. чимало українців проживало у Відні в цьому статусі. Значний потік біженців спричинила окупація Галичини й Буковини російськими військами 1914 р. Після Першої світової війни в Австрії нараховувалося близько 50 тис. українців, серед них студенти, робітники, дипломати, політики, службовці, а також емігранти зі східноукраїнських земель, військовополонені, які служили в російській армії, тощо. У першій третині ХХ ст. із Віднем була пов'язана історія багатьох українських установ та організацій: Головної Української Ради, Української парламентської репрезентації, Української національно-демократичної партії, Українського допомогового комітету, Загальної української культурної ради й інших установ, які переїхали сюди або були тут створені. Переїхав, зокрема, уряд ЗУНР, створено СВУ (Союз визволення України), упродовж 1915-1922 рр. формувалася Центральна управа УСС (Українських січових стрільців). У 1921 р. відкрито Український вільний університет. Діяла читальня товариства «Просвіта», комітет «Українська школа», Союз журналістів і письменників. Священники-емігранти об'єдналися в організацію «Представництво українського католицького духовенства». Вони намагалися продовжувати свою душпастирську діяльність, а також сприяли звільненню священників із Талергофа, надавали матеріальну й духовну допомогу українським емігрантам, долучилися до звільнення митрополита Шептицького з російського заслання. Жіноцтво об'єдналося в Український жіночий союз, що належав до Української жіночої ради, яка була складовою Міжнародної жіночої ради Корилишин К. Галичина 1914-1923 років - очима «Діла». Збруч. 21.09.2021. URL: https://zbruc. eu/node/107688..

Отож у першій половині ХХ ст. у Відні була сформована «українська колонія», з якою тісно пов'язаний митрополит Шептицький та інші представники ГКЦ. Під час візитів до Австрії А. Шептицький і Т. Войнаровський мали зустрічі з греко-като- лицьким духовенством та іншими представниками діаспори. В одному з листів (від 15 серпня 1925 р.) Т. Войнаровський писав митрополитові: «Про відносини тутейшої нашої еміграциї поінформовавємся докладно, розповім устно» ЦДІАЛ України. Ф. 358. Оп. 1. Спр. 231. Арк. 43.. Греко-католицькі владики виконували посередницько-комунікативну роль між представниками діаспори у Відні та громадою, зокрема родинами, що проживали на етнічних землях. Галичани виявляли великий інтерес до побуту та становища мігрантів-українців, як і ті цікавилися змінами на Батьківщині.

У Відні греко-католицькі владики зустрічалися та вели переговори з Юліаном Романчуком, Євгеном Олесницьким, Миколою Васильком, Степаном Смаль-Стоцьким, Василем Вишиваним, Олександром Колессою, Станіславом Дністрянським тощо. Вони обговорювали та дискутували щодо геополітичної ситуації на українських землях, питання національної ідентичності, релігійних відносин, економічної конкуренції тощо. Священнослужителі цікавилася настроями та побутом українців в Австрії.

Греко-католицькі владики під час офіційних візитів і відряджень переважно зупинялися в о. М. Горникевича, В. Сінгалевича, Дністрянських, а також у єзуїтів та приватних готелях. Під час перебування у Відні були зайняті й приватними справами, проходили обстеження і лікування. Зокрема, о. Войнаровський був під наглядом одного з найкращих віденських професорів медицини Фрідріха Ковача (Friedrich Kovacs). Однак навіть під час лікування не міг дозволити собі тривалого перебування у столиці через дорожнечу, оскільки після Першої світової війни побут тут зазнав суттєвих змін, зокрема значно подорожчали транспорт, проживання у готелі, продукти, медичні послуги тощо Там само. Оп. 2. Спр. 33. Арк. 15.. У листі до А. Шептицького від 19 серпня 1925 р. Т. Войнаровський писав: «Позавтра виїду з Відня, бо ту мені задорого, само мешкання виносить денно одного долара» Там само. Оп. 1. Спр. 231. Арк. 42.. Після стаціонарного лікування в 1926 р. у Відні він продовжував консультуватися з віденськими лікарями, про що в листі від 30 червня 1927 р. згадував митрополит Андрей: «Тішуся, що О. Пралат вже в Марієнбаді і що у Відни виділися з лікарями» ЦДІАЛ України. Ф. 682. Оп. 1. Спр. 205. Арк. 16.. У червні 1927 р. о. Тит писав митрополитові про своє перебування у Відні та неспроможність залишатися на довше: «Ту час гарний, тепло, я маюсь добре, а навіть дуже добре, одно лиш манко, що Відень стало дороге місто» ЦДІАЛ України. Ф. 358. Оп. 1. Спр. 231. Арк. 81..

