Православні парафії "болгарського водворення" в складі Молдавського Князівства і Румунії в 1856-1878 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Православні парафії "болгарського водворення" в складі Молдавського Князівства і Румунії в 1856-1878 рр.

Ігор Пушков

У статті на основі архівних даних і опублікованих матеріалів розглянуто механізм прийому-передачі церковних парафій від Кишинівської єпархії Руської Православної Церкви до Православної Церкви Молдавського князівства. Розглянуто основні буржуазні реформи румунського уряду та їх наслідки для населення Південної Бессарабії. Вказані нововведення світської і церковної влади, які вплинули на розвиток церковних парафій. Дана загальна оцінка стану парафій у селищах задунайських переселенців. Розглянуто в динаміці за роками процес храмового будівництва в болгарських колоніях Молдавської митрополії і молдавських селах, які територіально входили до складу Болгарського оселення. Розглянута участь духовенства Південної Бессарабії в переселенні парафіян до Приазов'я в національно-визвольній і національно-церковній боротьбі болгарського народу. бессарабія духовенство болгарський приазов'я

Ключові слова: Болгарське оселення, Південна Бессарабія, болгарські колонії, православні парафії, храмобудівництво.

Pushkov I. Orthodox parishes of the «Bulgarian Establishment» in the Moldavian Principality and Romania in the period 1856-1878.

In the article, on the basis of archival data and published materials, the mechanism of reception and transmission of church parishes from the Kishinev diocese of the Russian Orthodox Church to the Orthodox Church of the Moldavian principality is considered. The main bourgeois reforms of the Romanian government and their consequences for the population of Southern Bessarabia are considered. These innovations are secular and ecclesiastical authorities, which influenced the development of church parishes. A general assessment of the status of parishes in the villages of the Danube immigrants is given. The process of temple construction in the Bulgarian colonies of the Moldavian Metropolitan and Moldovan villages, which were territorially part of the Bulgarian settlement, was examined in dynamics by years. Considered the participation of the clergy of Southern Bessarabia in the resettlement of parishioners in the Azov region, the national liberation and national-church struggle of the Bulgarian people. The author of the article comes to some conclusions. Non-observance of the agreements established in 1856 led to distrust and tension in relations between the Russian Orthodox and the Moldavian, and later the Romanian Orthodox Churches. The modernization of Romania was carried out at the expense of the Church, secularization weakened not only Orthodox monasteries, but also parishes, in particular, in the Bulgarian settlement. The abolition of colonist rights and privileges asserted by force of arms led to the outflow of a large number of working-age population. The creation of a secular ministry for religious affairs in Romania and the support of foreign movements weakened the position of Orthodoxy, strengthened the European Protestant element. The introduction of Romanian into liturgical practice in the South of Bessarabia led to the romanization of the parishioners and the washing out of the Slavic clergy. Strengthening secularism in church life weakened spirituality and eroded the traditional foundations of trans-Danube settlers. Under the influence of the modernization processes and the anti-secularization movement, the church as a whole was politicized and the national-church struggle of the Bulgarian settlers for the revival of the Bulgarian Orthodox Church was intensified. The Bulgarian clergy headed all national undertakings and activities, were the drivers and the attendants of the Bulgarian people.

Key words: Bulgarian settlement, Southern Bessarabia, Bulgarian colonies, Orthodox parishes, church building

Постановка проблеми

Православна Церква в житті людини ХІХ століття мала велике значення - люди не мислили себе поза Церквою. Особливий інтерес викликають задунайські переселенці, котрі зазнавали духовного гноблення з боку турків протягом майже 500 років. Церковне життя в Болгарському оселенні Бессарабії починається з моменту першого масового переселення задунайців в 1806-1812 рр.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Автор вже розглянув стан православних парафій в болгарських колоніях напередодні їх передачі Молдавському князівству в одній зі своїх статей Пушков И. (2016). Православные приходы «Болгарского водворения» Бессарабии в 1856 г. Молдовско- български връзки: история и культура / Съст. Н. Червенков, И. Думеника. Кишинев: S.S.B. С. 160-183.. Отримані дані можна екстраполювати на наступний історичний період, зокрема на кінець 1850-х рр. Однак «румунський період» мав свої особливості розвитку в тому числі і в церковному житті. Стаття молдавського історика І. Думеніка Думеника И. (2011). Организация церковной жизни болгар Южной Бессарабии (1856-1878 гг.). Дриновски сборник (Харков-София). Т. IV. С. 451-459., присвячена даній проблематиці, досить докладно торкнулася низки процесів, що відбувалися в церковних парафіях під впливом буржуазних реформ, але деякі питання розглянуті недостатньо. Завдання даної статті - дати короткий огляд зазначених процесів і ліквідувати наявні прогалини в описі церковного життя бессарабських болгар в період 1856-1878 рр.