Українським осередком у столиці була церква Святої великомучениці Варвари, яка впродовж століть гуртує нашу громаду. Цей храм виконував не лише релігійну, а й організаційну, культурно-освітню, просвітницьку, благодійну роль. Його архівні матеріали свідчать про тісний зв'язок Австрії з етнічними землями, настрої та побут емігрантів, діяльність ГКЦ, стосунки з представниками духовенства, зокрема митрополитом Шептицьким та отцем-митратом Войнаровським.

Листування митрополичого ординаріату у Львові з парафіяльним урядом церкви Святої Варвари підтверджує тісну співпрацю. Чимало питань щодо діяльності церкви митрополит погоджував із Центральним комітетом Намісництва, Міністерством віросповідання та просвіти, Міністерством правосуддя, зокрема з приводу фінансового забезпечення, виплати пенсій священникам, вирішення судових справ тощо Одпись. Рішеня ц. к. н. авс. Намісництва въ Відни 31. 12. 1902. Ч. 130235 до Митрополичого Ординаріату / Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні; Відпись о предложеню Ми-трополичого ординаріата з дня 29 вересня 1903 р. Ч. 4775 до В. ц. к. Міністерству правосуддя в Відни. Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні; Відпись. Ц. к. Намісництво у Львові дня 14 серпня 1909 р., Ч. 1137/1. Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні; Лист греко-католицької Митрополитальної Консисторії до Всч. гр-кат. уряду парохіального при церкві св. Варвари в Відни. Львів, 10 вересня 1909 р. Архів церкви Святої Великомучениці Вар-вари у Відні..

Митрополит контролював і погоджував порядок богослужінь, відпустки та відрядження священників, різні фінансові звіти, доходи і витрати Лист Греко-католицького митрополичого ординаріата до ВСЧ. уряду парохіального при церкві св. Варвари вь Відни з підписом митрополита Андрея. Львів, 14 лютого 1901 р. Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні; Лист греко-католицької Митрополитальної Консис-торії до Всч. греко-католицького уряду парохіального при церкві св. Варвари у Відни. Львів,

апреля 1905 р. Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні; Brief von gr-kat. Metrop. Konsistorium an den Hochwurdigen Herrn Ambrsius Redkewych, Administrator der St. Barbara in Wien з підписом митрополита Шептицького. Lemberg, 16 Mai 1911 р. Архів церкви Святої Вели-комучениці Варвари у Відні; Лист о. А. Білецького до Всечеснійшого греко-католицького уряду парохіального в Відни. Львів, 6 січня 1913 р. Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні; Лист А. Білецького до ВСЧ. Греко-католицького уряду парохіального церкви св. Варвари в Відни. Львів, 5 січня 1901 р. Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні; Лист Греко- католицького митрополичого ординаріата до ВСЧ. уряду парохіального при церкві св. Варвари вь Відни з підписом митрополита Андрея. Львів, 22 січня 1901 р. Архів церкви Святої Велико-мучениці Варвари у Відні.. Ординаріат призначав членів Католицького центрального комітету у Відні Лист греко-католицького митрополичого Ординаріату до Всч. о. Іоана Шиха поч. Крилошани- на, пароха при Церкві св. Варвари у Відні з підписом митрополита Андрея. Львів, 7 листопада 1905 р. Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні.. Парохи особисто звітували Шептицькому про заходи щодо відновлення церкви Лист центрального уряду приходского при храмі св. ВМ Варвари до Всесвітлійшого і високо- преосвященного митрополичого ординаріату. Відень, 2 мая 1901 р. Архів церкви СвятоїВелико- мучениці Варвари у Відні.. Греко-католицьке духовенство Галичини й Відня обмінювалося інформаційними матеріалами: документами, ше- матизмами, грамотами, свідоцтвами про навчання, народження і хрещення тощо Лист ВЧ греко-католицького уряду парохіального церкви св. Варвари у Відни з підписом ми-трополита Андрея. Львів, 4 мая 1901 р. Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні; Лист А. Білецького до ВСЧ. о. Николая Семенова завідателя парохії св. Варвари в Відни. Львів,