Виклад основного матеріалу

Після поразки Російської імперії в Кримській війні (1853-1856 рр.) частина Бессарабії за рішенням Паризького договору передавалася Молдавському князівству. Від Росії відходили території понад 5 тис. кв. км з населенням близько 128 тис. чоловік Бойко П. (2012). Юг Бессарабии в составе Румынии (1857-1878 гг.). Русин (Кишинев). № 1 (27). С. 89.. Підготовкою передачі земель займалася спеціальна комісія на чолі з генерал-майором М.С. Іллінським. У свою чергу питаннями, пов'язаними з передачею православних храмів, займався архієпископ Кишинівський Іринарх (Попов) Думеника И. Вказ. праця. С. 453.. У своїй діяльності він активно співпрацював як з членами комісії, так і з іншими представниками світської і військової влади.

В ході підготовчої діяльності Кишинівська єпархія провела низку організаційних заходів, а на місцях широку роз'яснювальну роботу серед духовенства і парафіян. Священно- та церковнослужителів запевнили, що Росія не залишить їх без підтримки, за ними зберігалося право виховувати своїх дітей в російських духовних навчальних закладах і шукати заступництва в разі необхідності Popovschi N. (1931). Istoria bisericii din Basarabia оn veacul al XIX-lea subt rusi. Chisinau: Tip. Eparhiala «Cartea Romвneascв». Р. 109..

Для комісії єпархіальною владою була підготовлена зведена довідка, де вказувалися такі відомості: загальна кількість церков на території, яка передавалася Молдавському князівству, перелік храмів, кількість священно - та церковнослужителів у них і членів їхніх сімей, статті доходу за кожною парафією та їх походження, кількість парафіян в парафіях, наявність при храмах богаділень, шкіл та інших соціально-церковних об'єктів ПархомовичИ. (1911). ДеятельностьархиепископаИринархавпериодуправленияимКишиневскойепархией.Труды Бессарабского церковно-историко-археологического общества. Вып. VI. Кишинев: Епарх. тип. С. 53..

На місцях за розпорядженням архіпастиря провели позапланову ревізію, за результатами якої склали описи рухомого і нерухомого майна, церковного начиння і облачення переданих церков. Надалі книги з описами зберігалися в архіві Кишинівської Там само. С. 57.та Ізмаїльської духовних консисторій КУІА. Ф. 630, оп. 1, спр. 89..

Необхідно відзначити, що і Православна Церква Молдавського князівства, і Святіший Синод Російської Православної Церкви намагалися захистити свої інтереси. Перша прагнула приєднати до себе нові багаті парафії в Придунав'ї і, поширившись на цій території, зміцнити свої позиції. Остання намагалася знайти можливість утримати свій нагляд і вплив над переданими церквами і церковним причтом

За розпорядженням Святішого Синоду архієпископ Іринарх відрядив в Ясси протоієрея Миколу Данилевського для переговорів з митрополитом Молдавсько - Сочавським Софронієм (Міклеску) Пархомович И. Вказ. праця. С. 54.. На переговорах виробили механізм передачі храмів і обговорили пропозиції російської сторони. Зокрема, було прийнято рішення проводити прийом-передачу храмів в умовах максимальної відкритості в присутності почесних громадян. Достойні люди міст і сіл отримували можливість стати ктиторами місцевих храмів, богослужіння повинні були проводитися церковнослов'янською мовою. Митрополит Софроній зі свого боку запропонував заснувати для церков, переданих молдавській митрополії, особливу єпархію на чолі з єпископом, який володіє російською мовою. Каймакам Молдавського князівства боярин Теодор Бальш гарантував виконання всіх домовленостей.

Прийом-передача храмів і церковного майна відбулася 1 березня 1857 р. Її здійснювали від російської сторони старші благочинні Бендерського і Акерманського повітів протоієреї Феодосій Мураневич і Олександр Кочубинський, священики Гавриїл Друганов і Сильвестр Вахницький в присутності члена духовної консисторії протоієрея Феодора Сланінова. З молдавської сторони були присутні титулярний Ставропольський єпископ, магістр Київської академії, Філарет Скрибан та архієрей Феоктист Скрібан Думеника И. Вказ. праця. С. 454; Пархомович И. Вказ. Праця. С. 57-58..

До Молдавського князівства відійшли 124 православні парафії: у Кишинівському повіті - 2, в Кагульскому - 39, в Болградському - 37, в Ізмаїльському - 18, в Четате-Албе (Аккерманському) - 25. Отже, другий раз за неповні п'ятдесят років тут відбулася зміна церковної адміністрації.

Після входження церков Південної Бессарабії до складу Ясської і Сучавської митрополії для управління православними парафіями краю була заснована духовна консисторія в м. Ізмаїл, яку очолив Феоктист Скрібан. До складу цієї духовно- адміністративної установи указом митрополита Софронія за № 720 від 1 травня 1857 р.

увійшли: благочинні Болградської і Ізмаїльської протопопії протоієреї Никифор Петров і Яків Чайковський, позаштатний протоієрей Йосип Глізян і пресвітер Симеон Топалов Anuarul Episcopiei Cetдtii Albe-Ismail. Ismail, 1936. Р. XIX..

В Бессарабії більшу частину становили одноклірні церкви. Що ж стосується Болгарського оселення, то тут теж була невелика частина одноклірних храмів у молдавських селах, які територіально входили до його складу. У колоніях задунайських переселенців основу складали парафії з церквами, що мали 2 церковних кліри.