листопада 1901 р. Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні.. Наприклад, у серпні 1901 р. перший заступник митрополита Андрій Білецький, який свого часу навчався на теологічному факультеті Віденського університету, звертався до всечесного парафіяльного уряду при церкві Святої Варвари з проханням знайти свідоцтво Євгенія Лотоцького (1890) серед документів Віденської духовної семінарії Лист А. Білецького до ВЧ. уряду парохіального при церкві св. Варвари в Відни. Львів, 14 серпня 1901 р. Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні.. Митрополичий ординаріат також часто висловлював побажання та рекомендації щодо богослужінь. А в липні 1903 р. у зв'язку з хворобою Папи Римського Лева XIII (Leo PP. XVIII) митрополит Андрей звертався до всього духовенства, зокрема й у Відні, щоб молилося за здоров'я «Їх Святости» Лист греко-католицького Митрополичого Ординаріату до Вч. Греко-католицького уряду паро-хіального з підписом митрополита Андрея. Львів, 7 липня 1903 р. Архів церкви СвятоїВелико- мучениці Варвари у Відні..

Особливо тісними були відносини митрополита Андрея з парохом церкви о. Мироном Горникевичем, яких об'єднувало служіння Церкві й народові. Священнослужителі зуміли розширити діяльність парафії Святої Варвари у Відні та реалізувати чимало проєктів. Парох ділився з митрополитом настроями та проблемами діаспори, а в окремих випадках просив про підтримку й допомогу. Митрополит Андрей був задоволений служінням о. М. Горникевича. В одному з листів він писав: «Тішуся, що добре тримаєтеся і що так багато можете зробити для наших бідних робітників» Лист митрополита Андрея Шептицького до о.-д. М. Горникевича. Львів, 28.12.1943 р. Архів церкви Святої Великомучениці Варвари у Відні..

Отець Горникевич був надзвичайно активним душпастирем і зумів не лише об'єднати українську громаду у Відні, а й активізувати її діяльність. Він ініціював створення українських громадських організацій, вважав, що їхнє функціювання покращить становище емігрантів. Отець організував пластовий курінь, а на літні канікули відправляв молодь на відпочинок у Підлюте до пластового табору. У цьому фінансово його підтримували Андрей і Климентій Шептицькі, Тит Войнаровський та інші представники ГКЦ. Окрім цього, о. Мирон зумів активізувати діяльність хору, артистичного гуртка при церкві Святої Варвари. Гуртківці співали українських народних пісень і танцювали народні танці, а доповіді про українську історію виголошував доктор богослов'я, капітан Української Галицької армії (УГА) Ганс Кох (Hans Koch), який був родом із німецької колонії (Kaltwasser) у Галичині. За допомогою цих та інших заходів о. М. Горникевич із парафіянами популяризували українську культуру, звичаї та традиції серед неукраїнського населення: «В цей спосіб розбиваєм цего тумана, що наші пісні і танці російські» ЦДІАЛ України. Ф. 682. Оп. 1. Спр. 105. Арк. 1.. Парафіяни церкви організовували виступи не лише у Відні, а й у курортних місцевостях Австрії: Медлінгу, Клостернойбургу, Бадені.

Українські емігранти у Відні, знаючи про приїзд митрополита А. Шептицького, заздалегідь готувалися до зустрічі з ним, здебільша через о. М. Горникевича. Митрополит намагався вислуховувати всіх потребуючих, надавати духовну та матеріальну підтримку не лише греко-католикам, а й православним, не тільки галичанам, а й наддніпрянцям.

В одному з листів від 1930 р. о. Горникевич писав Войнаровському про нелегке становище у Відні його доброго знайомого Андрія Жука: «Живе в такій нужді, що страшно на се глядіти, а вертає на певну посаду до “Союзу” у Львові» ЦДІАЛ України. Ф. 682. Оп. 1. Спр. 105. Арк. 2.. Андрій Жук походив із Полтавщини, був відомим громадським діячем, економістом, одним із лідерів УСДРП (Української соціал-демократичної робітничої партії), а після переїзду до Львова 1914 р. - одним із засновників і членом СВУ, працював у РСУК (Ревізійному союзі українських кооперативів). У Відні перебував на дипломатичній службі, співпрацював із Симоном Петлюрою, згодом Євгеном Петрушевичем та ін. Був надзвичайно популярним у середовищі галицької інтелігенції, знався з митрополитом Андреєм, о. Войнаровським. У 1930 р. отримав дозвіл на виїзд до Львова, і для цього йому необхідно було 150 дол. на візу та транспортні витрати. Оскільки о. М. Горникевич ставився до нього надзвичайно приязно та з повагою за його відверту позицію й активну діяльність, то допомагав йому: «Не можу йому забути, як тому 7 літ на моїм першім вічу у Відні, станув в обороні нашого митрополита перед тутейшими більшовиками, він соціаліст і православний» Там само..

Такі звернення о. М. Горникевича та наддніпрянців до греко-католицьких владик не були поодинокими, про що свідчить епістолярна спадщина. У листі від 1920 р. митрополит писав, що у Відні до нього приходило багато наддніпрянців, які «страшенно поділені і не знають чого триматися» ЦДІАЛ України. Ф. 358. Оп. 2. Спр. 33. Арк. 12..

Особливої опіки потребувала українська молодь в еміграції. Митрополит Шептицький велику увагу приділяв розвитку освіти серед духовенства. Він відправляв українську молодь на навчання і стажування за кордон, зокрема на богословські студії у Відень та Іннсбрук, де курували єзуїти Шепетяк О. Українські студенти богослов'я в Австрії. С. 464-468; Dacko I. Hundert Jahre ukrain- ische Theologiestudenten in Innsbruck.... Греко-католицькі владики опікувалися студентами-богословами, вирішували питання щодо виплати стипендій через Міністерство віросповідання та просвіти у Відні, а частину покривали з доходів митрополії й особистих коштів ЦДІАЛ України. Ф. 682. Оп. 1. Спр. 206. Арк. 35-36..

Чимало української молоді залишало Батьківщину, прагнуло студіювати та працювати у Відні, однак не завжди були успішними й легкими шляхи пошуку кращого життя. Багато з них потребувало організаційної та матеріальної допомоги, про що свідчить епістолярна спадщина греко-католицьких владик. Як приклад, у березні 1915 р. о. Климентій Шептицький просив о. Войнаровського заопікуватися молодим хлопцем, сином пароха з с. Дев'ятники Костем Стисловським: «. син Кость у Відні в гімназії, може далоби ся зробити, щоби хлопця не видаляли - не розумію я той політики Віденської поліції» Там само. Арк. 21.. Скрутною була доля Ольги Шлюсарчук, яка залишилася сиротою після смерті батька-священника з Покуття. Не зумівши влаштуватися на роботу у Львові, не отримавши сирітських виплат, вона виїхала до Відня, але й там було нелегко з працевлаштуванням. Професор С. Дністрянський просив о. Войнаровського заопікуватися сиротою і знайти їй належне місце праці у фінансовій установі у Львові, переконуючи, що у Відні це зробити значно складніше ЦДІАЛ України. Ф. 682. Оп. 1. Спр. 113. Арк. 3..

Поштівка о. Тита Войнаровського, адресована о. Миронові Горникевичу. 1925 р.