Серед них можна назвати селища: Бабель, Кайраклія і Карагач, Каракурт і Курчі, Ташбунар і Чешма-Варуіта, Чішмекіой і Шікірлі-Китай. У колоніях Волканешт, Банівка і Єникіой храми були триклірними, а Спасо-Преображенський собор у Болграді чотириклірним КУІА. Ф. 630, оп. 1, спр. 82, арк. 4, 23, 41, 49, 59, 67, 73, 131, 143, 151, 174, 183, 231, 295.. Таким чином, парафії в колоніях задунайських переселенців вигідно відрізнялися від інших своїм достатком, великим земельним наділом, достатньою кількістю священиків, дияконів і псаломщиків, що, без сумніву, впливало на якість проведених богослужінь і розміри соціально-духовної допомоги.

Характеризуючи Православну Церкву Молдавського князівства, митрополит Арсеній (Стадницький) пише, посилаючись на єпископа Мелхіседека наступне: «Віра православна була тією життєвою силою румунського народу, збереженням, живучістю, преуспеяниєм якої забезпечувалася історична майбутність його як народу. Вона рятувала його від поглинання ісламом і латинством; вона давала йому відчувати і свою особливість, і свою єдність як православного християнського народу. Православна румунська Церква була вираженням релігійних, моральних і національних потреб румунського народу; вона утворила і зберегла оброблену загальнонаціональну мову; вона була школою добрих звичок народу і виховання в ньому здорових ідей; вона була, нарешті, путівником культури і національної цивілізації Стадницкий А.С. (1900). Из современной церковной жизни в Румынии. Богословский вестник. Т. 1. № 4. С. 679..

Однак події, що відбулися через кілька років, зруйнували всі встановлені домовленості між ієрархами Російської та Молдавської Православних Церков. У 1859 р. відбулося об'єднання князівств Волощини та Молдови в єдине князівство. Господар цього нового державного об'єднання О. Куза разом з прем'єр-міністром М. Когелнічану здійснили низку буржуазних реформ. Найбільш значущими з них були: секуляризація (1863 р.), аграрна і судова реформи, освітня реформа (1864 р.).

Політика румунської влади завдала непоправної шкоди Православній Церкві не тільки на приєднаних землях, але і в самій Румунії. Яскравим прикладом цього може служити сумна доля митрополита Молдавсько-Сочавського Софронія. Через рятування від секуляризації монастирського майна він був схоплений і кинутий в тюремні катівні, де й упокоївся Арсений, еписк. Псковский (А.С. Стадницкий) (1904). Исследования и монографии по истории Молдавской Церкви. Ч. І-ІІ, СПб.: Тип. Ф. Вайсберга и П. Гершунина. С. 115.. Румунська Православна Церква перетворилася на виконавця націоналістичних устремлінь молодої держави.

На території Південної Бессарабії всі ці процеси відбувалися болісніше, тому що задунайські переселенці були позбавлені колоністських привілеїв, дарованих їм ще російським урядом. Після розстрілу виборних (депутатів) від болгарських колоній в Болграді у 1860 р. почалося масове переселення болгар, гагаузів, українців, росіян і молдаван на територію Російської імперії. За підрахунками дослідників, на нові землі переселилося від 22399 до 30000 чоловік Грек И.Ф. (1993). Преселването на българи от Бесарабската част на Молдовското княжество в Приазовието (края на 50-те - началото на 60-те години на ХІХ в.). Българите от Северното Причерноморие: изследвания и матеріали. Т. ІІ. Велико-Търново: АСТА. С. 138; Грек И., Червенков Н. (1993). Българите от Украйна и Молдова: минало и настояще. София: ИК «Христо Ботев». С. 32; Державин Н.С. (1914). Болгарские колонии в России: Таврическая, Херсонская и Бессарабская губернии. Т. 1. Материалы по славянской этнографии. Сборник за народни умотворения и народопис, Кн. XXIX, София: БАН.. Масовий від'їзд населення і початок внутрішньої міграції дестабілізували становище в Придунав'ї, завдавши удар по економіці краю. Болгарські колонії Тропокло, Новокарагач, Новопокровка повністю спорожніли, а в Ташбунар, Бабель і Кайраклія лишилася мінімальна кількість населення Грек И., Червенков Н. Българите от Украйна... С. 32-33.. Життя в болгарських парафіях завмерло, з переселенцями на нові землі йшли і священики. У деяких селищах вони навіть очолювали переселенський рух, агітуючи своїх парафіян КУІА. Ф. 110, оп. 1, спр. 53, арк. 2-3; спр. 54, арк. 2-4.. Через несприятливі соціально-економічні умови і великий відтік парафіян розвиток церковних парафій в болгарських колоніях загальмувався. Процес їх дроблення призупинився і відновився лише в другій половині 1870-х рр.