Греко-католицькі владики поділяли успіхи й біди емігрантів, спілкувалися з їхніми родинами. Тісні контакти митрополит та отець-митрат підтримували з родиною Дністрянських, яка проживала у Відні. Вчений-правознавець, автор проекту Конституції ЗУНР Станіслав Дністрянський і його дружина, відома піаністка й му- зикознавиця Софія (Рудницька), часто листувалися з греко-католицькими владиками. В одному з листів до о. Т. Войнаровського С. Дністрянський писав: «Ви питаєте, як нам живеться в еміграції. Сама еміграція дуже сумна річ, та має всі типові вигляди еміґрації. Але ми держимося, оскільки можливо, оподалік від усіх еміґраційних інтриг, але вони доторкають нас мимо сього всетаки не раз доволі болючо» Там само. Арк. 15.. Про перебування на еміграції Дністрянські писали неохоче: «Про наше життя на еміграції не буду згадувати, тим більше, що зрозуміти і збагнути його можна щойно у Відні» Там само. Арк. 8.. Станіслав займався науково-видавничою діяльністю - видавав книги з теорії держави і права, філософії права, про «Україну та східне питання» українською, французькою, англійською, німецькою, чеською мовами. Їх він реалізовував як за кордоном, так і на етнічних землях. У цьому йому допомагав о. Войнаровський. Софія виступала з концертами перед віденською публікою. Вони одні з небагатьох українців-емігрантів, які зуміли продовжити свою творчу діяльність, знаходили позитивні моменти, якими ділилися з отцем-митратом: «Одну добру сторону має однак для мене еміграція - а саме, що я тепер для народної справи більше працюю, ніж коли-небудь раніше, бо під теперішню пору треба оглядатися й на будуче» ЦДІАЛ України. Ф. 682. Оп. 1. Спр. 113. Арк. 15..

Родина Дністрянських обмінювалася думками не лише про особисті плани на майбутнє, наміри повернутися у Галичину, а й загалом про суспільно-політичне становище Галичини та Польщі, а також про майбутнє українських емігрантів. Певною мірою Т. Войнаровський стримував і не обнадіював Дністрянських у бажанні повернутися в Галичину. «У нас відносини не змінилися в нічім, як було погано так і є, а правдоподібно вийде ще гірше ... але як на тепер нема виглядів щоби Вас яко професора покликати до Галичини», - писав о. Войнаровський Там само. Арк. 11.. Отець-митрат, порівнюючи своє життя в Галичині та Дністрянських у Відні, констатував: «Щоправда нема у нас ту добра, але все ж мені легше як Вам на чужині» Там само. Арк. 12.. З ностальгією родина Дністрянських згадувала моменти, коли їх відвідував Т. Войнаровський: «Чим раз частійше говоримо про Вас і згадуємо спільні хвилі, які перебули разом. Гарні це були часи!» Там само. Арк. 7.. Дністрянські приязно зустрічали у Відні отця-митрата, пригощали різними домашніми смаколиками, які готувала Софія. Контакти Т. Войнаровського з цією родиною тривали й після Першої світової війни - вони часто листувалися, обмінювалися книжками, подарунками тощо.

Греко-католицькі владики були в тісних контактах із родиною Близнюків, яка у 1920-х роках проживала в Австрії, зокрема Бадені й Відні. Козма Близнюк займався активною громадською діяльністю в еміграції. Незважаючи на підготовку документів на австрійське громадянство та намір працювати на державній службі, його становище не було стабільним. Він виношував плани то про повернення в Галичину, то про переїзд до США або Канади. Близнюк негативно відгукувався про українців у Відні (вересень 1928 р.): «Коло нас все старе і сорокате! Віденська колонія розбита - так що до ніякої праці не можна довести. Чи і коли поліпшиться ситуація тутешнього українського громадянства, сего дійсно годі предбачити» Там само. Арк. 21.. Його листи переповнені критики та песимізму щодо еміграції: «Нема двох українців, котрі би однаково думали і взаємно не поборювалися. Коли та гнила еміграція схаменеться, сего годі передбачити. Найлутше було би зтягнути її до рідного краю і запрягти до національної праці» Там само. Арк. 23..

Критикуючи неорганізованість української громади у Відні, К. Близнюк виношував плани про повернення у рідні краї та підтримку греко-католицьких владик: мав намір працювати в митрополичих угіддях або в одній із банківських установ Львова. Повернення на Батьківщину він особисто обговорював із митрополитом Андреем у Відні. Зокрема, у липні 1929 р. вони бачилися на Службі Божій у церкві Святої Варвари, а пізніше мали тривалу розмову, що К. Близнюк описував у листі: «Ексцеленція обговорили зі мною дуже обширно справу моєї майбутньої посади в Перегінську і поручили мені - як поїду назад до Берліна, щоби я старався оглядати й студіювати заводи купелеві і їх улаштування та їхню внутрішню організацію...» ЦДІАЛ України. Ф. 682. Оп. 1. Спр. 113. Арк. 39.. Варто зауважити, що на митрополичих угіддях у Підлютому А. Шептицький планував відкрити купелевий завод на зразок європейських лікувально-оздоровчих комплексів. У цьому напрямі зробили певні кроки та залучили К. Близнюка. Українець-емігрант був переконаний, що на етнічних українських землях його діяльність стане продуктивнішою, як і більшості представників діаспори.

Володимира Сінгалевича з греко-католицькими владиками пов'язувала не лише діяльність Національного музею, збереження документів, а й чимало інших інтересів, зокрема комерційних. Він шукав різних способів для заробітку, проживаючи у Відні, та був зацікавлений у представленні української продукції тут. Тоді продукція українських кооперативних підприємств виходила на європейський ринок. Так, «Маслосоюз» розширив діяльність і експортував масло в європейські країни, зокрема й Австрію. Сінгалевич звернувся до о. Войнаровського, який добре знався на діяльності фінансово-економічних установ Г аличини, з пропозицією та проханням представляти продукцію «Маслосоюзу» у Відні: «Я знаю терен, мігбим уладити у себе дома бюро, маю телефон, мігбим постаратися тут о всі потрібні відомости та зорганізувати продаж масла по санаторіях, шпиталях, готелях, склепах і т. п. Справу ледівні далобися також полагодити» Там само. Спр. 181. Арк. 19.. Крім цього, В. Сінгалевич у 1930-х роках очолював Земельний іпотечний банк, серед засновників якого було чимало священнослужителів. Приязно-діловими можна назвати відносини В. Сінгалевича з греко-католицькими владиками. Часто він заохочував отця-митрата до поїздок через Відень, а в одному з листів писав: «... тут кава і газети ще ліпші як тамтого року» Там само. Арк. 6..

Доброчинні та благодійні акції греко-католицьких владик мали великий суспільний резонанс. У листопаді 1944 р. у поминальній статті про Шептицького в часописі «До перемоги» кореспондент Михайло Островерха констатував: «Як аристократ був Він для всіх приступний, до всіх у всьому вирозумілий, усі до нього за це горнулися. Його невимушена, природня прихильність, доброта аристократа не мала обмежень: Він був однаково приступний, приязний і “галичанинові”, і “наддніпрянцеві”, і “католикові”, і “православному”» Островерха М. Наш батько - не живе. До перемоги. 1944. 16 листопада. С. 1..

Отже, можна виснувати, що в першій половині ХХ ст. ГКЦ відіграла важливу роль у відродженні українського народу. Представники духовенства були активними учасниками суспільства не лише на етнічних землях, а й за кордоном. Національні інтереси українців на рівні Віденського парламенту відстоювали митрополит Шептицький та отець-митрат Войнаровський. Діяльність греко-католицьких владик у Відні була складовою їхнього життєвого шляху. Вони користувалися авторитетом у віденському діловому колі та виступали модераторами австрійсько-українських відносин. Митрополит Андрей і його оточення мали тісні контакти з українськими емігрантами у Відні, надавали організаційну, духовну й матеріальну підтримку. Греко-католицькі владики у співпраці з представниками діаспори зуміли реалізувати чимало суспільно важливих проєктів у сфері культури та освіти, господарства і державотворення.

REFERENCES

1. Bilas, Ya. (2022). Parlamentska diialnist mytropolyta A. Sheptytskoho. Ukrainske relihiieznavstvo, 23, 66-74. Retrieved from http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/ handle/123456789/14883/7-Bilas.pdf?sequence=1 [in Ukrainian].

2. Dacko, I. (1999). Hundert Jahre ukrainische Theologiestudenten in Innsbruck: Vergangenheitsanalyse und Zukunftsperspektiven: Vortrag in Innsbruck am 13. November 1999. Retrieved from http://www.canisianum.at/zeitbegrenzt/100-jahre-ukrainer-vortrag. html [in German].