У 1864 р. за указом уряду на бессарабських землях сформувалася Нижньодунайська єпархія, яка ввібрала в себе майже всі землі Проілавської єпархії, що існувала тут в XVIII ст. До складу нової церковно-адміністративної одиниці увійшли придунайські Ізмаїльська і Болградська протопопії, а також задунайські - Кавурлуйська і Браільська протопопії, кожна з яких ділилася на 2-3 церковних округи Арсений, еписк. Псковский (А.С. Стадницкий). Вказ. Праця. С. 131.. Очолив Нижньодунайську єпархію єпископ Мілхіседек (Штефанеску), випускник Київської духовної академії 1851 р Биографический словарь выпускников Киевской духовной академии: 1819-1920-е гг. (2015). Материалы из собрания проф. протоиерея Ф. И. Титова и архива КДА: в 4 т. Т. 2: К-П. Киев.: Изд. отд. УПЦ. С. 505-506; Содоль В. (2009). Особенности развития Православной Церкви в южной Бессарабии в XIX веке. Россия в исторических судьбах молдавского народа: (К 350-летию поездки Молдавского митрополита Гедеона в Москву). Бендеры: Полиграфист. С. 165. Титоров Й. (1903). Българите в Бесарабия. София: печ. на Г.А. Ножаров. С. 194..

Відомий вчений і вмілий церковний керівник очолював ввірену його піклуванню єпархію аж до 1878 р., коли ця територія знову відійшла до Росії. Перебування на кафедрі в Ізмаїлі румуна за народженням, але випускника російського вищого духовного закладу полегшило життя всього православного населення Буджака. Міністр торгівлі та землеробства Болгарії Йов Титоров в своїй книзі «Българите в Бесарабия» писав, що

Мелхіседек чудово знав мову і національні традиції болгар, підтримував їх починання у духовному та культурному житті .

Серед таких починань можна назвати святкування Дня Свв. рівноапостольних братів і просвітителів слов'янських Мефодія і Кирила в 1864 р Пушков И. (2006). К истории празднования Дня Св.св. Кирилла и Мефодия бессарабскими болгарами в XIX - началеXXст. Българите в Северното Причерноморие: Изследвания и материалы. Т. IX. Одесса: «Друк». С. 153-166.. Будучи випадково в Болграді 19 жовтня 1866 р. єпископ на прохання жителів міста відслужив урочисту службу в пам'ять болгарського святого Івана Рільського Берон В.Х.С. (1867). Слово произнесено в централното в Болград училище при раздаването наградите в краят на 1866-67 учебна година, от Д-р Василия Х.С. Берона, директор на централното училище.Болград: Учил. тип. С. 18.. У 1871 р., коли в центрі Болграда поряд з торговою площею заклали фундамент церкви Св. Миколая (літнього), єпископ Мелхіседек здійснив богослужіння про початок Божого храму Титоров Й. Вказ. праця. С. 194.. Однак, будучи складовою частиною Молдавської митрополії, парафії Болгарського оселення відчували на собі згубний вплив реформ, прийнятих урядом Румунії. Розповімо про деякі з них.

У 1860 р. Молдавське князівство видало закон, який встановив 10% податок з доходів, одержуваних священнослужителями з нерухомого майна. У грудні 1862 р. духовенство обклали дорожнім податком КУІА. Ф. 110, оп. 1, спр. 65, арк. 2-6.. У 1863 р., незважаючи на існуючі домовленості про проведення богослужінь церковнослов'янською мовою, румунський уряд прийняв закон про проведення в храмах служб лише румунською мовою. Дане рішення вело до насильницької румунізації болгарських колоністів.

Аграрний закон 1864 р. наділяв церковні парафії земельним наділом розміром від 8 до 17 десятин Содоль В. Вказ. праця. С. 165.. Для багатьох православних парафій це рішення носило руйнівний характер. У болгарських колоніях церковному кліру виділяло землю сільське товариство зі свого наділу, тому багато церков не мали ніяких документів і плану земель. Храми раніше мали земельні наділи площею від 120 до 240 десятин КУІА. Ф. 630, оп. 1, спр. 82, арк. 1, 17, 23, 31, 37, 41, 49, 59, 67, 73, 81, 81, 89, 95, 103, 109, 121, 13 1, 137,

143, 151, 157, 161, 173, 183, 193, 199, 209, 215, 223, 231, 237, 243, 249, 257об., 261, 267, 273об., 277, 285, 289,

295, 303, 307, 311, 315об., 325, 329, 333, 339, 345, 349.. З прийняттям нового закону колонії втратили частину своїх земель і не мали можливості допомагати своєму храму в колишньому обсязі.

Чисельність церковного кліру в багатьох парафіях зменшилася до можливого мінімуму. Законом від 12 червня 1874 р. «Про приведення в порядок державних Бессарабських маєтків, населених колоністами і державними селянами» духовенство було зобов'язане викуповувати у власність землю, націоналізовану державою Думеника И. Вказ. праця, С. 456. Пізніше становище церковного кліру було стабілізовано введенням румунським урядом платні для священно- і церковнослужителів. Сумарно духовенство стало отримувати більше грошей, ніж раніше за виконання треб і здачу землі в оренду.

Слід зазначити, що труднощі пореформеного періоду не зупинили храмове будівництво в колоніях Болгарського оселення. У селах, де церкви занепали і вже не підлягали поточному та капітальному ремонту, «засобами і утриманням парафіян» побудовані нові будівлі.

Розглянемо процес храмобудівництва в динаміці за роками. Так, в 1863 р. в с. Карагач спорудили кам'яну церкву Св. Миколая з дахом, критим листовим залізом КУІА. Ф. 627, оп. 1, спр. 10, арк. 49.; в 1864 р. в с. Бабеле звели будівлю Св. Миколаївської церкви КУІА. Ф. 626, оп. 1, спр. 5, арк. 55; Anuarul Episcopiei Cetдtii Albe-Ismail. Р. 5.; в 1865 р. в с. Анадол спорудили нову будівлю Св. Георгіївського храму, спорудженого на кам'яному фундаменті, з дахом, критим бляхою КУІА. Ф. 626, оп. 1, спр. 5, арк. 76; Anuarul Episcopiei Cetдtii Albe-Ismail. Р. 11.; в 1866 р. в селищі Чішмекіой побудували церкву Св. Афанасія будівлею «міцною і кам'яною» КУІА. Ф. 627, оп. 1, спр. 10, арк. 63; Anuarul Episcopiei Cetдtii Albe-Ismail. Р. 13.. Вона була освячена благочинним священиком Болградської протопопії протоієреєм Никифором Петровим 14 жовтня 1866 р КУІА. Ф. 110, оп. 1, спр. 124, арк. 1.. В 1867 р. Ізмаїльська духовна консисторія затвердила план церкви в с. Сату-Ноу (Сатуново) КУІА. Ф. 110, оп. 1, спр. 123, арк. 1-2., було розпочато будівництво, новозбудований храм освятили вже в 1880 р КУІА. Ф. 627, оп. 1, спр. 10, арк. 116.. В селищі Імпуціта кам'яну церкву Св. Миколая побудували в 1871 р. Тамсаме, арк. 31., а освячення храму відбулося в 1872 р Anuarul Episcopiei Cetдtii Albe-Ismail. Р. 15.. В 1871 р., в присутності єпископа Нижньодунайського Мелхіседека (Штефанеску) був закладений храм Св. Миколая в центральній болгарській колонії Болград. Цегляна церква на кам'яному фундаменті будувалася протягом 1870-х рр. і освячена в 1881 р КУІА. Ф. 627, оп. 1, спр. 10, арк. 2; Берон В.Х.С. Вказ. праця. С. 18..

Кам'яне храмобудівництво відбувалося не лише в колоніях задунайських переселенців, а й в молдавських селах, які входили до складу Болгарського оселення. Спорудили нові будівлі храмів в таких селищах: в 1860 р. в с. Кислиця церква Св. Миколая Там саме, арк. 86; в 1865 р. в с. Валени церква Св. Спиридона Триміфунтського Там саме, арк. 96; в 1866- 1868 рр. в с. Єрдекбурно церква архістратига Михаїла Там само, арк. 87; Anuarul Episcopiei Cetдtii Albe-Ismail. Р. 6.; в 1867 р. в с. Фрікацей церква Св. Трійці КУІА. Ф. 627, оп. 1, спр. 10, арк. 69; Anuarul Episcopiei Cetдtii Albe-Ismail. Р. 14.; в 1871 р. в с. Слободзеї церква архістратига Михаїла КУІА. Ф. 627, оп. 1, спр. 10, арк. 90; Anuarul Episcopiei Cetдtii Albe-Ismail. Р. 15..

Необхідно відзначити, що збір коштів і потрібних для будівництва матеріалів (камінь бутовий: восьмерик і четверик, цегла, вапно, пиломатеріали, цвяхи, дахове листове залізо) тривав протягом багатьох років. Значна частина матеріалів була зібрана в парафіях ще за часів «російської влади». У наступні роки проводився лише додатковий збір необхідного матеріалу, а також каменю, який постійно вилучався владою для поточних потреб.

Крім участі в будівництві храмів в Болгарському водворенні болгари виступали в якості церковних ктиторів і в інших селищах. Так, купець м. Рені Костянтин Панайотов пожертвував на будівництво церкви Св. Царів і рівноапостольних Костянтина та Олени 3000 руб. сріблом (9000 руб. асигнаціями), храм був побудований і освячений в грудні 1878 р КУІА. Ф. 627, оп. 1, спр. 10, арк. 17..

Церква - єдина інституція, яка була перенесена болгарськими переселенцями зі своєї давньої батьківщини на простори Буджака. Тому цілком логічно виглядає намагання Піклувального комітету Центрального болгарського училища в Болграді опікуватися не тільки справами навчального закладу, а й розвитком церковного хору Спасо- Преображенського собору в центральній болгарської колонії. Комітет займався питаннями розвитку храмів в селищах і забезпеченням їх кадрами з числа болгар, які закінчили курс семінарії. Вирішенню кадрового питання сприяли духовна школа в Ізмаїлі, а надалі і духовна семінарія, яка була відкрита на її основі.

В умовах зростання національно-визвольного руху будівлі церков ставали місцями політичних зборів, які влаштовуються з нагоди болгарських національних свят Сюпюр Е. (1982). Българската емигрантска интеллигенция в Румъния през XIX век. София: БАН. С. 96.. Наприклад, болгари масово брали участь у вшануванні Дня Свв. Мефодія і Кирила Пушков И. К истории празднования.... Церква в таких умовах політизувалася. Священики на проповідях у храмах і за їх межами, на уроках Закону Божого в народних училищах і в громадських місцях розповідали про болгарську історію та болгарську національну ідею, про необхідність політичного і духовного відродження Болгарії, про боротьбу за її священні ідеали. Ця системна скрупульозна просвітницька діяльність священиків духовно об'єднувала бессарабських болгар для національно-церковної і національно-визвольної боротьби з поневолювачами Болгарії Османською Портою.

Духовенство болгарських колоній брало діяльну участь в роботі таких національних інституцій як Болгарське книжкове суспільство в Браїлі (БКД - в подальшому Болгарська Академія Наук), Болгарський революційний комітет, Болгарське центральне благодійне товариство та ін. Сюпюр Е. Вказ. праця. С. 224-226. Священики співпрацювали з революційними газетами і журналами періоду болгарського відродження (1850-1870-ті рр.).

У 1870-ті р. в парафіях часто збирали кошти на розвиток болгарської національної ідеї, формування і постачання зброєю, боєприпасами, всім необхідним для бівуачного життя бойових загонів, які вирушали в Болгарію. Духовенство саме жертвувало і спонукало до цього свою паству. Священики болгарських парафій з честю виконували своє призначення і були справжніми духовними провідниками, будителями бессарабських болгар на місцях.

Таким чином, завершуючи короткий огляд церковного життя і розвитку православних парафій в період 1856-1878 рр., можна зробити деякі висновки. Не дотримання встановлених в 1856 р. домовленостей вело до недовіри і напруженості у взаєминах між Російською Православною і Молдавською, а згодом Румунської

Православними Церквами. Модернізація Румунії була проведена за рахунок Церкви, секуляризація послабила не тільки православні монастирі, а й парафії, зокрема в Болгарському оселенні. Скасування колоністських прав і привілеїв, що затверджувалось силою зброї, призвело до відтоку значної кількості працездатного населення. Створення світського міністерства у справах культів в Румунії та підтримка іновірних течій послабило позиції православ'я, посилило європейський протестантський елемент. Посилення світського в церковному житті послаблювало духовність, розмивало традиційні підвалини задунайських переселенців. Під впливом модернізаційних процесів і антисекуляризаційного руху відбувалася політизація церкви в цілому і посилення національно-церковної боротьби задунайських переселенців за відродження Болгарської православної церкви. Болгарське духовенство очолювало всі національні починання і діяння, було проводниками і будителями болгарського народу.

Література:

1. Думеника И. Организация церковной жизни болгар Южной Бессарабии (1856-1878 гг.) / Иван Думеника // Дриновски сборник (Харков-София). - 2011. - Т. IV. - С. 451-459.

2. Бойко П. Юг Бессарабии в составе Румынии (1857-1878 гг.) / П. Бойко // Русин (Кишинев). - 2012. - № 1 (27). - С. 89-100.

3. Istoria bisericii din Basarabia оn veacul al XlX-lea subt rusi / N. Popovschi. Chisinau: Tip. Eparhiala «Cartea Romвneascв», 1931. - 510 р.

4. ПархомовичИ. ДеятельностьархиепископаИринархавпериодуправленияимКишиневскойепархией / ИосифПархомович // ТрудыБессарабскогоцерковно -историкоархеологическогообщества. - Кишинев: Епарх. тип., 1911. - Вып. VI. - С. 1-93 (окремапагінація).

5. КУІА. Ф. 630, оп. 1, спр. 89, (формулярнівідомостімаютьсвоюокремувнутрішнюпагінацію).

6. Anuarul Episcopiei Cetдtii Albe-Ismail. - Ismail, 1936. - LXX, 92 p.

7. КУІА. Ф. 630, оп. 1, спр. 82, 357 арк.

8. Стадницкий А.С.. Из современной церковной жизни в Румынии / А.С. Стадницкий // Богословский вестник. - 1900. - Т. 1. - № 4. - С. 675-697 (3-я пагинация).

9. Арсений, еписк. Псковский (А.С. Стадницкий). Исследования и монографии по истории Молдавской Церкви. Ч. І-ІІ / А.С. Стадницкий. - СПб., 1904. - 584 с.

10. Грек И.Ф. Преселването на българи от Бесарабската част на Молдовското княжество в Приазовието (края на 50-те - началото на 60-те години на ХІХ в.) / И.Ф. Грек // Българите от Северното Причерноморие: изследвания и матеріали. Т. ІІ. - Велико- Търново: АСТА, 1993. - С. 129-142.

11. Грек И., Червенков Н. Българите от Украйна и Молдова: минало и настояще / И. Грек, Н. Червенков. - София: ИК «Христо Ботев», 1993. - 296 с.

12. Державин, Н.С. Болгарские колонии в России: Таврическая, Херсонская и Бессарабская губернии. - Т. 1. Материалы по славянской этнографии / Н.С. Державин // Сборник за народни умотворения и народопис. - Кн. XXIX. - София: БАН, 1914. - XII, 259 с., 98 л. ил.

13. Пачев С.І. Переселення болгар до Приазов'я у 1861 - 1863 роках / С.І. Пачев // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ: Південна Україна XVIII XIX століття. - Вип. ІІ. - Запоріжжя: РА «Тандем-У», 1996. - С. 130-139.

14. КУІА. Ф. 110, оп. 1, спр.53, 4 арк.

15. КУІА. Ф. 110, оп. 1, спр.54, 4 арк.

16. Биографический словарь выпускников Киевской духовной академии: 1819-1920-е гг.: Материалы из собрания проф. протоиерея Ф. И. Титова и архива КДА: в 4 т. / [сост. В. И. Ульяновский]. Т. 2: К-П.- Киев.: Изд. отд. УПЦ, 2015 - 624 с., илл.

17. Содоль В. Особенности развития Православной Церкви в южной Бессарабии в XIX веке // Россия в исторических судьбах молдавского народа: (К 350-летию поездки Молдавского митрополита Гедеона в Москву) / В. Содоль. - Бендеры: Полиграфист, 2009. - С. 160-167.

18. Титоров Й. Българите в Бесарабия / Йов Титоров. - София: печ. на Г.А. Ножаров, 1903. - 335 с., 12 л. ил. и факс.

19. Пушков И. К истории празднования Дня Св.св. Кирилла и Мефодия бессарабскими болгарами в XIX- начале XXст. / И. Пушков // Българите в Северното Причерноморие: Изследвания и материали. Т. IX. - Одесса: «Друк», 2006. - С. 153-166.

20. Берон В.Х.С. Слово произнесено в централното в Болград училище при раздаването наградите в краят на 1866-67 учебна година, от Д-р Василия Х.С. Берона, директор на централното училище / Васил Берон. - Болград: Учил. тип., 1867. - 20 с.

21. КУІА. Ф. 110, оп. 1, спр. 65, 6 арк.

22. КУІА. Ф. 627, оп. 1, спр. 10, 124 арк.

23. КУІА. Ф. 626, оп. 1, спр. 5, 138 арк.

24. КУІА. Ф. 110, оп. 1, спр. 124, 1 арк.

25. КУІА. Ф. 110, оп. 1, спр. 123, 2 арк.

26. Сюпюр Е. Българската емигрантска интеллигенция в Румъния през XIX век / Елена Сюпюр. - София: БАН, 1982. - С. 276.

References:

1. Arseniy. Pskovskiy (A.S. Stadnitskiy). Issledovaniya i monografii po istorii Moldavskoy Tserkvi. Ch. І-ІІ. [Studies and monographs on the history of the Moldavian Church]. SPb., 1904. - 584 s.

2. Beron V.H. S. Slovo proizneseno v tsentralnoto v Bolgrad uchilishte pri razdavaneto nagradite v krayat na 1866-67 uchebna godina, ot D-r Vasilia H.S. Berona, direktor na tsentralnoto uchilishte [A speech delivered at the central school in Bolgrad at the award ceremony at the end of the 1866-67 school year, by Dr. Vasiliya H.S. Berona, Head of the Central School]. Bolgrad: Uchil. tip., 1867. - 20 s.

3. Biograficheskiy slovar vypusknikov Kievskoy dukhovnoy akademii: 1819-1920-e gg.: Materialy iz sobraniya prof, protoiereya F. I. Titova i arkhiva KDA [Biographical dictionary of graduates of the Kiev Theological Academy: 1819-1920-ies .: Materials from the collection of prof. Archpriest F. I. Titov and the KDA archive]: v 4 t. / [sost. V. I. Ulyanovskiy]. T. 2: K-P.- Kiev.: Izd. otd. UPTs, 2015 - 624 s., ill.

4. Boyko P. Yug Bessarabii v sostave Rumynii (1857-1878 gg.) [South of Bessarabia in Romania (1857-1878)] // Rusin (Kishinev). - 2012. - № 1 (27). - S. 89-100.

5. Grek I.F. Preselvaneto na balgari ot Besarabskata chast na Moldovskoto knyazhestvo v Priazovieto (kraya na 50-te - nachaloto na 60-te godini na НІНv.) [The resettlement of Bulgarians from the Bessarabian part of the Moldavian Principality in Priazov (the end of the 1850s and early 1860s)] // Balgarite ot Severnoto Prichernomorie: izsledvania i materiali. T. ІІ. - Veliko-Tarnovo: ASTA, 1993. - S. 129-142.

6. Grek I., Chervenkov N. Balgarite ot Ukrayna i Moldova: minalo i nastoyashte [Bulgarians from Ukraine and Moldova: past and present]. - Sofia: IK «Hristo Botev», 1993. - 296 s.

7. Derzhavin N.S. Bolgarskie kolonii v Rossii: Tavricheskaya, Khersonskaya i Bessarabskaya gubernii. T. 1. Materialy po slavyanskoy etnografii [Bulgarian colonies in Russia: Tauride, Kherson and Bessarabsk provinces. - T. 1. Materials on Slavic ethnography] // Sbornik za narodni umotvoreniya i narodopis. - Kn. XXIX. - Sofiya: BAN, 1914. - XII, 259 s., 98 l. il.

8. Dumenika I. Organizatsiya tserkovnoy zhizni bolgar Yuzhnoy Bessarabii (1856-1878 gg.) [Organization of the church life of the Bulgarians of Southern Bessarabia (1856-1878)] // Drinovski sbornik (Kharkov-Sofiya). - 2011. - T. IV. - S. 451-459.

9. KUIA [Municipal institution Izmailarchive]. F.110,op.1,spr.53, 4 ark.

10. KUIA [Municipal institution Izmailarchive]. F.110,op.1,spr.54, 4 ark.

11. KUIA [Municipal institution Izmailarchive]. F.110,op.1,spr.65, 6 ark.

12. KUIA [Municipal institution Izmailarchive]. F.110,op.1,spr.123, 2 ark.

13. KUIA [Municipal institution Izmailarchive]. F.110,op.1,spr.124, 1 ark.

14. KUIA [Municipal institution Izmailarchive]. F.626,op.1,spr.5, 138 ark.

15. KUIA [Municipal institution Izmailarchive]. F.627,op.1,spr.10, 124 ark.

16. KUIA [Municipal institution Izmailarchive]. F.630,op.1,spr.82, 357 ark.

17. KUIA [Municipal institution Izmail archive]. F. 630, op. 1, spr. 89, [114] ark.

18. Parkhomovich I. Deyatelnost arkhiepiskopa Irinarkha v period upravleniya im Kishinevskoy eparkhiey [The activities of Archbishop Irinarch during the administration of the Chisinau diocese] // Trudy Bessarabskogo tserkovno-istoriko-arkheologicheskogo obshchestva. - Kishinev: Yeparkh. tip., 1911. - Vyp. VI. - S. 1-93

19. PachevS.I. PereselennyabolgardoPry'azov'yau 1861 - 1863 rokax [ResettlementofBulgarianstotheAzovSeain 1861 - 1863] // Zapy'sky' naukovo-doslidnoyilaboratoriyiistoriyiPivdennoyiUkrayiny' ZDU: Pivdenna UkrayinaXVIIIXIXstolittya. - Vy'p. II. - Zaporizhzhya: RA «Tandem-U», 1996. - S. 130-139.

20. Pushkov I. K istorii prazdnovaniya Dnya Sv.sv. Kirilla i Mefodiya bessarabskimi bolgarami v XIX - nachale XX st. [To the history of the celebration of the Day of Sts. Cyril and Methodius Bessarabian Bulgarians in the XIX - early XX century.] // Blgarite v Severnoto Prichernomorie: Izsledvaniya i materiali. T. IX. - Odessa: «Druk», 2006. - S. 153-166.

21. Pushkov I. Pravoslavnye prikhody «Bolgarskogo vodvoreniya» Bessarabii v 1856 g. [Orthodox parishes of the “Bulgarian Establishment” of Bessarabia in 1856] // Moldovsko- blgarski vrzki: istoriya i kultura / Sst. N. Chervenkov, I. Dumenika. - Kishinev: S.S.B., 2016. - S. 160-183.

22. Sodol V. Osobennosti razvitiya Pravoslavnoy Tserkvi v yuzhnoy Bessarabii v XIX veke [Features of the development of the Orthodox Church in southern Bessarabia in the XIX century] // Rossiya v istoricheskikh sudbakh moldavskogo naroda: (K 350-letiyu poezdki Moldavskogo mitropolita Gedeona v Moskvu) / V. Sodol. - Bendery: Poligrafist, 2009. - S. 160-167.

23. Stadnitskiy A.S. Iz sovremennoy tserkovnoy zhizni v Rumynii [From the modern church life in Romania] // Bogoslovskiy vestnik. - 1900. - T. 1. - № 4. - S. 675-697 (3-ya paginatsiya).

24. Syupyur E. Balgarskata emigrantska intelligentsia v Rumania prez XIX vek [The Bulgarian emigrant immigration in Romania in the 19th century]. Sofia: BAN, 1982. - 276 s.

25. Titorov Y. Balgarite v Besarabia [The Bulgarians in Bessarabia]. Sofia: pech. na G.A. Nozharov, 1903. - 335 s., 12 l. il. i faks.

26. Anuarul Episcopiei Cetдtii Albe-Ismail [Chethate Albe's Episcopal Yearbook - Izmail]. Izmail, 1936. - LXX, 92 p.

27. Popovschi N. Istoria bisericii din Basarabia оn veacul al XIX-lea subt rusi [The history of the Bessarabian church in the 19th century under the Russians]. - Chisinau: Tip. Eparhiala «Cartea Romвneascв», 1931. - 510 р.

Размещено на Allbest.ru