3. Hentosh, L. (2015). MytropolytSheptytskyi: 1923-1939. Vyprobuvannia idealiv. Lviv: VNTL-Klasyka [in Ukrainian].

4. Himka, J.-P. (1994). Metropolita Andrzej Szeptycki wobec zagadnienia reformy wyborczej. 1905-1914. In Metropolita Andrzej Szeptycki. Studia i materiafy (pp. 143-155). Krakow: Nakladem Polskiej Akademii Umiejctnosci [in Polish].

5. Korylyshyn, K. (2021). Halychyna 1914-1923 rokiv - ochyma «Dila». Zbruch.

6. Retrieved from https://zbruc.eu/node/107688 [in Ukrainian].

7. Levytskyi, K. (1936). Ukrainski polityky. Sylvety nashykh davnikhposliv ipolitychnykh diiachiv 1907-1914 rr Lviv: Vydavnycha spilka «Dilo» [in Ukrainian].

8. Ostroverkha, M. (1944, Lystopad 16). Nash batko - ne zhyve. Do peremohy, 1 [in Ukrainian].

9. Paliienko, M. (2005). Nevidomi storinky istorii arkhivu Uriadu ZUNR u Vidni. Istorychnyi zhurnal, 5, 13-24 [in Ukrainian].

10. Paliienko, M. (2011). Rol mytropolyta Andreia Sheptytskoho v zberezhenni arkhivnykh kolektsii ukrainskoi emihratsii u Vidni. Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Istoriia, 20, 92-98 [in Ukrainian].

11. Poslaniie pastyrske Andreia Sheptytskoho, Konstantyna Chekhovycha, Hryhoriia Khomyshyna do Virnykh svoikh yeparkhii «O vyborakh do parliamentu». (1907). Zhovkva: Z pechatni OO. Vasyliian [in Ukrainian].

12. Shepetiak, O. (2013). Ukrainski studenty bohoslovia v Avstrii. Proceedings of the IV International Scientific-Practical Conference (at IV International Congress of AllWorld Ukrainianship): Svitove ukrainstvo yak chynnyk utverdzhennia derzhavy Ukraina u mizhnarodnii spilnoti «...zemliakam moim v Ukraini i ne v Ukraini...». (464-468). Lviv [in Ukrainian].

13. Sheptytskyi, A., Mytr. (1914). Pamiatka dlia ruskykh robitnykiv v Anhlii, Argentyni, Brazylii, Danii, Kanadi, Nimechchyni, Spoluch. Derzhavakh, Frantsyi, Shveitsaryi i Shvetsyi. Lviv: Nakladom Tovarystva sv. Rafaila. Z pechatni OO. Vasyliian v Zhovkvi [in Ukrainian].

14. Shevchenko, O. (2008). Uchast Tyta Voinarovskoho u partseliatsii zemel Skhidnoi Halychyny. Ukrainskyi istorychnyi zbirnyk, 11, 152-158 [in Ukrainian].

15. Shevchenko, O. (2012-2013). Politychna diialnist Tyta Voinarovskoho. Naukovi zapysky istorychnoho fakultetu Lvivskoho universytetu, 13-14, 481-492 [in Ukrainian].

16. Viddovzhenie selianskoi posilosty. Vnesenie posla o. Tyta Voinarovskoho i tov., postavlene v palati posliv dnia 19 chervnia 1908 r. (1908, Serpen 6). Dilo, 2 [in Ukrainian].

17. Vnesenia y interpeliatsii. (1908, Cherven 22). Dilo, 2 [in Ukrainian].

18. Voinarovskyi, T. (1908) Viddovzhenie selianskoi posilosty. Vnesenie posla o. Tyta Voinarovskoho i tov.,postavlene vpalati poslivdnia 19chervnia 1908 r». Lviv [in Ukrainian].

19. Voinarovskyi, T. (1908). Viddovzhenie selianskoi posilosty. Vnesenie posla o. Tyta Voinarovskoho i tov., postavlene vpalatiposliv dnia 19 chervnia 1908 r». Lviv: Nakladom redaktsii «Dila», Drukarnia narodna [in Ukrainian].

20. Vykaz parlamentarnykh prats nashykh posliv. (1907, Serpen 12). Dilo, 1-2 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru